Інтелектуальний капітал в глобальному господарському середовищі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний університет харчування та торгівлі

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ГЛОБАЛЬНОМУ ГОСПОДАРСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Помінова I.I.

Анотація

інтелектуальний капітал глобальний економіка

У статті виявлено специфічні риси глобального інтелектуального капіталу. Розкрито особливості глобалізаційних тенденцій світового господарського середовища в умовах інтелектуалізації економіки. Визначено умови включення вітчизняного інтелектуального капіталу в світогосподарські процеси.

Ключові слова: глобальний інтелектуальний капітал, глобальне господарське середовище, «круговорот умів», інфраструктура інтелектуальної економіки.

Аннотация

Поминова И. И. Харьковский государственный университет питания и торговли

ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ КАПИТАЛ В ГЛОБАЛЬНОЙ ХОЗЯЙСТВЕННОЙ СРЕДЕ

В статье выявлены специфические черты глобального интеллектуального капитала. Раскрыты особенности глобализационных тенденций мировой хозяйственной среды в условиях интеллектуализации экономики. Определены условия включения отечественного интеллектуального капитала в мирохозяйственные процессы.

Ключевые слова: глобальный интеллектуальный капитал, глобальная хозяйственная среда, «круговорот умов», инфраструктура интеллектуальной экономики.

Annotation

Pominova I. I. Kharkov State University of Food and Trade

INTELLECTUAL CAPITAL IN THE GLOBAL INDUSTRIAL ENVIRONMENT

There are identified specific features of global intellectual capital in the article. The specifics of globalization trends of the world industrial environment in conditions of intellectualization of the economy are shown there. Conditions of inclusion of domestic intellectual capital in the global industrial processes are identified. Key words: global intellectual capital, global industrial environment, «brain cycle», infrastructure of intellectual economy.

Постановка проблеми

Глобалізація є визначальною рисою економіки XXI ст. Світове господарство перетворюється на цілісне середовище, у відтворювальному процесі якого поєднуються національний і міжнародний рухи капіталу та трудових ресурсів, надзвичайно швидко розповсюджується інформація, посилюється роль наднаціонального регулювання, відбувається кроскультурна уніфікація тощо.

Сучасний етап розвитку світової економіки пов'язаний з процесами глобалізації в інтелектуальній сфері, в результаті чого глобальне господарське середовище набуває нових рис, все більше перетворюючись на сферу функціонування інтелектуального капіталу. Це значно актуалізувало дослідження інституційних механізмів формування інтелектуального капіталу глобального рівня, проявів глобалізаційних тенденцій в господарському середовищі функціонування інтелектуального капіталу та пошуку шляхів ефективного вбудовування інтелектуального капіталу країни в світовий господарський простір.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняних та зарубіжних дослідженнях визначилися основні проблеми глобалізації, частина яких тим чи іншим чином розкриває аспекти глобалізації інтелектуальної сфери: глобалізація науково-технічної сфери (Ф. Альтбах, Дж. Сорос, О. Пічкур, А. Філіпенко, Ф. Фукуяма); концепція національних інноваційних систем (М. Пашута, Л. Федулова); інтелектуальна власність в умовах глобалізації (П. Драхос, О. Жовтанецька, Р. Мейн, В. Потєхіна); концепція глобальної освіти (С. Моторна, А. Панарін, М. Щелкунов та ін.); проблема створення глобального університету та поширення віртуальної освіти (О. Журавльов, Б. Крук, Г. Телєгіна та ін.) тощо.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Однак в опублікованих працях не в повній мірі досліджено проблеми формування глобального господарського середовища як сфери функціонування інтелектуального капіталу.

Мета статті

Мета дослідження полягає у виявленні специфіки формування глобального господарського середовища в умовах інтелектуалізації економіки.

Задля досягнення цієї мети необхідно розв'язати такі завдання:

- виявити специфічні властивості глобального інтелектуального капіталу;

- розкрити особливості глобалізаційних тенденцій світового господарського середовища в умовах становлення «знанієвої економіки»;

- проаналізувати можливості включення вітчизняного інтелектуального капіталу в глобальний інтелектуальний простір.

