Девальваційні шоки та їх наслідки для економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Методи економічного прогнозування”

На тему: «Девальваційні шоки та їх наслідки для економіки України»

Виконала студентка 4 курсу

заочного відділення

групи МЗЕД-16.12

Лавренюк Яна Олександрівна

Перевірив викладач

Семяновський В.М

Київ, 2017

Зміст

Вступ

1. Аналіз впливу девальвації гривні на експорт вітчизняних товарів та імпорт продукції

2. Показ від'ємного результативного впливу девальваційних шоків на реальний сектор економіки, рівень інфляції та рівень життя населення країни

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Досліджуються питання впливу девальваційних шоків на економіку України. Описується механізм зв'язку між обмінним курсом і торговельним балансом. Розглядаються періоди пікових значень девальвації гривні та їх зв'язок з рахунком поточних операцій платіжного балансу України. Відслідковується залежність між знеціненням гривні та сальдо торговельного балансу. Аналізується вплив девальвації гривні на експорт вітчизняних товарів та імпорт продукції. Робиться висновок про те, що знецінення гривні позитивно впливає на сальдо рахунку поточних операцій в окремі періоди. Розглядається динаміка структури українського експорту та визначаються негативні тенденції у її розвитку. Аналізується рівень відкритості економіки України. Показується від'ємний результативний вплив девальваційних шоків на реальний сектор економіки, рівень інфляції та рівень життя населення країни.

1. Аналіз впливу девальвації гривні на експорт вітчизняних товарів та імпорт продукції

Час від часу економіка України переживає кризу, наслідком якої є стрімка девальвація національної грошової одиниці. З точки зору теорії знецінення курсу валюти веде до зростання конкурентоспроможності вітчизняних това- рів та появи позитивних зрушень в економіці. Щодо виявлення впливу де- вальваційних шоків на економіку України у практичній площині, то тут не- обхідно з'ясувати: чи сприяло стрімке знецінення гривні у 1998-1999 рр., 2008-2009 рр. та 2014-2015 рр. розвитку зовнішньої торгівлі та структурним змінам в економіці?

У загальному вигляді механізм впливу обмінного курсу на торговельний баланс з позицій класичної теорії еластичності виглядає таким чином: при знеціненні національної валюти (девальвації) експортні ціни на вітчизняну продукцію знижуються, підвищуючи її конкурентоспроможність на зовніш- ньому ринку. Це викликає зростання попиту іноземних покупців на продукцію цієї країни і зумовлює розширення експорту. Водночас зростають ціни на імпортну продукцію внаслідок зростання курсу національної валюти та бажання імпортерів не втратити свій прибуток від девальвації. Більш дорогий імпорт робить його менш привабливим для покупців і попит на нього змен- шується. В результаті торговельний баланс країни з валютою, що мала тенденцію до знецінення, повинен покращитися. При зміцненні національної валюти (ревальвації) зростають ціни на експортну продукцію, завдяки чому зменшується її конкурентоспроможність на світових ринках. Імпорт усередині країни розширюється і, таким чином, торговельний баланс погіршується.

Аналіз впливу валютного курсу на економічну рівновагу дав можливість науковцям зробити висновок про те, що девальвація національної грошової одиниці у короткостроковому періоді не веде до покращення торговельного балансу країни, оскільки ціни змінюються в меншій пропорції, ніж курс, та реагують на його коливання з відповідним лагом. У свою чергу лаги в змінах експортних та імпортних цін є асиметричними і тому торговельний баланс протягом деякого часу після девальвації (6-8 кварталів) може погіршу- ватися [1-3]. Описаний вище механізм впливу обмінного курсу на торговельний баланс мав місце в українській практиці. Аналіз динаміки показників зовнішньої торгівлі України (табл. 1) засвідчує, що при знеціненні гривні у 1998 р.1 на 80,0% (перша хвиля девальвації) протягом наступного 1999 р. спостерігалося незнач- не покращення рахунку поточних операцій завдяки зниженню темпів падіння експорту та зростанню темпів падіння імпорту. Девальваційні ефекти 1998 р. і 1999 р. (у 1999 р. гривня знецінилася ще на 52,0%) яскраво проявилися у 2000 р. (табл. 1), коли темпи зростання експорту прискорилися. Разом із тим обсяги зростання позитивного сальдо рахунку поточних операцій не були адекватними рівню девальвації національної валюти. Зважаючи на цю тенденцію, можна зробити висновок, що за період 1999-2000 рр. знецінення гривні суттєво не вплинуло на покращення торговельного балансу України. Цей ефект частково проявився у наступних роках (2001-2004 рр.), але це була не єдина причина зростання позитивного сальдо рахунку поточних операцій.

