Нормативно-правове регулювання сталого розвитку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпродзержинський державний технічний університет

Нормативно-правове регулювання сталого розвитку підприємств

О.В. Будько

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Сталий розвиток базується на системному поєднанні трьох головних компонент розвитку суспільства: економічної, екологічної та соціальної. Концепція сталого розвитку грунтується на таких основних принципах:

— забезпеченні збалансованості економіки та екології, тобто досягненні такого ступеня розвитку, коли людство у виробничій сфері або економічній діяльності уникає руйнування природного середовища;

— забезпеченні збалансованості економічної та соціальної сфери, що означає максимальне використання в інтересах населення тих ресурсів, які дає економічний розвиток;

— виконанні завдань, пов'язаних з розвитком, у інтересах не лише теперішніх, а й майбутніх поколінь, що мають з нинішнім рівні права на ресурси.

Узгодження та збалансування цих трьох складових є складним завданням. Тому виникає необхідність пошуку таких шляхів, які здатні забезпечити економічне зростання в умовах обмеженості та виснаження природних ресурсів та загрози виникнення техногенної катастрофи. Саме концепція сталого розвиту є новою парадигмою розвитку суспільства, згідно з якою здійснюється задоволення потреб сучасного покоління, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Незважаючи на те, що дослідження сталого розвитку здійснюються вченими інтенсивно, на сьогодні існує ряд проблем, які потребують нагального вирішення, адже від цього залежить дієвість і життєздатність концепції сталого розвитку.

Сталий розвиток потребує чіткого законодавчого і нормативно-правового регулювання, оскільки саме нормативно-правові акти є основою впровадження принципів та реалізації завдань сталого розвитку.

Питанням та проблемам сталого розвитку присвячено ряд наукових праць. Регулювання сталого розвитку в глобальному та національному масштабах досліджувалися такими вченими: О.Г. Білорус, Б.М. Дани- лишин, С.І. Дорогунцов, Ю.М. Мацейко, Л.Г. Мельник, В.М. Трегобчук, М.К. Шапочка, В.Я. Шевчук та інші.

Водночас концепція сталого розвитку потребує впровадження і дії національного законодавства, яке буде відповідати міжнародним вимогам.

МЕТА СТАТТІ

Метою статті є аналіз стану нормативно-правового регулювання у сфері сталого розвитку та визначення перспектив законодавчого становлення основних засад сталого розвитку в Україні.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Хоча ідея сталого розвитку не нова, вперше поняття "сталий розвиток" було започатковано в 1987 році Міжнародною комісією ООН з навколишнього середовища і розвитку в доповіді прем'єр-міністра Норвегії Г ру Харлем Брундтланд "Наше спільне майбутнє".

Використовуючи напрацювання Комісії в 1992 році у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку, на якій був прийнятий "Порядок денний ХХІ століття", що став програмою дій з впровадження засад сталого розвитку в країнах світу. Вона передбачає, що забезпечення сталого розвитку є обов'язком національних урядів згідно з принципом спільної, але диференційованої відповідальності та потребує розробки національних програм і відповідної політики. Отже, це означало необхідність розробки кожною країною національної стратегії сталого розвитку, відповідно до своїх особливостей, пріоритетів, еколого-економічної ситуації та стану розвитку національного господарства [2, с. 26].

Також слід відзначити рішення Конференції Міністрів охорони навколишнього середовища Європи в рамках процесу "Довкілля для Європи". Так, в 1993 році було прийнято "Екологічну програму дій для Центральної та Східної Європи", відповідно до якої країни мали розробити національні екологічні плани дій [4, с. 12]. Пропозиція розробки до 2002 року в кожній країні власної стратегії сталого розвитку прозвучала і на спеціальній сесії Г енеральної асамблеї ООН у 1997 році. Проте Світовий самміт в Йоганнесбурзі в 2002 році (Ріо+10) показав, що не всі країни розробили стратегії сталого розвитку, що обумовлено наявністю проблем, найголовнішою з яких є необхідність врахування національних особливостей розвитку та законів біотичної регуляції природи, які до цього практично повністю ігнорувалися.

