Використання податкових інструментів у контексті стимулювання ресурсозбереження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання податкових інструментів у контексті стимулювання ресурсозбереження

Чинна податкова та бюджетна системи України характеризуються високим рівнем централізації і низькою фінансовою автономією регіонів, а тому вимагають адекватної участі держави у вирішенні регіональних проблем розвитку, в тому числі й екологічних. Відповідно до цього одним із джерел фінансування заходів щодо забезпечення екологічної безпеки регіонів повинні бути не лише місцеві, але і державний бюджет.

Значний збиток довкіллю завдається безпосередньо мешканцями регіону, житлово-комунальною сферою й іншими системами його життєзабезпечення, споживачами послуг яких є все населення та господарюючі суб'єкти регіону, відповідно частка витрат щодо забезпечення екологічної безпеки повинна бути розподілена між ними. Механізмом інтерналізації такого роду негативних екологічних ефектів, на наш погляд, є фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів у регіоні за рахунок коштів бюджетів (джерелом наповнення яких є кошти місцевих платників податків), що забезпечить компенсацію збитків, завданих довкіллю житлово-комунальною інфраструктурою, системами життєзабезпечення регіону, що, відповідно, дає змогу говорити про реалізацію принципу «суспільство сплачує» [5, с. 471].

Проблемі ресурсозбереження присвячено значну кількість наукових досліджень як вітчизняних, так і закордонних фахівців. Питанням активізації ресурсозбереження присвячені праці П. Денисюка, М. Ковалко, В. Степаненка, А. Шидловського, І. Заремби, Л. Кравцової, Є. Юрченка та багатьох інших. У роботах І. Сотник та Ю. Мазіна безпосередньо розглядаються дефініція, стан та перспективи розвитку ринків ресурсозбереження. Незважаючи на те, що в них глибоко досліджується спектр теоретичних і практичних аспектів ресурсозбереження, все ж деякі проблеми потребують подальшого вивчення. Це, зокрема, вплив податків та зборів на фінансове забезпечення ресурсозбереження.

Мета роботи полягає у визначенні впливу податкових надходжень на рівень фінансування природоохоронних і ресурсозберігаючих процесів та формулюванні шляхів екологізації податкової системи.

Вітчизняний ринок ресурсозбереження отримав значний імпульс для свого розвитку лише останніми роками, незважаючи на те, що актуальність упровадження ресурсозберігаючих процесів для економіки України залишається високою ще з часів Радянського Союзу.

Можна виділити два основні напрями здійснення ресурсозбереження:

- використання, вдосконалення, всесвітнє поширення ресурсозберігаючих технологій - скорочення витрат природних і сировинних ресурсів на виробництво одиниці продукції відбувається за рахунок поліпшення організації виробництва, підвищення рівня і переробки;

- проведення активної та ефективної інноваційної політики, яка сприяє звуженню технологічної багатоукладності, витісненню застарілих технологій і заміни їх новими, які засновані на досягненні науки і техніки, переходу на забезпечення життєдіяльності суспільства за рахунок інтелектуалізації праці, підвищенню його продуктивності за рахунок розробки і поширення наукоємних технологій, радикальних та ефективних нововведень в інформаційних технологіях управління ресурсами (в першу чергу, фінансовими), виробництвом, сферою НДДКР, збутовими мережами [10].

Економічний зміст ресурсозбереження визначається насамперед тим, що він об'єктивно існує і розвивається як певна сфера економічної діяльності й формується особливістю результатів ресурсозбереження. Важливою особливістю результатів ресурсозбереження є їхній вплив на екологічну безпеку.

Ефективність екологічної політики протягом найближчих років визначатиметься зовнішніми факторами, зокрема політичною й економічною ситуацією в державі. Результативність ресурсозберігаючих заходів, у першу чергу, залежатиме від реальних можливостей її фінансового забезпечення [8].

