Формування податкової політики в Україні та стратегія розвитку національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування податкової політики в Україні та стратегія розвитку національної економіки

Д.В. Нехайчук

У науковій статті розглядається та оцінюється роль податкової складової фінансової політи-ки у розвитку національного господарювання. Аналізується закордонний досвід організації податкової політики та виділяються основні принципи оподаткування. Робляться висновки щодо недосконалості вітчизняної податкової політики як підсистеми фінансової політики та форму-люються пропозиції щодо пошуків напрямів її розвитку та вдосконалення з урахуванням нових засад, підходів і принципів організації в умовах зародження та функціонування ринкових відносин.

There are describes and evaluates the role of the tax component of fiscal policy in the development of the national economy in the scientific article. The author analyzes the foreign experience of tax policy and highlights the main principles of taxation. The author conclusions about the imperfections of the domestic tax policy as a subsystem of financial policies and suggestions on finding the directions of its development and improvement based on new principles, approaches and principles of the organization in terms of origin and functioning of the market economy.

Ключові слова: податкова політика, податки, ставка оподаткування, концепція податкової політи-ки, стимулювання розвитку.

Key words: tax policy, tax, tax rate, the concept of fiscal policy to stimulate the development. податковий фінансовий національний господарювання

У кожній конкретній ситуації різні уряди України по- різному формували фінансову політику і, відповідно, по- різному організовували функціонування фінансового механізму України.

Перспективи фінансової політики України залежать від уміння і бажання її уряду на практиці реалізувати задекларовану Президентом країни програму дії на кож-ний конкретний період. Суть програми повинна відоб-ражати потенційні можливості держави у відповідному періоді. Однак успіхи втілення в життя всіх пунктів про-грами залежать, передусім, від ефективності функціо-нування окремих складових фінансової політики: подат-кової, бюджетної, грошово-кредитної, валютної.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Метою статті є розгляд та оцінка ролі податкової складової фінансової політики у розвитку національно-го господарювання.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

У працях українських економістів є різні визначен-ня податкової політики. Наприклад, С.І. Юрій характе-ризує її як "діяльність держави у сферах запроваджен-ня, правового регламентування та організації справлян-ня податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави" [1, с. 46]. У "Фінан-совому словнику" А.Г. Загороднього, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко визначено, що податкова політика -- це "державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. її метою є формування державного бюд-жету за одночасного стимулювання ділової активності підприємств. Реалізується через систему податків, по-даткових ставок і податкових пільг" [2, с. 353]. Л.В. Ди- кань, Т.С. Воїнова, Є.Б. Бережний зазначають, що "по-даткова політика -- це сукупність заходів держави щодо впровадження системи податків і конкретних форм та методів їх справляння, що відповідають конкретним історичним умовам і враховують традиції й менталітет нації" [3, с. 107].

Усі економісти сходяться на тому, що податки існу-ють у людському суспільстві більше тисячі років, проте для людини немає гнітючішої процедури, ніж їхня спла-та. Водночас запровадження податків мало надзвичай-но важливе прогресивне значення для розвитку сус-пільства.

При цьому слід пам'ятати, що податки є дуже небез-печним інструментом у розпорядженні держави. "Без наукової концепції податкової політики, -- зазначає

О.Д. Василик, -- вони можуть перетворитися на гальмо економічного розвитку. Концепція податкової політики держави має містити обгрунтовані висновки про вплив оподаткування на результати господарської діяльності підприємств і організацій, обсяг, напрями і характер інвестицій, розмір і структуру фонду споживання, галу-зеву і територіальну структуру економіки" [4, с. 68].

