Природно-ресурсний потенціал території

Размещено на http://www.allbest.ru//

Міністерство освіти і науки України

Державний вищій навчальний заклад

«Приазовський державний технічний університет»

Кафедра економіки підприємств

Семестрове домашнє завдання

з дисципліни: «Регіональна економіка»

Варіант 7



Вступ

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) території -- це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається в їхній сукупній споживній вартості. У компонентній структурі ПРП вирізняють такі групи ресурсів: мінеральні (паливно-енергетичні й металеві корисні копалини, нерудна сировина, сировина для металургійної промисловості, гірничохімічна сировина, будматеріали), водні (поверхневий стік, підземні води), земельні, лісові, фауністичні (мисливські, рибні, медоносні ресурси), природно-рекреаційні. [1]

Далі вже детальніше розглянемо цей чинник.

Також в моїй праці буде йти річ про продуктивні сили. Продуктивні

сили - це засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички й знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх.

Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси. Система «людина -- техніка» теж належить до продуктивних сил.

Розвиток продуктивних сил -- основа всього суспільного розвитку. Від рівня розвитку і характеру продуктивних сил, насамперед від рівня складності і досконалості знарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою. Розвиток продуктивних сил лежить в основі зміни і розвитку другого елемента виробництва -- виробничих відносин.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником подальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу.

Структура продуктивних сил включає фактори виробництва і елементи взаємодії факторів виробництва (технологія, форми і методи організації виробництва, наука та інформація, виробнича і соціальна інфраструктура, яка обслуговує фактори виробництва)

Метод вивчення продуктивних сил -- це спосіб пізнання продуктивних сил, за якого чинники та результати виробництва та економічна система загалом розглядається як така, що саморозвивається на основі об'єктивних економічних законів. [2]

Трохи пізніше ми також розглянемо продуктивні сили двох українських районів: Донецького й Придніпровського.



Природно-ресурсний потенціал як чинник розміщення продуктивних сил

Природне середовище розглядається у двох аспектах: як джерело природних ресурсів і як умови життя та діяльності людей. Критерієм віднесення природного чиника до розряду природних ресурсів виступає його безпосередня участь у виробництві.

Природні умови -- це тіла й сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мають істотне значення для життя й діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій та обслуговуючій діяльності людей.

До них належать: рельєф, клімат і вода як умова розвитку господарства. Рельєф Землі відіграє велику роль у господарській діяльності людей. Найбільш придатною для господарського використання є рівнинна поверхня. На рівнинах зручно прокладати шляхи, з найбільшою ефективністю механізувати сільськогосподарські роботи.

Гірські місцевості значно складніші для господарського освоєння. Механізми тут працюють менш продуктивно, витрати пального збільшуються. Наприклад, продуктивність трактора з ухилом поверхні 0,008 зменшується на 13-- 15 %, а витрати пального збільшуються на 12 %.

Прокладання шляхів потребує значних капіталовкладень. Використовуючи техніку, люди переборюють несприятливі орографічні умови гірських країн, споруджують глибокі виїмки, тунелі, мости, канатні дороги тощо.

На умови поверхні рівнин зважають під час спорудження будівель, організації сільськогосподарської території та меліоративних робіт; теплолюбні культури вирощують на схилах балок південних експозицій; круті схили балок терасуються і т. ін.

Найбільше значення має клімат для сільськогосподарського виробництва, особливо для рослинництва. Відповідно до біологічних вимог рослин щодо сонячного світла, тепла і вологи встановлюється структура рослинництва і розробляються агротехнічні заходи для досягнення найвищих урожаїв сільськогосподарських культур. У визначенні спеціалізації сільського господарства беруться до уваги температурний режим, кількість і характер атмосферних опадів, зокрема під час вегетації рослин, тривалість і висота снігового покриву, кількість сонячних і хмарних днів, а також напрямок і сила переважних вітрів. Особливості клімату враховують і містобудівники, коли планують розміщення заводських будівель, місць відпочинку трудящих тощо.

Люди поки що неспроможні змінювати клімат у планетарному масштабі, але сучасні технічні можливості дають змогу знешкоджувати несприятливі впливи й ефективно використовувати позитивні його аспекти, а в місцях господарської діяльності -- кардинально поліпшувати мікрокліматичні умови (посипання снігу попелом для прискорення танення, застосування димових шашок, нафтових грілок, скла для рослинництва закритого грунту подовжують тривалість вегетаційного періоду. Зрошення та обводнення земель у місцевостях із сухим кліматом, снігозатримання, лісонасадження, будівництво ставів та інші заходи сприяють накопиченню вологи в ґрунті та боротьбі з посухами).

Таку дарову силу природи, як вітер, людина використовує віддавна. З розвитком техніки сила вітру використовується з більшою ефективністю -- для роботи двигунів (водопостачання, зрошення, переробки кормів, вироблення електроенергії тощо).

З допомогою сучасної техніки в багатьох місцях використовується сонячна енергія. У Казахстані, Середній Азії, на Кавказі, на півдні України працюють геліопристрої, що нагрівають воду для тваринницьких ферм, пралень, лазень.

Дедалі ширше в господарстві використовується ядерна (атомна) енергія, яка виділяється під час ядерних реакцій поділу хімічних елементів -- урану, плутонію та ін.

Природні водойми суходолу -- важливі шляхи. У деяких галузях господарства вода використовується без прямих її витрат (водний транспорт, гідроенергетика).

Природні ресурси і їхня роль у розвитку господарства

Під природними ресурсами розуміють тіла і сили природи.

Їх на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можна використати для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

За матеріальною сутністю природні ресурси -- це частина географічного середовища. Сукупність природних умов існування та діяльності людини, їхній генезис, природні властивості, належність до тих чи інших компонентів природи, розподіл на поверхні Землі та концентрація в надрах зумовлені природними закономірностями.

Розрізняють два види природних ресурсів, які використовує суспільство:

Які служать безпосереднім засобом існування людей -- природна родючість ґрунтів, риба в морях, річках та озерах, дикі звірі, дикоростучі харчові ресурси (плоди, коріння, стебла) та ін.;

Що є джерелом засобів праці -- метали, паливо, деревина для виготовлення різних знарядь, водоспади, які приводять у дію спершу водяне колесо, а потім турбіни гідростанцій, тощо.

