Генеза сутності інтелектуального потенціалу регіону у процесі еволюції наукової думки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Генеза сутності інтелектуального потенціалу регіону у процесі еволюції наукової думки

С.С. Кислинський, аспірант

Чернігівський національний технологічний університет, м. Чернігів, Україна

Досліджено різні підходи до розкриття понять «інтелектуального потенціалу» та «інтелектуального потенціалу регіону» у науковій літературі та поповнено науково-термінологічний апарат авторським баченням сутності дефініції «інтелектуальний потенціал регіону».

Ключові слова: інтелектуальний потенціал регіону, потенціал, регіональний економічний простір.

С.С. Кислинский, аспирант

Черниговский национальный технологический университет, г. Чернигов, Украина

ГЕНЕЗА СУЩНОСТИ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦИАЛА РЕГИОНА В ПРОЦЕССЕ ЭВОЛЮЦИИ НАУЧНОЙ МЫСЛИ

Исследованы различные подходы к раскрытию понятий «интеллектуального потенциала» и «интеллектуального потенциала региона» в научной литературе и пополнен научно-терминологический аппарат авторским видением сущности дефиниции «интеллектуальный потенциал региона».

Ключевые слова: интеллектуальный потенциал региона, потенциал, региональное экономическое пространство.

Different approaches to the disclosure of the concepts of „intellectual potential" and „intellectual potential of the region" in the scientific literature were investigated, and scientific terminology of the author's vision of the essence of the definition of „ intellectual potential of the region " has been replenished.

Key words: intellectual potential of the region, the potential, regional economic space.

Постановка проблеми

Розвиток наукових поглядів регіоналістів, під впливом змін у структурі регіональних продуктивних сил та економічних відносин, що спостерігаються протягом останніх десятиліть, примушує замислитися над роллю інтелектуального потенціалу у регіональній економічній системі. Наукові дослідження цього потенціалу набувають важливості також з огляду на те, що при його поєднанні з релевантною системно-організованою інформацією та знаннями уможливлюється ефективний розвиток та функціонування регіону у постіндустріальній економіці, побудова якої є стратегічним напрямком розвитку господарювання нашої країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Чимало наукових робіт вітчизняних та зарубіжних учених присвячено вивченню різноманітних форм прояву інтелектуальної діяльності та інтелектуального потенціалу суб'єктів економічної системи.

Важлива роль у формуванні теоретичних основ дослідження інтелектуального потенціалу регіонального рівня належить таким зарубіжним та вітчизняним ученим, як Амоша, Д. Белл, М. Бутко, С. Вовканич, А. Гадзало, В. Геєць, Н. Городянська, В. Гунько, Б. Данилишин, М. Демчишин, О. Довгань, М. Долішній, С. Дорогунцов, П. Друкер, В. Дюндін, В. Куценко, Е. Лібанова, К. Матусевич, М. Мелоун, Мойсеєнко, О. Моліна, В. Мурашко, В. Петренко, В. Прошак, О. Стефанишин, О. Тоффлер, А. Чухно, С. Шкарлет, Й. Шумпетер, Л. Чернюк та інші.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Ґрунтуючись на результатах останніх наукових досліджень авторитетних регіоналістів, ми приходимо до висновку, що в процесі еволюції наукової думки сутність інтелектуального потенціалу регіону так і не знайшла свого остаточного розуміння. І це є основним чинником для проведення подальших досліджень у цьому напрямі.

Мета статті

Головною метою цієї роботи є проаналізувати різні підходи до розкриття понять “інтелектуального потенціалу” та “інтелектуального потенціалу регіону” у науковій літературі для поповнення науково-термінологічного апарату авторським баченням сутності дефініції “інтелектуальний потенціал регіону”.