Аналіз зарубіжного досвіду організації податкової політики дає змогу виділити такі принципи оподаткуван-ня:

— сума оплаченого податку завжди повинна дорів-нювати вартості отримуваних від держави благ і послуг;

— усі податки повинні мати цільове призначення;

— знеособлений податок зумовлює його непродук-тивне використання з боку уряду;

— платники податків повинні бути проінформовані урядом про використання сплачених ними податків;

— нові податки вводять тільки на покриття відпові-дних витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;

— об'єктом оподаткування може бути тільки дохід, а не його джерело і не розмір витрат;

— податок повинен бути пропорційний доходові;

— прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

— умови оподаткування повинні бути простими і зрозумілими платникові;

— податок треба стягувати у зручний для платника час і прийнятним для нього методом;

— стягування податків повинно бути дешевим.

Податкова політика повинна бути гнучкою, щоб

могла оптимально пов'язати інтереси держави з інтере-сами товаровиробників, рядових платників податків. Вона суттєво впливає на забезпеченість підприємств обіговими коштами [5, с. 115].

Найбільш негативно на стан обігових коштів підприємств сьогодні впливає механізм дії податку на додану вартість, що є формою вилучення до бюдже-ту частини доданої вартості, створеної на всіх стаді-ях виробництва. За механізмом обчислення сьогодні він перетворився у податок з обороту, оскільки його вилучають з усього обігу реалізованої продукції. Отже, підприємство-виробник сплачує його із витор-гу від реалізації продукції. У цьому разі треба врахо-вувати ту особливість, що в Україні реалізація про-дукції внаслідок кризи платежів ускладнена, тому підприємство-виробник не має змоги відшкодувати з виторгу закладений у ціну товару ПДВ. Окрім того, воно одночасно є покупцем сировини, матеріалів, па-лива тощо і сплачує їхню вартість, до якої входить ПДВ, чим кредитує державу, іммобілізуючи з оборо-ту власні обігові кошти.

У цілому нинішня податкова політика не має сти-мулюючого впливу на ефективне використання обіго-вих коштів. З огляду на це вважаємо, що важливими шляхами впливу податкової політики на підвищення рівня забезпеченості підприємств обіговими коштами є такі:

— фіксація обов'язкового спрямування частини прибутку підприємства на поповнення обігових коштів;

— оптимізація узгоджених термінів сплати податків і часу отримання доходів;

— звільнення від оподаткування частини прибутку, спрямованої на поповнення власних обігових коштів.

Податкова політика повинна стимулювати розвиток малого підприємництва в Україні [6, с. 49 -- 54]. Однак в українському законодавстві зовсім не передбачено спеціальних пільг, безпосередньо орієнтованих на сти-мулювання розвитку малих підприємств. За весь період ринкового законотворення в державі тільки в Законі "Про оподаткування доходів підприємств та органі-зацій" від 21 листопада 1992 р. йшлося про пільги щодо оподаткування таких підприємств. Однак їх дуже швид-ко скасували.

Варто звернути увагу на такі поширені за кордоном форми пільгового оподаткування, як застосування про-гресивних ставок оподаткування залежно від розміру податкової бази, запровадження неоподатковуваного мінімуму прибутку.

Важливим кроком у покращенні правового забез-печення оподаткування в Україні був Указ Президен-та України від 3 липня 1998 р. "Про спрощену систе-му оподаткування, обліку та звітності суб'єктів мало-го підприємництва", яким було запроваджено єдиний податок та скасовано 13 різних видів податків і пла-тежів.

Податковий кодекс Російської Федерації передба-чає, що платниками ПДВ є тільки ті підприємці-індиві- дуали, які отримують доходи понад 4 млн руб. за рік [16, с. 60]. Інакше кажучи, малий бізнес цього податку не сплачує.

Заслуговують на увагу податкові пільги для ма-лого підприємництва у США. Після податкової рефор-ми 1986 р. податок на прибуток корпорацій США ви-лучають за трирозрядною шкалою ставок: 15% на перші 50 тис. дол. прибутку, 25% -- на наступні 25 тис. і 34% -- на прибуток понад цю суму. Для тих компаній, які знаходили способи зменшити оподат-ковані звітні прибутки практично до нуля, завдяки розширенню виробничих витрат та інших узаконених пільг, було уведено мінімальний податок у розмірі 20% [7, с. 25].