До джерел фінансових надходжень можна віднести:

- бюджетні асигнування;

- плату за забруднення;

- штрафи за забруднення;

- податки на використання природних ресурсів;

- податки на екологічно шкідливу продукцію;

- платежі споживачів;

- плата за видачу дозволів і ліцензій;

- добровільні внески та

пожертвування;

- гранти;

- кредити МФІ [1].

Результатом ресурсозбереження має бути досягнення корисного економічного ефекту: збільшення випуску продукції при незмінних або навіть менших витратах матеріальних ресурсів, зменшення її собівартості, зростання прибутку, скорочення інвестицій у видобувній галузі, поліпшення екологічної ситуації. Ресурсозбереження суттєво впливає на ефективність суспільного виробництва, більш того, ефективність виробництва проявляється, по-перше, у зростанні продуктивності праці, по-друге, у зменшенні ресурсоємності.

Водночас, результати ресурсозбереження фіксуються не тільки на етапі безпосереднього виробництва, використання ресурсів, вони також знаходять свій прояв у подальшій діяльності суб'єктів, що здійснюють заходи з ресурсозбереження, у суспільстві в цілому. Мова йде, перш за все, про широкий спектр непрямих результатів (екстерналій), що не завжди піддається економічному і статистичному виміру (покращення екологічної ситуації, стану здоров'я населення, умов життя, і т. ін.) [4].

У регіонах України необхідно реалізувати такий принцип раціонального природокористування, як органічне сполучення ринкових механізмів саморегулювання й підтримки раціонального ресурсоспоживання та ресурсозбереження. Система державного регулювання і підтримки останніх повинна містити в собі, як мінімум, підсистеми:

а) правового забезпечення;

б) фінансово-кредитної підтримки;

в) інфраструктурного й інформаційного забезпечення;

г) страхування від надзвичайних подій і стихійних лих.

Можна також виділити підсистеми наукового забезпечення, екологічної та економічної освіти й підвищення кваліфікації тощо. Раціональне ресурсоспоживання й ресурсозбереження - проблема комплексна та багатопланова. Поряд із соціально-економічними та екологічними аспектами дослідниками вдосконалювання й кардинальне оновлення технологій має бути поставлене на чільне місце розгортання підприємницької діяльності [2, с. 70].

Базуючись на теорії інтерналізації зовнішніх негативних екологічних ефектів у внутрішні, тобто перенесення зовнішніх негативних витрат на їх винуватця [7, с. 46], основними джерелами фінансування заходів щодо забезпечення екологічної безпеки в регіоні повинні бути підприємства-природо - користувачі, фонди охорони навколишнього середовища та бюджети різних рівнів.

У посиленні екологічної безпеки промислового виробництва велике значення має реалізація державою екологічних програм, які пов'язані з поліпшенням технологій, впровадженням інновацій та поліпшенням якості продукції, усуненням негативних зовнішніх ефектів. Тому практичне розв'язання екологічних проблем і, зокрема, підвищення екологічної безпеки промислового виробництва значною мірою залежить від рівня фінансового забезпечення і правильного вибору методів фінансування відповідних заходів.

Податки завжди мали важливе значення у фінансовій системі держави. Вони забезпечували розподільчу, контрольну і, що найголовніше, стимулюючу функції. Стимулююча функція податків полягає у «здатності системи і податкової політики держави позитивно впливати на економічне зростання, розвиток науки, підприємницьку діяльність тощо» [6, с. 369].

Податки виступають головною формою мобілізації державних доходів у країнах з ринковою економікою. У бюджетах центральних урядів вони становлять від 70 до 90% усіх доходів. У місцевих бюджетах частка податкових доходів зазвичай становить близько половини. За рахунок податків і зборів, перерозподілених через державний бюджет, формується частина фінансових ресурсів державних і муніципальних підприємств і ряди спеціальних фондів. Частка національного доходу, що перерозподіляється через систему податків і зборів, залежить від завдань і функцій держави. На загальний розмір податкових вилучень і їх частку в національному доході значно впливають такі фактори, як мілітаризація, форми і методи державного втручання в економіку, розміри державної власності.

