Гендерні аспекти формування людського розвитку

Размещено на Allbest.ru

В статті охарактеризовано стан тендерної ситуації у країні. Проаналізовано соціально-економічне становище чоловіків та жінок, пропорційність зайнятості у сфері трудових відносин, рівень їх представництва в політичній діяльності. Визначено необхідність врахування ґендерних аспектів у формуванні людського розвитку в Україні.

В статье охарактеризована гендерная ситуация в стране. Проанализировано социальноэкономическое положение мужчин и женщин, пропорциональность занятости в сфере трудовых отношений, уровень их представительства в политической деятельности. Определена необходимость использования гендерных аспектов в формировании человеческого развития в Украине.

Gender situation of country is described in the article. The author analyzed social and economic position of men and women, proportionality of their employment in the field of in labor relations, level of their representation in political activity. Also identified the need of using the gender aspects during the formation of human development in Ukraine.

Ключові слова. Ґендер, ґендерна нерівність, ґендерна політика, людський розвиток, людський капітал.

Ключевые слова. Гендер, гендерное неравенство, гендерная политика, человеческое развитие, человеческий капитал.

Key words. Gender, gender inequality, gender policy, human development, human capital.

Вступ. Концепція людського розвитку як процесу зростання людських можливостей розглядає людське життя з різних аспектів. Разом з тим, для її реалізації в практику державного управління необхідне впровадження визначених показників, які б могли бути використані для оцінки та розвитку людських можливостей. До основоположних можливостей людини відносять три складові: довге й здорове життя, знання та гідний рівень життя. Визначення саме цих аспектів обумовлено принципом безумовності вибору, згідно з яким кожна людина, маючи можливість обирати, надасть перевагу тривалішому життю, вищому рівню освіти і більшому матеріальному статку. Але демократичний розвиток європейських країн невіддільний від суттєвих перетворень у ґендерній свідомості та ґендерних відносинах їхніх громадян. Проте нині і за основними соціально-економічними показниками та стандартами життя, і за ціннісно-нормативними уявленнями населення, Україна суттєво відстає від розвинутих європейських країн. Разом з тим ООН, міжнародні європейські інституції розглядають ґендерне питання як один із пріоритетів людського розвитку. Цілі Розвитку Тисячоліття, прийняті світовим співтовариством у 2000 році також проголошують забезпечення гендерної рівності одним із пріоритетів міжнародного розвитку та індикатором соціально-економічного розвитку країни [12].

Суттєвий внесок у дослідження ґендерної проблематики своїми працями зробили Н. Гапон, О. Грішнова, Н. Дармограй, О. Іващенко, О. Костенко, О. Купець, К. Левченко, Е. Лібанова, Т. Мельник, С. Павличко, Л. Смоляр та О. Ярош. Механізми залучення жінок до політичної діяльності достатньо повно проаналізовані в працях О. Дашковської, О. Кулачек, І. Лазар та К. Поліщук. Однак, проблема впливу ґендерних аспектів на формування людського розвитку залишається не до кінця розв'язаною та є актуальною у якості предмета дослідження.

Постановка завдання. Визначити ґендерні аспекти формування людського розвитку в Україні, проаналізувавши соціально-економічне становище чоловіків та жінок, пропорційність зайнятості у сфері трудових відносин, рівень їх представництва в політичній діяльності.

Результати дослідження. Загальноприйнята методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН розглядає мінімальний комплекс показників, що визначаються по кожній країні і можуть бути використані для подальшого порівняння. Кожен з них призначений кількісно відобразити один з ключових аспектів (вимірів) людського розвитку [3, 4].

Для більш повного уявлення про стан та динаміку людського розвитку (HD) були введені інші узагальнюючі індекси, зокрема, у середині 90-х років індекс розвитку з урахуванням

гендерного чинника (GDI), рівень тендерних повноважень або ступінь ґендерної довіри (GEM). Ці індекси обраховують за тими самими складовими, що й HDI, із залученням специфічних показників і методичних прийомів, які більш адекватно відбивають сутність кожного явища.

