Економіка водного господарства у стратегії розвитку вітчизняного агропромислового комплексу

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

Економіка водного господарства у стратегії розвитку вітчизняного агропромислового комплексу

Ступницький В. В. к.е.н., доцент

Анотація

меліорація землекористування агропромисловий економіка

Доведено необхідність державної підтримки вітчизняної меліорації. Запропоновано напрям комплексного вирішення проблем землекористування в ринкових умовах.

Annotatіon

The necessity of state support of home land-reclamation is led to. The direction of decision of complex problems of land-tenure in market suggests condition.

Стале економічне зростання, характерне для України впродовж останніх трьох років, позитивно вплинуло і на розвиток сільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, загальна ситуація в цьому секторі української економіки залишається досить складною. Сільське господарство, як основа аграрного сектора, продовжує перебувати у кризовому стані. Найболючішою проблемою залишається низька ефективність сільськогосподарського виробництва та вимирання сіл.

Держави, які прагнуть національної безпеки та соціально-економічної стабільності, завжди приділяють значну увагу питанням продовольчої безпеки, розвитку сільськогосподарського виробництва, забезпечують пріоритетність агропереробного комплексу. Більшість розвинутих країн з метою забезпечення власної продовольчої безпеки намагаються одержати очевидні переваги в своїй аграрно-продовольчій стратегії, використовуючи при цьому міжнародні механізми СОТ і ФАО - Міжнародної продовольчої та сільськогосподарської організації, членом якої у 2003 році стала і Україна. З їх допомогою вони розширюють ринки власних надлишкових продуктів в інших країнах, а також збільшують асортимент продовольчих товарів для свого населення.

Законодавчі та виконавчі органи влади України досить тривалий час розглядали розвиток аграрного виробництва лише крізь призму земельної реформи, інші аспекти недооцінювались та й не враховувались. Починаючи з 2006 року, підходи у державному управлінні стосовно сільського господарства докорінно змінюються. Так, прийнято закон «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», розроблена та схвалена концепція «Комплексної програми підтримки розвитку українського села на період до 2015 року». Слід також відмітити Указ Президента України № 187/2006 від 3 березня 2006 року «Про заходи щодо розвитку зрошуваного землеробства в Україні», в якому відзначено, що подальше нарощування аграрного потенціалу і створення сприятливих умов для соціально-економічного та екологічно збалансованого розвитку південних регіонів України повинно здійснюватися через раціональне використання земельних, водних, матеріально-технічних і трудових ресурсів. А це не що інше, як визнання на вищих рівнях державного управління важливої ролі меліорації, зокрема її зрошуваного аспекту, для відбудови АПК країни.

Проблеми вітчизняного АПК постійно перебувають в центрі уваги вчених-економістів. Проблеми ж водного господарства у контексті АПК менш досліджені, аналізуються переважно окремі їх аспекти. Так, праці Г.Е.Жуйка, В.С. Снігового, В.О. Ушкаренка присвячені аналізу економічної ефективності зрошувального землеробства; М.В. Щурик оцінює ефективність інвестування у підвищення родючості ґрунтів Карпатського макрорегіону. Комплексне дослідження економічних проблем української меліорації наразі відсутнє. Між тим умови ведення сільськогосподарського виробництва докорінно змінились (це стосується і природних аномалій), а проблема продовольчої безпеки країни вимагає перегляду економічного механізму агропромислового комплексу.

Метою даного дослідження є оцінка економічного стану меліорації в Україні, доведення необхідності державної підтримки цієї галузі та надання відповідних рекомендацій задля розв'язання продовольчої проблеми з врахуванням умов та можливостей вітчизняної економіки.

Під час перехідного періоду в Україні відбулося багато змін. Однією з головних стала зміна форми власності на землю, яка в свою чергу спричинила зміни у структурі сільськогосподарських виробників.

На початку реформ у структурі українських сільськогосподарських виробників домінували великі громадські господарства (радгоспи та колгоспи), які за рахунок періодичних державних фінансових вливань були досить ефективними та прибутковими (табл. 1).

Таблиця 1 Ефективність українських сільськогосподарських виробників станом на кінець 1990 року*

* Джерело: [2].

