Проблеми та перспективи розвитку інтелектуального бізнесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасний стан розвитку світової економіки характеризується величезними інформаційними потоками і видатними досягненнями, насамперед у інформатиці та технологіях. У той же час, процес обробки інформації та прийняття рішень за своїм рівнем значно поступається можливостям, що відкриваються. Це викликано тим, що аналітична частина мислення, як і багато інших складових інтелекту, розвивалася за принципом «від досягнутого». Тобто коригування напрямків розвитку мислення відбувалося при накопиченні критичного обсягу знань, мінімально необхідного для переходу на відповідний інтелектуальний рівень.

Таким чином, високі темпи розвитку інформаційних і інноваційних технологій вимагають ретельних досліджень у сфері інтелектуального бізнесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем та перспектив розвитку інтелектуального бізнесу присвячені праці Г.Г. Григорьева, А.Г. Грязнової, С.В. Валдайцева, Т.В. Момот, К. Хова, А.В. Шастітко. О.Б. Бутніка-Сіверського, В.О.Жарова, П.П. Крайнева, І.Ю. Кожарської, В.Л. Рихтюка Е.Я. Волинця-Руссета, С.В. Валдайцева, М.В. Дишканта, В. Долгої, Н. Лебедя, І.Д. Погореловської, Н. Пузині, Л. Устінової та ін. Проте, в сучасних економічних умовах вирішення проблем та перспектив інтелектуального бізнесу в Україні є надзвичайно актуальним і своєчасним.

Дослідження проблем розвитку інтелектуального бізнесу в основному мають правову спрямованість. Організаційно-економічні та практичні аспекти розвитку малодосліджені.

Мета статті. Провести аналіз основних проблем та перспектив розвитку інтелектуального бізнесу в Україні й визначити основні напрями забезпечення конкурентоспроможного інтелектуального бізнесу.

У XXI ст. наука та інтелектуальна власність розглядаються не тільки як фундамент та інструмент підвищення конкурентоспроможності підприємств, а й як базовий елемент бізнесу нового типу, заснованого на знаннях. У розвинених країнах на науку спрямовується від 6 до 22% державних витрат, або 2-3% ВВП. У нашій країні - якщо 2010 р. видатки на науку становили лише 0,43% ВВП, що було найменшим показником за десятиріччя і найнижчим рівнем витрат серед усіх європейських держав, то 2013 р. це фінансування впало нижче за 0,3% ВВП [1]. Але світовий досвід доводить, що вкладення в науку повинні здійснюватися стабільно і регулярно протягом багатьох років.

Аналіз світової діяльності щодо обміну науково-технічними винаходами, «ноу-хау», промисловими зразками і торговельними марками між окремими організаціями, як в середині країни, так і між країнами, показує, що в основі виникнення і розвитку сучасного міжнародного інтелектуального бізнесу лежать об'єктивні економічні фактори.

Інтелектуальна власність ефективно використовується тільки, якщо їх авторам забезпечено необхідний комплекс моральних і матеріальних прав. Якщо в радянський час винагородою була сама праця, то в даний час людей цікавить більше матеріальна сторона, виражена в наявності майнових прав на створену ними власність. Сьогодні більш-менш врахована авторська винагорода тільки на літературні, наукові й художні твори, у сфері науки і техніки справа йде складніше.

Функціонування висококонкурентних об'єктів інтелектуальної власності можливе на основі тісної співпраці держави і підприємництва. До основних напрямів державної політики щодо інтелектуального бізнесу належать:

1) створення сприятливого економічного і правового середовища для інтелектуальної власності, особливо її захист;

2) підтримка розвитку інноваційного підприємництва (включення витрат на НДДКР приватного сектора в собівартість продукції, списання значної частини наукового та іншого обладнання за прискореними нормами амортизації, застосування адресних податкових пільг, пільгове кредитування малого і середнього бізнесу, розвиток банківської системи, венчурне фінансування та ін.);

3) вдосконалення системи комерціалізації результатів інтелектуальної діяльності, підготовки виробництва і виходу на ринок продукції з використанням інтелектуальної власності, підготовка та перепідготовка кадрів.

Всі види інтелектуальної власності перетворюються на компонент продуктивних сил і, з'єднуючись з технікою і виробництвом, органічно вбудовуються в відтворювальний процес. Наслідками цього є зростання інтенсивності інноваційних процесів, скорочення термінів створення інновацій, поява нових учасників - розробників і споживачів, зміна їх відносин і функцій. Це підвищує рівень відповідальності підприємця-виробника, формує конкурентоспроможний ринок і стимулює інноваційну економіку.

Підприємцю для забезпечення конкурентоспроможного інтелектуального бізнесу потрібно бачити в інтелектуальної власності не тільки правовий аспект, а й фінансовий інструмент.

Ринок інтелектуальної власності виконує для підприємництва три функції:

1) засобу капіталізації нематеріальних активів підприємств;

2) механізму створення додаткової вартості, тому що інтелектуальну власність можна продавати необмежену кількість разів необмеженому числу учасників, на відміну від товару або послуги;

3) інвестиційного ресурсу, під який дають відповідне забезпечення все, починаючи від держави і закінчуючи банківськими структурами.

