Непродуктивний відтік капіталу в системі загроз економічній безпеці України

The main threats to internal and external economic safety of Ukraine in the current development in the disposition of capital flight abroad are investigated. A number of aspects of capital outflows in both the legal and illegal forms are shown. The article differentiates two forms of capital flight from Ukraine: fundamental and speculative, that in contrast to the existing division into short and long term, in more details reveals the essence of these processes.

Key words: non-productive capital flight, a threat to economic security of Ukraine, system of threats, macroeconomics, shape concealment export of capital.

Постановка проблеми. Сьогодні Україна проходить складний історичний період державного становлення під тиском тривалої економічної кризи, яка надзвичайно актуалізувала питання її економічної безпеки.

Економічна безпека як один із системоутворювальних компонентів держави забезпечує реалізацію усього комплексу національних економічних інтересів і виступає матеріальною основою життєдіяльності людини, суспільства та держави. Вибір конкретних засобів і шляхів забезпечення економічної безпеки України зумовлюється необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам наявних загроз.

Безперечно, координуюча і керівна роль у процесі забезпечення економічної безпеки країни має належати державі, дії якої у певному сенсі іноді викликають суперечності щодо інтересів формування власної економічної безпеки індивідуумів та економічних агентів цієї держави, проте така суперечність об'єктивно зумовлена функцією держави як гаранта національних інтересів [1].

Найважливішими елементами економічної безпеки є моніторинг і прогнозування факторів, що визначають загрози економічній безпеці. Окрім іншого, важливого значення у сучасних умовах набуває загроза, що пов'язана із непродуктивним відтоком капіталу з України.

Стан дослідження. Серед вітчизняних і зарубіжних учених, що розглядають у своїх роботах різні аспекти вивезення капіталу, можна виділити A. C. Булатова, Ю.П. Гармаєва, Д.Ю. Голубкова, T. M. Григор'єва, А.Д. Дзадзамия, Н.М. Дмитрієву, Е.В. Добичіна, Д.В. Зам'ятіна, A.A. Здунова, Ю. Катасонова, О.Є. Користіна, А.Е. Косарєва, H.A. Лопашенко, В.П. Оболенського, В.А. Панова, Н.Ю. Танющеву, Т.А. Тищук, Н.Е. Черепненко та ін.

Проблема вивезення капіталу із країни відображена в роботах таких закордонних економістів, як Р.В. Бакер, Дж. Вайли, Дж. Виллиамсон, Р. Дорнбуш, М. Депплер, М. Дулли, Дж. Каддінгтон та ін.

Метою статті є дослідження проблем непродуктивного відтоку капіталу в системі загроз економічній безпеці України.

Виклад основних положень. В економічній літературі загрози економічній безпеці поділяються на внутрішні й зовнішні. Розглянемо основні внутрішні загрози:

- збільшення майнової диференціації населення й підвищення рівня бідності;

- деформованість структури української економіки;

- нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів;

- криміналізація суспільства й господарської діяльності;

- корупція в сфері економіки;

- протиправна діяльність у кредитно-фінансовій сфері (відтік капіталу за кордон, "відмивання коштів", приховування доходів від оподатковування та інші);

- недосконалість законодавства.

Серед зовнішніх загроз економічній безпеці виділимо:

- намір іноземних держав послабити Україну як майбутнього потенційного конкурента на світових ринках; витиснення із традиційних для неї міжнародних ринків;

- прагнення іноземних партнерів досягти для себе максимальної, нееквівалентної вигоди зі співробітництва з вітчизняними колегами;

- спроби західних країн здійснити вигідний для себе вплив на нашу законотворчу діяльність;

- активізація намірів нагадати Україні про відкладені територіальні домагання, використовуючи економічні важелі;

- проблеми зовнішнього боргу.

Основними складовими економічної безпеки є: фінансова безпека, безпека основних або базових галузей економіки; продовольча, енергетична, сировинна, екологічна безпеки, науково-технічна або технологічна безпека; безпека (захищеність) зовнішньоекономічних інтересів і військово-технічного співробітництва [2].

