Дивідендна політика

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Дивідендна політика виступає важливою складовою в фінансовій політиці акціонерного товариства, яка спрямована на реалізацію головної місії - максимізації ринкової вартості підприємства та зростання доходів його власників. дивідендний політика акціонерний

Сам термін «дивідендна політика» пов'язаний з розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Таке поняття використовується для позначення механізму формування частини прибутку, яку виплачують власнику відповідно до частини його вкладу в загальну суму власного капіталу підприємства.

Дивідендна політика є найважливішою ознакою за якою акціонерні товариства вирізняються серед інших підприємств. Критерій розподілу результатів господарської діяльності обумовлює особливості корпоративних відносин, які формуються в їхньому колективному характері.

Корпоративні відносини характеризуються складною дивідендною політикою, тобто стратегією акціонерного товариства у сфері розподілу прибутку між акціонерами.

Якщо аналізувати з корпоративної точки зору, дивідендна політика до певної міри є політикою формування акціонерного капіталу через продаж частки участі у майбутніх прибутках. Однак рішення у сфері дивідендної політики мають значення тільки для акціонерів, які купують акції з метою одержання дивідендної винагороди. Інші співвласники, які не мають інвестиційну зацікавленість, можуть направляти свої кошти для здійснення чи розподілу корпоративного контролю або досягнення цілей, не пов'язаних із виплатами дивідендів. Таким чином, дивідендна політика є індикатором у вирішенні загальних питань регулювання корпоративних відносин.

За допомогою реалізації дивідендної політики визначається пропорція розподілу прибутку між винагородою акціонерів і реінвестуванням. Частка прибутку, яка залишається після виплати дивідендів, є внутрішнім джерелом фінансування діяльності корпорації, яке має доповнюватися запозиченням зовнішнього капіталу. До джерел зовнішнього фінансування підприємства можна віднести додатковий випуск акцій або залучення банківського кредиту.

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що дивідендна політика має важливу функцію в діяльності акціонерного товариства, визначаючи його корпоративні відносини та обумовлюючи ефективний розподіл прибутку між всіма особами, які мають відношення до роботи такого підприємства.

Мета курсової роботи: проаналізувати сучасну практику виплати дивідендів в акціонерних товариствах.

У зв'язку з поставленою метою необхідно було вирішити такі завдання:

* визначити поняття дивідендної політики, її основні методи та критерії;

* виявити форми дивідендних виплат;

* проаналізувати особливості дивідендної політики таких акціонерних підприємств як «Мотор Січ», «УКРАГРАФІТ» та «Перетворювач».

Об'єкт дослідження - дивідендна політика запорізьких акціонерних товариств «Мотор Січ», «УКРАГРАФІТ» та «Перетворювач».

Предмет дослідження - особливості та форми здійснення виплати дивідендів власникам акцій.

У курсовій роботі використані такі методи дослідження: аналітичний, огляд річних фінансових звітностей акціонерних товариств; моніторинг за діяльністю акціонерних товариств в ретроспективі.

Методологічну і теоретичну основу дослідження складають праці таких вчених: Богодухов Д., Вавженчук С., Ковальов В., Короленко М., Лі. Ч., Лінтнер Дж., Міллер М., Модільяні М., Невмержицький Я., Попов О., Селіверстова Л., Фіннерті Д. та інші.

Результати дослідження можуть бути використані під час написання дипломної або магістерської роботи, при підготовці до практичних занять з курсу «Дивідендна політика акціонерних товариств» та у практичній діяльності економістів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний обсяг роботи - 26 сторінок. Список використаних джерел містить 20 найменувань.



РОЗДІЛ 1. ДИВІДЕНДНА ПОЛІТИКА НА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

1.1 Що таке дивідендна політика

Дивідендна політика - є складовою політики управління прибут¬ком, яка спрямована на оптимізацію пропорцій між частиною прибутку, що направляється на виплату дивідендів, з метою максимізації ринкової вартості підприємства і забезпечення його стратегічного розвитку.

Дивіденд являє собою частину чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується власнику акцій з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу або класу [1].

В українському законодавстві є декілька визначень цього терміну. Так, у ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII дивіденди визначаються як частина прибутку, одержувана учасником від діяльності господарського товариства [13].

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. № 514-VI, дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонерові з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу [12].

Головна мета дивідендної політики полягає у встановленні необхід¬ної пропорційності між поточним використанням прибутку власниками й майбутнім його зростанням, яке дозволить максимізувати ринкову вартість підпри¬ємства й забезпечити стратегічний розвиток суб'єкта господарювання.

Опираючись на таке визначення, поняття дивідендної політики можна сформу¬лювати наступним чином: дивідендна політика є складовою частиною зага¬льної політики управління прибутком, має на меті оптимізацію про-порцій між споживчою та капіталізуючою її частинами, щоб максимізувати ринкову вартість діючого підприємства.

