Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

КУРСОВА ПРОЕКТ (РОБОТА)

з дисципліни: «Економіка підприємства»

на тему: «Амортизаційна політика підприємства в ринкових умовах господарювання»

Студента

напряму підготовки: 6.030504

спеціальності Економіка підприємства

Пересада Т.М.



Вступ

Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Усі основні засоби, крім землі піддані фізичному та моральному зносу, тобто під впливом фізичних сил, технічних та економічних факторів вони поступово втрачають свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об'єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє "натуралістична” концепція.

Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація - це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації у податковому обліку регламентується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств”, за яким амортизація - це поступове віднесення витрат, що пов'язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Треба зазначити, що П(С)БО №7 дозволяє нарахування амортизації податковими методами , що приводить до різноманітних протиріч.

Основним питанням амортизаційної політики - який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що пов'язані з експлуатацією об'єктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріпляється наказом та відображається у обліковій політиці підприємства.

Амортизаційні відрахування - один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

Об'єктом дослідження курсової роботи є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк»)

Предметом -амортизаційна політика «ПриватБанку».

Мета курсової роботи - розкрити сутність амортизаційної політики і її застосування в Україні і представити пропозиції щодо її вдосконалення.



Розділ 1: Теоретичні засади формування амортизаційної політики підприємства

нарахування амортизаційний господарювання ринковий

1.1 Роль і значення основних засобів та амортизаційної політики в ринкових умовах господарювання

У період переходу до ринкових відносин, в умовах конкурентної боротьби між товаровиробниками, підвищенню ефективності використання основних засобів слід приділити особливу увагу оскільки від раціонального використання основних засобів залежить ефективність діяльності підприємства.

Під терміном "основні засоби" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

2) предмети вартістю до 2500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості і терміну служби. [8. Ст. 302]

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

а) суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

б) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

в) суми ввізного мита;

г) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

д) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

є) витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

ж) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії.

На першій стадії відбувається продуктивне використання основних засобів та нарахування амортизаційних відрахувань. На цій стадії основні засоби в процесі експлуатації зношуються й нараховується сума зносу. Вона є підставою для списання суми амортизаційних відрахувань на витрати після завершення процесу виробництва. На першій стадії кругообігу основних засобів втрачається споживна вартість засобів праці, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції.

На другій стадії відбувається перетворення частини основних засобів, які перебувають в продуктивній формі, на грошові кошти через нарахування амортизаційних відрахувань.

На третій стадії в процесі виробництва відбувається поновлення споживної вартості частини основних засобів. Це поновлення здійснюється заміною зношених основних засобів на нові за рахунок нарахованої суми зносу основних засобів.

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних засобів є їх класифікація за такими ознаками:

1. Функціональне призначення.

1.1 Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

1.2 Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції,- дороги, мости тощо).

1.3 Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин).

1.4 Машини та обладнання:

- силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);

- робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);

- вимірювальні прилади;

- регулюючі прилади та пристрої;

- лабораторне обладнання ;

- обчислювальна техніка;

- медичне обладнання;

- комп'ютерна техніка та її комплектуючі;

- інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

1.5 Транспортні засоби ( всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

1.6 Інструмент.

1.7 Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, - робочі столи, верстати тощо).

1.8 Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

1.9 Робоча і продуктивна худоба.

1.10 Бібліотечний фонд.

1.11 інші основні засоби (багаторічні насадження, документація з типового проектування).

2. Формування бухгалтерської інформації про основні засоби підприємства.

2.1 Земельні ділянки.

2.2 Капітальні витрати на поліпшення земель.

2.3 Будинки, споруди та передавальні пристрої.

2.4 Машини та обладнання.

2.5 Транспортні засоби.

2.6 Інструменти, прилади та інвентар.

2.7 Робоча і продуктивна худоба.

2.8 Багаторічні насадження.

2.9 І нші основні засоби.

3. Роль у процесі господарської діяльності.

3.1 Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).

3.2 Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

4. Сфера використання.

4.1 Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).

4.2 Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).

5. Форма власності.

5.1 Власні.

5.2 Орендовані.

6. Характер участі у процесі виробництва.

6.1 Діючі.

6.2 Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.

7. Рівень технічної придатності.

7.1 Обладнання, яке можна використовувати у виробництві.

7.2 Обладнання, що потребує капітального ремонту.

