Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтеграційні перспективи розвитку матеріально-технічної бази аграрного сектору економіки

Навроцький Ярослав Федорович

Україна неухильно просувається шляхом вступу до Європейського союзу. Підготовка до вступу та членство в ЄС матиме досить серйозні наслідки як для економіки країни в цілому, так і для аграрного сектору зокрема.

На даний час Україна вже застосовує окремі напрямки інтеграції до ЄС, наприклад, квота на цукор та інтервенції на ринку зерна. Але, щоб стати повноправним членом ЄС країні необхідно здійснити ряд реформ, зокрема в аграрній політиці. фермерський сільський аграрний

Згідно програми розвитку сільської місцевості ЄС передбачена, зокрема, допомога фермерським та іншим підприємствам в сільській місцевості за напрямками: навчання новим технологіям аграрного виробництва та ведення бізнесу на селі; допомога молодим фермерам на початковому етапі; інвестиції в аграрне виробництво; оновлення основних засобів та обладнання; допомога у створенні виробничих потужностей на аграрних підприємствах; оновлення сіл та сільської інфраструктури; аграрні заходи по охороні навколишнього середовища, тощо[1].

Україні, якщо вона хоче приєднатися до ЄС, необхідно адаптувати свою політику, в тому числі і аграрну, до стандартів ЄС, спрямувати її на розвиток села, охорони довкілля та безпеку продуктів харчування, забезпечення аграріїв сучасними засобами виробництва та постійне їх оновлення.

Хотілося б зауважити, що розвиток аграрного ринку в Україні неможливий без впровадження передових технологій, які передбачають використання сучасної сільськогосподарської техніки.

На сьогодні, в країні, склалася критична ситуація з технічним забезпеченням агропромислового комплексу. Сільськогосподарські підприємства лише на 45-58 відсотків технологічної потреби забезпечені технікою, з якої майже 90 відсотків одиниць потребує заміни. Кількість зношеної техніки, яку щороку списують підприємства, значно перевищує кількість, що закуповується. Крім того, низький рівень її якості та надійності призводить до збільшення строків виконання механізованих робіт, річного та сезонного навантаження на машинно-тракторний парк і втрат сільськогосподарської продукції. Система технічного сервісу не функціонує. Морально і фізично зношена технічна база агропромислового виробництва є основною перешкодою його переходу на інноваційну модель розвитку. [2] Хоча, за інформацією Мінагрополітики України, мінімальне щорічне оновлення машинно - тракторного парку до технологічної потреби оцінюється у 35 млрд грн., у тому числі близько 40 тис. тракторів (15 млрд. грн.) та майже 7 тис. зернозбиральних комбайнів (10,5 млрд. грн.). [3]

Протягом останніх років держава постійно розробляє окремі заходи та програми, спрямовані на покращення технічного забезпечення села. Так, наприклад, постановою Кабінету міністрів №785 від 30.05.2007 року було затверджено Державну цільову програму реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2015 року. Нею, зокрема, передбачалося, що вітчизняне сільськогосподарське машинобудування повинне спрямовуватися на підвищення рівня і конкурентоспроможності техніки шляхом створення спільних підприємств з метою виробництва новітніх зразків сільськогосподарської техніки з використанням технологій та окремих комплектувальних виробів іноземного виробництва, фінансової підтримки виконання програм інноваційного розвитку [2]. Адже, інтеграція аграрного сектору України у світовий економічний простір потребує переходу його системи інженерно-технічного забезпечення на міжнародні стандарти, налагодження зв'язків з іноземними науковими центрами та провідними світовими виробниками сільськогосподарської техніки.

У зв'язку із закінченням дії "Державної цільової програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2015 року" та не повного вирішенням нею поставлених завдань, необхідно прийняти нову, яка б діяла до 2020, із внесенням змін відповідно до сучасного стану розвитку сільського господарства України та вимог до впровадження нових, ефективних технологій виробництва аграрної продукції.

Що стосується вітчизняних сільськогосподарських машинобудівних товаровиробників, то в більшості вони, на жаль, не витримали випробування кризою 1990-х і початку 2000-х років. Якщо в Росії та Білорусі влада зважилися на протекціоністські заходи з метою підтримки національних виробників, то український ринок був цілком відданий імпорту. А вітчизняна продукція виявилася абсолютно неконкурентоспроможною. Звичайно, посильна допомога українським аграріям здійснювалася через "Украгролізинг", але його частка на національному ринку ніколи не перевищувала 2-4% внаслідок недостатнього державного фінансування. [4].