Саме індекс розвитку з урахуванням ґендерного чинника та рівень ґендерних повноважень дозволяє оцінити ступінь соціально-економічної рівності жінок і чоловіків, тому всі показники для його розрахунку беруться в розрізі за статтю. Індекс розвитку з урахуванням ґендерного чинника базується на тих самих індикаторах, що й HDI, за винятком показника матеріального добробуту, де замість ВВП використовується оцінка одержаного доходу (в доларах США за ПКС в середньому на одну особу). Рівень ґендерних повноважень визначають на підставі відомостей про участь та можливість прийняття рішень у політиці (цей аспект представлений часткою жінок і чоловіків серед парламентарів), участь та можливість прийняття рішень в економіці (два індикатори, з яких потім обраховується незважений середній індекс: частка жінок і чоловіків серед законодавців, вищих державних службовців, керівників; та частка жінок і чоловіків серед працюючих на посадах професіоналів, фахівців, технічних службовців), а також володіння економічними ресурсами (оцінка одержаного доходу жінок і чоловіків) [10].

де Є - показник неприйняття нерівності («штраф» за нерівність).

Що вище значення Є, то більшої ваги набуває група, яка має нижчі значення показника (тобто перебуває у менш вигідному чи пригніченому становищі). В даному випадку його величина дорівнює 2, що означає помірно негативний вплив. Оскільки Є = 2, формула 2 набуває вигляду середньої гармонічної з індексів жінок і чоловіків:

Кінцевий результат GDI та GEM розраховують як середню арифметичну просту з трьох складових. Обидва індекси є коефіцієнтами, що можуть набувати значення від 0 до 1; чим вищі їх значення - тим краща ситуація з гендерною рівністю в країні [9].

В узагальнюючому індексі розвитку людини (ІРЛ) в 2013 році Україна перебуває на 78-му місці серед 187 країн зі значенням індексу 0, 74 [13]. Віднесення України до країн з високим рівнем індексу розвитку людського потенціалу ми маємо лише за рахунок високого рівня освіти, що обумовлено сприятливою ситуацією з погляду гендерної рівності в доступі до освіти. Рівень освіченості серед жінок віком старше 15 років практично дорівнює відповідному показнику серед чоловіків, а сукупний відсоток жінок, що вступили до навчальних закладів усіх рівнів, перевищує сукупний валовий коефіцієнт. Саме відсутність гендерних диспропорцій у рівні освіти забезпечує високі значення показника людського розвитку з урахуванням гендерного фактору (ІЛРГФ) в Україні.

Узагальнюючим показником, що характеризує стан гендерної ситуації у країні є індекс гендерної нерівності. Цей показник відображає рівень досягнень за тими самими аспектами, що і загальний індекс людського розвитку (середня тривалість майбутнього життя, рівень освіти та доходів), але з коригуванням результатів на гендерний дисбаланс. Динаміка зміни індексу гендерної нерівності в Україні є нерівномірною (рис. 1) [6].

Рис. 1 Динаміка зміни індексу тендерної нерівності в Україні за 2008-2012 рр.

Позитивно, що значення ІЛР з урахуванням гендерного фактора в 2012 році становить 0, 338, що ставить її в індексі за 2012 рік на 57 місце серед 148 країн.

В Україні жінки мають 8 відсотків місць у парламенті, 91, 5 відсотка дорослих жінок мають середню або вищу освіту (порівняно з 96, 1 відсотка чоловіків). На кожні 100 тис. народжених живими 32 жінки помирають від причин, пов'язаних із вагітністю; рівень народжуваності серед дорослих становить 26, 1 народжених на 1000 народжених живими. Частка участі жінок у робочій силі становить 53, 3%, тоді як аналогічний показник у чоловіків - 66, 6% [13]. Отже незначна ґендерна нерівність пояснюється високим за світовими стандартами рівнем освіти жінок та значним перевищенням очікуваної тривалості життя жінок над очікуваною тривалістю життя чоловіків, що практично нівелює ґендерний розрив у рівні доходів на користь чоловіків.

Сьогодні жінки становлять більшість населення України, а отже в контексті соціально - економічної ефективності ґендерна нерівність не лише погіршує перспективи економічного розвитку, а й послаблює систему управління державою, сприяє зростанню розшарування населення в суспільстві, а отже, посиленню соціальних ризиків, знижує ефективність стратегій розвитку та боротьби з бідністю. При цьому ґендерна нерівність впливає не лише на ефективність подолання бідності, що є наслідком дефіциту доходу, а й на інші показники бідності, зокрема, обсяг потенційних можливостей, рівень безпеки та повноважень [8].

Таким чином, ґендерна нерівність призводить до погіршення індексу людського розвитку, і навпаки зважена ґендерна політика сприяє покращанню людського розвитку.