Природні ресурси другого типу використовуються для виготовлення засобів виробництва.

Природні ресурси безпосередньо залучаються у виробництво і становлять його сировинну та енергетичну бази. Ресурси мінеральні використовуються у важкій промисловості; водні -- у промисловості, сільському господарстві та для побутових потреб; земельні (ґрунтові) -- в сільськогосподарському виробництві. У господарстві використовуються також рослинні (особливо лісові) й тваринні (риба, дикі звірі) ресурси.

Класифікація природних ресурсів

Є чимало класифікацій природних ресурсів. Природні класифікації ґрунтуються на відмінностях природних ресурсів за природним генезисом та належності до тих чи інших компонентів і сил природи. Відповідно до свого призначення для використання людиною природні ресурси у структурному плані поділяються на такі види: енергетичні; сировинні. В допоміжній промисловості (харчові, кормові, питні); оздоровчі, культурно-естетичні. Два останні види часто звуть рекреаційними. Крім того, останнім часом як окремий специфічний вид ресурсів розглядають територію (територіальні ресурси).

Оскільки природні ресурси -- компоненти природи, вони можуть класифікуватися за належністю до того чи іншого класу або явищ природи. За цією ознакою вирізняються такі групи природних ресурсів: мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні, рекреаційні, кліматичні.

Через загострення проблеми раціонального використання природних ресурсів та охорони природи в останні роки набула широкого визнання класифікація за ознакою вичерпності природних ресурсів, яку іноді звуть екологічною класифікацією. За цією класифікацією всі природні ресурси поділяються на такі групи:

Невичерпні

До яких належить внутрішнє тепло Землі, сонячна радіація, енергія прибою, припливів і відпливів, падаючої води, вітру та ін.;

вичерпні відновлювані

ґрунтовий покрив, водні ресурси, лікувальні грязі, лікарські рослини, рослинне паливо тощо;

вичерпні не відновлювані

Мінеральна сировина, будівельні матеріали.

В основі економічної класифікації природних ресурсів лежить поділ їх на засоби виробництва і предмети споживання. Крім того, розрізняють природні ресурси виробничого й невиробничого, промислового й сільськогосподарського, галузевого й міжгалузевого, одно-та багатоцільового призначення.

Використання у виробничій системі природних чинників вимагає адекватної цій системі оцінки. Визначення якості ресурсів та умов називають оцінюванням. Є два основні види оцінки: технологічна (або виробнича) та економічна.

За технологічної оцінки виявляється ступінь придатності тіл або явищ природи для того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання.

Економічна оцінка природних умов і природних ресурсів -- це їх вартісний вираз. Вона виникла з потреб господарства, якому необхідні не лише знання про кількості та якості природних ресурсів, їхні особливості, а й вираження їх у вартісних показниках, що їх можна використовувати в проектуванні та управлінні господарством. Труднощі економічної оцінки пов'язані з тим, що природні ресурси, як і природні умови, -- це "дар природи" (доки в них не вкладено труд).

Визначилися дві групи економічних оцінок природних чинників: перша (відносно оцінки ресурсів) характеризує економічні результати використання природних ресурсів, друга (відносно оцінки середовища) відображає економічні наслідки дії на довколишнє природне середовище. Найчастіше як останні виступають показники економічних витрат від забруднення, порушення природного середовища.

Розглянемо деякі ресурси більш детально:

Мінеральні ресурси

Мінеральні ресурси становлять дуже велику групу природних речовин мінерального походження, що використовуються для добування енергії, різних матеріалів через їх вилучення та перероблення в різних галузях господарства.

Залежно від особливостей складу й характеру використання в господарстві корисні копалини поділяють на такі групи:

1) горючі, або енергетичні (вугілля, горючі сланці, нафта, природний газ, торф);

2) рудні, або металеві (руди чорних, кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів);

3) нерудні, або неметалеві [будівельні матеріали (природне будівельне каміння, цементна сировина, будівельні глини); індустріальна мінеральна сировина (слюда, азбест, графіт, корунд, магнезит, скляні піски); хімічна мінеральна сировина (різні солі, сірка, селітра); сировина для вироблення мінеральних добрив (калійні солі, фосфорит, апатити); коштовне й напівкоштовне каміння (алмаз, сапфір, рубін, смарагд, топаз, аметист, малахіт, яшма та ін.)].

Обчислені запаси корисних копалин затверджуються державною комісією. Затверджені запаси називаються балансовими -- такими, що відповідають промисловим кондиціям і гірничотехнічним умовам експлуатації. Інші запаси називаються позабалансовими: вони беруться на облік як такі, що надалі можуть стати об'єктами освоєння.

Земельні ресурси

Земельні ресурси -- це землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях господарства. За цільовим призначенням земельний фонд поділяється на окремі категорії: землі сільськогосподарських підприємств; землі лісового фонду; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого,

Земельні площі країн світу утворюють земельний фонд, до складу якого входять сільськогосподарські угіддя, орні землі, сіножаті, пасовища. Використання земельних площ здійснюється згідно з земельними кадастрами, які існують у більшості країн світу.

Земельний кадастр -- це система необхідних відомостей про правовий режим земель, розподіл їх за землевласниками, землекористувачами та орендарями, за категоріями, а також про якісну характеристику й народногосподарську цінність земель.

Земельний кадастр забезпечує органи влади, підприємства, установи та громадян відомостями про землю з метою організації раціонального її використання та охорони, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю. Земельний кадастр базується на матеріалах топографо-геодезичних, ґрунтових, геоботанічних та інших обмежень і досліджень.

Одним із найважливіших компонентів земельних ресурсів є грунти -- поверхневий шар земної кори, основною якістю якого є родючість, тобто здатність забезпечувати рослини поживними речовинами. Найбільше речовин у ґрунті містить перегній, або гумус. Окремі типи грунтів мають різну кількість гумусу (від 2--3 % у підзолистих, червоноземних; до 12--14% у чорноземних). Найбільше поширені на земній кулі чорноземні, сірі лісові, підзолисті, червоноземні, бурі та алювіальні грунти.