На жаль, більшість програм по розвитку та фінансуванню аграрного сектору економіки були або повністю провалені, або недофінансовані. Основною причиною є відсутність системного підходу до вирішення поставлених завдань, а також постійний брак коштів у Державному бюджеті.

Винятком може стати проект, який на даний час реалізує ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" разом з фінською компанією Sampo Rosenlew Ltd. За підтримки Міністерства аграрної політики та продовольства України був підписаний Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю. Метою його є організація загальної контрактної збірки зернозбирального комбайна ХТЗ-3085 (на базі комбайни Sampo 3085 Superior). Sampo Rosenlew Ltd зобов'язується передати інноваційні розробки, необхідну конструкторську, технічну і технологічну документацію, оснастку і бере на себе відповідальність по технічному супроводу проекту та навчання спеціалістів[5]. Серійний випуск комбайнів планується налагодити в 2016 році.

В 2015 році, за ініціативою Міністерства аграрної політики та продовольства України іде робота над створенням чергової програми розвитку села - Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки. Цей документ передбачає декілька варіантів розвитку аграрного сектору економіки та, зокрема удосконалення в напрямку матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств.

1. Лізингові програми сприятимуть зменшенню фінансового навантаження на виробників та є достатньо зрозумілими у застосуванні. Єдиним складним елементом при реалізації цих програм є необхідність мінімізувати рівень державних гарантій.

2 Прямі компенсації на обладнання - практика застосування даного інструмента в рамках адаптації нових країн - членів ЄС до програм САП сприяла підвищенню зацікавленості малих сімейних ферм до позиціонування їх в якості локальних аналогів великих виробників, що в наступні періоди спонукало до подальшого розвитку промислової переробки на засадах кооперації та співфінансування. [3]. Цей варіант є особливо актуальним для України через активний процес росту великих агрохолдингів. На сьогодні десяти самим великим агрохолдингам належить близько 15% всіх орних земель України. Середня врожайність на полях холдингів, в середньому, в 2 рази вища, ніж у дрібних підприємств. У той же час середні і дрібні фермери дають роботу більшості зайнятих у сільському господарстві селян. І така ситуація демонструє серйозний виклик для соціальної політики держави в сфері АПК, оскільки підвищення ефективності і подальше укрупнення агрохолдингів буде означати збільшення безробіття в селах і погіршення соціальної ситуації [6]

3. Розвиток системи обслуговування та сервісу задіяного обладнання та техніки. Диверсифікація системи використання та обслуговування машин, обладнання та технологій сприятиме збільшенню частки несільськогосподарської зайнятості на селі, що в перспективі здатне сприяти покращенню доступу виробників до новітніх технологій, залученню найновітніших розробок у безпосереднє агропродовольче виробництво

4. Створення умов для нарощування потужностей по виробництву техніки, засобів захисту рослин та вирощування якісного насіння та розсадних матеріалів в Україні.

Ці положення мають безпосередній зв'язок з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, а саме Глава 10, Ст.379, п. g та Глава 21, Ст. 420, п. j. [3]

Оскільки, модернізація є одним із основоположних принципів, на яких грунтується угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом то виконання цих напрямків стратегії наблизить Україну до вступу в ЄС та дозволить успішно та безболісно пристосуватися аграрному сектору до Європейських стандартів.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт інституту економічних досліджень та політичних консультацій: Еволюція Спільної Аграрної Політики ЄС: наслідки для України. травень 2005./режим доступу: http://www.ier.com.ua/files/ publications/ Policy_papers/German_advisory_group/2005/U2_ukr.pdf

2. Про затвердження Державної цільової програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2015 року: постанова КМУ №785 від 30.05.2007./режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/785-2007-%D0%BF#n13

3. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики та продовольства України. Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства та сільських територій на 2015-2020 роки. Базові матеріали. Оновлення і модернізація виробничих і переробних потужностей. / режим доступу: http://minagro.gov.ua/themes/garland/pdf/3.3.%20BasicmaterialUKR.pdf

4. Украина: производители сельхозтехники - на грани выживания /Машиностроение Украины - №1 - 2015 - С.52-54

5. Офіційний сайт Харківського тракторного заводу ім. С. Орджонікідзе: Харьковский тракторный завод и финская компания Sampo Rosenlew будут производить зерноуборочные комбайны / режим доступу: http://xtz.ua/press-centr/novosti/92

6. Офіційний сайт Німецько-Українського агрополітичного діалогу. 20+ графиков и карт, которые доступно объясняют агробизнес Украины./режим доступу: http://apd-ukraine.de/images/20_Agrarsektor.pdf

Размещено на Allbest.ru