Просторова модель стратегічного управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

91

Просторова модель стратегічного управління підприємством

Костюкевич Р. М.

З позицій системного підходу побудовано концептуальну модель стратегічного управління підприємством з урахуванням динаміки стану зовнішнього середовища.

From positions of the system approach it is generated conceptual model of strategic management enterprise, which takes into account changes an environment's condition

Будь-яка організація є складною слабоструктурованою системою, тобто організаційно-економічним утворенням, розвиток якого можна планувати і прогнозувати лише на основі аналізу стану і взаємозв'язків факторів внутрішнього середовища, а також впливу на них змін у зовнішньому середовищі. стратегічне управління зовнішнє середовище

Стан будь-якої системи визначається видом, надійністю й емержентністю взаємозв'язків її елементів, а також формою, силою і тривалістю впливу факторів зовнішнього середовища на них. Рівновага системи досягається у випадку стабільності процесів у внутрішньому середовищі й адекватній реакції системи на впливи зовнішнього оточення. Якщо ж система не може нейтралізувати негативну дію факторів зовнішнього середовища або ж не спроможна сприймати позитивні впливи, то вона деградуватиме і врешті припинить своє існування. Поряд з цим, коли взаємозв'язки між елементами порушуються, то їх неузгоджений взаємний вплив (недостатня емержентність) і негармонійна взаємодія з зовнішнім оточенням теж може спричинити деградацію системи.

Підприємство є відкритою системою, яка існує в умовах впливу факторів зовнішнього середовища, а тому потребує їх прогнозування. Така потреба набуває особливої актуальності, враховуючи зростання динаміки зовнішнього середовища, яку можна використати на користь організації шляхом застосування відповідної моделі управління. Методи прийняття рішень на основі прогнозів стану і взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища у майбутній перспективі сформувались у науку “стратегічний менеджмент”.

Хоча методологія стратегічного менеджменту виникла кілька десятиріч тому, поки що у вітчизняній науковій і навчальній літературі зустрічаються лише загальні принципи, які не «переросли» у конкретні методи управління. Досить часто вчені взагалі у своїх дослідженнях відхиляються від сутності стратегічного управління, яке за трактуванням його засновників полягає у побудові системи управління, в основі якої лежить реакція організації на очікувані або ж наявні зміни у зовнішньому середовищі. П. Дракер зазначає, що “результатів можна досягнути шляхом використання можливостей, а не шляхом вирішення проблем. Самі ж результати мають виникати із використання можливостей: відшукати правильні шляхи і вчинки та сконцентрувати на них ресурси і зусилля” [1]. І. Ансофф, поглиблюючи цю думку, диференціює методи стратегічного управління в залежності від “агресивності” зовнішнього середовища, зокрема розрізняє [2]:

1) стратегічне планування, яке полягає у пошуку шляхів подолання негативного впливу змін зовнішнього середовища у процесі реалізації планової стратегії;

2) ранжування стратегічних завдань, суть якого полягає у встановленні постійного нагляду за всіма тенденціями у зовнішньому середовищі, на основі яких приймаються рішення про дії організації, а перелік проблем і їх пріоритетність постійно оновлюється;

3) реагування організації на “слабкі сигнали” зовнішнього середовища, яке застосовується в умовах високого рівня нестабільності і полягає у прийнятті рішень на основі зміни сили сигналу, яка виникає внаслідок зміни процесів у зовнішньому середовищі;

4) управління в умовах стратегічних несподіванок застосовується в умовах, коли проблеми виникають несподівано і відповідно до цього формується система надзвичайних заходів.

Тобто при збільшенні динамічності зовнішнього середовища акцент переноситься з відторгнення змін задля збереження напрямку розвитку і цілей організації на пошук можливостей, пристосування до них і їх сприйняття. Враховуючи те, що стратегія підприємства і стратегічне управління є різними за своєю суттю поняття, оскільки стратегія є планом дій, а стратегічне управління - системою методів прийняття рішень на основі безперервного процесу відслідковування ймовірних змін і розроблення адекватної реакції організації на них, то ототожнювати ці поняття не можна. Саме поняття “зміни” за своєю суттю є динамічною величиною, а тому дослідників має цікавити не стільки стан явища у конкретний момент часу, а його динаміка. Тому питання стратегічного менеджменту переходять у площину імовірнісного і динамічного моделювання.