Згідно із запропонованою класифікацією людського капіталу, Г. Беккер обґрунтував відмінність відповідних інвестицій в людину (спеціальних і загальних) [2]. Він увів в обіг поняття людського капіталу, тобто вкладу робітника при виході на ринок праці (витрат на освіту, поліпшення здоров'я, вироблення професійних навичок, підвищення культурного рівня, пошук роботи). Здійснюючи ті чи інші витрати, індивід очікує в майбутньому на додатковий прибуток у вигляді більшої заробітної плати, кращого робочого місця тощо, чим і пояснюється запровадження й використання терміна «капітал». В подальшому концепція людського капіталу охопила не лише професійні навички, а й сформовані позаринковим середовищем, зокрема сім'єю.

Виокремлення категорії «людський капітал» в якості окремого чинника дозволило сформулювати конкретні напрями щодо визначення джерел економічного зростання, зокрема знання та компетенція, та довести, що розвиток науки, освіти, системи охорони здоров'я відіграє суттєву економічну роль в формуванні людського капіталу.

Традиційні уявлення про гендерні суспільні ролі ґрунтуються на тому, що загалом жінки поступаються чоловікам в обсягах накопиченого «ринкового» людського капіталу (освіти, фахових навичок, індивідуальних здібностей тощо). Тому для сім'ї вигідна зайнятість чоловіка на ринку праці, а жінки - в домашньому господарстві. Але за останнє сторіччя ця ситуація суттєво змінилася: і зростання рівня освіти й кваліфікації (зайнятих у домашньому господарстві (передовсім жінок), і їх зайнятість на ринку оплачуваної праці призвели також і до «подорожчання» їх безоплатної праці вдома. Відповідно до цього змінюються й гендерні моделі зайнятості: рішення про те, кому з подружжя лишатися вдома, а кому працювати поза домом, стало неоднозначним, хоча і сьогодні жінці частіше за чоловіка доводиться обирати між родиною та роботою, між вихованням дітей та побудовою кар'єри.

Гендерні проблеми на ринку праці України визначаються дисбалансом щодо можливостей доступу жінок і чоловіків до гідної праці, оскільки часто жінки з високим освітньо- професійним рівнем змушені реалізовувати свою трудову активність на менш престижних посадах, що потребують нижчої кваліфікації, менше оплачуються та дають обмежені можливості кар'єрного просування. Найбільшу частку як зайнятих жінок, так і зайнятих чоловіків за професійними групами складають працівники з найпростішими професіями (рис. 2).

У загальній структурі зайнятих жінок значну частку займають працівники сфери торгівлі та послуг (20, 2%), у той час, як у складі зайнятих чоловіків переважають кваліфіковані робітники з інструментом (20, 8%). Водночас заробітна плата зростає в привабливіших секторах внаслідок зниження пропозиції жіночої праці.

Український ринок праці характеризується явною нерівністю між чоловіками та жінками. Особливо значний ґендерний розрив у рівнях зайнятості у дітородній (24-29 роки) та передпенсійній (старше 50 років) вікових групах; виразна сегрегація ринку праці; великий ґендерний розрив у заробітній платі; нерівний розподіл звичайної оплачуваної та домашньої неоплачуваної роботи; велика частка жінок на робочих місцях сумнівної якості; ґендерні розриви в охопленні безробітних матеріальною допомогою по безробіттю [7].

Крім ефектів, пов'язаних із практикою найму й трудової мобільності чоловіків і жінок, можна виявити взаємозв'язок розмірів заробітної плати з режимами зайнятості. Жінки частіше зайняті в тих професіях, де можлива часткова зайнятість, тоді як чоловіки частіше працюють у режимі повної зайнятості, що, відповідно, призводить до різниці в оплаті праці (табл. 1)

Таблиця 1

Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності та статтю в україні у середньому за 2008-2012 рр., у розрахунку на одного штатного працівника, грн. [11]

Незважаючи на законодавчо закріплену рівність статі в оплаті праці, фактично жінки займають посади з більш низькою зарплатою. У 2012 році розмір середньомісячної заробітної плати жінок становив 2660 гривень, а чоловіків - понад 3400 гривень. В деяких галузях різниця в оплаті праці сягає в два рази і більше. Наприклад, середня зарплата жінок, зайнятих у сфері діяльності пошти та зв'язку, близько 2300 гривень, чоловіків у цій самій сфері - 3900 гривень на місяць.

