Мотиваційні аспекти реалізації трудового потенціалу молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет водного господарства та природокористування

МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ МОЛОДІ

Міщук Г.Ю., к.е.н., доцент,

Павлюк К.С., ст. 5 курсу ФМ

м. Рівне

Анотація

Проаналізовано передумови реалізації трудового потенціалу молоді на регіональному ринку праці. Виявлено мотиви молодіжної зайнятості. Розроблено заходи стимулювання зайнятості та розвитку підприємницької активності молоді.

Factors of young people labor potential realization on the regional labor market are analyzed. Motives of their employment are defined. Measures of stimulation of employment and business activity are worked out.

Сучасний стан ринку праці в країні характеризується зростанням проблем працевлаштування молоді, зниженням її конкурентоспроможного потенціалу на ринку праці, наслідком чого є зростанням її частки та абсолютної чисельності серед безробітних. Втрати трудового потенціалу самої працездатної категорії населення внаслідок безробіття потребують постійних досліджень зміни потреб молоді та її мотивів до економічної активності. молодь підприємницький зайнятість конкурентоспроможний

Наукові дослідження чинників мотиваційної поведінки населення та факторів, що стримують її трудову активність постійно здійснюються вітчизняними науковцями. Зокрема, проблемами стимулювання зайнятості займаються Н.Анішина, Т.Богданова, Н.Власенко, О.Грішнова, А.Колот, Е.Лібанова, В.Петюх, В.Савченко та інші. Інколи в таких роботах побічно розглядаються також проблеми працевлаштування молоді з вищою освітою.

Натомість дослідження проблем професійного становлення і мотивів працевлаштування молоді переважно залишаються поза увагою. З позицій практичного застосування особливо важливим є виявлення чинників, що стимулюють або обмежують трудову активність молоді при розробці регіональних програм зайнятості. Однак в центрах зайнятості вибіркові обстеження з метою вивчення мотивів вибору професії, працевлаштування чи підприємницької активності молоді не здійснюються взагалі.

Відтак метою цієї роботи є дослідження мотиваційних аспектів реалізації трудового потенціалу молоді на основі збору та обробки первинних соціологічних даних.

Для досягнення мети було проведено соціологічне опитування незайнятої молоді одного з районів Рівненської області.

Обсяг вибірки становив 50 чоловік. До анкети були включені питання, згруповані в такі блоки: 1) тривалість безробіття; 2) мотиви пошуку роботи та працевлаштування; 3) чинники, що стримують працевлаштування або започаткування власної справи.

За результатами дослідження, виявлено, що 72% опитаних мають вік від 19 до 28 років. Це пояснюється виходом молодих осіб на ринок праці переважно після закінчення навчання. На цьому етапі виникає потреба реалізації їхнього трудового потенціалу, що супроводжується значними проблемами. Частину з них молодь долає самостійно, а решту можливо подолати лише за умови державного сприяння.

Розподіл респондентів за освітньо-кваліфікаційним рівнем є таким:

· 40% - молодші спеціалісти;

· 32% - спеціалісти;

· 26% - кваліфіковані робітники;

· Найменшу частину складають бакалаври - лише 2%, що пояснюється відносною новизною цього кваліфікаційного рівня і відповідно низькою часткою безробітних бакалаврів на ринку праці (рис. 1).

Відтак, очевидним є, що серед безробітних є значна частка молоді з високим рівнем професійної підготовки, але набуті ними знання не відповідають сучасним вимогам роботодавців.

Крім освітньо-кваліфікаційного рівня є ще багато чинників, які мають вагоме значення при працевлаштуванні. Зокрема, під час опитування молоддю висловлені думки, що з точки зору роботодавця найважливішими є: освіта - 24%; вихованість - 22%; стаж - 16%; зовнішність, стан здоров'я та рекомендація іншої особи - 8%; знання іноземних мов та комп'ютера - 6% і 4% - це вік та стать і 4% - вважає, що всі чинники впливають однаково (рис. 2).