Водні ресурси

Водні ресурси -- це поверхневі й підземні води, що використовуються або можуть використовуватись у господарській діяльності (заноси рік; підземні води; опріснені води морів).

Води на Землі багато -- 1,5 млрд км3. Але водними ресурсами можна вважати тільки 4500 тис. км3, що становить 0,3 % загальної кількості води на планеті. Це -- разом із водами суходолу: поверхневими (води річок, озер, боліт), підземними (прісні води підземних горизонтів), льодовиками (крім арктичних та антарктичних). Розподіл водних ресурсів територією планети дуже нерівномірний.

Найзручнішими для використання є водні ресурси річок, озер і підземних джерел. Річки дають людям питну; технологічну воду, а також гідравлічну енергію. Природні води суходолу важливі також як шляхи, місця риболовства та компоненти рекреаційних систем.

Важливою складовою водних ресурсів є їхні гідроенергоресурси -- запаси енергії річкових потоків і водоймищ, що лежать вите за рівень моря.

Лісові ресурси

Лісові ресурси -- це дерев'яні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі та ін.).

Рослинний покрив земної кулі надзвичайно багатий і різноманітний. Поширення рослинності (фітоценозів, рослинних асоціацій, формацій, типів) залежить переважно від кліматичних умов і має зональний характер.

Людство використовує природну рослинність для випасу худоби (луки, степи, напівпустелі, тундри, ліси), як сіножаті (луки, степи), для технічних потреб (ліси), для харчування (плоди, ягоди, гриби). Ще первісна людина навчилася вирощувати потрібні їй рослини, які називаються тепер культурними, або сільськогосподарськими культурами.

Дикі рослини, їхні плоди широко використовуються в житті людини -- для харчування, на корм худобі, для промислового перероблення, виготовлення ліків, озеленення (декоративні рослини); ліси, крім того, захищають грунти від ерозії та поля від посухи, регулюють водний режим водойм і грунтів, використовуються як санітарні смуги навколо міст, для відпочинку трудящих. [1]

Характеристика природно-ресурсного потенціалу

Природні ресурси -- це ті елементи, властивості або результати функціонування природних систем, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для одержання сировини, палива, енергії, продовольства тощо. Крім того, на соціально-економічні системи впливають і природні умови, які хоча й не використовуються безпосередню у виробництві, але вони можуть полегшувати або ускладнювати функціонування господарства. У зв'язку з розвитком науки й техніки усе більше природних умов отримують економічну оцінку і переходять у розряд природних ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал визначається сукупністю всіх видів природних ресурсів, які відомі на даний момент і їх використання на ближче майбутнє -- можливе по технічним критеріям. Склад, величина потенціалу та значимість окремих видів ресурсів з часом можуть мінятися в силу різних обставин і в першу чергу в залежності від НТП у технологічному процесі, тому їх оцінка завжди історично відносна.

Всі природні ресурси мають дві основні ознаки:

походження (природна ознака);

використання (економічна).

Відповідно до них склалася їх двійна класифікація. Згідно природної класифікації виділяють ресурси: мінеральні, водні, грунтово-земельні, біологічні (рослинні та тваринні), ресурси теплоти (сонце, підземних вод й глибин океану -- термальні води), сили руху (вітру, припливів та відпливів, текучої води), нові, нетрадиційні ресурси -- ресурси глибинної будови речовини, біоорганізмів та ін. Дана ознака доповнюється характерною рисою вичерпності і невичерпності ресурсів.

Своєрідним ресурсом виступає сьогодні і сама територія землі як з точки зору наявності більших площ для розміщення нового виробництва, так і для розселення людей.

В основі економічної класифікації природних багатств закладено їх переважне використання у сферах і галузях господарської діяльності тобто за призначенням згідно таких ознак виділяються ресурси: а) промислові -- паливні, енергетичні, металічні, агрохімічні, будівельні, водні, лісоресурси та ін.; б) сільськогосподарські -- грунтово-земельні, тобто родючість ґрунтів; вода для зрошування; сума температур і опади вегетаційного періоду; тобто кліматичні умови; промислові тварини та рослини і ін.; в) ресурси невиробничої сфери (рекреаційні): водоймища та їх використання для потреб населення; ліси навколо міст і природоохоронні ліси; ресурси для відпочинку та оздоровлення людей (рекреаційні та бальнеологічні); ресурси спортивної охоти і рибальства та ін.

Актуальною додатковою ознакою економічної (господарської) класифікації ресурсів виступає можливість їх використання як однобоко, так і комплексно, тобто всебічно. До однобокого використання можна віднести мінеральні копалини і джерела енергії, які використовуються для виробництва промислової сировини, топлива та електричної енергії; до комплексних -- масиви лісних, сільськогосподарських, рекреаційних угідь, землі промислового призначення, водоймища, і загалом сама вода припускає різноманітні способи і напрямки її використання.

Сьогодні все більше увага приділяється багатоцільовим (комплексним) ресурсам з приводу зростання конфліктності між природокористувачами та пошуком найліпшого (найефективнішого) варіанту всебічного використання ресурсів. Завдання вибору оптимального використання багатоцільових ресурсів, чи виділення найбільш ефективних джерел одноцільових ресурсів вирішується за допомогою економічної оцінки природних ресурсів.[3]

Продуктивні сили Донецького і Придніпровського районів

Донецький район

Донецький економічний район займає площу 53,2 тис. км2 (8,8% тер. України), до якого входять Донецька і Луганська області із загальною чисельністю населення 7 млн. 887 тис. чол. Район розташований на південному сході України, межує з областями Російської Федерації -- Бєлгородською, Воронезькою, Ростовською. На півдні омивається водами Азовського моря. На заході та північному заході межує із Запорізькою, Дніпропетровською та Харківською областями.