Відсутність чіткого нормативно-правового регулювання сталого розвитку визначає необхідність використання міжнародного досвіду країн, які вже розробили національні стратегії сталого розвитку. До таких країн відносяться, зокрема країни Європи, що пояснюється розробленою екологічною політикою та наявністю наднаціональних ініціатив зі сталого розвитку: Стратегії сталого розвитку Європейського союзу, Стратегією сталого розвитку скандинавських країн [2, с.27].

В Україні, яка задекларувала своє бажання переходу на шлях сталого розвитку, було пророблено певну роботу з впровадження принципів сталого розвитку. Так, Постановою КМУ №1123 від 08.10.93 року було створено національну комісію сталого розвитку України при КМУ, яка в 2003 році була ліквідована, а натомість була створена Національна комісія зі сталого розвитку при Президентові України.

Указом Президента України №664/2009 від р. було створено Національну Раду з питань науки, інновацій та сталого розвитку України, яка в 2010 році була ліквідована. Постановою КМУ №977 від р. було створено Національну раду із сталого розвитку України.

Також було прийнято ряд правових актів, спрямованих на поступовий перехід країни до сталого розвитку.

Верховною Радою України було прийнято Постанову №1195-XIV від 22.10.99 р. "Про прийняття за основу проекту Концепції сталого розвитку населених пунктів". Окремі нормативно-правові акти та їх коротка характеристика наведені в таблиці 1.

Не дивлячись на ряд прийнятих нормативно-правових актів в Україні, дотепер не розроблені Концепція та Стратегія сталого розвитку.

Так, у 1998--1999 рр.був розроблений проект Концепції сталого розвитку України, але він не був прийнятий Верховною радою України.

У 2004 році на розгляд Верховної ради України була представлена концепція переходу України до сталого розвитку [6]. Ця концепція узагальнювала наукові розробки і документи міжнародних організацій та була суттєвим кроком у формуванні документів щодо сталого розвитку. Так, в Концепції наголошувалося на необхідності реформування ціноутворення, здійсненні політики прискореної амортизації екологічно чистого або ресурсозберігаючого обладнання. Автор концепції, проф. В.І. Ландик, вказує на необхідність радикальної зміни технологічного укладу реального сектору економіки. Але аналіз положень проекту Концепції довів, що вона містить перелік загальновідомих і загальновизнаних цілей та досить спірних пропозицій, із невизначеною формою їх запровадження, відсутні конкретні заходи, які можуть бути покладені в основу для вдосконалення нормативно-правової бази [7, с. 159].

Міністерство освіти і науки 15.05.2012 р. (на той час Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) на офіційному сайті оприлюднило проект Концепції переходу України до сталого розвитку, розробленого Національною академією наук спільно з іншими установами і організаціями [3]. Концепція покликана визначити правові засади, принципи, цілі та першочергові завдання щодо переходу країни до сталого розвитку і є базою для подальшого розроблення стратегії, плану дій, державних, регіональних та інших програм, проектів сталого розвитку на найближчу і віддалену перспективу.

Концепція складається з семи розділів. Перший розділ "Основні проблеми, на розв'язання яких спрямована Концепція" визначає проблеми економічного, екологічного і соціального характеру, які підтверджуються статистичними матеріалами, що обгрунтовує складність і необхідність нагального вирішення цих проблем.

У другому розділі "Мета та принципи сталого розвитку України" визначається мета сталого розвитку, яка буде реалізована на основі впровадження нової моделі економіки на засадах збалансованого природокористування. Визначення принципів вказує на пріоритети сталого розвитку держави, що буде чітко структурувати сфери діяльності задля забезпечення збалансованого розвитку.