Одним з завдань дослідження було виявлення тих професійних груп молоді, для яких безробіття є найхарактернішим, а отже виявити професії, які є надлишковими на ринку праці (рис. 3).

Найбільшу частку безробітної молоді складають економісти (28%), педагогічні працівники (22%) та працівники сфери послуг (18%). Меншу частку безробітних складають медичні працівники (14%), технологи (10%) та інженери (8%). Переважно це є наслідком надлишкової підготовки спеціалістів за цими видами діяльності, що призводить до диспропорції між попитом та пропозицією. Це свідчить про потребу зміни структури набору студентів вищими навчальними закладами, зокрема підготовки та перепідготовки за такими спеціальностями, які користуються попитом на ринку праці. Щодо ринку праці Рівненської області, то за розподілом безробітних виявлено надлишок підготовки фахівців гуманітарних та економічних спеціальностей. Натомість фахівці з технічною освітою користуються більшим попитом.

В результаті дослідження мотиваційних чинників пошуку роботи та працевлаштування молоді було визначено рейтинг різних груп мотивів до праці (рис. 4).

Очевидно, що переважають матеріальні мотиви до працевлаштування, переважно висока заробітна плата. Вагомою є потреба забезпечення житлом. Але разом з тим для молоді характерними є нематеріальні мотиви зайнятості, такі як комфортні умови праці. Не стільки вираженими є потреби в самореалізації та самоствердженні, про що свідчить нижчий рейтинг мотивів престижу професій та перспективи кар'єрного зростання. Відтак, очевидно, що сучасну молодь більше цікавлять ті винагороди, які вони отримають в даний час, чим майбутні перспективи.

Як видно з наведених результатів, життєві запити у незайнятої молоді високі за неадекватних можливостей працевлаштування, про що свідчить високий рівень застійного безробіття. Зокрема, на рис. 5 наведено розподіл безробітних за тривалістю безробіття. У 24% опитаних безробіття триває 1 рік і більше, що свідчить про відсутність попиту на професійні знання та навики молоді, що увійшла в цю групу, а також тих, чиє безробіття є хоч і не застійним, але досить тривалим - до дванадцяти та до шести місяців.

Зрозуміло, такий тривалий час відсутності роботи породжує супутні проблеми, найголовнішою з яких є старіння набутих знань. В цьому випадку, якщо безробітному навіть вдасться працевлаштуватися за своєю спеціальністю через використання регуляторних важелів Державної служби зайнятості (як, наприклад, працевлаштування на дотаційні робочі місця), існує висока ймовірність виникнення таких проблем, як, наприклад, дискримінація в оплаті праці (не більше гарантованого при працевлаштуванні рівня), обмежені можливості професійного зростання тощо.

При цьому значна частка опитаних цінують набуті попередньо знання і не готові змінювати свою спеціальність, підтвердженням чого є дані таблиці.

Таблиця. Результати відповідей респондентів на питання "Чи бажаєте Ви працювати тільки за своєю спеціальністю?"

Отже, 62% опитаних бажають працювати тільки за своєю спеціальністю і не хочуть змінювати її навіть при тому, що вже тривалий час не можуть працевлаштуватися за набутим фахом.

Вагомим чинником мотиваційної поведінки безробітної молоді є ставлення її до ринкових змін та готовність діяти відповідно вимог ринку, що в деякій мірі стимулюють молодь до підприємницької діяльності. Досить часто при цьому молоді люди зіштовхуються з недостатністю необхідних економічних знань та досвіду, складною та недосконалою процедурою організації підприємництва, відсутністю стартового капіталу тощо. Проте, незважаючи на труднощі організації власного бізнесу, 30% опитаних все ж прагнуть реалізувати себе як підприємці (рис. 6).

За результатами дослідження (рис. 7) пріоритетними для започаткування власної справи є такі напрямки підприємництва, як освіта (18%), колективні, громадські та особисті послуги (12%), сільське, лісове та рибне господарство (10%), торгівля, фінансова діяльність, будівництво та готелі і ресторани (по 8% відповідно).

