Місце трансформаційних процесів української економіки в типології економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місце трансформаційних процесів української економіки в типології економічного розвитку

К.Ю. Ягельська

У статті наведено узагальнену класифікацію типів економічного розвитку. Про-аналізовано особливості перетворень в українській економічній системі, в результаті чого визначено місце трансформаційних процесів вітчизняної економіки в класифікації типів економічного розвитку. Констатовано ключові проблеми, що призвели до транс-формаційної кризи.

Ключові слова: трансформація, розвиток, тип, індикатор, криза.

Постановка проблеми. Дослідження трансформацій економічних сис-тем набувають все більшої актуальності у зв'язку зі швидкими глобальними змінами, що охопили світ і призвели до нестійкості економічних відносин. У межах зазначеного питання особливу увагу слід приділити проблемам економічного розвитку, від яких залежить майбутнє окремих соціально- економічних систем та структур загальнопланетарного рівня. Надзвичай-на гострота проблематики економічного розвитку відчувається саме зараз, у період революційних змін кінця 2013 р. і дотепер, тому визначення правиль-ного курсу та розробка ефективної концепції економічного розвитку стає на-гальною проблемою сьогодення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Досліджуючи економіч-ний розвиток, неможливо оминути праці таких вчених, як Й. Шумпетер, Дж. Стігліц, Дж. Сакс, С. Фішер, В. Геєць, Ю. Пахомов, А. Задоя, А. Філі- пенко, О. Бузгалін, А. Чухно, І. Теняков, О. Орехова, Л. Мельник, А. Вугаль- тер, А. Поручник, Н. Гражевська, Я. Кронрод, М. Орнат та багатьох інших. Наукові досягнення зазначених дослідників є підґрунтям для подальших по-шуків невирішених питань у сфері економічних трансформацій. У своїй ро-боті ми також спиралися на результати досліджень Д. Єфремова, О. Моска-ленко, В. Реутова, А. Бузні та А. Карлової, Н. Ілляшенко та О. Біловодської та інших вчених. Проте безперервні зміни тотальних еволюційних процесів та урізноманітнення економічних систем не дають можливості зупинитися на досягнутому і зробити остаточні висновки щодо ефективних шляхів за-безпечення економічного розвитку.

Мета статті - визначити місце трансформаційних процесів вітчизняної економіки в узагальненій класифікації типів економічного розвитку та кон-статувати їх ключові проблеми.

Основна частина. Теоретичні підходи до тлумачення поняття «транс-формація» згруповано у [1, с. 20], згідно з якими виділяють радикальний, еволюційно-революційний та структурний підходи, в результаті чого мож-на зробити висновок, що трансформація позначає якісні перетворення еко-номічної системи, причому як деградацію системи, так і розвиток [2, с.168]. Тобто оскільки динаміка економічних систем може бути охарактеризована як прогрес, регрес і деградація, а трансформація позначає будь-які зміни влас-тивостей чи перетворення виду або форми, саме розвиток є тим типом змін, що позначають вдосконалення та покращання. Історія свідчить, що набли-женню до якісно нового стану в розвитку суспільства передують криза сис-теми управління та своєрідний сплеск соціальної активності, що може ви-ражатися у пропозиціях нових концепцій суспільного і державного устрою різними соціальними групами. Те, що Україна перебувала на порозі ново-го трансформаційного етапу, було очевидним. Спробуємо визначити харак-тер трансформацій в Україні, що передували її нинішньому стану і відбува-ються зараз. економічний розвиток трансформаційний криза

Гносеологію економічного розвитку досліджено у [3]. Щодо його проя-вів зазначимо відсутність чіткого розмежування між типами, видами та фор-мами економічного розвитку. Зустрічаються навіть описи моделей еконо-мічного розвитку під заголовком «форми», наприклад, [4, с. 68-83]. Оскіль-ки вид, тип та форма є синонімами, не вважаємо відсутність єдиного катего-ріального апарату перепоною для досліджень розвитку. Отже, наведемо єди-ну класифікацію досліджуваного процесу на основі [5-9].