Підприємству не байдуже, в яку групу основних виробничих засобів укладати кошти. Воно заінтересоване в оптимальному підвищенні питомої ваги машин, устаткування, тобто активної частини основних засобів, які обслуговують процес виробництва і характеризують виробничі можливості підприємства. Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто пасивна частина основних засобів.

Основними факторами, які впливають на структуру основних засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по різному впливає на структуру основних засобів. Поліпшити структуру основних засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування; ефективнішого використання виробничих приміщень; установлення додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й мало ефективного устаткування.

Важливим фактором підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності, постійним джерелом фінансування їхнього розвитку є амортизаційні відрахування. Відповідно до чинних законодавчих актів підприємства формують свою амортизаційну політику, яка складається із сукупності способів управління порядком нарахування й використання амортизаційних відрахувань. Ефективність амортизаційної політики залежить від того, настільки точно визначено терміни експлуатації активів, що вводяться в дію, а також від вибору підприємством методу нарахування амортизації.

Важливим етапом амортизаційної політики стало схвалення Указом Президента України від 07.03.2001 року №169/2001 Концепція амортизаційної політики. Метою даної концепції проголошено визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі. Згідно з Концепцією амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних засобів.

Для цього, за переконанням авторів концепції , необхідна реалізація заходів за такими напрямами:

- створення економічної та правової бази для запровадження раціональних рівнів споживання, відшкодування та оновлення основного капіталу;

- обмеження державного регулювання у сфері амортизаційної політики та стимулювання інвестиційної ініціативи суб'єктів господарювання;

- відмова від суцільного примусового нарахування амортизаційних відрахувань за єдиним методом та запровадження кількох методів нарахування амортизації, надання суб'єктам господарювання права вибору конкретного методу нарахування амортизаційних відрахувань, а також права самостійно встановлювати конкретні строки служби основного капіталу у визначених законом межах;

- розмежування практики нарахування амортизаційних відрахувань відповідно до її економічної та податкової ролі;

- стимулювання суб'єктів господарювання до застосування прискореної амортизації та її інвестиційного спрямування шляхом надання податкових знижок.

Для проведення заходів у таких напрямах у Концепції пропонується:

- запропонувати нарахування амортизаційних відрахувань на всі основні засоби (крім землі);

- закріпити за суб'єктами господарювання право на використання коштів власного амортизаційного фонду та заборонити будь-які централізовані вилучення з нього;

- надавати податкові знижки тільки тим суб'єктам господарювання, які мають документальне підтвердження інвестиційного використання коштів амортизаційного фонду;

- збільшити кількість методів нарахування амортизаційних відрахувань;

- розробити класифікацію основного капіталу за групами відповідно до характеру й строків його використання та зносу;

- запровадити для кожної групи основного капіталу економічно обґрунтовані індикативні норми для нарахування економічної амортизації та діапазони припустимих відхилень, у межах яких суб'єкти господарювання обирають конкретні норми економічної амортизації самостійно;

- затвердити максимальні граничні рівні податкової амортизації, в межах яких її обсяг може перевищувати обсяг економічної амортизації.

Конкретна система амортизаційних списань відображає певні економічні закономірності і фактично є результатом балансування економічних інтересів держави і підприємства. Зауважимо, що в Україні існує низка особливостей обліку амортизації. Ці особливості зумовлені відмінностями податкового і бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський та податковий облік ОЗ: 10 відмінностей

Бухгалтерський облік ведеться з метою складання фінансової звітності, яка повинна надавати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище і результати діяльності підприємства згідно зі ст. 3 Закону про бухоблік. Податковий облік ведеться з метою визначення оподатковуваного прибутку та суми податку з нього. Як бачимо, ці дві мети абсолютно різні та жодним чином не пов'язані між собою. Тому очевидним є той факт, що правила того й іншого обліку різнитимуться. На сьогодні норми ПКУ в основному повторюють правила бухгалтерського обліку активів, зобов'язань, доходів та витрат, хоча і мають досить багато відмінностей у деталях.

Так, є відмінності у визначеннях активів, що спричиняють виникнення податкових різниць. Визначення основних засобів (далі -- ОЗ) з метою бухгалтерського та податкового обліку відрізняється наявністю вартісного критерію, який розмежовує в обліку власне ОЗ та малоцінні необоротні матеріальні активи (далі -- МНМА). У бухгалтерському обліку застосування такого критерію є добровільним, а в податковому -- обов'язковим.

