Шляхи вирішення проблеми молодіжного безробіття в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Шляхи вирішення проблеми молодіжного безробіття в Україні

Осадчук Б.

Романюк І.М.

Анотації

Стаття присвячена загальній проблемі молодіжного безробіття в Україні. Молоді весь час розвитку держави була однією з найбільш уразливих верст населення на ринку праці. Акцентується увага на шляхах вирішення загальнодержавної проблеми - молодіжного безробіття.

Ключові слова: молодь, безробіття, працевлаштування, зайнятість, молодіжні центри праці, молодіжні бізнес-центри.

Статья посвящена общей проблеме молодежной безработицы в Украине. Молодежь на всех етапах развития государства была одной из наиболее уязвимых частей населения на рынке труда. Акцентируется внимание на путях решения общегосударственной проблемы - молодежной безработицы.

Ключевые слова: молодежь, безработица, трудоустройство, занятость, молодежные центры труда, молодежные бизнес-центры.

Osadchuk B., magistrant Romanyuk I. M., candidate of pedagogical sciences WAYS OF DECISION OF PROBLEM OF YOUTH UNEMPLOYMENT ARE IN UKRAINE

The article is devoted the general issue of youth unemployment in Ukraine. Young people on all etapakh development of the state was one of the most vulnerable parts ofpopulation at the market of labour. The noted problem is the article of attention of research structures, which analyse the problems of integration of young people in modern economic relations, examine practice of state support of economic activity of young people. By the example of complex approach of ungovernmental organizations to the decision of questions of realization of rights and interests of young people the project of the Youth doctrine of Ukraine serves at the market of labour. A question is well-regulated in relation to providing of employment of young people, creation in Ukraine of youth centers of labour, youth business-centers, business-incubators, for realization of the programs ofpreparation of young people to entrepreneurial activity, assistance employment, grant of informative and konsul'tativnykh services. Attention is accented on the ways of decision of national problem - youth unemployment.

Keywords: young people, unemployment, employment, employment, youth centers of labour, youth business-centers.

Постановка задачі у загальному вигляді. Молодь - це окрема частина ринку праці, вона розвивається не так як увесь ринок, але залежить від нього. Незважаючи на високий інтелектуальний потенціал та мобільність молодим людям не вистачає трудового та життєвого досвіду. Безробітна молодь - це особлива соціальна група, яка в певний час не має таких цінностей, як робота, пов'язаного з нею престижу, матеріального добробуту і загального визнання. Це впливає на загальну мотиваційну поведінку молодих людей, мотиви вибору та оволодіння професією або перенавчання. Значну частину безробітної молоді складають молоді люди - випускники професійно-технічних та вищих навчальних закладів, які отримали професію (спеціальність) і вперше виходять на ринок праці.

В Україні ще не розроблена цілісна концептуальна модель працевлаштування випускників державних вузів. Тому забезпечення зайнятості та працевлаштування молоді є першочерговим завданням держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичною основою дослідження проблем зайнятості населення є праці таких відомих зарубіжних економістів, як: Дж. М. Кейнс, А. Маршалл, А. Філліпс, А. Оукен та ін. В Росії проблеми ринку праці та зайнятості розробляють В.В. Адамчук, Л.П. Владимирова, Б. Генкин, М.Г. Забельська, І.І. Кулінцев, О.І. Рофе, С.Ю. Рощин та ін., молодіжні аспекти зайнятості - Л.Г. Борисова, Ю.А. Зубок, Н.А. Свиридов, І. Чистяков та ін. В Україні дослідження проблем ринку праці, зайнятості здійснюють С.І. Бандур, В.М. Василенко, В.С. Васильченко, С.І. Дорогунцов, Ю.М. Краснов, Е.М. Лібанова, В.П. Мікловда, А.Ф. Новикова, В. Онікієнко, В.М. Петюх, М.І. Пітюлич, М.Д. Прокопенко, В.А. Савченко, В.І. Шкаредній та ін. Питання формування ринку праці молоді, особливо фахівців з вищою освітою, висвітлювали такі українські вчені, як: О.А. Грішнова, М.І. Нижній, С.М. Злупко, А.С. Лаврук, А.А. Яременко та ін.

Метою статті є аналіз причин безробіття молоді на сучасному українському ринку праці, визначення наслідків молодіжного безробіття для суспільства, вивчення ролі освіти у забезпеченні високого рівня зайнятості молоді, вивчення напрямків і програм центрів зайнятості пов'язаних з працевлаштуванням молоді.

