Інвестування інноваційних проектів венчурним капіталом

Размещено на Allbest.ru

Вичерпання чинників інтенсивного економічного зростання потребує постійного пошуку нових механізмів розвитку економічної динаміки. Тому запровадження в Україні інноваційно-орієнтованої моделі розвитку не є рекомендацією, а першочерговою необхідністю, тому що така модель сприятиме виведенню національної економіки з глибокого кризового занепаду, а також збереже і укріпить національний суверенітет та підвищить авторитет держави на світовій арені.

Головною проблемою впровадження інноваційно-орієнтованої системи розвитку економіки є проблемне фінансове забезпечення інноваційних проектів високим ступенем ризику.

В сучасній ринковій економіці ступінь ризику властивий майже всім елементам підприємництва. Але в інноваційній сфері, у порівнянні з іншими сферами економічної діяльності, ступінь ризику є надвисоким, що унеможливлює участь традиційного позичкового капіталу у фінансуванні ризикових інноваційних проектів.

Через надвисокий ступінь ризику банк, у таких випадках, залишається осторонь, адже отримати кредит підприємству для інтелектуальної ідеї менш реально, а якщо підприємству все-таки вдається отримати кредит, то такий кредит надається без будь-яких пільгових умов кредитування. Також проблеми виникають із потенційними інвесторами, які не зовсім орієнтуються у інвестуванні подібних проектів та перспективи отримання мало можливого прибутку через 5-7 років для них є доволі ризиковим.

Як наслідок, недостатня кількість власних фінансових коштів та коштів, що компенсує держава із бюджету, призводить до банкрутства підприємства, або взагалі до небажання втілювати в життя інтелектуальні проекти, адже успіх, багато в чому, залежить саме від достатньої кількості фінансових активів.

За даними проведених досліджень державного комітету статистики України, із майже десяти тисяч опитаних підприємств, 85% керівників відповіли, що не проводять інноваційні процеси на підприємстві в зв'язку з відсутністю відповідних фінансових можливостей, а також називали інші причини, такі, як великі фінансові витрати - 40, 3%, високі кредитні ставки -38, 7%, відсутність коштів замовника - 39, 8% [4].

Тому тут ми поділяємо думки багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: Антонюк Л. Л., Алимова А. М., Білопольського М. Г., Грозного І. С., Гончарова В. В., Гулькина П. Н, Каширіна А. И., Краюхіна Г. А., Сємьонова А. С, що основним механізмом вирішення цієї актуальної проблеми, було і залишається створення відповідних сприятливих умов для розвитку венчурної індустрії.

Метою даної статті є розкрити та проаналізувати механізм фінансування венчурним капіталом, показати переваги венчурного інвестування над звичайним позичковим капіталом.

Спробуємо все таки детально розглянути сам термін «венчурний». З проаналізованих нами літературних джерел, «венчурний» (venture), в перекладі з англійської, означає «ризиковий, спекулятивний» або «діяльність, яка пов'язана з високим ступенем ризику, невизначеності». Світова практика підтверджує, що саме визначення «венчурний» значить ризиковий. Наприклад, в США для венчурного інвестуванням характерним є те, що з десяти проінвестованих компаній, три стають банкрутами, три ледве повертають тільки вкладені кошти, наступних три підприємства стають більш-менш прибутковими, а одне підприємство починає приносити надприбутки, а також покриває всі витрати тих підприємств, які потерпіли крах [3, с. 31, 40].

Венчурне інвестування - це один із найбільш ефективних способів фінансування венчурним капіталом приватних підприємств, які займаються ризиковими науково-дослідницькими та конструкторськими розробками. Основна відмінність від традиційного інвестування полягає в тому, що фінансові активи надаються підприємству без будь-якої гарантії забезпечення рухомим чи нерухомим майном або заощадженнями підприємства. Єдиною гарантійною заставою служить відповідна частина акцій (менша ніж контрольний пакет) існуючого або тільки створюваного підприємства, тобто венчурний капітал надається підприємству під перспективну ідею.

У «фінансовому словнику» авторів А. Г. Завгороднього, Л. Г. Вознюка, Г. С. Смовженко венчурний капітал визначають, як капітал для інвестування науково-технічних розробок і винаходів.