Рельєф регіону складний. Північна частина -- полого-хвиляста лісова рівнина, глибоко розчленована річковими долинами, балками та ярами відрогів Середньоросійської височини. На значних ділянках на денну поверхню виходять корінні породи -- крейдові та палеогенові. Південніше від Сіверського Дінця розміщена Донецька височина -- хвиляста, платоподібна, дуже розчленована річковими долинами і крутосхиловими балками. Висота над рівнем моря -- 200--250 м. Тут найвища точка всієї Лівобережної України -- гора Могила-Мечетна (367м. над рівнем моря). Часті виходи на денну поверхню кам'яновугільних порід. Поширені антропогенні форми рельєфу: терикони, кар'єри, кургани. На південному заході -- Приазовська височина з деякими підвищеннями: Могила-Гончариха, Савур-Могила. Приазовська височина змінюється вузькою смугою низовини, яка уступом обривається до Азовського моря. У місцях залягання вапняків (басейни річок Мокра Волноваха і Суха Волноваха) та соленосних відкладів розвинені карстові форми рельєфу.

Район один із найрозвиненіших Територіально-виробничих комплексів (ТВК) з переважною спеціалізацією добувних галузей промисловості, значними природними ресурсами, потужним виробничим потенціалом і густою мережею транспортних магістралей. Основне природне багатство - це кам'яне вугілля (довгополум'яне, антрацитне, коксівне), поклади якого поширені в Красноармійську, Горлівсько-Щербинському, Донецько-Петровському, Мушкетово-Макіївському. Дебальцевському (Донецька обл.), Лисичанському, Луганському, Краснодонському, Селезнівському (Луганська обл.) районах.

Поряд із вугіллям у районі виявлено родовища природного газу (Червонополівське, Слов'яносербське, Борівське, Сліваківське, Кружилівське), бурих залізняків (в басейнах річок Кальміус, Торець, Айдар, Деркул), мідних руд (Бахмутський, Лисичанський р-н), поліметалів - свинець, цинк, срібло (Нагольний кряж), ртуті (Микитівський ртутний комбінат), кам'яної солі (Слав'янське, Бахмутське родовища), вапняків (Оленівське, Новотроїцьке), вогнетривких глин (Часовий Яр, Красногорівка, Костянтинівка, Микитівка), цементного мергелю (Амвросіївка - портландський та романський цемент, клінкер). Водні ресурси регіону недостатні для забезпечення потреб народногосподарського комплексу. В регіоні переважають чорноземні родючі грунти, рослинність степова.

У містах регіону проживає 89% населення, середня густота населення 150-200 чол/км2. Найбільші із 88 міст - Донецьк, Макіївка, Маріуполь, Горлівка, Дебальцеве, Єнакієве, Луганськ, Лисичанськ. Українці становлять 50%, росіяни - 43%.

Господарство є комплексним - на промисловість припадає 89% ВВП, на сільське господарство - 11%. Вугілля добуває 21 виробниче об'єднання, 120 шахт і 31 збагачувальна фабрика у Донецькій області та 94 шахти та 28 фабрик Луганської області.

Електроенергетика виробляється на ДРЕС Вуглегірській, Миронівській, Слов'янській, Луганській, Лисичанській. Чорна металургія працює на коксівному вугіллі та довізній залізній руді (“Азовсталь”, ім. Ілліча)-Маріуполь, Макіївка, Донецьк, Єнакієве, Краматорськ, Алчевськ, Харцизьк, Лутугіне. Коксохімічне виробництво розміщене в Алчевську, Стаханові, Успенці, Донецьку, Маріуполі, Горлівці. Завод кольорової металургії є в Костянтинівці, Макитівці, Артемівську. Найбільші підприємства гірничохімічного комплексу у Горлівці (“Стирол”), Слов'янську (“Хімпром”), Донецьку (завод хімреактивів), Костянтинівці (хімічний), Лисичанську (“Донсода”).

Машинобудівний комплекс регіону виробляє машини та обладнання для металургійної, гірничої, хімічної промисловості, транспорту та будівництва. Провідні підприємства: ВАТ “Новокраматорський машинобудівний завод”, Маріупольський завод важкого машинобудування (нині закритий), Луганський тепловозобудівний завод, Стахановський вагонобудівний, Первомайський електромеханічний. Машинобудівні заводи є у Донецьку, Краматорську, Слов'янську, Ясинуватій, Дружківці, Дебальцевому, Артемівську, Торезі, Сніжному, Красному Лучі.

Промисловість будматеріалів зосереджена в Краматорську, Єнакієво (цемент), Луганську, Лисичанську, Свердловську, Алчевську, Антрациті.

Легку промисловість представляють Донецький бавовняний комбінат, Макіївська бавовнопрядильна фабрика, Луганський тонкосуконний комбінат, трикотажні і швейні підприємства (Горлівка, Шахтарськ, Бахмут).

Сільське господарство представлено на біля 4 000 тис. га сільгоспугідь та пасовищах, які займають 2 886 тис. га. Зернові культури займають 50,4% всіх посівних площ, технічні (соняшник) - 10,6%, кормові - 34%, баштанні та картопля - 5%.

Тваринництво дає 2/3 валової сільськогосподарської продукції району. Транспортна система має густу мережу залізниць (2 874 км). Найбільші вузли: Ясинувата, Дебальцеве, Волноваха, Луганськ. Автошляхи протяжністю 13 600 км, газопровід - “Союз”, нафтопроводи Самара-Слов'янськ, Грозний - Лисичанськ. Морський порт - Маріуполь. В Донецькій області історично сформувалися такі підрайони: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Красноармійський, Приторецький, Приазовський; у Луганській - Південний, Північний. [5]

Придніпровський район

До складу Придніпровського соціально-економічного району входять Дніпропетровська та Запорізька області. Це п'ятий район України за площею - 59,1 тис. км2 (9,5% від території держави) та шостий за чисельністю населення - 5,3 млн. осіб (11,3%), але за рівнем промислового розвитку він знаходиться на другому місці після Донецького і є одним з найбільших індустріальних районів України.

Частка продукції, вироблена промисловим комплексом Придніпровського району, складає 23,5% від продукції України. Загалом район дає 53% продукції чорної металургії держави, 23,5% - електроенергії, 19% - машинобудування, 19% - хімії та нафтохімії.

Територіальна концентрація промисловості регіону у три рази вища за середньодержавний показник.

