Особливості та передумови структурних змін в економіці регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ТА ПЕРЕДУМОВИ СТРУКТУРНИХ ЗМІН В ЕКОНОМІЦІ РЕГІОНУ

Козлюк В.В.

к.е.н., доцент

Національний університет

водного господарства

і природокористування, м. Рівне

Визначені особливості та основні передумови для проведення структурних змін в економіці регіону.

There are formulated main principles and factors, which determines a modern structural politics on the regional level. There are also data of foreign experience structural changes in economics of developed market countries.

структурний економіка регіон

Вихідними та основними елементами, що формулюють і визначають економіку регіону є підприємства, фірми, об`єднання, установи і організації. Засновані на різних формах власності вони формують і визначають інфраструктуру економіки всього регіону - співвідношення, що відображає взаємозв`зки та взаємозалежності між окремими частинами господарства регіону, його секторами, галузями економіки, тощо.

Як було вже відмічено раніше, в основі визначення елементів, що формують структуру економіки регіону, мають бути глибина та стійкість різноманітних зв`язків між складовими елементами, галузями і секторами.

Дослідженням особливостей та передумов структурних змін, що відбуваються на регіональному та загальнодержавному рівнях, відводиться значна роль в забезпеченні необхідних та сприятливих умов ринкової трансформації економіки України.

Відомо, що в залежності від впливу внутрішніх і зовнішніх чинників в структурі економіки вцілому та в регіональному розрізі зокрема, постійно відбуваються певні зміни, які отримали назву структурних зрушень. Як було вже відмічено раніше, проблема та питання проведення достатнього і обґрунтованого аналізу структурних зрушень вивчена і досліджена ще далеко не в достатній мірі.

Найбільш важливими складовими процесу організації структурних зрушень в економіці кожнго регіону мають бути: структурна переорієнтація, реструктуризація, структурна політика, інструменти державного стимулювання структурних змін, система критеріїв пріоритетності.

На даний час, ще не існує чітких і достатньо науково обґрунтованих методичних рекомендацій і положень щодо оцінки, передумов структурних зрушень і змін в економіці регіону, передбачення їх можливих наслідків для господарства різних адміністративно-територіальних утворень. В зв`язку із відсутністю адміністративно-територіальної реформи, відтягуванням її початку, не має чіткого визначення на даний час і сам об`єкт проведення структурних змін на рівні регіону. Все це в значній мірі ускладнює процес формування необхідних організаційно-економічних та соціально-економічних заходів, щодо успішного проведення навіть незначних структурних зрушень на будь-якому адмістративно-територіальному рівні.

В ході проведення досліджень були визначені деякі методологічні особливості та передумови структурних змін на регіональному рівні.

В багатьох наукових виданнях і публікаціях виділено і досліджено основні форми реструктуризації: реструктуризація виробництва; реструктуризація активів; фінансова реструктуризація та корпоративна реструктуризація, але самим питанням оцінки умов проведення структурних змін приділяється мало уваги.

Отже, актуальним є питання вибору форм і методології проведення реструктуризації з врахуванням економіко-географічних, демографічних та екологічних умов конкретних територій та регіонів України.

Один з таких регіонів - Рівненська область, де під впливом історичних, природних та економічних умов сформувався аграрно-промисловий тип господарського комплексу із розвинутим, багатогалузевим, переробним виробництвом та промисловими підприємствами.

Ключовими передумовами формування структурних змін як в економіці країни так і в регіоні є суспільні потреби населення регіону в тих чи інших матеріальних благах і послугах, суспільний поділ праці, а також існуючі виробничо-наукові та економічні зв`язкки між різними галузями та видами діяльності в процесі здійснення структурних змін. Зміст і співвідношення між цими передумовами (факторами) може змінюватися. Наслідком таких змін може бути також трансформована відповідно до ринкових вимог галузева структура економіки регіону.

