Система виявлення і коригування макроекономічних дисбалансів Євросоюзу та її адаптація до умов України

Перша хвиля світової фінансової кризи, що здійнялася наприкінці 2008 р., обумовила зміну досить тривалого періоду економічного благополуччя Європейського Союзу періодом затяжної рецесії. Так, якщо протягом передкризового десятиріччя 1997-2007 рр. реальний ВВП країн об'єднаної Європи в середньому щороку зростав на 2,8%, а обсяг загальних капіталовкладень - на 4,3%, то на піку кризи, в 2009 р., мало місце скорочення цих показників відповідно на 4,3 і 12,5%. Річний дефіцит бюджету ЄС, що у зазначеному передкризовому періоді у середньому становив 1,6% ВВП, у 2009 р. збільшився більш ніж учетверо - до 6,9% ВВП, державний борг зріс до 74,8% ВВП, а рівень безробіття - до 9% European Economic Forecast. Spring 2012 / European Commission.2012. - Р. 150-171.. У наступні роки Євросоюз почав спрямовувати значні зусилля для виходу на траєкторію постк- ризового відновлення економіки, на перешкоді чому стала глибока внутрішня фінансова криза (насамперед боргова), а також значне поширення кризових явищ у соціальній та інституційній сферах інтеграційного об'єднання. Згідно з прогнозними даними Єврокомісії, посткризова рецесія в європейській економіці зміниться фазою поступового відновлення лише у 20142015 рр., на цей період прогнозується зростання реального ВВП ЄС відповідно на 1,6 і 2,0% European Economic Forecast. Spring 2014 / European Commission.2014. - Р. 132.. макроекономічний дисбаланс євросоюз

Процес економічного відновлення в Європі є досить складним і, за оцінкою провідних міжнародних інституцій Перспективы развития мировой экономики: Переходные про-, через невирішені проблеми на ринку праці (надвисокий рівень безробіття) та у сфері державних фінансів (значні дефіцити бюджету та платіжного балансу), у найближчі роки ділова активність у зоні євро буде в'ялою, а економіки периферії ЄС залишатимуться слабкими і потребуватимуть додаткової підтримки.

Показово, що в посткризовий період проявилися очевидні недоліки в системі фінансового та макроекономічного регулювання

Євросоюзу, найбільш значними з яких, за свідченням Єврокомісії, є цессы и факторы напряженности / Международный валютный фонд. - Октябрь 2013. - С. 61-67. ¹⁶:

• інституційна нездатність до швидкого ухвалення антикризових рішень на рівні ЄС;

• недостатній контроль конкурентоспроможності й макроекономічних дисбалансів країн- учасниць, що призвело до накопичення боргових зобов'язань приватного сектора, ослаблення кредитно-фінансових установ і “надутих” цін на ринках житла;

• зосередження моніторингу державних фінансів країн єврозони на показнику дефіциту бюджету й недостатня увага до рівня держборгу;

• недосконалість механізму, що забезпечує виконання макрофінансових зобов' язань кра- їн-членів;

• відсутність механізму невідкладного фінансування країн єврозони, що потребують підтримки у вирішенні боргових проблем, та запобігання їх поширенню на інші європейські країни.

На тлі розбалансування фінансово-економічної системи ЄС необхідність усунення “слабких ланок” макрорегулювання лише загострилася й очевидною стала потреба в надійних інструментах виявлення, передбачення та коригування макроекономічних диспропорцій у розвитку держав-учасниць і Євросоюзу загалом. Для виправлення ситуації ЄС здійснив низку важливих заходів з удосконалення загальноєвропейської системи управління в економічній і фінансовій сферах. Так, у першій половині 2011 р. було ухвалено Пакт Євро-плюс (Euro Plus Pact), що передбачає тісну координацію політики, спрямованої на посилення конкуренції та конвергенції в економічному просторі об' єднаної Європи, а також упроваджено в практику узгоджену з цим Пактом нову управлінську процедуру “Європейський семестр” (European Semester), яка визначає, що за щорічного складання державних бюджетів країни ЄС повинні чітко дотримуватися встановлених Єврокомісією пріоритетних цілей розвитку - насамперед щодо оздоровлення державних фінансів, реформування ринків праці, створення робочих місць, стимулювання зростання економіки, - і включати їх до національних програм стабілізації/конвергенції та національних програм реформування⁵.