У деяких випадках підприємства -- платники податку на прибуток мають свободу вибору облікових альтернатив і в бухгалтерському, і в податковому обліку. Це терміни корисного використання та методи нарахування амортизації ОЗ. У момент вибору зазначених параметрів першим питанням буде питання про те, чи вибирати для обох видів обліку одну альтернативу, чи різні. Вибирати облікові альтернативи потрібно виходячи з таких аспектів:

1) при виборі альтернатив бухгалтерського обліку ОЗ та їх амортизації слід враховувати мету надання фінансової звітності, сформульовану у п. 1 ст. 3 Закону про бухоблік: це надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище і результати діяльності підприємства;

2) при виборі альтернатив податкового обліку ОЗ бажано робити такий вибір з урахуванням їх простоти реалізації та прозорості, а також їх впливу на об'єкт оподаткування, адже різні терміни та різні методи амортизації ОЗ впливають на суму амортизації, а отже, і на величину оподатковуваного прибутку.

Податкові різниці виникають також в обліку витрат на ремонт, поліпшення та модернізацію ОЗ через різні правила обліку продажу і вибуття ОЗ, переоцінки ОЗ, а також у разі наявності на балансі підприємства невиробничих ОЗ. Далі розглянемо докладніше кожну групу податкових різниць.

Постійні різниці

Невиробничі ОЗ

До постійних різниць насамперед належать витрати на придбання, самостійне виготовлення та ремонт, на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ. Невиробничі ОЗ -- це необоротні матеріальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податків (п. 144.3 ПКУ). Такі витрати не підлягають амортизації у податковому обліку. У бухгалтерському обліку суми амортизації невиробничих ОЗ, як правило, списують на субрахунок 949. Iноді такі суми можуть списувати і на інші рахунки (23, 91, 92, 93), якщо у відповідних сферах діяльності підприємства використовуються ОЗ, які у податковому обліку вважаються невиробничими: наприклад, картини й акваріум в офісі, обладнання кімнат для приймання їжі та відпочинку виробничого, адміністративного персоналу тощо. Автор вважає, що підприємства мають повне право відносити амортизацію таких об'єктів на рахунки обліку витрат відповідно до їх місцезнаходження та призначення: амортизацію картин і акваріума -- до складу адміністративних витрат, амортизацію обладнання кімнат відпочинку -- залежно від місцезнаходження таких кімнат -- у цехах, в офісі, у точках збуту продукції тощо. Унаслідок цього собівартість продукції, сума адміністративних або збутових витрат у податковому та бухгалтерському обліку буде різною.

Формування первісної вартості виробничих ОЗ, куплених у постачальників або виготовлених самостійно

Згідно з визначеннями з п. 4 П(С)БО 7 та пп. 14.1.19 ПКУ, вартість ОЗ, що амортизується, -- це первісна або переоцінена вартість ОЗ за мінусом їхньої ліквідаційної вартості. У сенсі обліку постійних різниць нас цікавить формування первісної вартості ОЗ, куплених у постачальників або виготовлених самостійно, яка потім амортизується. Цей процес регламентовано п. 8 П(С)БО 7, п. 146.5 та п. 146.6 ПКУ. У ПКУ окремо описано правила формування первісної вартості ОЗ при їх самостійному виготовленні (п. 146.6 ПКУ), чого у П(С)БО 7 немає. У цьому разі в бухобліку слід орієнтуватися на п. 8 П(С)БО 7.

Попри те що п. 8 П(С)БО 7 та п. 146.5 ПКУ переважно слово в слово повторюють одне одного, при формуванні первісної вартості купованих ОЗ у бухгалтерському та податковому обліку можуть виникати постійні різниці за трьома статтями:

1) витрати на транспортування, встановлення, монтаж, налагодження ОЗ;

2) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням ОЗ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою;

3) створення забезпечення на розрахунково обґрунтовану суму зобов'язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об'єкта і приведення земельної ділянки, на якій він розташований, до стану, придатного для подальшого використання (наприклад, на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

За статтями витрат, перерахованими у п. 1 і 2 цього списку, різниці можуть виникати на суми витрат, які не дозволяється обліковувати за нормами ПКУ. Створення забезпечення, зазначеного у п. 3 списку, взагалі не передбачено нормами ПКУ і збільшує первісну вартість ОЗ тільки у бухобліку.