Виклад основного матеріалу

Процес глобалізації розпочався у 60-х рр. ХХ ст., а з 90-х рр. ХХ ст. вступив у зрілу стадію, яка характеризується своєрідним «стиранням національних кордонів» в торговельній, фінансовій, виробничій, інформаційній сферах. Сучасний етап розвитку світової економіки пов'язаний з процесами глобалізації в інтелектуальній сфері, під впливом чого формується специфічне господарське середовище, в якому функціонує глобальний інтелектуальний капітал.

Слід відзначити, що інтелектуальний капітал за своєю природою є набагато більш інтернаціональним, ніж капітал фізичний. Це підтверджується наступним: ефективний розвиток наукових знань і винахідницької діяльності в сучасному світі неможливий у суто національних межах, а генерація основної маси новітніх технологічних ідей концентрується в обмеженій кількості найбільш розвинених країн; формування системи захищених знаків для товарів і послуг у провідних економіках світу заздалегідь розраховане на міжнародне використання (всесвітньо відомі захищені знаки, які асоціюються у споживачів усього світу з найвищими стандартами якості); розвиток ключового компонента інституційно-господарської платформи розвитку інтелектуального капіталу - системи вищої освіти - може бути ефективним лише в умовах якнайширшого використання в навчальному процесі новітніх досягнень науки і широкого обміну міжнародним досвідом навчання, викладачами та студентами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Глобальний інтелектуальний капітал можна визначити як сукупність відносин з приводу залучення до системи суспільного виробництва творчого потенціалу людства у вигляді знань, в тому числі актуалізованих і капіталізованих, що є головною продуктивною силою сучасного способу виробництва. Інтелектуальний капітал на глобальному рівні виглядає як переплетіння інтелектуального капіталу країн між собою та з відповідними міжнародними інститутами й альянсами, що забезпечують таку взаємодію.

В якості специфічних властивостей глобального інтелектуального капіталу як економічної категорії можна визначити наступні його риси:

- інтернаціоналізація процесу формування, розвитку й використання, що відбувається під активним впливом міждержавних організацій, що оперують у рамках світової економіки й окремих регіонів;

- обумовленість його формування умовами міжнародної конкуренції;

- перетворення інтелектуального капіталу під впливом чинників глобалізації в специфічний елемент світового національного багатства.

Його формування та розвиток відбуваються в певному середовищі, яке під впливом процесів глобалізації в умовах знанієвої економіки перетворюється на специфічне господарське середовище функціонування інтелектуального капіталу.

В інтелектуальній економіці глобалізаційні тенденції світового господарського середовища стимулюються не тільки розвитком світового інформаційного простору, глобальної фінансової системи, глобалізацією ринку праці, що характерно для перших етапів глобалізації, а і зростанням фінансування наукової діяльності з боку всіх суб'єктів світової економіки; формуванням специфічної інфраструктури функціонування інтелектуального капіталу глобального рівня, появою нових механізмів міжнародних партнерських відносин в освітньо-науковій сфері та ін.

Об'єктивні та незворотні глобалізаційні процеси завжди носять суперечливий характер, не є винятком і сфера функціонування глобального інтелектуального капіталу. З одного боку, уніфіковані атрибути мають включатися до національних систем, які склалися на певних історичних традиціях і в відповідному соціальному середовищі, а з іншого - національні системи, вбудовуючись в глобальний інтелектуальний простір, мають сприяти загальноцивілізаційним тенденціям розвитку.

Об'єктивною вимогою формування та нарощування конкурентоспроможного на міжнародній арені інтелектуального капіталу є наявність в країні високоякісної інформаційно-комунікаційної інфраструктури та розвиток науково-інформаційного сегменту національного інформаційного простору з такими його найважливішими складовими, як наукова й освітня. Його включеність в світовий інформаційний простір сприяє використанню глобальних інтелектуальних ресурсів для формування власного інтелектуального капіталу, а також його ефективному вбудовуванню в глобальне господарське середовище.

