Основні методології форсайта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Виникнення терміну та поняття форсайта

2. Фази утворення форсайт-проектів

3. Технологія і методи проведення форсайта

3.1 Метод Дельфі

3.2 Визначення критичних технологій

3.3 Сценування

3.4 Експертні панелі

3.5 Створення дорожніх карт

4. Застосування форсайт-проектів у різних країнах світу

4.1 Японія

4.2 Австрія

4.3 Швеція

4.4 Україна

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

форсайт проект галузь наука

У різні історичні епохи всі провідні світові держави прагнули до збереження і зміцнення своїх позицій на світовій арені, в тому числі за рахунок технологічного лідерства і підвищення ефективності своїх інноваційних систем. При цьому жодна країна, включаючи найбагатші, які витрачають на науку сотні мільйонів доларів в рік, не може сьогодні вести повномасштабні дослідження за всіма науковими напрямками. У цих умовах кожна країна змушена визначати пріоритети свого науково-технічного та інноваційного розвитку, щоб зберегти лідируючі позиції в найбільш перспективних галузях.

Загострення глобальної конкуренції призводить до скорочення життєвого циклу більшості товарів. Це змушує уряди окремих країн і керівників найбільших транснаціональних компаній розвивати свої конкурентні переваги, в першу чергу, за рахунок розробки і виведення на ринок інноваційних товарів і послуг. Тому для цього формуються спеціальні програми, що визначають пріоритетні галузі розвитку науки і технологій.

Методи, які використовуються в цих програмах та отримали узагальнюючу назву форсайт, від англійського Foresight - «передбачення», зарекомендували себе як один з найбільш ефективних інструментів вибору пріоритетів в сфері науки та технологій, а в подальшому - стосовно більш широкого кола проблем соціально-економічного розвитку. Сьогодні форсайт все частіше використовується як системний інструмент формування майбутнього, що дозволяє враховувати можливі зміни у всіх сферах суспільної діяльності: науці і технологіях, економіці, суспільних відносинах, культурі.

1. Виникнення терміну та поняття форсайта

Вперше термін «foresight» вжив письменник фантаст Герберт Уеллс у 1930 р. Виступаючи на ВВС він запропонував ввести особливу спеціальність - «професор передбачення», який, подібно історику, буде аналізувати і знаходити застосування майбутнім технологічним відкриттям.

Вже як технологія практичного застосування обгрунтованого передбачення, форсайт був розроблений і застосований у 1950-ті роки в американській корпорації RAND, де вирішувалися завдання визначення перспективних військових технологій. Зіткнувшись з недостатністю традиційних прогностичних методів (кількісні моделі, екстраполяція існуючих тенденцій тощо), фахівці RAND розробили метод Дельфі, який став основою форсайт-досліджень.

Форсайт поступово став одним з найбільш ефективних інструментів інноваційної організації суспільства. Із 90-х років минулого століття форсайт широко застосовується в передових країнах у державному управлінні, а також при розробці стратегій, проектів і програм регіонального та місцевого самоврядування.

З початком XXI століття тематика форсайта активно увійшла у наукові розробки дослідників проблем прогнозування та планування на теренах колишнього СРСР. До того часу вклад у розвиток теорії форсайту вносили виключно закордонні фахівці, такі як T. Cuosa, M. Keenan, R. Popper, I. Miles, M. Butter, B.Habegger та інші.

Технологія форсайта ще тільки починає використовуватись в Україні, але з кожним роком стає все більш популярною й очікуваною. У фахових виданнях все частіше можна знайти дослідження на цю тему. Вони стосуються як «класичної» для форсайта проблематики науково-технологічного прогресу, так і питань застосування форсайта на рівні регіонів та громад. Вже здійснювались спроби проведення форсайтів окремих сфер життєдіяльності українського суспільства. Цікаві дослідження продемонстрували ентузіазм та високий інтелектуальний рівень авторів, але не розкривали технологічну та методологічну сторону форсайт-проектів.