Значення дивідендної політики в діяльності акціонерного товариства можна охарактеризувати такими ключовими аспектами:

* дивідендна політика визначається як складова розподілу прибутку з метою збільшення рівня добробуту власни¬ків підприємства;

* дивідендна політика є домінуючим інструментом пливу на збільшення ринкової вартості підприємства;

* тип та форма виплати дивідендів виступають як ключовий індикатор інвести¬ційної привабливості підприємства;

* вибір направлення дивідендної політики визначає трудову активність персо¬налу підприємства та пов'язаний з додатковою соціальною захищеністю працівників;

* залежно від типу виплат дивідендів зростає вплив на рівень поточ¬ної платоспроможності підприємства.

Дивідендна політика корпорації є сукупністю стратегічних і поточних рішень щодо розподілу результатів діяльності корпорації. Вибір направленості дивідендної політики впливає на структуру акціонерної власності, ринкову капіталізацію корпорації, ціну залучення коштів із зовнішніх джерел фінансових ресурсів [4].

Формування дивідендної політики в рамках акціонерного товариства здійснюється під впливом багатьох чинників, в першу чергу тих, які пов'язані з регулюванням корпоративних відносин.

Тут виділяють дві групи чинників:

* зовнішні - загальна макроекономічна ситуація, чинне законодавство, кон'юнктура фінансового ринку, дивідендна політика підприємств-конкурентів;

* внутрішні - можливості отримання прибутку, етапи життєвого циклу підприємства, фінансове становище підприємства, склад акціонерів та їх потреби.

В. Ковальов в своїх працях відзначав, що вибір дивідендної політики залежить від двох головних факторів [2]:

* чутливості більшості акціонерів до змін розміру дивідендів;

* можливості визначення оптимального розміру дивідендів.

Ч.Ф. Лі та Д.І. Фіннерті досліджували формування дивідендної політики звернули увагу на вплив двох основних чинників [14]:

1. фінансового стану корпорації;

2. прагнень інвесторів.

Менш впливовими для вибору дивідендної політики, на їхню думку, є форми дивідендних виплат, рівень інфляції та його потенційний вплив на інтереси акціонерів.

Проте слід зазначити, що на формування дивідендної політики впливає багато інших факторів, оскільки дивідендна політика насамперед свідчить про стан корпоративних відносин в акціонерному товаристві та структуру акціонерного капіталу.

За умови інсайдерського корпоративного контролю вищого керівництва й акціонерів, які є власниками великих пакетів акцій, виплати дивідендів здійснюються тільки з метою запобігання загрозі перерозподілу контролю або для захисту власних інтересів.

Якщо в структурі акціонерного капіталу переважає частка аутсайдерів, дивідендна політика спрямовується на захист прав акціонерів за умови існування дієвих механізмів зовнішнього контролю за діяльністю вищого керівництва корпорації [3].

Найвідомішою концепцією дивідендної політики є теорема Модільяні-Міллера (теорема MM), авторами якої були американські вчені Ф. Модільяні та М. Міллер.

Вони зробили висновки про закономірність виплат дивідендів, посилаючись на теорію вартості капіталу за якою ні структура капіталу, ні дивідендна політика компанії не впливають на вартість корпорації, за умови, якщо виплата дивідендів не обмежує реалізації інвестиційних програм.

Вчені Модільяні та Міллер висловлювали припущення, що можна чітко визначити умови прийняття рішень про виплату дивідендів, враховуючи те, що майбутні ціни акцій відомі й інвестор не віддасть переваги сьогоднішньому доходові як надійнішому, перед майбутнім.

Коли таке твердження приймається за істину, інвестору буде байдуже до вибору між зростанням курсової вартості акцій та дивідендами такого ж розміру.

Варто зазначити, що повна визначеність умов прийняття інвестиційних рішень є ознакою відсутності господарських ризиків реінвестування та повної відсутності трансакційних витрат. Тому для вартості корпорації майже не має значення дивідендна політика, оскільки зростання капіталу зумовлюватиметься тільки ефективністю використання інвестицій. Згідно теореми ММ, одночасне існування ринку й ефективність дивідендної політики неможливо [7].

Вчений та економіст Дж. Лінтнер довів значення дивідендної політики як способу інформування інвесторів про прибутковість корпорації. Він встановив, що існує тісний зв'язок між обсягами прибутку та розміром дивідендів. Він також зробив висновки, що корпорації в особі найвищого керівництва прагнуть до стабілізації або помірного зростання дивідендів

Прибутковість акцій складається з отриманих інвесторами дивідендів і курсової різниці між ціною купівлі та продажу. Якщо розмір дивідендів коливатиметься у значному діапазоні, то зміни курсової різниці будуть майже пропорційними для того, щоб сукупна прибутковість інвестицій залишалася на незмінному рівні. Таким чином, при зменшенні обсягів дивідендів інвестори вимагатимуть збільшення курсового доходу за рахунок зниження вартості акцій, що має спричинити зменшення поточних котирувань.

При збільшенні дивідендів ситуація буде цілком протилежною. Отже, ціна акцій із дивідендами, що суттєво змінюються, коливатиметься у більшому діапазоні, ніж ціна акцій з незмінним рівнем дивідендних виплат. Інвестори, які не схильні ризикувати, віддаватимуть перевагу акціям, ціни на які стабільніші, й платитимуть за них більш високу ціну. Тому значні зміни прибутку корпорації та абсолютного розміру дивіденду негативно впливатимуть на ринкову капіталізацію акціонерного товариства.

