Роль освітніх інвестицій в нагромадженні людського капіталу

Ключові слова: людський капітал, аналіз витрати-вигоди, інвестиції в людський капітал, інноваційна економіка.

ANNOTATION

Proved form factors and use of human capital, the investing necessary for education as the basic factor of human potential development. A research purpose is the level definition of benefits and expcnsives while investing in to the education. Methods for human capital reproduction are offered in order to make Ukraine.

Метою дослідження є з'ясування чинників формування та використання людського капіталу в контексті підвищення рівня соціально-економічного розвитку країни; аналіз та оцінка інвестицій в освіту як основного фактора розвитку людського капталу.

Завданням дослідження є вивчення теоретичних засад регулювання інвестицій у людський капітал як важливого фактора економічного, соціального та інтелектуального прогресу суспільства; охарактеризування впливу освітніх факторів у формуванні людського капіталу (ЛК).

Методи дослідження -- базуються на загальнотеоретичних та специфічних методах наукового пізнання. У процесі роботи використовувались такі методи: історико-системний, аналізу, синтезу та статистичний.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

У середньостроковій перспективі розвитку Україна обрала шлях подальшої інтеграції на світовий ринок товарів і послуг з конкурентоспроможною продукцією та підвищеним кваліфікаційним рівнем трудового ресурсу. Основним фактором економічного розвитку та нарощення конкурентоспроможності країни у сьогоденні стає людський капітал. В економічній літературі наведені різні підходи до дослідження і визначення категорії "людський капітал", у той же час можна запропонувати таке його визначення: "людський капітал -- це сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника" [4].

Оцінка інвестицій у людський капітал і доходів від його використання звичайно проводиться в грошовій формі. Але слід підкреслити, що далеко не всі інвестиції і не всі доходи можна виразити в грошовій формі. Крім грошових витрат на навчання, зміцнення здоров'я та інших соціальних витрат, спрямованих на нарощення людського капіталу, передбачається, щонайменше, ще і саморозвиток самої людини, оскільки, крім грошових доходів людина, що володіє більшим людським капіталом, одержує моральне задоволення, економію часу, вищий соціальний престиж та багато інших вигід. Слід також враховувати, що в результаті нарощування людського капіталу отримується інтегральний соціальний ефект, від якого виграє не лише конкретна людина, а і підприємство, на якому вона працює, та суспільство в цілому.

Виникнення понять "людський капітал" та "інвестування у людський капітал" викликало створення численних методів оцінки його обсягу, економічної ефективності тощо. Трактування витрат на освіту, охорону здоров'я та інші аналогічні цілі як витрат інвестиційного типу, відкрило перед економічним аналізом нові перспективи. Капітальні блага можуть продуктивно використовуватися протягом тривалого періоду часу. Таким чином, виникає необхідність виміру обсягу не тільки поточних вкладень, але й акумульованого людського капіталу [6].

Інвестиції в людський капітал, на думку основоположників теорії людського капіталу К. Макконела і С. Брю, це "будь-які дії, що підвищують кваліфікацію та здібності", а отже, і продуктивність праці. Витрати, які сприяють підвищенню продуктивності, можна розглядати як інвестиції, тільки вони здійснюються з метою компенсації майбутніми грошовими доходами. Аналіз ефективності інвестицій починається з оцінки витрат на освіту та очікуваних вигід від її отримання. Витрати, пов'язані з одержанням освіти, можна розподілити на три групи: витрати на освіту, включаючи загальну і спеціальну, підготовку на робочому місці; витрати на охорону здоров'я, що складаються з витрат на профілактику захворювань, медичне обслуговування, витрати на поліпшення житлових умов; витрати на мобільність, завдяки яким працівники мігрують з низькопродуктивних місць до місць з відносно високою продуктивністю.

Інвестування в освіту передбачає для інвестора певні ризики як для себе безпосередньо, так і для третіх осіб. Отож, вигодою від накопичення "людського капіталу" для працівника є: підвищення рівня доходів, поліпшення умов праці, різноманітні пільги, премії, надбавки тощо; більша можливість отримати пенсійне, медичне страхування за рахунок підприємства, поліпшення якості життя. Для працедавця -- зростання продуктивності праці і, як наслідок, збільшення обсягу виробництва продукції (послуг), оптимізації чисельності персоналу, скорочення непродуктивних витрат часу, зростання конкурентоспроможності продукції завдяки покращенню їх якості та оптимізації витрат на їх виробництво. Для держави це: підвищення добробуту громадян, зростання валового доходу, підвищення економічної активності громадян [1].