Виклад основного матеріалу

Термін «потенціал» (від латинського «potentia» - сила, міць) у широкому розумінні означає сукупність наявних засобів, можливостей у будь-якій галузі. Інколи він тлумачиться як сукупність наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, якими можна скористатися в якій-небудь галузі, сфері. По-іншому можливо віднайти це як наявні в економічного суб'єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння їх раціонально використати для досягнення певної мети.

Термін «інтелект» (від латинського intellectus - розуміння, розсудок, пізнання) означає сукупність розумових здібностей людини, її здатність до мислення та пізнання природи, себе і свого оточення.

Аналіз наукових джерел із цієї проблематики дозволяє виділити три основні підходи до розуміння поняття інтелектуального потенціалу: ресурсний, функціональний та цільовий. Розглянемо їх детальніше.

Представники ресурсного підходу (А. Гадзало, В. Куценко) трактують інтелектуальний потенціал через визначення сукупності ресурсів, що його формують та розкривають його структуру. А. Гадзало визначає це поняття як можливості для реалізації інноваційної діяльності, які прийнято поділяти на людські та інтелектуальні ресурси [3, с. 139]. Таким чином, згідно з цим підходом інтелектуальний потенціал визначається науковцями як сукупність інтелектуальних ресурсів (знання, здібності та навички населення, система освіти, комп'ютерне забезпечення, системи зв'язку, бази даних (бібліотеки та електронні системи), система науки, інтелектуальна власність і т. ін.) та зв'язків між ними.

У межах функціонального підходу (С. Вовканич, М. Долішній, К. Матусевич) науковці визначають інтелектуальний потенціал як здатність економічних суб'єктів до виконання певних дій для відтворення їх інтелектуальних ресурсів.

Так, наприклад, С. Вовканич, представник львівської наукової школи, трактує це поняття як можливість накопичувати, створювати і використовувати нові знання, проекти, ідеї, моделі та іншу семантичну інформацію (науково-технічну, економічну, правову і т. ін.), яка може стати інтелектуальною власністю України, сприяти її прогресивній та міжнародній інтеграції як повноправного партнера [2]. К. Матусевич трактує це поняття як систему економічних відносин щодо використання інтелектуальних ресурсів щодо реалізації сукупності якісних і кількісних характеристик і властивостей економічного розвитку (цілей, напрямків, темпів, пропорцій тощо) [10, с. 11]. Таким чином, із позиції цього підходу, сутність інтелектуального потенціалу полягає у функціях, які забезпечують реалізацію здібностей і можливостей для відтворення інтелектуальних ресурсів.

Представники цільового підходу (Н. Городянська, В. Гунько, М. Демчишин, О. Довгань, І. Мойсеєнко, В. Мурашко, В. Прошак, О. Стефанишин) при визначенні інтелектуального потенціалу акцентують увагу як на його складових елементах, процесі відтворення, так і на результаті його використання певним суб' єктом (підприємством, регіоном, державою).