У процесі трансформації економіки країни відбулося падіння обсягів сільськогосподарського виробництва, а аграрна сфера опинилася в кризі. Навіть у 2005 році валова продукція сільського господарства в країні у порівнянні з 1990 роком досягла лише позначки 63,3 %.

Частково це падіння було пов'язане зі структурними трансформаціями. Під час реформ традиційні і визначальні для радянських часів великі сільськогосподарські підприємства поступилися місцем у виробництві продукції дрібним приватним господарствам. Процентне співвідношення цих категорій господарств змінилося з 72,4 : 27,6 у 1990 році до 40,7 : 59,7 у 2005 році. Станом на 1 січня 2006 року на основі реформованих 11,8 тис. колективних сільськогосподарських підприємств створено 23,9 тис. формувань ринкового типу, з них 4,8 тис. приватних, 7,1 тис. товариств з обмеженою відповідальністю, фермерських господарств - 6,6 тис, 1,7 тис. сільськогосподарських кооперативів, 0,8 тис. акціонерних товариств, інших суб'єктів господарювання - 2,9 тис. [2].

Середній розмір 21,4 тис. українських сільськогосподарських виробників становить 939 га, з них 79,7% землі використовуються великими господарствами з середнім розміром по 2655,4 га. Відтак процеси реформування українського сільського господарства засвідчили пріоритет розвитку великих сільськогосподарських виробників.

У 2005 році рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в Україні становив 6,8% [2]. При цьому слід зазначити, що вітчизняним фермерам були надані ділянки із земель запасу, до яких включено найгірші землі. Проте й ці господарства працюють прибутково і на 100 га сільськогосподарських угідь виробляють валову продукцію рослинництва на рівні продуктивності інших форм сільськогосподарських підприємств.

Ефективність і стабільність сільськогосподарського виробництва значною мірою визначається природними чинниками, але на них впливають й інші чинники. Науковці В.І. Бойко, В.С. Рибка, О.В. Ковтун, Л.В. Андрійченко доводять, що нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні України значною мірою пов'язана з недостатнім використанням потенціалу продуктивності ярої пшениці в Степу. Дані науково-дослідних установ, сортодільниць і передових господарств свідчать, що ця культура може формувати високі й стабільні врожаї на рівні 35-40 ц/га. Проте середня врожайність за останні п'ять років (2001-2005) по Україні та в умовах Степу становила відповідно 20,8 і 17,6 ц/га, тобто у виробництві пшениці потенціал урожайності реалізовано лише наполовину. Пов'язано це з використанням як посівного матеріалу застарілих низькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою технологічною забезпеченістю у проведенні зрошень [3].

Між тим показники врожайності (таблиця 2) доводять економічну доцільність та необхідність зрошувальної меліорації на землях південного Степу. Вартісна величина приросту врожайності 1,1 т/га перекриває витрати, пов'язані з організацією та проведенням поливів, збиранням, транспортуванням і доробкою додаткового врожаю. Таким чином, це засвідчує, що в умовах степової зони України вирощування ярої пшениці на поливних землях є одним із неосвоєних резервів підвищення продовольчої безпеки України.

Таблиця 2 Економічна доцільність зрошувальної меліорації на землях південного степу України впродовж 2004-2006 років*

*Розраховано за: [3].

Слід нагадати, що зона степу має в структурі орних земель країни найбільшу питому вагу - 48,2%, лісостеп - 36,2%, решта - зона Полісся. У 2005 році питома вага цих зон у валовому виробництві зерна складала відповідно 46,3; 40,9; 12,8%, а експортні поставки зерна цими зонами склали 44,3; 45,2 та 10,5% [4]. Враховуючи постійні аномальні зміни клімату з тенденцію до більш сухого, зазначимо, що зрошувальна меліорація стає вкрай необхідною і у зоні Полісся. Це засвідчив 2007 рік: протягом травня не спостерігались опади, і урожайність зернових зменшилась приблизно наполовину в порівнянні з минулим роком.