Щодо достатності професійних знань та досвіду, то показовим є той результат дослідження, що лише 14% з 18% опитаних, які бажають започаткувати власну справу у такому виді економічної діяльності, як освіта є колишніми працівниками освіти.

Що стосується охорони здоров'я та соціальної допомоги, то започаткувати власну справу у цій сфері готові лише медичні працівники. Така ж ситуація і у сфері транспорту та зв'язку.

В будівництві з 8% опитаних, які готові до власної справи у цій галузі, лише 4% мають певні знання у будівництві. У фінансовій діяльності лише 2% з 8% респондентів мають відповідні професійні знання. Відтак, основним мотивом підприємництва у згаданих видах економічної діяльності є високі прибутки інших суб'єктів підприємництва, що займаються такою ж діяльністю. Це підтверджує виявлені в одному з попередніх питань анкети переважаючу цінність матеріальних мотивів молоді (рис. 4).

Однак, як бачимо з рисунка 8, молодь усвідомлює, що основою високих і стабільних заробітків є достатність спеціальних знань в обраній галузі. Відтак 48% опитаних визнає, що їм не завадило б поглибити професійні знання, а 46% взагалі бракує досвіду і їх потрібно навчати не лише підприємницькій справі, а й певних спеціальних знань в обраному виді діяльності. Про стовідсоткову готовність вже сьогодні започаткувати власний бізнес в аспекті достатності знань та досвіду для цього заявили лише 6 % респондентів.

Вагомою перешкодою для започаткування власної справи є нестача власних фінансових ресурсів та обмеженість доступу до позичкового капіталу. Зокрема, за результатами дослідження встановлено, що лише 6% опитаних можуть використати власні кошти, 8% - розраховує на одноразову допомогу центру зайнятості, а у 86% респондентів є потреба поєднання одноразової допомоги на організацію власної справи від центру зайнятості та позичених коштів.

Однак серед респондентів, що вказали на нестачу фінансових ресурсів для організації підприємництва, банківським позичковим капіталом готові скористатися лише 28% опитаних, 50% - скористалися б, та він для них є недоступним, 22% - взагалі не схильні до співпраці з банківськими установами з причини недовіри до них та невигідності умов кредитування (рис. 9).

Отже в результаті проведеного дослідження мотивів та перешкод реалізації трудового потенціалу виявлені такі основні результати:

1) у молоді переважають матеріальні мотиви зайнятості, але значний відсоток опитаних цінують отриману професійну підготовку і не бажають змінювати професію навіть за умови високої оплати праці;

2) значна частка молоді (30 %) готові вирішити проблеми працевлаштування шляхом організації власного бізнесу, але при цьому більшість опитаних визнають непридатність набутих раніше знань та недостатність коштів для створення підприємства в обраному виді діяльності.

З урахуванням мотиваційних чинників та дестимуляторів молодіжної зайнятості, варто стимулювати зайнятість та підприємницьку активність молоді на основі:

1) перенавчання та перекваліфікації безробітної молоді за професіями, які користуються попитом на ринку праці;

2) навчання незайнятого населення віком 15-35 років підприємницькій справі та спеціальним знанням в обраних ними видах діяльності для започаткування власної справи, надання безкоштовних юридичних консультацій з одночасним введенням суворішого контролю за використанням коштів одноразової допомоги на створення бізнесу та застосування адміністративних санкцій у випадках порушень;

3) компенсація за рахунок коштів державного бюджету відсотків за користування банківськими кредитами для молодих позичальників, чиї бізнес-ідеї визнані кращими за результатами відкритих конкурсів бізнес-планів, учасники яких оцінюватимуться не регіональними, а центральними органами виконавчої влади (зокрема, представниками галузевих міністерств та відомств);

4) стимулювання створення молодіжних об'єднань (кооперативів) в обраних видах економічної діяльності, що дозволить збільшити сукупний розмір власного капіталу через поєднання декількох допомог по безробіттю на створення бізнесу.

Размещено на Allbest.ru