Оптимізація диверсифікації виробничих процесів підприємств залізничного транспорту за критеріями ліквідності їх активів

Відомо два останніх типи диверсифікаційних процесів, що пов'язані з наявною діяльністю підприємства і непов'язані з такою діяльністю. Відповідно пов'язана з діяльністю диверсифікація може бути як горизонтальною, так і вертикальною. Вертикальна базується на випуску виробів попереднього або наступного ступеня виробничого процесу, а горизонтальна -- на виробництві нових видів продукції існуючого ступеня виробничого процесу. При цьому в двох випадках диверсифікації виробництва присутні певні ризики, мінімізація яких є одним з завдань даного процесу. диверсифікаційний актив залізничний продукція

Отже, основною проблемою проведення диверсифікації виробництва є мінімізація ризиків при інвестуванні. У даному процесі основними характерними індикаторами є фінансова залежність та ліквідність майбутніх активів підприємства. У якості додаткових індикаторів можна використати такі фінансові показники, як коефіцієнт використання надходження, оборотності капіталу. У кінцевому результаті необхідно забезпечити допустиму рентабельність інвестицій.

У більшості випадків у процесі диверсифікації, що проводиться на підприємствах залізничного транспорту, основну увагу приділяють диверсифікації виробничих процесів.

Відповідно в процесі досліджень діяльності підприємств проводиться структурний аналіз, метою якого є вивчення структури і динаміки засобів підприємства і джерел їх формування. Структурному аналізу передує загальне оцінювання динаміки активів організації, яке здійснюють методом зіставлення темпів приросту активів з темпами фінансових результатів [1]. Тому величина активів підприємства та їх структура є важливим показником як при дослідженні наявного фінансового стану підприємства, так і для здійснення певних прогнозів подальшого його розвитку в процесі впровадження загальних проектних рішень, і зокрема диверсифі- каційних.

З метою подальших досліджень, пов'язаних з вибором оптимального рішення щодо диверсифікації виробничих процесів підприємств залізничного транспорту розглянемо основні види активів. Аналізуючи сучасні теоретичні дослідження [2], можна виділити п'ять основних видів активів за рівнем їх ліквідності на основі двох факторів (можливого терміну реалізації зміни вартості): 1. Першокласні високоліквідні активи, термін реалізації (трансформації) яких складає кілька днів без втрати балансової вартості. 2. Високоліквідні активи, термін реалізації яких не перевищує один місяць, а реа- лізаційна ціна складає менш ніж 90% балансової вартості. 3. Середньоліквідні активи, термін реалізації яких складає до шести місяців, а втрата балансової вартості не перевищує 50%. 4. Низьколіквідні активи, які мають термін реалізації від шести до дванадцяти місяців, або втрата балансової вартості яких складає від 50 до 90%. 5. Неліквідні активи, строк реалізації яких перевищує дванадцять місяців, або реалізаційна втрата вартості становить більш ніж 90%. Відповідно до даного розподілу можна виділити основні об'єкти, що відносяться до певного виду активів, та на базі експертного аналізу присвоїти їм відповідно вагу в системі диверсифікацій- ної стратегії виробничих процесів як клас ризику (табл.1).

Як видно з таблиції, найбільш широко при диверсифікації виробництва на підприємствах залізничного транспорту використовують активи третього типу ліквідності, до яких належать нові продуктивні машини та обладнання. Відповідно нові технології застосовують менше у зв'язку з їх високою вартістю, хоча вони відносяться до другого класу ліквідності, бо за умови закупівлі сучасних технологічних процесів виготовлення певних технічних засобів термін їх реалізації є досить коротким.

Процес диверсифікації неодмінно пов'язаний з наявністю певного роду ризиків і їх зниження є одним з пріоритетних напрямів впровадження інновацій на виробництві. Одним із методів визначення пріоритетного напряму диверсифікації виробництва можна вважати виявлення найменш ризикованого шляху вдосконалення виробничих процесів з точки зору ліквідності активів підприємства. Тобто кожне виробниче підприємство володіє певними активами і впровадження нових виробничих програм чи загальна диверсифікація виробництва в тій чи інші мірі призведе до реструктуризації даних активів, при цьому основним завданням, що повинно бути вирішеним, є збільшення прибутку підприємства з мінімальними затратами і ризиками. Тому погіршення ліквідності нової структури активів підприємства, де проводиться диверсифікація, і зокрема диверсифікація виробничих процесів, повинно бути зведене до мінімуму.

