Етапи розвитку водогосподарсько-меліоративного комплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ВОДОГОСПОДАРСЬКО-МЕЛІОРАТИВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Князевич А.О.

аспірант

Європейський університет, м. Рівне

В статті охарактеризовані основні етапи розвитку водогосподарсько-меліоративного комплексу України за допомогою описання його життєвого циклу. Спрямування на становлення ринкових відносин у галузі та сталий розвиток водогосподарсько-меліоративного комплексу може стати виходом з кризової стадії „Старіння” на нову стадію „Відродження” і „Дитинства”.

The basic stages of development of a water economy and meliorative complex of Ukraine are characterized in the article. The orientation on becoming of market relations in branches and constant development of a water economy and meliorative complex can become an exit from a crisis stage of "Ageing" on a new stage of "Revival" and "Childhood".

Після розпаду СРСР різко скоротилося державне фінансування підприємств водного господарства і меліорації. Водогосподарсько-меліоративний комплекс, у тому вигляді, в якому він існує зараз, опинився на останній стадії свого життєвого циклу, на стадії “Старіння”. Для продовження виконання своєї місії і цілей, водогосподарсько-меліоративному комплексу країни необхідні значні капітальні вкладення, яких зараз не вистачає в держбюджеті. Виникла гостра потреба у нових ринкових джерелах інвестування і повній реорганізації комплексу. Але підприємства водогосподарсько-меліоративного комплексу мають дуже низьку інвестиційну привабливість, тому необхідне проведення цілої низки організаційно-економічних і законодавчих заходів по їх підвищенню.

Серед наукових праць, присвячених проблемам розвитку механізмів управління в агропромисловому і водогосподарсько-меліоративному комплексах, слід відмітити дослідження ряду вітчизняних вчених: Гуткевич С.О., Завадський Й.С., Яцик А.В., Гордійчук А.С., Гуменюк В.Я., Стахів О.А., Хвесик М.А., Костюкевич Р.М. та інші. Находження шляхів ефективної реорганізації господарського механізму управління та вирішення проблем інвестування водогосподарсько-меліоративного комплексу в умовах ринкової економіки поки що недостатньо науково обґрунтовані і потребують подальшого вивчення.

Стаття присвячена виявленню етапів розвитку водогосподарсько-меліоративного комплексу та їх характеристиці.

Водогосподарсько-меліоративний комплекс країни (далі - ВГМК) - це комплекс, який знаходиться на стику трьох сфер людської діяльності - сільського господарства, водного господарства та природокористування, і являє собою частину сфери матеріального виробництва, яка функціонує як самостійна галузь народного господарства з метою поліпшення несприятливого водного режиму ґрунтів сільськогосподарських угідь. Діяльність ВГМК включає в себе відведення зайвих поверхневих і підземних вод з меліорованих територій, заходи щодо боротьби із підтопленням земель і ерозією ґрунтів (осушення земель); подачу води в посушливі періоди вегетації сільськогосподарських культур на зрошуваних землях; раціональне використання водних ресурсів у сільському господарстві і агропромисловості, їх охорону.

Управління діяльністю ВГМК до 1986 року здійснювалося Міністерством меліорації і водного господарства, яке представляло одне з найпотужніших відомств України. За рік Міністерство освоювало в теперішньому еквіваленті близько 7 млрд. гривень капітальних вкладень. Під його керівництвом у ВГМК працювало до 500 тис. чол. [5, с. 67]. В 1986 році Міністерство водного господарства та меліорації було перетворено в Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України), який став центральним органом виконавчої влади в цій галузі. Положення про комітет затверджено Указом Президента України № 898 від 14 липня 2000 року.

Основними завданнями комітету згідно Положень є:

- реалізація державної політики у сфері водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення, сільського господарства та інших галузей національної економіки у водних ресурсах, здійснення в цій сфері єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, передового досвіду;

- розроблення та участь у реалізації загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

- здійснення заходів, пов'язаних із запобіганням шкідливій дії вод і ліквідацією її наслідків, протипаводковий захист сільських населених пунктів і земель.