Проаналізуємо доходи зведеного бюджету України на предмет податкових надходжень, а саме, звернемо увагу на статті податкових надходжень, які можуть трактуватися як ресурсозберігаючі.

Зведений бюджет України - це сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

Аналізуючи доходи зведеного бюджету України, варто зазначити, що складовими є податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій, цільові фонди. Найвагомішим структурним елементом є податкові надходження, вони складають у середньому 76% (215230829,82 тис. грн.) від усіх доходів зведеного бюджету.

Аналізуючи податкові надходження, зосередимо увагу на такій статті доходу як «Збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів».

Можна зазначити, що спостерігається позитивна тенденція, при цьому показник стрімко зростає. Розглянемо структурні складові показника «Збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів». Структурними елементами цієї статті доходів є:

а) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

б) збір за спеціальне використання води;

в) плата за користування надрами;

г) плата за землю;

д) плата за використання інших природних ресурсів.

Структурні елементи зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів у динаміці, млн. грн.

Візуально ми бачимо, що найбільшу частину в структурі зборів та плати за спеціальне використання природних ресурсів складає плата за землю, а найменшу - збір за спеціальне використання лісових ресурсів. Різниця між цими показниками в середньому дорівнює 6851,51 млн. грн.

З метою досягнення цілей, що стоять перед податковою політикою та усунення диспропорцій, що виникають, при функціонуванні податкового механізму, держава використовує різні інструменти, зокрема такі, як конкретні види податків та їх елементи, об'єкти, суб'єкти, пільги, терміни сплати, ставки, санкції.

За І півріччя 2013 р. територіальними органами Держекоінспекції на об'єктах державного нагляду (контролю) у частині дотримання ними вимог природоохоронного законодавства проведено понад 45 тис. перевірок, що складає 119% від кількості перевірок, проведених за І півріччя 2012 р.

До адміністративної відповідальності притягнуто 37 970 порушників природоохоронного законодавства на загальну суму 8,6 млн. грн., з яких до Державного бюджету України стягнуто 7,4 млн. грн., тобто 86%. Показники накладення та стягнення штрафних санкцій за І півріччя 2013 р. у порівнянні з показниками за аналогічний період 2012 р. збільшилися на 12% та 13% відповідно.

Загальна сума розрахованих збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, становить 850 млн. грн. З метою відшкодування збитків відповідачам пред'явлено претензій та позовів на загальну суму 790 млн. грн. Майже вдвічі збільшено відсоток пред'явлених збитків від розрахованих. Так, за І півріччя 2012 р. цей показник складав 54%, а за І півріччя 2013 р. - 93%.

Сума стягнутих до Державного бюджету України претензій та позовів склала 19,6 млн. грн., що становить 2,5% від суми пред'явлених та 77% від показника стягнутих за І півріччя 2012 р. (рис.).

Загальні суми розрахованих органами держекоінспекції збитків, накладених і стягнутих претензій та позовів, млн. грн.

Таким чином, розглядаючи основні інструменти податкового регулювання, ми можемо сказати, що за своїм характером податкове регулювання економіки може бути стимулюючим або стримуючим. При розробці податкової політики необхідно враховувати думки всіх сторін податкових відносин. З одного боку, це прагнення суб'єктів економіки до мінімізації податків, а з іншого - інтереси держави, які виходять з необхідності повної реалізації своїх функцій.

Історичний досвід переконує, що створення дійсно ефективної податкової системи становить серйозне випробування для уряду будь-якої держави. По-перше, тому, що спрямованість податкової політики на вирішення економічних проблем, зокрема, через вплив податків на розподіл обмежених народногосподарських ресурсів, є реальним підґрунтям для вирішення багатьох економічних проблем; по-друге, зважаючи на можливість через податки впливати на обсяги доходів громадян; і, нарешті, по-третє, враховуючи безпосередню здатність податків виконувати егалітарну функцію в економіці, що відповідає завданням створення її соціально орієнтованої моделі.

