Рис.1 Основні типи виробничих функцій та взаємозв'язки видів виробничих витрат за їх абсолютним значенням (ПВ - постійні витрати, СВ - сумарні витрати, ЗВ - змінні витрати, МВ - маржинальні витрати)

Функція виробничих витрат показує, що на формування витрат перелічені чинники мають як прямий, так і непрямий вплив. Зокрема, розміри по постійних і змінних виробничих ресурсів, обсяг виробництва продукції, розмір щорічних валових інвестицій з урахуванням періоду часу (короткостроковий чи довгостроковий період) можуть мати як прямий, так і непрямий вплив на рівень виробничих витрат. З їх підвищенням, наприклад, собівартість продукції може зменшуватися. Водночас ціна на змінні виробничі ресурси, враховуючи її транспозицію, помножена на обсяг змінних виробничих ресурсів, безпосередньо впливає на рівень і загальну суму виробничих витрат - із їх збільшенням собівартість продукції також зростає.

Одним із способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства є зниження собівартості продукції. Товаровиробник повинен прагнути до скорочення витрат виробництва постійно, а не лише тоді, коли потрапляє у складне фінансово-економічне становище. Адже низька індивідуальна собівартість забезпечуватиме підприємству додатковий прибуток, розміри якого будуть тим більшими, чим меншою буде індивідуальна собівартість продукції порівняно із суспільною. Ринок, віддаючи більше грошей покупців виробникам, які ефективніше господарюють, ніби виносить їм матеріальну подяку від суспільства за низьку собівартість.

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників, який комплексно характеризує якісні зміни в техніці, технології, організації праці та виробництва, що відбувається на підприємстві. Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи. собівартість витрати управління нормування

1. Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат внаслідок дії таких двох факторів:

1) зниження норм витрат матеріалів. У цьому разі економія обчислюється за формулою

, (5)

де - економія за рахунок зниження норм витрат матеріалів, грн.;

та - норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу відповідно, нат.од.;

- ціна матеріального ресурсу, грн.;

- обсяг випуску продукції після здійснення заходу, нат.од.;

, (6)

де - економія витрат за рахунок зниження трудомісткості продукції, грн.;

і - трудомісткість продукції до і після здійснення заходу відповідно, н.-год;

та - середньогодинна ставка робітників до і після здійснення заходу відповідно, грн./год;

- середній відсоток додаткової ЗП для певної категорії робітників, %;

- встановлений законодавством відсоток відрахувань на соціальні заходи, %.

, (7)

де - економія витрат внаслідок поглиблення спеціалізації та розширення кооперування, грн.;

- собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

- оптова ціна виробу, виготовленого на спеціалізованому під-ві, грн.;

- транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

- кількість виробів, отриманих по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, нат. од.

3. Зміна структури й обсягу продукції зумовлює відносне зниження умовно-постійних витрат підприємства, яке можна обчислити так:

, (8)

де - економія витрат в результаті зниження умовно-постійних витрат підприємства, грн.;

- приріст обсягу продукції в плановому році, %;

- сума умовно-постійних витрат у базовому році, грн.

Загальний вплив зазначених факторів на собівартість продукції визначається так:

(9)

У зниженні собівартості суспільство зацікавлене не менш, ніж виробник, адже низька собівартість означає, по-перше, що виробництво функціонує ефективно і завжди обмежені ресурси суспільства використовуються раціонально, по-друге, вивільнені завдяки їх раціональному використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по-третє, зниження індивідуальної собівартості продукції більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари.

Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство, самостійно виходячи із конкретних умов господарювання, необхідності забезпечення прибутковості підприємства, визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів тощо. Тому, в процесі техніко-економічних розрахунків повинна бути обґрунтована величина витрат для виробництва і реалізації продукції. Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури.

При визначенні нормативних величин накладних витрат пропонується враховувати їхній базовий рівень. Визначаючи нормативний рівень постійної частини накладних витрат на майбутній період, необхідно враховувати прогнозований рівень інфляції. Визначаючи нормативи витрат, необхідних для реалізації продукції, на плановий рік, доцільно враховувати такі показники:

- фактичний рівень обсягу виробництва по підприємству у базовому році ;

- запланований прогнозований рівень зростання обсягу виробництва товарної продукції ;

- фактичний рівень витрат на збут в базовому році ;

- частка (коефіцієнт) змінних витрат на збут у їхній загальній сумі в базовому році ;

- прогнозований темп інфляції .

Отже, норматив (у відсотках) витрат, необхідних для реалізації продукції можна визначити за формулою:

, (10)

На підприємстві облспоживспілки "Рівненському заготівельно-виробничо-збутовому комбінаті", діяльність якого пов'язана з виробництвом, заготівлею, переробкою та реалізацією товарів народного споживання, всіх видів морепродуктів, сільськогосподарської та харчової продукції, також здійснюється управління витратами шляхом нормування, обліку та калькулювання витрат. Економія ресурсів даного промислового підприємства досягається завдяки підвищенню ефективності їх використання.

Дане підприємство введене в дію в 1967 році в складі трьох цехів: консервного, засолювального та безалкогольного річною потужністю відповідно 3 муб, 400 тонн та 100 тис.дал. Асортимент налічує понад 80 назв продукції, щорічно поповнюється 15-20 новими видами. Вся продукція сертифікована, штрих кодована та упакована в термозбіжну полімерну плівку. Запроваджено міжнародну систему управління якістю ISO-9001.В найближчих планах придбання лінії розливу плодово-ягідних соків, що дозволить суттєво розширити асортимент цього виду продукції та розширити ринки збуту. Дві третини продукції комбінату поставляється в торгівельну мережу споживчої кооперації області, третина - позасистемним покупцям, зокрема санаторіям Трускавця та Криму, до Польщі та в Сполучені Штати Америки.

За нинішніх умов господарювання економити на заробітній платі, на матеріальних ресурсах - вичерпні можливості, а отже системне управління витратами, вдосконалення методів нормування, обліку й калькулювання витрат - чи не єдиний шлях досягнення успіху. Необхідно також навчитись вміло використовувати функцію виробничих витрат для того, щоб знати як ті чи інші витрати будуть себе поводити в плановому році. А для того, щоб наші прогнози були більш точними - потрібно враховувати вплив різноманітних факторів на витрати виробництва та реалізацію продукцію.

Література

1. Петрович Й.М. Економіка виробничого підприємництва: навчальний посібник, Київ: Знання, 2002р.;

2. Гордійчук А.С., Стахів О.А., Економіка підприємства, Рівне: 2000р.;

3. Цал Цалко, Витрати підприємства, Київ: 2001р.;

4. Кміть В.М. Оптимізація накладних витрат у забезпеченні підвищення конкурентоспроможності продукції // Фінанси України. - 2004. - №9, с.58-65;

5. Покропивний С.П., Економіка підприємства, Київ: 2003р.;

6. Партин Г.О. Формування стратегічної моделі управління витратами підприємства // Фінанси України. - 2004. - №9, с. 73-78;

7. Шандова Н.В. Методичні аспекти організації управління витратами // Фінанси України. - 2003. - №12, с. 53-57;

8. Бондар Н.М. Економіка підприємства: навчальний посібник, Київ: "Видавництво А.С. К.", 2004р.;

9. Дем'яненко С.І. Менеджмент витрат: навчальний посібник, Київ, 1998р.

Размещено на Allbest.ru