Наприкінці 2011 р. ЄС був ухвалений пакет з шести законодавчих актів (Six-Pack), яким урегульовувалися процедури на рівні Євросоюзу з посилення бюджетного нагляду, координації економічної політики, а також виявлення та коригування макроекономічних дисбалансів країн- учасниць. На основі цього законодавчого пакету та відповідно до пп. 2 і 6 статті 121 Лісабонського Договору було впроваджено новий механізм сповіщення (Alert Mechanism) про розбалансу- вання фінансово-економічних систем країн- учасниць, що містить спеціальну “Процедуру макроекономічних дисбалансів” (Macroeconomic Imbalance Procedure), за якою виявляють внутрішньо- та зовнішньоекономічні диспропорції та розробляють рекомендації щодо державної політики для їх подолання. Згідно з процедурою з 2012 р. Єврокомісія застосовує набір сигнальних індикаторів (наразі їх 11) зі встановленими на основі оцінки відповідних даних за 19952007 рр. “критичними межами”, вихід за які свідчить про загрози національній конкурентоспроможності та ризики виникнення дисбалансів у різних сферах економіки, фінансів і зайнятості (табл. 1).

Результати аналізу наведених у табл.1 індикаторів для країн ЄС є підставою для вживання Єврокомісією та Радою Євросоюзу превентивних і коригувальних дій: у разі виявлення незначних макродисбалансів ці інституції обмежуються наданням профілактичних рекомендацій щодо їх виправлення; у більш серйозних випадках - якщо дефіцит бюджету держави-учасниці перевищує 3% ВВП, а/або її державний борг - 60% ВВП, - щодо неї може запроваджуватися процедура надмірного дефіциту (Excessive Deficit Procedure); у разі виявлення численних порушень “порогових значень” індикаторів щодо країни ЄС може бути застосована процедура надмірних дисбалансів (Excessive Imbalances Procedure). У разі застосування зазначених вище процедур відповідні країни-учасниці подають на розгляд Єврокомісії та Ради ЄС план коригувальних заходів, а затим надають регулярні звіти щодо своєчасного виконання цих планів. Процедура макроекономічних дисбалансів також передбачає запровадження штрафних санкцій (на рівні 0,1-0,5% ВВП) щодо тих держав ЄС, які не змогли згідно з затвердженими строками скоригувати надмірні величини дефіциту бюджету та/чи загального державного боргу Малкина М.Ю. Управление официальными международными резервами государств в условиях глобальных рисков // Труды Нижегородского государственного технического университета им. Р.Е. Алексеева. - № 2(81). - 2010. - С. 286-293..

Перший комплексний звіт за результатами застосування системи індикаторів макроеко- номічних дисбалансів був наданий Євро- комісією на початку 2012 р. на базі ретроспективних даних 2010 і попередніх років. У ньому показано, що жодна з 27 (на той час) європейських економік не відповідала встановленим критеріям макрозбалансування повною мірою, а найбільш значні диспропорції спостерігалися в країнах ЄС у сфері державних фінансів і зовнішньої торгівлі, менш значні - у сфері зайнятості і товарних ринків, що відповідно характеризує більший масштаб впливу бюджетно- боргової кризи, і менший - кризи на ринках житла і робочої сили.

Але ще більш важливо, що ця система індикаторів як аналітично-прогнозний інструмент дозволяє зробити не лише статичну, а й динамічну оцінку збалансування економік Європи. Відповідна інформація за період 20012010 рр. щодо динаміки виявлених у країнах ЄС макроекономічних дисбалансів надана в табл. 2.

За даними цієї таблиці, протягом десятирічного періоду 2001-2010 рр. жодна з країн ЄС не змогла забезпечити відсутність макро- економічних дисбалансів. Найбільш “благополучними” у розглянутій ретроспективі можна вважати лише 12 держав-учасниць, у яких кількість виявлених розбалансувань не перевищувала чотирьох з 10 оцінених, у т.ч. такі економічні локомотиви Європи, як Німеччина, Франція, Велика Британія й Італія. Фактично протягом останніх років макроекономічна конструкція ЄС тримається за рахунок міцності та збалансованості його провідних держав, однак загалом є вразливою через значну кількість накопичених дисбалансів в економіках більшості (15) країн- членів. Так, тривалим розбалансуванням за більшістю запропонованих Єврокомісією макрое- кономічних критеріїв характеризувалися Іспанія, Ірландія, Португалія та Греція, які пізніше були “глибоко інфіковані” кризою (табл. 2).

