Основні загрози економічної безпеки держави та шляхи зменшення їхнього руйнівного впливу

На першому етапі дослідження здійснювали аналіз наявних внутрішніх загроз і чинників небезпеці з метою їх ранжування за критерієм вразливості активів національної економіки з точки зору соціальних та економічних наслідків їх впливу. На наш погляд, у період ринкових перетворень національної економіки найбільшу небезпеку становлять такі внутрішні загрози та чинники небезпеки, що їх породжують:

1. Структурна деформованість економіки. Ця проблема є однією з головних загроз безпеці України. Суть успадкованої від колишнього СРСР структурної деформації полягає в гіпертрофованому розвиткові галузей військово- промислового комплексу, паливно-енергетичного комплексу та важкої промисловості, з одного боку, і відсталому стані галузей і сфер виробництва, що працюють безпосередньо на задоволення потреб людини, з іншого (легка і харчова промисловість, сфера послуг тощо). У країні склалася економічна структура, яка постійно відтворювалася, не забезпечуючи належного розвитку названих галузей і сфер господарства, і за такої структури вийти з кризової ситуації буде дуже складно.

2. Низька конкурентоспроможність національної економіки. Ця проблема спричинена відсталістю технологічної бази більшості галузей, високою енерго- місткістю та ресурсомісткістю виробництва, низькою якістю продукції та високими витратами виробництва. Спад інвестиційної активності посилив тенденції старіння виробничого потенціалу країни, проте оновлення фізично та морально застарілих основних фондів не спостерігається. Таким чином, відбувається зростання ступеня зношуваності основних фондів [11].

3. Погіршення стану науково-технічного потенціалу країни. Унаслідок економічної кризи сталася втрата позицій на окремих напрямах науково-технічного розвитку. Серйозним ударом для економіки країни став виїзд за кордон і вимушений перерозподіл в інші сфери діяльності висококласних наукових фахівців; сталася втрата престижності інтелектуальної праці; суттєво знизилась мотивація до досягнення якісних її результатів, припинили своє існування багато наукових установ.

4. Посилення паливно-сировинної спрямованості розвитку економіки. Виразно виявляється тенденція до перетворення України в паливно-сировинний придаток розвинених країн.

5. Відставання приросту розвіданих запасів корисних копалини від масштабу їх видобутку. Перетворення Української держави на паливно-сировинний придаток розвинених країн призводить до збільшення масштабів видобутку корисних копалин. Однак через скорочення фінансування робіт із розвідки запасів корисних копалини збільшення їх видобутку відбувається за рахунок уже відкритих родовищ, що з часом може обернутися дефіцитом ресурсів для власних потреб і залученням іноземного капіталу для виходу з кризи, що поставить Україну в ще більшу залежність від розвинених країн.

6. Низька інвестиційна активність. Кризовий стан економіки полягає, передусім, в істотному зниженні інвестиційної та інноваційної активності. Українська економіка, маючи в розпорядженні величезні ресурси, потужний інвестиційний та інноваційний потенціал, проявляє ознаки стагнації інвестиційної й інноваційної активності, що автоматично позначається на економічній безпеці країни [12].

7. Посилення територіальної диференціації рівня економічного та соціального розвитку регіонів. Ця загроза є результатом порушення виробничо-технологічних зв'язків між підприємствами окремих регіонів, об'єктивно наявних відмінностях у рівні соціально-економічного розвитку регіонів України.

8. Криміналізація економіки та корупція в органах державної влади. Значної гостроти для економіки держави нині набуває кримінальна загроза, оскільки зводить нанівець усі зусилля з реформування національного господарства. Прикладами криміналізації української економіки є зростання корупції та посилення організованої злочинності, її проникнення в ключові галузі української економіки; приховування прибутків і ухилення від сплати податків, порушення договірних зобов'язань тощо [13].

9. Непослідовність і неузгодженість дій центральної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які призводять до порушення фінансової збалансованості, породжують загрози соціальних конфліктів, штучно послаблюють конкурентоспроможність вітчизняних виробників тощо.

На другому етапі досліджували зовнішні загрози та чинники небезпеки. Встановлено, що суттєву небезпеку становлять такі зовнішні загрози та чинники небезпеки, які їх породжують:

1. Завоювання іноземними фірмами ринку України за багатьма видами товарів народного споживання і, як результат - залежність країни від імпорту життєво важливої продукції.

2. Переважання сировинних товарів в українському експорті, втрата традиційних ринків збуту військової та машинобудівної продукції. Українські підприємства часто не спроможні власними силами розробляти нову техніку, а часом вона не влаштовує покупців, які вимагають оснастити її досконалим західним устаткуванням. І представники вітчизняних оборонних галузей були змушені співпрацювати з іноземними компаніями, які мають у своєму розпорядженні найсучасніші технології.

