Диференціація доходів домогосподарств Рівненщини (порівняльний аналіз)

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

Диференціація доходів домогосподарств Рівненщини (порівняльний аналіз)

Шепшелей І.В., ст. 3 курсу ФЕП

Анотація

На основі матеріалів Головного управління статистики Рівненської області аналізуються доходи домогосподарств та їх диференціація. Розглядаються основні напрямки зменшення розриву в доходах населення та пропонуються деякі шляхи подолання бідності в країні.

Annotatіon

On the basis of materials of senior Management of statistics of the Rovno area the family incomes and their differences in levels are analyzed. Some directions of reduction of break (differences) in the incomes of the population are offered and the ways of overcoming of poverty in the country are offered.

 Боротьба з бідністю - загальносвітова проблема, актуальна для всіх, навіть найбагатших країн. За показниками продовольчої доступності нинішній український рівень дещо вищий порога бідності, проте більш як у 8 разів нижчий, наприклад, рівня США. Тому зростання добробуту населення при одночасному поліпшенні екологічного середовища - актуальне завдання сьогодення. Це фундаментальна проблема економічного розвитку України, її стратегічна мета. Подальше топтання на місці без прискорення темпів зростання рівня життя населення та загострення екологічної ситуації є вкрай небажаним і з огляду на прагнення України інтегруватися в ЄС. Більше того, саме зі зростанням добробуту населення наша держава може пов'язувати перспективи свого виходу на європейський і світові ринки та вирішення вкрай гострих проблем еміграції робочої сили.

Саме тому проблемам зростання добробуту населення, економічній безпеці України, шляхам підвищення рівня життя та рівня споживання приділяється величезна увага як у виступах урядовців та політичних лідерів, так і в монографічній та періодичній економічній літературі. Теоретичні опрацювання даної проблеми знаходимо в роботах академіка НАНУ С.Пирожкова, академіка УААН В.Трегобчука, члена-кореспондента УААН Б.Пасхавера, професора С.Мочерного та ін.

Метою даної публікації є проведення порівняльного аналізу доходів та видатків домогосподарств, як найважливіших показників рівня життя, в Рівненській області, в Україні та деяких інших країнах.

Доходи і видатки домогосподарств та співвідношення між різними статтями доходів і витрат сім'ї покликані виконувати наступні економічні функції: 1) демографічну (дітородну); 2) формування фізичних та розумових здібностей дітей; 3) ведення домашнього господарства, забезпечення нормальних побутових умов; 4) формування основних потреб та інтересів індивіда; 5) забезпечення необхідного рівня споживчого попиту на товари і послуги; 6) заощадження необхідних коштів для придбання товарів тривалого користування та забезпечення у старості; 7) функція соціалізації, тобто залучення членів сім'ї до системи суспільних відносин країни; 8) функція екологізації, тобто підготовка членів сім'ї до їх спілкування з природою, до раціональної взаємодії людини і природи. [3, с. 365]

Основою виникнення більшості з названих функцій є формування та використання сімейного бюджету. Найважливіші статті доходів цього бюджету:

· оплата праці (трудові доходи);

· доходи від суспільних фондів споживання (СФС);

· доходи від особистого підсобного господарства (ОПГ);

· доходи від підприємницької діяльності

З метою вивчення матеріального положення населення органами державної статистики постійно проводилися обстеження бюджетів сімей. Нині вводиться категорія домогосподарства. Ця категорія є близькою до поняття сім'я, але вона більш містка, оскільки бюджетне обстеження ведеться не лише у межах повної сім'ї, а й самотніх чоловіків та жінок.

Держкомстат України у січні 2006 року. провів обстеження домогосподарств з метою дослідження самооцінки ними рівня своїх доходів. Деяке покращення економічної ситуації в країні призвело до позитивних зрушень у структурі оцінок домогосподарствами стану свого добробуту. Так, більшість респондентів (67%) оцінили рівень своїх доходів як достатній, але значній їх кількості заощаджень робити не вдавалось. Мали достатній дохід для нормального харчування, але обмежували себе у споживанні непродовольчих товарів та послуг 32% домогосподарств. Разом з тим, майже 1% домогосподарств не змогли забезпечити навіть достатнє харчування.[1]

Відмінності в рівні доходів на душу населення або на одного зайнятого називаються диференціацією доходів. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем. При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.