девальвація гривня економіка україна

Джерело: розраховано за даними Платіжного балансу України у 1998-2005 рр. Більш чутливою до девальваційних процесів виявилася динаміка імпорту: його обсяги у 1998-1999 рр. скоротилися більше, ніж зменшився експорт (особливо у 1999 р.), що, як зазначалося, посприяло появі позитивного сальдо рахунку поточних операцій, проте вже у 2000 р. імпорт знову почав зростати прискореними темпами.

Короткострокову реакцію імпорту на знецінення національних грошей можна пояснити тим, що попит на енергоносії, сировину, матеріали та комплектуючі не зменшився, оскільки не мав альтернативи на внутрішньому ринку. Частка імпорту зазначених товарів у загальних його обсягах (табл. 2) збіль- шувалась навіть при зростанні цін. Скорочувався лише імпорт товарів широ- кого вжитку, які могли бути замінені аналогічними товарами вітчизняного виробництва, але це скорочення не могло відчутно вплинути на загальну ди- наміку імпорту до його зниження. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що постачання в Україну багатьох видів імпортних продуктів було монополізовано (нафтопродукти, газ тощо) і вітчизняні підприємства не мали можливос- ті диверсифікувати їх купівлю на світовому ринку. Монополісти намагались утримувати, а то й підвищувати контрактні ціни, незважаючи на скорочення платоспроможності імпортерів, що погіршувало їх фінансове становище і по- глинало той девальваційний потенціал, який товаровиробники накопичували як експортери.

Отже, аналізуючи вплив девальвації гривні на динаміку показників зовніш- ньої торгівлі України, можна зробити висновок про те, що знецінення гривні сприяло поліпшенню торговельного балансу у довгостроковому періоді. При цьому зв'язок між девальвацією національної валюти та умовами торгівлі був неоднозначним завдяки впливу інших чинників, які суттєво послабили меха- нізм взаємодії "валютний курс - торговельний баланс".