Як і будь-яке нове поняття, яке ще тільки «вбудовується» в систему уявлень про розвиток суспільства, форсайт має багато визначень. Щоб краще уявити собі різне та спільне у підходах до форсайта, нижче наводяться найбільш характерні погляди різних вчених та наукових інституцій на цю проектно-прогностичну технологію.

o Бен Мартін (SPRU, University of Sussex): Форсайт - це систематичні спроби оцінити довгострокові перспективи науки, технологій, економіки та суспільства, щоб визначити стратегічні напрями досліджень і нові технології, здатні принести найбільші соціальноекономічні блага.

o EU FOREN Guide: Форсайт - це систематичний, спільний процес побудови бачення майбутнього, націлений на підвищення якості прийнятих у цей момент рішень і прискорення спільних дій. Ідеологія форсайта походить від конвергенції тенденцій сучасних розробок в сфері політичного аналізу, стратегічного аналізу та прогнозування.

o ForTech: Форсайт - це природна людська діяльність, яка, насправді, завжди виконувалася і окремими людьми, і компаніями. Тим не менш, зараз вона формалізована в ефективну методику і застосовується урядами, регіонами й іншими суб'єктами стратегування для формування рамок у науці і практиці. Технологія форсайта дозволяє враховувати довгострокові наслідки і можливості в прийнятті рішень. Форсайт може бути використаний для розробки стратегій і довгострокового планування розвитку регіонів, муніципалітетів та інших видів територіальних утворень.

o UNIDO: Форсайт - сценарне прогнозування соціально-економічного розвитку: можливі варіанти розвитку - економіки, промисловості, суспільства - у 10-20-річній перспективі.

o CORDIS: Прогнозування, оцінка технологій, дослідження майбутнього і інші форми форсайта - це спроба визначити довгострокові тренди і скоординувати на їх основі прийняття рішень. Форсайт в останні роки найбільш активно застосовувався в Європі для виділення пріоритетів сучасних досліджень на основі базових сценаріїв розвитку науки, технології, суспільства та економіки.

o Л.М. Гохберг (Форсайт-центр ИСИЭЗ НДУ ВШЕ) цілком слушно відзначає, що форсайт - це система методів експертної оцінки довгострокових перспектив інноваційного розвитку, виявлення технологічних проривів, здатних найбільш позитивно впливати на економіку і суспільство.

Виходячи з вищенаведеного, можна визначити дещо спільне у цих точках зору, а саме те, що форсайт - це процес, метою якого є визначення можливого майбутнього, створення його бажаного образу та визначення стратегій його досягнення. Більшість теоретиків та практиків форсайта розглядають його як своєрідну комбінацію «продукту» (прогнози, сценарії, пріоритети) і «процесу» (встановлення зв'язків між усіма зацікавленими сторонами), що сприяє не тільки дослідженню майбутнього, але й досягненню консенсусу у суспільстві на базі планомірного діалогу між політиками, громадськістю, експертами, бізнесменами.

2. Фази утворення форсайт-проектів

Слід також відзначити, що з точки зору організації дослідження, форсайт являє собою складну поетапну та багатоаспектну взаємодію експертних груп, які представляють різні сфери діяльності.

Процес форсайту складається з трьох фаз: раннього розпізнавання та аналізу інформації; продукування форсайт-знання; розробки варіантів майбутнього і політики. Дані фази також прийнято розглядати як фази введення, форсайту і виводу.