Встановлюючи виплати дивідендів, керівництво корпорації найчастіше прагне забезпечити стабільність фінансового стану та курсу акцій. Задля цього більшість дивідендів виплачується за залишковим принципом, тобто оптимальна стратегія в дивідендній політиці полягає у нарахуванні дивідендів після того, як профінансовано всі можливі заходи для ефективного реінвестування прибутку [8].

1.2 Методи та критерії формування дивідендної політики

На розподіл прибутку підприємств, створених у формі акціонерних товариств, значною мірою впливає обрана дивідендна політика, яка є сукупністю принципів і методів виплати дивідендів відповідно до завдань фінансово-господарської діяльності у конкретний проміжок часу.

Метою дивідендної політики є оптимізація пропорцій розподілу чистого прибутку на поточне споживання у формі дивідендів і виробничий розвиток з метою максимізації ринкової вартості підприємства. Відповідно, дохід акціонерів складається з двох частин: спожитої і капіталізованої [5].

До основних показників, що характеризують ефективність дивідендної політики, відносять [9]:

1. Коефіцієнт виплати або дивідендний вихід - характеризує пропорції розподілу чистого прибутку (після погашення фіксованих зобов'язань) на виплату дивідендів та фінансування інвестиційних потреб.

До фіксованих зобов'язань належить виплата за рахунок прибутку основної суми боргу за кредитом, погашення облігаційних позик, виплата дивідендів за привілейованими акціями.

Є два способи визначення коефіцієнта виплати дивідендів:



1. Ква = Да / ЧПа * 100%,

де Кв - коефіцієнт виплати дивідендів;

Да - поточний дивіденд на одну акцію, виплачений грошима;

ЧПа - чистий прибуток акціонерного товариства в розрахунку на одну акцію після погашення фіксованих зобов'язань.

2. Ка = ФВД / ЧП *100%,

де ФВД - фонд виплати дивідендів за вирахуванням фіксованих зобов'язань (або інакше називається "масою" дивідендів);

ЧП - чистий прибуток AT після погашення фіксованих зобов'язань.

2. Рівень дохідності акцій характеризує розмір доходу, отриманий акціонерами на кожну гривню, вкладену в акції. Визначається за формулою:

РДа = Да / РЦа * 100%,

де РДа - рівень дохідності акцій;

РЦЛ - ринкова ціна (курс) акції.

3. Акціонерні товариства для оцінки розробленої політики визначають показник, аналогічний РДЛ, за результатами сумарної оцінки всіх дивідендних виплат і вкладеного акціонерного капіталу.

Називається такий показник ставкою доходу на оплачений капітал і визначається за формулою:

СД = ФВД / АКо * 100%,

де СД - ставка доходу на оплачений капітал;

АКо - оплачений акціонерний капітал.

4. Коефіцієнт співвідношення ціни та доходу на акцію (Кц/д) визначається за формулою:

Кц/д = РЦа / Да.

Крім перелічених показників для оцінки ефективності дивідендної політики можна використовувати показники зростання ринкової вартості акцій.

Проблемі формування оптимальної дивідендної політики в країнах з ринковою економікою приділяють значну увагу. Адже від її вибору залежить рівень добробуту власників капіталу, розміри власних фінансових ресурсів і темпи виробничого розвитку на засадах самофінансування, ринкова вартість капіталу підприємства і його фінансова стійкість у довгостроковому періоді.

Приймаючи рішення про виплату дивідендів, акціонери вирішують складне завдання оптимізації пропорцій розподілу прибутку для забезпечення гармонізації своїх поточних і перспективних інтересів, між якими виникає певна суперечність.

Поточні інтереси акціонерів обумовлюються поточним споживанням, отже ступінь їх реалізації визначається обсягом фонду виплати дивідендів. Якщо протягом певного періоду часу ці інтереси не будуть враховуватися, то у частини акціонерів (для яких ці інтереси є визначальними) зменшиться зацікавленість у продовженні інвестування, що обумовить ініціювання продажу акцій та зниження їхньої курсової вартості (як наслідок перевищення пропозиції над попитом) [10].

Перспективні інтереси акціонерів пов'язані зі зростанням курсової вартості акцій, отриманням курсового доходу в разі їх продажу на вторинному ринку.

Впровадження економічних методів у господарську практику буде одним з економічних заходів удосконалення системи корпоративного управління.

Розрізняють 5 методів нарахування дивідендів [3]:

1. Метод залишкових виплат дивідендів: передбачає, що ФВД формується за залишковим принципом, лише після того, як за рахунок чистого прибутку профінансовано інвестиційні потреби підприємства. Перевагою такої політики є забезпечення високих темпів розвитку підприємства, зростання його фінансової стабільності. Недоліком цього методу є нестабільність величини дивідендних виплат, непередбачуваність їх розмірів в майбутньому, повна відмова від виплати дивідендів в періоди високих інвестиційних потреб, коли використовують новостворені підприємства. При економічно обґрунтованій залишковій політиці інвестори віддають перевагу акціям фірми, що реінвестує прибутки замість виплати дивідендів лише в тому випадку, якщо в результаті реінвестування рентабельність активів фірми перевищує рівень доходності, який інвестори можуть отримати, самостійно інвестуючи грошові кошти.

