Сутність еколого-економічної ефективності переробки відходів: економічний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Сутність еколого-економічної ефективності переробки відходів: економічний аспект

В. Романчук

Дефіцит енергоресурсів та велика енергоємність економіки є надзвичайно гострою проблемою для України, що зумовлено як світовими тенденціями, так і істотною залежністю від імпорту природніх енергоресурсів. Значене збільшення забруднення довкілля характеризується невмілим використанням ресурсів та використанням застарілих технологій. Значну частку ВВП України займає промисловість (27,3%); застрілі технології та повністю амортизоване обладнання справляють найбільш негативний вплив на довкілля. Інші галузі народного господарства, зокрема агропромислове виробництво (12,1%), хоч і мають позитивні тенденції розвитку: поліпшення структури основних фондів та використання сучасних технологій, але відсутність належного екологічного контролю дозволяє ігнорувати екологічні показники та завдавати значної шкоди грунтам, водам та повітрю. Окрім цього, технології виробництва промислової продукції, що використовуються в Україні, мають негативний економічний ефект -- збиток (частка збиткових промислових підприємств за 2013 р. -- 39%), що потребує додаткового фінансування з бюджету країни на утримання підприємств галузі та створення додаткових рекреаційних видатків для зменшення їх негативного впливу на довкілля. В Україні одним із шляхів вирішення даного питання є впровадження та використання нових технологій, переорієнтації виробництва на мало- відходні, безвідходні та енергоавтономні, скорочення та ліквідація негативного впливу на екологію. Зазначені зміни неможливі без чіткого розуміння понять економічної та екологічної ефективності у комплексному взаємозв'язку. Дослідження сутності еколого-еконо- мічної ефективності дозволить чітко окреслити розуміння даного показника та встановить стале розуміння в науковому та практичному аспекті. Уточнення та групування за різними критеріями поняття "еколого- економічна ефективність у сучасному промисловому виробництві" дозволить чітко сформувати уяву про один із головних показників сталого розвитку бізнесу.

Зважаючи на актуальність, проблема залишається недостатньо вивченою вітчизняною наукою. Фундаментальні дослідження з питання ефективності, зокрема економічної ефективності, розкриті у працях провідних вчених-економістів: В. Базилевич, В. Геєць, О. Бугуць- кий, Д. Черваньов, А. Чухно. Дослідження у сфері еко- лого-економічної ефективності сьогодні проводяться зазвичай в економічному та екологічному аспектах окремо. Зокрема проблеми економічної, екологічної ефективності, та їх взаємозв'язок у еколого-економічній ефективності знайшли відображення у наукових працях вітчизняних вчених: В. Андрійчук, Д. Баюра, Н. Вихор, Л. Г ацька, Н. Г ончаренко, Т. Довга, Г. Купалова, Л. Ко- жушко, М Лемешев, Ю. Сагайдак, Т. Харченко. Необхідно зазначити, що проблемами еколого-економічної ефективності в контексті сталого розвитку займалися класики економічної думки: Г. Брейнс, В. Ойкен, П. Са- муельсон, Р. Солоу, Ф.Хайєку, Є. Шаго, С.Шрімпф.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Недостатнім являється дослідження теоретичного аспекту сутності еколого-економічної ефективності як повноцінної категорії, існують різні тлумачення та підходи до її характеристики. Уточнення та уніфікація сутності еколого-економічної ефективності дозволить виокремити дану категорії і визначити її місце в бізнес-процесах в умовах реформування економіки України в контексті сталого розвитку.

Головною метою статті є уточнення теоретичних засад та сутності категорії еколого-економічної ефективності переробки відходів. Дослідження взаємозв'язку понять "екологічна ефективність" та "економічна ефективність", підходи до їх визначення та групування. Співвідношення даних категорій з еколого-економічною ефективністю як сучасний виклик сталого розвитку країни. Поставлена мета визначає наступні завдання: визначити сучасні теоретичні підходи до трактування категорій економічної та екологічної ефективності; дослідити взаємозв'язок та дати уточнення поняття "еко- лого-економічна ефективність переробки відходів на промислових підприємствах".

