Передумови сталого розвитку лісоресурсного комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

202

Рівненського інституту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

ПЕРЕДУМОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛІСОРЕСУРСНОГО КОМПЛЕКСУ

Пекарська О.В., викладач

кафедри економіки підприємства

Анотація

лісовий економіка сталий розвиток

В статті розглянуті суть, значення та необхідність сталого розвитку лісового сектора економіки, а також завдання, які потрібно вирішити. Крім того, розглянуті сильні та слабкі сторони формування сталого розвитку лісового комплексу. А також основні передумови сталого розвитку лісового сектора економіки.

Annotation

In the article are considered essence, value and necessity of steady development of forest of economy, and also task, which are needed to decide. In addition, the considered strong and weak sides of forming of steady development of forest development, and also basic pre-conditions and facilities of providing of steady development of forest and resources complex.

Виклад основного матеріалу

Сталий розвиток - екорозвиток - це надзвичайно важлива проблема, яка охоплює вибір шляхів розвитку усього людства, окремих кран, діяльність підприємств і повсякденне життя окремої людини. На сучасному етапі розвитку суспільства назріла нагальна потреба у глобальному вивченні питань взаємодії людини та природи, виявленні наслідків цієї взаємодії та розробці природоохоронних заходів. У вирішенні цієї проблеми мають взаємодіяти усі типи наук, галузі економіки, верстви суспільства [1].

Під сталим розвитком лісового господарства слід розуміти основне положення, яке на основі економічних, екологічних та соціально-культурних функцій лісів, визначає поведінку всіх користувачів лісовими ресурсами та послугами з метою покращення якості довкілля та забезпечення добробуту теперішніх та майбутніх поколінь [2].

Інтенсивний розвиток сільського та лісового господарства, техніки, збільшення чисельності населення та все зростаючі наслідки господарської діяльності людини призвели до виснаження та забруднення природних ресурсів, що обумовило порушення екологічної рівноваги в багатьох регіонах світу. Винищення лісів на земній кулі становить сьогодні 20 га/хв.. Ліс є природнім фактором, який позитивно впливає на клімат, ґрунти, посилює стійкість природних систем до різного роду антропогенного впливу. Важко переоцінити багатогранні еколого-захисні функції лісів Західного регіону України, завдяки яким попереджуються ерозійні процеси, покращується стан водних ресурсів, підвищується врожайність сільськогосподарських культур, створюються сприятливі умови для життя людей [1].

Значний внесок до вивчення та розв'язання проблеми раціонального використання і відтворення лісових ресурсів багатьма вченими. В першу чергу слід назвати таких відомих вчених, як О.Н. Анцукевич, М.М. Бойко, А.С. Бондар, С.А. Генсирук, Я.Я. Дяченко, В.І. Пила, П.С. Погребняк, В.О. Поляков, І.М. Синякевич, І.В. Туркевич, М.А. Хвесик та інші.

Серед науковців, що займалися питанням економіки лісокористування можна відмітити: А.О. Гусєву, Є.В. Мішеніна, Н.С. Дворянину, Ю.Ю. Туниця, Є.І. Цурик та інші.

Науковці вважають, що незалежній Україні необхідна нова політика, що спрямована на раціональне використання та відтворення лісових ресурсів.

Аналіз літературних джерел виявив, що незважаючи на наявні дослідження питання використання та відтворення лісових ресурсів, вивчені недостатньо.

Лісовий сектор економіки, по суті, знаходиться в кризовому становищі. Галузь стикається з природними та антропогенними чинниками, що негативно відбиваються на стані лісів та навколишньому середовищі. Результатом цього є зменшення площі лісів, виснаження їх надмірним та нераціональним використанням.

Вихід лісоресурсного комплексу з кризового становища можливий лише при структурній перебудові та переході на засади сталого (екологічно-збалансованого) розвитку. Проблема не може бути вирішеною без корінної зміни інституційних факторів лісової політики, що формує головні риси економічної стратегії розвитку; нормативно-законодавої бази; екологізації лісогосподарської та лісопромислової діяльності; стимулів та відповідальності за прийняття рішень в галузі [3].

