Інвестиційний потенціал як фактор підвищення ефективності використання фінансових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційний потенціал як фактор підвищення ефективності використання фінансових ресурсів

Макух Т.О.

У статті розглянуто методику оцінки інвестиційного потенціалу в ів підприємства.

Метою інвестиційної політики є забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни на основі якісного оновлення основних і оборотних фондів. Досягнення такої мети потребує не лише нарощування інвестиційних ресурсів, а й підвищення економічної й соціальної ефективності їх використання. Кожна "порція" інвестицій має давати позитивний ефект -- збільшувати кількість робочих місць і обсяг продукції, знижувати вартість одиниці продукції й поліпшувати її якість, підвищувати рентабельність виробництва, поліпшувати умови праці та збільшувати її продуктивність. Для України це особливо актуально, оскільки повноцінна інтеграція нашої економіки у світову систему господарювання можлива лише за умов випереджального розвитку, що базується на широкому використанні інвестиційного потенціалу.

Але інвестиційні ресурси України виснажені і не забезпечують ефективного розширеного відтворення. Зношеність основних фондів у деяких галузях сягає 50%, підприємства використовують вкрай застарілу матеріально-технічну базу, більшість обігових коштів спрямовуються не на оновлення устаткування, а на його ремонт. Звужує інвестування і криза платежів.

Проблемам вирішення інвестиційних проблем української економіки останнім часом присвячується досить багато наукових праць. У ході дослідження проблем інвестиційного та інноваційного забезпечення української економіки вагомих наукових результатів досягли провідні вчені -- В. Александрова, Ю. Бажал, Л. Без- часний, В. Геєць, М. Герасимчук, О. Задорожна, Б. Кваснюк, О. Лапко та інші. Проте недостатньо розробленими залишаються окремі питання активізації інвестиційної та інноваційної діяльності за рахунок внутрішніх джерел підприємств, становлення інфраструктури інвестиційного ринку, розробки комплексних програм поліпшення інвестиційно-інноваційного клімату і створення на цій основі сталих мотивацій ефективного господарювання в рамках чинного правового поля.

Так , на поточний момент , згідно з Указом Президента України «Про план першочергових заходів заходів у сфері інвестиційної діяльності» від 10 квітня 2006 р. № 300/2006, пріоритетами у сфері інвестиційні в Україні офіційно визначено питання права власності; охорони прав інтелектуальної власності; землекористування; усунення адміністративних перешкод для інвестиційної діяльності; виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб); спеціальних режимів стимулювання інвестиційної діяльності ; податкової політики; банківських і небанківських фінансових установ; комплексного розвитку економіки; високих технологій та зв'язку; сільського господарства та харчової промисловості; створення позитивного іміджу України.

Серед проблем, які гальмують економічну динаміку в Україні, чільне місце належить обмеженості ресурсів. Так, експерти називають цифру у 100 млрд. дол. як таку, що характеризує технологічну потребу вітчизняної економіки у додаткових коштах та інвестиціях в основний капітал (див. табл. 1).

Таблиця 1*

Оцінка додаткових капітальних інвестицій , необхідних для розвитку інфраструктури в економіці України у 2006-2015рр. (млрд..дол.)

* Джерело:Пионтковский Р. Фискальное пространство для экономического роста: где взять и как использовать. «Зеркало недели» від 14.10.2006р., с.7.

Для «подолання» цієї цифри можна виділити декілька напрямів докладання зусиль. Це, по-перше, збільшення обсягів бюджетного інвестування; по-друге, стимулювання різних форм акумулювання коштів; по-третє, досягнення симетричності між потоком і структурою заощаджень, а також потоком і структурою інвестицій; по-четверте, використання потенціалу зовнішніх запозичень.

У новому Звіті Світового банку” [1] робиться висновок про наявність в Україні резервів для підвищення як обсягів, так і питомої ваги у ВВП державних інвестицій в основний капітал. Адже на сьогодні у нас рівень відповідних державних інвестицій є нижчим, ніж у країнах ОЕСР, і помітно нижчим порівняно з центральноєвропейськими державами, що приєдналися до ЄС два роки тому ( див. табл..2)

Таблиця 2*

Державні інвестиції в основний капітал ( % ВВП)

*Див.: Створення фіскального простору для зростання: огляд державних фінансів України. Вересень 2006р. ( www.wordbank.org.ua).