За метою розвитку виділяють локомотивний, випереджаючий та наздоганяючий розвиток. За джерелами - автономний та залежний або пе-риферійний. За ефективністю (або факторами) - репродуктивний (екстен-сивний), інтенсивний науково-технічний, інноваційний. За способом вира-ження можуть бути виокремлені висхідний, низхідний, ініціюючий, стагна-ційний, депресивний, еволюційний (лінійний), революційний, інволюцій-ний, поступальний (ступінчасто-поступальний), зворотний, акселерацій- ний (прискорений), розмірений, затухаючий, інерційний, емерджентний, ту-пиковий, циклічно-хвильовий, інверсійний, хаотичний, ламаний та спіра-леподібний розвиток. За змістом стратегічного планування виділяють іде-альний, реальний та радикальний розвиток. За способом управління - азій-ський (комуналістський), елітаризм (лібералізм) та гуманістичний розвиток. За моделлю - японський, західноєвропейський, американський. Таке ви-окремлення зазвичай пов'язують з поняттям «модель країни» («країнова» модель), яке використовується, коли соціально-економічний і політичний розвиток держави протягом тривалого періоду демонструють стабільність ключових аспектів, закладених в їх основу. У цілому цей підхід описує такі «моделі країн»: ліберальна (притаманна США, Канаді, частково Великобри-танії та Ірландії), неоліберальна чи приватно-корпоративна та соціально- ринкова модель (соціально-орієнтована економіка, соціал-демократична або соціал-ліберальна модель, що характерна для країн - членів ЄС, Ізраїлю, Ні-меччини). У межах цього підходу зустрічаються й такі, як корпоративіст- ська модель розвитку, що має два різновиди: демократичний корпоративізм (найбільше притаманний Швеції) та ієрархічний корпоративізм (притаман-ний Японії) [10]. Інші підходи до виокремлення типів розвитку за моделями також розглянуто у [10].

Таким чином, економічний розвиток описує різні прояви транс-формацій економічних систем. Трансформація економічної системи в

Україні за [1, с. 18-19] відбувається в складі трьох послідовних ета-пів:

1) 1991-1993 рр. - етап характеризувався частковим збереженням пла-нової економічної системи і спробами її модернізації шляхом імплантації нових господарських елементів і відносин. Підсумком етапу стало різке ско-рочення показників розвитку;

2) 1994-1999 рр. - орієнтація на модель змішаної економіки. Підсумком етапу є практично повна заміна інститутів планової економіки на ринкові та поступовий перехід до постіндустріальної економіки;

3) 2000-2010 рр. - «пов'язаний з формуванням адаптованої до світово-го ринку національної економіки, що самоорганізується, поступовим пере-ходом до п'ятого технологічного укладу» [11, с. 52].

Тепер спробуємо з'ясувати, які трансформації вітчизняної соціально- економічної системи притаманні поточному періоду.

Пороговими значеннями для основних соціально-економічних індика-торів розвитку є такі:

- річне зростання індексу цін не має перевищувати 3-5%;

- темпи зростання грошової маси повинні відповідати темпам зростан-ня виробництва (але не більше 3-5% на рік);

- рівень дефіциту державного бюджету не має перевищувати 3-5% від ВВП;

- державний борг не має перевищувати 60% від ВВП;

- обсяг золотовалютних резервів має становити не менше 8% від ВВП та бути достатнім для покриття витрат з імпорту товарів як мінімум протя-гом трьох місяців;

- відношення поточних платежів з обслуговування зовнішнього боргу не має перевищувати 20% річних доходів від експорту;

- для забезпечення розширеного відтворення рівень нагромадження у ВВП має становити не менше 10%;

- рівень безробіття не має перевищувати 15-20% від загальної чисель-ності працездатного населення;

- розрив у грошових доходах 20% найбагатших та 20% найбідніших верств населення не має перевищувати 12 разів [12, с. 31].