Венчурний капітал ще називають «інтелектуальним диварсифікантом», адже крім фінансових послуг він виконує послуги пов'язані з управлінням, маркетинговим інформаційним обслуговуванням тощо [1, c. 7, 8].

На нашу думку, венчурний капітал - це капітал, який може бути як корпоративним, так і одноосібним джерелом інвестування, який інвестується не в підприємство, а саме в ризикові, інноваційні проекти, що проводяться на даному підприємстві, через купівлю визначеної частини пакета акцій підприємства. Також венчурний капітал визначає суть економічних відносин між венчурним капіталовкладником (венчурним капіталістом) і власниками підприємства, так як вони виступають не в ролі «кредитор - позичальник», а в ролі співвласників підприємства, якими керує спільна мета не тільки отримання прибутку, а також розвиток та процвітання, а отже, якнайшвидшому зростанню ринкової ціни їхнього спільного підприємства, саме такі особливості відрізняють венчурне фінансування від звичайного банківського кредитування.

Наприклад, часто стосунки венчурного капіталіста та підприємця порівнюють з подружнім життям, адже вони переживають спільні труднощі та різноманітні проблеми, а в подальшому відбувається розлучення, тобто заключна стадія венчурного циклу - «вихід» [3, с. 225].

Вечурний капітал, як будь-який інший капітал, має свої складові елементи без яких він не може повноцінно функціонувати. Див. рис. 1

Рис. 1. 1

Рис. 1. Основні складові венчурного капіталу

Венчурному капіталу притаманна величезна кількість різноманітних функцій, основні з яких:

функція прискорення трансформування національної економіки до інноваційно-орієнтованого типу;

функція підтримання економічного зростання за рахунок інноваційного росту;

функція посилення конкурентоспроможної економіки;

функція стимулювання до проведення НДДКР на малих та середніх секторах економіки;

функція сприяння до технологічного прориву суспільства та ін.

У венчурному інвестуванні ключову позицію відіграє венчурний капіталіст та венчурний фонд.

Венчурний капіталіст - це головний менеджер (керівник) венчурного фонду, (а також він може виступати в ролі ініціатора створення венчурного фонду), який заключає угоди з інвесторами та підприємствами, озброєний величезним багажем знань та досвідом у сфері венчурного інвестування, та який користується величезним авторитетом у інвесторів.

Основні завдання венчурного капіталіста:

пошук потенційних інвесторів (збір фінансових активів) ;

пошук та відбір ризикового підприємства;

детальне вивчення фінансового потенціалу ризикового підприємства;

Також венчурний капіталіст, після здійснення інвестування, приймає активну участь в управлінні та контролі проінвестованого підприємства, допомагає підприємству власним досвідом у сфері бухгалтерського обліку, маркетингу, та іншими бізнесовими порадами, а також власними зв'язками та знаннями, тому що він є одним з найбільш зацікавлених у розвитку та зростанні ринкової ціни підприємства.

Венчурний фонд не інвестує власний капітал у венчурні підприємства акції яких він викуповує, він виступає в ролі посередника між інвестором та інвестованим підприємством, тобто основна мета венчурного фонду - це акумулювання капіталу для подальшого інвестування у перспективні та привабливі ризикові інноваційні проекти.

Передумовою виникнення венчурних фондів у світі було зумовлене необхідністю інвестування малих підприємств, що впроваджують у виробництво науково-ємку продукцію.

До венчурного фонду висуваються найменші регулятивні вимоги з боку законодавства, саме це робить його гнучким інструментом для здійснення інвестиційних програм.

На думку академіка РАН Летнікова Ф. А. фонд - це відкрита динамічна система, характерною особливістю якої є високий ступінь само- організованості та самовдосконалення при неухильному збереженні управляючих параметрів, які складають його концептуальну та регламентуючу основу [5].

В основному, венчурні фонди організовуються у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Саме така форма вважається найбільш прийнятною для здійснення фінансування венчурним капіталом. Сам процес формування венчурного фонду називається «збір інвестицій для фінансування ризикових проектів».

Венчурні фонди створюються переважно на певний період часу (7-10 років). У світовій практиці цей термін вважається достатнім для досягнення інвестованого підприємства відповідного фінансового зростання.