Протягом 2005р. в економіку України напрвлено 111,2 млрд.грн. капітальних інвестицій, і втому числі - 93,1 млрд.грн. інвестицій в основний капітал. У 2000-2004рр. темпи зростання інвестицій в основний капітал були вищими від темпів зростання ВВП (рекордний показник зафіксовано у 2004р. - 128% від попереднього), а у 2005р. зростання інвестицій в основний капітал зафіксовано на рівні 101,9% від попереднього, що в умовах української економіки є вкрай недостатнім. Проте, незважаючи на збільшення обсягів капітальних інвестицій взагалі та інвестицій в основний капітал зокрема, досі не далося відновити процес інвестування на рівні 1990р. ( див. табл.. 3)

Таблиця 3*

Інвестиції в основний капітал в економіці України

*Складено за даними: Статистичний щорічник України за 2005рік., с.204

Нарощування темпів інвестування в основний капітал має відбуватись одночасно з удосконаленням структури та розширенням джерел фінансування інвестицій. Зокрема, активніше використовувати порівняно нові зовнішні джерела фінансування ( банківське інвестування, іноземне інвестування, інвестування за рахунок операцій на фондовому ринку, тощо).

Дані про динаміку і структуру інвестицій в основний капітал в економіці України за джерелами їх фінансування наведено в таблиці 4.

Таблиця 4*

Джерела фінансування інвестицій в основний капітал в економіці України

*складено за даними: Статистичний щорічник України за 2005 рік, с.205.

Як і раніше, сьогодні головним джерело фінансування інвестицій в основний капітал в економіці України залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у 2005р. освоєно 57,4% капіталовкладень. Разом з тим, починаючи з 2000р., частка цього джерела фінансування інвестицій має тенденцію до падіння.

Тому, результативність здійснення процесу структурної перебудови економіки нашої держави, в значній мірі, залежить від ефективності функціонування систем управління фінансовими ресурсами на рівні окремих підприємств. Її можна оцінювати в статиці та динаміці. В першому випадку, на нашу думку, передбачається визначення вартості підприємства на певну дату, а в другому - його інвестиційного потенціалу.

Оцінка інвестиційного потенціалу має особливе значення в процесі функціонування системи управління фінансовими ресурсами підприємства, оскільки дозволяє визначити чи є підприємство інвестиційно-привабливим. В наслідок цього забезпечення його підвищення створює сприятливі умови щодо зацікавлення вкладати кошти у дане підприємство, а також забезпечити збереження та покращення своїх позицій в конкурентній боротьбі.

Вивчення спеціальної економічної літератури свідчить, що при характеристиці підприємства використовуються різні терміни: “загальний потенціал підприємства”, “внутрішній потенціал підприємства”, “економічний потенціал”, “комплексний економічний потенціал”, “інноваційний потенціал”, “технічний потенціал”, “людський потенціал”, “інвестиційний потенціал” тощо[7]. Потенціал підприємства, як комплексну категорію характеризують наступні показники:

обсяг та якість наявних ресурсів, як залучених, так і не залучених до використання в діяльності підприємства. Сюди відносять чисельність зайнятих, основні виробничі і невиробничі фонди, оборотні фонди і матеріальні запаси, нематеріальні ресурси.

інноваційна здатність персоналу. Під цим розуміють освітні, кваліфікаційні, психофізіологічні характеристики спеціалістів, робітників та інших основних працівників, допоміжного персоналу.

ефективність управління наявними на підприємстві матеріальними і нематеріальними ресурсами. Вона залежить як від підготовки, таланту та професійної адаптації менеджерів, так і від самої структури системи управління.

фінансовий стан підприємства - кредитоспроможність, зовнішня та внутрішня заборгованість, інші показники фінансової діяльності підприємства.

Особливого значення відводиться такій категорії як “інвестиційний потенціал”. Він за звичай трактується як впорядкована сукупність інвестиційних ресурсів[2]. Поняття “потенціал” означає “.. сукупність наявних засобів, спроможностей, можливостей у будь-якій галузі”. Під терміном “інвестиційний потенціал” слід розуміти сукупність наявних матеріальних та нематеріальних, трудових та організаційно-управлінських ресурсів підприємства, що характеризують його спроможність прийняти та освоїти інвестиційні кошти.

Як правило, оцінка інвестиційного потенціалу передбачає проведення фінансового аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства, що дозволяє оцінити варіант управлінського рішення в дії, відчути сильні та слабкі його сторони. Таке призначення цього аналізу висвітлено у працях багатьох іноземних та вітчизняних вчених, до яких можна віднести: В. Ковальова, Г. Савицьку, І. Бланка, А. Шеремета, М. Баканова, В. Глазунова, К.Хедервіка, Б. Рес, І. Рима, Є.Мнима[2;6; 9;].