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Розвиток економіки країни залежить від багатьох факторів, зокрема обсягів виробництва промислової, сільськогосподарської продукції та інших. Але в сучасних умовах екстенсивне збільшення обсягів виробництва не завжди є доцільним та соціально-економічно обгрунтованим. В умовах постійного погіршення екологічної ситуації в державі, регіоні чи конкретному населеному пункті новим викликом перед бізнес-одиницями є мінімізація негативного впливу на довкілля. Перехід на використання ресурсозберігаючих, екологобезпечних, маловідходних технологій є сучасним викликом економіки України, але даний процес є складним і капіталоє- мним. Окрім того, він передбачає відмову від звичайних методів господарювання.

Зараз промисловість України знаходиться у стані рецесії, обсяг промислового виробництва у І кварталі 2014 року зменшився на -- 5,2% до аналогічного періоду в 2013 році (у січні 2013 року обсяги виробництва впали на -- 5%, в лютому 2013 року темпи падіння скоротилися до 3,7%, а в березні -- прискорилися до 6,8%). Здебільшого це обумовлено політичною ситуацією, але технологічна відсталість вітчизняних потужностей, відсталість фінансового сектору та глибинні інституційні проблеми, що не були вирішені за час незалежності України, мають свій вплив на негативну економічну ситуацію в державі. Більше 19% підприємств є збитковими в Україні, оновлення технологій та виробничих потужностей зараз є економічно невигідним, це завдає значної шкоди і навколишньому середовищу. Енергоємне та ресурсомістке виробництво знижує як економічну, так і екологічну ефективність виробництва. В період відновлення та глибинного перезавантаження економіки України особливого значення набуває еко- лого-економічна ефективність переробки відходів, адже створена величезна ресурсна база відходів, яка здійснює негативний вплив на довкілля. її переробка зменшить екологічний тиск на навколишнє середовище, забезпечить додаткові фінансові потоки для бізнес-оди- ниць, сприятиме інтеграції українських підприємств до норм Європейського союзу.

Економічно-екологічна ефективність повинна досягатися у всіх сферах народного господарства, комплексно між підприємствами та галузями економіки країни, що формують цілісну систему, яка характеризується значною кількістю взаємопов'язаних підсистем різних типів локальних і динамічних елементів.

Для розуміння сутності еко- лого-економічної ефективності як комплексної та міжгалузевої категорії потрібно виокремлювати складові ефективності:

— економічна ефективність (господарсько-економічна);

— екологічна ефективність (природно-екологічна);

— соціальна складова (соціальна відповідальність бізнесу).

Рис. 1. Підходи до визначення сутності "економічної ефективності"

Взаємодія та дифузія поняття економічної та екологічної складової відбувається в рамках еколого-економічної ефективності і є основою сталого розвитку економіки держави.

Тому у процесі формування поняття "еколого-економічна ефективність" спочатку необхідно окремо розглянути такі поняття як "екологічна ефективність" та "економічна ефективність".

Дослідження теоретичних підходів сутності екологічної ефективності показує, що дану категорію слід розуміти як здатність господарської системи підтримувати динамічність, пропорційність та стійкість у економічному розвитку й відтворенні. Розглянемо сутність економічної ефективності в історичному аспекті.

1. Школа меркантилістів (В. Стаффорд, Г. Скаруффі, Т. Мен) розглядали сутність економічної ефективності на макрорівні і вбачали, що найбільш ефективне господарство є таке, що формує активний торговий баланс.

2. Видатний представник фізіократів Ф. Кене ототожнював економічну ефективність з приростом багатства у сільському господарстві, єдиній галузі, де вироблене багатство перевищує споживання.

3. Представники класичної школи політичної економії: В. Петті, П. Буагільбер, А. Сміт, Д. Рікардо, стверджували, що економічна ефективність -- це є не що інше, як збільшення багатства в процесі виробництва, даний приріст обгрунтовується раціональним розподілом праці, капіталу. Дана наукова течія не обгунтовува- ла поняття "економічна ефективність" як самостійне, ця категорія вживалася як показник результативності і використовували її для оцінки тих чи інших урядових або приватних заходів, залежно від того, сприяли ті чи ні пожвавленню економічного життя [9, с. 112]

4. Основоположники марксизму К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, спираючись на положення класичної школи, ототожнювали категорію "економічна ефективність" з "продуктивним виробництвом". Автор погоджується з думкою К. Маркса, що виробництво є ефективним, якщо при мінімумі авансованого капіталу виробляти максимальну кількість продукту з найменш можливими витратами робочої сили і засобів виробництва.