Сьогодні за рівнем інтернетизації лідерами є Ісландія, Швеція, Норвегія і США [1, с. 233]. Початок формування вітчизняного інформаційного простору припадає на початок ХХІ ст., а за 5 років аудиторія уанету вже перевищила 5 млн користувачів. Наприкінці 2013 року 49,8% дорослого населення України користувалися Інтернетом, а до кінця 2014 року, за прогнозом, чисельність інтернет-користувачів складатиме більше 20 млн [2]. Позитивна динаміка уможливлює використання величезної бази інформації в навчальному процесі, проте темпи проникнення Інтернету в Америці чи Європі значно вищі (рис. 1).

Позиціювання країни як повноправного суб'єкта глобального науково-інформаційного простору є дуже важливим з точки зору відтворення її інтелектуального капіталу. По-перше, це надає можливість вищим навчальним закладам ефективно використовувати в процесі навчання та наукових досліджень глобальні інформаційні ресурси, загальноцивілізаційну інформаційну базу для генерації знань. По-друге, будь-який національний інтелектуальний капітал задля збереження власної специфіки має спиратися на власну науково-інформаційну базу як повноправну складову глобального науково-інформаційного простору (повноправна - та, що постійно поповнюється важливою, суспільно значущою науковою інформацією, яка генерується вищою освітою/наукою як для себе, так і для тих чи інших міжнародних проектів).

Формування інтелектуального капіталу, якість економічного розвитку національного господарства країни та її місце в світовій ієрархії в значній мірі визначається обсягом фінансування видатків на вищу освіту та науку в валовому внутрішньому продукті (ВВП). Саме тому в усіх провідних країнах світу реалізується заохочувальна політика розвитку національної освіти/науки та впровадження її досягнень у виробництво, включаючи системну підтримку коштами державних бюджетів наукових досліджень і розробок (табл. 1).

Таблиця 1

Показники наукоемності ВВП країн світу у 2012 р. [4; 5]

У розвинених країнах зберігається тенденція до збільшення асигнувань на НДДКР: глобальні витрати за останнє десятиліття зростали швидше, ніж глобальний ВВП [6]. Упродовж останніх десяти років зростання капіталовкладень у НДДКР відмічається у США (на 46%), Японії (на 27%), ЄС-27 (на 18%) та в багатьох інших країнах. Це є ознакою широко розповсюджених зусиль економічних систем інтенсифікувати розвиток знанієвої економіки [7].

Показники фінансового забезпечення сфери науки в Україні значно нижчі за світові стандарти, що зумовлює подальше посилення технологічного відставання української економіки від провідних економік світу.

Таблиця 2

Зміна показників наукоемності ВВП в Україні, % [9, с. 10]

Витрати на наукову сферу України щорічно зростають в абсолютному вимірі, але при цьому їхня частка у ВВП становить менше 1% ВВП. В Україні, наприклад, у 2011 році цей показник за усіма джерелами фінансування наукової сфери склав 0,73% ВВП і з державного бюджету України досяг мінімально низького за останні роки рівня - 0,3% ВВП, у 2013 - 0,77% ВВП і з державного бюджету - 0,33% ВВП (табл. 2). За останній рік фінансування університетської науки в абсолютних цифрах скоротилося на 11% [8].

Ці показники значно нижчі за показники наукоємності ВВП розвинених країн світу, де вони становлять від 2 до 4% (табл. 1). Збільшення фінансування наукової діяльності є внутрішнім фактором економічного зростання. Світовий досвід підтверджує, що при значенні цього показника, меншому від 0,4% ВВП, наука в країні може виконувати лише соціокультурну функцію. При переході через цей рубіж вона набуває спроможності давати певні наукові результати і виконувати в суспільстві ще й пізнавальну функцію. І лише при витратах на науку, що перевищують 0,9% ВВП, включається її економічна функція.