Відсутність більш тісної залежності між динамікою експорту та імпорту в Україні та курсовими змінами гривні у досліджуваному періоді пояснюється такими причинами: - по-перше, девальвація в Україні спровокувала посилення використання у країнах-контрагентах нецінових способів захисту ринків від товарів тради- ційного українського експорту. Зокрема, на імпортовані товари з України запроваджувався податок на додану вартість та встановлювалося мито (Росія), здійснювались антидемпінгові розслідування (США, Китай та інші країни). Через це український експорт протягом 1998-1999 рр. мав тенденцію до скорочення, а потенціал цінової конкуренції, який забезпечувала політика деваль- вації, був просто заблокований і не міг повноцінно спрацювати; - по-друге, більшість українських експортерів перебувала у суттєвій залежності від імпорту, споживаючи імпортовані енергоносії, сировину, комплек- туючі тощо. В умовах обвального знецінення гривні, хронічної платіжної кризи, високої енергетичної залежності від зовнішніх ринків додаткові деваль- ваційні витрати цих підприємств на імпорт випереджали за строками та обся- гами формування їх додаткових доходів від експорту, що погіршувало фінансовий стан підприємств і не стимулювало нарощення експорту; - по-третє, стрімкі темпи знецінення у гривні щодо долара США (у 2,7 ра- зу) протягом дворічного періоду провокували девальваційні очікування су- б'єктів господарювання, що не стимулювало підприємства-експортери збіль- шувати експорт, а, навпаки, підживлювало подальші очікування девальвацій- ного ресурсу. Показовим у цьому сенсі є 2000 р. - при зниженні темпів девальвації до 4,2 з 52,0% у 1999 р. і 80,0% у 1998 р. тенденція зменшення обсягів експорту змінилася тенденцією до його зростання, що продовжувалася протягом 2001-2005 рр. Забезпечення фінансового виграшу експортерам та програшу імпортерам повинно було дати стійкий сигнал інвесторам та уряду для проведення структурних змін. Але практика показала, що структурні зрушення майже не відбувалися, вітчизняна економіка слабко змінювалася у напрямі високо- технологічних і наукомістких виробництв. При цьому зберігався високий рівень енергетичного наповнення проміжного споживання. На тлі покращення фінансових результатів і зростання рентабельності експортного виробництва орієнтовані на внутрішній ринок виробники відставали практично за всіма показниками, що стримувало імпортозаміщення та призводило до закріплення застарілої структури виробництва. Зокрема, якщо у першому півріччі 2004 р. порівняно з аналогічним періодом 2003 р. інвестиції у металеве лиття зросли у 3,3 разу, в оброблення металу - у 2,4 разу, у металургію та оброблення металу в цілому - у 1,8 разу, то значно менша активність спостерігалася в інвестуванні харчової промисловості (приріст на 17%), добувної промисловості (приріст на 9,6%) та зниження обсягів інвестицій у легку промисловість [4, с. 16]. У інвесторів не було бажання вкладати достатньо інвестицій у розвиток вітчизняних високотехнологічних галузей, оскільки сприятлива цінова кон'юнктура міжнародних товарних ринків забезпечувала зростання доходів експортерів, бюджетних та валютних надходжень в країну. За період 2004-2007 рр. золотовалютні резерви НБУ збільшились з 9,524 млрд дол. до 32,462 млрд дол.

2.Показ від'ємного результативного впливу девальваційних шоків на реальний сектор економіки, рівень інфляції та рівень життя населення країни

Зростання ВВП у 2002-2007 рр. у середньому становило 7,5% на рік, що удвоє перевищувало загальносвітову динаміку (3,4%) [5].

Плюсове сальдо рахунку поточних операцій, яке формувалося на сировинному ресурсі, стало найважливішим чинником економічного зростання і джерелом покриття зростаючих соціальних видатків. Воно забезпечувало вирішення трьох важливих завдань для економіки України:

1) формувало левову частку доходів державного бюджету;

2) забезпечувало оплату імпорту і, в першу чергу, критичного імпорту енергоносіїв та машин і обладнання;

3) дозволяло підтримувати на високому рівні золотовалютні резерви. Разом із тим позитивне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу у 2001-2007 рр., яке сформувалося у тому числі за рахунок девальвації гривні, стимулювало процес розвитку гіпертрофії експортного сектора еко- номіки України. Інформація, наведена у табл. 1, показує, що починаючи з 1999 р. частка експорту у ВВП України почала стрімко зростати й у 2000 р. та 2004 р. набула пікових значень - 62,4 і 63,6% відповідно. Друга хвиля стрімкої девальвації національної валюти спостерігалася у 2008 р., коли гривня знецінилась на 52,4%2 . Інформація, наведена у табл. 3, свідчить про практичну відсутність девальваційного ефекту протягом наступних років. Винятком є тільки 2009 р., упродовж якого темпи падіння імпорту дещо перевищували темпи падіння експорту, проте це не сприяло появі позитивного сальдо рахунку поточних операцій.