Незважаючи на необхідність, розвиток зрошення стикається зі значними фінансовими проблемами, які виникають як у фермерських господарств, так і у великих сільськогосподарських підприємств. Ці проблеми, зокрема, пов'язані з розривом індексу промислових цін та індексу цін на сільськогосподарську продукцію: ціни на сільськогосподарську продукцію у середньому за 1990-2004 рр. зросли значно менше (у 5,8 рази), ніж ціни на промислові товари, які споживаються галуззю. Несформованість вітчизняного ринку іпотеки вказує на неможливість залучення зовнішніх запозичень. А відтак формується песимістичний варіант розвитку зрошувальної меліорації.

Фермерські господарства виявилися фактично відмежованими від поливних площ, а їм, нагадаємо, були виділені гірші землі. Розвиток зрошення у великих сільськогосподарських підприємствах за рахунок власних джерел фінансування також практично неможливий, це дуже значні капіталовкладення, які сьогодні у сільськогосподарського виробника відсутні. Тому можна не дивуватися парадоксальним ситуаціям, коли мали місце втрати посівів на ділянках, які розміщувались за сто метрів від зрошувальних систем. У аграріїв просто не було коштів на подачу вкрай необхідної зрошувальної води. Розвиток зрошувальної меліорації можливий за рахунок переважно державного фінансування, що не виключає можливість залучення інших джерел.

Власних коштів підприємств сільського господарства не вистачає й на оновлення основних засобів. Сукупні основні засоби виробників за 1996-1998 роки зменшилися на 10,2 млрд. грн., за 1999-2000 рр. - на 3,4 млрд., а протягом 2001-2004 рр. - ще на 37,7 млрд. грн. Відновлення меліоративних засобів практично не здійснюється. Лише у 2002 році капітальні витати на поліпшення земель дещо зросли, а в подальшому сільськогосподарські підприємства практично не мали можливості їх оновлювати. Цю характерну тенденцію засвідчує аналіз основних засобів аграрних підприємств Херсонщини (табл.3).

Таблиця 3 Структура основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення аграрних підприємств на прикладі Херсонської області, %*

* Джерело: [5].

На початок 2006 року реконструкції та підвищення технічного рівня потребують зрошувальні системи на площі понад 1 млн. га. Потреби поливної техніки складають 26,0 тис. од. дощувальних машин при наявності лише 8 тис, тобто забезпеченість становить 30,7%. Крім того, понад 80% з наявної поливної техніки вже відпрацювали свій нормативний строк.

Відсутність грошових коштів у с-г виробників на оплату електроенергії в 1996--2005 роках спричинило не полив від 0,8 до 1,4 млн. га зрошуваних земель. Ще майже на 100 тис. га було проведено лише по 1--2 поливи замість необхідних за технологією 3--5 [6].

Крім відсутності коштів на оплату подачі води випливає інша проблема - це диверсифікація тарифів на подачу води. Для прикладу Луганська область де вартість подачі 1 куб.м води на полив складає 28,8 коп., а по країні середній показник - 6,7 коп.

Особливе проблема - це бюджетна підтримка сільських виробників. На жаль в Україні вона найменша та й то скорочується (табл. 4). Дана проблема сільського виробництва загалом, а меліорації в першу чергу усугубиться при вступі СОТ. Адже саме питання бюджетної підтримки чітко регламентується правилами СОТ, згідно з якими витрати бюджету на підтримку сільського господарства поділяються на ті, що потрібно (заходи "жовтого кошика") і не потрібно (заходи "зеленого кошика") скорочувати (табл. 5) [7].

Таблиця 4 Порівняльні рівні бюджетної підтримки сільського господарства*

* Джерело: [7].

Відповідно до правил СОТ державне фінансування меліораційних заходів буде скорочено, адже воно попадає у «зелений кошик» - це фінансова підтримка виробництва продукції тваринництва і рослинництва, яка в порівнянні з 2005 роком скорочена більше чим на 490 млн. грн.(табл. 5).

