Методичні засади ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Методичні засади ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства

Андрушко О.Б., ассистент

Запропоновано теоретичний підхід та методика ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства, яка базується на таких індикаторах як операційна прибутковість, поточна неплатоспроможність та невідповідність ринкової, виробничої і фінансової спроможності фактичному стану підприємства.

It is offered theoretical approach and method of authentication of the crisis state of machine-building enterprise, which is based on such indicators as an operating profit, current insolvency and disparity of market, production and financial possibility to the actual state of enterprise.

кризовий стан неплатоспроможність прибутковість

Ідентифікацію кризового стану підприємства розглядають, перш за все, як систему виявлення та передбачення можливих ознак кризових явищ на підприємстві. Вона слугує першим етапом і часто передумовою діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства, що вказує на актуальність дослідження в цьому напрямку.

Продукція машинобудування відіграє важливу роль у прискоренні НТП та розвитку вітчизняної ринкової економіки за рахунок технічного прогресу як у самій галузі, так і за рахунок технічного переоснащення в інших сферах економіки. Незважаючи на стабільні темпи росту обсягів машинобудівного виробництва в останні роки, в галузі присутні тривожні тенденції, що вказує на необхідність вивчення кризових явищ на цих підприємствах. Труднощі з ідентифікацією кризового стану основним чином пов'язані з тим, що кризовий стан підприємства являє собою сукупність багатьох кризових явищ.

На даний час науковцями не приділено належної уваги теоретичним засадам та методологічному інструментарію ідентифікації кризового стану підприємства. Відсутня єдність у розумінні суті та місця ідентифікації кризового стану в діагностиці кризового стану та загрози банкрутства підприємства. Основною помилкою в існуючих розробках, на нашу думку, є ототожнення кризового стану із загрозою банкрутства, що не може бути правильним. Кризовому стану підприємства крім загрози банкрутства притаманні й інші ознаки. Майже кожен дослідник проблеми визначення кризи пропонує своє бачення і наводить свою систематизацію та методи, що зводяться до розрахунків певних показників із застосуванням коефіцієнтних, агрегатних та індексних підходів. Дослідження багатьох науковців [2, 6, 7] базується на виокремленні певних показників із врахуванням їх вагомості. Основним недоліком вказаного підходу є те, що граничні значення показників та їхня вага для різних підприємств є неоднаковою і призводить до спотворення результатів.

Сучасні методичні підходи діагностики кризового стану та загрози банкрутства та ідентифікації кризи базуються на дослідженні таких сфер діяльності підприємства [1, с.96]:

а) фінансово-майновий стан;

б) результати господарської діяльності підприємств за окремими напрямами (операційна, інвестиційна, фінансова);

в) організація управління підприємством;

г) комбінований підхід (дослідження кількох сфер діяльності);

Серед перелічених підходів найбільшого застосування набув комбінований підхід. Більшість дослідників вважають недоцільним використання лише одного з підходів у діагностиці кризового стану та загрози банкрутства підприємства, а от в ідентифікації кризового стану більшого поширення набуває дослідження тільки однієї сфери діяльності підприємства - результатів господарської діяльності.

Підприємство, що знаходиться в кризовому стані характеризується рядом ознак: низька ефективність роботи, проблеми із задоволення претензій кредиторів, конкурентні переваги підприємства суттєво менші від переваг конкурентів. Для розробки методики ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства, необхідно встановити показники-індикатори, їхню норму та співвідношення, які б однозначно давали право трактувати про наявність економічної кризи на підприємстві.

Існуючі тлумачення кризового стану підприємства неповно відображають його ознаки, тому для ідентифікації кризи нами пропонується взяти за основу власне визначення: "криза на підприємстві - це загострення протиріч у соціально-економічній системі організації, що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі та вимагає від неї якісно нових змін". Звідси можна виділити головну ознаку кризи - загроза життєстійкості в навколишньому середовищі, під якою розуміємо загрозу порушення в суді справи про банкрутство, витіснення підприємства з ринкового середовища і неминучі реструктуризаційні зміни. З дефініції та ознак кризового стану підприємства логічно можна вивести його індикатори (рис.1).

Обґрунтування ознак кризового стану полягає в наступному:

1) Збиткова діяльність не відповідає нормальному стану підприємства. Тривала збиткова робота є загрозою його життєздатності. В довгостроковому періоді результуючою ознакою незадовільної роботи підприємства, а також загрози його життєстійкості виступає рентабельність (прибутковість). Через особливість побудови фінансової звітності підприємство може існувати необмежено довго, залишаючись збитковим (через постійну інвестиційну та фінансову діяльність).

Рис.1. Зв'язок ознак та наслідків кризового стану промислового підприємства

Цінність промислового підприємства, в першу чергу, характеризує його ефективність від основної діяльності, що найбільш точно характеризує прибуток від операційної діяльності. Збиткова операційна діяльність в довгостроковому періоді свідчить про відсутність цінності підприємства як господарської одиниці, що створює додаткову вартість, через що наявна організаційно-правова форма ведення бізнесу в майбутньому обов'язково зазнає змін. Збиткову фінансову та інвестиційну діяльність підприємства може перекривати прибуток від операційної діяльності, а от за умов збиткової операційної діяльності реструктизаційні перетворення в майбутньому є неминучі.

