Оцінювання ризиків інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Оцінювання ризиків інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємств

М.В. Добрянська

Постановка проблеми. Виробничо-господарська діяльність підприємства неминуче пов'язана з високим ступенем невизначеності. Особливо великим рівнем невизначеності характеризується інвестування, пов'язане із технологічним оновленням виробництва. Причиною невизначеності є чинники, які впливають на процес і кінцеві результати інвестування. Невизначеність є джерелом інвестиційних ризиків. В умовах інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємств на засадах науково-виробничої кооперації із венчурними організаціями, невизначеність зростає внаслідок того, що встановлення нового технологічного обладнання промисловими підприємствами супроводжується складністю виконання інженерно-технологічних операцій і недостатнім досвідом участі у проектах технологічного оновлення. Це може бути причиною виробничих аварій, порушення ритмічності виробництва, виникнення несумісності технологічних і бізнес-процесів тощо. Тому необхідно на альтернативних засадах оцінювати ризики реалізації проектів інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємств. Проте наявні методи мають певні недоліки щодо визначення величини ризику, які полягають у низькому рівні їх інформативності і недостатній об'єктивності відношень між змінними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у сфері інвестиційних ризиків інвестиційної діяльності зробили такі науковці, як І.О. Бланк, А.П. Дука, Д.М. Черваньов, А. А. Пересада, О.М. Ястремська. Питанням економічних проблем технологічного оновлення підприємств займались такі вчені, як О.І. Амоша, М.А. Віленський, Р.М. Колегаєв, Л.І. Нейкова, П.А. Орлов, Г.В. Панков, С.Г. Селіванов та ін. У своїх працях перша група авторів оцінює ризики суто з економічного погляду, друга ж група авторів аналізує ризики, які пов'язані з інженерними роботами. Однак комплексно ризики, які пов'язані з інвестиційним забезпеченням технологічного оновлення підприємств, учені не досліджували. Тому виникає потреба в оцінюванні ризиків інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємств.

Мета статті. Розкрити сутність запропонованого методу оцінювання ризику інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємства.

Технологічне оновлення підприємств, як показало вивчення наукових праць, є досить складним завданням, виконання якого вимагає зміни багатьох бізнес-процесів, значних інтелектуальних, фінансових та інших витрат. У результаті проведених досліджень виявлено, що ризик інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємства характеризується невизначеністю дії факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства нині та у майбутньому [1, с. 56]. Йдеться про непередбачуваність виробничих ситуацій в умовах освоєння використання нового обладнання і технологій, низький рівень прогнозованості попиту, під впливом зміни властивостей продукції, яка виробляється у результаті технологічного оновлення обладнання, варіативність зміни поведінки трудового колективу, внаслідок встановлення технологічного обладнання з більш високим рівнем продуктивності та автоматизації управління тощо. Під впливом цих чинників виникає необхідність здійснення кількісного оцінювання ризиків інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємства. втрата управлінський ймовірність

Так, О. Ястремська [2, с. 58-59] ризик, пов'язаний з виробничо-господарською діяльністю підприємства, у тому числі інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємства, включає у групу виробничих ризиків і пропонує розраховувати за такою формулою:

RP > f (L; D),

де Rp -- виробничий ризик, частки одиниці;

L -- можливі збитки при зміні умов виробництва (простоях обладнання, його неза- планованій заміні та ін.), грн;

D -- чистий прибуток або чиста поточна вартість інвестиційного проекту, грн.

Застосування цього методу передбачає таке:

1) визначення мети інвестиційної діяльності, очікувань економічних агентів, які прагнуть взяти в ній участь;

2) аналізування факторів внутрішнього і зовнішнього середовища інвестиційного проекту підприємства;

3) ідентифікація видів ризику згідно з виявленими факторами;

4) розрахунок показників за кожним видом ризику та узагальнюючих коефіцієнтів варіації;

5) прийняття рішення щодо доцільності реалізації інвестиційного проекту або участі в ньому.

Проведені дослідження показали, що рівняння (1) необхідно включити до розрахунку узагальнюючого коефіцієнта варіації:

Kr « B «{4}° f (I,;Ri;R,b,D)

де Kr - коефіцієнт варіації, частка одиниці;

к - кількість показників вимірювання ризику (кожному виду ризику відповідає один показник);

I, - імовірність виникнення та дії і-го виду ризику, частка одиниці;

r - кількісне значення показника за і-им видом ризику, грн; r - очікуване значення показника за і-им видом ризику, грн;

bi - коефіцієнт значущості і-го виду ризику для інвестиційного проекту, частка одиниці.

