Сучасні проблеми раціонального використання земельних ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 332.3

Сучасні проблеми раціонального використання земельних ресурсів

Василенко Ж.А.

ст. в., Якимчук Т.І., ст. в. (Національний університет

водного господарства та природокористування, м. Рівне)

Стаття присвячена проблемам раціонального використання земельних ресурсів в умовах реформування організаційно-правових форм господарювання у сільському господарстві.

охорона земельний правовий економічний

The article is denoted to the problems of rational using of the earthly recourses in the conditions of reforming of the juridical forms of the manage everything in agriculture.

Для існування людського суспільства земля є і життєвим простором, і економічною основою, тобто засобом виробництва. Таким чином, земля повинна одночасно розглядатись як природний і як економічний ресурс. Земля використовується в усіх галузях народного господарства - або як просторовий базис для розміщення продуктивних сил, або як основний засіб виробництва. В сільськогосподарському виробництві земля використовується як засіб праці і як предмет праці. Роль землі в сільському господарстві визначається тим, що їй притаманна специфічна унікальна властивість - родючість, завдяки якій грунт може забезпечувати потребу рослин в поживних речовинах, воді та повітрі протягом всього періоду вегетування. Але, так як земельні ресурси держави є обмеженими і екстенсифікація використання земельно-ресурсного потенціалу стає не-можливою, то особливого значення набуває питання раціонального ви-користання і охорони земель.

Вирішенню проблеми присвячені роботи вчених В.Трегобчука, П.Саблука, Б.Данилишина, А.Третяка, В.Месель-Веселяка та багатьох інших.

Розвиток ринкових відносин у державі призвів до роздержавлення земель та утворення різноманітних форм сільськогосподарських підприємств. У процесі реформи здійснено перерозподіл землі між сільсько-господарськими підприємствами, фермерами і особистими селянськими господарствами. Якщо у 1990 році сільськогосподарські підприємства використовували 93,5%, а населення - 6,5 % сільськогосподарських угідь, то у 2005 році - вдповідно 50 і 40,3 %, а фермери - 9,7 %. На основі приватної власності на землю і земельні частки (паї) створено різні господарські формування, побудовані на індивідуальній, сімейній та колективній організації праці [1].

Станом на 1 січня 2006 року на основі реформованих сільськогоспо-дарських підприємств створено 23,9 тис. формувань ринкового типу, з них 4,8 тис. приватних, 7,1 тис. товариств з обмеженою відповідальністю, 6,6 тис. фермерських господарств, 1,7 тис. сільськогосподарських кооперативів, 0,8 тис. акціонерних товариств, інших суб'єктів господарювання - 2,9 тис. [1].

В Рівненській області у 2006 році діяли 836 сільськогосподарських пі-дприємств різних організаційно-правових форм господарювання (табл.1).

Переважну більшість з них - 51,7% - становлять фермерські господар-ства, значно менше - 15,9 % та 13,4 % відповідно - приватні підприємства та виробничі кооперативи, приблизно однакову питому вагу - близько 8,6 % - займають державні підприємства та господарські товариства. Отже, можна констатувати, що на Рівненщині, як і в цілому в державі, розвинуті як особи-сті приватні чи фермерські господарства, так і колективні та державні сільськогосподарські підприємства.

В той же час, за даними Головного управління земельних ресурсів у Рівненській області (табл.2), з усіх земель сільськогосподарських підпри-ємств і громадян на долю недержавних сільськогосподарських підприємств припадає 38,0% сільськогосподарських угідь, 2,6% сільськогосподарських угідь становлять землі державних сільськогосподарських підприємств, а 59,5 % сільськогосподарських угідь становлять землі громадян. При цьому середня площа сільськогосподарських угідь фермерських господарств в області становить 124,3 га.

Необхідно зауважити, що фермерські господарства як форма ведення сільськогосподарського виробництва притаманні передовим розвинутим державам, хоча концентрація таких господарств є досить різною - від 70 га в Англії до 32 га в Німеччині, в тому числі на нових землях (колишня НДР) - 197 га [1].

В той же час середня площа сільськогосподарських угідь державних сіль-ськогосподарських підприємств становить по області 298,6 га, тобто, спостерігаємо певне зменшення середнього розміру сільськогосподарських підприємств.

Разом з тим, виробництво сільськогосподарської продукції в господарст-вах Рівненської області часто здійснюється на осушених землях. На жаль, необхідно зазначити, що протягом 1990 - 2006 років площа осушених земель у сільськогосподарських підприємствах зменшилась більше, ніж наполовину (рис.1, рис. 2), що істотно впливає на ефективність сіль-ськогосподарського виробництва.

Таблиця 2. Розподіл земельної площі та сільськогосподарських угідь Рівненської області у2006 році

Рис.1. Динаміка площі осушених земель

Рис.2. Динаміка площі осушених земель із закритим дренажем

В цілому по Україні виробництво валової продукції сільського господар-ства за 1990 - 2005 роки значно зменшилось і становило в 2005 році (в порі-внянних цінах 2000 р.) 66,1 млрд.грн., або 63,3 % до 1990 року. До 2000 року в цілому сільськогосподарське виробництво було збитковим, а у тваринниц-тві прибутки з'явились лише в 2005 році [1].

Так як раціональне використання землі означає, насамперед, отримання максимально можливого обсягу суспільно необхідної продукції з одиниці площі з мінімальними суспільно необхідними витратами на її виробництво із збереженням якісних характеристик землі, то, очевидно, що таке завдання на даний момент не вирішене в нашій державі, а отже, потребує пода-льшого вивчення.

До основних причин зниження ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу можна віднести:

- досить тривалий час переходу до створення нових організаційно-правових форм функціонування сільськогосподарських підприємств;

- різке зменшення державної підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва;

- значне погіршення матеріально-технічного забезпечення сільськогосподар-ського виробництва, відсутність можливості у господарств поповнення і за-міни зношеного машино-тракторного парку;

- неспроможність проведення комплексних меліоративних заходів з метою забезпечення відтворення природних ресурсів;

- недотримання науково обгрунтованих обмежень антропогенного наванте-ження, що призводить до деградації природного середовища;

- низький економічний потенціал новостворених підприємств, що посилю-ється недостатнім розвитком ринкової економіки в державі.

Забезпечення раціонального використання земельних ресурсів можливе тільки за умови впровадження механізму, який поєднає ефективність сільськогосподарського виробництва та забезпечення відтворення землі як природного ресурсу:

1. Розробка і впровадження стандартів раціонального сільськогосподар-ського використання земельних ресурсів.

2. Забезпечення проведення комплексних меліоративних заходів.

3. Забезпечення впровадження заходів із підвищення родючості грунтів.

4. Удосконалення механізму страхування ризиків сільськогосподарського виробництва.

5. Впровадження постійного моніторингу за ефективністю використання земельних ресурсів.

Размещено на Allbest.ru