Перелік індикаторів для виявлення макроекономічних дисбалансів

Що стосується 12 новоінтегрованих країн ЄС, то всі вони, окрім Чехії, Польщі та Словенії, демонстрували кількарічні макроекономічні дисбаланси за 5-7 критеріями з десяти, а особливо тривалі були притаманні Естонії, Болгарії, Словаччині та Мальті. Враховуючи, що більшість “нових” держав- учасниць перебуває поза межами єврозони і має відносно невеликий держборг, найбільшу загрозу для них становить поглиблення кризи в економічній і соціальній сферах, й меншу - у макрофінансовій.

Процедурою макроекономічних дисбалансів передбачено щорічне опублікування Єврокомісією звітів за результатами застосування описаної вище системи індикаторів раннього сповіщення. Черговий такий звіт опубліковано у листопаді 2013 р.Alert Mechanism Report 2014 / European Commission. - Brus-sels, 13.11.2013. - 32 рр., а у березні 2014 р. було представлено спеціальний звіт Results of in-depth reviews under Regulation (EU) No 1176/2011 on the prevention and correction of macroeconomic imbalances / European Commission. - 05.03.2014. - 21 р., підготовлений на основі поглибленого аналізу сигнальних індикаторів дисбалансів для 17 держав ЄС, які за підсумками минулого року демонстрували різні ознаки макроекономічної нестабільності.

Джерело: ECB Monthly Bulletin / European Central Bank. - № 6. - June 2012. - С. 77.

Дані цього звіту свідчать, що посткризове відновлення європейської економіки, яке хоч і має незначні темпи та глибину, все ж таки сприяло зменшенню макроекономічного розбалансування в об'єднаній Європі. Із 28 членів Євросоюзу, за підсумками 2013 р., детальний аналіз був застосований до 17 країн-учасниць, які раніше показали помітні відхилення від встановлених “критичних меж” сигнальних індикаторів. За результатами аналізу, Єв- рокомісія визнала у трьох із них (Італії, Хорватії та Словенії) існування надмірних макроекономічних дисбалансів, а у 11 країн ЄС (Бельгії, Болгарії, Німеччини, Ірландії, Іспанії, Франції, Угорщини, Нідерландах, Фінляндії, Швеції та Великій Британії) - наявність досить помірних дисбалансів. Відносно ще трьох країн (Данії, Люксембургу та Мальти) було зафіксовано відсутність серйозних диспропорцій. Для кожної з 17 країн, що пройшли моніторинг, залежно від виявленого рівня розбалансування національної фінансово-економічної системи Євроко- місія надала відповідні рекомендації щодо реалізації профілактичних або коригуючих заходів.

У зазначеному звіті Єврокомісії також відмічено, що протягом останніх років відбулося зміщення основних зон макроекономічної нестабільності в ЄС. Якщо в 2010 р. розбалансування більшості європейських економік було пов' язано з платіжного балансу та державного бюджету, значною питомою вагою затрат на робочу силу, а також ціновою динамікою на ринку житла, то на початку 2014 р. його головними причинами названо надмірні боргові зобов' язання приватного сектора економіки, загальмовані інвестиційні процеси та неприйнятно високий рівень безробіття.

Відмічаючи важливість застосовуваної Євроко- місією системи сигнальних індикаторів для виявлення макроекономічних дисбалансів як прогнозно- аналітичного інструменту, слід зазначити необхідність та існуючі шляхи підвищення його ефективності. На наш погляд, для цього необхідно:

• доповнити діючу систему сигнальних індикаторів показниками:

• соціального й інституціонального розбалансу- вання (індикатори динаміки і диференціації доходів населення, змін соціальних стандартів добробуту, інтенсивності міграції, ступеня соціальної напруженості, інституційної довіри тощо),

• регіонального розвитку країн - учасниць ЄС (індикатори регіональних диспаритетів щодо випуску продукції, зайнятості, доходів, умов проживання населення тощо);

• надати теоретично виважене економетричне обґрунтування порогових значень сигнальних індикаторів для характеристики макроекономіч- них дисбалансів, а також конкретизувати умови перегляду таких порогових значень;

• запровадити оцінювання ступеня та тривалості розбалансування в економіках країн ЄС, зокрема, шляхом оцінки ступеня та тривалості перевищення встановлених “критичних меж” сигнальних індикаторів;

• випробувати застосування діючих або альтернативних індикаторів раннього сповіщення у квартальному вимірі.