Н. Городянська визначає це поняття як сукупність розумових здібностей і творчих обдарувань людей, відтворення яких за інтенсивною формою сприятиме зростанню якості інтелектуальних ресурсів та капіталу, розширенню здатності людей до засвоєння нових знань та інформації, створенню інноваційних технологій і зростанню гудвілу підприємства [4, с. 114]. О. Довгань розуміє під інтелектуальним потенціалом нагромаджені і систематизовані знання у поєднанні з аналітичними та креативними здібностями фахівців різних функціональних сфер діяльності, що дають змогу організації бути чутливою до вимог ринку, своєчасно виявляти тенденції у зміні споживчих преференцій, продукувати оригінальні ідеї та оперативно втілювати їх у життя [6, с. 153]. І. Мойсеєнко, М. Демчишин, О. Кендюхов визначають це поняття як можливості, що надані інтелектуальними ресурсами у цей час і в майбутньому та можуть бути використані для вирішення якогось завдання або для досягнення певної мети [11, с. 142]. В. Мурашко розуміє під інтелектуальним потенціалом сукупність інтелектуальних здібностей населення регіону, матеріально-технічних, фінансових, інформаційних, організаційно-економічних ресурсів та комплексу чинників, які дозволяють вирішити в теперішній час і в майбутньому проблеми інноваційного розвитку як в інтересах регіону, так і всієї країни [13, с. 3]. В. Прошак трактує це поняття як сукупність творчих здібностей індивідів та їх освітньо- кваліфікаційний рівень, які дають змогу використовувати уречевлені (зматеріалізовані) інтелектуальні засоби, засвоювати набуті та творити нові знання для ефективного соціально-економічного розвитку країни [16, с. 7]. О. Стефанишин під терміном «інтелектуальний потенціал» розуміє можливості, що надані інтелектуальними ресурсами у певний час і в майбутньому, які створені людським і (або) машинним (штучним) інтелектом, можуть бути використані для досягнення певної мети, хоча такі можливості не завжди будуть зреалізовані [18, с. 281]. Таким чином, сутність інтелектуального потенціалу відповідно до цього підходу полягає у здатності досягати поставлених цілей певними суб'єктами з використанням у цьому інтелектуальних ресурсів.

Цікавим є твердження В. Петренка, який, досліджуючи інтелектуальний потенціал, пропонує розглядати і деякі інші його виміри - інтелектуально-інноваційний потенціал та інтелектуально-духовний потенціал. При цьому він говорить про інтелектуальний потенціал як про прогнозовану інтегральну здатність особи чи групи осіб (персоналу організації, підприємства, населення територіальної громади, регіону, країни, нації, людства) до створення нових духовних та матеріальних цінностей [14, с. 26-27]. Це є дещо новим поглядом на вчення про інтелект та його потенціальну здатність як елементу економічної діяльності.

Серед найбільш актуальних наукових робіт вітчизняних учених також важливо зазначити ґрунтовне дослідження М. Бутка та О. Попело, які у своїй монографії “Інтелектуальний капітал як чинник модернізації регіонального економічного простору” визначають інтелектуальний потенціал як сукупність інтелектуальних ресурсів, що втілюють наукові здобутки суспільства, людським креатином з притаманними йому освітніми та кваліфікаційними характеристиками, раціональне використання яких у поєднанні з іншими економічними ресурсами забезпечує досягнення нової якості економічного розвитку, що ґрунтується на знаннях [8, с. 7].

При всебічному теоретичному аналізі інтелектуального потенціалу важливо звернути увагу не лише на вітчизняний досвід дослідження цього явища, а й на закордонні наукові розроблення. Так, на думку деяких зарубіжних учених, інтелектуальний потенціал - це:

- характеристика інтелектуальної сфери країни або регіону і джерело нових знань, ідей, інформації, що сприяють підвищенню конкурентоспроможності економіки та рівня життя населення;

- міра ефективності інноваційної економіки, що виражається в її здатності до реалізації інтелектуальних можливостей людини і суспільства в цілях соціально- економічного розвитку [9];

- здатність системи (держави, регіону, підприємства, організації тощо) до знаходження унікальних рішень для досягнення значущих результатів у галузі науки, техніки, технології, в духовно-моральній сфері [17].

Загалом у вітчизняній та зарубіжній науковій думці прояви інтелектуального потенціалу досліджуються у різних суб'єктів економічної системи. Залежно від цього формуються різноманітні рівні цього потенціалу:

- особистісний (інтелектуальний потенціал особи);

- мікрорівень (інтелектуальний потенціал підприємства, організації, установи);

- мезорівень (інтелектуальний потенціал галузі або регіону);

- макрорівень (інтелектуальний потенціал країни).

Проте для досягнення поставленої мети цього дослідження доцільно буде точніше дослідити еволюцію розуміння поняття інтелектуального потенціалу саме на мезорівні, а отриману інформацію занесемо до табл.

Таблиця

Еволюція тлумачення поняття інтелектуального потенціалу регіону