Галузями спеціалізації є:

електроенергетика,

чорна і кольорова металургія,

машинобудування,

легка промисловість.

В географічному положенні району важлива роль відводиться придніпровському положенню території. Головна водна артерія держави ділить район на дві частини, через неї район може легко контактувати з Київським, Північно-Східним, Центральним соціально-економічними районами. Безпосередньо ж район межує з Донецьким соціально-економічним районом на сході, вже згаданими Північно-Східним та Центральним на півночі та Причорноморським соціально-економічними районами на півдні.

Населення

Придніпров'є є густозаселеним районом України. Щільність населення - 89 осіб/км2 (у Дніпропетровській області - 109, у Запорізькій - 69 осіб/км2). Найгустіше заселений район вздовж Дніпра та в Криворізькому басейні.

Коефіцієнт народжуваності у районі - один з найнижчих у державі - 8,7%, коефіцієнт смертності - 16,7%, природний приріст - -8%).

Понад три четвертих населення району проживає в міських поселеннях (містах і селищах міського типу) (у Дніпропетровській області - 83,6%, Запорізькій - 76,5%). Вони утворюють міські агломерації, які виникли на базі обласних та внутрішньообласних центрів.

За чисельністю населення виділяються такі міста, тис. осіб:

Дніпропетровськ - 1054,

Запоріжжя - 800,

Кривий Ріг - 697,

Дніпродзержинськ - 250,

Мелітополь -159,

Нікополь - 132.

У національному складі населення переважають українці (68,6%), а другі за чисельністю - росіяни - 27%. По 2% припадає на білорусів, євреїв та болгар.

Природні умови і ресурси

Рельєф району - це слаборозчленована рівнина із загальним нахилом до долини Дніпра й Азовського моря.

Водними ресурсами район забезпечений добре. Головною річкою є Дніпро з багатьма притоками. У межах району знаходяться Дніпровське та частини Дніпродзержинського і Каховського водосховищ. Збудовано також 127 невеликих водосховищ і понад 2 тис. ставків. Озер мало. Для постачання питної і технічної води Криворіжжю споруджено канал Дніпро - Кривий Ріг.

Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи звичайні, південні та південні солонцюваті, темно-каштанові й капітанові.

Район добре забезпечений мінеральними ресурсами. Паливна група корисних копалин представлена західною частиною Донецького кам'яновугільного басейну з родовищами в Новомосковську, Павлограді. Загальні запаси кам'яного вугілля складають 8,6 млрд. т. Також тут розташована східна частина Придніпровського буровугільного басейну.

Придніпровський район є основною залізорудною базою країни. Потужний пласт залізних руд Криворізького басейну залягає вздовж річки Інгулець.

Прогнозовані запаси складають 12 млрд. т. У Запорізькій області виділяється Білозерський залізорудний район (Дніпрорудне).

Багаті родовища марганцевих руд: Великотокмацьке родовище, Нікопольський марганцеворудний басейн.

Є тут також родовища кольорових металів. Це зокрема три родовища золота (Сергіївське, Золота Балка, Широка Балка - Дніпропетровська область).

Розробляється також родовище бокситів - нефелінів (Мелітопольське). Перспективним вважається розробка родовищ алюмінієвої сировини на Дніпропетровщині.

З нерудних корисних копалин слід згадати таку сировину для будівельної індустрії, як граніт, базальт, мармур, каолін, доломіти, вогнетривкі глини, вапняки та гіпси.

Господарський комплекс району

Придніпровський соціально-економічний район займає друге місце в Україні за рівнем розвитку промисловості, яка спирається на власні мінерально-сировинні ресурси, вигідне економіко-географічне положення, висококваліфіковані трудові ресурси.

Галузями спеціалізації промисловості є гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна.

Гірничодобувна промисловість представлена залізорудною, марганцеворудною та кам'яновугільною галузями, видобутком різноманітних будівельних матеріалів.

Залізорудна промисловість зосереджена в Криворізькому басейні, який за видобутком залізної руди займає провідне місце серед залізорудних басейнів світу.

На криворізькій залізній руді працює вся чорна металургія Донбасу, Придніпров'я та Приазов'я. Значна частка криворізької руди експортується до Угорщини, Чехії, Словаччини та Польщі.

Паливно-енергетичний комплекс справляє величезний вплив на рівень, структуру і розміщення промисловості, транспорту та інших галузей. З цим же пов'язано розміщення тут таких енергомістких галузей, як кольорова металургія чи хімія органічного синтезу.

Електроенергетика району представлена всіма видами електростанцій, що використовують місцеві гідроенергетичні ресурси, вугілля Донбасу та газ Шебелинки.

Теплоенергетика представлена одними з найбільших у Європі ДРЕС -Криворізькою та Придніпровською, а також Дніпродзержинською та Запорізькою ТЕС, які в значній мірі забезпечують потреби в електроенергії не лише Придніпров'я, а й південних областей України.

Тут також розташована одна з найбільших в Європі ГЕС - Дніпрогес (Запоріжжя). Функціонує в районі і Запорізька АЕС (м. Енергодар), що є найпотужнішою в Україні (виробляє 40% енергії АЕС України).

Металургійний комплекс.

Високий рівень розвитку чорної металургії в районі забезпечують багаті поклади залізних і марганцевих руд, безпосередня близькість родовищ коксівного вугілля, наявність нерудної металургійної сировини, величезний виробничий і науково-технічний потенціал, кваліфіковані кадри.

Металургія повного циклу представлена великими заводами у Кривому Розі, Дніпропетровську, які випускають сталь, чавун, прокат, а також труби та оцинкований лист.

Серед інших металургійних підприємств Придніпров'я особливо виділяються заводи з виробництва труб: найбільший у Європі - Нікопольський південнотрубний завод, Нижньодніпровський трубопрокатний (Дніпропетровськ), Дніпровський і Новомосковський трубні заводи.

Кольорова металургія району працює переважно на привізній сировині. У Запоріжжі діє алюмінієвий комбінат, куди постачають напівфабрикат з Миколаївського заводу.

