Класифікація і склад кооперативів в інституціональних координатах України

Після здобуття Україною незалежності розпочалося роздержавлення майна шляхом корпоратизації та приватизації. Завдяки активній позиції, сформульованій у Зверненні 3-х зборів Ради Укоопспілки XV скликання до Верховної Ради України (травень, 1991 р.), майно Укоопспілки було виключене з державної програми приватизації [3]. Так розпочався трансформаційний період і реформування споживчої кооперації, що відбувалися як без допомоги, так і без втручання з боку державних інститутів. Існування потужного сегмента споживчої кооперації обумовила оперативність прийняття відповідного першого кооперативного закону України вже у 1992 р. [4].

На початку 90-их років минулого століття на українському селі було ліквідовано колгоспи і проведено приватизацію шляхом виділення майнових і земельних паїв. Цей процес перетворень зумовив різке погіршення рівня матеріального добробуту селян, зменшення рівня їх доходів, натуралізацію, безробіття тощо. Проголошений перехід до фермерського господарювання поставив селян у жорсткі умови ринкової конкуренції [5]. Частина з них була змушена об'єднуватися у фермерські й інші спілки для обстоювання своїх прав і власності, інша - віддала свої паї в оренду, у результаті чого виник прошарок сільських господарів - «великих землевласників», орендарі, які зосередили в своєму тимчасовому володінні та використанні більшість земельних паїв селян для отримання надприбутків. Виник глухий кут: перші не в змозі, а другі не зацікавлені у вирішенні соціальних проблем сучасного українського села - розбудові його соціальної інфраструктури, благоустрою, підвищенні добробуту сільського населення. Унаслідок монопольного панування на аграрному ринку великих приватновласницьких структур і приватних «заготівельників», які диктують ціни на сільськогосподарську сировину та продукти, в українському селі разом зі збіднінням населення відновилися процеси десоціалізації та депопуляції. Тому виробнича і споживча кооперація є дієвими інструментами вирішення проблем розвитку українського села.

Кооперативний рух на селі почав відроджуватися після прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» у 1997 р. й уточнення його редакції у 2000 р. [6], який створив умови для функціонування сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. У 2000 р. активізувалася робота з державного стимулювання кооперативного руху в Україні, який визнано одним із важливих напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формування її багатоукладності [7].

Закон України «Про фермерське господарство« був прийнятий у 2003 р. [8]. Фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, інші об' єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств. Створені за участю фермерських господарств обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи не є прибутковими.

Чільне місце за характером регулювання кооперативних відносин займає Закон України «Про кооперацію», прийнятий у 2003 р. [9]. Він став базовим для всіх видів і форм кооперації в Україні. Однак аналіз змісту цього закону виявляє такі його основні вади: поверховий характер; дублювання змісту законів України «Про споживчу кооперацію» та «Про сільськогосподарську кооперацію»; відсутність визначення понять і податкового статусу сільськогосподарського обслуговуючого, житлово-будівельного, садівницького, садово-городнього та дачного кооперативів тощо.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію» створення кооперативу передбачається у формі юридичної особи, утвореної фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. До того ж, на наш погляд, кооператив і акціонерне товариство є принципово різними організаціями, оскільки принцип управління в кооперативі: один член - один голос, у акціонерному товаристві: один член - кількість акцій, що голосують. У табл. 1 наведено класифікацію кооперативів.

класифікація кооператив

Класифікація кооперативів

Джерело: розроблено автором

Відповідно до завдань і характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі, споживчі, сервісні. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

За станом дотримання принципів кооперації кооперативи поділяють на традиційні (класичні, лібералізовані) і нетрадиційні (квазікооперативи) (кооперативи, що існують на неформальній основі, хоча фактично являють собою певну форму взаємодії сільськогосподарських товаровиробників, а також псевдокооперативи) [10]. Спільною ознакою квазікооперативів і традиційних кооперативів є лише назва, тобто вони взагалі не є кооперативними підприємствами за своєю природою, наприклад, не будують свою діяльність на приватно-дольовій формі власності, отже, не є агрегативним об'єднанням приватних власників, або їхня діяльність спрямована на отримання прибутку, або розподіляють доходи не як кооперативні виплати, а пропорційно вкладеному капіталу.

У табл. 2 проаналізовано склад і структуру кооперативів на основі показників Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідно до класифікації організаційно-правових форм господарювання.