Тепер повернемося до п. 1 і 2 нашого списку і подивимося, чим можуть відрізнятися ці статті витрат на купівлю ОЗ у бухгалтерському та податковому обліку. Отже, це можуть бути:

1) витрати на придбання послуг інжинірингу. Що таке інжиніринг, визначено у пп. 14.1.85 ПКУ. Підпунктами 139.1.14 та 139.1.15 ПКУ визначено певні обмеження щодо таких витратах у податковому обліку, тимчасом як у бухгалтерському обліку таких обмежень немає;

2) витрати на забезпечення працівників, зайнятих транспортуванням, монтажем, установленням та налагодженням ОЗ, спеціальним або форменим одягом (взуттям), медикаментами тощо, які здійснені понад норми, встановлені законодавством (пп. 140.1.1 ПКУ);

3) витрати на добровільне страхування життя, здоров'я та інших ризиків, пов'язаних із діяльністю вищезгаданих працівників та/або членів їхніх сімей (пп. 140.1.6 ПКУ);

4) витрати на відрядження вищезгаданих працівників: понаднормативні добові, а також витрати, не підтверджені документально¹, але враховані у бухгалтерському обліку за наказом керівника (пп. 140.1.7 ПКУ);

5) витрати на фінансування особистих потреб вищезгаданих працівників (так званий соцпакет: харчування, перевезення до місця роботи, надання житла, у тому разі якщо всі ці витрати не передбачені трудовим договором із працівниками або цивільно-правовим договором із фізичними особами, які виконують роботи з транспортування, монтажу, встановлення та налагодження ОЗ).

При самостійному виготовленні ОЗ відмінності між бухгалтерським та податковим обліком будуть приблизно такі самі.

Суми постійних різниць найчастіше є перевищенням бухгалтерської первісної вартості ОЗ над її податковим аналогом і ніколи не будуть враховані при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, через що сума податкового прибутку буде вищою від суми бухгалтерського.

Приклад. Підприємство будує виробничу будівлю господарським способом. Витрати на будівництво (вартість будматеріалів, заробітна плата працівників, зайнятих будівництвом, амортизація й оренда будівельного обладнання, роботи підрядників тощо), які дозволені у податковому обліку, становлять 4200000 грн. Крім того, підприємство оплачує гуртожиток для тимчасових працівників, зайнятих на будівництві, а також надає їм харчування. При цьому оплата житла та харчування не обумовлена договорами з працівниками й обліковується як додаткове благо від працедавця. За весь час будівництва на оплату гуртожитку було витрачено 15000 грн, а на фінансування харчування -- 11000 грн. Крім того, головний інженер підприємства був скерований у відрядження з питань оренди будівельного обладнання для цього будівництва. Понаднормативні добові щодо цього відрядження становлять 427 грн і були включені до витрат на будівництво.

Умовно припустімо, що підприємство зобов'язане буде відновити земельну ділянку під цією будівлею після її демонтажу. Витрати на таке відновлення підприємство оцінило у 43573 грн.

З місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію зведеної будівлі, підприємство починає амортизувати її вартість за прямолінійним методом (термін корисного використання встановлено у розмірі 20 років). Будівлю було введено в експлуатацію у вересні 2012 р. Щоквартальна сума амортизації становить:

а) у бухобліку: (4200000 + 15000 + 11000 + 427 + 43573) грн : 20 років : 4 квартали = 4270000 : 20 : 4 = 53375 грн;

б) у податковому обліку: 4200000 грн : 20 років : 4 квартали = 52500 грн.

Постійна різниця у сумі амортизації у податковому та бухгалтерському обліку становить 53375 - 52500 = 875 грн за кожен квартал. Постійна різниця у первісній вартості будівлі становить 70000 грн.

Облік зазначених операцій подано у таблиці 1.1.1



Таблиця 1.1.1

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік	Сума, грн.	Податковий облік
		Д-т	К-т		Формування первинної вартості	Витрати (амортизація)
1.	Формування первісної вартості будівлі:
	Витрати на будівництво, дозволені у податковому обліку	151	20, 22, 63, 66, 65	4200000	-	-
	Оплата житла для будівельників	151	631	15000	-	-
	Оплата харчування для будівельників	151	631	11000	-	-
	Понаднормативні добові у відрядженні головного інженера	151	372	427	-	-
	Створення резерву на відновлення земельної ділянки під будівлею	151	478	43573	-	-
2.	Введення в експлуатацію зведеної будівлі	103	151	4270000	4200000	-
3.	Нарахування амортизації за IV квартал 2012 р.	23	131	53375	-	52500

Тимчасові різниці

Тепер розглянемо тимчасові різниці між податковим та бухгалтерським обліком, що виникають в обліку ОЗ. Це різниці, що виникають у разі:

-- класифікації об'єктів як ОЗ або МНМА;

-- застосування різних термінів нарахування амортизації щодо одних і тих самих об'єктів;

-- застосування різних методів нарахування амортизації;

-- амортизації тимчасової податкової різниці;

-- вибутті ОЗ;

-- переоцінці ОЗ.

