Основні напрями використання інноваційних чинників для підвищення продуктивності праці

Annotatіon

The paper reveals socio-economic importance of labor productivity growth nowadays. The study generalizes traditional and innovative factors of labor productivity growth. The paper examines influence of product and process innovations on labor productivity. Directions of using of innovations are suggested to improve productivity.

Одержано 4.03.2014.

Постановка проблеми. У цей час питання підвищення продуктивності праці для України особливо актуальні, оскільки в процесі перетворення економіки наша країна зіткнулася з цілим рядом серйозних проблем: дедалі більшим тиском іноземних конкурентів, залежністю від експорту сировинних ресурсів і світових цін на них, невисоким рівнем життя більшості населення тощо.

Підвищення продуктивності праці архіважливе завдання на всіх рівнях економіки. В основі довгострокового економічного зростання, що забезпечує конкурентоспроможність, лежить саме продуктивність праці. Україна має потенційні можливості для вирішення проблеми підвищення продуктивності праці. Для цього в країні є визнані науковці, практичний досвід, природний потенціал та інші можливості підвищення продуктивності праці.

Сучасна стратегія економічного розвитку України, яка спрямована на структурну перебудову економіки та налагодження партнерських зовнішньоекономічних зв'язків, потребує, у першу чергу, пошуку нових та вдосконалення існуючих шляхів зростання продуктивності праці. Високий рівень продуктивність праці виступає головною умовою ефективного функціонування підприємств у ринкових умовах, оскільки цей показник є одним з основних чинників конкурентоспроможності і, як наслідок, підвищення життєвих стандартів. Досягнення поставлених цілей можливе при виборі інноваційного шляху розвитку підприємства. Саме тому актуальними є питання використання інноваційних чинників підвищення продуктивності праці на підприємствах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питань, пов'язаних із зростанням продуктивності праці та чинниками, що на неї впливають, займалися чимало вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: О. Грішнова [1], А. Ревенко [4], Є. Кучіна [2], Л. Фулакова [5], B. Crepon, E. Duguet [8], L. Klomp, G. van Leeuwen [9], O. Manual [11] та ін. Разом із тим залишаються недостатньо дослідженими проблеми, пов'язані з напрямами використання інновацій для підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Постановка завдання. Метою статті є розробка практичних рекомендацій щодо підвищення продуктивності праці за рахунок використання інновацій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- обґрунтувати соціально-економічне значення підвищення продуктивності праці в сучасних умовах;

- уточнити класифікацію чинників зростання продуктивності з виділенням інноваційної складової та визначити місце інновацій в системі чинників підвищення продуктивності праці;

- охарактеризувати вплив інноваційних чинників на продуктивність праці;

- запропонувати можливі напрями використання інновацій для підвищення продуктивності праці.

Об'єктом дослідження є процес підвищення продуктивності праці на підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних проблем впливу інновацій на зростання продуктивності праці.

Виклад основного матеріалу дослідження. Продуктивність праці є узагальнюючим показником використання робочої сили, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, у цьому випадку, результатів праці та її витрат [1, с. 361].

Продуктивність праці на мікроекономічному рівні є одним із визначальних критеріїв та інструментів зменшення витрат, збільшення прибутковості, забезпечення ефективного функціонування підприємства, його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. У довгостроковому періоді зростання цього співвідношення означає краще використання трудових, фінансових, матеріальних, енергетичних, технологічних і всіх інших ресурсів, сприяє розвитку економіки і створює передумови для соціального прогресу. Зменшення ж цього показника означає спад не тільки економічний, але і соціальний.

Під впливом глобальних процесів, обумовлених ходом науково-технічного прогресу, відбувається трансформація факторів продуктивності праці. У сучасних умовах у системі традиційних чинників підвищення продуктивності праці (які не втратили свого важливого значення) зростає роль інноваційної складової, яка формується під впливом науково-технічного прогресу, інтелектуалізації знань та зростаючої ролі інновацій на підприємствах.

З урахуванням вищесказаного, постає необхідність уточнити чинники зростання продуктивності праці відповідно до вимог сучасного ринку (рис. 1).

Найбільш поширена методика визначення впливу інновацій на продуктивність праці, яка лежить в основі більшості зарубіжних досліджень це CDM-модель, розроблена Crepon, Duguet and Mairesse (1998) [8]. CDM-модель узагалі побудована як триступенева економетрична модель, яка пов'язує продуктивність і інновації та включає в себе систему з трьох рівнянь: рівняння інноваційних витрат (innоvation input), інноваційного результату (innovation output) та продуктивності (productivity), що моделюються в послідовному порядку.

На першому етапі моделюється рішення фірми щодо здійснення інновацій і розмір подальших інвестицій в інноваційну діяльність. Якщо фірма прийняла рішення про здійснення інвестицій у інноваційну діяльність, на другому етапі відображаються ресурси, такі як розмір витрат на дослідження та розробки, які, як передбачається, генеруватимуть інноваційний результат патент, інноваційний продукт або процес. Цей крок у моделі є функцією виробництва знання. Третім кроком є моделювання функції обсягу виробництва (виробнича функція Кобба-Дугласа), що відображає вплив інновацій на продуктивність. Таким чином, суть CDM-моделі полягає в тому, щоб відобразити вплив інноваційних витрат на результати винахідницької діяльності і вплив останньої на продуктивність праці.

Результати оцінки першої стадії моделі схожі по країнах, включених до обстежень інноваційної діяльності (табл. 1).

Як бачимо з табл. 1, більші фірми (з більшою чисельністю зайнятих) і ті, що здійснюють діяльність на міжнародних ринках, мають більше можливостей здійснювати інноваційну діяльність. Єдиним винятком є Бразилія, де результати досліджень показали, що діяльність фірм на міжнародних ринках не збільшує їхню здатність займатися інноваційною діяльністю. Вплив розміру фірми коливається від 5 до 32%. Найменший цей вплив у Швейцарії, де збільшення чисельності працюючих на 1% призводить до збільшення вірогідності здійснення інноваційної діяльності на 4,5%, а найбільший у Норвегії (32%).

Рис. 1 Традиційні та інноваційні чинники зростання продуктивності праці

Джерело: складено автором.

* Курсивом виділено інноваційні чинники зростання продуктивності праці.

Таблиця 1 Сила впливу різних факторів на прийняття рішення фірмою щодо здійснення інноваційної діяльності