Незначну присутність девальваційного ефекту другої хвилі знецінення гривні можна пояснити декількома причинами: - по-перше, зниженням зовнішнього попиту на експортні товари у зв'язку з кризою світової економіки та падінням цін на світових товарних ринках;

- по-друге, неадекватною курсовою політикою Національного банку України протягом попередніх 2004-2007 рр. Адже упродовж зазначеного часу спостерігався великий обсяг припливу портфельних інвестицій, що сприяло зміцненню курсу гривні. Разом із тим НБУ продовжував підтримувати курс шляхом купівлі іноземної валюти на міжбанківському ринку, тим самим поповнюючи свої міжнародні резерви. Фахівці МВФ радили Україні перейти до більш гнучкого курсоутворення, тобто не підтримувати курс гривні, а від- пустити її у вільне плавання. Погодитись на такий крок було важко, оскільки великий приплив капіталу в Україну міг викликати стрімку ревальвацію гривні, а це суттєво би позначилося на обсягах експорту, який протягом 2005-2006 рр. мав тенденцію до зниження.

Водночас орієнтація уряду на розширення внутрішнього попиту як скла- дової зростання економіки стимулювала зростання імпорту і це загалом приз- вело до виникнення вже у 2006 р. негативного сальдо рахунку поточних опе- рацій (-1617 млн дол. США). Проте, якщо у 2006 р. його величина становила всього -1,5% до ВВП, то вже у першому півріччі 2008 р. негативне сальдо зросло до -7,9% ВВП.

Як вже зазначалося, протягом 2009 р. темпи зростання імпорту значно скоротилися, проте вже у 2010-2011 рр. ці темпи знову почали перевищувати зростання експорту. Енергетична залежність вітчизняної економіки та монополія на постачання імпортних товарів поглинули девальваційний потенціал так само, як і за першої хвилі стрімкого знецінення гривні.

Щодо структурних зрушень у внутрішньому виробництві, то їх не було, оскільки світова фінансова криза 2008-2009 рр., яка супроводжувалася знеціненням гривні, відкинула промисловість України до рівня 2003 р. і знову загострила проблеми технологічної деградації та масового зниження висо- котехнологічного виробництва, стрімкого нарощування сировинної складової, домінування продукції з низькою доданою вартістю та зниження конкурентоспроможності. Найбільшого спаду за два кризові роки зазнало машинобудування (-44,7%), металургія (-35,7%), легка промисловість (-3,7), хімічна промисловість (-31,0%). Найменше криза позначилася на видобу- ванні паливно-енергетичних копалин (-5,4%) і на харчовій промисловості (-8,0%) [6, с. 138].

Падіння обсягів галузей внутрішнього виробництва під час девальваційно- го шоку, як показують дослідження, відбувається ще й тому, що сумарний негативний ефект від знецінення валюти відчувають у першу чергу ті галузі, які орієнтовані на внутрішній ринок і мають у структурі своїх затрат суттєву частку імпортної сировини та енергоресурсів [7, с. 13].

Негативні тренди української економіки є закономірним результатом якості економічного зростання, що мало місце у докризовий період і обумовлене переважно двома факторами: зростанням цін на вітчизняний експорт, - як вже зазначалося, внаслідок прискорення темпів зростання світової економіки у 2000-2007 рр.; високим внутрішнім попитом, що стимулювався монетарною політикою НБУ та суттєвим збільшенням обсягів банківського кредитування [6, с. 136].

Упродовж другої хвилі стрімкої девальвації гривні, що спостерігалася у 2008 р., частка експорту у ВВП дещо знизилася - до 47,1%, проте починаючи з 2010 р. ця частка почала знову зростати та в 2012 р. дорівнювала 51,1% до ВВП.

Таке зростання обумовлювалося сплеском сировинної кон'юнктури міжнародних ринків. У цьому контексті зазначимо, що у тих країнах, які та- кож мають експортоорієнтовану економіку, після кризи 2008 р. частка відно- шення експорту до ВВП мала тенденцію до зниження (з 49% у 2006 р. до 35% у 2008 р.) [6, c. 84].