У сучасних умовах стратегія організації набуває іншого змісту і трансформується з довгострокового плану реалізації певних цілей на систему тактичних й оперативних рішень, які приймаються на основі імовірних прогнозів стану і швидкості змін факторів зовнішнього середовища, у рамках визначеного стратегічного напрямку, що випливає з місії організації. Це змушує організації застосовувати багатоваріантне моделювання з метою вибору оптимальної альтернативи на конкретний момент часу та переглядати і при необхідності корегувати рішення у кожен наступний момент часу при зміні сили прояву або якості факторів зовнішнього середовища. Такий, нібито хаотичний, рух організації можна порівняти з рухом частинки в умовах хаосу (космосу), якій задано початкову направлену швидкість з певною енергією. Частинка рухатиметься у напрямку вектора прикладеної початкової сили до моменту, коли на неї почнуть впливати зовнішні об'єкти, які теж мають певну енергію і напрям. У результаті дії гравітаційних сил траекторія частинки змінюватиметься. При чому зміна буде тим вагомішою, чим більші об'єкти впливатимуть на частинку і чим потужнішу енергію вони матимуть. Тому оскільки змінити силу зовнішнього впливу і динаміку його зміни об'єкт не може, то потрібно змінювати власну траєкторію руху на основі прогнозів динаміки зовнішнього середовища. У сучасному ринковому середовищі внаслідок його глобалізації і високої динаміки організація також є об'єктом, який задля свого збереження і розвитку має прогнозувати динаміку факторів зовнішнього середовища й адаптуватись до тих із них, які не підлягають впливу. Тому, чим більше факторів зовнішнього середовища оцінюється, тим точнішу траєкторію у довгостроковій перспективі стосовно них можна обрати.

Для можливості об'єктивного оцінювання динаміки факторів внутрішнього і зовнішнього середовища потрібно формувати й систематично оновлювати стратегічні і тактичні бази даних інформації. Виявлені “слабкі сигнали” про зміни у зовнішньому середовищі при прогнозованій їх динаміці дають змогу скласти прогноз стану зовнішнього середовища у відповідний момент часу, а тому є підставою для прийняття рішень щодо змін у внутрішньому середовищі. Потрібно також враховувати можливості підприємства генерувати зміни, на які реагуватиме зовнішнє середовище.

Размещено на http://www.allbest.ru/

91

Рис. 1. Тривимірна модель стратегічного управління підприємством

Прогнозування стану і динаміки організації можна здійснювати на основі просторової моделі, яку відображає трьохвимірна система координат з осями, що відповідають стану внутрішнього і зовнішнього середовища у різних моментах часу (див. рис. 1).

Точка на цій системі координат визначає стан організації у момент часу Т. Координати точки можуть змінюватись не тільки стосовно осей S_вн, S_зовн, а й часу Т. Для формування стратегічної поведінки організації важливим є не стільки розташування точки, а напрям її руху стосовно осей S_вн, S_зовн, що відображають стан внутрішнього і зовнішнього середовища, а також динаміка її руху стосовно осі часу. Саме прогнозування ймовірних станів точки у різних моментах часу і прийняття відповідно до цього управлінських рішень є механізмом стратегічного управління.

Для кількісної оцінки стану внутрішнього середовища потрібно визначити всі сильні і слабкі сторони за функціональними сферами. Для кожного визначеного фактора потрібно спрогнозувати ймовірність його збереження у майбутньому і ступінь впливу на підприємство. Загальний стан внутрішнього середовища оцінюється за формулою:

, (1)

де , - ймовірності збереження дії і-го позитивного та j-го негативного факторів внутрішнього середовища на підприємство; , - сили впливів і-го позитивного фактора та j-го негативного фактора на стан внутрішнього середовища організації у разі його прояву; k_вн(t) - коефіцієнт, що характеризує стан внутрішнього середовища організації, отриманий за результатами аналізу зовнішньої інформації про об'єкт дослідження (застосовується при обмеженому доступі до інформації про внутрішнє середовище для оцінювання потенційної конкурентоспроможності суб'єкта господарювання стратегічними інвесторами; в інших випадках його значення дорівнює 1).

Визначення коефіцієнта k_вн може здійснюватись експертним шляхом на основі аналізу вторинної інформації за формулою:

(2)

де d_i - загальна оцінка достовірності інформації, отриманої з і-го джерела (відносні величини від 0 до 1); g_ij - важливість j-ої інформації, отриманої з і-го джерела (оцінюється за десятибальною шкалою, причому більша кількість балів відповідає більшій важливості інформації); k_ij - зміст (позитивна - негативна) інформації (набуває дискретних значень „+1” - позитивна, „0” - нейтральна, „-1” - негативна);

Кількісна оцінка стану зовнішнього середовища проводиться за формулою:

, (3)

де , - ймовірності виникнення і-го позитивного фактора та j-го негативного фактора зовнішнього середовища; ,- сили впливів і-го позитивного фактора та j-го негативного фактора зовнішнього середовища на організацію у разі його прояву.

Поведінку організації в залежності від стану і динаміки S_вн, S_зовн можна прогнозувати на основі аналізу показників зміни рівнів динамічного ряду за кожним фактором, зокрема - за допомогою ланцюгового темпу зміни, який можна визначити за формулами:

, ,(4,5)

де , - темпи зміни стану відповідно внутрішнього і зовнішнього середовищ; S_вн(t+1), S_зовн(t) - стан відповідно внутрішнього і зовнішнього середовища у майбутньому періоді (t+1); S_вн(t), S_зовн(t) - стан відповідно внутрішнього і зовнішнього середовища в теперішній період часу (t).

На основі темпів зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ можна розрахувати швидкість зміни стану за аналізований період, яка дасть узагальнюючу характеристику динаміки середовища і може використовуватись як один із критеріїв для визначення стратегічної поведінки організації:

,(6)

,(7)

де n - кількість аналізованих періодів.