Як відомо, галузева структура економіки регіону характеризує співвідношення між окремими галузями стосовно випуску продукції (послуг), формування доданої вартості, використання трудових і матеріальних ресурсів. При відсутності політики структурних змін в економіці регіону, його галузева структура змінюється дуже повільно, протягом досить значного періоду часу - це підтверджують дані аналізу проведених раніше досліджень.

Але незважаючи на це, водночас взаємозв`язки між провідними галузями економіки регіону постійно змінються. Основними чинниками, що обумовлюють ці зміни є: наукові, технологічні досягнення та їх швидке впровадження, а також концентрація, спеціалізація, кооперування та комбінування виробництва, створення підприємств різних видів і форм власності, розвиток міжрегіональних економічних і зовнішньоекономічних зв`язків, що сприяють вирішенню як вищенаведених регіональних так і глобальних проблем, особливо тих, що пов`язані з екологією і зайнятістю населення регіону.

В процесі дослідження особливостей структурних зрушень як комплексу організаційно-економічних, правових, соціальних, екологічних та науково-методичних факторів і проведення оцінки динаміки їх розвитку вирішальне значення мають питання теоретичного опрацювання функцій структурної переорієнтації національної економіки, а також дослідження змін в економіці регіонів, уточнення і розширення економічної суті самих структурних зрушень, їх особливостей, вироблення чітких механізмів врахування регіональної специфіки в ході формування загальнодержавного підходу до соціально-економічного розвитку регіонів в умовах створення досконалої ринкової системи.

Особливим етапом дослідження передумов проведення структурних змін як соціально-економічних, науково-технічних та еколого-демографічних процесів є обгрунтування їх місця в рамках єдиної і цілісної системи факторів, що впливають на вдосконалення ринкового реформування економіки всієї держави та її невід`ємних складових - регіонів.

Під умовами проведення структурних зрушень слід розуміти цілеспрямовану систему (комплекс) економіко-правових, науково-технічних, екологічних та соціальних факторів, що визначають кардинальні зміни в існуючому співвідношенні галузей і видів діяльності, формування і подальше функціонування ринкового механізму, що має чітко виражену соціальну спрямованість і передбачає максимальний рівень еколого-демографічної безпеки в регіоні.

Досліджуючи різні підходи до вирішення цього питання, необхідно виділяти в складі чинників проведення структурних змін, насамперед, наступні групи (підсистеми): виробничу, невиробничу, соціальну, природно-екологічну та демографічну.

Структурні зміни в рамках виробничої підсистеми факторів повинні виходити з того, що для економіки України і регіонів зокрема характерною є деформована структура галузей виробничої сфери, її недостатній, в порівнянні з іноземними країнами, технологічний рівень. Ще з часів попередньої командно-адміністративної економіки набуло стабільної динаміки випередження в своєму розвитку галузей промисловості на шкоду невиробничій сфері, екології та природокористуванню.

В процесі подальшого розвитку галузей виробничої сфери необхідно уникати сировинної орієнтації і в першу чергу в структурі продукції експорту. Як для економіки всієї країни так і для її регіонів це дуже важливо. Причому тут є значний досвід роботи кращих підприємств загальнодержавного та регіонального рівнів - приладобудування, літакобудування, сільськогосподарське машинобудування та військова промисловість.

Отже, структурні зміни в різних сферах економіки регіону повинні: відрегулювати співвідношення між видобувними і переробними галузями, підвищення їх до сучасного технологічного рівня, соціально-обгрунтовану орієнтацію підприємств виробничої сфери на національного та зарубіжного споживача, на сприяння розвитку і врахування потреб галузей невиробничої сфери, досконале соціальне забезпечення, збереження екології та раціональне природокористування.

Відомо, що сфери діяльності відрізняються одна від одної насамперед специфічною технологією виробництва, структурою виробничого і обслуговуючого персоналу, предметами і засобами праці, вартістю продукції, що виробляється та рядом інших суттєвих ознак, все це і визначає специфіку умов для проведення структурних змін в економіці того чи іншого регіону.

