Основи управління собівартістю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основи управління собівартістю

Гарнага О.М., Гарнага Н.М.

Національний університет водного господарства

та природокористування, м. Рівне

Висвітлено теоретичні аспекти управління собівартістю та досліджено методичні підходи до підвищення її ефективності. Використовуючи дані дослідження внутрішнього та зовнішнього середовищ ВАТ „Рівень” розроблено практичні заходи для вдосконалення рівня управління собівартістю пива.

In this work theoretical aspects of management of output cost price and methodical approaches to increase its effectiveness are discovered and investigated. Using data of external and internal of surroundings of VAT “Riven”, practical measures for improving the level of management of beer cost price are worked out.

З переходом до ринкових відносин, в умовах самофінансування основним завданням для підприємств є завдання отримати прибуток, достатній для розширеного відтворення. Основною умовою збільшення прибутку підприємства має бути зниження собівартості продукції [1].

В умовах економічної зацікавленості у кінцевих результатах діяльності підприємству потрібна така система управління витратами, головна функція якої була б зумовлена ефективністю використання ресурсів.

На сьогодні досвід підприємств в організації і здійсненні управління витратами зводиться переважно до перевірки виробничих показників, фінансового результату стану майна. Тому питання управління собівартістю продукції є досить актуальним питанням для підприємства.

Метою роботи є розробка заходів, які підвищують ефективність управління собівартістю продукції на підприємстві. Досягнення поставленої мети забезпечується вирішенням наступних завдань:

визначити собівартість продукції як економічну категорію;

дослідити основні методи управління собівартістю підприємства;

- застосувати вивчені методи та засоби вдосконалення управління

собівартістю продукції на прикладі ВАТ "Рівень".

Об'єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство „Рівень" та результати його фінансово-господарської діяльності.

Предметом дослідження є система управління собівартістю продукції ВАТ "Рівень" та шляхи покращення ефективності функціонування цієї системи.

Собівартість продукції, як показник, застосовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства. Тобто собівартість є грошовим виразом витрат на виробництво й реалізацію продукції підприємства.

Собівартість виконує три головних функції: облікову, відтворювальну, стимулюючу. Зниження собівартості продукції є одним зі способів стабілізації економічного та фінансового стану підприємства. За стабільних цін, зниження собівартості стає вирішальним фактором росту прибутку, а підвищення собівартості продукції знижує рентабельність.

Управління собівартістю продукції - це процес цілеспрямованого її формування за видами витрат, місцями та носіями при постійному контролі і стимулюванні їх зменшення. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства [1].

Загалом в літературі виділяють дві системи управління витратами: на основі виділення центрів відповідальності та систему обліку, аналізу й контролю повних витрат.

Можливість оцінювати не результат діяльності організації в цілому, а результат роботи окремих підрозділів є найпринциповішим у концепції центрів відповідальності. Розподіл витрат на змінні та постійні за центрами відповідальності (місць витрат) є важливим для складу так званих гнучких кошторисів та оцінки діяльності.

Відмінність системи управління витратами за допомогою центрів відповідальності від системи обліку, аналізу й контролю повних витрат полягає в тому, що управління і контроль витрат у центрах відповідальності зосереджено у самому центрі. А система обліку й контролю повних витрат концентрується на товарах і послугах, тобто на так званих продуктах або програмах виробництва.

Рівень собівартості продукції на підприємстві та її зниження визначаються багатьма факторами, які залежать від підприємства і ті, котрі впливають незалежно від нього.

До основних груп факторів, які впливають на зниження собівартості продукції на підприємстві відносять наступні:

зміна обсягу та структури виробництва продукції;

зниження матеріальних витрат;

покращення організації виробництва й праці;

інші фактори.

Підприємство, на прикладі якого написана дана стаття, має повну назву відкрите акціонерне товариство "Рівень". На сьогодні ВАТ "Рівень" відноситься до підприємств, що динамічно розвиваються і забезпечує потреби населення у непастеризованому пиві. Товариство створено для виробництва і торгівлі пивом (в пляшках 0,5л та в більших ємкостях).