Визначення ОЗ у бухгалтерському та податковому обліку

У бухобліку ОЗ -- це матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою використання у своїй діяльності, очікуваний термін корисного використання яких перевищує один рік або операційний цикл, якщо він довший за рік (п. 4 П(С)БО 7). Порівняння очікуваного терміну корисного використання з операційним циклом є актуальним для галузей будівництва, виноробства тощо. Наприклад, будівельне підприємство -- підрядник виконує підряди на будівництво, тривалість кожного з яких у середньому 18 місяців. У цьому разі таке підприємство може обліковувати всі об'єкти з терміном корисного використання менше 18 місяців як швидкозношувані предмети у складі оборотних коштів. Ті матеріальні об'єкти, термін корисного використання яких перевищує 18 місяців, вважатимуться ОЗ у складі необоротних активів.

З метою податкового обліку основні засоби -- це матеріальні активи, призначені для використання у господарській діяльності платника податків, очікуваний термін корисного використання яких більший за один рік або операційний цикл, якщо останній довший за рік (пп. 14.1.138 ПКУ). Важлива відмінність податкового визначення ОЗ від бухгалтерського полягає у тому, що з метою податкового обліку встановлено нижній критерій вартості основних засобів у розмірі 2500 грн. ОЗ у податковому обліку -- це лише ті об'єкти, вартість яких перевищує 2500 грн. Усі об'єкти, вартість яких менша або дорівнює 2500 грн, в обов'язковому порядку визнаються МНМА у податковому обліку.

У бухгалтерському обліку застосування такого критерію є добровільним: згідно з п. 5.2 П(С)БО 7 підприємства можуть самі встановлювати вартісні ознаки предметів, що належать до МНМА. Якщо вартісного критерію для визнання ОЗ у бухобліку не встановлено, то всі об'єкти з терміном служби понад рік (або понад один операційний цикл, якщо він довший за рік) незалежно від їхньої вартості потрібно обліковувати у складі основних засобів на рахунку 10 «Основні засоби». Якщо ж підприємство вирішило розділити у бухобліку МНМА та ОЗ, то у цьому разі воно може обирати межу їхньої вартості абсолютно довільно виходячи з мети фінансової звітності та без прив'язки до такої межі у податковому обліку.[3]

1.2 Характеристика амортизації

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб'єктів господарювання основні засоби зазнають фізичного та економічного зносу, а також техніко-економічного старіння.

Фізичний знос основних засобів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних засобів, а й їхньою бездіяльністю. На темпи і розміри фізичного спрацювання засобів праці впливає сукупність чинників, які можна поділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження. Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина основних засобів піддається корозії, втрачає свій первісний стан, а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходить з ладу. Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятися у двох формах: екстенсивній та інтенсивній. В залежності від співвідношення цих форм визначають швидкість і розміри фізичного спрацювання основних засобів. Внаслідок фізичного спрацювання основних засобів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.

Розрізняють фізичне часткове та фізичне повне спрацювання основних засобів. Часткове спрацювання можна усунути. Це означає, що споживні вартості основних засобів відновлюються за рахунок ремонту. Повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношених засобів та заміни їх новими. Між окремими видами спрацювання і старіння основних засобів праці та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис.1.1.).

Рис.1.1. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння основних засобів та форми їхнього усунення

Процес відтворення основних засобів має низку характерних ознак, зокрема:

1) основні засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію;

2) у процесі відтворення основних засобів одночасно відбувається рух їхньої споживчої вартості;

3) за допомогою амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних засобів на готову продукцію;

4) основні засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу.

Техніко-економічне старіння основних засобів - це процес їхнього знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення наявних та створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів виробництва.[9 ст.123.]

Техніко-економічне старіння властиве найбільш активній частині основних засобів, зокрема знаряддям праці, обчислювальній техніці, транспортним засобам та ін. Наявність на підприємстві значної кількості знецінених в результаті дії технічного прогресу засобів праці завдає їм відчутних економічних збитків.