2) Незважаючи на прибуткову роботу підприємства, на деякий час може виникати нестача коштів, що призводить до неритмічної роботи та додаткових фінансових втрат. Якщо поточна неплатоспроможність триває надто довго, що призводить до появи простроченої заборгованості (більше 300 мінімальних заробітних плат), - це є загрозою існуванню господарської одиниці через появу підстави для порушення справи про банкрутство. Згідно законодавчого визначення неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку їх сплати, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше, як через відновлення платоспроможності [3]. Економічно банкрут характеризується наявністю простроченої кредиторської заборгованості, яка виникла через поточну неплатоспроможності, що і пропонуємо оцінювати.

3) Більш складним є визначення можливостей підприємства, яке є синонімічним поняттям до потенціалу підприємства. Цінним, в даному випадку, є підхід вчених Мерзлікіної Г.С. та Шаховскої Л.С., які пропонують термін „економічна спроможність” [5, с. 42-50], під яким розуміють ринкову (спроможність підприємства на ринку реалізовувати продукцію і купувати матеріали, комплектуючі та ін.), виробничу (забезпеченість підприємства засобами праці) і фінансову спроможність (забезпеченість фінансовими ресурсами). Сама по собі величина кожного з елементів економічної спроможності не свідчить про відхилення від нормального стану. Про кризовий стан свідчить різниця між цими елементами. Такий підхід, на нашу думку, дає можливість найкраще змоделювати кризовий стан підприємства і можливість його подолання.

Нами пропонується використати модель підприємства, яка полягає у наявності наведених вище складових економічної спроможності. Тоді, згідно такої моделі, економічну кризу на промисловому підприємстві пропонуємо розглядати як невідповідність складових економічної спроможності (ринкової, виробничої, фінансової) фактичному стану підприємства (обсягу реалізованої продукції). Здатність підприємства до виживання визначається таким його станом, який передбачає своєчасну економічну адаптацію до змін внутрішнього та зовнішнього середовища. Така адаптація передбачає постійне зусилля керівництва максимально використати можливості, що виникають. Наявність розходжень між елементами економічної спроможності свідчить про недостатню адаптацію до змін і неповне використання можливостей. Це підприємство має розбалансовану економічну систему і воно в порівнянні з конкурентами, якщо не зараз то в довгостроковій перспективі може опинитися в менш вигідній ситуації, що є ознакою кризового стану. Поряд з тим, "здоровий" стан промислового підприємства характеризує лише збалансована величина елементів економічної спроможності, що в довгостроковому періоді дозволяє максимально використовувати можливості підприємства.

На основі викладених вище теоретичних розробок нами пропонується методика ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства, яка базується на перевірці відповідності стану підприємства наступним умовам:

Збиткова робота підприємства.

Поточна неплатоспроможність.

Розходження між можливостями та реальним станом підприємства.

Індикатори, які пропонуємо для визначення кризового стану машинобудівного підприємства полягають в наступному:

1) Цінність господарського комплексу підприємства, в першу чергу, характеризує ефективність основної діяльності, яку найбільш точно характеризує прибуток від операційної діяльності (По) (Ф2 ряд.100).

Якщо По<0, то стан підприємства вважається кризовий.

2) Визначення поточної неплатоспроможності підприємства, а отже умови наявності кризи пропонується здійснювати методом, запропонованим в „Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” [4]. Звідси показник поточної платоспроможності (Пп) визначається за формулою:

Пп = А040 + А045 +А220 +А230 +А240 -П620, (1)

де А040, А045, А220, А230, А240 - відповідні рядки активу балансу.

П620 - підсумок четвертого розділу пасиву балансу.

Якщо при наявності простроченої кредиторської заборгованості різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов`язань (Пп) є від'ємною, то стан підприємства характеризується як кризовий.

3) За нормального стану підприємства елементи економічної спроможності повинні бути в рівноважному стані (приблизно рівні) і збігатися з обсягом фактично реалізованої продукції (Ор). Необхідність такої рівності пояснюється тим, що економічна спроможність (обсяг реалізованої продукції) обмежується найменшим її елементом. Надлишок одного з елементів означає нестачу інших двох відносно першого, а, отже, про недоліки в роботі підприємства. Для підприємств із сезонними коливаннями попиту на продукцію більш точним може бути порівняння виробничої спроможності не з фактично реалізованою, а з товарною продукцією (це продукція, прийнята відділом технічного контролю і здана на склад готової продукції). Таке співставлення краще характеризує використання виробничої спроможності тому, що при значних коливаннях залишків готової продукції на складі, співставлення з реалізованою продукцією не відображає використання реальної виробничої потужності. Такі коливання характерні для підприємств машинобудування, які виробляють сільськогосподарські машини, машини для перероблення сільськогосподарських продуктів та деякі побутові прилади.