Удосконалення оподаткування, а саме: встановлення видів податків, їх ставок і податкових пільг - має бути визначальним не просто для забезпечення потреб бюджету, а й для вирішення нагальних економічних і соціальних проблем. Правильне використання податкових пільг та знижок може забезпечити не лише збереження отриманих фінансових надходжень, а й можливості фінансувати розширення прогресивних напрямів діяльності, нові інвестиції за рахунок повернення податкових платежів.

Необхідність переходу до якісно нового рівня ресурсоспоживання є об'єктивною і незаперечною умовою підвищення ефективності суспільного виробництва. Вихід на раціональне використання ресурсів можливий лише за умови здійснення ефективних заходів з ресурсозбереження шляхом використання як ринкових важелів, так і державного регулювання економіки. Податкова політика держави повинна регулювати податкову політику регіональних систем, відповідати потребам регіонів, сприяти розвитку виробництва і сфери послуг в регіоні, забезпечувати соціальний добробут. Крім того, через економічні механізми вона повинна регулювати соціальні процеси в регіоні.

Екологізація податкової системи повинна здійснюватися двома шляхами:

- «позитивного стимулювання», тобто шляхом введення системи пільгового оподаткування екологічно чистих товарів, еколого орієнтованої продукції та видів діяльності, прискорених норм амортизації основних фондів природоохоронного та ресурсозберігаючого призначення.

- «негативного стимулювання», тобто шляхом введення нових податків, пов'язаних із забезпеченням екологічної безпеки (податків на продукцію, яка в один із етапів життєвого циклу чинить шкідливий вплив на довкілля; розширення бази оподаткування через включення низки нехімічних видів забруднень).

Використана література

1. Organisation for economic cooperation and development Handbook for Appraisal of Environmental Projects Financed from Public Funds / Organisation for economic cooperation and development // Environmental Finance. - 2007. - 178 p.

2. Данченко, А. Фінансові механізми ресурсозбереження на сучасному етапі розвитку / А. Данченко // Банківська справа. - 2006. - №3. - С. 66-70.

3. Жак, О.П. Статистичний збірник: «Бюджет України за 2011 рік» / О.П. Жак. - К., 2012. - 294 с.

4. Клавдиенко, В.П. Сырьевая составляющая устойчевого развития мирового сообщества / В.П. Клавдиенко // Вестник Московского университета. - 2002. - №2. - С. 23 - 29.

5. Мельник, Л.Г. Основи екології. Екологічна економіка та управління природокористуванням / Л.Г. Мельник, М.К. Шапочка. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 759 с.

6. Мочерний, С.В. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. - Т. 2 / С.В. Мочерний, Я.С. Ларіна, О.А. Устинко, С.І. Юрій [За ред. С.В. Мочерного]. - Львів: Світ, 2006. - 568 с.

7. Пахомова, Н.В. Экологический менеджмент / Н.В. Пахомова, А. Эндерс, К. Рихтер. - СПб: Питер, 2003. - 544 с.

8. Радчук, І.М. Сутність поняття «ресурсозбереження» та шляхи його впровадження на підприємстві / І.М. Радчук // ВЕСТНИК ХНТУ. - 2009. - №3 (36). - C. 93-96.

9. Результати здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища у І півріччі 2013 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dei.gov.ua/ index.php? option=com content&view=article&id= 1238:rezultaty-1 - kvartal&catid=69&Itemid=320

10. Скоков, С.А. Эколого-экономическое регулирование процессов ресурсосбережения: дис. кандидата экон. наук: 08.08.01 / Скоков Сергей Алексеевич. - Сумы, 2002. - 190 с.

Размещено на Allbest.ru