Показники оцінки в управлінні елементами оборотних засобів сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Показники оцінки в управлінні елементами оборотних засобів сільськогосподарських підприємств

Становлення і розвиток ринкових відносин в аграрному секторі України вимагає нових підходів до управління економікою сільськогосподарських підприємств. Особливого значення тут набуває проблема створення механізму управління оборотними засобами, який відповідав би ринковим умовам господарювання та забезпечував достатній рівень ефективності й прибутковості виробничої діяльності товаровиробника. В сучасних умовах для більшості вітчизняних аграрних підприємств, наслідком господарювання яких є кризові явища їх економічного розвитку, стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних засобів, що істотно позначається на ефективності виробничих процесів. Крім того, низька забезпеченість оборотними засобами супроводжується і незначним рівнем їх використання. Тому одним із найактуальніших завдань у напрямі забезпечення стабільності авансування виробничого процесу сільськогосподарських підприємств є суттєве відпрацювання дієвого механізму управління елементами оборотних засобів на основі встановлення показників оцінки їх використання.

За своїм сукупним взаємозв'язком усі елементи оборотних засобів із визначеною систематичністю повністю відновлюються для забезпечення безперебійності процесу виробництва, і являють собою передумову здійснення управлінського впливу, зосередженого в першу чергу на ефективності їх використання, що означає оптимізацію величини, структури, напряму та швидкості руху, від чого залежить функціонування аграрного підприємства на принципах самофінансування й самоокупності.

Проте існуюче розмаїття моделей і методів управління оборотними засобами не завжди віддзеркалює обрання оптимальних варіантів за тією чи іншою ситуацією із готовими рішеннями при існуючій загальноекономічній нестабільності та заполітизованості суспільства, що спонукає до нових наукових пошуків у їх вирішенні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням розробки системи управління оборотними засобами підприємств взагалі та їх елементами зокрема приділено значну увагу провідними вітчизняними і зарубіжними науковцями, серед яких І.А. Бланк, В.В. Ковальов, М.Р. Ковбасюк, І.Д. Лученок, С.Л. Оптнер, А.А. Томпсон, А.Дж. Стрикленд, А.Д. Шеремет та багато інших. Разом з цим залишаються поза увагою дослідників окремі теоретичні питання оцінки використання оборотних засобів при формуванні політики управління їх елементами, які не повною мірою вивчені, узагальнені та досліджені, і особливо в ринкових умовах господарювання сільськогосподарських підприємств.

Ціль статті

Теоретичне обґрунтування напрямів політики управління елементами оборотних засобів на основі запропонування методичного підходу до оцінки їх використання щодо виявлення тенденції змін показників оборотності та динаміки.

За ринкових умов господарювання оборотні засоби сільськогосподарських підприємств є одним із найважливіших елементів відтворювального процесу, які за своєю величиною займають друге місце після основних фондів у загальному обсязі ресурсів сільськогосподарського підприємства і визначають його економіку. Від їх складу, структури, розміщення і використання залежить розмір фінансових ресурсів та функціонування товаровиробника на принципах самофінансування й самоокупності. Визначення цих передумов передує проведення методичного підходу до оцінки використання оборотних засобів, яка втілює в собі співвідношення між ресурсами і результатами виробничого процесу як матеріалізований результат виробництва з охопленням споживчої вартості виготовленої продукції та комплексним відображенням кінцевих результатів використання засобів і предметів праці, самої праці за певний проміжок часу з вектором на ефективне їх використання.

При цьому показники оцінки використання оборотних засобів є важливим етапом реалізації політики управління їх елементами, щодо визначення достатності обсягу в асортименті і кількості, які відповідають попиту та пропозиції, і водночас являлися б мінімальними у забезпеченні платоспроможності й рентабельності господарської діяльності сільськогосподарських підприємств.

Будь-яка частка елементного складу і динаміка оборотних засобів, досліджуваних у площині сільськогосподарського виробництва, в цілому впливає на їх оборот, і зокрема на фінансовий стан товаровиробника. Оцінкою якого, є коефіцієнт обороту - головний індикатор використання оборотних засобів як вираз економічного змісту самого процесу - рух в часі авансованої вартості, показуючи кількість оборотів за аналізований період і характеризується своїми взаємопов'язаними показниками [1, с. 46]:

- кількістю оборотів (коефіцієнт оборотності Ко6) за певний період часу (рік, півріччя, квартал, місяць), як відношення обсягу реалізованої продукції (VJ до середнього залишку оборотних засобів (0ос ):