Активи інтелектуальної власності можуть бути перетворені на товар, тобто гроші. Це можна зробити шляхом продажу, передачі по ліцензії, використанні як заставу або гарантії для фінансування за рахунок позик. Інтелектуальна власність може бути додатковою основою при пошуку інвесторів за допомогою грантів, гарантій, субсидій або програм пільгових позик, які пропонують різні фінансові установи та банки.

Активи інтелектуальної власності можуть допомогти закріпити позиції підприємства щодо отримання фінансових коштів від інвесторів та кредиторів. Банк, фінансова установа або інший спонсор зацікавлений, щоб інноваційний товар або послуга, яка пропонується підприємством, була під охороною патенту на винахід, промисловий зразок, корисну модель або товарний знак. Така охорона є показником високого потенціалу підприємства з точки зору операцій на ринку.

Право власності у інтелектуальному бізнесі важливо ще для того, щоб впевнити інвесторів у відкритих для підприємства ринкових можливостях з точки зору комерціалізації даного продукту або послуги. Іноді один великий патент може сприяти заключению інвестиційної домовленості. Володіння правами інтелектуальної власності у відношенні творчого результату або інновацій, пов'язаних із продуктами або послугами, які підприємство планує випустити на ринок, гарантує певну виключність і, отож, більшу ринкову частку, якщо продукт або послуга сподобається споживачам.

Різні інвестори по-різному можуть оцінювати активи інтелектуальної власності й надавати різну ступінь важливості її правам. Але сучасні тенденції свідчать про все більш широке використання активів інтелектуальної власності у якості джерела підвищення його прибутковості. Таким чином, інвестори все частіше звертають увагу на підприємствах, які мають керований портфель інтелектуальної власності, навіть якщо вони стикаються при цьому з новими задачами.

Тому керівництво підприємства повинно вживати заходи для того, щоб визначити комерційну цінність власних активів, забезпечити їх вартісну оцінку, виявити вимоги, необхідні для їх відповідного обліку. Необхідно обов'язково включити активи інтелектуальної власності у бізнес-план та інші стратегічні документи.

Хоча кредитування під активи інтелектуальної власності - це досить нове явище, але забезпечення заставами комерційних кредитів та банківського фінансування на володіння часткою у інтелектуальній власності за кордоном стає все більш широкою практикою, навіть у середньому і малому бізнесі, у секторі високих технологій.

Інтелектуальна власність, у випадку її ефективного використання, є важливим інструментом для створення іміджу бізнесу для нинішніх та потенційних клієнтів та для локалізації бізнесу на ринку. Права на інтелектуальну власність повинні використовуватися у поєднанні з інструментами маркетингу, такими як реклама, паблік рилейшнз та інші заходи щодо просування товару на ринок. В умовах економіки знань Інтернет відкрив багато можливостей для маркетингу інтелектуальної власності. Це має бути враховано у маркетинговій стратегії підприємства.

Для управління інтелектуальним бізнесом також важливо побудувати організаційну структуру, здатну втілити розроблену стратегію, яка орієнтує для цього всі виробничі та функціональні підрозділи підприємства - від науково-дослідної діяльності і маркетингу до фінансових угод, злиття, придбання й електронної комерції. Тобто структура управління повинна відображати стратегічну значущість ролі інтелектуальної власності у забезпеченні підприємницького успіху.

Вихід на внутрішній та зовнішні ринки, успішний збут продукції залежить безпосередньо від наявності професіональної служби патентно-ліцензійної роботи. Основною задачею організаційно-функціональної структури управління інтелектуальною власністю має бути забезпечення координації діяльності технічної, економічної та юридичної служб, які відповідають за формування планів та виконання договорів.

Все це, за державною підтримкою, дозволить забезпечити підприємцям України конкурентоспроможний інтелектуальний бізнес.

Вирішення питань розвитку інтелектуального бізнесу має бути одним з пріоритетів діяльності нашої держави. Одним із шляхів досягнення цього є активна участь України на ринку об'єктів інтелектуальної власності і в якості покупця, і, що більш важливо, у якості продавця. З іншого боку, інтелектуальний бізнес повинен базуватися на новітніх досягненнях науки і техніки, що разом з іншими факторами, може бути забезпечене за рахунок науково обґрунтованого й економічно ефективного розширення експорту й імпорту нової техніки та технологій, нових матеріалів, науково-технічних досягнень по ліцензіях, що забезпечує можливість не тільки ліквідувати сформоване відставання від розвинених країн світу, що намітилося на окремих напрямах науково-технічного прогресу, а й у перспективі вирватися вперед, забезпечивши зростання темпів науково-технічного прогресу. Проте без ґрунтовних та глибоких знань світової практики, законодавчих норм у сфері інтелектуальної власності та без визначення підприємцями основних проблем розвитку інтелектуального бізнесу в Україні діяльність у даному напрямку неможлива.

Література

інтелектуальний капітал бізнес висококонкурентний

1. http://tyzhden.ua/Politics/73765.

2. Reilly R.Jr, Schweihs R., Reilly R. The Handbook of Business Valuation and Intellectual Property Analysis- McGraw-Hill - 2004, 600 p.

3. I Deli Yang Intellectual Property and Doing Business in China (International Business and Management). - 2003.

Размещено на Allbest.ru