Усі аспекти національної (зокрема економічної) безпеки перебувають в різному ступені взаємозв'язку й взаємозалежності. Залежність усіх аспектів національної безпеки країни від її фінансової безпеки, на перший погляд, вкрай проста: відсутність фінансових коштів призводить до недофінансування часом найбільш невідкладних потреб у різних сферах економіки, відтак спричиняє в цих сферах загрози національній безпеці.

Загострення загроз в інших аспектах національної безпеки, своєю чергою, впливає на рівень загроз фінансової безпеки. Так, зміни в політичному курсі провідних західних країн можуть загострити проблему зовнішнього боргу України, а ускладнення військової ситуації в будь-якій "гарячій точці" - викликати необхідність збільшення відповідних видатків і підвищити рівень загроз фінансовій безпеці.

Загрозою фінансовій безпеці країни слід вважати такий стан фінансової й грошово-кредитної сфери, який перешкоджає нормальному розвитку суспільства й держави, призводить до їхньої дестабілізації й спричиняє їм істотний збиток. У цей час в українській економіці доцільно виділити такі загрози фінансовій безпеці: загроза дефіцитності державного бюджету, інфляція, дестабілізація банківської системи, державний внутрішній і зовнішній борг, відтік вітчизняних капіталів з України за кордон.

На нашу думку, відтік капіталу традиційно вважається однією з головних загроз економічній безпеці країни. На початку 90-х років нестабільна економічна ситуація й відсутність відповідної нормативно-правової бази сприяли ухиленню від сплати податків і громадян, і організацій. Як наслідок - збільшення тіньового сектора економіки. Тривалий економічний спад і послаблення ролі держави стали важливими факторами цього негативного процесу.

З переходом України до відкритої ринкової економіки її участь на ринку капіталів складно розділити на вивезення капіталів, що відповідає національним інтересам країни, і ту його частину, яка може бути ідентифікована із процесом "втечі".

З перших місяців економічних реформ розпочався широкомасштабний переказ доходів українських резидентів за кордон. Вихідними умовами цього процесу стало руйнування господарського життя в країні за повної відсутності стримувальної системи державного регулювання й валютного контролю [3].

Пришвидшена приватизація державної власності за слабкого контролю як за цим процесом, так і за використанням одержаних доходів новими власниками активів, стали основою довгочасного стійкого відтоку капіталів в межах законодавчого поля. Виникла незвичайна ситуація, коли практика відтоку доходів за кордон стала не тимчасовим швидкоплинним явищем, а набула таких рис, як широкомасштабність, стабільність утечі капіталу на регулярній основі.

Організаційною основою для відтоку капіталу у легальній і нелегальній формах стало значне збільшення кількості учасників зовнішньоторговельної діяльності. Неконтрольована участь у зовнішньоекономічній діяльності "одноденних" фірм дозволила сформуватися механізму для приховування реальних розмірів доходу від експорту й зменшення оподатковування.

Іншими словами, стало можливим використання цілком легальних зовнішньоторговельних операцій не тільки за прямим призначенням, але й для виходу валютного виторгу з-під оподатковування, для відмивання капіталів кримінального походження. Фактором утечі капіталу з України став переказ коштів із власності підприємств у приватну власність окремих керівників або менеджерів підприємств через офшорні зони.

Особливістю короткострокового відтоку капіталу з України є те, що в більшій частині він був переказаний в офшорні зони Науру, Канарських і Багамських островів, Кіпру й Швейцарії, а також у банки країн з економікою, що динамічно розвивається. Значна частина вивезених коштів набула за кордоном законного характеру і була вкладена в нерухомість, бізнес і т. д. Інша частина повернулася в Україну під виглядом іноземних інвестицій з офшорних зон або іншими шляхами.

Відтік капіталів за кордон активно впливає на посилення таких загроз фінансовій безпеці, як бюджетний дефіцит, фінансова недостатність українських підприємств і інші. Тому протидія відтоку капіталу з вітчизняної економіки є важливим завданням, спрямованим на зниження рівня загроз фінансовій та, як наслідок, національній безпеці України.

Відтік капіталу із країни є й причиною і наслідком росту економічної злочинності й "тіньової" економіки, зокрема в зовнішньоекономічній сфері, що породжує недовіру населення до національної фінансово-банківської системи й до влади в цілому.