Динаміку деяких із зазначених індикаторів наведено на рис. 1-3.

Так, протягом досліджуваного періоду спостерігається різна динаміка макроекономічних показників, ілюструючи короткострокові злети та падін-ня. З 2009 р. відбувається зростання зовнішнього боргу та безробіття, хоча слід відзначити, що безробіття не переходить критичної межі. Індекс інфля-ції, навпаки, знижується, хоча за офіційними даними, відбулося й зростання монетарної маси на 17,2%; в 2012 та 2011 р. вона зростала на 12,8% та 14,2% відповідно. Якщо з 2009 р. спостерігалося зростання ВВП, то 2013 р. харак-теризувався падінням економіки.

За десять місяців падіння промислового виробництва склало 5,2%. Зо-лотовалютні резерви з початку року знизилися на 16% - з 24,55 млрд дол. до 20,63 млрд дол. станом на кінець жовтня 2013 р. Рівень припливу прямих інвестицій в Україну за десять місяців 2013 р. скоротився майже в 2 рази - з 4,76 млрд дол. у січні-жовтні 2012 р. до 2,45 млрд дол. у аналогічному періоді 2013 р.

На наш погляд, сучасним трансформаціям притаманні елементи лама-ного (згідно з рисунками, проте відсутня тенденція загального зростання), інерційного (через всіляку відсутність проривів), депресивного, стагнацій-ного та низхідного типів розвитку, що в цілому за способом вираження може бути охарактеризовано як ініціюючий розвиток. Такий розвиток виявляєть-ся у вигляді стагнаційного і депресивного розвитку господарської системи. За джерелами економічний розвиток можна охарактеризувати як залежний - екзогенний розвиток, що забезпечується за рахунок свідомого підпорядку-вання господарства світогосподарчій системі і (або) центру, який взяв на себе функції цілого, за факторами - як екстенсивний - пов'язаний з кіль-кісним зростанням факторів виробництва на наявній технічній основі за не-змінної технології, старих прийомів і способів організації праці. Такий роз-виток також має місце і в умовах збільшення тривалості використання фак-торів виробництва протягом певного часу.

Отже, оскільки досі не відбулося ні переходу до п'ятого укладу, ні ін-ших глобальних змін, характерних для третього етапу трансформацій, чет-вертий етап можна констатувати як трансформаційну кризу. Адже згідно з [1, с. 21], трансформаційна криза характеризується значною негативністю перетворень у результаті проходження заключних фаз трансформаційного процесу без повної зміни економічного порядку чи технологічного укладу, що склався. Таким чином, наступний етап трансформацій, скоріше за все, повернеться до рівня першого, проте якісно залежатиме від економічного розвитку, що стане на меті держави.

Згідно з [2, с. 380] трансформаційні процеси в Україні не слід розгляда-ти в лінійній площині. Мається на увазі суперечливе поєднання інституційних інновацій, пов'язаних з демократизацією економіки і суспільства, а також олігархії, спрямованої на збереження та модифікацію інституцій авторитарного режиму. Тобто вітчизняна трансформаційна економіка «розвивається не стільки шляхом тотального руйнування старої економічної системи з наступним ство-ренням принципово нової, скільки шляхом ускладнення існуючої економічної структури в результаті масового множинного вибору, детермінованого конку-рентною ринковою, відтворювальною та інституційною підсистемами».