В статті запропонована методика визначення інвестиційного потенціалу підприємства, що включає два етапи:

контроль, який реалізується з допомогою розробленого на підприємстві механізму здійснення постійного спостереження за найважливішими поточними результатами його виробничо-господарської діяльності;

оцінку інвестиційного потенціалу підприємства.

Контроль в галузі управління фінансовими ресурсами повинен здійснюватися із врахуванням наступних принципів: вибір для спостереження найбільш важливих напрямів виробничо-господарської діяльності; побудова системи інформаційних (звітних) показників за кожним напрямком реалізації управлінського рішення; розробка системи узагальнюючих, оціночних (аналітичних) показників за кожним напрямком реалізації управлінських рішень; встановлення періодичності формування звітної бази даних інформаційних та оціночних показників (роботи виконані у відповідності із вищенаведеними принципами формують інформаційну систему економічного моніторингу); аналіз основних причин, що викликали відхилення фактичних результатів від прогнозованих; виявлення резервів і можливостей нормалізації ходу реалізації управлінського рішення; обґрунтування пропозицій щодо зміни в системі управління фінансовими ресурсами підприємства.

Процес контролю в галузі управління фінансовими ресурсами повинен здійснюватися у наступній послідовності: визначення показників, які повинні бути проконтрольовані; збір даних щодо визначення фактичних та планових значень цих показників; порівняння показників та визначення рівня досягнення запланованої мети. Контроль забезпечує реалізацію наступних функцій: спостереження за динамікою зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування промислового підприємства; нагромадження нових знань про середовище та джерело впливу на нього; діагностика відхилень фактичного стану середовища від норми; регулювання цих відхилень. Перша загальна особливість названих функцій - їх виконання в режимі реального часу, що означає їх залежність від періодичності поступлення необхідної інформації. Друга особливість полягає в тому, що деякі з функцій реалізуються завжди в той час як інші актуалізуються лише за тих чи інших умов.

Питання оптимізації набору показників, за якими здійснюється контроль, вирішується кожним підприємством самостійно. Проте, будь-який набір, як правило, складається з таких показників:

ліквідності;

фінансової стійкості;

рентабельності (прибутковості);

ділової активності (оборотності).

Процес визначення та оцінки інвестиційного потенціалу підприємства необхідно здійснювати наступним чином:

1. Пошук необхідної інформації для визначення величини інвестиційного потенціалу підприємства.

2. Розрахунок фінансових та нефінансових показників (коефіцієнтів).

3. Порівняння розрахункових значень показників з нормативними.

4. Визначення величини інвестиційного потенціалу підприємства.

5. Оцінка величини інвестиційного потенціалу підприємства та прийняття рішення щодо пріоритетів функціонування системи управління фінансовими ресурсами.

В методиці визначення та оцінки інвестиційного потенціалу пропоную використовувати наступні вісім фінансових показників за якими здійснюється контроль, а саме:

1) показник поточної ліквідності (К1):

, (1)

де ОА - вартість оборотних активів підприємства, грош. од.; КЗ - величина короткотермінових зобов'язань підприємства, грош. од.;

2) показник фінансової незалежності (автономії) (К2):

, (2)

де ВК - величина власного капіталу підприємства, грош. од.; Б - валюта балансу підприємства, грош. од;

3) показник фінансової стійкості (К3):

, (3)

де ДЗ - величина довготермінових зобов'язань підприємства, грош. од.;

4) показник забезпечення оборотних активів власними коштами (К4):

, (4)

де ВОК - величина власних оборотних коштів підприємства, грош. од.;

5) показник рентабельності капіталу (К5):

, (5)

капітальний інвестиція фінансовий економіка

де Пп.о. - величина прибутку підприємства після оподаткування, грош. од.; А - вартість активів підприємства, грош. од.;

6) показник рентабельності активів (К6):

. (6)

7) показник оборотності активів (К7):

, (7)

де ВРП - величина виручки від реалізації продукції, грош. од.;

8) показник оборотності власного капіталу (К8):

. (8)

Рекомендовані значення показників для визначення інвестиційного потенціалу зведено у таблицю 5.

Таблиця 5.