Важливе місце в структурі економіки Придніпровського району займає машинобудування. Асортимент продукції машинобудування району надзвичайно великий. Машинобудівні підприємства Придніпров'я випускають металургійне та гірниче устаткування, металоконструкції (у Дніпропетровську, Кривому Розі, Марганці, Запоріжжі), верстати (у Дніпропетровську, Нікополі, Мелітополі).

Розвинутим є комплекс транспортного машинобудування (Дніпропетровськ, Павлоград, Нікополь, Запоріжжя, Бердянськ). Добре розвинутим є електронне та електротехнічне машинобудування (Запоріжжя, Бердянськ, Токмак, Дніпропетровськ, Кривий Ріг). Виробництво обладнання для радіо, телебачення та зв'язку функціонує в Запоріжжі, Дніпропетровську, Жовтих Водах.

До основних виробників сільськогосподарських машин належить Дніпропетровський комбайновий завод (бурякозбиральні комбайни), Запорізький завод агротехнічних машин (машини для внесення органічних і мінеральних добрив) та ін.

Дніпропетровський електровозобудівний завод почав випускати магістральні електровози. Залізничні вагони виготовляють у Дніпродзержинську.

Важливою галуззю виступає автомобілебудування. Щорічне виробництво АвтоЗАЗу (м. Запоріжжя) складає 55-65 тис. автомобілів.

Донедавна військове підприємство "Південмаш" переорієнтувалось на випуск мирної продукції. Зокрема активно йде випуск тролейбусів (єдине підприємство в Україні).

Гігантом в авіаційній промисловості України є Запорізький авіаційний завод "Мотор-Січ" - одне з найпотужніших у світі і єдине в Україні підприємство з виробництва високоефективних літаків, що успішно експортуються за межі держави.

Виробництво медичних приладів та інструментів, точних вимірювальних приладів та годинників зосереджено в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривому Розі, Жовтих Водах та в Новомосковську.

Комплекс хімічної промисловості також є важливою ланкою галузевої структури господарства. В цьому комплексі виробляється широкий спектр синтетичних матеріалів і конструкцій, гумотехнічних виробів, спектр застосування яких коливається від побутових потреб до аерокосмічних.

В першу чергу тут виділяється коксохімія. Налагоджено виробництво коксу, бензолу, кам'яновугільної смоли. В тісному зв'язку з коксохімією розвивається виробництво азотних добрив (Дніпродзержинськ).

Активно розвивається виробництво побутової хімії; обсягами виробництва тут виділяється Павлоградський хімзавод.

Харчова промисловість району за вартістю виробленої продукції посідає третє місце після машинобудування і металургії. На неї припадає 18% валової продукції промисловості Придніпров'я. Численні підприємства харчової промисловості працюють переважно на місцевій сировині. Найбільш розвинені борошномельно-круп'яна, олійна, цукрова, маслоробна, м'ясна, кондитерська галузі.

Підприємства цієї галузі розташовані практично у всіх міських населених пунктах. Збудований найбільший у Європі Верхньодніпровський крохмале-патоковий комбінат, м'ясокомбінати у Токмаку, Бердянську, Пологах, м'ясокомбінат і рибний завод у Нікополі.

У структурі легкої промисловості виділяється швейна (Запоріжжя, Мелітополь, Токмак) і шкіряно-взуттєва (Дніпропетровськ, Запоріжжя, Гуляйполе, Бердянськ).

Сільське господарство району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це пояснюється тим, що вся територія району практично розташована в степовій зоні. Умови району сприятливі для розвитку сільськогосподарського виробництва (родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови, зростаючі потреби споживача).

На Придніпров'я припадає понад 20% виробництва пшениці, майже 25% -кукурудзи, 28% - соняшнику, 14% - овочів, 11% - м'яса, 15% - молока, 20% - вовни від виробництва її в Україні.

Провідне місце в сільському господарстві району займає рослинництво. В структурі посівних площ перше місце займають зернові культури (48%). Вирощують озиму пшеницю і кукурудзу на зерно.

Транспортний комплекс району включає всі види транспорту при провідній ролі залізничного. Це пов'язано з матеріаломісткістю виробництва і масовістю перевезень. За щільністю залізничних шляхів (38 км/1000 км2) район поступається лише Донецькому соціально-економічному району. Важлива роль відводиться таким залізницям Харків - Запоріжжя - Мелітополь - Крим, Кривий Ріг - Запоріжжя - Волноваха. Основні залізничні вузли району - Апостолове, П'ятихатки, Запоріжжя.

Автомобільний транспорт має переважно внутрішньорайонне значення. Довжина автомобільних шляхів з твердим покриттям складає 6,1 тис. км. Серед найважливіших автомагістралей виділяються Москва - Сімферополь, Запоріжжя - Новомосковськ. Автотранспорт зв'язує міста району з всіма регіонами України.

Для міжрайонних зв'язків району важливе значення має р. Дніпро з портами в Запоріжжі, Дніпропетровську, Дніпродзержинську та Нікополі. Позитивним є також вихід Запорізької області до Азовського моря і наявність тут Бердянського порту.

Трубопровідний транспорт забезпечує район нафтою, нафтопродуктами газом, що надходять з інших регіонів. [7]

Задача №1

Визначити оптимальний варіант розміщення продуктивних сил, зробити висновок.

Показники	Од.вим.	Варіанти
		1	2
1.Капітальні вкладення загальні	тыс.грн.	55000,0	60000,0
2. Собівартість загальна	тыс.грн.	4000,0	3500,0
3, Витрати на транспортування загальні	тыс.грн.	1500,0	1700,0
4. Річний об'єм продукції	Ф	300000	350000
5. Нормативний коефіцієнт ефективності		0,15	0,15

Зпр = (С + Ен*Куд + Зтр) -> min

де С - собівартість продукції;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності;

Зтр - витрати на транспортування;

Куд - капітальні вкладення.

Усі витрати визначаються на одиницю продукції (наприклад: 1т, 1 пог.м і так далі). Якщо собівартість, капітальні вкладення, витрати на транспортування дані на увесь об'єм продукції, то їх треба визначити на одиницю продукції шляхом ділення на річний випуск продукції. Наприклад

Куд = Кзаг / В,

де Кзаг - капітальні вкладення загальні (на річний об'єм продукції);

В - річний об'єм продукції.