Ефективність функціонування підприємства на ринку, його господарської діяльності характеризують техніко-економічні показники, до яких відносяться: обсяг реалізованої (виробленої) продукції у натуральному та вартісному виразі, собівартість реалізованої продукції, прибуток від операційної діяльності, рентабельність продукції, рентабельність виробництва та ін.

У 2006 році, порівняно із 2001 роком обсяг реалізованого пива збільшився у 4 рази, зокрема у порівняні з 2005 р. пива реалізовано на 30% більше. За період 2005-2006 рр. збільшення собівартості продукції склало 1512 тис. грн., що пояснюється, головним чином, зростанням обсягів виготовленої продукції. Ріст фондовіддачі відбувся в основному за рахунок значного збільшення обсягів виготовленої продукції. Як і інші техніко-економічні показники, значення собівартості одиниці реалізованої продукції говорить про підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. Ріст даного показника, наприклад, у 2006 році по відношенню до 2005 року склав 98,9%. Динаміка цього показника свідчить про необхідність вдосконалення рівня управління собівартістю продукції на підприємстві.

Зокрема, подальше зниження собівартості одиниці продукції можна забезпечити шляхом оптимізації обсягу виробництва продукції. Збільшити обсяги виробництва неможливо без врахування тенденцій на українському та світових ринках, вподобання споживачів та кроків конкурентів [4]. Зокрема слід врахувати, що відносно небагато виробників, біля 26%, пропонують споживачу пляшкове пиво за ціною до 2,5-3 грн. та з кожним роком зростає популярність пива у ПЕТ-тарі.

Зменшення кількості працівників у 2005 році зумовило значний ріст продуктивності праці та середньомісячної заробітної плати штатних працівників. Порівняння темпів росту середньомісячної заробітної плати та продуктивності праці одного робітника за шість років в цілому позитивно характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства.

На якість продукції суттєвий вплив здійснює стан основних виробничих фондів, їх структура, ступінь їх використання тощо. Аналіз середньорічної вартості основних виробничих фондів вказує на збільшення вартості основних засобів, що відображається у розширенні виробничих можливостей підприємства і підвищенні технічного рівня виробництва, а це в свою чергу веде до збільшення обсягу виготовленої продукції.

Діагностика фінансової стійкості та платоспроможності підприємства виявила, що коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами інформує про їх нестачу для ведення ефективної господарської діяльності.

Розрахунок впливу собівартості продукції на результати господарської діяльності наведено у табл. 1.

управління собівартість

Таблиця 1

Вплив зміни собівартості продукції на результати господарської діяльності ВАТ "Рівень"

За даними табл.1 можна зробити висновок, що прибутковість підприємства у 2006 році була забезпечена в основному за рахунок підвищення ціни, а внаслідок зростання собівартості продукції підприємство втратило 1512,0 тис. грн. можливого прибутку.

Під час планування, обліку та калькулювання собівартості продукції в пивоварній промисловості застосовується наступне групування витрат за калькуляційними статтями: 1) сировина та основні матеріали; 2) поворотні відходи; 3) допоміжні матеріали; 4) охолодження; 5) паливо; 6) електроенергія; 7) основна і додаткова ЗП; 8) нарахування на ЗП; 9) загальновиробничі витрати.

Калькуляції собівартості на пиво на ВАТ "Рівень" складаються на кожний сорт пива, на пляшкове та ємнісне пиво.

Крім того, собівартість продукції на підприємстві обліковується за економічно однорідними елементами. Виробництво пива є матеріало- і трудомістким. Питома вага матеріальних витрат зростає із 2001 року по 2004 рік з 35,6% по 59,9%, та з 2005 по 2006 рік на 7,9 %. Частка витрат на оплату праці у загальних витратах навпаки зменшується - із 32,7% у 2000 році, до 14,0 % у 2006 році. Зниження собівартості одиниці продукції у 2006 році відбулося завдяки збільшення обсягів виробництва продукції.