Диференціація доходів складається під впливом різноманітних факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Причинами нерівномірності доходів є: відмінності у здібностях, відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивація, професійна ініціативність і схильність до ризику, володіння власністю і становище на ринку, дискримінація (чи її відсутність), нарешті, удача та везіння.

Середньомісячні сукупні ресурси одного домогосподарства Рівненщини у 2005 р. склали 1336,2 грн. Основним джерелом надходження ресурсів у домогосподарство є оплата праці, частка якої у сукупних ресурсах становить 46,0% по Україні та 39,9% по Рівненській області. У країнах Європи ця цифра сягає 70 відсотків. Найбільш негативну роль щодо можливості соціально-економічного прогресу України у близькому та віддаленому майбутньому відіграє мізерний рівень реальної заробітної плати з урахуванням продуктивності праці порівняно з розвинутими країнами світу. Так, якщо за рівнем продуктивності праці у промисловості наша держава відставала від США у 2000 р. приблизно у 20 разів, то за рівнем оплати робочої сили - більш ніж у 70 разів.

СФС (суспільні фонди споживання), які включають пенсії, стипендії, пільги, соціальні допомоги, послуги у сфері освіти, охорони здоров'я, витрати держави на збереження довкілля, становили чверть сукупних ресурсів пересічного домогосподарства.

Доходи від ОПГ (особистого підсобного господарства) складають 10,6% по Україні та 19,9% по Рівненській області. Тобто частка доходів від особистих підсобних господарств Рівненщини вдвічі перевищує надходження від даного джерела по Україні. Це зумовлено, в основному тим, що більшість домогосподарств області, а саме 51%, зосереджені у сільській місцевості. Допомоги від родичів та інших осіб становили 6%. Дуже низькою є частка доходів від підприємницької діяльності - 4% про що свідчать дані табл.1.

Таблиця 1 Структура доходів домогосподарств в 2005 р.*

* - таблиця складена нами на основі даних Головного управління статистики в Рівненській області (див.[1])

Сукупні доходи суспільства в цілому і кожного з його членів оцінюються як показники економічного добробуту. Отримувані населенням доходи складають базу певного рівня життя, який оцінюється як забезпеченістю населення життєвими благами, так і рівнем розвитку потреб людей у певних благах. Для визначення рівня життя населення розраховують показники прожиткового мінімуму, мінімального рівня заробітної плати, порогу бідності, тощо.

Законодавство України визначає категорію „прожитковий мінімум" як орієнтир, нижче якого рівень життя людини не повинен опускатися. Визначається він нормативним методом в розрахунку на місяць на одну людину. В прожитковий мінімум закладено споживання на рік. В Україні закладені норми харчування на 20% нижчі, ніж фізіологічні потреби, але не всі мають зарплату, щоб задовольнити потреби навіть за заниженим прожитковим мінімумом. З даною величиною тісно пов'язаний показник мінімальної заробітної плати, що базується на наборі товарів і послуг, які задовольняють головні фізіологічні та соціальні потреби окремої людини або типових сімей. Ці дві величини повинні співпадати, але цього не відбувається. Мінімальна заробітна плата, як правило, є дещо нижчою від прожиткового мінімуму. В Укріїні в 2000 р. межа малозабезпеченості становила 270 грн. на особу щомісяця. Однак середня заробітна плата була нижчою за цю межу майже на 70 грн. У прожитковий мінімум було враховано лише фізіологічний мінімум, що давало змогу придбати 21,5 кг м'яса на рік, тоді як для здорового харчування потрібно 83 кг. Мінімальний прожитковий мінімум не був забезпечений для майже 75% домогосподарств

Витрати домогосподарств - це сукупність грошових коштів та матеріальних благ, які витрачаються у процесі виконання домогосподарствами економічних функцій.

Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства Рівненської області у 2005 р. склали 1002,9 гривень. Порівняльний аналіз загальної структури видатків домогосподарств ілюструють дані табл. 2, з якої видно, що 61% сімейного бюджету в Україні, а в Рівненській області - більше 65%, спрямовується на харчування.