Пропонуємо наступне розуміння сутності елементів економічної спроможності та спосіб їх визначення (табл. 1).

Необхідні дані для ідентифікації кризового стану підприємства визначають відповідні посадові особи (табл. 2). Всі показники даної таблиці обчислюються за даними попереднього звітного періоду, який приймається не менше тривалості одного виробничого циклу. Результатами якої є числові значення Св, Сф, Ср та Об.

Сама по собі відмінність між елементами економічної спроможності не є проявом кризи. Загрозою життєстійкості підприємства є невідповідність запасу фінансової стійкості небезпекам, що виникають через невикористанням можливостей. Чим більший чистий прибуток, тим більше підприємство може собі "дозволити" не використовувати свої максимальні можливості.

Таблиця 1

Визначення елементів економічної спроможності

Допустиме відхилення між елементами економічної спроможності (Сдв) вважаємо рівним запасу фінансової міцності (Зфм), яка визначається:

Сдв = Зфм = Ор - Об, (2)

де Ор - фактично досягнутий (чи плановий) обсяг реалізації продукції;

Об - обсяг реалізації продукції в точці беззбитковості.

Відомо, якщо Пч <= 0, то Зфм = 0 і тоді Сдв = 0.

Для ідентифікації кризового стану необхідно порівняти фактичний обсяг реалізованої продукції з кожним елементом економічної спроможності. Умовою кризового стану є: Ор < Св - Сдв, або Ор < Сф - Сдв, або Ор < Ср - Сдв. Звідси, також, наявність кризового стану підприємства вважаємо, коли Св>Ор+Сдв або Сф>Ор+Сдв або Ср>Ор+Сдв.

Таблиця 2

Постановка завдань керівникам відповідних підрозділів з метою визначення показників ідентифікації кризового стану підприємства

* середні наявні обігові кошти, грн.

На рис. 2, на прикладі ВАТ "Пресмаш", схематично показано всі необхідні показники для здійснення ідентифікації кризового стану підприємства.

Рис. 2. Співвідношення елементів економічної спроможності ВАТ "Пресмаш"

Для ідентифікації кризового стану необхідно лише порівняти кожен з елементів економічної спроможності з фактичним обсягом реалізованої продукції.

Як видно з рис. 2, для ВАТ "Пресмаш" Св?Ор, Ор > Сф - Сдв, Ор < Ср - Сдв. Фінансова та ринкова спроможність вища за виробничу, яка обмежує максимальний обсяг реалізованої продукції. Виробнича здатність підприємства недостатня і не відповідає ринковим можливостям підприємства оскільки виконується одна з умов кризового стану (Ор < Ср - Сдв). Запас фінансової міцності є недостатнім для покриття невикористаних ринкових можливостей, отже ВАТ "Пресмаш" знаходиться в кризову стані.

Розроблена методика ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства базується на перевірці відповідності стану підприємства наступним умовам:

1) Збиткова операційна діяльність підприємства. Якщо фінансовий результат від операційної діяльності від'ємний, то стан підприємства розцінюється як кризовий.

2) Поточна неплатоспроможність. Якщо при наявності простроченої кредиторської заборгованості різниця між сумою наявних у підприємства грошових коштів, їх еквівалентів та інших високоліквідних активів і його поточних зобов`язань (Пп) є від'ємною, то стан підприємства характеризується як кризовий.

3) Розходження між можливостями та реальним станом підприємства. Умовою кризового стану є невідповідність складових економічної спроможності (ринкової, виробничої, фінансової) фактичному стану підприємства, яка перевищує запас фінансової міцності (якщо є порушення хоча б одної з наступних рівностей: Ор < Св - Сдв, Ор < Сф - Сдв, Ор < Ср - Сдв).

Розглянуті вище теоретичні основи ідентифікації кризового стану є невід'ємною складовою діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства. Розроблена методика ідентифікації кризового стану машинобудівного підприємства дає змогу отримати більш точні результати, аніж існуючі зараз методики, що позитивно вплине на якість та своєчасність розробки антикризових управлінських рішень.

Література

1. Лігоненко Л.О. “Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засада та практичний інструментарій”.- К.: 2000.- 390 с.

2. Стратегия и тактика антикризисного управления фирмой / Под ред. А.П. Градова, Б.І. Кузина. - С.-Пб.: Спец.лит., 1996.- 512 с.

3. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" // Голос України.- 1999.- 30 липня.

4. Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства” // Наказ Міністерства економіки України № 10 від 17.01.2001.

5. Мерзликина Г.С., Шаховская Л.С. Критерии и показатели экономической состоятельности предприятия // Оценочная деятельность в России: Сб. науч. тр./ Финансовая академия при правительстве Российской Федерации. - М., 1998.- С. 39-50.

6. Бланк И.А. Антикризисное финансовое управление предприятием. -К.: „Ника-Центр”, 2006.- 672 с.

7. Савчук Л.М., Савчук Р.В. Експертна система комплексної оцінки фінансового стану підприємства // Академ. Огляд, 1998, №1.- С. 94-97.

Размещено на Allbest.ru