У 90-ті роки шкала податкових ставок у США була розширена до восьми ступенів, однак також пе-редбачала податкові пільги для малого бізнесу (табл. 1).

Податкова політика не може претендувати на ста-тус ефективної, якщо не враховує оптимальної межі податкового навантаження на конкретного виробника та економіку в цілому. Для дослідження сили податко-вого навантаження на економіку використовують показ-ник його частки у ВВП. Питома вага податків у ВВП по-стійно змінюється під впливом різних чинників, у різних країнах вона є різною.

У США частка податків у ВВП у 1955 р. становила 19,7, у 1970 р. -- 19,7, у 1975 -- 21,1, у 1990 р. -- 31,1% [10, с. 85--86].

В Україні ситуація дещо інша. У 1992 р. частка по-датків у ВВП становила 32,8, у 1993 р. -- 40,0, у 1994 р. -- 49,1, у 1996--1999 рр. -- 37,8--40,3% [8, с. 88]. Сьо-годні в Україні частка податків у ВВП відповідає серед-ньому рівню ринково розвинутих країн Європи (табл. 2).

Як бачимо, різні держави по-різному будують свою податкову політику. Одні вважають за можливе вилуча-ти податки до 50% ВВП, інші не поділяють такого підхо-ду й обмежують податкові ставки лише 30--35% від ВВП.

Оскільки сьогодні головним фінансовим ресурсом держави є податки, то ефективна податкова політика має важливе значення. Така політика визначає харак-тер і мету податкової системи, покликана, передусім, забезпечувати необхідними ресурсами фінансування видатків держави. Окрім того, завдяки зміні податко-вих ставок, наданню або скороченню податкових пільг держава має змогу регулювати економічну поведінку суб'єктів господарювання, стримуючи або стимулюючи їх ділову активність.

В Україні постійно змінюються акценти у подат-ковій політиці, що не сприяє зміцненню податкової си-стеми і не додає стабільності національному підприє-мництву.

Щодо перспектив податкової політики в перехідній економіці сьогодні є різні погляди [10, с. 24].

Згідно з одним поглядом треба утримуватись від різких змін у податковій системі, дати підприємствам звикнути до чинних правил. За цей час потрібно нала-годити податкові механізми і процедури, сформувати жорстку систему податкового контролю і на цих заса-дах у подальшому перейти до загального зниження по-даткових ставок.

З іншого погляду, вважають, що за чинних подат-кових ставок подолати економічну кризу неможливо. Необхідно максимально зменшити податковий тягар, пе-редусім на виробників.

Для розробки наукової податкової стратегії важли-вими є такі положення:

— стимулювання виробництва та інвестицій;

— не поспішати з оподаткуванням чистого прибут-ку (для цього ще немає умов);

— звільнення від оподаткування мінімальних до-ходів громадян шляхом запровадження неоподаткова-ного мінімуму на рівні його прожиткової величини;

— припинення або відмова від орієнтації податко-вої політики України на пряме копіювання зарубіжних ринково розвинутих податкових систем без урахуван-ня національних особливостей.

До сфери податкової техніки належать способи ви-лучення податків і здійснення податкового контролю. Всі ці способи повинні бути дешевими, ефективними і зручними для життя та діяльності платника податків. їх необхідно розвивати за трьома головними напрямами [11, с. 25]:

— раціоналізація та автоматизація роботи податко-вих органів;

— спрощення загальних податкових процедур;

— перехід до неявних методів податкового контро-лю.

У галузі податкового права треба вирішити такі зав-дання:

— максимально звільнити платника податків від зай-вих обов'язків та бюрократичних процедурних ходінь за довідками;

— забезпечити надійну адресність податкових пільг і стимулів. Податкові пільги малим підприємствам не-рідко, як свідчить досвід Росії, є полем для зловживань великих фірм шляхом використання підставних підприємств.