2. Метод стабільного розміру дивідендів: полягає у встановленні фіксованої ставки доходу на оплачений акціонерний капітал і виплату дивідендів незмінними сумами на протязі тривалого періоду часу. Перевагами такого методу є висока надійність, що створює впевненість в незмінності поточного доходу, а також визначає стабільність котирування акцій на ринку; простота нарахування. Недоліком є слабкий зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства тобто в період різкого погіршення і зниження рівня прибутковості інвестиційна діяльність підприємства зводиться до нуля.

3. Метод постійної змінної частини дивідендів: передбачає регулярні, стабільні невисокі дивідендні додаткові виплати в сприятливі роки. Переваги даного методу виражаються в стабільній гарантованій виплаті дивідендів в мінімально передбаченому розмірі, при цьому залишається тісний зв'язок з фінансовими результатами діяльності підприємства, що дозволяє збільшити розмір дивідендів в період ефективної господарської діяльності. Недоліками є той факт, що виплати мінімального розміру дивідендів протягом тривалого часу зменшують інвестиційну привабливість акцій товариства.

4. Метод стабільного співвідношення дивідендних виплат (коефіцієнтний): полягає в тому, що задається пропорція розподілу чистого прибутку між акціонерами і акціонерним товариством. Фіксується коефіцієнт дивідендних виплат. Перевагами є простота формування дивідендної політики; тісний зв'язок з розміром прибутку. Недоліки виражаються в нестабільності розмірів виплат по акціях, що збільшує коливання ринкової ціни акцій.

5. Метод постійного зростання розміру дивідендів: встановлюється фіксований темп збільшення дивідендів. Перевагам є забезпечення збільшення ринкової вартості акцій товариства і створення позитивного іміджу товариства. Недоліками є відсутність гнучкості в проведенні цієї політики і збільшення фінансової напруги у випадку, коли фонд виплати дивідендів росте швидше, ніж сума прибутку.

Перший та другий методи представляють консервативну стратегію дивідендної політики, третій та четвертий - помірковану, а п'ятий метод є ознакою агресивної політики нарахування дивідендів.

Процедура нарахування та виплати дивідендів включає такі етапи [6]:

* дата оголошення дивідендів - це день, коли Рада директорів чи Збори акціонерів приймають рішення про виплату дивідендів, їх розмір, дати перепису та виплати;

* ексдивідендна дата - акціонери, що придбали акції до цієї дати, мають право на дивіденди за період, що минув, а акціонери, що придбали в цей день чи пізніше, такого права не мають. Ексдивідендна дата призначається за 2-4 дні до дати дивідендного перепису. На початку дня ціна акцій зменшується на величину оголошеного до виплати дивіденду;

* дата перепису - це день реєстрації акціонерів, що мають право на отримання оголошених дивідендів. Ця дата призначається за 2-4 тижні до дня виплати дивідендів;

* дата виплати дивідендів - це день, коли безпосередньо здійснюються грошові виплати дивідендів акціонерам, що мають право на їх отримання.

Крім загальних поточних дивідендів акціонери мають право отримати проміжний дивіденд, який оголошується Радою директорів з розрахунку на 1 просту акцію за сумою прибутку звітного періоду.

Остаточний розмір цих проміжних дивідендів оголошується загальними зборами акціонерів, але вони не можуть бути більшими, ніж поточні дивіденди.

1.3 Форми дивідендних виплат

Порядок виплати дивідендів установлюється як законодавством, так і установчими документами й іншими локальними актами підприємства.

Особливості виплати дивідендів підприємствами, у яких є корпоративні права держави, прописані у ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» від 21.09.2006 р. № 185-V, а також у постановах Кабміну, що видаються щороку [13].

Процедура виплати дивідендів для акціонерних товариств установлена ст. 30 Закону «Про акціонерні товариства», а більш деталізована -- у Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженому рішенням НКЦПФР від 12.04.2016 р. № 391 [16].

Однак у будь-якому разі положення щодо порядку виплати дивідендів мають бути прописані в установчих документах підприємства. На це також акцентовано увагу в листі Мін'юсту України від 10.06.2011 р. № 379-0-2-11-8.1 [17].

Власне, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством.

Складовою дивідендної політики підприємства є вибір найприйнятнішої для всіх зацікавлених сторін форми виплати дивідендів. Загалом дивіденди можуть виплачуватися в таких формах:

* грошова;

* негрошова;

* змішана форма;

* приховані дивіденди.

Стандартною формою виплати дивідендів є грошова. З прийняттям зборами власників рішення про нарахування дивідендів частина власного капіталу перетворюється на позичковий. Заборгованість підприємства його власникам, пов'язана з нарахуванням дивідендів, відображається за статтею «Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками». Виплачуючи дивіденди, підприємство погашає згаданий борг.

На практиці досить часто приймається рішення про виплату дивідендів у негрошовій формі: корпоративними правами, іншими фінансовими інструментами, товарами, знижками на товари тощо. Найпоширенішою негрошовою формою є виплата дивідендів у формі додаткових корпоративних прав, зокрема акцій [15].