Для зменшення частки матеріальних витрат необхідно вдосконалювати контроль та облік за їх відпуском у виробництво та наступним використанням. Частку інших операційних витрат варто зменшувати шляхом збільшення випуску продукції. Витрати на оплату праці встановлюють ступінь матеріальної зацікавленості персоналу підприємства у кінцевих результатах, тому, на нашу думку, значних резервів зниження собівартості продукції за рахунок цієї складової не слід шукати.

Структура витрат неоднорідна за економічним змістом і неоднакова за ступенем зв'язку з обсягом виробництва. Одні статті витрат змінюються пропорційно обсягу виробництва, інші не знаходяться в прямій залежності від нього і, відповідно, залишаються постійними.

Витрати виробництва можна описати такою залежністю:

у = а + bх, (1)

де у - повна собівартість реалізованої продукції, включає адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати; тис. грн.;

а - умовно-постійні витрати, тис грн.;

b - умовно-змінні витрати на одиницю продукцію, грн./дал;

х - обсяг реалізованої продукції, тис. дал.

Вихідні дані для розв'язку наведені у табл. 2.

Таблиця 2

Повна собівартість та обсяг виробництва й реалізації продукції у 2003-2006 рр.

Отже, маємо наступну залежність між обсягами виробництва та собівартістю продукції: у = 8,87х+ 500,79. Результати ілюструють вплив збільшення обсягу виробництва продукції на рівень собівартості одиниці продукції.

Вихідною базою розрахунку, контролю та аналізу фактичної собівартості продукції є нормативні калькуляції, які складаються на весь асортимент продукції.

На ВАТ "Рівень" нормативні калькуляції складаються по нормам, діючим на початок року, що є неефективним, так як контроль якості сировини та матеріалів має здійснюватись кілька раз на рік. Облік змін норм на ВАТ "Рівень" відсутній. Не оформляється належним чином необхідна для ведення нормативного господарства документація (повідомлення про зміни норм та відомості обліку змін норм). Не проводиться аналіз відхилень норм за причинами та відповідальними особами, необхідний для розробки заходів для попередження їх появи в майбутньому. Стан планування на підприємстві є неефективним, так як не проводиться аналіз використання кошторисів та відхилень витрат сировини, матеріалів від нормативного значення.

Проаналізувавши рівень управління собівартістю продукції на ВАТ „Рівень”, розроблено заходи по його вдосконаленню. Підприємство повинно мати такий рівень собівартості продукції, який дозволить задовольнити свої потреби у прибутку, які визначаються напрямками його використання. Виходячи із потреб ВАТ "Рівень" у прибутку та величини податків, які сплачуються з нього у бюджет, загальна маса необхідного прибутку становить 1968,71 тис. грн. Існуючий рівень витрат не дозволяє забезпечити потребу підприємства у прибутку. Отже, слід переглянути діючу систему управління собівартістю продукції.

Складовою системи управління собівартістю продукції є пошук шляхів економії витрат та зниження витрат.

Економія витрат ресурсів в умовах пивоварного підприємства не може принести відчутного результату, так як виробництво пива вимагає сировини та матеріалів, якість яких регламентована ГОСТами та ДСТУ, і співвідношення яких строго визначено особливостями того чи іншого сорту пива. Тому знижувати собівартість продукції доцільно насамперед шляхом оптимізації обсягу виробництва продукції, яка забезпечується за рахунок більш ефективного використання виробничої потужності підприємства, що дозволяє зменшити долю умовно-постійних витрат у собівартості продукції.

Всі лідери пивного ринку у своєму асортименті мають пиво у пластикових пляшках, до того ж, як свідчить дослідження ринку, питома вага проданого пива у скляних пляшках невпинно знижується, у той час коли пива у ПЕТ-тарі продається щороку більше. Тобто для збільшення обсягів реалізації і, відповідно, більш ефективного використання виробничої потужності, пропонується запровадити у виробництво розлив пива у ПЕТ-пляшки ємністю 1 літр.

Для випуску пива у ПЕТ-пляшках необхідно придбати спеціальну лінію по видуванню ПЕТ-пляшок з преформ та самі преформи. Враховуючи вартість обладнання та додаткові витрати визначено, що на баланс підприємства слід включити обладнання за первісною вартістю 439086 грн.