На окрему увагу заслуговує аналіз системи подат-кових пільг у розвинутих країнах [12, с. 48 -- 56]. У за-рубіжних податкових системах використовують два го-ловні види податкових пільг: пільги, спрямовані на за-гальне стимулювання виробничої і підприємницької діяльності; пільги, спрямовані на виконання певних соціальних завдань. Пільги першого виду поширюються го-ловно на оподаткування прибутку; а пільги другого -- на прямі й непрямі податки.

Якщо порівняти ставки оподаткування різних країн із ринковою економікою (табл. 3), то можна побачити, що найбільший податок на прибуток юридичних осіб платять у Словаччині (40%), Канаді (25 -- 38%) та Росії (13 -- 35%). Ці ставки диференційовано залежно від розміру сукупного річного доходу фірми. У деяких краї-нах ця ставка становить 35% (Нідерланди, Німеччина, США, Чехія), найменша ж вона в Угорщині (18%).

У таблиці 3 наведено податкові ставки країн з різним рівнем розвитку ринкової економіки і, відповідно, різним рівнем доходів. Усі країни застосовують вищі, ніж в Україні, ставки податку на прибуток юридичних осіб, однак, це держави з високо розвинутою економі-кою (Японія, Великобританія, Франція, Німеччина тощо).

Зазначимо, що з 18 країн, податкові ставки яких ми аналізували, у п'яти (Китай, США, Угорщина, Фінлян-дія та Чехія) не запроваджений податок на додану вартість. Диференційовані ставки цього податку засто-совує тільки Росія (10 -- 20%). Найменша ставка подат-ку на додану вартість у Японії (5%), дещо більші вони у Канаді (7%), Німеччині (15%), Великобританії та Нідер-ландах (17,5%). Найбільший рівень податку на додану вартість у Данії та Швеції (25%).

Оскільки податок на додану вартість за економіч-ним призначенням повинен стримувати надмірні темпи зростання виробництва продукції, то зменшення подат-ку на додану вартість, цілком реальне і зможе відіграти вирішальну роль у знятті перешкод у подальшому роз-витку підприємництва на сучасному етапі економічного господарювання.

Оподаткування прибутків фізичних осіб в усіх 18 країнах диференційоване (за винятком Франції, яка не запровадила цей податок). Нижня шкала ставки цього податку у Китаї (5%). Далі у порядку зростання ці став-ки такі: Нідерланди та Фінляндія -- 6%, Великобрита-нія -- 9%, Росія -- 12%, США -- 15%. Найбільше значення верхньої шкали податку з фізичних осіб у Данії (59%), дещо менше -- в Австрії та Японії (50%), США та Китаї (45%). У Великобританії, Нідерландах, Польщі, Угорщині, Чехії верхнє значення цього податку -- 40%. Проте зазначимо, що в більшості держав світу податок з доходів фізичних осіб забезпечує найбільшу частину доходу бюджету [14, с. 143].

Держава за допомогою податків повинна коорди-нувати інвестиційні потоки, зосереджувати їх на розвит-ку пріоритетних галузей, сприяти зростанню ділової активності всіх суб'єктів господарювання. За допомо-гою податкової політики можна постійно впливати на структурні зміни в економіці. Проте не можна однобо-ко акцентувати увагу лише на наповненні бюджету зав-дяки різним податковим надходженням, треба також досліджувати як ця процедура впливає на економічні процеси.

Українській державі потрібна така податкова пол-ітика, яка сукупною дією всіх чинників могла б забезпе-чувати поступовий розвиток економіки. Однак в Україні роль податків практично абсолютизована на шкоду їхній регулювальній функції [15, с. 79].