Необхідно зазначити, що відтік капіталу не є тільки національною проблемою. Це налагоджена ланка світової фінансової кризи, пов'язана зі зростаючою глобалізацією економіки. Україна, підтримавши світову економічну інтеграцію, більше натрапляє на негативні аспекти глобалізації. Виробничий і фінансовий сектори української економіки потрапили в залежність від кон'юнктури на зовнішніх ринках і зазнають серйозних труднощів.

Відносна легкість залучення коштів іноземних інвесторів відображається в різкому зростанні обсягів зовнішніх боргових зобов'язань, з погашенням яких ледве справляються і держава, і вітчизняні комерційні банки й фірми. Тому, мабуть, орієнтація на відкритість економіки не може бути єдиним фактором, що визначає стратегію національного економічного росту.

Одним із головних завдань на сучасному етапі є підтримка рівня економічної безпеки країни. Насамперед політико-економічне вивчення якісних нових явищ у розвитку світового фінансового капіталу, змін у його структурі й динаміці, оцінці зростаючих загроз також вимагають ґрунтовної уваги з боку вчених і практиків.

Для багатьох держав (США, Канада, Японія, Китай та інших) вивезення капіталів за кордон є повсякденною ринковою практикою, і означене занепокоєння в урядів цих країн не викликає, тому що природа й характер вивезення капіталу в цих країнах зовсім інші, аніж в Україні.

В Україні, де відтік капіталу набув форми стабільного вивезення фінансових ресурсів за дефіциту інвестицій, цей феномен викликає занепокоєння та ще раз підтверджує, що вивезення капіталу в умовах економічного росту здійснюється переважно у формі експорту, а в умовах кризи й трансформації економіки країни - у деструктивних формах відтоку, витоку й втечі.

Вивезення капіталу можна розділити на фундаментальне і спекулятивне: перше є формою довгострокових заощаджень і інвестицій, а інше - короткострокових. Якщо ресурси, пов'язані зі спекулятивним відтоком капіталу, практично не йдуть із фінансового ринку, то ресурси, пов'язані з фундаментальним відтоком, перебувають у реальному економічному обігу - легальному або нелегальному. Фундаментальний відтік значно перевищує спекулятивний і може здійснюватися і легальними, нелегальними шляхами, і "квазілегальними" способами.

1. Легальне вивезення капіталу за кордон закономірно пов'язано з інтеграцією України у світову економіку. Комерційні банки підтримують кореспондентські рахунки в іноземних банках. Цей спосіб вивезення характеризується тим, що власник законно заробив кошти, а також вивіз їх із країни законним шляхом.

2. Нелегальним є такий спосіб вивезення капіталу, за якого в процесі обігу коштів було порушено українське законодавство, а саме:

- контрабандне вивезення капіталу в різних формах;

- контрабандний ввіз товарів, при цьому за кордоном залишається та частина коштів, яка не сплачується на митниці у вигляді податків;

- фіктивні контракти на імпорт, сплата штрафів і т. д.;

- нелегальний імпорт за рахунок оформлення документів на товари, митні платежі з яких нижчі;

- підробка звітності, що дозволяє заощаджувати на податках і залишати більше коштів за кордоном [4].

Отож, виявлені до тепер канали вивезення капіталу можна класифікувати на легальні й нелегальні. Основним критерієм такої класифікації є те, наскільки окреслений канал вивезення капіталу відповідає або ж суперечить національному законодавству країни. Попри це, чітке розмежування між законними й незаконними формами вивезення капіталу з України здійснити складно, тому що найчастіше легальні канали експорту капіталу використовуються для приховування його нелегального відтоку із країни.

Виділимо основні форми приховування нелегального відтоку капіталу із країни ("квазілегальні" способи):

- неповне повернення експортного виторгу під приводом форс-мажорних обставин;

- переривання виконання експортного контракту без відшкодування вартості постачання;

- заниження цін на експортовані товари;

- завищення цін на імпортовані товари;

- фіктивні імпортні контракти з безповоротними авансами;

- надання кредитів українськими компаніями й банками іноземним фірмам;

- виплати за фіктивними кредитами західних фірм;

- внески в статутні капітали іноземних компаній;

- купівля цінних паперів нерезидентів за кордоном;

- купівля нерезидентами української нерухомості й акцій без переказу коштів;

- бартерні розрахунки;

- клірингові операції;

- вивезення готівкової валюти через "човниковий бізнес" і туристів;

- репатріація отриманого прибутку або інших розміщених на території України активів іноземних інвесторів;

- вивезення валюти емігрантами;

- створення офшорних компаній для приховування частини прибутків від оподатковування;

- махінації під час одержання іноземної фінансової допомоги із залишенням за кордоном частини виділених сум;

- виплата страхових відшкодувань іноземним страхувальникам після визнання фіктивного страхового контракту;

- фіктивні лізингові угоди;

- пряме вивезення державних активів.