Викладення основного матеріалу. В умовах ринкової економіки коли право на працю реалізується не через соціальні гарантії, а через особисту ініціативу проблема зайнятості молоді стає особливо гострою. Майже половина безробітних у світі - молодь у віці від 15 до 24 років. Вона становить лише 4 - ту частину від загальної кількості населення працездатного віку, ймовірність безробіття для молодих людей втричі вище ніж для дорослих [10, с. 86]. Дана проблема актуальна і для України. Слід зауважити, що загальна чисельність безробітних у нашій країні у віці від 15 до 70 років за методологією МОП зросла з 1417,6 тис. чол. в 2010 р. до 1785,6 чол. в 2013 р., тобто з 6,4 до 8,1% від економічно активного населення. У той же час потреба в робочій силі на кінець року скоротилася з 169,7 тис. чол. в 2010 р. до 63,9 тис. чол. в 2013 р. Не дивлячись на таку негативну тенденцію, рівень зайнятості серед людей у віці 25 - 49 років в 2013 р. досяг 75% від загальної чисельності населення відповідної вікової групи, проте серед молодих людей від 15 до 24 років він склав усього 34, 5% [3].

Молодь є специфічною соціально економічної групою населення, яка потребує додаткових заходів підтримки на ринку праці,це підтверджується також аналізом причин молодіжного безробіття.

Основними факторами, які впливають на працевлаштування та включеність молоді в трудову діяльність є особистий потенціал і самооцінка, мотиви і ціннісні орієнтації, ступінь професійного самовизначення, рівень і якість освіти, місце проживання, ступінь поінформованості, наявність трудової біографії соціальна захищеність і діяльність Державної служби зайнятості та т.д. [1, с. 76]. Як свідчать результати опитувань, майже 70% випускників шкіл зорієнтовані на навчання в вузах, що є наслідком відсутності системного підходу до формування усвідомленого вибору професій необхідних на ринку праці. На жаль підприємства і організації практично не займаються профорієнтацією в загальноосвітніх школах, не приділяють уваги цим питанням і засоби масової інформації. На сьогоднішній день професійна підготовка багатьох молодих фахівців, які закінчили вищі навчальні заклади практично не відповідає вимогам сучасних роботодавців. Система профосвіти повністю комерціалізувати і орієнтується не на потреби роботодавців, а на платоспроможний попит. Зараз майже кожен навчальний заклад прагне готувати фахівців з бухгалтерського обліку, юристів, економістів. Навіть коледжі та технікумі які традиційно випускаємої кваліфікованих робочих, отримують ліцензії на право готувати таких фахівців. Перенасиченість ринку праці даними спеціальностями привела до того, що молоді люди з дипломом, але без досвіду роботи не можуть знайти роботу за фахом. Про це свідчить те, що в 2011 р. в нашій країні частка не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації становила 260,8 тис. чол., Або 18,3% від усього безробітного населення. Крім цього понад 60% випускників шкіл головною умовою свого працевлаштування вважають високу заробітну плату. Така переорієнтація привела до того що зараз в Україні на одного випускника - майбутнього робітника, який навчався в системі професійно технічної освіти припадає до чотирьох фахівців з вищою освітою [7, с. 4]. молодь безробіття соціальний

Молоді весь час незалежного розвитку нашої молодої держави була однією з найбільш уразливих верст населення на ринку праці. Їй завжди важче ніж представникам дорослої робочої сили влаштуватися на роботу, а у випадках реорганізації та економічних складнощів на виробництві вона першою потрапляє під скорочення. Проте з настанням останньої економічної кризи ця проблема сягнула невиданих досі розмірів. Так, у 2012 році рівень безробіття серед молоді віком від 15 до 24 років розрахований за методологією МОП сягнув 12,3%, в той час як загальний рівень безробіття дорівнював лише 8,1%. Найбільш загрозливою є ситуація, що склалася в молодшій віковій групі, яка охоплює молодь у віці від 15 до 24 років. Рівень безробіття серед економічно активного населення цієї вікової групи складає 17,4%, в той час як у старших вікових групах молоді - від 25 до 29 років та від 30 до 39 років, цей показник складає лише 9,9% та 7,8% відповідно [4, с. 56].