Виходячи із відміченого, структурні перетворення в економіці кожного регіону повинні передбачати формування нової структури та співвідношення різних галузей, виробничої і невиробничої сфери, що адекватні розвинутим ринковим відносинам.

Очевидно, що в рамках структурної переорієнтації наведених вище галузей, обов`язково має існувати раціональна відповідність між природокористуванням та забезпеченням необхідного оновлення і відтворення використаних ресурсів.

Саме тому, передбачаючи подальший розвиток в регіоні різних сфер економіки разом із зростанням масштабів природокористування, необхідно в комплексі формувати і розвивати види діяльності, основним завданням яких є охорона та відновлення використаних ресурсів. Розглядаючи питання навколишнього середовища необхідно відмітити, що в регіонах на багатьох і в першу чергу промислових підприємствах ведеться певна (але це далеко не достатня) робота по знешкодженню шкідливих викидів, запобіганню та проникненню в атмосферу, водне і земне середовище. Цей вид діяльності повинен виступати завжди не як побічний, а як пріоритетний напрямок діяльності в будь-якому регіоні країни. Це є дуже актуальним на даний час, коли деякі регіони, їх окремі територіальні утворення вже отримали назву (статус) еколого-небезпечних.

Наслідком проведення успішних структурних змін є ефективно функціонуюча соціально-орієнтована ринкова економіка країни та кожного з її регіонів.

Процеси, що відбуваються в рамках структурної переорієнтації економіки регіонів мають свої специфічні ознаки:

- реконструкція діючих в регіоні підприємств, подолання технічного відставання та оновлення технологічного устаткування;

- розширення можливостей зростання переваг місцевих виробників в порівнянні з виробниками інших регіонів, а також із іноземними конкурентами;

- створення ширшої сітки нових робочих місць, зменшення негативних наслідків структурних перетворень на ринку праці;

- зменшення залежності від імпорту ресурсів їх ввозу із інших регіонів, більш ефективне використання місцевої сировинної бази в регіоні;

- створення нових та розширення можливостей існуючих ресурсозберігаючих виробництв та технологій;

- поступове скорочення трудо -, енерго- та матеріалоємних виробництв і видів продукції;

- зростання доходів населення зайнятого у виробничій та невиробничій сферах, а також здійснення ефективної політики соціального захисту всього населення регіону, в тому числі і непрацездатного;

- зростання купівельної спроможності всіх соціальних груп населення, створення в регіоні розвинутого споживчого сектора.

В рамках ринкового реформування економіки України на регіональному рівні ці ознаки можуть виділятися в більшій чи меншій мірі, що в свою чергу залежить від впливу багатьох передумов (факторів). Ці фактори наведені в попередніх публікаціях.

Всі відмічені раніше фактори (чинники) як внутрішні так і зовнішні повинні в перспективі сформувати більш ефективну економічну систему на регіональному та загальнодержавному рівні, яка повністю буде відповідати вимогам часу, бути легко адаптованою до потреб та змін ринку.

Досліджуючи подальший розвиток процесу структурної переорієнтації економіки України, та її регіонів зокрема, необхідно враховувати досвід інших країн світу у цій ділянці.

Досліджуючи можливості значного науково-економічного, виробничо-технічного потенціалу в Україні і в регіонах зокрема - з однієї сторони, а з іншої - передумов здійснення структурних змін як ринкового реформування економіки регіонів доцільною і надзвичайно важливою є постановка питання про розробку чіткої загальнодержавної структурної політики на рівні регіонів. Іншими словами, назріла необхідність об`єктивного і наукового відображення фактора структурних змін в державній регіональній політиці.

Процеси структурних змін на практиці відбувається стосовно визначених адміністративно - територіальних одиниць. Відповідно як вихідний об'єкт для структурних перетворень має розглядатися регіон або група регіонів обласного рівня.