Стосовно імпортних операцій, то їх частка у ВВП завжди була високою і практично не зменшувалася навіть у роки найвищої девальвації національ- ної валюти. Інформація, наведена у табл. 1 і 2, показує, що частка імпорту у ВВП коливалася у межах 49,5% у 1999 р. та 60,6% у 2011 р. Загалом же за чотирнадцять років (1999-2005, 2008-2014) ця частка в середньому становила 54,3% у обсягах ВВП.

Гіпертрофія експортного сектора вітчизняної економіки, як показують до- слідження, призвела до збіднюючого зростання та появи "голландської хво- роби", яка в Україні проявилася у секторі виготовлення напівфабрикатів (чорна металургія, металопрокат та прості хімічні продукти з низькою доданою вар- тістю). В результаті відбулося заміщення більш складного виробництва простішим, що вимагало застосування менш кваліфікованої праці з відповідним знеціненням накопиченого людського капіталу.

Деякі країнах Європи та Східної Азії, які стикалися з "голландською хво- робою", вживали заходи щодо обмеження надприбутків експортерів шляхом використання фіскальних і митних важелів та спрямування отриманих дохо- дів на соціальні, технічні й технологічні потреби суспільства. В Україні не було зроблено жодних подібних кроків, тому надприбутки експортних галузей у повному обсязі використовувалися олігархічними кланами для задоволення власних потреб [6, c. 89].

Таким чином девальвація національної валюти сприяла гіпертрофічному експортоорієнтованому розвитку України, що базується на виробництві продукції з низькою доданою вартістю. І, незважаючи на те, що за 2012- 2014 рр. чорна металургія та хімічна промисловість зазнали істотних втрат свого експортного потенціалу (див. табл. 4), актуальними, як показують дослідження, залишаються загрози стосовно закріплення за країною стату- су постачальника сировини, але вже тепер для європейської біоенергетики [6, c. 90]. З огляду на це стан товарної структури вітчизняного експорту викликає особливе занепокоєння, оскільки частка сировинної компоненти у загальних обсягах продовжує нарощуватися, а частка машин та обладнання - зменшуватися (табл. 4). Склалася ситуація, за якої товарна струк- тура українського експорту стала суттєво відрізнятися від світової. На- приклад, у 2010 р. у світовому експорті на сільгосптовари припадало 8,9%, на паливо та сировину - 19,9%, на готові вироби - 63,4%, на машини, об- ладнання і транспортні засоби - 33,4%, на високотехнологічні товари - 12,8% [8].

Переважання сировинних товарів у вітчизняному експорті викликає ці- лий комплекс пов'язаних з цим негативних наслідків: зниження технологіч- ного рівня виробництва, зростання екологічного навантаження на навко- лишнє середовище, збільшення вразливості економіки від стану світової кон'юнктури.

Отже, зараз для України вкрай важливою є диверсифікація експортної структури до значного збільшення частки високотехнологічних виробів та послуг. Зрозуміло, що для цього потрібні інвестиції та спеціальна державна програма підтримки вітчизняного експорту. Останнє набуває особливої актуальності через необхідність переорієнтації вітчизняних товаровиробників на інші ринки, оскільки зовнішньоекономічні відносини з основним партнером - Росією мають тенденцію до звуження. Так, за даними НБУ, експорт до Росії знизився у 2,5 разу, його частка у загальних обсягах зменшилася до 11,8% з 19% за січень-липень 2014 р. [9].

Сьогодні великі надії покладаються на сільське господарство та його експортний потенціал. Це дозволить Україні частково покрити збитки від втрати експортної виручки на російському ринку. Дійсно, починаючи з 2008 р. експорт продукції сільського господарства почав суттєво зростати, чому сприяли високі врожаї у 2008 р. та 2009 р. Проте сільське господарство не вимагає використання кваліфікованої робочої сили, що веде, як зазначалося вище, до знецінення накопиченого людського потенціалу. Крім цього, сільське госпо- дарство за період 2001-2009 рр. значно скоротило випуск у загальних обсягах виробництва товарів - з 14,4% у 2001 р. до 8,4% у 2009 р. І хоча упродовж наступних років (2012-2014) завдяки хорошим врожаям зернових обсяги екс- порту почали зростати, розраховувати на швидке покращення експортного потенціалу України поки що не доводиться.