Техніко-економічне старіння буває двох видів: першого і другого виду. Перший проявляється у втраті частини вартості засобів праці без відповідного фізичного спрацювання, а завдяки здешевленню їх виготовлення у нових умовах, тобто з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу. Таким чином, при техніко-економічному старінні першого виду споживча вартість основних засобів не змінюється, а змінюється лише їх вартість за рахунок здешевлення.

Другий вид характеризується скороченням тривалості їх дії, обумовленої не зниженням їх продуктивності, а тим, що подальша експлуатація старих засобів праці в поєднанні з новими призводить до збільшення витрат виробництва.

Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування.

Амортизація - це процес поступового перенесення вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (крім землі).Для відшкодування вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включаються до собівартості продукції, реалізуються під час продажу товарів, а потім накопичується у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних засобів.

Основні засоби - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції частинами, в міру свого спрацювання. Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів представлені у табл. 1.2 [2].

Таблиця 1.2

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі	20
споруди	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
З них:
електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар, меблі	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди, збереження Національного архівного фонду України	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

1.3 Методи нарахування амортизаційних відрахувань

Відповідно до П(С)БО-№7 амортизацію основних засобів нараховують, застосовуючи такі методи:

1. Прямолінійний. Для застосування цього необхідно знати первісну вартість даного об'єкта основних засобів, а також строк його служби і ймовірну ліквідаційну вартість (вартість його реалізації після закінчення строку служби). За ним річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів. Його зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти, як нерухомість. Недоліком цього методу вважають саме рівномірність зносу. Справа в тому, що багато активів, наприклад такі, як вантажні автомобілі, втрачають велику частину своєї вартості вже в перші роки експлуатації.

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця між одиницею та результатом добування кореня n-го степеня з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість, де n- кількість років корисного використання об'єкта;

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивний, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму показників кількості років його корисного використання (1+2+3+...+n).

5. Виробничий , за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), що його підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів. Доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконаних робіт можуть бути визначені достатньо точно.

У практичній діяльності підприємства особливе місце в процесах відтворення основних засобів належать методам прискореної амортизації. Методи прискореної амортизації основних засобів сприяють прискоренню процесу їхнього оновлення. Якщо порівняти з прямолінійним методом, вони передбачають більші розміри амортизації в перші роки експлуатації основних засобів, ніж в останні, з постійним зменшенням амортизаційних відрахувань протягом строку корисного використання.[2]



Розділ 2: Аналіз амортизаційної політики ПАТ КБ «ПриватБанку»

2.1 Характеристика підприємства

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є міжрегіональним універсальним та системним банком, орієнтований на обслуговування приватних осіб і корпоративних клієнтів усіх форм власності, входить до складу семи системних банків України, має один з найбільших обсягів капіталу і чистих активів. Заснований у 1992 році, комерційний банк ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є лідером банківського ринку країни.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - один із найбільш інноваційних банків світу. Наприклад, більше десяти років тому банк став одним з перших у світі, що почав використовувати одноразові SMS-паролі. До останніх інновацій, які отримали визнання по всьому світу, відносяться такі продукти, як платіжний міні-термінал, вхід в Інтернет-банкінг через QR-код, онлайн-інкасація, а також десятки різних мобільних додатків.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе 3 216 відділень по всій Україні, 8 210 банкоматів, 11 926 терміналів самообслуговування і 147 289 POS-терміналів, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни.[7]

Опис характеру операцій банку та його основних видів діяльності

Відповідно до Статуту ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (затвердженого Загальними зборами акціонерів від 26.04.2013 року, погодженого Національним банком України 27.06.2013 року, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 18.07.2013 року Державним реєстратором реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області за № 12241050060006727):

1. Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену чинним законодавством України.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

2. До банківських послуг належать:

2.1 Залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб.

2.2 Відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах.

2.3 Розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

3. Кредитні операції.

4. Фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів.

5. Крім надання фінансових послуг, банк має право здійснювати також діяльність щодо:

5.1 Інвестицій.

5.2 Випуску власних цінних паперів.

5.3 Випуску, розповсюдження та проведення лотерей.

5.4 Зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.

5.5 Інкасації коштів та перевезення валютних цінностей.

5.6 Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій).

5.7 Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній та іноземній валюті.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

6. Банк має право здійснювати також іншу діяльність, яка не заборонена законодавством України відповідно до наданих дозволів (ліцензій) уповноважених органів згідно із законодавством України (якщо здійснення такої діяльності потребує отримання дозволу).