Рекомендовані значення фінансових показників, що використовуються в процесі оцінки інвестиційного потенціалу підприємства

Основним недоліком даних показників є те, що вони характеризують лише фінансовий аспект роботи підприємства, не розкриваючи при цьому цілу низку інших. Для усуненню цього недоліку можна скористатися дослідженням американських вчених Р.Каплана і Д. Нортона, які у 1990 році проаналізували системи вимірювання результатів виробничо-господарської діяльності 12 великих американських промислових підприємств. Результати досліджень дозволили їм сформувати концепцію збалансованої системи показників.

Збалансована система показників враховує найважливіші аспекти діяльності підприємства - споживацький (дає оцінку того як відносяться до підприємства споживачі); господарський (визначає, які процеси забезпечують здобуття підприємством відповідного місця на ринку); інноваційний (визначає напрямки подальшого розвитку); фінансовий (дає оцінку підприємства акціонерами). Враховуючи потребу врахування нефінансових аспектів функціонування підприємства вищенаведений перелік показників слід доповнити наступними п'ятьма показниками, а саме:

частка нових товарів та послуг в реалізованій продукції (К9):

, (9)

де ВРПм.2р. - величина валовий дохід підприємства від реалізації продукції молодшої 2-х років, грош. од.; ВРП - величина валового доходу підприємства від реалізації усієї продукції, грош. од.

2) частка продукції реалізованої постійним клієнтам (К10):

, (10)

де ВРПп.к. - величина валового доходу підприємства від реалізації продукції постійним клієнтам, грош. од.

3) приріст кількості нових клієнтів у регіоні (К11):

, (11)

де Кн.к.t - кількість нових клієнтів підприємства в регіоні в році t, од.; Кн.к.t-1 - кількість нових клієнтів підприємства в регіоні в році t-1, од.

4) частка виконаних контрактів без затримки (К12):

, (12)

де Кв.к.б.з. - кількість виконаних контрактів укладених підприємством без затримки, шт.; Кк. - загальна кількість контрактів укладених підприємством, шт.

5) кількість пропозицій щодо покращення діяльності підприємства на одного працівника (К13):

, (13)

де Кп.п.д. - загальна кількість пропозицій працівників щодо покращення діяльності підприємства, од.; Кпрац. - загальна кількість працівників підприємства, чол.

Рекомендовані значення нефінансових показників наведемо у таблиці 6

таблиця 6.

Рекомендовані значення додаткових показників, які дозволяють охопити найважливіші аспекти діяльності підприємства

Проаналізовані показники дадуть можливість здійснити контроль за появою ознак банкрутства підприємства, а саме за виявленням ознак поточної, критичної або надкритичної неплатоспроможності; ознак дій щодо приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

Так поточною неплатоспроможністю може характеризуватися фінансовий стан будь-якого підприємства, якщо на конкретний момент через випадковий збіг обставин тимчасово сума наявних у нього грошових коштів і високоліквідних активів недостатня для погашення поточного боргу, що відповідає законодавчому визначенню, як неспроможність суб'єкту підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності.

Економічним показником ознак поточної платоспроможності при наявності простроченої кредиторської заборгованості є різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов'язань. Від'ємне значення даного показника свідчить про поточну неплатоспроможність суб'єкта підприємницької діяльності.

Ознаки критичної неплатоспроможності мають місце, якщо на початку і в кінці звітного кварталу мають місце ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами у кінці звітного кварталу менші їх нормативних значень 1,5 та 0,1 відповідно.

Якщо за підсумками року коефіцієнт покриття менший 1 і підприємство не отримало прибутку, то такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог кредиторів можливе не інакше , як через застосування ліквідаційної процедури.

Другий етап визначення інвестиційного потенціалу передбачає проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства.

Для кінцевого визначення величини інвестиційного потенціалу підприємства: 1) вводимо Булеві змінні :

(15)

2) розраховуємо значення інвестиційного потенціалу підприємства за формулою:

, (16)

де Іп - показник інвестиційного потенціалу, коефіцієнт; Хі - змінна, що характеризує чи значення показника Кі відповідає рекомендованій величині (Хі=0) або (Хі=1), коефіцієнт; Кі - і-й коефіцієнт збалансованої системи показників; і- індекс коефіцієнта збалансованої системи показників, і=1,...,13.

Чим більшим буде значення Іп тим більшим інвестиційним потенціалом володіє підприємство. На основі тієї чи іншої величини Iп робиться висновок про його інвестиційну привабливість. При цьому необхідно керуватися наступними правилами: якщо Іп>=0,5 то підприємство є інвестиційно-привабливим, якщо ж Іп<0,5 то підприємство не є інвестиційно-привабливим. Крім того якщо значення одного чи обох показників К1 та К2 не знаходиться в межах рекомендованих значень, підприємство автоматично визнається інвестиційно-непривабливим і подальші розрахунки можна не проводити.