Третя хвиля стрімкої девальвації гривні спостерігалася у 2014 р. За рік офіційний курс гривні знецінився на 97,3%. Причини такого стрімкого знеці- нення відрізнялися від тих, які мали місце у 1998 р. та 2008 р. Тобто обидва девальваційні шоки були спровоковані зовнішніми причинами - валютно- фінансовою кризою у Південно-Східній Азії та фінансовою кризою у США. Знецінення гривні у 2014 р. обумовлювалося: по-перше, проявом ефекту Дорнбуша (переліт валютного курсу); по-друге, нестабільною політичною ситуацією в країні та проведенням антитерористичної операції (АТО); по- третє, дефіцитом валютних коштів на внутрішньому ринку, який виник у результаті скорочення надходжень іноземної валюти від експорту та стрім- ким падінням обсягів валютних резервів НБУ; по-четверте, падінням цін на міжнародних товарних ринках у зв'язку зі зміцненням долару до інших між- народних валют [5].

Якщо з трьома останніми причинами все зрозуміло, то перша причина, а саме ефект Дорнбуша, потребує пояснення. Таке явище, як переліт валют- ного курсу, представляє собою надлишкову реакцію валютного ринку на ек- зогенні шоки. Якщо екзогенний шок змінює рівноважний рівень валютного курсу, то в деяких випадках на початковому етапі зміна валютного курсу бу- де навіть сильнішою, ніж можна було би припустити з аналізу зміни рівноваж- ного валютного курсу [10]. Наприклад, у результаті несподіваного збільшення центральним банком грошової маси рівноважний валютний курс повинен підрости (знецінитись), але первісний стрибок курсу, швидше за все, буде сильніший, ніж передбачає теорія рівноважного валютного курсу.

В Україні упродовж 2014 р. спостерігалося банкрутство банків і перед тим, як увести в банк тимчасову адміністрацію, НБУ підтримував проблемні банки шляхом надання рефінансування. За перші чотири місяці 2014 р. обсяги рефінансування банкам становили 86 429,22 млн грн, через що гривня за цей же період знецінилася на 42,5%. Стрибок курсу був занадто сильним і неочікуваним. Аналогічна ситуація спостерігалася і у І кв. 2015 р., коли гривня ще знецінилася на 48,7% як результат появи у грошовому обороті у кінці 2014 р. 222 376,21 млн грн через канал рефінансування.

Після такої стрімкої девальвації гривні за зазначений період у ІІ кв. 2015 р. спостерігалося певне коригування її курсу, але не до позначки у 7,9930 грн/дол., з якої почалося знецінення. За ефектом Дорнбуша корекція первинного стрибка курсу продовжується довгий час, що обумовлюється існуючими макроекономічними процесами в країні [10]. На сьогодні економіка України перебуває у стадії рецесії і об'єктивних причин для зміцнення курсу гривні поки немає.

Знецінення гривні певною мірою сприяло зменшенню негативного сальдо рахунку поточних операцій з -16,478 млрд дол. у 2013 р. до -5,273 млрд дол., тобто у 3,1 разу (див. табл. 3). Проте важко оцінити, наскільки це сальдо змен- шилося в результаті саме девальвації, оскільки показники платіжного балансу за 2014 р. рахувалися без АР Крим і м. Севастополь.

За сім місяців 2015 р. рахунок поточних операцій став позитивним - +65 млн дол., але це, на наш погляд, не можна віднести до дивідендів деваль- ваційного шоку. Упродовж зазначеного періоду спостерігається суттєве зменшення експорту продукції за всіма позиціями його товарної структури.