Гендерні стосунки у сфері розподілу влади та політичної діяльності в українському суспільстві також мають ознаки горизонтальної та вертикальної сегрегації. Так, в першому скликанні ВРУ (1990-1994 рр.) в законодавчому органі країни працювало понад 97, 3% чоловіків та 2, 7% жінок (13 осіб) відповідно. У сьомому скликанні (2012-2017 рр.) депутатські мандати отримали 43 жінки, що в свою чергу становить 9, 7% від загального числа парламентарів. З 18 міністерств керівні посади міністра та заступника міністра, жінки займають у 4, найбільша їхня частка в міністерстві соціальної політики та юстиції [1].

Отже, незважаючи на високий освітній та професійний потенціал жінок та відсутність прямих суперечностей Конвенції ООН «Про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок» у законодавстві країни, кількісне представництво жінок у складі ВРУ протягом останнього десятиріччя залишається дуже низьким. Жінки практично не беруть участі у виробленні державної політики, відіграючи ролі переважно пасивних спостерігачів і виконавців, а також реципієнтів соціальної допомоги. Водночас реалізація громадянських прав передбачає повноцінну участь не тільки чоловіків, а й жінок на всіх рівнях функціонуючих у суспільстві соціальних інституцій, зокрема й однаковий доступ до всіх позицій соціальної структури суспільства. Політика держави, основні принципи та механізми втілення якої формулюють переважно представники однієї статі, не може відповідати потребам усіх громадян.

Країна потребує суттєвих коректив в оцінках можливостей чоловіків і жінок у сфері соціально-економічних відносин, оскільки об'єктивні умови регулювання гендерних відносин включають і соціально-економічне становище чоловіків та жінок, пропорційність зайнятості у сфері трудових відносин, рівень їх представництва в політичній діяльності. Це зумовлює необхідність формування гендерного середовища, впровадження ґендерного підходу до розробки основних стратегічних напрямів державної політики України, розробку законодавства й державних програмних документів, що забезпечують досягнення гендерної рівності на всіх рівнях суспільної взаємодії, адаптацію законодавства України до законодавства ЄС у сфері тендерної рівності.

Висновки. На людський розвиток прямо чи опосередковано впливає сучасний стан ґендерної політики держави. Розв'язання ґендерних питань в Україні вимагає не тільки поліпшення ґендерної ситуації, а і дозволяє позитивно впливати на показники якості життя в багатьох інших сферах. З огляду на виявлені проблеми в сфері ґендерної рівності населення України, необхідними та актуальними є пошуки нових підходів до забезпечення ґендерного паритету на ринку праці, в сфері державного управління та прийняття рішень на рівні домогосподарства.

Література

Аналіз гендерного індексу, роль жінок в Україні та світі (сучасний стан та динаміка процесів) : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //infolight. org. ua/content/.

Беккер Г. С. Человеческое поведение. Экономический подход. Избранные труды по зкономической теории / Г. С. Беккер. - М. : ГУВІГГЗ, 2003. - 614 с.

Доклад о развитии человека 1990 г. : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // hdr. undp. org/xmlsearch/reportSearch.

Доклад о развитии человека 2010. Реальное богатство народов: пути к развитию человека / Пер. с англ. ; ПРООН. - М. : Издательство «Весь Мир», 2010. - 244 с.

Економічна активність населення України: стат. збірник / Державний комітет статистики України. - Київ, 2012. - 78 с.

Індекс тендерної нерівності в Україні: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http: //oon- rozvytok. com. ua.

Комплексний Тендерний підхід на ринку праці України та роль державної служби зайнятості / Ольга Купець; Міжнародне бюро праці, Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП. 3 Київ: МБП, 2010. - 78 с.

Людський розвиток в Україні: мінімізація соціальних ризиків (колективна науково-аналітична монографія) / За ред. Е. М. Лібанової. - К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України, Держкомстат України, 2010. - 496 с.

Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е. М. Лібанової. - К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. - 367 с.

Михальченко Г. Г. Міжнародна методологія вимірювання розвитку населення / Г. Г. Михальченко // Збірник наукових праць ДонДУУ: «Механізми підвищення ефективності управління функціонуванням регіональної економіки»: серія «Економіка». Том ХІІІ, вип. 223. - Донецьк: ДонДУУ, 2012. - С. 402-420.

Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності та статтю в Україні у 20082012 рр. [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http: // www. ukrstat. gov. ua.

Цілі Розвитку Тисячоліття: Україна 2015: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http: //www. ukraine2015. org. ua/tsil.

ґендерний аспект людський розвиток

Размещено на Allbest.ru