Методи економічної оцінки ефективності інвестування у людський капітал використовуються на стадіях: прийняття рішення щодо доцільності інвестування саме у людський капітал чи альтернативного використання коштів; оцінки ефективності капіталовкладень у результаті отримання фактичної віддачі від здійснення інвестування у людський капітал.

Як правило, дослідники ефективності у сфері людського капіталу звертаються до техніки аналізу "витрати -- вигоди" (cost-benefit analysis) [5].

Аналіз техніки "витрати -- вигоди" приходить на допомогу у тих випадках, коли потрібно "відібрати проекти у відповідності з вигодами, що приходяться на одиницю витрат". Аналіз за методом "витрати -- вигоди" поділяється на три етапи: ідентифікація вигод (зисків) та їх вартісна оцінка з урахуванням фактору часу; ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка (також з урахуванням фактору часу); порівняння величини вигод з величиною витрат. Але попередньо необхідно показники привести до одного моменту часу. Для нього застосовують метод дисконтування, що є поширеним в економічних розрахунках [9].

В основі розуміння процесу дисконтування лежить визначення еквівалентної вартості капіталу в різні періоди часу. Для прикладу, якщо інвестор має капітал в обсязі (В_о), то при ставці банківського відсотку (г), він буде еквівалентним через рік обсягу капіталу (В) на тій підставі, що фінансові ресурси можуть бути накопичені "автоматично" шляхом вкладення в банк капіталу (В):

(B = Б0 + Br) (1),

де В -- майбутня сума капіталу; В_о -- наявний капітал; В_г -- сума капіталу з урахуванням банківського відсотку.

Дотримуючись цієї концепції, можна визначити теперішню необхідну вартість капіталу, яка повинна бути в розпорядженні особи, щоб шляхом інвестування отримати відому вартість капіталу у майбутньому.

Величина (В_о) у даному рівнянні називається дисконтованою вартістю капіталу (В), тобто сьогоднішньою меншою цінністю більшого капіталу (В_г), що буде отриманий в наступному періоді. Слід зауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсотку має бути вибраний як коефіцієнт дисконтування. Отже, інвестиції в людський капітал є доцільними, якщо поточна вартість майбутніх грошових вигод дорівнює або більша за інвестиційні витрати.

n р n ґ''

у Bt = у Ct

t=0(1 + i)` t=0(1 + i)` ^(2Ь

де B_t -- сума майбутнього капіталу; t -- період (рік); С -- сума витрат; i -- норма відсотка.

Якщо майбутня віддача від конкретного рішення про інвестування в людський капітал настільки значна, що внутрішня норма віддачі перевищує норму віддачі від альтернативних інвестицій, то таке рішення може вважатися вигідним [7].

Аналіз ефективності інвестиційних проектів щодо людського капіталу за методом "видатки -- вигоди" може застосовуватися як на макро- так і на мікро- і особистісному рівнях.

Крім оціночних аналізів зиску від інвестицій в людський капітал, дослідники на практиці використовують різні узагальнюючі показники для оцінки рівня людського капіталу, серед яких найбільш розповсюдженими є: індекс освітнього рівня, індекс людського розвитку (ІЛР).