7. Банк має право реалізувати не витребуване клієнтами у зазначений договором термін майно, передане йому на зберігання чи розміщене в сейфах, наданих згідно з договорами найму. Суми, виручені від реалізації майна видаються тому, хто здав майно на схов, за відрахуванням сум належних банку, як зберігачу.

8. Банк створює на території України та за її межами дочірні банки, філії і представництва.

Керівники філій і представництв діють на підставі виданої уповноваженою особою довіреності.

Національним банком України ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «ПРИВАТБАНК» видана 05.10.2011 р. Банківська ліцензія № 22 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною третьою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (унесено до Державного реєстру банків 19 березня 1992 року за номером 92).

Спеціалізація Банку

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» - найбільший український банк, лідер роздрібного банківського ринку України, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення та юридичних осіб усіх форм власності.[7]

Таблиця 2.1 Корпоративне управління банку[7]

Управління банком
Органи управління	Органи контролю
1. Загальні збори акціонерів (вищий орган управління банку) 2. Наглядова Рада Банку 3. Правління Банку	1. Ревізійна комісія 2. Служба внутрішнього аудиту



Таблиця 2.2 Показники фінансово-господарської діяльності ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (тис. грн.)[6]

Найменування показника	2015 рік	2016 рік
Усього активів	187 918 829	204 585 003
Основні засоби	2 737 191	3 028 435
Нерозподілений прибуток	52 691	133 047
Власний капітал	20 311 621	22 696 359
Статутний капітал	16 352 079	18 100 740
Чистий прибуток (збиток)	1 873 392	749 036
Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)	27 198	23 919

2.2 Оцінка основних засобів

Основні засоби-це матеріальні активи, які банк утримує з метою використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше ніж рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік.

ПриватБанк здійснює облік основних засобів відповідно до вимог МСФЗ 16 «Основні засоби» та норм, затверджених в «Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України», затвердженої Постановою Правління Національного банку України №480 від 20.12.2005р. в останній редакції з урахуванням всіх змін і доповнень.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» визнає та відображає об'єкт основних засобів в обліку при виконанні наступних вимог:

1. Існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням.

2. Його вартість може бути достовірно визначена.

Банк первісно визнає та відображає на балансі основні засоби за собівартістю, яка складається з фактичних витрат на придбання і витрат по приведенню їх у стан, придатний до використання.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Витрати, пов'язані із поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів, відображаються ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» за рахунками обліку капітальних інвестицій.

Банк після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу здійснює його подальший облік із застосуванням одного з таких двох методів:

1. За первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

2. За переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Обраний метод ПриватБанк застосовує для всіх об'єктів певної групи основних засобів.

Банк щорічно переглядає ліквідаційну вартість, строк корисної експлуатації активу та проводить за необхідністю переоцінку.

Переоцінка здійснюється, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої він належить.

При перегляді строків корисного використання основних засобів було враховано:

1. Очікуваний ефект від використання об'єкта основних засобів урахуванням його потужності і фізично ї продуктивності.

2. Строки корисного використання подібних об'єктів основних засобів з урахуванням фізичного та морального зносу.

3. Очікувана економічна вигода при використанні об'єкта основних засобів.

4. Правові або інші обмеження в частині терміну використання об'єкта основних засобів.

На кожну дату балансу визнається зменшення корисності основних засобів та необоротних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди.

Банк переглянув строки корисного використання основних засобів на початку 2016 року. Метод амортизації залишився прямолінійним.

У звітному 2016 році нарахування амортизації по основних засобах здійснювалося за нормами наведеними в таблиці 2.2.1

Нові строки нарахування амортизації застосовуються банком починаючи з місяця наступного за місяцем їх зміни. При застосуванні прямолінійного методу річна сума амортизації розраховується банком, як ділення вартості, що амортизується, на термін корисного використання об'єкта основних засобів.[7]

Таблиця 2.3 Строки корисного використання основних засобів[7]