Необхідність сталого розвитку лісового сектора економіки обумовлюється не тільки національними інтересами, а й вимогами міжнародних актів, до яких приєдналась Україна. Серед них - "Програма дій. Порядок денний на XXI століття", ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в 1992 році в Ріо-де-Жанейро [4]. Міжнародні аспекти глобальної політики сталого розвитку мають стати основою формування національної політики екологічно-збалансованого розвитку як лісового господарства так і лісової промисловості. Метою такої політики є спрямування переходу всіх складових лісового комплексу на більш ефективні засади екологічно-збалансованого розвитку.

Сталий розвиток лісового сектора економіки - це процес, для якого характерні такі особливості: збалансування його структурних складових; забезпечення потреб економіки в лісових ресурсах за умови їх ефективного відтворення. Україна здатна забезпечити перехід лісового комплексу на засади сталого розвитку, перш за все, за рахунок підвищення ефективності відтворення лісових ресурсів, раціоналізації їх використання. Але принципи стійкого розвитку можна реалізувати лише при взаємодії між всіма блоками економіки, соціальними, екологічними, демографічними і технологічними факторами системи.

Сталий розвиток лісового комплексу передбачає вирішення таких задач: забезпечення збалансованості і пропорційності між обсягами використання лісових ресурсів та можливостями їх відтворення; відповідальності галузі за погіршення якості лісів; здійснення заходів щодо екологізації лісогосподарської та лісопромислової діяльності; усунення причин негативного антропогенного впливу на якість лісових екосистем [Бондар]. Крім того, важливим завданням лісогосподарського виробництва повинно бути подальше підвищення продуктивності та цінності лісів, відновлення корінних насаджень, ширше застосування поступових та вибіркових рубок, своєчасне та якісне проведення рубок догляду і санітарних рубок, а також заходів щодо захисту лісів від ентомошкідників та фітозахворювань [1].

Але, разом з тим, існують сильні та слабкі сторони формування сталого розвитку лісового комплексу. До сильних сторін відносять: суспільну корисність діяльності лісового комплексу; екологічну спрямованість діяльності; формування екологічної безпеки, яка досягається шляхом запобігання потенційних загроз. Слабкими сторонами формування сталого розвитку лісового комплексу є ризики (внутрішні та зовнішні загрози). До внутрішніх загроз відносять: зменшення площі лісів; зростання обсягів лісокористування та лісовідновлення; використання недосконалих технологій; неефективна приватизація лісового комплексу. Зовнішні загрози характеризуються такими показниками: зміна цін на лісові ресурси та лісопродукцію; зниження конкурентноздатності на лісопродукцію; природні стихійні явища та катастрофи (рисунок).

Реалізація основних напрямків переходу лісоресурсного комплексу на засади сталого розвитку можлива лише на основі цілеспрямованої лісової політики, яка розробляється на державному рівні, деталізується на регіональному, а виконується на місцевих рівнях. В основу лісової політики включаються: законодавчі та нормативно-правові акти; фінансові механізми; податково-бюджетні засоби; організаційні засоби; моніторингові дослідження [3].

Сталий розвиток лісового господарства повинен реалізуватися в рамках ефективного функціонування ринкової системи, відповідного законодавчого і нормативного забезпечення, державного управління лісами, незалежно від форм власності. Стратегічні інтереси сталого розвитку лісового комплексу полягають у забезпеченні стабільного зростання з урахуванням раціонального використання лісових ресурсів їх ефективної охорони, відтворення та збереження на досягнутому рівні екологічних показників [3].

Сталий розвиток лісового сектора економіки повинен реалізуватися в рамках розумної збалансованості між економікою та ринковою системою.

Размещено на http://www.allbest.ru/

202

Модель формування сталого розвитку лісового комплексу [1]

Основним напрямком розвитку галузі є: постійне збільшення лісосировинних запасів, поліпшення породного складу і вікової структури насаджень; скорочення періоду лісовирощування; раціональне використання лісоресурсного потенціалу; модернізація обробки і переробки лісопродукції.

В галузі науки і техніки на державному рівні забезпечується: створення наукових основ сучасних технологій та технічних засобів, спрямованих на розв'язання проблем екологічної безпеки; перехід до екологічно безпечних технологій, які здатні мінімізувати негативний вплив на лісові екосистеми; вирішення проблеми ресурсозбереження; зниження матеріаломісткості лісопродукції, підвищення її надійності, довговічності і конкурентоспроможності на світових ринках.