Соціально-економічні наслідки молодіжного безробіття є більш складними та глибокими, ніж у безробіття дорослого населення. Зазвичай, розглядаючи наслідки безробіття у першу чергу всі звертають увагу на економічний бік цієї проблеми. Дійсно, наслідком безробіття є не випущена продукція, а, відповідно, зменшення середньодушового реального ВВП та зниження рівня життя населення. Але, крім економічних, безробіття має дуже суттєві негативні соціальні наслідки. Тривале безробіття приводить до втрати самоповаги, кваліфікації, розладів у родині, збільшення злочинності в країні та можливості соціальних заворушень.

За даними одного з досліджень, проведеного американськими вченими, збільшення безробіття на 1%, за умови збереження його протягом шести років, призводить у США до зростання загальної смертності на 2%, кількості самогубств на 4,1%, кількості вбивств на 5,7%, збільшення числа ув'язнених на 4%, збільшення кількості психічно хворих на 4% [11, с. 4]. Зрозуміло, що аналогічні наслідки спостерігатимуться і в інших країнах світу, зокрема і в Україні. Але молодіжне безробіття супроводжується ще більш вагомими негативними наслідками.

На думку працівників Луганського центру профорієнтації громадян, після шести місяців пошуку роботи починається найнебезпечніша фаза безробіття. Для фази характерні ознаки деструктивних змін особистості, а надалі - безпорадності та примирення з ситуацією. Людина починає звикати до бездіяльності, втрачає професіоналізм та здобуті навички [2, с. 101].

Україна зараз ще перебуває у стані економічної кризи, яка характеризується значним зниженням рівня життя, занепадом вітчизняного виробництва, що призводить до безробіття в Україні. Так, якщо у період з 2000 по 2008 рр. мало місце значне скорочення рівня безробіття економічно активного населення, з 14,9% до 8% відповідно, тобто майже удвічі. То, у 2009 р. мало місце суттєве збільшення цього показника й у 2010 р. покращення ситуації не відбулося.

Молодіжне безробіття сьогодні є не лише проблемою України, а досягло рівня загальносвітової, й потребує негайного вирішення як в нас, так і в інших країнах. тому, для його подолання потрібно вивчати як вдалий так і негативний досвід інших країн, необхідно впроваджувати сумісні зусилля з боку урядів всіх країн та міжнародних організації. Негативні наслідки такої ситуації на загальносвітовому молодіжному ринку праці за умови не вирішення ситуації в повному обсязі зараз навіть важко передбачити.

Державне нормативне регулювання молодіжного сегменту ринку праці все ще залишається надто складним, не завжди відповідає реаліям сучасного життя, потребує внесення певних коректив та змін. Величезний нормативно-правовий масив молодіжної сфери не до кінця систематизований, потребує певного вдосконалення та більш уважного ставлення до його формування. Так, поки що не розглянута значна кількість питань правового, економічного, організаційного, соціального характеру, які виникають при формуванні та функціонуванні механізму регіонального ринку праці.

Зазначена проблема є предметом уваги дослідницьких структур, що аналізують проблеми інтеграції молодих людей у сучасні економічні відносини, розглядають практику державної підтримки економічної активності молоді [8]. Прикладом комплексного підходу неурядових організацій до вирішення питань реалізації прав та інтересів молоді на ринку праці слугує проект Молодіжної доктрини України. Доктрина складається з Концепції державної молодіжної політики, Основних напрямів державної молодіжної політики на 2005-2015 роки, Комплексних заходів щодо її реалізації, в яких пропонуються основні етапи й принципи вирішення молодіжних проблем, конкретні заходи щодо вдосконалення законодавчої та нормативно- правової бази забезпечення молодіжної політики [6, с. 34].

Законодавчо закріплені зобов'язання держави щодо надання працездатній молоді першого робочого місця на термін не менше двох років, що закріплено в ст. 197 Кодексу законів про працю та ст. 7 Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" [5]. Дія цих норм поширюється передусім на молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійних, навчально- виховних і вищих навчальних закладах, завершила професійну підготовку й перепідготовку, а також звільнилась зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби.

Для правового забезпечення практичної реалізації державної молодіжної політики проведено значну роботу із створення законодавчо-нормативної бази. Підвалини державної молодіжної політики в незалежній Україні були закладені Декларацією "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" (15 грудня 1992 р.) і Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" (5 лютого 1993 р.) [9].

Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" визначила місце державної молодіжної політики в діяльності держави, головні її завдання та принципи здійснення. Було названо вік громадян України, на яких поширюється державна молодіжна політика: спочатку він обмежувався 15-28 роками, а в 1999 р. Верховна Рада України зменшила нижній поріг, визначивши його 14 роками.

Законом України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" врегульовано питання щодо забезпечення зайнятості молоді, створення в Україні молодіжних центрів праці, молодіжних бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів для реалізації програм підготовки молоді до підприємницької діяльності, сприяння працевлаштуванню, надання інформаційних та консультативних послуг. Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати пільгову плату за реєстрацію підприємств, створених молодими громадянами та молодіжними громадськими організаціями, реалізовувати програми підготовки та перепідготовки молоді, яка займається підприємництвом, у тому числі за кордоном [5].

Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" закріпив, що "держава забезпечує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менший двох років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах..." [5]. Це стосується передусім молоді, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних та вищих навчальних закладах, закінчила професійну підготовку і перепідготовку, а також звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби. Дія цієї статті поширюється лише на осіб, підготовка яких здійснюється за державним замовленням. Окрім цього, законодавством не передбачена відповідальність за можливість відсутності робочих місць на підприємстві, на яке відправляється молодий спеціаліст. Таким чином, його право - заперечити таке рішення у випадку відмови у прийомі на роботу у зв'язку з відсутністю робочих місць на підприємстві, куди його направляють.

Отже, держава гарантує молоді право на працю, але через відсутність достатнього практичного досвіду, соціально-правових та професійних знань, а часом моральної непідготовленості до конкуренції на ринку праці, реалізувати своє право на працю молодим громадянам досить складно.

Таким чином, законодавством недостатньо визначена відповідальність роботодавців за відмову в працевлаштуванні молодих громадян; відсутні нормативні документи про економічне стимулювання роботодавців, які створюють робочі місця для відповідних категорій молоді понад встановлену квоту. Потрібний досконалий механізм регулювання зайнятості різних категорій молоді, який враховував би фінансово-соціально-економічні можливості держави, регіону та підприємства.

Висновки

Можна запропонувати наступні заходи для зменшення рівня безробіття серед молоді віком від 15 до 24 років. Поліпшенню становища молодіжної зайнятості сприятимуть:

1. Створення окремої біржі праці (або спеціальних відділів) саме для працевлаштування молоді.

2. Розробка проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді.

3. Встановлення доплат до окладів молодим працівникам (даний захід може виступити певним стимулом до пошуку роботи молодими людьми).

4. Розробка та впровадження дієвого механізму фінансової та іншої підтримки підприємств, установ та організацій, які беруть участь у реалізації цієї програми з працевлаштування молоді.

Наполегливість молоді, яка дійсно прагне працювати спільно з реалізацією ефективної молодіжної політики держави, спрямованої на одержання молодими людьми віком від 15 до 24 років роботи з достатніми умовами праці призведуть до покращення ситуації з безробіттям молоді та підвищення рівня економічного розвитку держави в цілому. Ефективне вирішення проблеми працевлаштування молоді дасть поштовх до розвитку вітчизняної економіки, сприятиме становленню України як стабільної, розвиненої та квітучої держави.

Література

1. Балакірєва О.М. Проблеми працевлаштування та міграційні орієнтації молоді // Економіка і прогнозування. - 2006. - №4. - С. 76-91.

2. Волкова О.В. Ринок праці. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 624 с.

3. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http//www.ukrstat.gov.ua.

4. Економічна активність населення України 2012. Стат. збірник. / Відповідальна за випуск І.В.Сеник. - Киів.: Державний комітет статистики України, 2012. - 104 с.

5. Закон України про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua

6. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). - К.: Укр. ін-т соц. дослідж., 2001. - 166 с.

7. Красовська Н. Як зорієнтувати молодь на ринку праці // Праця і зарплата. - 2008. - №17. - С. 4.

8. Молодіжна доктрина України (проект) [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: http://cek.org.ua.

9. Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні: Декларація від 15 груд. 1992 р. № 2859-ХІІ [Електронний ресурс] - Режим доступу до ресурсу: www.rada.gov.ua

10. Синенко Н. Молодежная безработица в Украине и пути ее приодоления // Справочник кадровика. - 2007. - №3. - С. 86-89.

11. Тимош І.М. Молодь в сфері зайнятості населення. - Тернопіль.: Терноп. академія нар. госп-ва, 1996. - 14 с.

Размещено на Allbest.ru