Основним джерелом інформації, для визначення інвестиційного потенціалу слугують наступні складові їх фінансової звітності “Баланс” та “Звіт про фінансові результати”. Основним джерелом формування активів є власний капітал. Зменшення капіталу на підприємстві сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства. Позитивний результат зростання чистого доходу, прибуткова основна діяльність, зменшення собівартості, збільшення власного капіталу сприяє підвищенню фінансової стійкості підприємства. Ріст поточних зобов'язань та їх часткове виконання є негативним явищем яке характеризує погіршення структури балансу та підвищує ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

На зміну показника поточної ліквідності можна вплинути або шляхом збільшення величини оборотних активів (в першу чергу за рахунок власних коштів), або шляхом зменшення короткострокових зобов'язань. Аналогічно можна знаходити параметри впливу на величину інших показників і як наслідок на ефективність усієї системи управління фінансовими ресурсами підприємства.

Крім безпосередньо розрахунку та оцінки окремих фінансових та нефінансових показників важливим є проведення аналізу залежностей між їх величиною та значенням чинників впливу на них. Це дозволяє визначити важелі регулювання стану системи управління фінансовими ресурсами підприємства .

Врешті можливим стає визначення інвестиційного потенціалу підприємства згідно запропонованої вище формули.

Слід зазначити, що правильне та швидке визначення інвестиційного потенціалу підприємства дозволяє потенційному інвестору здійснювати найоптимальніше управління фінансовими ресурсами, що знаходяться в його розпорядженні. Це дозволяє, з однієї сторони, мінімізувати ризик від інвестиційної діяльності, а з іншої - максимізувати доходи від неї. У зв'язку з цим можна сказати, що за умов розширення підприємствами своєї діяльності на основі освоєння нових видів продукції доцільним є поглинання чи злиття із іншими підприємствами, що спеціалізуються на її випуску. Для цього може використовуватися як підхід, що вважає за доцільне інвестування у підприємства з низьким рівнем інвестиційного потенціалу, що дозволить поглинути його і використати на користь інвестора, так і підхід, що передбачає вкладення у підприємства з високим інвестиційним потенціалом, що дозволить отримати значні доходи на вкладення тимчасово вільних коштів. В цих умовах вище розглянута методика покликана допомагати системі управління фінансовими ресурсами підприємств у виборі найкращого варіанту вкладення капіталу.

Стратегічно важлива для України проблема завершення перехідного періоду і розбудови розвиненої ринкової економіки зводиться до питання про залучення певного мінімально необхідного обсягу інвестиційних ресурсів, які могли б послужити опорою для подальшого нарощування економічного обороту вже на власній основі. Це повинно стати засобом забезпечення виходу з довготривалої економічної кризи, досягнення реальних структурних зрушень у народному господарстві, технічного переозброєння, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро- і макрорівнях і, головне, життєвого рівня населення. Активізація інвестиційного процесу є вирішальною умовою успішного продовження соціально-економічних перетворень.

Література

1. Створення фіскального простору для зростання: огляд державних фінансів України. Вересень 2006р. ( www.wordbank.org.ua).

2. Абыкаев Н. Инвестиционный потенциал и экономический рост (методологический аспект) // Экономист. - 2000. - №6. - С.58-66.

3. Пилюшенко В.Л., Шкробак И.В. Методологические аспекты оценки инвестиционного потенциала предприятий. // Менеджер. - 2000. - №5. - С. 107-112.

4.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. - К.: Ника-Центр, 1999. - 512 с.

5. Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, 1998. - 544 с.

6.Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 432 с.

7.Коршунова И.А. Инвестиционная привлекательность и экономический потенциал предприятия // Регіональні перспективи. - 2000. - №2-3. - С.71-73.

8.Модели и методы финансового менеджмента: Сб. научн. ст. / Редкол. Ю.Г. Лысенко и др. -Донецк: ДонГУ, 2000. - 92 с.

9.Пилюшенко В.Л., Шкробак И.В. Методологические аспекты оценки инвестиционного потенциала предприятий.//Менеджер.- 2000. - №5. - С. 107-112.

10.Економіка України. политико-економичский журнал № 1.2007р. с42.; №3 .2007р. с.22.

Размещено на Allbest.ru