Перша фаза процесу, введення, складається з етапів збору, зіставлення та узагальнення наявної інформації. Концептуальною ідеєю даної фази є створення систематизованого та структурованого процесу, що виявляє розриви у трендах, які вважалися до цього стабільними і незмінними. Дані розриви виникають у формі слабких сигналів, які вказують на зміни задовго до того, як вони стануть загальним знанням і потраплять до сфери уваги політиків. Джерелами інформації можуть служити думка експертів, публікації університетів, інформація бізнес-мереж, особистих каналів, клієнтів, постачальників, літературні джерела, публікації уряду, інші форсайт-звіти і дослідження. При цьому, може застосовуватися безліч технологій і процесів: сканування горизонту, мозковий штурм, абстрагування або просто опитування. Усебічне сканування горизонту засновано на припущенні, що триваюче накопичення інформації дозволяє спостерігачеві витягти більше неявних фактів. Очікується, що сканування горизонту забезпечить розуміння того, що відбувається в зовнішньому середовищі, і виявить процеси, що викликають і підтримують зміни, визначить відносини між процесами, виявить основних акторів та їх цілі, очікувані зміни і необхідні можливості та ресурси. Метою даної фази є уникнення стратегічної несподіванки, що дасть достатньо часу для прийняття контрзаходів проти виникаючих загроз.

Друга фаза форсайту - процес, або безпосередньо форсайт, полягає в оцінці та розумінні наслідків даної інформації для майбутнього конкретної організації. Дана фаза повинна відповісти на запитання: що це означає для нашої організації; які її наслідки для нас; що можна зробити сьогодні? Проблеми, важливість яких може підвищитися в майбутньому, ретельно відбираються і вивчаються. Іхній вибір заснований на таких критеріях: високий потенціал впливу на суспільство та економіку, обумовленість новими технологіями або приналежність до сфер із комплексними та стрімкими змінами або з високою невизначеністю майбутніх подій. Іншим критерієм відбору є політична підтримка уряду та інших важливих груп учасників, яка гарантує, що нове розуміння пізніше приведе до політичних рішень.

Третя фаза полягає в розробці варіантів політичних рішень. У даний час майбутнього не існує, тому досліджуються безліч потенційних його варіантів, виходячи з переконання, що за умови підвищеної невизначеності кращими з дій є цілеспрямоване очікування й уявлення альтернативних сценаріїв. Сценарії можуть варіюватись між імовірним, можливим, правдоподібним і кращим майбутнім. Переважне майбутнє розглядається з точки зору розробки сценаріїв, які досліджують аспекти бажаної політики. Досягнення широкого консенсусу щодо переважного майбутнього є важкодосяжним у державній політиці, оскільки дискусії між безліччю зацікавлених груп, що представляють різні інтереси й цінності, майже неминуче призводять до суперечливих рекомендацій. Отже, розробку таких сценаріїв слід розглядати як відкриту дискусію, яка сприяє взаємодії і комунікації учасників, що врешті-решт приведе до взаємного розуміння бачення кожним пріоритетного майбутнього.

3. Технологія і методи проведення форсайта

Технологія проведення форсайта включає вибір цільової установки -технологічна або соціально-економічна спрямованість; визначення бачення майбутнього країни або регіону і визначення кола галузей, які зможуть скласти основу стратегічного розвитку; прогноз перспектив розвитку тих галузей, які обрані для форсайта; прогноз результатів фундаментальних наукових досліджень в обраних сферах; прогнозування розвитку нових технологій; прогнозування виходу на ринок принципово нових видів продукції. Далі результати прогнозу зіставляються з відомими або експертно встановленими результатами розвитку досліджень, розробок та інновацій в світі в цілому, що дозволяє оцінити потенційну вигоду для власних виробників інноваційної продукції і прийняти рішення про підтримку найбільш перспективних напрямків досліджень і розробок. Обговорення результатів прогнозування і вибору пріоритетів досліджень за участю громадськості дозволяє включити до складу пріоритетів найбільш важливі соціальні завдання.

Методологія кожного конкретного форсайта завжди визначається виходячи з завдань проекту і сфери його застосування. Набір методів та інструментів, що використовуються у форсайті, численний і різноманітний. З одного боку знаходяться методи кількісної оцінки існуючих тенденцій та їх наслідків, зазвичай з використанням спеціально розроблених моделей і комп'ютерних засобів. З іншого боку, і це найбільша група, методи, що ґрунтуються на знаннях експертів, на розробці спеціальних процедур і прийомів роботи з експертами.