Специфічною формою виплати дивідендів у негрошовій формі, до якої досить часто вдаються підприємства в економічно розвинутих країнах, є дивіденди у формі цінних паперів інших емітентів, які є в інвестиційному портфелі підприємства.

Характерною рисою дивідендної політики багатьох вітчизняних підприємств є те, що дивіденди досить часто виплачуються у товарній формі. Її використовують як підприємства, що виробляють товари народного споживання, так і ті, які ці товари отримують за бартерними схемами. Зазвичай дивіденди товарами отримують дрібні акціонери, які не можуть впливати на фінансову політику підприємств. Великі акціонери, які контролюють такі підприємства, формально не отримують ніяких дивідендів або віддають перевагу корпоративним правам. Досить часто реальні власники таких підприємств отримують приховані дивіденди за різного роду схемами ухилення від оподаткування.

До виплати дивідендів товарами чи послугами, виробництвом яких займається підприємство, інколи вдаються і підприємства на Заході. Як правило, це транспортні підприємства, які виплату дивідендів оформляють у вигляді різного роду транспортних пільг. З метою стимулювання збуту продукції деякі підприємства виплачують дивіденди у формі знижок на їх товари.

Змішана форма виплати дивідендів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (негрошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша -- у формі корпоративних прав. При цьому можуть порушуватися існуючі пропорції участі всіх власників у статутному капіталі. З метою компенсації збитків окремих власників, які виникають у результаті зменшення їх частки, вони можуть бути наділені додатковими дивідендами в грошовій формі. З іншого боку, можуть передбачатися також стимули для заохочення акціонерів до реінвестування прибутку та виплати дивідендів корпоративними правами. Врешті-решт, власники самі повинні вирішувати, яка форма дивідендів є для них вигіднішою з погляду максимізації їх капіталу.

Коли мова йде про приховані дивіденди, то керівництво підприємства може маніпулювати розміром чистого прибутку, який засвідчується в звітності і є джерелом виплати дивідендів та основою для прийняття рішення про це на зборах власників. На Заході відповідні маніпуляції здійснюються, як правило, за допомогою інструменту прихованих резервів. Виконавчі органи підприємств за узгодженістю з окремими власниками досить часто вдаються до прихованого розподілу прибутку. Приховані виплати дивідендів здійснюються безпосередньо на користь власників підприємства або на користь так званих пов'язаних, або афільованих, осіб. Ці доходи можуть утворюватися в результаті здійснення таких операцій:

* продаж товарів (робіт, послуг) зазначеним особам за заниженими цінами;

* придбання товарів (робіт, послуг) у таких осіб за завищеними цінами;

* виплата завищених процентів за депозитами, позичками тощо;

* одержання позичок за зниженими процентними ставками;

* оплата фіктивних угод за невиконані послуги, в т. ч. за ноу-хау, консультаційні чи рекламні послуги, інші види нематеріальних активів з подальшим одержанням готівки для виплати винагороди працівникам та власникам;

* оплата закордонних відряджень тощо.

Приховування керівництвом підприємства реального чистого прибутку на свою користь або на користь окремих власників є суттєвою проблемою в галузі дивідендної політики, яка загострює принципал-агент-конфлікт. Причини прихованого розподілу прибутку криються здебільшого в недоліках податкового законодавства та законодавства про господарські товариства [11].

У світовій практиці існує декілька моделей дивідендної політики, які мають свої переваги та недоліки. У сучасних умовах до основних видів дивідендної політики можна віднести такі [10]:

1. Залишкова політика сплати дивідендів. Суть цієї політики по-лягає в тому, що виплата дивідендів відбувається лише після того, як задоволена потреба у формуванні власних фінансових ресурсів та про - фінансовані інші невідкладні потреби. Ця політика формується на основі обліку інвестиційних можливостей акціонерного товариства, обмежено¬сті зовнішніх джерел фінансування або їхньої високої вартості.

2. Політика постійного коефіцієнта дивідендних виплат. Суть політики визначення розмірів виплати дивідендів полягає у встанов¬ленні стабільного співвідношення в розподілі прибутку між спожив¬чою та капіталізованою частинами.

3. Політика стабільного розміру дивідендів. Суть даного типу дивідендної політики полягає у виплаті протягом певного періоду часу постійної суми дивідендів, незважаючи на реальні фінансові результати. Сума виплати дивідендів може бути збільшена лише в тому випадку, коли доходи підприємства перевищать певний рівень, за якого підпри¬ємство буде впевнене у виконанні взятих на себе зобов'язань.

4. Політика низького, але регулярного дивіденду з надбавкою в окремі періоди. При застосуванні цієї політики підприємство встанов¬лює досить низький гарантований розмір дивідендів, який може ви¬плачувати постійно, незалежно від суми отримуваного прибутку та потреби в його реінвестуванні. У періоди особливо успішної діяльнос¬ті, коли отриманий прибуток значно перевищує потребу в ньому та з'являються надлишкові кошти, акціонерам виплачується додатковий дивіденд.

5. Політика постійного або стабільного збільшення розміру ди-відендів. Суть цієї політики полягає в обов'язковому підвищенні диві¬денду, що виплачується протягом кожного наступного періоду порів¬няно з попереднім на певну величину або за стабільними темпами.