Важливою складовою лісової політики є удосконалення структур лісогосподарського і лісопромислового виробництв і споживання лісопродукції, розвитку лісового підприємництва, забезпечення сприятливого режиму для прискореного розвитку екологічно орієнтованого бізнесу, особливо в регіонах Карпат і Полісся з напруженою екологічною ситуацією та високим рівнем безробіття. У лісовому секторі економіки основними передумовами сталого розвитку слід вважати: формування ефективної структури виробництва, яка б відповідала світовим стандартам, потребам економіки держави; обмеження розвитку напівфабрикат них виробництв; поетапне зменшення експорту лісоматеріалів; збільшення обсягів лісопродукції, що має закінчений технологічний цикл і сприяє ефективному використанню власної лісоресурсної бази і здійснення технічного переозброєння виробництва на основі новітніх наукових досягнень і передового виробничого досвіду [3].

Основними напрямками забезпечення екологічної безпеки є: послідовна екологізації всіх ланок лісового комплексу; структурна перебудова лісопромислового виробництва стосовно до вимог екологічної безпеки; формування ефективної структури споживання, в основі якої лежать принципи раціональності та безвідходності. Всі наведені вище заходи повинні реалізовуватися в повному обсязі і в установлені терміни. У зв'язку з цим виникає необхідність розвитку і вдосконалення моніторингу стану лісових екосистем, та різних виробничих структур в рамках державної системи моніторингу. Це сприятиме підвищенню ефективності державного контролю за додержанням режиму лісокористування, відтворення лісоресурсного потенціалу, поліпшення охорони навколишнього середовища шляхом застосування економічних та адміністративних санкцій та поступового переходу галузі на систему міжнародних стандартів технологічних процесів, які сприятимуть зниженню негативного впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище [3].

Засоби забезпечення сталого розвитку лісоресурсного комплексу включають створення рамкових умов цього процесу - прийняття законодавчих та нормативно-правових актів, а також приєднання до міжнародних угод лісоресурсної спрямованості, організацію системи контролю та відповідного реагування в рамках нормативно-правового лісового та цивільного законодавства.

Забезпечення переходу лісоресурсного комплексу на засади сталого розвитку в правовому плані передбачає необхідність здійснення реформування законодавчої бази лісового сектора економіки та приведення її у відповідність до ринкових умов господарювання, а також прийняття нового Лісового кодексу та ряду інших законодавчих актів, які стануть основою для соціально-економічного реформування підприємств лісового комплексу, збалансованого вирішення проблем лісогосподарського та лісопромислового комплексів [3].

Перехід лісоресурсного комплексу на засади екологічно-збалансованого розвитку передбачається за наступними етапами. Перший етап спрямовується на подолання кризового становища в галузях комплексу, забезпечення стабільності та створення умов для економічного зростання, на основі розробки нормативно-правової бази, методологічних та методичних підходів реформування комплексу, формування передумов для збалансування виробництва та лісоспоживання, поліпшення екологічної ситуації.

Другий етап передбачає ефективне вирішення завдань структурної перебудови галузі, реформування власнісного статусу на землі лісового фонду, лісові ресурси і економічного потенціалу галузі, перехід на застосування переважно економічних механізмів стимулювання та регулювання структурних перетворень, забезпечення збалансованого використання лісоресурсного і економічного потенціалу.

Третій етап передбачає завершення сталого розвитку на основі нових структурних підрозділів, створення екологічно безпечних виробництв, задоволення потреб економіки в ресурсах і продуктах лісу з урахуванням екологічних вимог [3].

Таким чином, на сучасному етапі розвитку лісового комплексу України в умовах сталого розвитку особливої актуальності набуває питання забезпечення збалансованості і пропорційності між обсягами використання лісових ресурсів та можливостями їх відтворення, а також проведення реформи у лісовому секторі економіки.

Література

1. Генсірук С.А. Ліси Західного регіону України - Львів, 1998 - 407с.

2. Павліщук О. Принципи сталого розвитку лісового господарства України // Регіональна економіка. 2005. №1. с.233-244.

3. Проблеми збалансованого лісокористування в системі сталого розвитку: Монографія / В.С. Бондар, О.А. Голуб, І.М. Лицар, Р.Б Бабич, І.Я. Антонечко, Ред..: Я.В. Коваль, НАН України. К.: Науковий світ, 2005. 211 с.

4. Синякевич І. Лісова політика України // Економіка України. 2005. № 10. с. 73-78.

Размещено на Allbest.ru