3. Надмірна відкритість економіки держави відноситься до істотних загроз економічній безпеці. Світовий досвід країн з розвиненою ринковою економікою показав, що відкритість економіки в стратегічному плані потрібна. У розумних межах вона сприяє підвищенню ефективності й конкурентоспроможності економіки. Проте, відкриваючи доступ до економіки, необхідно пам'ятати про захист інтересів вітчизняного виробництва, фінансів і банківської системи, грошового обігу тощо.

4. Високий рівень зовнішнього боргу. Великий зовнішній борг передбачає значні витрати бюджету на його погашення, а також посилення спроб його використання для надання дії на прийняття Україною тих або інших стратегічних економічних і політичних рішень.

5. Втеча капіталу за кордон. Вивезення українського капіталу за кордон, втрата валютних ресурсів є найнебезпечнішою загрозою для економічної безпеки країни. Досвід показує, що приватний капітал завжди чутливий до загроз політичній та економічній стабільності, і у разі виникнення такої загрози засобом збереження капіталу стають зарубіжні вкладення.

6. Дії іноземних спецслужб з дестабілізації економічної, соціальної та політичної обстановки в Україні (диверсії, шпіонаж, дезінформація тощо). Використовуючи труднощі перехідного періоду українського суспільства, прозорість наших кордонів і пов'язану з цим масову міграцію, іноземні секретні служби (як країн НАТО, так і окремих країн колишнього Варшавського договору) розвернули широкомасштабну вербувальну роботу. За останній період зусиллями правоохоронних органів України виявлено і взято під контроль сотні спецагентів силових структур і кадрових співробітників іноземних спецслужб, припинена діяльність декількох десятків агентів, у тому числі й завербованих українських громадян. На думку співробітників спецслужб, разом із шпигунством, іншою серйозною загрозою з боку іноземних спецслужб є тероризм. Усе частіше українці стають свідками і учасниками терористичних акцій як кримінального, так і політичного характеру. безпека економічний інформаційний грошовий

7. Інформаційні війни та анексія територій. Не менш небезпечним, ніж шпигунство і тероризм, явищем є інформаційна дія спецслужб іноземних держав на українських громадян. На сьогодні інформаційна війна - це вже безпосередньо війна цивілізацій, це зіткнення різних базових цілей, знань, теорій [14]. Пропаганда у медіа просторі віртуальних переваг російської держави та хибне представлення українських реалій призвели до втрати Україною Автономної Республіки Крим та значного політичного напруження в окремих східних регіонах держави.

Завершальний етап дослідження був присвячений розробленню першочергових заходів, спрямованих на усунення руйнівного впливу найбільш небезпечних загроз економічній безпеці держави. У період ринкових реформ, на нашу думку, найбільшу небезпеку несуть внутрішні загрози. Однак зовнішні загрози через взаємозв'язок усієї сукупності загроз, як правило, посилюють небезпеку деяких внутрішніх загроз. Таким чином, на наш погляд, основним завданням державної політики в ринковий період повинно стати запобігання особливо небезпечним для національної безпеки негативним явищам в економічній, соціальній, військовій, інформаційній і екологічній сферах.

В економічній сфері до найбільш небезпечних чинників слід віднести: інтенсивне зростання економічної злочинності; критичне зниження можливостей задоволення потреб держави в сировинних ресурсах і втрата можливостей адаптації економічної системи до скорочення сировинних і енергетичних ресурсів; структурна криза індустріальної системи внаслідок критичного падіння промислового, науково-технічного, експортного, платіжного потенціалів держави; високий рівень зовнішнього боргу; безконтрольне придбання іноземними фірмами російських підприємств; наростання інфляційних процесів; критичний стан інфраструктури держави; недостатньо ефективна робота органів державної влади; зростання безробіття і закриття або зупинка підприємств; затримки заробітної плати і збільшення бідних верств населення; погіршення фізичного, психологічного і генетичного здоров'я населення; поглиблення майнового розшарування суспільства на вузьке коло багатих і переважаючу кількість малозабезпечених громадян; втрата захищеності особи та суспільства; деградація культурного, освітнього та професійного рівня населення; зростання міжнаціональних, міжетнічних, регіональних, релігійних конфліктів тощо.

Для боротьби зі злочинністю в країні величезне значення має проведення МВС реформування органів внутрішніх справ. Без очищення від корупції правоохоронних органів неможливо розпочати наступ на економічну злочинність. МВС України розширює форми співпраці з іншими правоохоронними органами у сфері боротьби з економічними злочинами та з корупційними проявами. Однією з нових форм міжвідомчої співпраці є організація та проведення комплексу заходів щодо нормалізації криміногенної ситуації в країні.