Згідно з чинним законодавством, товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та (або) нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного това¬риства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

При відсутності або недостатності чистого прибутку звітного ро¬ку та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіта¬лу товариства.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Розмір ди-відендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у стату¬ті акціонерного товариства.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про ви¬плату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акці¬ями, якщо:

* звіт про результати розміщення акцій не зареєстрований у встанов¬леному законодавством порядку;

* власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного ка¬піталу, резервного капіталу та розмір перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю.

Акціонерне товариство не має права здійснювати виплату диві¬дендів за простими акціями, якщо:

* товариство має зобов'язання про викуп акцій відповідно до законо¬давства;

* поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачені повні¬стю.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про ви¬плату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейова¬ними акціями, якщо:

* звіт про результати розміщення акцій не зареєстрований у встанов¬леному законодавством порядку;

* власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного ка¬піталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, влас¬ники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за при-вілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів [12].



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПРИКЛАДІ АКЦІОНЕРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Як виплачуються дивіденди акціонерам АТ «МОТОР СІЧ»

Дивідендна політика АТ «МОТОР СІЧ» ґрунтується на балансі інтересів товариства та її акціонерів, на підвищенні інвестиційної привабливості компанії та її капіталізації, на повазі і строгому дотриманні прав акціонерів, передбачених чинним законодавством України, Статутом Товариства та її внутрішніми документами.

Пріоритетним напрямком використання чистого прибутку після оподаткування є фінансування програм подальшого розвитку виробництва з метою збільшення майбутніх грошових потоків, зростання інвестиційної привабливості Товариства і, як наслідок, зростання курсової вартості акцій. Крім забезпечення зростання капіталізації «МОТОР СІЧ» щорічно направляє частину чистого прибутку на виплату дивідендів і забезпечує їх стабільне зростання.

Компанія планомірно здійснює реконструкцію і технічне переозброєння діючого виробництва, оновлення верстатного устаткування, придбання технологій і фінансування робіт з освоєння нових сучасних типів двигунів, підвищення якості вироблених виробів, що сприяє зростанню прибутку підприємства.

Відповідно до Статуту підприємства, виплата дивідендів проводиться з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в розмірі, встановленому загальними зборами акціонерів АТ «МОТОР СІЧ».

Визначення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати відноситься до виключної компетенції наглядової ради.

Рада Директорів Товариства забезпечує складання переліку акціонерів на певну наглядовій радою дату згідно з інформацією наданою депозитарієм, який веде облік права власності на акції Товариства. Акціонер, включений до зазначеного переліку, має право на отримання дивідендів за звітний період незалежно від терміну, протягом якого він був акціонером.

Оголошені дивіденди виплачуються в грошовій формі. Розмір дивідендів оголошується з розрахунку на одну акцію. Дату початку і закінчення виплати дивідендів встановлює наглядова рада.

На підприємстві розроблена гнучка схема виплати дивідендів акціонерам-фізичним особам:

* особисто в касі підприємства - для отримання талона на дивіденди необхідно звернутися до відділу цінних паперів АТ "Мотор Січ". При собі необхідно мати: паспорт, ідентифікаційний номер, сертифікат акцій (виписку з рахунку в цінних паперах). Якщо отримання дивідендів відбувається за дорученням, свідоцтва про право на спадщину, рішення суду тощо, то додатково необхідно мати відповідні документи;

* банківський переказ - для отримання дивідендів банківським переказом необхідно надати заяву за відповідною формою;

* поштовий переказ - для отримання дивідендів поштовим переказом необхідно надати заяву за доданою формою.

Акціонерам-юридичним особам дивіденди виплачуються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок в банку, після попереднього звернення до відділу цінних паперів для уточнення банківських реквізитів. У відділі цінних паперів АТ «МОТОР СІЧ» здійснюється облік нарахованих і виплачених дивідендів за весь період існування акціонерного товариства.

Перелік документів необхідних для перерахування дивідендів:

* лист з банківськими реквізитами за відповідною формою;

* у разі укладення договору, за яким право на отримання доходу передано зберігачу або іншій юридичній особі, копії відповідних документів;

* для нерезидентів, при наявності - довідка про підтвердження свого статусу податкового резидента в країні реєстрації (документи, складені іноземною мовою, повинні бути перекладені на українську мову та легалізовані).

Дивіденди виплачуються за звітний і попередні періоди, якщо акціонери з тих чи інших причин не отримали їх раніше. Процес виплати дивідендів регламентується законодавством, Статутом та Положенням про порядок виплати дивідендів [18].

2.2 Як виплачуються дивіденди акціонерам ПрАТ «УКРГРАФІТ»

Відкрите акціонерне товариство «УКРГРАФІТ» було створено відповідно до розпорядження Голови Запорізької обласної Ради народних депутатів від “30” серпня 1994 року № 40-р шляхом перетворення державного підприємства Дніпровського електродного заводу у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України від “15” червня 1993 року №210/93 “Про корпоратизацію державних підприємств”, засновником якого виступила держава в особі Запорізької обласної Ради народних депутатів.