Тенденції глобалізації в світовому господарському середовищі стимулюються і, водночас, проявляються через формування особливої інфраструктури функціонування інтелектуального капіталу глобального рівня, специфіка якої полягає в переплетінні і циркуляції локальних і глобальних ресурсних потоків. В різні періоди зосередження інтелектуального капіталу відбувалося в таких зонах високих технологій, як: інноваційні центри, інкубатори, технополіси, організації з конструкторсько-технологічної підтримки інноваційних підприємств, технопарки, кластери тощо.

Типовим взірцем зон локалізації глобального інтелектуального капіталу та високих технологій є «Силіконова долина» в США, в якій за короткий термін були створені технології найвищого рівня, що підштовхнуло інтенсивний розвиток усієї американської економіки. Активне залучення для роботи іноземних спеціалістів найвищого рівня з менш розвинених країн означало появу такого неоднозначного феномену глобалізації як «відтік умів».

Протягом останніх 30 років близько 2/3 китайської молоді, що вчиться за кордоном, не повертається на батьківщину [10], що спричинило розробку китайським урядом програми повернення своїх фахівців. Тільки посилення інтеграції індійської економіки у світове господарство в останні роки, розвиток національних фірм на традиціях, що відповідають світовим стандартам, сприяли певній зміні тенденції неповернення індійських студентів і аспірантів, що одержують освіту на Заході. Африканські країни щорічно з кожних 100 фахівців, що виїжджають на навчання за кордон, втрачають 65 спеціалістів [11].

Еміграція найбільш активного та освіченого населення з 90-х років ХХ ст. для України та інших республік колишнього СРСР в більшій мірі носила характер інтелектуальної еміграції. Втрата значного потенціалу людського капіталу пов'язана з загальною економічною трансформаційною кризою, відсутністю механізмів інноваційного розвитку, незатребуваністю висококваліфікованих кадрів національними економіками. За оцінками експертів, починаючи з 1992 р. з причини міграції висококваліфікованих кадрів кожні 5-7 років Росія втрачала в середньому один річний бюджет тільки за рахунок прямих втрат [12, с. 12]. За роки незалежності чисельність українських науковців скоротилася втричі.

Таблиця 3

Міжнародні угоди про співробітництво України в галузі освіти і науки [14, с. 22]

Найбільшим «нетто-імпортером» інтелектуалів є США, які за рахунок найвищого в світі ресурсного забезпечення, високого рівня матеріально-технічної оснащеності досліджень, державних інструментів стимулювання науки й освіти мають змогу залучати найбільш компетентних фахівців із усього світу, а також широко використовувати переваги досліджень по програмах науково-технічного співробітництва. Важливу роль у цьому процесі відіграють університети, що здійснюють вузівську та післявузівську підготовку кадрів.

Однак треба визнати факт більшої різноспрямованості руху інтелектуальних потоків в останні роки: з менш розвинених країн до розвинених країн; між розвиненими країнами; між менш розвиненими країнами; з більш розвинених до менш розвинених. Це дозволяє дійти висновку про зміну традиційної виключно негативної тенденції «втрати мозків» їхньою глобальною «циркуляцією» або «круговоротом» з початку ХХІ ст., що створює довгостроковий позитивний ефект для розвитку сучасних економік [13, с. 8]. При правильному підході глобалізація в інтелектуальній сфері стає не стільки причиною нерівності, скільки витоком нових можливостей розвитку країни. Через «круговорот умів» національні системи освіти та науки отримують можливість оцінити ефективність своєї діяльності.

Політика країни, спрямована виключно на локалізацію глобального інтелектуального капіталу на конкретній території, сьогодні все більше спричинює втрату високоякісної робочої сили та перетворення на баласт інфраструктури інтелектуальної економіки, що стримує інноваційне зростання (наприклад, переважна більшість московських технопарків перетворилася на бізнес-центри). Показовим прикладом недооцінки тенденцій глобальності сучасного інтелектуального капіталу є Японія, що втрачає свій високий майже сорокарічний конкурентний статус. Значно ефективнішими стають ті елементи наукової та виробничої інфраструктури, що дозволяють використовувати одночасно інтелектуальний капітал різних країн, тим самим розмиваючи простір і час.