Враховуючи результативність описаного європейського досвіду, видається доцільним розроблення аналогічної системи сигнальних індикаторів мак- роекономічних дисбалансів для України. Особливо актуальним це є, зважаючи на нестабільність внутрішньої суспільно-політичної ситуації, що виникла на початку 2014 року, з одного боку, та невисоку міжнародну конкурентоспроможність національної економіки, низку невирішених проблем її інститу- ційного та структурного розвитку, уразливість перед можливими наступними хвилями світової фінансово- економічної кризи - з іншого.

Зокрема, міжнародні фінансові організації дають не досить оптимістичні прогнози щодо макроеко- номічного розвитку України у найближчий період. Так, згідно з прогнозними оцінками ЄБРР, скорочення реального ВВП України у 2014 р. спостерігатиметься на рівні 9,0% Regional Economic Prospects in EBRD Countries of Operations / European Bank for Reconstruction and Development. - September 2014. - 23 р.. МВФ прогнозує в Україні у поточному році 6,5% спад валового випуску та зростання рівня безробіття до 10% (порівняно з 7% у 2013р.), при цьому вказуючи на майбутнє погіршення макрофінансової ситуації в Україні (зокрема, збільшення прямого гарантованого боргу державного сектора до 67,6% ВВП, а зовнішнього валового боргу - до 102,2% ВВП) унаслідок обвального зниження обмінного валютного курсу та сплеску інфляції, прогнозний рівень котрої на кінець 2014 р. становитиме 19% World Economic Outlook: Legacies, Clouds, Uncertainties / International Monetary Fund. - October 2014. - 223 рр.; Central, Eastern, and Southeastern Europe. Regional Economic Issues Update / International Monetary Fund. - October 2014. - 22 р..

Вирішення проблем макроекономічного розвитку України визначальною мірою залежатиме від ефективності її державної політики, одним із аналітичних інструментів якого може стати система індикаторів макродисбалансів, побудована з урахуванням вітчизняної специфіки.

Спираючись на описаний вище досвід ЄС, тематичні напрацювання українських і зарубіжних учених (у т.ч. викладені у зазначених нижче працях Структурна гармонізація економіки України як чинник економі-), а також відповідні національні методикичного зростання / за ред. д-ра екон. наук І.В.Крючкової. - К. : Екс-прес, 2007. - С. 492^95; Шумська С.С., Скрипниченко М.І. Ін-струментарій моніторингу та оцінки загроз стабільності економіч-ного розвитку України // Економіка і прогнозування. - 2010. - № 2. - С. 26--43; Шкляр А.І. Формування системи індикаторів фінансової стабільності на ринках, що розвиваються: актуальні підходи для України // Економіка і прогнозування. - 2012. - № 1. -, ми пропонуємо орієнтовний перелік сигнальних показників, на основі яких можна відслідковувати макро- розбалансування в економічній, фінансовій і соціальній сферах розвитку України, та надавати відповідні рекомендації щодо вітчизняної політики державного регулювання (табл. 3).

Наведена вище система аналітичних показників відрізняється від системи індикаторів макроеконо- мічних дисбалансів ЄС у таких аспектах:

1) дисбаланси класифікуються не за походженням (внутрішні, зовнішні), а за сферою їх виникнення, що дає можливість визначити напрям і відповідні інструменти політики держрегулюван- ня, які мають бути застосовані для поліпшення ситуації в цій сфері;

2) запропоновано розширений перелік індикаторів нестабільності, а також інші порогові значення для деяких із них, що відбиває існуючу проблематику соціально-економічного розвитку України;

3) залучено сигнальні індикатори, що враховують специфіку розвитку України як держави з перехідною економікою, зокрема, її експортну орієнтацію, значну залежність від зовнішньо-економічної кон'юнктури, вразливість системи енергозабезпечення, надмірне майнове розшарування населення тощо.

Наступними кроками при побудові запропонованої системи індикаторів макроекономічних дисба- лансів в Україні мають стати: практичні розрахунки значень сигнальних індикаторів на основі ретроспективних статистичних даних; оцінка відхилень розрахованих значень від встановлених “критичних меж”; виділення на основі такої оцінки певних зон вітчизняного макроекономічного регулювання, а саме: зони ризику (загрозливих розбалансувань), зони підвищеної уваги, зони відносної макроекономічної (соціальної) стабільності; розроблення комплексу відповідних заходів держрегулювання для виправлення виявлених загрозливих дисбалансів та недопущення поглиблення некритичних розбалансувань на макрорівні.

Орієнтовний перелік індикаторів макророзбалансувань соціально-економічного розвитку України

Размещено на Allbest.ru