Вдосконалення механізму формування ціни на зрошувальну воду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ЦІНИ НА ЗРОШУВАЛЬНУ ВОДУ

Козир Л.С.

аспірант

Національний університет водного господарства

та природокористування, м. Рівне

В статті розглянутий існуючий в системі Держводгоспу механізм формування ціни на зрошувальну воду. Особливу увагу приділено двом основним чинникам, що впливають на її кінцеву вартість - вичерпності як унікального природного ресурсу та залежності від рівня цін на електроенергію. З метою часткового елімінування впливу зазначених чинників запропоновані деякі заходи з удосконалення існуючого механізму формування ціни.

The article is considered the existing mechanism of pricing on irrigation water in the system of State Committee of Water Management. The special attention is spared two basic factors which influence on its eventual cost. These are exhausted of water as unique natural resource and its dependence from price level on electric power. For achieving a partial exception of influence of the noted factors some measures are offered on the improvement of existent mechanism of pricing.

Розвиток сучасного виробництва супроводжується постійно зростаючим дефіцитом такого невід'ємного ресурсу, як вода. Водні ресурси стали одним з лімітуючих факторів економічного росту. Проблема їх недостатності має декілька передумов. По-перше, вітчизняне виробництво формувалось в умовах відсутності підходу до раціонального використання природних ресурсів, в тому числі і води. Внаслідок цього водомісткість національного ВВП складає 0,15 м³/грн., що являється чи не найвищим показником серед усіх країн Європи. По-друге, наявні поверхневі та підземні водні ресурси дуже не рівномірно розміщені по території країни. А водомістке виробництво частіше всього розташоване в регіонах малозабезпечених водою. Всі ці проблеми викликали необхідність регулювання процесів раціонального використання та перерозподілу водних ресурсів на державному та регіональному рівнях. До сих пір витрати на здійснення цього процесу майже повністю відшкодовуються за рахунок коштів державного бюджету. Однак у міру розвитку ринкової інфраструктури та скорочення кількості виробничих галузей, які фінансуються централізовано з державного бюджету, водне господарство обов'язково буде переведене на госпрозрахункові відносини з водокористувачами. При цьому джерелами отримання коштів сільськогосподарськими виробниками для купівлі води може бути як власний дохід, так і дотації або субвенції. [ 1]

Збереження системи бюджетного фінансування водогосподарських підприємств фактично виключає їх з комерційних відносин, які виникають в виробничому «ланцюжку» та позбавляє можливості оперативно регулювати свою організаційно-економічну діяльність в ринкових умовах та стимулювати споживачів водних ресурсів до їх економного та раціонального використання.

Характерною особливістю водного господарства як галузі є те, що вона має постійний тісний зв'язок з сільським господарством. Саме від ефективної роботи експлуатаційних водогосподарських організацій, що забезпечують проведення необхідних меліоративних заходів, напряму залежить продуктивність сільськогосподарських підприємств. Тому питанню вдосконалення економічних відносин в частині «сільське господарство - водне господарство» потрібно приділити особливої уваги. Слід зазначити, що економічні відносини між АПК та водним господарством не відповідають ринковим умовам та мають стихійний характер. Це пояснюється в першу чергу неможливістю створити повноцінний ринковий механізм взаємодії за умови часткового переходу сільського господарства до ринкових форм господарювання (СТОВ та інші) та державного утримання водного господарства. Все це не сприяє підвищенню ефективності ні меліоративного землеробства, ні водогосподарського виробництва. Економічні важелі підвищення ефективності виробництва з року в рік стають все більш надійними інструментами управління. Важливим засобом підвищення ефективності використання зрошувальної води є вдосконалення економічного механізму в роботі водогосподарських організацій. Практика ще раз доводить, що вода використовується господарствами не раціонально, і це призводить до погіршення меліоративного стану земель, зменшення урожайності сільгоспкультур.

В даний час виникла необхідність створення такого економічного важеля, який би стимулював споживачів води і водокористувачів економно, і в той же час, з найбільшим ефектом використовувати водні ресурси як засіб виробництва в усіх галузях народного господарства. Не викликає сумніву, що таким економічним заходом повинно бути встановлення принципу платності за користування водними ресурсами.