Як зазначалось вище (табл. 1), кожен актив володіє своїм класом ризику в плані ліквідності; відповідно до такої системи класів можна розрахувати ступінь ризику диверсифікаційного проекту взагалі. На рисунку 1 показано блок-схему забезпечення вибору проекту диверсифікації виробничого процесу підприємств залізничного транспорту з пріоритетним врахуванням показників ліквідності активів. На першому етапі розробки проекту диверсифікації необхідно визначити чистий оборотний капітал підприємства, яким, як відомо, є різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. При достатній сумі оборотного капіталу проводиться розробка диверсифікаційного проекту, в якому визначаються величини основних інвестицій і пріоритетних напрямів вкладання коштів.

Після визначення загальної вартості проекту необхідно визначити прийнятність з точки зору основних індикаторів ризику, а саме: коефіцієнта фінансової залежності та ступеня ліквідності активів підприємства. Якщо фінансова залежність підприємства після впровадження розробленого диверсифікаційного проекту знаходиться в допустимих межах, необхідно провести розподіл активів та пасивів підприємства, тобто сформувати відповідні матриці МА та МП, в яких передбачити величини активів і пасивів підприємства в процесі і після реалізації диверсифікаційного проекту та їх розподіл за відповідними класифікаційними ознаками щодо ліквідності:

величини коефіцієнта фінансової алежності

Визначення чистого оборотного капіталу підприємства

Далі необхідно провести розрахунок і перевірку відповідності коефіцієнта абсолютної ліквідності новоутворених активів для п проектних рішень. Для проектних рішень, що не задовольняють відповідну умову необхідно провести перерозподіл інвестицій за класами ліквідності активів і вразі повторної невідповідності вимогам відкинути.

Тому важливим у процесі диверсифікації підприємств залізничного транспорту, і зокрема в процесі диверсифікації виробничого процесу, є відповідність об'єктів активів підприємства технологічним умовам виробництва. Отже, в процесі алгоритмічного вирішення прийнятності диверсифікаційного проекту щодо виробничого процесу необхідно чітко реорганізувати розподіл активів за класами ліквідності з обов'язковим врахуванням технологічних умов виробництва.

Наступним етапом є визначення додаткових індикаторів прийняття диверсифікаційного проекту до впровадження, а саме: величин, що характеризують ефективність використання капіталу підприємства взагалі і інвестиційного капіталу зокрема. Залежність ефективності інвестицій можна описати наступним чином:

Еп = f (km, knk, P...) (3),

де km -- коефіцієнт маневреності капіталу; knk -- коефіцієнт надходження капіталу;

Р -- рентабельність капіталу підприємства. Паралельно визначенню основних показників ефективності запропонованих проектних рішень щодо диверсифікації виробництва підприємств залізничного транспорту необхідно визначити величини диверси- фікаційних активів, які визначаються як різниця між величинами активів за відповідними класами ліквідності після впровадження п-го диверсифікаційного проекту і величинами відповідних активів до його впровадження:

DA1 = A1 -- A1,

nn⁷

DA2n = A2n -- A2,(4),

DA3_n = A3_n -- A3,

DA4" = A4ⁿ -- A4

nn

де DA1..4n -- величина диверсифікаційного активу за класами ліквідності;

A1..4_n -- величина активів після впровадження п-го диверсифікаційного проекту.

A1..4 -- величина активів до впровадження дивер- сифікаційних рішень.

Для визначення величини ризику необхідно скористатись класами ризиків у плані ліквідності відповідних активів (табл. 1). Тобто відповідно до класу ризику кожному з чотирьох видів присвоюється коефіцієнт ризику kr1 = 0,002, kr2 = 0,28, kr3 = 0,45, kr4 = 0,8. Використовуючи дані коефіцієнти і величини диверсифікаційних активів, можна розрахувати величину ризику диверси- фікаційного проекту:

Дп = Јm-l ^DAm„ ^Кгт(5),

де krm -- коефіцієнт ризику активу м-го класу. Останнім етапом відбору оптимального варіанту диверсифікації виробничого процесу підприємств залізничного транспорту є відбір проектних рішень з максимальними показниками ефективності та мінімальним ризиком. Функцію мети такого відбору можна представити у вигляді:

Е_п --> max R_n -> min

При такому підході до відбору проектних рішень диверсифікації виробничих процесів підприємств залізничного транспорту можна вийти на оптимальні рішення в плані ризиків, пов'язаних з ліквідністю його активів. І, як наслідок, це призведе до значного зменшення невизначеності у прогнозах успішності реалізації диверсифікаційної політики підприємств залізничного транспорту, пов'язаної з виробничими процесами.

Висновки