Політика ціноутворення в аграрній сфері України

Размещено на http://www.allbest.ru/

4

ПОЛІТИКА ЦІНОУТВОРЕННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

УДК 338.439

Масляк О.В., аспірант

Львівський національний університет ветеринарної медицини

та біотехнологій імені С.З.Гжицького, м. Львів,Україна

Основним принципом ринкової економіки є вільне ціноутворення, яке, як правило, поєднується з регулюванням цін державними органами управління та самоврядними організаціями. Поєднання вільного ціноутворення з регулюванням цін є особливо важливою науковою та практичною проблемою. Підходи до її вирішення гостро дискутуються у наукових виданнях. Більшість авторів солідарні щодо необхідності регулювання цін на сільськогосподарську продукцію. Дискусійними є способи такого регулювання. Пропонуються запозичені у зарубіжних виданнях методики без належного урахування особливостей вітчизняного сільського господарства, де відмічаються лише початкові стадії формування інфраструктури аграрного ринку.

В таких умовах ціна не генерується ринком. Колишня державна монополія на ціноутворення замінена гіршою монополією окремих структур. В умовах диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію інших галузей послаблюється вплив державної фінансової підтримки. Кошти такої підтримки через нееквівалентні ціни переливаються у суміжні із сільським господарством галузі.

Можливості державного регулювання цін обмежуються положеннями СОТ. Таке регулювання відносять до системи заходів «янтарної скриньки» як таке, що спотворює ринкові результати. Особливістю вітчизняного цінового регулювання є те, що тут воно не спотворює ринкове ціноутворення, а долає спотвореність цін монопольними тенденціями у сфері закупівель сільськогосподарської продукції.

Ключові слова: ціни, ціноутворення, аграрний ринок, державне регулювання, державна підтримка, рівень цін, дотації.

Основным принципом рыночной экономики является свободное ценообразование, которое, как правило, сочетается с регулированием цен государственными органами управления и самоуправляющиеся организации. Сочетание свободного ценообразования с регулированием цен являеться особенно важной научной и практической проблемой. Подходы к ее решению остро дискутируются в научных изданиях. Большинство авторов солидарны в необходимости регулирования цен на сельскохозяйственную продукцию. Дискуссионными являються способы такого регулирования. Предлагаются заимствованы у зарубежных изданиях методики без должного учета особенностей отечественного сельского хозяйства, где отмечаются лишь начальные стадии формирования инфраструктуры аграрного рынка.

В таких условиях цена не генерируется рынком. Бывшая государственная монополия на ценообразование заменена худшей монополией отдельных структур. В условиях диспаритета цен на сельскохозяйственную продукцию и продукцию других отраслей ослабляется влияние государственной финансовой поддержки. Средства такой поддержки через неэквивалентные цены переливаются в смежные с сельским хозяйством отрасли.

Возможности государственного регулирования цен ограничиваются положениями ВТО. Такое регулирование относят к системе мероприятий «янтарного ящика» как такое, что искажает рыночные результаты. Особенностью отечественного ценового регулирования является то, что здесь оно не искажает рыночное ценообразование, а преодолевает ущербностью цен монопольными тенденциями в сфере закупок сельскохозяйственной продукции.

Ключевые слова: цены, ценообразование, аграрный рынок, государственное регулирование, государственная поддержка, уровень цен, дотации.

The basic principle of a market economy is a free market prices, which are usually combined with price regulations governing bodies of state and local-level organizations. The combination of free pricing with price regulations is particularly important scientific and practical problems. Approaches to solve it sharply disputed in scientific journals. Most authors agree on the need for regulation of prices for agricultural products. However debatable is how such regulation. Proposed borrowed in foreign journals techniques without due consideration of the peculiarities of domestic agriculture, which marked only the initial stage offormation of agricultural market infrastructure.

In such circumstances, the market price is not generated. The former state monopoly pricing replaced the worst monopoly of certain structures. In terms of disparity in prices of agricultural products and products of other industries weakened the impact of state financial support. Funds such support through non-equivalent prices in iridescent related to agriculture industry.