Таблиця 2 Структура витрат домогосподарств в 2005 р.*

* - таблиця складена нами на основі даних Головного управління статистики в Рівненській області (див.[1])

Така висока частка витрат на харчування вказує на низький рівень життя у країні і в області зокрема. Згідно закону, відкритого австрійським вченим Енгелем, країни, в яких населення витрачає на продовольчі потреби 60 і більше відсотків сімейного бюджету, належать до групи бідних, а отже і наша країна в тому числі. У більшості ж країн ЄС та розвинених держав світу витрати на харчування складають менше 25% доходів сім'ї, а видатки на відпочинок та розваги перевищують видатки на харчування. У нас витрати на відпочинок складають тільки 3 відсотки сімейних видатків.

На купівлю непродовольчих товарів домогосподарства направляли приблизно 20% усіх сукупних витрат. Витрати на послуги складали десяту частину бюджету домогосподарств. У зв'язку з необхідністю направляти найбільшу частину витрат на харчування переважна більшість домогосподарств обмежувала себе у споживанні непродовольчих товарів та послуг. Окремі сучасні товари тривалого користування залишаються недоступними для більшості домогосподарств (наприклад кондиціонери, супутникові антени та ін.), або ж майже недоступними (наприклад комп'ютери, мікрохвильові печі та ін.) про що свідчать дані табл. 3.

Таблиця 3 Розподіл домогосподарств за наявністю товарів тривалого користування *

* - таблиця складена нами на основі даних Головного управління статистики в Рівненській області (див.[1])

Подолання бідності вимагає підвищення життєвого рівня населення в багатьох напрямах: зростання доходів та зайнятості, забезпечення житлом, збільшення витрат на охорону здоров'я, освіту та ін. Але з огляду на сучасну структуру сімейних бюджетів домогосподарств України перше місце посідає забезпечення усім верствам населення повноцінного харчування.

Згідно методики ООН пропонуються два показники, що характеризують продовольчу ситуацію в країні: 1) порогом бідності вважається душовий добовий раціон харчування з енергетичною цінністю, нижчою за 2500 ккал., 2) до групи бідних відносяться також країни, в яких населення витрачає на продовольчі потреби більше 60% сімейного бюджету.

Запропоновані два показники можна об'єднати: якщо поділити кількість кілокалорій (або вагові одиниці конкретного продукту) на частку відповідних затрат у сімейному бюджеті, дістанемо купівельну спроможність 1% сімейного бюджету. Показник відбиває рівень продовольчої доступності і зручний тим, що дає змогу проводити міжнародні зіставлення незалежно від відмінностей цін, доходів, валютних курсів. Зокрема, згідно із згаданою методикою ООН, порогом бідності є такий стан, коли на 1% сімейного бюджету можна придбати менше 40 ккал поживних речовин на день.

Зовсім інша ситуація простежується у країн, які досягли продовольчого багатства і благополуччя. Світовим економічним лідером сьогодні є США, а тому американські показники можуть слугувати взірцем.

Енергетична цінність добового душового споживання харчових продуктів у США становить 3800 ккал при питомій вазі продовольчих затрат у сімейному бюджеті на рівні 10%. Виходить 380 ккал на 1% сімейного бюджету, або майже в 10 разів більше, ніж у бідних країнах.

Яке місце займає Україна у цьому розмаїтті коливань? У 1990 році середній добовий раціон харчування містив 3600 ккал при 33% продовольчих затрат у сімейному бюджеті, або 109 ккал на 1% сімейного бюджету. У 2005 р. добове душове харчування знизилося до 2798 ккал, а частка продовольчих затрат, як зазначалося вище, зросла до 61%, тобто на 1% сімейного бюджету припадає 45,8 ккал. Таким чином, за показником продовольчої доступності нинішній українській рівень трохи вищий від порога бідності, але майже у 2,3 рази нижчий від власної докризової позначки і більш як у 8 разів нижчий від американського рівня.

Слід зазначити, що забезпеченість продуктами харчування повинна вимірюватись не лише в ккал. Здорове харчування обов'язково включає такі компоненти як споживання м'ясо- і рибопродуктів. Українським НДІ харчування розроблено збалансований за основними продуктами, енергетичною цінністю і поживними речовинами раціон. Він рекомендує норми раціонального (здорового) харчування, згідно з якими споживання, наприклад, м'ясопродуктів має становити 83 кг на рік на людину. У 2003 році фактичне споживання м'ясних продуктів становило лише 34,5 кг на людину, тобто 41,6% від рекомендованої норми. Це означає, що за даною позицією бракувало 58,4% до норми повноцінного харчування. Цей недобір називається дефіцитом продовольчого споживання і використовується як показник продовольчої бідності (недоїдання). Аналогічна ситуація складається і по інших продуктах харчування. Рівень забезпечення раціональних норм харчування перевищує 100% тільки по картоплі та хлібопродуктах.[7, c. 43]