Серед ключових проблем, що призвели до трансформаційної кризи, можна виділити такі:

- індустріально-аграрна економіка, побудована на недосконалій струк-турі національного виробництва з морально і фізично застарілою техноло-гічною базою;

- збитковість та неконкурентоспроможність національної економіки через низькорентабельну та енергоємну структуру виробництва, практичну відсутність корисних інновацій, негативну структуру експортно-імпортних операцій;

- несправедливий розподіл національного доходу між соціальними гру-пами країни, прагнення до виключно власного збагачення;

- неможливість забезпечення поточного рівня споживання за рахунок внутрішніх ресурсів, що призводить до повної кредитозалежності, яка штов-хає країну до соціальної прірви, де суспільна напруга - лише початок хаосу;

- тотальна бюрократизація, корупція і зрощення держави з тіньовим бізнесом, інвестиційна непривабливість національної економічної системи для зарубіжного та вітчизняного бізнесу;

- конфлікт короткострокових та довгострокових цілей, що відбувається за відсутності довгострокової стратегії, якої б дотримувались інституції при зміні державної влади, яка скасовує стратегії, намічені попередниками, що підриває економічну безпеку країни і змушує її жити сьогоденням за експлу-ататорським вектором використання ресурсів.

Висновок. На жаль, ні сучасні, ні минулі трансформації української економічної системи не можна охарактеризувати позитивно. Хаотичні ко-роткострокові зростання окремих макроекономічних показників не дають змоги навіть висловити надію, що Україна розвивається. Проте історії ві-домі приклади, коли країни піднімалися за складніших умов, тому ниніш-ня криза може стати відправною точкою для справжнього випереджаючого розвитку, головне - активізація діяльності української держави, спрямована на соціально-економічний прорив.

Перспективою подальшої роботи у цьому напрямі є розробка моделі випереджаючого національного економічного розвитку.

Список використаних джерел

1. Реутов В. Інституційні передумови трансформаційних зрушень в еко-номіці України / В. Реутов // Економіст. - 2010. - № 6. - С. 18-23.

2. Гражевська Н.І. Економічні системи епохи глобальних змін / Н.І. Гра- жевська. - К.: Знання, 2008. - 431 с.

3. Ягельська К.Ю. Гносеологія економічного розвитку / К.Ю. Ягель- ська // Пріоритетні напрями розвитку національної економіки: зб. наук.праць Донецького державного університету управління. - Донецьк: ДонДДУ, 2011. - Т. ХІІ. - С. 148-156.

4. Филипенко А.С. Экономическое развитие: цивилизационный под-ход / А.С. Филипенко. - М.: Экономика, 2002. - 260 с.

5. Орехова Е.А. Развитие теории национального хозяйства в современных условиях: дис. ... д-ра экон. наук: 08.00.01 / Е.А. Орехова. - Волгоград, 2008. - 412 с.

6. Ілляшенко Н.С. Випереджаючий науково-технічний прогрес розви-ток: сутність та зміст / Н.С. Ілляшенко, О.А. Біловодська // Вісник Хмель-ницького національного університету. - 2011. - № 6. - С. 11-14.

7. Єфремов Д.П. Формування стратегії прискореного економічного роз-витку України: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.01 / Д.П. Єфремов. - Київ, 2008. - 217 с.

8. Москаленко О.М. Сучасна політична економія і мейнстрим як ме-тодологічний інструментарій економічної політики випереджаючого еконо-мічного розвитку країни / О.М. Москаленко // Вісник Національного уні-верситету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - № 1 (8). - 2012. - С. 19-29.

9. Бузни А. О сопряженной модели экономического развития / А. Буз- ни, А. Карлова // Вісник економічної науки України. - 2012. - № 2 (22). - С. 24-26.

10. Ягельська К.Ю. Моделі економічного розвитку: загальний огляд та вітчизняний вибір / К.Ю. Ягельська // Національні моделі економічних систем: формування, управління, трансформації. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції; ред. кол.: К.С. Шапошников [та ін.]. - Хер-сон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. - С. 40-42.

11. Ерохин С. Структурная трансформация национальной экономики / С. Ерохин // Экономика Украины. - 2002. - № 10. - С. 49-55.

12. Андрианов В. Эволюция основных концепций регулирова-ния экономики (от теории меркантилизма до теории функциональных экономических систем) // Общественные науки и современность. - 2005. - № 4. - С. 3-47.

Размещено на Allbest.ru