Features of state price controls limited the provisions of the WTO. The adjustment of measures referred to "amber box" as such, distorting market outcomes. Feature of the domestic price regulation is that here it does not distort market pricing, and overcomes spotvorenist monopoly price trends in procurement of agricultural products. Key words: prices, pricing, agricultural market, government regulation, government support prices, subsidies.

регулювання ціна сільськогосподарська продукція

Ціна - центральний елемент економічного механізму господарювання. Вона виражає економічні інтереси всіх учасників ринку. Від рівня ціни значною мірою залежать конкурентоспроможність продукції на ринку, а отже, й кінцеві комерційні результати діяльності підприємства.

Ціни становлять матеріальну основу формування та функціонування системи страхування, податкової та кредитної системи, тому для ефективного функціонування цих систем потрібно досягти такого рівня цін, який би забезпечував еквівалентність обміну.

Ціноутворення являє собою важливу складову ефективного функціонування аграрного ринку, що є в свою чергу запорукою продовольчої безпеки та продовольчої незалежності держави.

Аналіз останніх досліджень. Академік НААН України П. Т. Саблук вважає, що для кожного суб'єкта економічної діяльності метою є отримання прибутку в максимальному розмірі. Вирішальну роль в отриманні доходів відіграють створювані державою умови економічної діяльності, чого не можна досягти без капіталізації землі і врахування її в системі ціноутворення для економічного регулювання міжгалузевих відносин [1]. Також таким питанням як встановлення цін на сільськогосподарську продукцію в умовах ринку, вивчали такі вітчизняні вчені: В. Амбросов, О. Амосов, Л. Антоненко, О. Березін, В. Горкавий, М. Дем'яненко, І. Кириленко, М. Корецький, М. Латинін, Т. Лозинська, Є. Майовець, С. Майстро, П. Макаренко, А. Македонський, В. Месель-Веселяк, Х. Махмудов, О. Могильний, О. Олійник, Б. Панасюк, Г. Пасемко, Б. Пасхавер, П. Саблук, В. Ситник, В. Ткаченко, М. Хорунжий, Г. Черевко, В. Шиян, О. Шпикуляк, О. Шпичак та ін.

Виклад основного матеріалу. В Україні застосовуються важелі регуляторного впливу на аграрний сектор, до яких відносять: мінімальні ціни; заставні ціни; інтервенційні операції; квотування; митні тарифи на ввезення і вивезення продукції; державні дотації на одиницю продукції, або на одиницю площі; державні дотації за якість продукції; державні дотації на голову тварин; пільгове кредитування; пільгове оподаткування; узгодження цін та доходів в інтеграційних формуваннях, біржові операції тощо.

Проте їх ефективної дії поки що не досягнуто внаслідок відсутності системності при запровадженні, неналежного фінансового забезпечення, значних коливань пропозиції, нераціонального державного регулювання експортно-імпортних операцій на ринку сільськогосподарської продукції та ін. [3, с. 57].

Вітчизняний ринок має обмежену ємність, оскільки простежується низька купівельна спроможність населення України. В середньостатистичного українця на продукти харчування припадає близько 50% сімейного бюджету, тоді як в економічно розвинутих країнах світу цей показник знаходиться в межах 10-12%.За низької купівельної спроможності населення України виробники сільськогосподарської продукції фактично дотують споживачів кінцевої продукції. За наявного рівня цін на кінцеву продукцію неможливо досягти навіть простого відтворення виробництва.

Сучасний аграрний ринок характеризується нерозвиненістю ринкової інфраструктури, організації заготівель та збуту продукції, недосконалою системою контролю за якістю та безпечністю продуктів харчування. На початкових стадіях становлення інфраструктури аграрного ринку не генеруються товаропотоки ланцюгу „товаровиробник (власник продукції) - сільськогосподарські заготівельно-збутові та інші обслуговуючі кооперативи - районні кооперативні агроторгові доми - оптові ринки (товарні біржі, аукціони живої худоби та птиці, оптові плодоовочеві та продовольчі ринки) - споживачі”, що негативно впливає на цінову ситуацію на аграрному ринку та не дає можливості виробнику отримати достатній дохід з вирощеної продукції.

Аграрні ринки все ще залишаються неорганізованими, ізольованими від господарств населення, а ті, які існують - монополізовані посередниками [3, с. 58].

Таблиця 1 Індекси цін реалізації продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами (крім малих)