Таким чином, меліорація сільськогосподарських угідь для Держводгоспу лише невелика частина діяльності, яка хоча і вважається важливою, але на фоні інших, особливо форсмажорних, надзвичайних робіт відходить на другий план. Так, наприклад, зрошення сільськогосподарських угідь потрібно виконувати у визначені строки, у період вегетації рослин в той час як водопостачання населених пунктів та підприємств потрібне постійно. Відповідальність за ефективність використання зрошувальної води несуть безпосередньо меліоратори - господарі сільськогосподарських угідь. Держводгосп відповідає за гідромеліорацію, тобто за своєчасність виконання замовлень сільгоспвиробників на зрошування земель, або відведення зайвої води, підтримку міжгосподарських каналів в робочому стані.

Держводгосп працює у тісному контакті з меліораторами, господарями сільськогосподарських угідь, створюючи, таким чином, водогосподарсько-меліоративний комплекс країни, ефективна діяльність якого стає вирішальним фактором становлення і розвитку сучасного конкурентоспроможного АПК України.

ВГМК, як і будь-яке інше соціально-економічне утворення, має свій життєвий цикл, тобто певний період часу від початку діяльності комплексу до природного закінчення його існування або переродження на новій організаційно-економічній основі.

Життєвий цикл розглядається як сукупність етапів, які проходить підприємство за період свого функціонування. Він включає весь загальний період часу від початку створення і найбільш інтенсивної діяльності до природного припинення його існування та розпаду або відродження на новій організаційно-економічній основі, з новим (або відновленим) складом власників і керівників, новою продукцією, що виробляється і реалізується на ринку збуту, або наданням послуг необхідних споживачам [6, с. 100]. На кожній стадії життєвого циклу конкретизується стратегія діяльності підприємства. При диференціації стратегічних цілей і розвитку організаційно-економічних механізмів його діяльності в залежності від етапів життєвого циклу виділяють п'ять стадій: „Народження”, „Дитинство”, „Юність”, „Зрілість”, „Старіння” [2, с. 358].

Кожній стадії життєвого циклу водогосподарсько-меліоративного комплексу відповідають певні особливості розвитку і стратегічні цілі його діяльності.

1. Все починається зі стадії „Народження”, яка пов'язана з необхідністю задоволення потреб споживачів і пошуком вільної ринкової ніші. Головною метою підприємства на цьому етапі є виживання. Для ВГМК стадія народження розпочалася після Другої Світової війни, коли країна починала звертати увагу на мирні цілі, піднімати народне господарство на належний рівень.

2. „Дитинство” - це надзвичайно загрозливий період розвитку будь-якого підприємства. Головна ціль на цьому етапі - посилення конкурентоспроможності та виживання підприємства. Стадія „Дитинства” водогосподарсько-меліоративного комплексу припадає орієнтовно на 1950 - 1960 рр. - це початок активного розвитку комплексу при поступовому збільшенні державного інвестування і адміністративно-командній системі управління.

3. Головна мета підприємства в період „Юності” - забезпечення прискореного зростання і захоплення своєї частини ринку. Для ВГМК це приблизно 1960 - 1970 рр. „Юність” характеризувалася розширенням об'ємів реального державного інвестування і як результат - підвищенням продуктивності меліорованих земель.

4. „Зрілість” підприємства пов'язана з його проникненням в нові сфери діяльності, розширенням і диференціацією. 1970 - 1990 рр. - „Зрілість” ВГМК. Максимальний рівень державних інвестицій, який дозволив виконати широку програму меліоративних заходів по осушенню і зрошенню, збільшенню площ сільськогосподарських угідь та забезпечення стабільних, високих врожаїв на меліорованих землях.