В умовах швидкого розвитку ринкових відносин об'єктом всебічного аналізу повинні виступати всі форми виробничих, соціально-економічних та природно - екологічних зв'язків, на основі аналізу яких може розроблятися єдина система заходів структурної переорієнтації економіки регіону.

Базову основу об'єкта структурних змін визначає склад та кількісна сукупність підприємств, фірм та підрозділів, що ефективно функціонують в рамках окремих структур, як як галузевого так і регіонального підпорядкування (рівня управління). Отже, це одна із домінуючих особливостей регіонального рівня господарювання, яка визначається тим, що цей об'єкт управління має всі передумови для початку, проведення і реалізації всіх необхідних заходів, щодо суттєвих структурних змін в регіоні.

В умовах розвитку ринкових відносин вирішального значення набуватимуть науково - технічні, соціальні та еколого - демографічні фактори ефективного господарювання. Отже, саме і вони визначатимуть найближчим часом тривалість періоду структурних змін в регіоні.

Література

1. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його” // Голос України. - /999. - 30 липня.

2. Закон України “Про підприємства в Україні” // Голос України, - 1991. 27 березня.

3. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” / Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 2.

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду України. - 1994. - № 5.

5. Постанова Правління НБУ “Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства.”

6. Агенство з питань запобігання банкрутства підприємства. Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій // Українська інвестиційна газета. - 1998 -№ 3.

7. Карминський А. М. Контролинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контролинга в организациях. - М.: Финансы и статистика, 1998.

8. Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. -Харків: Консум, 1997. - 192с.

9. Покропивний С. Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г. О. Бізнес-план: технологія розробки та обґрунтування: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999.

10. Фольмут Х. Й. Инструменты контролинга от А до Я Пер. с нем. / Под ред. М. Л. Лукашевича и Е. Н. Тихоненсковой. - М.: Финансы и статистика, 1998.

11. Кан Д. Планирование и контроль: концепция контролинга: Пер. с нем.- М.: Финансы и статистика, 1997.

12. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. -К.: Либідь, 1993.

13. Данидочкина Н. Г. Контролинг как инструмент управления предприятием. - М.: Аудит, 1998.

14. Афонін А. С., Нестерчук В. П. Технологія реструктиризації підприємства: Навч. Посібник. -К.: ЄУФІМБ, 2000. - 68с.

15. Терещенко О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2000.- 409с.

16. Безруков В., Косарев А. Система национальных счетов: сущность, использование // Экономист. - 1991. - №4.

17. Гальперин С. К. Макроэкономика: Учебник. - М., 1994.

18. Геєць В. Економіка України. Моделі реформування. Зміна структури та прогноз розвитку. - К., 1993.

19. Герасимчук М. С. Структурна перебудова - нагальна вимога часу // Діловий вісник. - 1994. - №1.

20. Економіка зарубіжних країн / За ред. А. С. Філіпенка. - К.: Либідь, 1996.

21. Економіка України: Потенціал, реформи, перспективи. Т.1. Огляд економіки України за 1990-1994 роки / За ред. В. Ф. Бесєдіна, Л. К. Кульпинської. - К., 1996.

22. Економічний словник-довідник. - К.: Femina, 1995.

23. Зельдер А. Гончаров В. Пищевая промышленность в условиях перехода к рынку // Вопросы экономики. - 1995. - №7.

24. Климко Г. Н., Пвлюк В. І., Красильчук В. Я. Проблема інтегрування України в міжнародний поділ праці. - К., 1994.

25. Лукінов В. І. Структуроутворюючі процеси в ході реформи // Економіка України. - 1996. - №3.

26. Меламед М., Бєглова О. Національне рахівництво і програми рахунків бухгалтерського обліку // Бухгалтерський облік і аудит. - 1996. - №2, 3.

27. Найденов В. С., Литвинов В. В. Макроэкономика и основы государственной экономической политики. - К., 1993.

Размещено на Allbest.ru