Міжнародне науково-технічне співробітництво є одним із дієвих та ефективних засобів інтеграції інтелектуального капіталу країни в європейське та світове інтелектуальне середовище. Воно здійснюється в різних формах: міжнародні програми, угоди, замовлення на науково-технічну продукцію; проведення міжнародних семінарів, конференцій тощо. За два останніх десятиліття сформувалося багато міжнародних інститутів функціонування інтелектуального капіталу на глобальному рівні.

Збільшення кількості міжнародних угод в освітньо-науковій сфері сприяє формуванню конкурентоспроможності вітчизняного інтелектуального капітал та створює можливості для ефективного його вбудовування в глобальне господарське середовище. Однією з найважливіших і найактивніших площин розвитку партнерства в сфері освіти/науки є співробітництво між Україною та Європейським Союзом (табл. 3).

Практична реалізація результатів досліджень на зарубіжних ринках, яка підтримується презентаціями досягнень на міжнародних виставках, ярмарках тощо, знаходить своє відображення у численних зовнішньоекономічних зв'язках. За контрактними замовленнями установи НАН України протягом 2009-2013 рр. виконували щорічно приблизно по 300 робіт з реалізації наукової продукції і послуг на загальну суму понад 2б0 млн грн [14].

Разом з тим відсутність окремої академічної бюджетної програми із забезпечення міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва суттєво обмежує подальший розвиток міжнародних зв'язків української освіти/науки, належне представлення за межами держави її інтелектуального потенціалу, ускладнює виконання фінансових зобов'язань, що випливають з її членства у міжнародних наукових організаціях.

Висновки і пропозиції

Сучасний етап розвитку світової економіки, що характеризується посиленням глобалізації в інтелектуальній сфері, потребує формування конкурентоспроможного вітчизняного інтелектуального капіталу, що можливе тільки за умови врахування всіх негативних та позитивних (суперечливих) наслідків цього процесу. Залучення країни до глобалізаційних процесів без руйнівної експлуатації власних інтелектуальних ресурсів можливе за умови реформування основної сфери його формування та розвитку освітньо-наукової, що стане предметом наступних досліджень.

Список літератури

1. Баулина Т. В. Інтелектуальний капітал: реалії та перспективи / Баулина Т. В. // Збірник наукових праць. МИТУ. 2009. № б. С. 231-237.

2. В 2013 році кількість інтернет-користувачів в Україні склала половину населення [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.unian.ua/society/846299-v-2013-rotsi-kilkist-internet-koristuvachiv...html.

3. Пользователи Интернета в мире [Електронний ресурс] -- Режим доступу: www.bizhit.ru.

4. Eurostat. 29.01.2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу: epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.

5. OECD Factbook 2013 Economic, Environmental and Social Statistics [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.oecd.

6. Science and Engineering Indicators 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nsf.gov/statistics/seind12/ c0/c0s2.htm.

7. OECD Science and Technology: Key Tables from OECD. 2010. November 12, 2011.

8. Слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти 13 березня 2013 р.: «Про стан та законодавче забезпечення фінансування наукової і науково-технічної діяльності» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kno.rada.gov.ua/komosviti.

9. Науково-технологічна сфера України / Державне агенство з питань науки, інновацій та інформатизації України. К.: ДАПНІІ. 2013. 25 с.

10. BBC News [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.newsvote. bbc.co.uk.

11. Інформація для мігрантів [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.migrationinformation.ors/Feature/ print.cfm? ID=324.

12. Трофимова Т. И. Миграционные аспекты инновационной экономики / Трофимова Т. И. // Известия ИГЭА. 2012. № 2(82). С. 9-12.

13. Кириченко Э. От «утечки мозгов» к глобальному «круговороту умов» / Кириченко Э. // МЭМО. 2008. № 10. С. 3-11.

14. Концепція розвитку НАН України на 2014--2023 роки // НАН України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nas.gov.ua/text/News.

Размещено на Allbest.ru