Через відсутність універсального методу проведення форсайту основою такого аналізу стало забезпечення дотримання принципів формування комбінацій методів через «трикутник форсайту», а згодом і «ромб форсайту».

На початковому етапі розвитку форсайту основними методами дослідження були мозкова атака, матриця варіантів, метод Делфі, розробка сценаріїв, проведення конференцій тощо. Вони повністю забезпечували виконання основних трьох функції: креативність при розробці прогнозу, експертиза всіх запропонованих комбінацій і напрямків розвитку та взаємодія експертів при ухваленні ключових рішень. Даний етап мав назву технологічного форсайду, оскільки здебільшого був спрямований на вирішення питань розвитку промисловості через технологічне прогнозування. Проте, з розвитком світової економіки та суспільства запропонована технологія почала застосовуватися для прогнозування цілих економік країн світу (Велика Британія, США, Німеччина, Ірландія, Японія, Китай та інші), почали виокремлюватися нові галузі, які взяли на озброєння дану технологію. Колишні методи вже не задовольняли потреби прогнозування. Тому не дивно, що додатково почали використовувати інші методи аналізу та прогнозування, зокрема SWOT-аналіз, багатокритеріальне оцінювання, критичні технології, бенчмаркінг тощо, а функції форсайту доповнила ще одна -- доказовість.

По суті форсайт являє собою систему методів експертної оцінки стратегічних напрямів соціально-економічного та інноваційного розвитку, виявлення технологічних проривів, здатних вплинути на розвиток суспільства в середньо- і довгостроковій перспективі. До числа найбільш розповсюджених з них можна віднести: метод Дельфі, визначення критичних технологій, сценування, експертні панелі, створення дорожніх карт. Розглянемо кожен метод більш детально.

3.1 Метод Дельфі

Метод Дельфі - це технологія, яка застосовується для прогнозування і експертизи. Метод був розроблений в 1953 році Гордоном і Хелмером в RAND Corp. Суть методу полягає в структуруванні процесу групової комунікації, направленому на створення умов ефективної роботи групи над комплексною проблемою. Метод Дельфі використовує ітеративні незалежні опитування експертної панелі, які дозволяють визначати ймовірність, значення і наслідок факторів, тенденцій і подій, пов'язаних з обговорюваної проблемою. Після першого туру опитувань учасники експертної панелі отримують всі відповіді, дані іншими учасниками, без вказівки авторів відповідей. Цей прийом дозволяє експертам уточнити і скорегувати свої позиції.

Використання методу Дельфі досить складне. Воно вимагає особливої ??ретельності ще на стадії відбору експертів для панелі, ретельної підготовки опитувальних листів і їх попереднього тестування.

Головна перевага методу полягає в можливості отримати розгорнуті, прозорі і об'єктивні результати. На відміну від традиційних панельних засідань, ітеративний метод Дельфі не дає ефекту впливу авторитетних і активних учасників на інших, а також знімає проблему зібрати всіх експертів в один час в одному місці.

3.2 Визначення критичних технологій

Термін «критичні технології» («critical technologies») бере свій початок від так званих критичних матеріалів. У середині XX століття так називали устаткування та сировину, що не вироблялись у США, але були необхідні для ефективного функціонування збройних сил. Вважалось, що в країні мав бути п'ятирічний запас таких критичних матеріалів на випадок можливих військових конфліктів. У даному контексті буквальний переклад з англійської слова «critical» - «вкрай необхідний, дефіцитний». В ряді країн, у зв'язку з особливостями перекладу, використовують термін «ключові технології».