Якщо говорити про продовольчу безпеку України, то природнокліматичні та соціально-економічні умови вимагають збільшення бюджетного фінансування сільського виробництва і в першу чергу меліорації. Зате вступ у СОТ, фактично змушує уряд забезпечувати продовольчу безпеку за рахунок вимушених закупівель продовольчих товарів за кордоном.Українському уряду вдалося уникнути даного протиріччя. У програмі розвитку українського села державна фінансова допомога приймає інший характер. Вона чітко розподілена. Це підтримка доходів виробників сільськогосподарської продукції, підтримка сільськогосподарського виробництва в складних кліматичних умовах, заходи з поліпшення земель та охорони навколишнього середовища і окремо виділено заходи по меліорації земель на які передбачається направити до 2015 року 3435 бюджетних млн. грн. [1].

Таблиця 5 Витрати бюджету-2006 по Міністерству аграрної політики України згідно з правилами СОТ, млн. грн.

Таким чином, меліоративне господарство країни - це не автономна система, а органічно поєднана підсистема у складному організмі аграрного виробництва. Це поєднання на даний період в більшій мірі посилюється досить складними неоднозначними сучасними кліматичними процесами та досить низьким соціально-економічним розвитком українського селянства.

Безперечно, меліоративне господарство буде реалізовано й у нових формах господарювання, в першу чергу фермерстві. На даний період вони не в змозі його повноцінно використовувати на своїх землях. У майбутньому все це вказує на збільшення бюджетної допомоги. Але для ефективного використання державного фінансування слід провести інвентаризацію меліоративних земель з метою формування комплексної програми розвитку меліорації на період до 2015 року. Пріоритетом повинно стати забезпечення високої віддачі від діючих меліоративних (першочергово зрошувальних) систем; відновлення роботи частково діючих систем; розвиток інноваційних енерго та водозберігаючих технологій поливу і відповідної техніки.

Для вирішення цих стратегічних завдань є нормативна база (закон про меліорацію, комплексна програма підтримки розвитку українського села), але необхідна ринкова інфраструктура. Навчальних та дослідних інститутів достатньо, але ринкові умови висувають нову форму - це технологічний парк. Назріла необхідність створення технологічно-меліоративного парку, який в подальшому за рахунок вітчизняних інновацій забезпечить надходження й іноземного капіталу у меліоративну галузь. Запорука майбутнього успіху дано парку можлива за рахунок пільгового (можливо і нульового)оподаткування в продовж перших п'яти років. Але сфера інтересів парку повинна стосуватись і соціально-економічних аспектів, а саме: обґрунтування відповідних науково обґрунтованих системи платежів, пільг, виплат, субсидій та ін.; розробка відповідних загальнодержавних та регіональних природоохоронних програм. Та сам парк буде реалізацією обіцянки президента Ющенка щодо створення на Україні зони вільного підприємництва на подобі «Силіконової долини», але у сфері земельного користування, природо охорони та меліорації.

Література

1. Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 пору (проект) // Економіка АПК. - 2007. - № 1. - С. 3-49.

2 Никонов А.А. Концепция развития агропромышленного комплекса СССР на ближайшие годы и перспективу // Вестник сельскохозяйственной науки. - 1990. - № 8(407). - С. 3-18.

3. Бойко В.І., Рибка В.С., Ковтун О.В., Андрійченко Л.В. Економічні та агротехнічні аспекти підвищення ефективності виробництва продовольчого зерна ярої пшениці в умовах степу України // Економіка АПК. - 2006. - № 12. - С. 41-48.

4. Дергач І.В. Розвиток зернового виробництва та його адаптивної інтенсифікації в умовах ринку // Економіка АПК. - 2007. - № 5. - С. 100-104.

5. Мамуль Л.О. Матеріально-технічне забезпечення регіональних АПК // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С. 11-19.

6. Лайко П.А. Бабієнко М.Ф. Іщенко Т.Д. Хоменко М.П. Бузовський Є.А. Гойчук О.І. Кулаєць М.М. Жуйков Г.Є. Витвицька О.Д. Скрипниченко В.А. Роль водної меліорації в забезпеченні продовольчої безпеки країни // Економіка АПК. - 2007. - № 4. - С. 12-20.

7. Супіханов Б.К. Бюджетна підтримка сільського господарства // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С. 61-66.

Размещено на Allbest.ru