У третьому розділі "Цілі та шляхи (завдання) переходу України до сталого розвитку" окреслені цілі, які полягають у:

— припиненні деградації довкілля та перехід до збалансованого природокористування;

— формуванні нової моделі економіки на засадах невиснажливого відновлювального природокористування;

— поліпшенні якості життя населення України;

— формуванні суспільної свідомості, світогляду населення України на засадах сталого розвитку;

— формуванні нормативно-правової бази та інсти- туціонального забезпечення сталого розвитку;

— збереженні національних цінностей і традицій природокористування;

— захисті національних інтересів України в процесі глобалізації тощо.

Таблиця 1. Нормативно-правові акти, спрямовані на поступовий перехід України до сталого розвитку

У четвертому розділі "Механізми (способи) переходу України до сталого розвитку" вказується на необхідність створення та використання структурованої системи правових, економічних та інших механізмів.

П'ятий розділ "Етапи переходу до сталого розвитку" визначає чотири етапи такого переходу (стабілізаційний, підготовчий, перехідний, сформований). правовий законодавчий глобальний

У шостому розділі "Очікувані результати" окреслюються результати внаслідок реалізації переходу України до сталого розвитку, які, зокрема, будуть полягати в зменшенні антропогенного навантаження на довкілля та запровадженні збалансованого природокористування, підвищенні конкурентоздатності національної економіки, екологізації усіх галузей економіки, створенні сприятливих умов для розвитку соціально та екологічно відповідального бізнесу тощо.

Сьомий розділ "Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів" вказує на джерела фінансування заходів переходу України до сталого розвитку.

У проекті Концепції переходу України до сталого розвитку наголошується також на необхідності розроблення та впровадження Стратегії сталого розвитку України. Така стратегія повинна містити аналіз формування політики, планів дій, імплементації, а також моніторинг, регулярний огляд і оцінку [1].

Проект Стратегії сталого розвитку України, розроблений Верховною Радою України, визначає стратегічні завдання сталого розвитку у сфері екологічно збалансованого розвитку економіки, забезпечення соціальної справедливості, суспільних відносин, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу, у міждержавних стосунках [5].

Стратегія визначає також шляхи та засоби реалізації державної політики сталого розвитку, систему індикаторів сталого розвитку. Проте цей проект так і не був прийнятий Верховною Радою України.

Впровадження в Україні основних засад сталого розвитку стримується рядом причин, серед яких виділяється недосконалість правової бази, відсутність ефективної системи інституціонального забезпечення впровадження сталого розвитку, відсутність національної стратегії переходу до сталого розвитку, а також іншими політичними економічними, соціальними і міжнародними причинами (відсутність соціально-економічної стабільності, нерозвиненість ринкових механізмів, нерівномірність розміщення продуктивних сил на території України).

Розробка національної стратегії сталого розвитку повинна базуватися на міжнародному досвіді з урахуванням національних особливостей. Корисними елементами для розробки стратегії сталого розвитку є практика визначення пріоритетів, фінансування, секторальна інтеграція, координація, моніторинг та існуючий аудит їх реалізації [2, с.30].

Висновки

Таким чином, розробка і прийняття Концепції сталого розвитку як базового документа стане основою для розвитку законодавства, що регулює сталий розвиток, створення механізмів узгодження складових сталого розвитку, забезпечить можливість визначення плану дій та строки виконання етапів забезпечення сталого розвитку

Література

1. Білорус О. Імперативи сталого розвитку в епоху глобалізації / О. Білорус, Ю. Ма- цейко // Економічний часопис. -- 2002.

2. Данилишин Б.М. Розроблення національних стратегій сталого розвитку: корисний досвід для України / Б.М. Данилишин, О.П. Маслюківська // Механізм регулювання економіки. -- 2008. -- №3. -- Т.2. -- С. 26--30.

3. Національна парадигма сталого розвитку України / за заг. ред. акад. НАН України, д.т.н., проф., засл. діяча науки і техніки України Б.Є. Патона. -- К.: Державна установа "Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України". 2012. -- 72 с.

Анотація

Ключові слова: сталий розвиток, концепція, стратегія, нормативно-правове забезпечення, закони України.