управління аграрний сільськогосподарський

даний показник характеризує об'єм реалізованої продукції у вартісному її вигляді отриманої на кожну гривну вкладену в оборотні засоби. І чим вище коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні засоби, як отримання відповідної оцінки рівня їх віддачі, вимірюючись сумою продаж;

- сумою зайнятих у сільськогосподарському підприємстві оборотних засобів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження Кз або фондомісткість одиниці продукції - обернений коефіцієнту оборотності):

— коефіцієнт характеризує вартість оборотних засобів, які припадають на одну гривну реалізованої продукції сільськогосподарського виробництва з отриманням оцінки величини даного коефіцієнта, чим менша величина, тим ефективніше ці засоби використовуються;

— тривалістю одного обороту у днях (Т) - характеризує середню тривалість перебування оборотних засобів в одному обороті як відповідне відношення кількості днів (Тд - 360, 90, 30) до кількості їх оборотів (Ко6): де тенденція до зменшення тривалості обороту, сприймається як оцінка з покращення використання оборотних засобів товаровиробника.

Доповненням до показників оборотності є оцінка ефективного використання оборотних засобів на основі розрахунку коефіцієнта їх збереження (Кб), як відношення сумарної вартості оборотних засобів (С ) до нормативної що характеризує цільове призначення у їх використанні (носить більш контрольну функцію) та рентабельності (Ro). Останній особливо заслуговує на свою увагу, і хоча виступає як агрегований показник ефективності використання оборотних засобів, але є таким, який характеризує величину балансового прибутку (П6) одержуваного на кожну гривню вкладених оборотних засобів: і відображає фінансову ефективність роботи товаровиробника, враховуючи те, що саме оборотні засоби забезпечують оборот його ресурсів авансованих у виробничий процес та ступінь їх використання.

Загалом показники використання оборотних засобів є звичайно синтетичними, але дозволяють кількісно і якісно оцінити їх функціонування на усіх стадіях кругообігу. Так, на стадії створення виробничих запасів: оптимізація кількісного складу необхідного для використання, удосконалення принципів нормування, покращення організації з постачання і складського господарства. На стадії незавершеного виробництва: удосконалення форм організації виробничих процесів шляхом впровадження новітніх агротехнологій та системи економічного стимулювання (особливо галузі тваринництва). На стадії обігу: раціональна побудова організації маркетингу, застосування прогресивних форм розрахункових відносин з дотриманням договірних зобов'язань.

Усі ці зміни в русі оборотних засобів виявляються шляхом співставлення фактично отриманих результатів із нормативними або показниками попереднього періоду, що слугує результуючою управлінською інформацією щодо встановлення прискорення чи сповільнення обороту як у цілому, так і за окремими їх елементами. Тобто виявлення протиставлення стану оборотних засобів та їх використання (розриву між ними) зводиться до облікової категорії (на визначену дату) і реалізації продукції (наростаючим підсумком за періодом між датами), що дозволяє оцінити стан оборотних засобів із врахуванням реалізаційних процесів або отриманого прибутку відносно джерел і напряму використання засобів, і навпаки - від рівня ефективного використання оборотних засобів залежить їх стан. Такий підхід дає змогу виявити якісний і кількісний взаємозв'язок між поняттям "стан" і "використання" оборотних засобів. При цьому існуючий взаємозв'язок і взаємозалежність між джерелами формування оборотних засобів та напрямом їх використання не пасивні у своєму прояві, а активно діючі елементні складові загальної сукупності засобів, які впливають один на одного, що практично характерно для сільськогосподарського підприємства.

У цілому, це формує загальну систему управління оборотними засобами, і виступає ключовим питанням щодо достатності, механізму формування, оптимізації структури та ефективності використання їх елементів. Адже "...від визначення обсягу та структури поточних оборотних активів, джерел їх формування і співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної фінансової діяльності підприємства, залежить цільовий напрям з побудови системи управління оборотними засобами" [2, с. 246], а саме: у розрізі їх головних елементів: виробничі запаси, грошові кошти, дебіторська заборгованість, які безпосередньо являють собою базове підґрунтя всього виробничого процесу за його фазами і цілком впливають на повне відтворення авансованої вартості. Що за оцінками фахівців, отримання загальної економії підприємством, при побудові ефективного управління оборотними засобами, може дати: 50% управління товарно-матеріальними запасами і коштами, 40% - запасами готової продукції і дебіторською заборгованістю, 10% - технологічним циклом [3, с. 346].