І це зрозуміло, оскільки економіка країни перебуває у кризовому стані. Уряд намагається проводити в країні реформи, але вони, на жаль, поки не спрямо- вані на модернізацію неефективної структури економіки. Україна й досі, як справедливо зазначає С.Кораблін, слідує моделі депресивного зростання, яке задовольняється мінімумом старіючих технологій, …націлених на сировинну ренту, породження монополій, безробіття та бідність [5]. Можливо тому фахівці МВФ у "Перспективах розвитку світової економіки" прогнозують Україні від'ємні показники сальдо рахунку поточних операцій до обсягів ВВП аж до 2020 р. (табл. 5).

Негативні наслідки девальвації національної валюти спостерігалися й у монетарній сфері. Так, аналіз інформації, наведеній у табл. 6, показує, що знецінення гривні, особливо у 2014 р. призвело до суттєвої втрати обсягів золотовалютних резервів Національного банку України. Це пов'язано з тим, що своїми валютними інтервенціями під час суттєвих коливань курсу гривні НБУ намагався запобігти її стрімкому знеціненню, але ці намагання не стали ефективними.

Девальваційні шоки, як свідчать дослідження вітчизняних і зарубіжних науковців, завжди призводять до зростання рівня інфляції, особливо в країнах з трансформаційною економікою. Знецінення курсу національної валюти по- силює ефект переносу девальвації на цінову динаміку імпортних і вітчизня- них товарів, що провокує зростання інфляції в країні.

Аналіз інформації, наведеної у табл. 6, показує, що в Україні під час стрім- кої девальвації гривні у 1998 р. інфляція зросла до 20,0% порівняно з 10,1% у 1997 р., а у 2008 р. - до 22,3 з 16,6% у 2007 р. За 2014 р. девальвація гривні становила 97,3%, а інфляція зросла до 24,9 з 0,5% у 2013 р. Така висока залеж - ність цін від курсового чинника пояснюється технологічною структурою еко- номіки країни, що є імпортозалежною. Причому ця вада спостерігається не тільки в економіці України, а ще й у інших економіках країнах СНД. Так, за даними міжгалузевого балансу виробництва і розподілу продукції в Білорусі, частка імпорту у виробничому споживанні в цілому по економіці у 2011 р. становила 40,5%, що засвідчує достатньо високу інтенсивність інфляційного процесу, ініційованого девальвацією білоруського рубля. Нагадаємо, що у 2011 р. девальвація білоруської валюти становила понад 50%, а інфляція на кінець року - 108,7% [7, c. 14].

Зрозуміло, що висока інфляція та девальвація гривні не сприяють стабіль- ності грошового обігу в Україні та ведуть до зниження життєвого рівня гро- мадян. Так, за даними Державної служби статистики, номінальна зарплата у 2014 р. зросла з 3619 до 4012 грн. У доларовому ж виразі вона знизилася з 453 до 254 дол., або в 1,78 разу. При цьому фахівці стверджують, що межі бідності громадян України ще не досягнуто. Так, за міжнародними стандартами вважається, що межа бідності настає при проживанні на 1,25 долара в день. У бюджет України на 2015 р. було закладено курс гривні до долара на рівні 21,7. У перерахунку за цим курсом прожитковий мінімум у країні з вересня 2015 р. становив 61,3 дол. (1378 грн), або 2,04 дол. на день [11]. Тобто запас міцності громадян країни становить усього 0,79 дол. і, якщо відбува- тиметься подальше знецінення гривні, більшість населення опиниться за межею бідності.