5. Значний внесок у дослідження сутності роблять класики менеджменту Т. Пітерс, Р. Уотермен, Дж. Хар- рінгтон, А. Файоль, Г. Емерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. На думку представників класичної школи менеджменту, категорія "економічна ефективність" є найбільш важливою характеристикою діяльності підприємства у значенні результативності управління на макрорівні щодо дій суб'єкта управління -- уряду, держави.

6. Неокласичний напрям в економічній науці не дає чіткого визначення економічної ефективності, але вчені також починають співставляти економічний та екологічний ефект від діяльності господарюючих суб'єктів. Прикладом цьому є роботи В. Парето, які набули подальшого розвитку у сфері еколого-економічної ефективності. Сучасні підходи до сутності категорії економічної ефективності діляться на декілька напрямків (рис. 1): економічно-соціальна ефективність, яка грунтується на принципах Парето-ефективності, та еколо- го-економічно-соціальна ефективність, в основі визначення якої лежить теорія транзакційних витрат Р. Коу- за та концепція розподілу прав власності.

Згідно з даним підходом, економічна ефективність визначається як використання ресурсів для максимізації отримання благ та послуг без використання додаткових затрат, тобто коли виконуються наступні умови:

1) ніхто не може покращити своє становище не погіршивши при цьому становище іншого;

2) додаткове виробництво не може бути досягнуте без збільшення витрат ресурсів;

3) виробництво відбувається при найменших із можливих затратах на одиницю продукції.

7. Неокласики Дж. Хікс, Ф. Хайєк, Дж. Мід, Р. Со- лоу, М. Фрідмен, виходячи з принципів вільної конкуренції та невтручання держави в економіку, характеризують економічну ефективність як раціональну поведінку господарських суб'єктів з метою досягнення максимального результату, що базується на отриманні повної інформації, досконалій конкуренції та негайній реакції попиту і пропозиції.

Вивчення теоретичних аспектів економічної ефективності в сучасній іноземній літературі показало, що ця категорія трактується, в основному, як взаємозв'язок "витрати-випуск". Так, Кємпбелл Р. Макконелл та Стенлі Л. Брю економічну ефективність характеризують "як зв'язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва, та отриманою в результаті кількістю якогось необхідного продукту. Більша кількість продукту, отриманого від заданого обсягу витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукції від заданої кількості витрат вказує на зниження ефективності" [6, с. 39].

Таблиця 1. Узагальнення підходів до сутності "економічної ефективності" в трактуванні різних авторів

Такої ж точки зору дотримується Д. Хайман, який стверджує, що ефективність досягається в тому випадку, коли ресурси розподілені таким чином, щоб отримати максимально чистий зиск від їх використання [10, с.112].

Американський економіст П. Самуельсон у своїх роботах відмічає, що ефективність виробництва може бути досягнута через граничні витрати -- це додаткові витрати, пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукції найдешевшим способом. Крім того, ефективність досягається, коли будь-яка фірма може встановлювати такий обсяг виробництва, який вона вважатиме найбільш вигідним при кожній конкретній ринковій ціні [8, с. 329].

Пол Хейне, професор Сіетлського університету США, вказує на те, що ефективність -- позитивний чинник, який характеризує результативність використання засобів для досягнення цілей [7, с. 249].

За неоінституційним підходом економічна, соціальна та екологічна ефективність досягаються коли існують чітко визначенні права власності, тоді всі екстерналії виробництва будуть розподілятися справедливо у суспільстві. Це призведе до того, що ресурси будуть потрапляти до найефективніших власників і буде досягатися найкраща альтернатива використання засобів виробництва при найменших витратах.

У зарубіжній літературі синонімами до термінів "результативність" та "ефективність" господарювання часто використовують термін "продуктивність" виробництва та обслуговування, під яким розуміють ефективне використання ресурсів (праці, матеріалів, енергії, землі і т.п.) для продукування різноманітних товарів і послуг з метою досягнення певних цілей. Тут потрібно пам'ятати, що продуктивність підприємства є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та продуктивність засобів виробництва.

Ефективність як категорія має дві сторони -- якісну і кількісну. Якісна сторона відображає її логічний, теоретичний зміст, тобто сутність категорії. Вітчизняні науковці А. Бугуцький, П. Саблук, Ю. Новиков, М. Ка- раман вважають, що ефективність -- це не просто результативність виробництва, а співвідношення результату або ефекту виробництва до витрат суспільної праці. З точки зору А. Бугуцького, ефективність виробництва можна розглядати як виробництво товару з найменшими витратами, використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва певного обсягу продукції при мінімальних середніх загальних витратах [3, с. 51].