Критичний аналіз вищенаведеного методу дозволяє стверджувати, що його недоліком є те, що він унеможливлює ідентифікацію особливостей ризику виробничо- господарської діяльності. Крім того, його застосування не дозволяє встановити допустиме значення рівня ризику і розрахувати коефіцієнт значущості і-го виду ризику. Враховуючи наведені особливості, відзначимо, що його застосування на практиці характеризується певними труднощами.

Один із методів оцінювання ризику, який може виникати при інвестиційному забезпеченні технологічного оновлення підприємства, запропонувала І. Приймак [3, с. 416]. Цей вид ризику автор віднесла до групи операційних ризиків підприємства, що пов'язані з виникненням фінансових втрат через можливі збої у процесі виробничо- господарської діяльності підприємства. І. Приймак оцінює ризики з використанням ймовірності виникнення несприятливих подій, що зумовлюють збитки для підприємства. Автор зазначеного методу обрав ймовірність настання небажаних подій як показник для оцінювання ризику, виходячи із припущення, що ризики підприємства характеризуються невизначеністю середовища діяльності підприємства, зокрема, автор методу у праці [3, с. 414] зазначає, що невизначеність - це стан середовища, а ризик - це похідна від стану невизначеності, що описує імовірність небажаної події. Так, згідно з методом зазначеного науковця ризик можна оцінити з використанням такої формули:

Ior = ZI (E,)-[ I (E22); +1 (E„ E,_, E3) + ... +1 (Ev.Et)];,=1

\{k }° f (I (E,); 1 (E„ E) ....I (E,..Ek)),

де IOR - імовірність виникнення операційного ризику, частка одиниці;

I(E,) - імовірність виникнення несприятливої для підприємства події E,, частка одиниці;

к - кількість передбачуваних несприятливих подій.

Цей метод може розглядатись тільки як спосіб поєднання ймовірностей виникнення несприятливих для підприємства подій. Проте слід відзначити, що ймовірність виникнення певної негативної для підприємства події, що спричиняє збитки для цього підприємства, не є оцінюванням ризику, оскільки не дає можливості оцінити величини самих збитків. Таке судження ґрунтується на тому, що наявність інформації про ймовірність виникнення несприятливої події не є достатньою у процесі оцінювання втрат від її настання.

Крім наведених методів оцінювання ризиків інвестиційного забезпечення технологічного оновлення підприємства, доцільно навести метод Г. Урсуленка [4, с. 156]. Відповідно до запропонованого ним методу під час оцінювання ризику необхідно скористатись лінійною регресійною моделлю:

Z (x )=a+Za * x;

i=1

Z (*) ° N ° {N} ° f (a ;a; *),

де Z(x) - ризик підприємства (одиниці вимірювання цього показника залежать від того, який показник використовуватиметься для визначення ризику, зокрема це може бути відносна величина втрат, виражена у частках одиниці або абсолютна величина, виражена у грн); a , a j - параметри регресійної моделі;

X- - значення, які набувають показники, що впливають на величину ризику (одиниці вимірювання цих показників залежать від того, які показники використовуються у регресійній моделі).

До недоліків методу Г. Урсуленка належить те, що чітко не вказано, що необхідно розуміти під ризиком (наприклад, можливі втрати підприємства в абсолютній величині чи, можливо, частка можливих втрат у величині сукупних надходжень за інвестиційним проектом). Цілком можливо, що навіть, якщо чітко буде визначено змінні рівності (4), не враховано той факт, що залежність може мати нелінійний характер. Цей метод не враховує ймовірності настання несприятливих для підприємства подій. Крім того, не враховано величну похибки, яка виникає при побудові регресійних моделей і з допомогою якої оцінюється величина відхилення фактичних значень досліджуваного показника ризику від отриманих з використанням регресійної моделі.

Серед методів оцінювання ризиків, які можна використати для оцінювання ризиків, пов'язаних з інвестиційним забезпеченням технологічного оновлення підприємства, слід виділити також імітаційний метод, який наведений у працях [5; 6]. Його застосування передбачає таке:

1) на підставі експертної оцінки за кожним проектом будують три можливі варіанти розвитку подій: песимістичний, найреальніший і оптимістичний;

2) для кожного варіанта розраховується відповідний показник чистого прибутку (NPV);

3) для кожного проекту розраховується середнє квадратичне відхилення за формулою:

Z (NPVj - NPV)2 -I.;