Обсяг реалізації пива у ПЕТ-тарі, при якому буде забезпечено відшкодування всіх витрат на виробництво пива - 70 тис. дал пива.

Повна собівартість пива у ПЕТ пляшці в розрахунку на 10 л менша на 3,1 грн. ніж у скляній. При нижчій собівартості на 27% пиво у ПЕТ-тарі дозволяє отримувати на 15% вищу рентабельність ніж продаж того ж пива у скляній тарі. Ціна продажу 1 л пива у ПЕТ є нижчою, ніж середньозважена ціна пива в Україні в аналогічній упаковці.

В умовах вільного ринку необхідно враховувати при розробці планів не тільки обсяги або норми попиту та пропозиції, але й ринкові вимоги від виробника знижувати витрати, досягати економії ресурсів за рахунок кращої технології та організації виробництва [3]. Одним із способів досягнення цієї мети є постійний пошук резервів зменшення витрат сировини та матеріалів. На цьому етапі чи не найважливішим є вдосконалення технологічної дисципліни виробництва. Покращення технологічної дисципліни та приведення фактичних витрат до нормативної величини дозволяє отримати економію витрат в розмірі 64,3 тис. грн. при обсязі 635 тис. дал. або 0,01 грн. на 1 літр.

Ефективне управління собівартістю на підприємстві неможливе без контролю та обліку дотримання норм витрат сировини та матеріалів [2]. Для пивзаводу це актуально, тому що пивоварне виробництво є матеріалоємним. Тому служба підприємства, яка здійснює контроль за якістю норм та нормативів має своєчасно вносити пропозиції по їх перегляду. Для виконання поставленої задачі необхідно запровадити щомісячний аналіз використання норм витрат сировини (матеріалів), що дозволить своєчасно вносити зміни до них.

Аналіз динаміки собівартості та її складових вказує на значний ріст адміністративних витрат за період 2004-2005 рр. У 2005 році адміністративні витрати зросли майже у 3 рази, у той час як повна собівартість зросла на 81%. При цьому їх частка у всій собівартості продукції зросла на 5,8%. В 2006 році адміністративні витрати зменшились на 52,5 %, а їх частка у всій собівартості продукції на 1,5%.

Це свідчить про оптимізацію адміністративних витрат, та незважаючи на це, і надалі необхідно шукати їх оптимальний рівень, за якого би задовольнялись всі потреби підприємства у цих витратах, але при цьому не допускались необґрунтовані витрати. Управління адміністративними витратами дозволяє знизити їх фактично удвічі.

У свою чергу це дозволить знизити собівартість одиниці продукції на 8,9%, збільшити прибуток від операційної діяльності на 85,9% та збільшити рентабельність підприємства у 2 рази.

Загалом, впровадження запропонованих заходів на підприємстві дозволить знизити собівартість продукції на 1,95 грн./дал. Повна собівартість продукції зменшиться на 412 тис. грн., головним чином за рахунок ліквідації необґрунтованих адміністративних витрат. Збільшення обсягів виробництва продукції за рахунок пива у ПЕТ-пляшках, не тільки зменшує собівартість одиниці продукції, але й за рахунок вищої рентабельності пива у ПЕТ-пляшках (25%) збільшує виторг та прибутковість від діяльності підприємства на ринку. У підсумку рентабельність виробництва збільшиться до 34,2%, підприємство задовольняє свої потреби у прибутку та рівень собівартості одиниці продукції набуває оптимального рівня - 8,91 грн./дал.

Література

1. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Рівне.: РДТУ, 1999 - 247 с.

2. Голоцван Л. Управление запасами // Дистрибюция и логистика. - 2005. - №1 с.15-24.

3. Островська О. А. Удосконалення діяльності підприємств промисловості // Фінанси Укаїни. - 2001. - №11.- с.66.

4. Савчук А.В. Системний підхід до аналізу конкурентоспроможності промислового підприємства // Економіст. - 2001. - №12.- с.58-61.

Размещено на Allbest.ru