Визначення ефективності виробництва знаходимо і у В. Базилевича, згідно з яким, ця категорія характеризує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто про якість економічного зростання [2, c. 37].

Сутність економічної ефективності можна охарактеризувати отриманим результатом, тобто традиційним відношенням результату до витрат. Розглянути дану категорію можна через призму тлумачення термінів у англійській мові -- "efficiency" і "effectiveness", словникові еквіваленти яких однакові -- "ефективність". Однак між цими термінами існує змістовна відмінність: efficiency зазвичай відноситься до використання засобів (ресурсів), в той час як effectiveness (результативність) має відношення до організаційних цілей, поведінки та розвитку. У першому випадку поняття "ефективність" характеризує ступінь раціональності використання фінансових, організаційних, матеріальних, тимчасових і людських ресурсів. Ефективна організація сфокусована на досягненні ефектів за рахунок структурної та ресурсної оптимізації та контролю внутрішніх витрат. У другому випадку термін "ефект" використовується в контексті співвідношень "причина-результат".

Багато вітчизняних науковців показують "економічну ефективність" через результат або його порівняння з можливими альтернативами. Під ефективністю виробництва, на думку Климка Г., слід розуміти результативність використання факторів виробництва через співвідношення одержаного результату продуктивного використання факторів виробництва до їх витрат [5, с. 106]. На думку Б. Райзберга та Л. Лозовського, економічна ефективність -- це результат економічної діяльності, економічних програм та заходів, охарактеризований співвідношенням отриманого результату до використаних ресурсів, факторів, що забезпечили отримання даного ефекту.

Отже, у вітчизняній та іноземній літературі не існує єдиного чіткого тлумачення сутності та критеріїв економічної ефективності, що вказує на складність та багатогранність цього поняття. У зв'язку з вищенаведеним, пропонується використати більш широке розуміння та уточнене визначення економічної ефективності. Економічна ефективність як категорія відображає рівень автономного функціонування господарської системи протягом довготривалого періоду, шляхом постійного ви бору найпродуктивнішої з альтернатив використання найменшої кількості ресурсів для отримання максимального можливого результату.

Навколишнє природне середовище є сукупністю екологічних систем, які перебувають у стані внутрішньої рівноваги і спроможні її підтримувати. Однак бурхливий розвиток промисловості (кінець XIX--ХХІ ст.) посилив негативний вплив господарської діяльності людини на екологічні системи, які все частіше ставали неспроможними його нейтралізувати, тому результатом цього є зародження глобальної екологічної кризи [6, с. 27].

Одним із елементів екологічної системи є людина, яка здебільшого не спроможна її відтворити. Зауважимо: економічна система, що сформована людиною, надзвичайно швидко розвивається і є дестабілізуючим чинником екологічної системи, що, в основному, порушує її загальну рівновагу. Це підтверджують проведені дослідження американських науковців Т.О. Ріордана та С. Траджіллі про вплив екологічно зорієнтованої господарської діяльності на економічні показники, які в часі дають змогу охарактеризувати екологічну систему. Автором підтримується теза, що будь-яка діяльність людини здійснює певний вплив на екологічну ситуацію, а отже поняття економічна та екологічна ефективність є взаємопов'язаними категоріями, які повинні розглядатися разом.

Екологічна ефективність (ефективність природозбе- реження) -- цей термін вперше використовується на початку ХХІ ст. теоретиками та практиками, які підкреслюють тісні зв'язки між економічною ефективністю (прибутковість при зниженні собівартості) та екологічною ефективністю. Екоефективність досягається шляхом створення конкурентоспроможних за ціною товарів і послуг, які задовольняють потреби людей і підвищують якість життя, одночасно скорочуючи вплив на навколишнє середовище і ресурсомісткість протягом всього життєвого циклу продукції до рівня, принаймні, відповідного оцінюваній здатності (екологічній ємності) Землі. Досягнення екоефективності націлює компанії на створення більшої цінності для споживачів при мінімізації ресурсокористування, забруднення навколишнього середовища і відходів. В основі досягнення екоефективності лежить також акцент на створенні продукції з високими корисними властивостями (цінністю отриманих послуг), низькою матеріаломісткістю і енергоємністю. енергетичний ресурс екологічний економічний

Екологічна ефективність вимірює ефективність, з якою екологічні ресурси в даний час використовуються для створення товарів та послуг. Це виражається як відношення грошової вартості послуг до маси споживаних екологічних ресурсів:

EE = SjMl

де ЕЕ -- еколо гічна ефективність використання ресурсів, 5 -- вартість товарів та послуг у грошовому виразі, MI -- матеріальні витрати екологічних ресурсів.