Рівень освіти та ефективне використання професійних знань економічно-активного населення призводить до нагромадження людського капіталу та виступає основним чинником економічного розвитку. А. Меддісон у своєму дослідженні "Динамічні сили капіталістичного розвитку" встановив, що чим вищою є частка освічених людей у загальній чисельності населення країни, тим вищими є темпи її економічного зростання. За його розрахунками збільшення асигнувань на освіту на 1 % призводить до збільшення ВВП на 0,35%. Освіта є надзвичайно важливим чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства, яка відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал нації. Саме рівень освіти населення (інтегрований індекс освіти, індекс людського розвитку) стають основними індикаторами стану людського розвитку країни, що визначає можливість прожити довге, здорове і творче життя. Країни світу поділяються на групи країн з дуже високим індексом людського розвитку (ІЛР), високим, середнім та низьким рівнями. Україна відноситься до країн з високим рівнем людського розвитку, займаючи 76-те місце серед 187 країн світу. Аналізуючи динаміку ІЛР, можемо зазначити, з одного боку, його позитивну динаміку протягом 1990--2011 рр. (значення індексу збільшилося з 0,690 у 1990 р. до 0,76 у 2011 р.; з іншого -- відбулося зниження рейтингу України серед інших країн, протягом 2005 -- 201 1 рр., на -- 3 позиції [3]. З однієї сторони стабільне зростання ІЛР є запорукою соціально-економічного розвитку та становлення інноваційного суспільства, яке забезпечуватиме своє зростання та конкурентоспроможність на світовому ринку, створюючи умови для розвитку економіки знань, з іншої -- протягом усього періоду незалежності в Україні поступово знижувався рівень людського розвитку (порівняно з іншими країнами). Хоча продуктивність системи освіти в Україні є дуже високою: 38% населення країни у віці старше 25 років мають третинну (вищу) освіту згідно з Global Education Digest, 2011. За цим показником Україна є першою в Європі і входить в п'ятірку лідерів світу, поступаючись лише Канаді (43,9%), Ізраїлю (42,4%) та США (38,6%) [8, с. 257]. Така частка людей з вищою освітою у суспільстві має бути спроможною ефективно організовувати себе і своє суспільство. Якщо ж цього не відбувається, то, мабуть, через те, що наявна система вищої освіти не здатна забезпечити молодь необхідними знаннями і вміннями. А це дає підстави для розробки і впровадження більш ефективних реформ в освітній галузі, направлених на те, щоб освітня система була здатна успішно виконати вимоги інноваційного суспільства.

ВИСНОВКИ

Отже, інвестування у нагромадження, відтворення та розвиток людського капіталу є запорукою сталого соціально-економічного розвитку країни та забезпечення кращого рівня якості життя населення. Для поліпшення якості та збільшення кількості людського капіталу необхідно реалізувати ефективну державну політику на ринку праці, яка повинна бути спрямована на кваліфікацію та перекваліфікацію робочої сили відповідно до потреб ринку; потрібно заохочувати та підтримувати бажання персоналу здобувати вищу освіту, зниження безробіття, контроль над демографічною ситуацією, створювати умови для підвищення його культурного рівня, покращення роботи неринкових сфер: охорони здоров'я, освіти, житлово-комунального господарства, підтримка малого і середнього бізнесу, що призведе до забезпечення робочими місцями, забезпечення політичної та економічної стабільності. Ці всі реформи призведуть до збільшення довіри людей у завтрашній день і буде спонукати їх до прагнення поліпшити якість життя, що в свою чергу буде розвивати і нагромаджувати людський капітал.

Література

1. Андреєєв В.О. Теоретичні аспекти інвестування в людський капітал / В.О. Андрєєв // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Економіка. Дніпропетровськ, 2009. Випуск 3. С. 28--33.

2. Геєць В.М. Довіра як елемент соціального капіталу в економічному розвитку України / Економічна теорія. 2010. №3. С. 7 -- 19.

3. Доклад о развитии человека 2011 [Електронний ресурс] / UNDP, 2011. Режим доступу: http:// www.un.org/ru/development/hdr/ 2011 /hdr2011comp- lete.pdf.

4. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. М.: Прогрес, 2008. 275 с.

5. Морозов О.Ф. Ціна думки -- інтелектуальний капітал. Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2005. С. 249--306.

6. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: посібник. К.: Академвидав, 2007. 376 с.

7. Норкіна Т.П., Скарбун З.О., Тарханова Н.О. Інвестиції в освіту як фактор розвитку людського капіталу // Економіка будівництва і міського господарства. Том -- № 4. 2008. С. 213.

8. Статистичний бюлетень [Електронний ресурс] / Державна служба статистики України, 2014. Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

9. Що таке соціальний капітал. Київська лекція Френсіса Фукуями // День. 2006. 17 жовт. №177. С. 4.

Размещено на Allbest.ru