Девальвація гривні, як показують дослідження, також призводить до зрос- тання рівня доларизації та виникнення кризи у вітчизняній банківській сис- темі. Так, знецінення гривні у 1998-1999 рр. стимулювало зростання рівня доларизації з 13,4% у 1997 р. до 20,9% у 2008 р. і до 24,5% у 2009 р. У 2008 р. рівень доларизації підвищився до 30,8 з 23,4% у 2007 р. Щодо 2014 р., то да- ні, наведені у табл. 6, демонструють, що рівень доларизації у ньому зменшив- ся до 25,8 з 27,8% у 2013 р. Але це не означає, що в Україні набирають обер- ти процеси дедоларизації. Просто у минулому 2014 р. через стрімку деваль- вацію гривні загальний обсяг депозитів в українських банках за січень- грудень 2014 р. знизився у національній валюті на 13,7% - до 364,5 млрд грн і в іноземній валюті - на 37,2% - до 19,4 млрд дол. [12]. Ця тенденція і зумовила зниження рівня доларизації. Особливо негативно знецінення гривні впливає на банківську систему. По-перше, банки несуть великі збитки при переоцінці своєї валютної позиції, що у свою чергу негативно позначається на їх прибутках. По-друге, результатом знецінення гривні є зняття великих обсягів грошових коштів, що зберігаються на депозитах у національній валюті та їх конвертація у іноземну валюту. По-третє банки швидко втрачають свою ліквідність і починають банкрутувати.

Висновок

Підсумовуючи зазначимо, що девальваційні шоки, котрі спостерігалися в економіці України у 1998-1999 рр., 2008 р. та 2014 р., мали як позитивні, так і негативні наслідки. Останніх, на наше переконання, було значно більше. Це гіпертрофія зовнішньоекономічного сектора економіки України, розвиток "голландської хвороби", криза державних фінансів та банківської системи, зубожіння населення, зростання рівнів інфляції та доларизації. Тому в майбутньому до девальвації як інструменту пожвавлення економіки звертатися не бажано. Необхідно розвивати внутрішнє високотехнологічне виробництво з великим обсягом доданої вартості. Тоді вітчизняні товари зможуть конкурувати з іншими товарами на світових ринках і не залежатимуть від світової кон'юнктури.

Список використаних джерел

1. Kreuger A.O. Exchange Rate Determination. - Cambridge : Cambridge University Press, 1983.

2. Metzler L. The theory of international trade // A Survey of Contemporary Economics / H.S. Ellis. ed. - Vol. 1.- Philadelphia, Blakiston, 1948. - P. 125-147.

3. Robinson, J. The Foreign Exchanges // Readingsin the Theory of International Trade / H. Ellis, L. Metzler (eds). - Philadelphia, Allen and Unwin, 1947.

4. Крючкова І. Фундаментальні чинники зміцнення реального ефективного обмінного курсу гривні / І. Крючкова // Вісник НБУ. - 2005. - № 1. - С. 16-20.

5. Кораблін С. Велика депресія. Україна / С. Кораблін // Дзеркало тижня. Україна. - 2015. - 21 серпня. - № 30.

6. Структурні зміни та економічний розвиток України : монографія / [Геєць В.М., Шинка- рук Л.В., Артьомова Т.І. та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук Л.В. Шинкарук ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2011. - 696 с.

7. Комков В. Экономические последствия девальвации белорусского рубля / В. Комков // Бан- каускі веснік. -2009. - Апрель. - С. 13-17.

8. International Trade Statistics // WTO ; World Development Indicators. - World Bank, 2011.

9. Платіжний баланс у липні 2015 року [Електронний ресурс]. - Доступний з : http://www.bank. gov.ua/doccatalog/document?id=91917

10. Dornbusch R. Expectations and Exchange Rate Dynamics // Journal of Political Еconomy. - Dec. 1976. - Vol. 84. - P. 1161-1176.

11. Економіка після Майдану. Девальвація і падіння життєвого рівня населення [Електронний ресурс]. - Доступний з : http://www.epravda.com.ua/publications/2015/07/15/550703/

12. Відтік гривневих депозитів з українських банків досяг майже 14%, валютних - наближаєть- ся до 40% [Електронний ресурс]. - Доступний з : http://economics.unian.ua/finance/1033586-vidtikgrivnevih-depozitiv-z-ukrajinskih-bankiv-dosyag-mayje-14-valyutnih-nablijaetsya-do-40.html

Размещено на Allbest.ru