За перші п'ять років функціонування венчурного фонду, венчурний капітал повинен бути розподілений по венчурним підприємствам у вигляді інвестицій. Після цієї операції фонд на припиняє свого функціонування, закриття фонду відбувається лише після того, як інвестори отримають суму вкладених коштів, а також прибуток від інвестування.

До структури венчурного фонду відносять:

інвестиційний комітет - до нього входять представники інвесторів, які через венчурні фонди інвестують капітал. Інвестиційний комітет приймає остаточне рішення по інвестуванню ризикових підприємств;

управляюча компанія - сюди відносять венчурних капіталістів, а також можуть залучатись фахівці - управлінці зі сторони;

консультативна рада - надає консультації та консалтингову допомогу. Сюди входять експерти по даній галузі, а також спеціалісти по фінансуванню.

Отже, механізм венчурного інвестування являє собою налагоджену роботу його елементів та складових, а у відсутності однієї ланки втрачає свої функціональні можливості, а, як наслідок, стає недостатньо дієвим.

Ми вважаємо, що саме венчурні схеми інвестування дозволять якнайефективніше використовувати наукові кадри, які стикаються з цілою низкою фінансових проблем та проблем різного характеру.

В вітчизняній економіці нашої держави перші схеми по використанню принципів венчурного інвестування були розпочаті не в напрямку інноваційних підприємницьких проектів, а з метою виходу з кризового становища і підвищення ефективності роботи приватизованих підприємств.

На сьогоднішній день в нашій державі венчурні інвестиції більшою мірою спрямовуються в будівництво та в нерухомість, що важко назвати ризиковим підприємництвом, хоча, на сьогодні, будь-який вид підприємницької діяльності в Україні можна називати ризиковим.

Наприклад, сьогодні існує величезна кількість венчурних фондів, які здійснюють інвестування лише в Інтернет - проекти. Інвестування саме таких проектів є найбільш прийнятний для венчурного інвестора, адже тут, на нашу думку, є велика ступінь новизни, а отже найбільш фінансово - вигідне вкладання інвестицій. Адже факти самі говорять за себе, наприклад, одні з наймогутніших американських автомобільних компаній, котрі забезпечують половину світового ринку автомобілів, в яких підприємства та заводи розташовані майже по всьому світі та на яких працює близько 1, 5 млн. працівників, оцінюються фінансовим ринком даної країни набагато нижче ніж пару молодих Інтернет - компаній, які мають декілька, порівняно невеликих, приміщень, а майно яких складають комп'ютери то офісна техніка, а вразі відсутності електроенергії чи Інтернету продукцію таких компаній взагалі неможливо побачити.

У наукових публікаціях багатьох економістів Російської федерації та інших країн можна зустріти думку, що лише інновації, у так званій сфері високих технологій в якості своєї радикальної новизни, можуть розглядатися, як об'єкти фінансування венчурним капіталом.

Ми з цією думкою не погоджуємося і вважаємо, що така орієнтація венчурного фінансування на проекти з високим ступенем новизни буде не абияк стримувати фінансування інноваційних проектів з меншим рівнем новизни, але з великим потенціалом.

венчурне інвестування

Висновки

Проблема організації венчурної діяльності в нашій державі переплітається з реорганізацією наукового комплексу, що дістався нам у спадок від колишнього СРСР. Адже весь науковий потенціал був зосереджений по науково-дослідницьких інститутах, науково-виробничих об'єднаннях, академіях тощо. Така структура інноваційної політики не змогла забезпечити прорив до високих технологій, також помітний відбиток залишив тодішній політичний режим, який стримував розвиток комп'ютерних наук, назвавши кібернетику «буржуазною наукою».

Тому, постає величезна необхідність дослідження та вивчення досвіду ефективного впровадження інноваційно-венчурної діяльності зарубіжних країн США, Японії, Російської федерації, а також країн Західної Європи.

Адже венчурний капітал, в тому вигляді якому він функціонує в більшості високорозвинених державах світу і в Україні, законодавчо та теоретично не визначений і на належному рівні не сформувався.

Література

1. Венчурний капітал у ринковій економіці (Монографія) / Редіна Н. І. 2005р. с. 7, 8. /

2. Сємьонов А. Каширин С. «Венчурное инвестирование в России» Вершина 2007р с. 31, 40, 225 /.

3. www. ukrstat. gov. ua/4. www. ras. ru/

Размещено на Allbest.ru