5. Етап „Старіння” для будь-якого підприємства характеризується пануванням бюрократії на всіх шаблях управління, наявністю громіздких структур, великим апаратом управління, який ігнорує нові ідеї. Головним завданням підприємства на цьому етапі є боротьба за виживання та уникнення банкрутства. Етап „Старіння” ВГМК почався в 1990-1991 рр. Причинами швидкого стрибкоподібного „Старіння” стала докорінна зміна зовнішнього економічного середовища, різке зменшення, в 10-12 разів, обсягів державного фінансування, перехід від адміністративно-командної системи управління до ринкових механізмів економічного розвитку. Відсутність портфелю фінансових інвестицій, низька прибутковість підприємств ВГМК, нестача державного фінансування необхідного для підтримки повного обсягу операційної діяльності кардинально змінили умови його існування.

Як відомо, стадія „Старіння” закінчується або повною ліквідацією організації, або її реорганізацією, пошуком нових шляхів фінансування. Якщо не приймати ніяких заходів водогосподарсько-меліоративній комплекс поступово перестане існувати. По даним, опублікованим на сайті Розрахункової палати України [7], „економічне становище водного господарства досягло критичної межі”. Далі іде банкрутство.

Ряд вчених [8] вважає що, для забезпечення повномасштабної діяльності підприємств ВГМК в сучасних умовах потрібно не менше 10-11 млрд. грн. в рік. Сучасний стан економіки держави не може собі це дозволити.

В той самий час, бездіяльність в цьому напрямку може привести до катастрофічних наслідків: погіршиться і без того напружена екологічна ситуація, пошириться ерозія ґрунтів, їх деградація, повторне заболочування, засолення, що може привести до зменшення площ сільськогосподарських угідь. Банкрутство ВГМК несприятливо відіб'ється на всій економіці країни і стане гальмом на її подальшому розвитку.

Для недопущення цих фатальних наслідків необхідно розробити єдиний загальнодержавний підхід до розв'язання проблем водогосподарсько-меліоративного комплексу, дати можливість підприємствам комплексу проявити ініціативу, пристосуватися до ринкових умов господарювання і вижити або збанкротувати. Це буде банкрутство окремих нежиттєздатних підприємств і виникнення на їх основі більш ефективно діючих організацій, але ВГМК в будь-яких умовах повинен існувати і виконувати свої функції. Україна володіє унікальними земельними ресурсами і за якісним станом грунтів та біопродуктивністю угідь вона є однією найбагатших держав світу, але для реалізації їх родючості необхідно двостороннє водне регулювання земель сільськогосподарських угідь. Площа ґрунтів чорноземного типу, включаючи лучно-чорноземні, в Україні становить 22,83 млн. га, що складає 8,8% від світової площі чорноземів [9, с.119], які при відсутності двостороннього водного регулювання втратять свою родючість і сільське господарство не зможе забезпечувати населення країни продуктами харчування.

Ефективне ведення сільського господарства в сучасних ринкових умовах неможливе без науково обґрунтованих меліорацій, без протистояння впливу несприятливим кліматичним умовам на урожайність сільськогосподарської продукції. Меліорація стає вирішальним фактором підвищення продуктивності сільського господарства України і підвищенням його конкурентоспроможності. Це буде можливо тільки після повного організаційно-економічного перетворення підприємств ВГМК.

Виникла необхідність у кардинальних, різнопланових змінах у організаційно-економічних механізмах управління комплексом, які б відповідали тій моделі сучасних ринкових відносин, що склалися в Україні. Практично всім підприємствам водогосподарсько-меліоративного комплексу необхідна докорінна реорганізація механізмів управління і кадрової політики. Більшість підприємств до сих пір керуються старими кадрами, які впевнено відчували себе при постійних великих державних дотаціях, а зараз невміло намагаються пристосуватися до нових економічних відносин.

Схильність керівництва до застарілих методів управління, відсутність ініціативи та необхідних знань і навичок з менеджменту, маркетингу, комунікацій, роблять підприємства ВГМК нежиттєздатними. Існують також певні труднощі психологічного характеру. Звичка керівництва турбуватися і рапортувати про „освоєння” виділених державних фінансувань, не особливо переймаючись бізнесовою стороною діяльності і одержанням прибутку від цієї діяльності. Крім того, повномасштабна держбюджетна форма інвестування не створює економічних стимулів у роботі, не забезпечує належної матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні ефективності водогосподарського виробництва на меліорованих землях [5, с.107]. Виникає певна психологічна інертність мислення керівництва, яка може перерости в галузеву ментальність. В ринкових умовах це запорука краху.