Вода, яка використовується в народному господарстві, має певну вартість тому що в результаті виробничої діяльності людини до води як «матеріалу» приєднується праця і вона з природних засобів і предметів праці перетворюється у воду-капітал і стає засобом виробництва у сільському господарстві. Таким чином, вода в процесі використання її людиною набуває певної вартості, величина якої вимірюється витратами на забір і подальше транспортування природного дару. Необхідно відмітити, що вода зрегульованих річок і озер містить певну величину вартості, тобто вода у водосховищі перестає бути даром природи і перетворюється в товар. Це зумовлено тим, що даровим водним багатством вода залишається до тих пір поки до неї не затрачено працю і тому закономірною є думка про встановлення плати за воду, яка використовується і в сфері виробництва, і в сфері обслуговування населення. В принципі плата за користування водними ресурсами повинна повністю компенсувати всі витрати на утримання, експлуатацію і амортизацію водогосподарських систем та споруд, і забезпечувати нагромадження, необхідні для розвитку галузі і відновлення водних ресурсів. Але головна задача встановлення платності води полягає в забезпечені раціонального та більш ефективного використання водних ресурсів країни. Існуюче в багатьох випадках марнотратне споживання води та забруднення водойм є результатом відсутності економічної зацікавленості в оптимізації використання водних ресурсів як у водокористувачів так і у водогосподарських організацій. Це породжується помилковим відношенням до водних ресурсів, як до невичерпного природного дару. В цінах повинні відображатись суспільно необхідні витрати на виробництво та реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість і платоспроможний попит.[ 2]

При існуючих умовах бюджетного фінансування цієї сфери діяльності, не можливо забезпечити достатню ефективність ремонтно-експлуатаційних робіт та раціонального використання водних ресурсів.

Водогосподарське підприємство може ефективно функціонувати, якщо надає платні послуги з подачі води та водовідведення, лише за умови наявності правильно сформованої моделі ціноутворення.

А держава, як ніхто інший повинна бути зацікавлена в вдосконаленні існуючого платного водокористування, оскільки це забезпечує поступове зменшення бюджетних видатків, пов'язаних з сільськогосподарським водокористуванням, при збереженні виробництва продукції на зрошувальних землях.

Перший крок в напрямку використання методів економічної оцінки води, яку забирали промислові підприємства з водогосподарських систем було впроваджено в 1982 році. Тарифи визначались на основі необхідних витрат з урахуванням рентабельності основних фондів. Проте оцінка води ґрунтувалась на теорії трудової вартості, за якою природні ресурси не будучи продуктом праці не мають вартості та її грошового виразу - ціни. А також плата за воду не враховувала її специфіку як обмеженого природного ресурсу. За подібним принципом проводилась і оцінка води, яку використовують в зрошувальному землеробстві. Тобто, основу ціни на зрошувальну воду складали поточні експлуатаційні витрати на управління меліоративних систем: витрати на оплату праці робітників, частина адміністративних витрат, вартість електроенергії, поточний ремонт та догляд за зрошувальними системами. Але навіть такий варіант розрахунку собівартості та її впровадження водогосподарськими організаціями сприяв економному використанню води для зрошення. [ 3]

Подібний спосіб розрахунку ціни на воду наведено в таблиці 1 на прикладі зрошувальної системи в Черкаській області.

Таблиця 1

КАЛЬКУЛЯЦІЯ собівартості 1 м³ зрошувальної води

Взаємовідносини між водопостачальниками та водокористувачами оформлюються згідно договору на послуги з подачі води для зрошення. Де обумовлюються зобов'язання та відповідальність сторін, облік води та особливі умови. Обсяг забору води визначається виходячи з площі зрошувальних земель та зрошувальної норми, які теж зазначені в договорі.

До початку поливного сезону водогосподарська організація складає калькуляцію на послуги з подачі зрошувальної води в поточному році. Дані операції з продажу послуг на поставку зрошувальної води споживачам проводяться згідно Постанови № 1743 від 16 листопада 2002 року «Перелік платних послуг, які можуть надаватись бюджетним установам та організаціям, що належать до сфери управління Державного комітету по водному господарству, на замовлення юридичних та фізичних осіб».