Проте при цьому необхідно врахувати, кожен з елементів оборотних засобів (запаси, кошти, дебіторська заборгованість) має свої функціональні особливості у сільському господарстві, які обумовлюють певну складність та своєрідну специфічність, що постає головним напрямом їхнього управління, це: обґрунтування необхідних об'ємів запасів на основі розрахунку оптимальної партії поставок і середньомісячного залишку (особливо у пікові періоди виробництва), враховуючи дієвий контроль за їх рухом та використанням; оптимізація середнього залишку усіх наявних грошових коштів господарства на основі розрахунку операційного, страхового й компенсаційних резервів, а не тільки контроль абсолютного рівня їхньої ліквідності; формування кредитної політики та кредитних умов стосовно замовників сільськогосподарської продукції із систематичним моніторингом дебіторів, окрім проведення аналізу динаміки, питомої ваги, складу і структури дебіторської заборгованості за попередні періоди.

Таким чином, серед різноманіття елементів оборотних засобів пріоритетну позицію в їх управлінні займають виробничі запаси, грошові кошти і дебіторська заборгованість як ключові чинники всього виробничого процесу сільськогосподарського підприємства з наданням імпульсу пришвидшення кругообігу засобів та повернення авансованої вартості. Це спонукає до створення комплексної системи їх управління на основі поетапного отримання і відпрацювання інформаційного матеріально-грошового потоку в контексті господарської діяльності товаровиробника із сприйняттям на нього впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Тому основними напрямами політики управління оборотними засобами щодо забезпечення безперервності та пришвидшення кругообігу їх елементів в аграрному секторі, вважатимемо наступні: визначення потреби оборотних засобів, формування достатнього обсягу й раціональної структури оборотних засобів, оптимізація джерел фінансування оборотних засобів, підвищення ефективності використання оборотних засобів.

Реалізація такого окресленого формату важлива насамперед з позиції застосування методичного підходу до визначення оцінки використання оборотних засобів за їх елементним складом, яку доцільно розглядати у розрізі окремих напрямів політики управління, а саме:

- нормативної потреби: у виробничих запасах та незавершеному виробництві; на готову продукцію;

— обсягу і раціональної структури: коефіцієнт оборотності та період обороту; коефіцієнт завантаження; абсолютне та відносне вивільнення;

- структури джерел фінансування: чисті оборотні активи; забезпеченість власними оборотними засобами; коефіцієнт самофінансування та покриття періодичних виплат;

- ефективність використання: рентабельність використання оборотних засобів та грошового потоку; коефіцієнт ліквідності грошового потоку та поточної і швидкої його ліквідності; коефіцієнт покриття.

Висновки

управління аграрний сільськогосподарський

Визначення показників оцінки використання оборотних засобів є вихідним пунктом політики управління їх елементами, яка представляє собою сукупність процесів формування, фінансування та використання засобів за визначеними напрямами виробничих фаз у сільському господарстві, і спирається на конкретні способи щодо використання системи нормування, раціональної побудови класифікаційного складу, дотримання оптимального співвідношення між джерелами фінансування, впровадження заходів підвищення ефективності використання.

Це дозволяє проведення більш якісного контролю з надходження і витрат елементного складу оборотних засобів, виявляти тенденції й характер коливань величини запасів, руху коштів, інкасації дебіторської заборгованості залежно від сезонних циклів сільськогосподарського виробництва та тенденцій змін ринкової кон'юнктури.

Разом з цим окреслюється і стратегічний напрям політики управління елементами оборотних засобів, який забезпечує пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності й ефективністю роботи сільськогосподарського підприємства, і зводиться до вирішення таких основних задач, як забезпечення платіжності та прийнятного обсягу, структури і рентабельності використання активів без додаткового залучення фінансових ресурсів, що постає передумовою подальших наукових досліджень з даного напряму.

Література

управління аграрний сільськогосподарський

1.Чирков С.В. Источники формирования и экономические показатели использования оборотных средств / С.В. Чирков // Вектор науки ТГУ. - 2011. - № 2 (5). - С. 44 - 47.

2.Шереметинська О.В. Особливості формування ком-плексної системи управління елементами оборотних засобів підприємства: [монографія] / Шереметинська О.В. - Умань: Видавничо-поліграфічний центр "Візаві", 2012. - 254 с.

3.Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: [Підручник] / А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Буряк, В.З. Потій. - К.: КНЕУ, 2002. - 571 с.

Размещено на Allbest.ru