Одним із часткових випадків, який яскраво демонструє потребу врахування динаміки, є проблема вибору стратегічної альтернативи для організації, стан внутрішнього і зовнішнього середовища якої має позитивне значення і динаміку, але різні їх темпи. Якщо <, то потрібно вносити зміни в організацію управління, оскільки швидкість змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі є різними, що потребуватиме формування відповідної стратегічної поведінки. У випадку протилежної динаміки, зміни в організації управління мають бути ще кардинальнішими, оскільки підприємство втрачає потенціал у період появи можливостей у зовнішньому середовищі.

Запропонована модель прогнозування стратегічної поведінки організацій добре піддається статистичній обробці й аналізу. Зокрема, за допомогою аналізу рядів даних можна визначити основну тенденцію ряду та прогнозувати майбутній стан середовищ. При цьому вибір методу прогнозування має залежати від динаміки зовнішнього середовища. Темп і швидкість зміни стану середовища є підставою для обрання певної моделі стратегічної поведінки. При досягненні темпу змін певної величини потрібно переходити на модель поведінки, яка максимально відповідатиме такій динаміці середовища.

Результати аналізу стають основою для вибору стратегій, альтернативи яких суттєво зростають порівняно із застосуванням традиційного методу SWOT-аналізу, у якому не враховується динаміка стану зовнішнього середовища. Підхід до вибору стратегічних альтернатив з урахуванням динаміки середовищ демонструє матриця, зображена у таблиці 1.

Таблиця 1

Матриця стратегічних альтернатив з урахуванням динаміки внутрішнього і зовнішнього середовища

У таблиці 1 темним кольором позначені квадранти матриці, які відповідають стратегічним альтернативам, що визначаються за методом SWOT-аналізу [3]. Аналіз матриці показує, що традиційна модель вибору стратегічних альтернатив (SWOT-аналіз) не враховує велику кількість варіантів стратегічної поведінки організацій, які гармонізують з динамікою внутрішнього і зовнішнього середовищ. Неврахування динаміки стану зовнішнього середовища негативно впливає на повноту тактичних і стратегічних рішень щодо поведінки організації, тобто зі збільшенням кількості комбінацій факторів перелік стратегій суттєво доповнюється.

При великій динаміці не варто орієнтуватись на проміжні значення стану середовища, а на показники, що відповідають періоду зменшення динаміки і відносно сталого стану параметрів, під час якого підприємство зможе максимізувати результативність своєї господарської діяльності. Оскільки інерційність внутрішнього середовища не дозволить швидко пристосовуватись до швидкоплинних змін, що потрібно акумулювати ресурси для максимального використання потенціалу періоду відносної стабільності.

Така модель цілком відповідає системі видів стратегічного управління, розроблених І. Ансоффом, та дозволяє визначати потрібну модель управління в залежності від динаміки середовища.

В результаті проведеного дослідження можна виявити принципові відмінності пропонованої моделі стратегічного управління від поширеної моделі планування стратегій SWOT-аналізу, які полягають у тому, що:

– до розгляду беруться лише фактори, які можуть зумовити певні зміни у діяльності підприємства (у SWOT-аналізі застосовується “стандартний” перелік факторів зовнішнього середовища, які не завжди впливають на діяльність організації, особливо невеликої);

– враховується ймовірність виникнення подій у зовнішньому середовищі і ступінь їх впливу на підприємство;

– існують можливості корегування оцінок в залежності від доступності і достовірності інформації;

– існує можливість корегування результатів оцінювання в залежності від зміни факторів з часом (у SWOT-аналізі ймовірний вплив факторів на діяльність організації визначається на момент оцінювання; оскільки з часом їх прояв може змінюватись, то і поведінка організації за таких умов має теж корегуватись);

– при виборі стратегічних альтернатив окрім виду факторів, їх кількісної і якісної оцінки на момент оцінювання враховується напрям і швидкість їх зміни, що урізноманітнює види стратегічної поведінки організацій (у SWOT-аналізі перелік стратегічних альтернатив відповідає певному уявному стану зовнішнього середовища у якийсь момент часу, тобто підприємство обирає дії, які гармонізують з певним віртуальним станом середовища, якого ніколи може і не бути, а тому кількість альтернатив поведінки не повна).

Розроблена просторова модель стратегічного управління організацією дозволяє провести кількісну оцінку стану і динаміки внутрішнього і зовнішнього середовища, яка є основною для прийняття рішень. Тому для аналізу причин стану і динаміки потрібно додатково проводити також якісний аналіз, без якого не можна сформувати належну систему управління.

Література

1. Дракер П. Рынок: как выйыти в лидеры. Практика и принципы. - М., 1992.

2. Ансофф И. Стратегическое управление: [Пер. с англ]/ [Науч. ред. и авт. вступ. ст., с.11-32, А.И. Евенко], - Н.: Экономика, 1989, - 519 с.

3. Портер Майкл Е. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський - К.: Основи, 1998. - 390 с.

Размещено на Allbest.ru