Проаналізувавши структуру витрат на постачання зрошувальної води в точку водовиділу бачимо, що третину складають витрати на електроенергію. Особливістю послуг з подачі зрошувальної води на поле полягає в тому, що тариф на воду, яка буде подаватись через 2 - 4 місяці розраховують заздалегідь виходячи з діючих цін на момент укладання угоди. А нестабільна ситуація на ринку енергоносіїв може призвести до того, що водогосподарська організація нестиме необґрунтовані витрати і призведе до неефективного витрачання бюджетних коштів. Виникає питання, яким чином водогосподарська організація може застерегти себе в таких випадках.

Одним з варіантів вирішення даної проблеми є проведення оплати споживачами послуг водогосподарських організацій з подачі води на поле (згідно заявки) відповідно до калькуляції та акту в якому розраховувалась би вартість енергоносіїв виходячи з діючих на момент плати тарифів.

Якщо в розрахунок тарифу на зрошувальну воду включати страхові платежі на випадок подорожчання електроенергії в період з моменту укладання угоди до дати оплати послуг, то плата для сільськогосподарських організацій збільшиться. А чи буде цей ріст ціни обґрунтованим?

Такий варіант не зовсім вдалий і вигідний для обох сторін. В цьому випадку при зростанні ціни на електроенергію водогосподарська організація матиме можливість погасити різницю між фактичними та зазначеними в договорі цінами. А якщо ціна на електроенергію буде не змінною, то в результаті отримаємо лише збільшення тарифу на воду. З економічної точки зору це носитиме лише негативний характер - збільшиться собівартість сільськогосподарської продукції на зрошуваних землях.

Виходячи з вищенаведеного доречним було б оминути допомогу сторонніх фірм і вирішити це питання сам на сам: водогосподарська організація - сільськогосподарське підприємство. Одним з варіантів такого вирішення може бути відокремлення витрат на електроенергію з калькуляції по подачі зрошувальної води у вигляді додатку до договору. Цей додаток буде містити перелік необхідних для заповнення показників, які вноситимуться на момент оплати послуг сільськогосподарськими підприємствами (табл. 3). Тобто як би не змінилась ситуація її вирішити можна без додаткових витрат, вигідно і об'єктивно для обох сторін.

Також було б доречним деталізувати статті витрат, які входять до калькуляції (табл. 2).

Таблиця 2

КАЛЬКУЛЯЦІЯ Подачі води на зрошувальне поле

формування ціна зрошувальна вода

Таблиця 3

РОЗРАХУНОК витрат на електроенергію для подачі води в точку водовиділу господарства__________ на 200__рік

Нова форма калькуляції по подачі зрошувальної води дозволяє частково вдосконалити механізм взаємовідносин між водогосподарськими організаціями і споживачами води. А саме, за рахунок:

- реструктуризації статей калькуляції, шляхом наближення їх змісту до бухгалтерських стандартів (кодів економічної класифікації витрат) та деталізації їх змісту;

- відокремлення витрат на електроенергію, яка використовується для подачі води. Цей крок є актуальним і необхідним, тому що держава почала виділяти певний обсяг коштів кожній області України для компенсації витрат сільськогосподарських підприємств на електроенергію використану на зрошення земель, згідно Постанови КМУ №412 від 2 червня 2005 року «Про затвердження порядку використання коштів Державного бюджету України на 2005 рік, що спрямовуються на часткову компенсацію вартості електроенергії, спожитої сільськогосподарськими підприємствами для поливу сільгоспкультур на зрошуваних землях та заповнення водою земель для вирощування рису»

При потребі, якщо частка витрат на паливно-мастильні матеріали в собівартості буде значною, можна виділити у вигляді додатку і статтю «сплата транспортних послуг та утримання транспорту». Всі перераховані заходи забезпечать максимально об'єктивний розмір ціни на зрошувальну воду та страхувати ризики.

Література

1. Быстрицкая Н.С., О плате за воду в орошаемом земледелии // Мелиорация и водное хозяйство 1988 г. № 6 с.8-9

2. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка і організація діяльності водогосподарських підприємств.- Рівне, РДТУ, 2000.

3. Кантрович Л.В. Экономический расчет наилучшего использования ресурсов - Москва АН СССР, 1960.

4. Яцик А.В., Хорєв В.М., Водне господарство в Україні - К.: Ґенеза, 2000 - 456с.

5. Дорогунцов С.І., Хвесик М.А. Водні ресурси України (проблеми теорії та методології), Київ, 2002р.

Размещено на Allbest.ru