Підприємство є юридичною особою, відкритим акціонерним товариством за типом та організаційно-правовою формою, має самостійний баланс, печатку зі своїм найменуванням, кутовий та інші штампи, фірмові бланки, торгівельні марки (товарні знаки), може мати комерційне (фірмове) найменування та інші засоби візуальної ідентифікації, що не заборонені чинним законодавством.

У своїй діяльності «УКРГРАФІТ» керується чинним законодавством України, цим Статутом, діючими у товаристві локальними нормативними актами та рішеннями органів управління Товариства, прийнятими у межах їх компетенції.

Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення Загальних зборів акціонерів товариства про їх виплату та розмір, у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття Загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.

Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Наглядова рада встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення Загальними зборами акціонерів товариства про виплату дивідендів. У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

Загальні збори акціонерів при затвердженні розподілу прибутку на поточний календарний рік визначають частину прибутку, розподіл якого буде здійснюватися за підсумками року (нерозподілений прибуток на кінець звітного року). Сума нерозподіленого прибутку може бути спрямована на виплату дивідендів за підсумками календарного року. Пропозиції щодо розміру дивідендів, які планується виплатити акціонерам по простих акціях, готуються Дирекцією на підставі аналізу результатів діяльності товариства у звітному році та перспектив його подальшої діяльності, затверджуються з Наглядовою радою та виносяться на розгляд Загальних зборів акціонерів.

Загальні збори акціонерів в рішенні про нарахування та виплату дивідендів по простих акціях визначають:

* період, за який проводиться виплата дивідендів (звітний рік);

* розмір дивіденду на одну просту акцію Товариства;

* дату початку їх виплати акціонерам, строк, форму та спосіб виплати;

* порядок депонування неотриманих дивідендів.

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається Загальними зборами акціонерів простою більшістю голосів. Повідомлення про таке рішення розміщується на сайті підприємства «УКРГРАФІТ».

Прийняття Загальними зборами акціонерів рішення про нарахування та виплату дивідендів означає, що дивіденди оголошені. Виплата оголошених дивідендів у строк, визначений рішенням Загальних зборів акціонерів, є обов'язковою для товариства. Оголошені дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року протягом шести місяців з дати прийняття Загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів шляхом виплати готівкою за місцезнаходженням товариства або безготівковим переказом, якщо інше не встановлено рішенням Загальних зборів акціонерів. Обмеження щодо прийняття рішення про виплату дивідендів та обмеження щодо їх виплати встановлюються виключно законодавчо [19].

2.3 Як виплачуються дивіденди акціонерам ПАТ «Перетворювач»

Публічне акціонерне товариство «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД «ПЕРЕТВОРЮВАЧ» є єдиним в Україні виробником силових напівпровідникових приладів на струми від 10 до 4000 А напруга до 4000 В, які успішно конкурують зі світовими аналогами.

На підприємстві за акціями одного типу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

Дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку на підставі рішення загальних зборів товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Порядок виплати дивідендів (готівкою з каси товариства, перерахуванням коштів на особові рахунки акціонерів в банківських установах тощо) визначається загальними зборами акціонерів окремо в кожному випадку.

Дивіденди ПАТ «Перетворювач» за простими акціями виплачуються тільки у тому разі, якщо товариство за підсумками діяльності за рік, за який сплачуються дивіденди, отримало прибуток. Наявність прибутку товариства не є підставою для обов'язку прийняти рішення загальними зборами акціонерів про виплату дивідендів.

Розмір дивідендів з розрахунку на одну просту акцію визначається загальними зборами акціонерів за пропозицією наглядової ради. Рішення про виплату дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо загальними зборами акціонерів прийнято рішення про затвердження річних результатів діяльності товариства. Для кожної виплати дивідендів наглядова рада встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів складається в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України. Товариство повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. Таке повідомлення направляється особам, які мають право на отримання дивідендів персонально простими поштовими листами. Крім того, протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів, товариство повідомляє про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів за простими акціями фондову біржу (фондові біржі), у біржовому реєстрі якої (яких) перебуває товариство. У разі відчуження акціонером належних йому акцій після дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, але раніше дати виплати дивідендів, право на отримання дивідендів залишається в особи, зазначеної у такому переліку.

Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо:

* звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

* власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю (якщо товариство здійснить випуск привілейованих акцій).

Обов'язок доповісти загальним зборам акціонерів, до порядку денного яких винесено питання про розподіл прибутку, про результати розміщення випущених товариством акцій та розмір власного, статутного, резервного капіталів та ліквідаційну вартість привілейованих акцій (в разі, якщо товариство здійснить їх випуск) покладається на голову правління товариства. 9. У випадках, перелічених нижче, товариство не має права здійснювати виплату дивідендів, рішення про виплату яких вже прийнято:

* товариство має зобов'язання про викуп акцій, відповідно до статуту;

* поточні дивіденди за привілейованими акціями (в разі, якщо товариство здійснить їх випуск) не виплачено повністю. Такі дивіденди повинні бути виплачені після припинення дії обставин, що визначені вище.

При виплаті дивідендів за простими акціями забороняється встановлювати черговість виплат за ознаками акціонерів (виду особи, розміру пакету акцій тощо) [20].