Таблиця 2

Показники Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України

Джерело: розраховано автором на основі [11; 12]

Протягом 2013 - 1 півріччя 2014 рр. скоротилася чисельність майже всіх суб'єктів кооперативного сектору: фермерських господарств до 47329 одиниць (на 1766, або на 3,60%), кооперативів - до 29447 одиниць (на 4217, або на 12,53%), кредитних спілок - до 1105 одиниць (на 49, або на 4,25%).

Найбільш потужним сегментом кооперативного сектору за кількістю є фермерські господарства (близько 3,6%), а також кооперативи, частка яких скоротилася із 2,51% до 2,25%. Вони представлені переважно обслуговуючими ко - оперативами, питома вага яких зменшилася - із 1,54% до 1,35%. Кількість споживчих товариств скоротилася на 8, а спілок споживчих товариств зросла на 6. Відбулися зміни у структурі кооперативів за видами діяльності: на 177 одиниць збільшилася чисельність виробничих за рахунок скорочення обслуговуючих (на 2942 одиниць) і споживчих (на 54 одиниці). Утім кількість сільськогосподарських виробничих кооперативів скоротилася на 150 одиниць, або на 12,25%, а обслуговуючих - на 6 (на 0,63%).

В Україні виробничі кооперативи у сільському господарстві поширилися завдяки подібності до колективних сільськогосподарських підприємств. Саме це зробило їх привабливими для значної кількості господарств, що змінили свій організаційно-правовий статус у період проведення аграрної реформи, особливо з 1999 року. Формальне реформування унеможливило ринкову адаптацію виробничих кооперативів. Отже, виробничі кооперативи у сільському господарстві не можна вважати перспективними утвореннями, що відповідають стратегічним цілям ринкової трансформації аграрного сектору. їх поширення є тимчасовим явищем - атрибутом перехідного періоду, здатним лише певним чином послабити соціальне напруження ринкової трансформації сільського господарства.

На відміну від різного типу псевдо- і квазікооперативних утворень, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи являють собою особливий тип підприємства корпоративного (інтегрованого) типу, визнаний розвиненими країнами і перспективний для аграрного сектору економіки України.

Висновки

В основу пропонованої автором класифікації кооперативів покладено такі ознаки: обслуговувана територія, тип членства, тип членів кооперативу, головна функція або вид господарської діяльності, галузева і функціональна ознака (для обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів), стан дотримання принципів кооперації. На відміну від існуючих, вона враховує формальні та неформальні інститути функціонування кооперативів в Україні.

Аналіз складу і структури кооперативів за мірою зменшення кількості суб'єктів господарювання дав змогу розташувати їх у такому порядку: фермерські господарства, обслуговуючі кооперативи, споживчі товариства та їх спілки, сільськогосподарські кооперативи (відносно останніх зроблено висновок про більші перспективи обслуговуючих кооперативів порівняно з виробничими), кредитні спілки тощо.

Перспективою подальших досліджень є обґрунтування раціональних форм інтеграції кооперативних організацій.

Література

1. Пантелеймоненко А. О. До питання про визначення сутності понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки / А. О. Пантелеймоненко // Історія нар. госп-ва та екон. думки України. 2005. - Вип. 37-38. - С. 297-305.

2. Шаарс, Марвін А. Кооперативи: принципи і практика: Пер. з англ. / М. А. Шаарс. - К.: ВОКА, 1994. - 66 с.

3. Артеменко В. М. Суспільні реформи і кооперація [Електронний ресурс] / В. М. Артеменко // Українська кооперація. - 2009. - № 2. - Режим доступу: http://www.ukrcoop- joumal.com.ua/

4. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 р. № 2265-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2265-12

5. Перхун В. Г Роль споживчої кооперації у вирішенні соціально-економічних проблем сучасного села [Електронний ресурс] / В. Г Перхун // Українська кооперація. - 2009. - № 2. - Режим доступу: http://www.ukrcoop-journal.com.ua/

6. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р. N° 469/97- ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/469/97- %D0%B2%D1%80

7. Указ Президент України «Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах» від 19 грудня 2000 р. № 1348/2000 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1348/2000

8. Закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 № 973-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/973-15.

9. Закон України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р. № 1087-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1087-15

10. Зіновчук В. В. Економічна природа псевдокооперативів і небезпека їх поширення в аграрному секторі України / В. В. Зіновчук [Електронний ресурс] // Українська кооперація. - 2010. - № 3. - Режим доступу: http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/num/zinovchuk.htm

11. Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004: затверджено Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN10242.html

12. Кількість суб'єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

Размещено на Allbest.ru