Основні засоби	Норми амортизації, %	Строки корисного використання, роки	Норми амортизації, %	Строки корисного використання, роки
	2016 рік	2015 рік
Будівлі	2	50	2	50
Квартири	2	50	2	50
Вантажні автомобілі	10	10	10	10
Меблі	20	5	16,66	6
Меблі кабінетні	10	10	10	10
Гаражі	6,66	15	6,66	15
Дизельна електростанція	6,66	15	6,66	15
Банкомати	10	10	10	10
Касові апарати	20	5	20	5
Легкові автомобілі	16,66	6	10	10
Оргтехніка	20	5	20	5
Багатофункціональні пристрої	20	5	25	4
Копіювальна техніка	20	5	20	5
Електроприлади	20	5	20	5
Банківський модуль	12,5	8	12,5	8
Радіостанції	20	5	20	5
Міні АТС	10	10	10	10
Засоби сигналізації	20	5	20	5
Комп'ютерна техніка	20	5	20	5
Модеми	50	2	50	2
Газові пістолети	8,33	12	8,33	12
Електронасоси	25	4	25	4
Рекламні щити	20	5	20	5

Метод амортизації відображає процес очікуваного використання об'єкта банком. У випадку якщо очікуваний термін служби певних компонентів основних засобів відрізняється від загального строку корисного використання цих необоротних активів, такі компоненти виділяються в окремі об'єкти обліку та амортизуються окремо відповідно до їх індивідуальних термінів використання.

Банк визнає фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів як різницю між надходженням коштів за основні засоби (з вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з їх вибуттям) та їх залишковою вартістю. Отримані прибутки та збитки від вибуття основних засобів відображаються у Звіті про прибутки і збитки.

Витрати на ремонт та технічне обслуговування визнаються витратами по мірі їх виникнення. Витрати на заміну значних компонентів основних засобів капіталізуються із наступним списанням вартості заміненого компоненту.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у 2016 році провів заходи щодо приведення балансу, сформованого за національними стандартами за статтями обліку основних засобів, у відповідність з балансом за міжнародними стандартами, згідно з телеграмою НБУ № ОГВ 12-111/1016-6125 від 19.06.2012р. «Про підготовку заходів для складання річної фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за 2015 рік у відповідності до Міжнародних стандартів фінансової звітності».[7]

Нематеріальний актив - це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, не є утримуваними грошима та активами, що мають бути отримані у фіксованій або визначеній сумі грошей, та може бути ідентифікований (Примітка 14).

Актив визнається нематеріальним на підставі документів, якими такий актив засвідчений.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» визнає актив ідентифікованим, якщо:

1. Його можна відокремити від банку і продати, передати, отримати на нього ліцензію, здати в оренду або обміняти окремо або разом із пов'язаним з ним договором, активом чи зобов'язанням.

2. Він виникає з договірних чи інших юридичних прав незалежно від того, чи можна його відділити від банку або від інших прав і зобов'язань і передати іншому банку/компанії.

3. Кінцевий термін використання мають всі нематеріальні активи банку.

ПриватБанк визнає актив нематеріальним якщо:

1. Актив як вид права є документально засвідченим і конкретно позначеним (ідентифікованим).

2. Вартість активу достовірно визначена (документально підтверджена його вартість придбання або витрати понесені на його створення).

Нематеріальний актив визнається банком, якщо і тільки якщо:

1. Є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до суб'єкта господарювання.

2. Собівартість активу можна достовірно оцінити.

Якщо нематеріальний актив не відповідає визначеним критеріям визнання, то витрати, що пов'язані з його придбанням або створенням, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.

Придбані (створені) нематеріальні активи визнаються за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.

Після первісного визнання об'єкта нематеріальних активів як активу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснює його подальший облік за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Відповідно до цього методу обліку ПриватБанк не здійснює переоцінку необоротних активів.

Для нарахування амортизації нематеріальних активів ПриватБанк застосовує прямолінійний метод. При застосуванні прямолінійного методу річна сума амортизації розраховується, як ділення вартості, що амортизується, на термін корисного використання об'єкта нематеріальних активів.

Банк починає нарахування амортизації з першого числа місяця, наступного за звітним, у якому об'єкт нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта нематеріальних активів.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта нематеріальних активів переглядається банком в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання та наприкінці кожного фінансового року. ПриватБанк у кінці кожного року оцінює нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання на наявність ознак невизначеності обмеження строку їх корисного використання. Якщо таких ознак немає, то банк установлює строк корисного використання таких нематеріальних активів.

Протягом звітного року ПриватБанк переглянув метод амортизації нематеріальних активів, але не змінював його. Також банк здійснив перегляд строків корисного використання нематеріальних активів і, враховуючи те, що вони є оптимальними, залишив їх без змін.

На кожну дату балансу ПриватБанком визнається зменшення корисності нематеріальних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди. Корисність нематеріальних активі...