Також західними фахівцями використовується методика визначення показників інтенсивності матеріальних затрат екологічних ресурсів на одиницю вироблених товарів та послуг:(2),

де MIPS -- інтенсивність залучення екологічних ресурсів на одиницю товарів та послуг.

Неокласична економіка природокористування визначає об'єкт дослідження як "циркулярної економіки", в якому матеріальні ресурси випливають з "навколишнього середовища" до "економіки", і відходи від "економіки" до "навколишнього середовища". Більш формально включення екологічних проблем до неокласичного аналізу економіки розширив аналіз ефективності з використанням таблиці затрати-випуск. У цілому, в неокласичному підході аналіз економічної ефективності доповнюється додатковими параметрами зменшення екологічної неефективності.

Також сучасні іноземні вчені вбачають поєднання екологічної та економічної ефективності в одне поняття еколого-економічної ефективності, що базується на потребах та викликах сталого розвитку людини -- інноваційного розвитку, використання відновлюваних природних ресурсів [4, c. 8].

Отже, економічна система для забезпечення свого існування залучає з навколишнього природного середовища землю, особливість якої полягає у тому, що вона не є продуктом людської праці й не може бути відтворена, не може бути замінена у сільському господарстві іншим засобом виробництва, не може бути збільшена у розмірах чи переміщена у просторі. Як об'єкт сільськогосподарського виробництва, залучена земля забруднюється хімічними добривами, отрутохімікатами, що використовуються для боротьби зі шкідниками; розорані землі швидше піддаються ерозії та опустелюванню. Крім того, економічна система залучає у процес виробництва мінеральні та біологічні ресурси. Здатність національної промисловості більш чи менш ефективно використовувати ресурси свідчить про рівень екологічної ефективності економічної системи [4, с. 33].

Так, функціонуючи, економічна система створює, використовуючи ресурси, необхідні суспільству блага, а також відходи виробництва й відходи споживання. Для боротьби з цим розвинуті держави створили ефективні економічні механізми стимулювання переробки вторинних ресурсів, оскільки на сьогодні гостро постає проблема утилізації відходів, які не можуть бути використані як вторинна сировина (радіоактивні, деякі хімічні сполуки тощо).

Для подальшого аналізу взаємозв'язку економічної та екологічної ефективності, як поєднаної категорії та визначення синергетичного ефекту їх взаємодії, автором пропонується використовувати наступне визначення екологічної ефективності: екологічна ефективність -- це результат взаємодії суб'єктів економічної діяльності із навколишнім середовищем, коли обсяг використаних природних ресурсів за даного рівня технологічного прогресу і суспільно нормальних умов праці є найменшим для заданого попитом рівня виробництва і його зростання не можливо досягти за рахунок інтенсифікації використання цих ресурсів.

Рис. 2. Узагальнений комплекс досягнення еколого-економічної ефективності у промисловості

Автором підтримується думка, що взаємозв'язки, які існують між економічною системою та навколишнім природним середовищем, свідчать про те, що національна економіка є цілісною системою, де розуміння та бажання досягти максимальної еколого-економічної ефективності є першочерговою ціллю господарюючих суб'єктів. Визначення реальної еколого-економічної ефективності -- надзвичайно складна проблема. Соціальні, моральні, екологічні наслідки шкоди, заподіяної господарською діяльністю навколишньому середовищу, не піддаються кількісному вираженню і не можуть бути відображені в економічній оцінці. Еколого-еконо-робництва характеризується тим, що до безпосередньо економічного ефекту додається прогнозований тривалий ефект, який враховує економічні наслідки від зміни навколишнього середовища в майбутньому.

Складності економічно адекватної оцінки природних ресурсів і збитків, заподіяних господарською діяльністю навколишньому середовищу і людству, призвели до того, що часто еко- лого-економічну ефективність визначають як співвідношення витрат на охорону навколишнього середовища і традиційного економічного ефекту.