Підприємства водогосподарсько-меліоративного комплексу України повинні вийти з небезпечної зони і встати на етап „Відродження”, з новими ринковими механізмами управління. Наприклад, шляхом створення басейнових водогосподарсько-меліоративних об'єднань [10, с.19], які на основі плати за використання води могли б стати економічно незалежними від державного асигнування. На даному етапі ВГМК можливо буде потрібна часткова реорганізація форм власності, прихід нової команди досвідчених менеджерів, специфічні погляди і знання яких дозволять здійснити програму економічної перебудови комплексу, замінити структуру управління, впровадити інновації. На виникнення етапу „Відродження” впливатимуть такі фактори, як рівень професіоналізму менеджерів; платоспроможність споживачів; місце розташування підприємств; рівень спеціалізації підприємств; конкурентоспроможність продукції та послуг; стан економіки країни.

Отже, докорінна реорганізація ВГМК буде початком переходу до нового життєвого циклу - „Дитинства”. Розпочинати підйом виробництва сільськогосподарської продукції необхідно з реорганізації підприємств комплексу. Одним з перших кроків у цьому напрямку може стати проект від 15 листопада 2006 року запропонований Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховній Раді України „Про внесення змін до Законів України” [4]. В проекті передбачено передачу окремих підприємств ВГМК у концесію (в тимчасову експлуатацію згідно з договором).

Згідно Закону „Про землю” внутрігосподарська меліоративна мережа передана в колективну власність сільським радам. Проводяться пошуки інвесторів як вітчизняних, так і іноземних. Вивчається досвід роботи меліораторів інших країн.

В серпні 2005 року по представленню Кабінету Міністрів був заснований український центр сприяння іноземному інвестуванню, який працює під брендом „Invest Ukraine” з метою залучення іноземних інвесторів в економіку України. Поступово створюється більш сприятливий клімат для інвестування капіталів у сільське господарство та меліорацію. Все це тільки перші кроки на шляху реорганізації ВГМК.

Таким чином, стадія “Старіння” ВГМК повинна завершитися повною реорганізацією і оновленням комплексу, якій знову почне свій життєвий цикл з “Дитинства” на умовах ринкових економічних відносин при гнучкому співвідношенні приватної і державної форм власності на підприємства ВГМК з поступово зростаючою інвестиційною підтримкою, необхідною для їх ефективного функціонування.

водогосподарський меліоративний ринковий кризовий

Література

1. Гуткевич С.О. Організація управління інвестиційним процесом (в аграрному секторі України): Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 58с. - Бібліогр.: с.55-56.

2. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента: Т.1. - К.: Эльга-Н, Ника-Центр, 2001. - 536 с.

3. Яцык А.В. Экологические основы рационального водопользования. - К.: Издательство «Генеза», 1997. - 640 с.

4. Державний комітет України по водному господарству. Офіційний сайт від 15.11.2006 р. Підсумки роботи Держводгоспу України. www.scwm.gov.ua

5. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка водного господарства: Навч. посіб. - Рівне: РДТУ, 2000. - 160 с.

6. Мошек Г.Є., Гомба Л.А., Піддубна Л.П. Менеджмент підприємства: Підруч. - К.: Киів. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. - 371 с.

7. Рахункова палата України. Офіційний сайт від 21.10.2003 р. Витрачаємо в нікуди. www.ac-rada.gov.ua

8. Черевко Г.В., Яцків М.І. Економіка природокористування. - Львів: Світ, 1995. - 208 с.

9. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005. - 470с. - (Вища освіта ХХІ століття).

10. Хвесик М.А., Голян В.А., Хвесик Ю.М. Інституціональне середовище сталого водокористування в умовах ринкових відносин: національні та регіональні виміри: Монографія. - К.: Книжкове вид-во НАУ, 2005. - 180с.

Размещено на Allbest.ru