Рішення:

Варіант №1:

С = = 13,3

Куд = = 183,3

Зтр = = 5

Зпр = 13,3 + 0,15 * 183,3 + 5 = 45,795 = 45,8 грн/т

Варіант №2:

С = = 10

Куд = = 171,43

Зтр = = 4,86

Зпр = 10 + 0,15 * 171,43 + 4,86 = 40,57 грн/т

Висновок: Другий варіант розміщення продуктивних сил являється більш оптимальним, бо приведені найменші затрати. (40,57 < 45,8)

Задача №2

Визначити усі види ефективності розміщення продуктивних сил, зробити висновки.

ресурсний потенціал регіон

Показники	Од. вим.	Галузі
		1	2
		підприємства
		1	2	1	2
1. Капітальні вкладення загальні	грн.	580000	520000	300000	390000
2. Собівартість 1т	грн.	730	460	250	310
3. Ціна 1т	грн.	790	480	300	390
4. Річний обсяг виробництва	грн.	1700	1600	1500	1800

При розміщенні продуктивних сил визначають ефективність підприємства, галузі, народного господарства по наступних формулах:

Е н.г. =ДНД/К н.г.,

де ДНД - приріст національного доходу в результаті розміщення продуктивних сил;

Kн.г. - капітальні вкладення, що викликали цей приріст (загальні).



Егал = ДП/Кгал

де ДП - приріст прибутку в галузі в результаті розміщення продуктивних сил;

Кгал - капітальні вкладення в галузі (загальні).

Е підпр = (Ц-С) В/Кзаг

де Ц - ціна одиниці продукції;

С - собівартість одиниці продукції;

В - річний об'єм продукції в натуральному вираженні;

Кзаг - капітальні вкладення загальні по підприємству.

Ефективним вважається розміщення тих підприємств, галузей і усього народного господарства у яких фактичний коефіцієнт ефективності більше або дорівнює нормативному.

Рішення

Галузь I

Підприємство 1:

Е підпр = (790 - 730) * 1 700 / 580 000 = 0,18

Т = 1/Е підпр = 1 / 0,18 = 5,55

5,55 (Т)<6,67 (Тн)

0,18 (Е підпр) > 0,15 (Ен)

Підприємство 2:

Е підпр = (480 - 460) * 1 600 / 520 000 = 0,62

Т = 1/0,62 = 1,61

1,61 < 6,67

0,62 > 0,15

Висновок для першої галузі:

Через те, що фактичні значення ефективності РПС більше, ніж нормативні значення даного показника, а фактичний термін окупності вкладення менше нормативних значень даного показника - значення РПС 1 й 2 видів підприємств 1 галузі ефективно.

Галузь II

Підприємство 1:

Е підпр = (300 - 250) * 1 500 / 300 000 = 0,25

Т = 1 / 0,25 = 4

4 < 6.67

0.25 > 0.15

Підприємство 2:

Е підпр = (390 - 310) * 1 800 / 390 000 = 0,37

Т = 1 / 0,37 = 2,7

2,7 < 6.67

0.37 > 0.15

Висновок для другою галузі:

Тут також на обох підприємствах фактичне значення РПС більше, ніж нормативне значення даного показника, а фактичний термін окупності менше, ніж нормативного значення. Тому ми робимо той ж самий висновок - підприємства цієї галузі також ефективні.

Загальний висновок: Обидва підприємства обох галузей мають ефективне РПС.



Висновок

Як висновок з приводу питання щодо природно-ресурсного потенціалу я хочу привести потенціал України в природно-ресурсному питанні.

З приводу України варто зауважити, що її господарських комплекс забезпечений природними ресурсами і має цілком сприятливі умови для його подальшого розвитку. Якщо запаси України оцінювати з точки зору світових масштабів, то Україна стоїть на чільному місці по запасах вугілля, титанових, уранових та цирконієвих руд. Вона володіє 12% загальносвітових запасів залізної руди, 43% марганцевої руди, має значні запаси сірки, калійної та кухонної солі, графіту, будівельного та оздоблювального каміння, вогнетривких глин. У той же час в Україні обмежені запаси вуглеводневої сировини -- нафти і газу. Сучасний видобуток нафти покриває власні потреби країни на 8-10% і природного газу на 22-25%. Це і зумовлює її енергетичну залежність від світових експортерів паливно-енергетичної сировини і, перш за все, від Росії. В цілому природні ресурси України достатньо вивчені, вартісний еквівалент всіх родовищ, а їх в Україні нараховується близько 20 000, із яких 7 829 мають промислове значення та враховані Державним балансом запасів в корисних копалин, оцінюється в 7,5 трлн.дол. США.

За оцінками економістів, із загального обсягу природно-ресурсного потенціалу України 44,4% припадає на земельні ресурси, 28,3% -- на мінеральні, 13,1% -- водні, 9,5% -- рекреаційні, 4,2% -- лісові, 0,5% -- на біологічні.

На відміну від найбільших країн світу (Росія, США, Китай, Канада), Україна не забезпечує себе повністю мінеральними ресурсами, проте має значний природно-ресурсний потенціал (5% природних ресурсів світу) і щодо цього перебуває в більш вигідному положенні, ніж деякі економічно розвинені країни (Японія, Італія), які не мають подібної власної ресурсно-мінеральної бази. Також країна має значні запаси бокситів, мідних руд, самородної сірки, калійної солі, ртуті, каолінів, графіту, флюсової сировини і вогнетривких глин, скляних пісків, бентонітів, цементної сировини (табл. 1).

Корисні копалини	Промислові запаси	Забезпечення запасами, роки
Вугілля	48 600	200
Торф	870	40-50
Залізна руда	27 400	90-100
Марганцева руда	2 200	90-100
Флюсові вапняки	2 847	60-70
Вогнетривкі глини	498	80-100
Первинні каоліни	326	75-85
Вторинні каоліни	94	30-35
Калійні солі	297	200
Кухонна сіль	91 700 000	100
Цементна сировина	2 769	90-100

Таблиця 1.