За таких умов, унаслідок недосконалої норматив-ної бази, підприємці вимушені діяти в тіньовому секторі, приховуючи свої доходи [16, с. 85]. А держава, не от-римуючи належних для виконання своїх функцій подат-кових надходжень, теж вимушена посилювати податко-вий тиск. Отже, додаткове податкове навантаження механічно переходить на законослухняних платників по-датків. Для розриву цього замкнутого кола необхідна комплексна податкова і бюджетна реформа. Завдяки запровадженню комплексу всіх заходів, можливий по-ступовий вихід економіки з тіні, легалізація бізнесу і капіталу, а також наповнюваність бюджету.

ВИСНОВКИ

Таким чином, на сьогодні можна виділити п'ять го-ловних загальних напрямів податкової політики, яку провадять останнім десятиліттям в європейських краї-нах і які мають регулятивне значення:

— зниження податкових ставок з одночасним змен-шенням податкових пільг для стимулювання економіки і забезпечення ефективного розподілу ресурсів;

— зменшення прогресивності і перехід до помірно-го пропорційного оподаткування доходів;

— підвищення ролі непрямих податків;

— регулювання зовнішніх ефектів, наприклад, сти-мулювання споживання екологічно чистих видів палива;

— стимулювання розвитку окремих пріоритетних секторів економіки, зокрема дрібного бізнесу, внутрі-шньо фірмових досліджень і розробок тощо.

Вітчизняна податкова політика також потребує но-вих засад, підходів і принципів організації в умовах за-родження та функціонування ринкових відносин. Подат-кова політика України, як підсистема фінансової по-літики, перебуває на стадії формування, пошуків на-прямів її розвитку та вдосконалення.

Отже, нова податкова політика має бути жорсткою, але справедливою, зрозумілою та привабливою. Вона повинна стати провідним стимулюючим чинником ста-білізації і зростання виробництва, забезпечувати повне, якісне та своєчасне виконання бюджетів усіх рівнів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Юрій С.І. Бюджетна система України: навч. посібник. / С.І. Юрій, Й.М. Бескид. -- К.: НІОС, 2000. -- 400 с.

2. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. За- городній, Г.Д. Вознюк, Т.С. Смовженко. -- 3-тє вид., випр. та доп. -- Львів. Центр Європи, 1997. -- 576 с.

3. Дикань Л.В. Деякі аспекти оподаткування в Ук-раїні. / Л.В. Дикань, Т.С. Воїнова, Є.Б. Бережний // Фінанси України. -- 2009. -- № 4. -- С. 107 -- 112.

4. Василик О.Д. Державні фінанси України: навч. посібн. / О.Д. Василик. -- К.: Вища шк., 1997. -- 384 с.

5. Коренєва О.Г. Вплив податкової політики на забез-печеність підприємств обіговими коштами / О.Г. Коренєва // Фінанси України. -- 2009. -- № 2. -- С. 115 --118.

6. Буряк П.Ю. Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні. / П.Ю. Буряк, В.П. Маринець // Фінанси України. -- 2009. -- № 6. -- С. 49--54.

7. Гардаш С.В. Федеральна налоговая система США: современные особенности / С.В. Гардаш // США -- Канада: экономика, политика, культура. -- 2000. -- №8. -- С. 18--36.

8. Користін О.Є. Межа податкового навантаження: мікроекономічний аспект / О.Є. Користін // Фінанси України. -- 1998. -- № 2. -- С. 82--88.

9. Луніна І. Податкова політика України в контексті створення умов для економічного зростання / І. Луніна // Економіка України. -- 2000. -- № 9. -- С. 37 -- 47.

10. Кашин В.А. Налоговая система и оздоровление национальной экономики / В.А. Кашин // Финансы. -- 2008. -- № 8. -- С. 23--26.

11. Ковалюк О.М. Деякі аспекти проведення грошо-вої реформи в Україні / О.М. Ковалюк // "Фінансова та кредитно-банківська системи: проблеми вивчення і викладання в Україні". Міжнародний семінар ІНТЕРЕ- КО. -- Львів, 2005. -- С. 81 -- 83.