Розкриємо основні загрози для національної економіки України від нелегального вивезення капіталу за її межі.

Загрози економічній безпеці України характеризуються: відсутністю, можливо, в значно більших розмірах, внутрішнього інвестування економіки, необхідністю додаткового закордонного інвестування національної економіки, неотриманням державою податків від оподатковування доходів прихованих за кордоном, що призводить до подальшого послаблення економіки [5].

Політичні загрози полягають у тому, що зростаючий та високий рівні втечі капіталів за кордон свідчать не тільки про економічну слабкість, але й про політичну нестабільність України. Недовіра українських власників капіталів до своєї держави, до того, що вона може реально гарантувати їх збереження, тягне також недовіру до неї іноземних партнерів. Як наслідок - відмова у можливих інвестиціях і т.д.

Соціальні загрози: послаблення й без того низьких показників економічного стану України призводить до зростання соціальної напруженості в суспільстві, до невдоволення населенням політикою держави, що багаторазово підсилюється ще й тим, що притягнення до будь-якої відповідальності - цивільної, кримінальної, адміністративної, податкової - навіть за незаконне вивезення капіталу є несистемним.

Загроза зростання реального рівня економічної злочинності й корупції: ухилення від відповідальності є потужним криміногенним фактором; він робить привабливою і безпечну втечу капіталів за кордон, яка часто провокує здійснення спектра злочинів: податкових, різних фальсифікацій (підробок) документів, корупції, насамперед хабарництва, комерційного підкупу і т.д.

Окремо слід наголосити на структурі економічної шкоди, заподіяної втечею капіталів за кордон. Капітали, що втекли, утворюють недоотриману державою економічну вигоду, оскільки замість того, щоб бути інвестованими, розміщеними в легальній економіці України, вони слугують в основному закордонному банківському капіталу. Економічна шкода, заподіювана державі втечею капіталів, полягає не в прямому позитивному збитку (зменшенні державного капіталу), оскільки державі такий капітал вже не належить, і його доля визначається не власником або законним власником, а в недоотриманій вигоді.

Висновок

Здійснений аналіз дозволяє констатувати, що непродуктивний відтік капіталів з України як деструктивна форма вивезення є реальною загрозою національній безпеці України. Непродуктивний відтік капіталу провокує затягування процесу фінансової стабілізації, значно відсуває в часі перспективу поновлення економічного зростання, спричиняє зниження обсягів внутрішніх капіталовкладень і поглиблює інвестиційну кризу, негативно впливає на стан платіжного балансу, на розміри золотовалютних резервів, підсилює залежність країни від іноземних позик, створює реальну загрозу критичного наростання кількості витрат з обслуговування зовнішнього боргу, призводить до зниження рівня добробуту суспільства. Отож, непродуктивний відтік капіталу слід розглядати як негативний процес, що вимагає спеціальних заходів макроекономічної політики.

Література

1. Попович В.М. Теорія детінізації економіки: монографія / В.М. Попович. - Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. - 524 с.

2. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення / М.М. Єрмошенко. - К.: КНТЕУ, 2001. - 309 с.

3. Губський Б.В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення: монографія / Б.В. Губський. - К.: ДП "Украрх- будінформ", 2001. - 122 с.

4. Фінансова злочинність: матеріали Міжнародного науково- практичного семінару (12-13 лютого 1999 р.); В.І. Борисов (гол. ред.). - Х.: Право, 2000. - 120 с.

5. Власюк О.С. Теорія і практика економічної безпеки в системі науки про економіку / О.С. Власюк; Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки при Раді нац. безпеки і оборони України. - К., 2008. - 48 с.

Размещено на Allbest.ru