У працях західних учених еколого-економічна ефективність виробництва є одним із головних понять стійкого зростання (sustainable development). Широке тлумачення еколого-економічної ефективності полягає у принципах господарювання за умов обмеженості природних ресурсів та необхідності їх збереження для майбутніх поколінь, для забезпечення постійного рівня споживання та справедливого розподілу ресурсів та благ у суспільстві. Дана позиція заснована на двох передумовах:

— немає майже ніяких меж для наукового та технічного прогресу для підвищення ефективності використання природних ресурсів (екологічна ефективність);

— капітал, праця і природні ресурси можуть бути взаємозамінними.

Таким чином, наявність природних ресурсів може бути стримуючим фактором для економічного зростання, але це тільки відносне обмеження, яке може зникнути у зв'язку із науково-технічнім прогресом. Все це відбувається, немов економічна система може рухатися плавно від ресурсної бази до іншої по мірі її вичерпання. Науково-технічний прогрес, в якості ключової змінної, робить процес заміни неперервним для економічного зростання, таким чином гарантуючи його стійкість в довгостроковій перспективі. Такий підхід був названий Р. Солоу теоремою слабкого стійкого розвитку, що передбачає з часом повну заміну природних ресурсів відтворюваними, тобто максимізації еколого-еко- номічної ефективності. Для досягнення показників потрібно орієнтуватися на відновні ресурси та безвідходні виробництва, з допомогою яких можна досягати максимального ефекту.

Емпіричним доказом поступового переходу до заміни природних ресурсів та покращення якості їх обробки може слугувати екологічна крива С. Кузнеця, яка графічно описує, що зі зростанням доходу на душу населення підвищується економічна ефективність процесу виробництва, проте відбувається погіршення навколишнього середовища, але зростання шкоди довкіллю після досягнення певної точки доходу набуває критичного значення, після якого зростання доходу вже зменшує шкідливий вплив на навколишнє середовище і стан довкілля починає поліпшуватися.

Пояснення цього полягає в тому, що на ранніх стадіях процесу економічного розвитку, погіршення навколишнього середовища сприймається як негативне, але неминуче явище. Тим не менше, після певного рівня економічного благополуччя, люди стають більш чутливими і готові платити за поліпшення якості навколишнього середовища, що призведе до введення інституційних інновацій та організаційних заходів, щоб виправити провали ринку, пов'язані з суспільним характером більшості екологічних послуг. Ці інституційні та організаційні інновації, в свою чергу, гарантують впровадження технічних інновацій у виробничих процесах, здатних компенсувати тиск господарської діяльності на навколишнє середовище [11, с. 353].

Проаналізувавши вітчизняних та зарубіжних авторів до визначення сутності еколого-економічної ефективності як категорії, яка зараз займає важливу роль, різні підходи до тлумачення не дозволяють чітко виокремити уніфіковану методику розрахунку даного показника для бізнес-одиниць. На рисунку 2 наведена спроба узагальнити модель досягнення еколого-економічної ефективності в процесі здійснення господарської діяльності підприємством.

Як видно з рисунку 2, для досягнення стійкого розвитку при максимізації еколого-економічної ефективності для кожного з блоків оптимізації автором були обрані кращі методи їх досягнення, які передбачають:

— інтенсивне зростання завдяки сучасним технологіям та досягнення максимальної продуктивності праці та капіталу є головною умовою на сучасному етапі розвитку, оскільки екстенсивне розширення виробництва збільшує екологічний слід господарської діяльності та збільшує вартість обмежених природніх ресурсів;

— інтенсифікація використання наявної ресурсної бази для зменшення витрат виробництва і збільшення загального добробуту. Основним методом досягнення цього етапу лишається науково-технічний прогрес та використання передових систем ризик-менеджменту та стратегій побудови ланцюжка постачання. Заміщення дешевшими видами сировини відображається на якості вихідної продукції, а тому в цілому зменшує загальний результат на добробут, що суперечить умовам ефективності в сучасному світі;

— збільшення ресурсної бази за рахунок залучення альтернативних джерел сировини є основним висновком з моделі У. Нордхауса, оскільки згідно теореми Т. Мальтуса, що консервування ресурсної бази призведе до зупинку зростання виробництва, що в свою чергу призведе до глобальної катастрофи, оскільки постає необхідність зменшення кількості населення на планеті;

— зменшення шкідливих відходів за рахунок переробки відходів первинного виробництва є єдиною альтернативою забезпечення високих темпів росту при умові обмеження використання природних ресурсів.

Висновки