12. Никитин С. Налоговые льготы стимулирующие предпринимательскую деятельность в развитых странах Запада / С. Никитин, А. Никитин, М. Степанова // Мэ- иМО. -- 2000. -- № 11. -- С. 48--56.

13. Синельников Б.В. Податкова політика як фак-тор виходу з економічної кризи. / Б.В. Синельников, Н.А. Хорошилова // Фінанси України. -- 2001. -- №

2. -- С. 12 -- 18.

14. Подколзина И. Тенденции развития европейской модели кредитно-денежной и бюджетной политики / И. Подколзина // Общество и экономика. -- 2000. -- № 2. -- С. 135--152.

15. Огонь Ц.Г. Податкова політика і доходи бюд-жетів України. / Ц.Г. Огонь // Фінанси України. -- 2007. -- № 5. -- С. 77 -- 85.

16. Пономаренко Е.О. Бюджетно-налоговая поли-тика на 2001 г. (анализ концепции) / Е.О. Пономаренко // Экономист. -- 2000. -- № 11. -- С. 60.

References:

1. Yuryi, S.I. and Beskyd, Y.V. (2000), The budget system of Ukraine: Teach. user. Kyiv. NIOS. 400 p.

2. Zagorodny, A.G. Voznyuk, G.D. and Smovjenko, T.S. (1997), The financial dictionary. 3rd ed. Lviv. Europe Centre. 576 p.

3. Dykan, L.V. Voinova, T.S. and Berejnyi, E.B. (2009), Some aspects of taxation in Ukraine. // "Finance of Ukraine", № 4, pp. 107 --112.

4. Vasylyk, O.D. (1997), The state finance of Ukraine: Teach. user . Kyiv. "High School". 384 p.

5. Korneva, O.G. (2009), The impact of tax policy on security companies working capital. "Finance of Ukraine", № 2, pp. 115--118.

6. Buryak, P.Y. and Marynets, V.P. (2009), Tax incentives for small business development in Ukraine. "Finance of Ukraine", № 6, pp. 49 -- 54.

7. Gardash, S.V. (2000), United States federal tax system: modern features. "US -- Canada: the economy, politics, culture", №8, pp. 18--36.

8. Korystin, O.E. (1998), Limit the tax burden: micro-economic aspect. "Finance of Ukraine", № 2, pp. 82 -- 88.

9. Lunina, I. (2000), Податкова політика України в контексті створення умов для економічного зростання. "Economy of Ukraine", № 9, pp. 37 -- 47.

10. Kashyn, V.A. (2008), Tax system and improvement of the national economy. "Finance", № 8, pp. 23 -- 26.

11. Kovalyuk, O.M. (2005), Some aspects of the cur-rency reform in Ukraine. "Financial and credit and banking system: problems of studying and teaching in Ukraine". International Workshop INTEREKO. Lviv, pp. 81--83.

12. Nikitin, S. Nikitin, A. and Stepanova, M. (2000), Tax incentives stimulating entrepreneurial activity in the developed countries of the West. "MeiMO", № 11, pp. 48-- 56.

13. Sinelnikov, B.V. and Horoshilova, N.A. (2001), The tax policy as a factor to overcome the economic crisis. "Finance of Ukraine". № 2, pp. 12--18.

14. Podkolzina, I. (2000), The trends in the de-velopment of the European model of monetary and fiscal policy. "Society and economy", № 2, pp. 135-- 152.

15. Ogon, Ts. G. (2007), The tax policy and revenue budgets Ukraine. "Finance of Ukraine", № 5, pp. 77 -- 85.

16. Ponomarenko, E.O. (2000), The fiscal policy (analysis of the concept). "Economist", № 11, p. 60. Стаття надійшла до редакції 06.10.2014 р.

Размещено на Allbest.ru