Виключно важливе значення для блокування зростання економічної злочинності мали б заходи з первинного оздоровлення системи грошового обігу в країні. Ця проблема полягає в тому, щоб виробити механізми витіснення гривнею негривневих компонентів грошового обігу. Для витіснення долара з обслуговування зовнішньоторгового обігу досить здійснити такі заходи:

1) оголосити про стягування із заздалегідь встановленого терміну ввізних мит виключно в гривнях, що відразу змусить експортерів та імпортерів здійснювати частину операцій у рублях, щоб не втрачати на конвертації;

2) адміністративно зобов'язати національних експортерів нафти, газу проводити операції та встановлювати ціни виключно в рублях, що зумовить різке збільшення частки рублевого обороту в зовнішній торгівлі та прискорить витіснення долара з внутрішнього обороту. Витіснення з обороту доларової маси може дати в руки держави ресурс безінфляційної емісії мінімум 600 млн грн щорічно.

Проблема виникнення неплатежів пов'язана з нестачею обсягів оборотних коштів підприємств у зв'язку із загальною нестачею грошей у легальному обороті. Для подолання штучно викликаної «кризи неплатежів» можна запропонувати такий механізм:

1) законодавчо вводиться фонд виробничих оборотних коштів підприємства із вказівкою порядку витрачання цих коштів;

2) усім підприємствам на території України надається податкова пільга в розмірі 100% ПДВ і 100% податку на прибуток для утворення фонду виробничих оборотних коштів;

3) пов'язана в цих фондах підприємств гривнева маса негайно в міру зростання свого обсягу замінить у взаєморозрахунках неплатежі.

Таким чином, досить швидко 300 млн грн неплатежів буде задіяно в обслуговуванні взаєморозрахунків підприємств, які раніше забезпечувалися через емісію неплатежів. Оскільки емісія цієї гривневої маси лише замінить негривневий компонент грошового обігу, вона не викличе інфляції. Далі для оздоровлення економічної ситуації в країні доцільно відмовитися від основних фіскальних податків, що мають дестимулюючий виробництво характер. Мізерна кількість реально збираних податків і масовість відходу від них унаслідок руйнування системи грошового обігу робить їх несуттєвими для фінансування бюджетної системи. Ліквідація податкового тиску негайно зумовить «вихід із тіні» капіталів.

Легалізація всіх кіл грошового обігу ліквідовує головну базу криміналізації країни. ПДВ стимулює розвиток тіньових операцій, що призводить до скорочення приблизно в 2 рази бази податку на прибуток. У свою чергу податок на прибуток підштовхує господарських суб'єктів на приховування прибутку, у зв'язку з чим маса збираного податку приблизно в 3,5 раза менша потенційної ставки. Дію податку на прибуток стимулює розвиток тіньового бізнесу та завдає збитку всім формам легального бізнесу, передусім негативно позначаючись на виробництві. Відміна його сприятиме припиненню падіння виробництва та звуженню бази тіньового капіталу.

Для заміщення основних фіскальних податків у прибутковій частині бюджету пропонуються такі заходи. Передусім потрібне збільшення акцизів і ресурсних платежів. Нинішня їх величина є явно заниженою та економічно необгрунтованою. Такий стан справ стимулює розтринькування ресурсів, з одного боку, а з іншого - нееквівалентну торгівлю вказаними ресурсами. У першу чергу слід домогтися серйозного підвищення акцизів на нафту і газ. Доцільно ввести приблизно 10-відсотковий податок на операції з нерухомістю. Щорічно в Україні з рук у руки переходять гігантські обсяги нерухомості. Введення податку на такі операції істотно поповнить бюджет і унеможливить спекуляцію нерухомістю. Принципово важливим є введення системи протекційних імпортних мит із тенденцією до збільшення їхніх ставок. Цей захід приведе до того, що виробник будь-якого товару по цей бік митного бар'єру отримуватиме надприбуток порівняно з імпортером (останній втрачатиме її на митниці). Це захистить вітчизняного товаровиробника та зумовить серйозний приплив іноземного капіталу для інвестицій у виробництво товарів в Україні.

Особливості української економіки вимагають підтримки на внутрішньому ринку менш високих цін на сировину та енергоносії в порівнянні зі світовими. Як показав досвід вивезення стратегічних запасів сировини і палива з країни в останні роки, відсутність вивіреної державної лінії в цій галузі стимулює величезні зловживання. Найбільш вдалим рішенням уявляється вступ системи протекційних експортних мит, що забезпечує рівну прибутковість збуту сировини та енергоносіїв як при їх експорті за світовою ціною, так і при продажі на внутрішньому ринку за ціною нижче світової. Експортне мито стане важливим джерелом поповнення державного бюджету й одним із засобів боротьби з економічною злочинністю.

Останнім часом глобальних масштабів набули проблеми у військовій, інформаційній сферах та екологічній безпеці. Зниження рівня екологічної безпеки сприяє зростанню соціальної, політичної та навіть військової напруженості, що підтверджує необхідність комплексного підходу до забезпечення державної безпеки. Проте необхідно зазначити, що економічна криза мала для екології й позитивний результат - у зв'язку із зупинкою багатьох виробництв і різким скороченням ділової активності індустріальна діяльність стала менше завдавати збитку природі України, знизилося забруднення довкілля.

Висновки