ВИСНОВКИ

Питання вибору того чи іншого варіанту дивідендної політики на сьогодні ще не отримало достатнього наукового вирішення. Результатом виваженої та ефективної дивідендної політики має стати оптимальний розподіл коштів на розвиток підприємства, що забезпечить успішне його функціонування, а також на виплату стабільних дивідендів, що сприятиме привабливості акцій такого товариства як на вторинному, так і на первинному фондовому ринках, залученню додаткових інвестицій.

Одним із найважливіших джерел інвестицій вітчизняних корпорацій можуть стати портфельні вкладення інституціональних і приватних інвесторів. Найдешевшим способом залучення коштів портфельних інвесторів (за умови поліпшення інвестиційного клімату) є збільшення акціонерного капіталу через додатковий випуск акцій. Проте успішне розміщення емісій неможливе без надання певних гарантій прибутковості вкладених коштів, тобто формування позитивної "дивідендної історії" акціонерного товариства. Тому корпорація, яка залучатиме необхідні інвестиції на внутрішньому або зовнішньому ринках, має зарекомендувати себе надійним партнером для потенційних акціонерів.

Управління прибутком -- це система скоординованих дій щодо його формування, розподілу за напрямками призначення та забезпечення ефективного використання.

Прибуток від операційної діяльності визначається як різниця між чистим обсягом реалізованої продукції і її собівартістю плюс прибуток від іншої операційної діяльності за мінусом адміністративних витрат і витрат на збут. На обсяги операційного прибутку впливають зовнішні і внутрішні фактори. Головними серед внутрішніх є збільшення обсягів продажу, зниження собівартості продукції, зміни асортименту продукції. Управління витратами передбачає знання їх складу, класифікації та методів розподілу на виготовлену продукцію. Управління операційним прибутком передбачає визначення беззбиткового обсягу продажу (або порогу рентабельності) та запасу фінансової міцності підприємства. В основі цих розрахунків лежить розподіл собівартості на змінні й постійні витрати.

Вибір дивідендної політики залежить від фактичного розміру і темпів зростання прибутку компанії, стадії життєвого циклу, інтенсивності інвестиційних процесів, вартості та доступності капіталу з альтернативних джерел, закладених в установчі документи договірних обмежень, складу клієнтури, розміру дивідендів у конкурентів. Залежно від конкретних умов господарювання можуть здійснюватися різні типи дивідендної політики: політика залишкових дивідендних виплат; стабільної величини дивідендних виплат; стабільного розміру дивіденду; мінімального стабільного дивіденду з надбавкою в окремі періоди; постійного зростання дивідендів; виплати дивідендів акціями; викупу акцій.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білоченко А.М. Удосконалення формування та реалізації дивідендної політики підприємств з державною частиною в Україні //Фінанси України. - 2008. - № 5. - С.96-102

2. Богодухов Д. Ефективна дивідендна політика акціонерного товариства : основні принципи, методи та практика використання в Україні //Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 10. - C. 41-47

3. Вавженчук С.Я. Дивідендна політика сьогодні: ( правове регулювання дивідендів) //Трибуна. - 2001. - № 1-2. - C. 30-31

4. Десятнюк О. Дивідендна політика: формування й аспекти оподаткування //Фінанси України. - 2003. - № 2. - С.21-27

5. Зінов'єв Й. Виплата дивідендів акціонерного товариства за новими правилами //Все про бухгалтерський облік. - 2009. - 24 квітня. - C. 55-57

6. Короленко М. Дивідендна політика акціонерного товариства //Економіка України. - 2000. - № 2. - C. 58-63

7. Невмержицький Я. Дивідендна політика як складова корпоративного управління //Фінанси України. - 2001. - № 11. - C. 46-49

8. Невмержицький Я. Формування дивідендної політики підприємства //Фінанси України. - 2003. - № 12. - С.47-52

9. Попов О. Розробка і реалізація дивідендної політики акціонерного товариства //Фінанси України. - 2002. - № 10. - C. 42-47

10. Селіверстова Л.С. Методи та критерії формування дивідендної політики //Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 12. - C. 117- 124.

11. Колісник М. Дев'ять видів дивідендної політики / М. Колісник // Києво-Могилянська бізнес-студія. - 2002. - № 2 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.management.com.ua/ finance/fin029.html.

12. Закон України «Про акціонерні товариства » від 17.09.08 р. № 514-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. zakon.rada.gov.ua

13. Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. zakon.rada.gov.ua

14. Ли Ченг Ф. Финансы корпораций : теории, методы и практика / Ченг Ф. Ли, Дж.И. Финнерти. - М. : Инфра-М, 2000. - 685 с

15. Стащук О.В. Особливості формування дивідендної політики на підприємстві / О.В. Стащук, Ю.В. Малишко, Л.С. Яковук // Наукові записки Національного університету «Острозька Академія». Економіка. - 2013. - Вип. 23. - С. 239-242.

16. [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0639-16

17. [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0379323-11

18. [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.motorsich.com/ukr/investors/dividend/

19. [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://ukrgrafit.zp.ua/

20. [Електронний ресурс] : Режим доступу : https://zprua.com/

Размещено на Allbest.ru

...