бідність дохід домогосподарство еміграція

Таблиця 4 Продовольче споживання в Україні*

* - таблиця складена нами на основі даних наведених Б. Пасхавером . (6, с. 71)

Пом'якшення нерівності розподілу доходів у суспільстві, забезпечення повноцінного харчування та боротьба з бідністю є надзвичайно важливим завданням держави в ринковій економіці. Проте не єдиним. Підвищення рівня життя населення вимагає суттєвого поліпшення стану довкілля та екологічної ситуації, що на ділі практично не виконується. За даними вчених-екологів стан забрудненості повітря на 1% спричиняє збільшення смертності на 0,094--0,126%. Підвищений шум (понад 55 децибел) прискорює процеси старіння та скорочує тривалість життя на 8--12 років, спричиняє часткову втрату слуху, сприяє інфекційним захворюваням, призводить до розумових розладів та порушень психіки.

Отже, для істотного поліпшення рівня життя в Україні необхідно здійснити не тільки реструктуризацію економіки, створити умови для сталого економічного зростання, а і спрямувати соціально-економічну політику на ефективне забезпечення сприятливих можливостей життєдіяльності людини згідно з її природою. Витрати на охорону довкілля доцільно частково включати в доходи домогосподарств. Це зумовлено тим, що погіршення стану довкілля вимагає зростання витрат на відтворення робочої сили (поліпшення якості харчування, збільшення витрат на охорону здоров'я тощо). Існують суттєві зв'язки між зростанням інтенсивності праці (насамперед розумової), нервових, психічних та емоційних навантажень на людський організм в умовах забрудненого довкілля і необхідністю задоволення зростаючих екологічних потреб для належного відтворення людини як біологічної істоти, природного компонента робочої сили нормальної якості. Підвищення екологічних потреб зумовлено: 1) зростаючими вимогами науково-технічного прогресу; 2) високими темпами забруднення навколишнього середовища внаслідок надмірної концентрації екологічно небезпечних виробництв, урбанізації і забрудненості великих міст автомобілями та ін. Так, у США ще на початку 1980-х років майже 9% смертності населення було пов'язано з підвищенням вмісту шкідливих речовин у повітрі.

До вироблення екологічної політики слід залучати як широкі верстви населення, так і політичні партії та суспільні організації. Реалізація цієї політики повинна бути прерогативою держави. А отже і витрати на охорону довкілля повинні бути обов'язковою частиною соціальних витрат держави.

Суперечність між людиною і природою, забруднення довкілля стали глобальною проблемою, тому для її розв'язання потрібна координація дій у межах держави та зусиль держав у межах окремих регіонів світу і всієї планети.[2, c. 548]

Проведений аналіз дає підстави для констатації того факту, що в соціально-економічному житті держави відбувається чимало позитивних змін. Одночасно він свідчить, що досягнутий рівень доходів населення є недостатнім для задоволення першочергових потреб: купівлі необхідних продуктів харчування та товарів тривалого користування. Разом з тим, увага, яка приділяється державою подоланню бідності та підвищенню життєвого рівня населення, надає впевненості в прискорені найближчим часом динаміки позитивних процесів в соціально-економічній сфері України та її регіонів.

Література

1. www.oblstat.rivne.com.

2. Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т.1/ редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2000. - 864 с.

3. Економічна енциклопедія. У трьох томах. Т.3/ редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 952 с.

4. Навчальний економічний словник-довідник: терміни, поняття, персоналії./За наук. Ред.. Г.І. Башнянина і В.С. Іфтемічука. - 2-ге видання, виправлене і доповнене, - Львів: «Магнолія 2006», 2007. - 688 с.

5. Мочерний С.В.,Устенко О.А. Основи економічної теорії. Навчальний посібник. - Тернопіль: «Астон», 2001. - 507 с.

6. Пасхавер Б. Продовольчий аспект подолання бідності. //Економіка України. - 2004. - №10. - 96 с.

7. Пасхавер Б. Сучасний етап продовольчої безпеки. //Економіка України. - 2006. - №4. - 96 с.

Размещено на Allbest.ru