Імпортну залежність Україна відчуває в поставках нафти, природного газу, більшості руд кольорових металів, магнезиту, апатитів, фосфоритів, бентонітових глин, деревини тощо.

Одним із найбільш цінних ресурсів є земля. Наша країна займає надзвичайно вигідне географічне положення. Вона розташована на перехресті шляхів із Європи в Азію, з Північної Європи у Південну. Вона входить до шести країн світу з найбільшим обсягом оброблювальних земель (США-190 млн.га., Індія-160, Росія-130, Канада-46, Казахстан -38, Україна-34 млн.га). За забезпеченістю ріллею в розрахунку на одного жителя Україна має один із найвищих показників (наприклад, у Великобританії він становить 0,12 га., в Європі -- 0,26, у світі -- 0,29, в Україні -0,65 га.)[4]

Висновки стосовно економічних районів України:

Донецький район:

Основними проблемами Донецького регіону є:

Висока концентрація промислового виробництва.

Це зумовило найбільшу в країні урбанізацію територій і одну з найскладніших екологічних ситуацій, хоча і сприяло високому розвитку продуктивних сил району у межах України. Загострення цієї проблеми проходило під впливом природньо-економічних та історичних причин, а також внаслідок структурної політики, яка проводиться останнім часом. Згідно з цією політикою капітальні вкладення в основному орієнтуються на галузі спеціалізації району, які відіграють важливу роль у міжнародному поділі праці, тобто в першу чергу, у важку промисловість. Для підвищення ефективності функціонування суспільно-господарського комплексу Донецького економічного району необхідно провести комплексну реструктуризацію і технічне переоснащення вугільної промисловості, технічну реконструкцію таких базових галузей, як чорна і кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування і електроенергетика.

Для ліквідації галузевих диспропорцій у розвитку промисловості необхідно нарощувати потужність легкої та харчової промисловості.

Незважаючи на високі економічні показники, Донецький регіон зазнає безліч проблем. Серед них: борги, згортання виробництва, низький рівень життя населення. Донеччина лідирує за темпами приросту ВВП в Україну, але при цьому регіональна влада так і не змогла вирішити ряд соціальних проблем. Отримані позитивні результати не змогли забезпечити підвищення доходів усіх верств населення до рівня прожиткового мінімуму? Донецька область займає 20-те місце в Україні по оплаті електроенергії, і останнє по газу.

Неблагополучна екологічна ситуація.

Саме Донбас є найбільш забрудненим регіоном України. Джерело викидів - всілякі підприємства металургійної, вуглевидобувної галузей, виробництво електроенергії, хімічної та нафтохімічної промисловості, виробництво коксу. [6]

Перспективи району:

Донецький економічний район - потужний міжрегіональний територіально-продуктивний комплекс, який включає до свого складу Донецьку і Луганську області. Він є невід'ємною частиною економічного потенціалу України. Тут є велика мережа транспортних комунікацій, багатогалузева промисловість та висока щільність населення народу - це дуже відрізняє цей регіон від інших регіонів України. За рівнем техногенного навантаження на навколишнє середовище регіон займає одне з перших місць в Європі і світі. У регіоні утворився індустріально-аграрний господарський комплекс з переважним розвитком важкої промисловості. Більшість галузей спеціалізації - вугільна, чорна металургія, машинобудування, хімічна, нафтохімічна - мають міжрегіональне та міжнародне значення.

Через Донецький економічний район проходять важливі транснаціональні залізничні магістралі, автомобільні дороги міжнародного значення. Регіон має одну з найсучасніших в Україні мережу автомобільних і залізничних шляхів загальнодержавного значення. Через територію проходять транзитні нафто-і газопроводи.

Завдяки вигідному економіко-географічному положенню, Донецький економічний район активно бере участь у розвитку міжрегіональних зв'язків, а також до торговельних, виробничих і науково-технічним взаєминам України з іншими країнами, в першу чергу, з країнами СНД.

Донецький регіон є базисом для розвитку української економіки. Також він відіграє важливу роль у господарстві, економіці і зовнішніх зв'язках Україні. 

Підводячи підсумки, можна сміливо стверджувати, що Донецький регіон - один з найважливіших регіонів у всій економіці України. Завдяки розвиненому господарству і багатим природним ресурсам, Також регіон є одним з найважливіших ланок ланцюга комплексного розвитку регіонів України.

Донецький регіон володіє величезною кількістю перспектив і можливостей для подальшого розвитку економіки регіону та держави. Основною перспективою розвитку Донецького регіону на сучасному етапі є « Програма-2020 ». Ця програма передбачає реалізацію та розвиток системи заходів щодо формування інноваційної моделі розвитку економіки Донецького регіону на основі прискореного зростання науково-технічного і виробничого потенціалу регіону. [6]

Придніпровський район:

В цьому районі існують проблеми: підтоплення родючих земель Каховським водосховищем, гідротехнічна меліорація, забруднення навколишнього середовища, концентрація потужних металургійних виробництв, розташованих біля Дніпра.

Перспективи розвитку цього району полягають у: закритті нерентабельних шахт, розвитку атомної енергетики, перепрофілюванні металургійних комбінатів на випуск електросталі, повному і раціональному використанні місцевих рекреаційних ресурсів. [5]



Список використаних джерел

[Електронний ресурс] //Стаття: «Природно-ресурсний потенціал території»

Режим доступу:

https://pidruchniki.com/16250212/geografiya/prirodnoresursniy_potentsial_teritoriyi

Продуктивні сили [Електронний ресурс] // Стаття: «Продуктивні сили»

Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8

Характеристика природно-ресурсного потенціалу [Електронний ресурс] // Стаття: «Теорія економіки регіонів»

Режим доступу: https://pidruchniki.com/1292052262981/rps/harakteristika_prirodno-resursnogo_potentsialu

Природно-ресурсний потенціал України [Електронний ресурс] // Книга Дорогунцова С. І. «Розміщення продуктивних сил України»

Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/908/76/1/7/

Розміщення продуктивних сил в Донецькому, Придніпровському та Причорноморському економічних районах. [Електронний ресурс] //

Размещено на Allbest.ru

...