Мета методу критичних технологій - виявлення пріоритетів науково-технічного розвитку на середньострокову перспективу. Цей підхід застосовується не тільки на рівні країни в цілому, але й окремих галузей економіки, регіонів та територій. Результатом стають, як правило, переліки технологій або напрямів досліджень і розробок, які вимагають першочергової уваги. Для кожної критичної технології готується «паспорт», де стисло описуються її склад та можливі строки практичної реалізації, а також пропонуються заходи щодо її підтримки з боку органів влади. Ідентифікація критичних технологій базується на системі опитувань, інтерв'ю і модерованих обговорень в рамках тематичних груп експертів (до 200 чоловік), що володіють найвищою кваліфікацією у відповідних галузях.

Іноді, при визначенні критичних технологій, застосовується «еталонний аналіз» (benchmarking), тобто порівняння з іншими країнами або регіонами, що дозволяє не тільки визначити рівень розвитку технології в країні, регіоні або галузі, але й співвіднести його з рівнем світових лідерів, виявити ступінь відставання і розробити стратегію з прискорення технологічного розвитку в секторах з високим інноваційним потенціалом. В основу, зазвичай, ставиться підвищення конкурентоспроможності економіки і вирішення найважливіших соціальних проблем.

3.3 Сценування

Сценування - одна з найстаріших технологій роботи з майбутнім, що припускає розробку кількох розгорнутих картин майбутнього, кожна з яких реалізується при виконанні певних умов.

Метод сценування ефективний як додаток до досліджень, виконаних з використанням інших методів. Найбільш розповсюджена практика створення сценаріїв за принципом «зверху вниз», яка базується на аналізі майбутніх можливостей і альтернативних траєкторій розвитку їх досягнення. У контексті проведення форсайта - це є спосіб подання можливого розвитку майбутнього у вигляді драматичного сценарію. Сценарії можуть включати в себе діахронічний елемент, тобто включати опис факторів, що вплинули на розвиток даної ситуації в минулому. Також вони можуть бути синхронічними: у цьому випадку майбутній хід розвитку подій пов'язується тільки з описом ситуації, яка є на даний момент. У цьому випадку, маючи як початковий матеріал схематичне зображення майбутньої ситуації, відновлюється вихідна ситуація і ретроспективно будуються шляхи її розвитку.

3.4 Експертні панелі

Даний метод вважається базовим і використовується практично у всіх форсайт-проектах. Групам експертів з 12-20 осіб пропонується протягом декількох місяців обміркувати можливі варіанти майбутнього по заданій тематиці, використовуючи новітні аналітичні та інформаційні матеріали і розробки. Основними перевагами цього методу є присутність експертів під час усього процесу роботи, взаємодія між представниками різних наукових дисциплін та сфер діяльності. Метод може доповнювати інші підходи, що застосовуються в технології форсайта. Більше того, в деяких випадках створення панелей необхідно для вироблення початкової інформації та інтерпретації отриманих результатів.

3.5 Створення дорожніх карт

Технологічні дорожні карти (Technology Roadmapping) - створення візуального представлення плану-сценарію розвитку технологій, який фіксує можливі сюжети і точки критичних рішень.

Технологічна дорожня карта дозволяє підготуватися до змін і витягти переваги з нових можливостей. Технологічні дорожні карти забезпечують дві основні переваги. По-перше, процес їх підготовки дозволяє оцінити загрози та можливості, визначити пріоритети і, по-друге, інтегрувати найважливіші фактори в послідовний стратегічний план. Результуюча карта сприяє виявленню вузьких місць, які необхідно "розширити", і конкретизації пріоритетів в області інвестицій, досліджень і розробок, підбору кадрів.

Список наведених вище методів не є вичерпним. Використовуються і такі, як математичне моделювання, колективна генерація ідей («мозкова атака»), регресійний аналіз, прогнозна екстраполяція та багато інших.

4. Застосування форсайт-проектів у різних країнах світу

Вибір методів для проведення форсайту залежить від сфери застосування, поля та горизонту форсайта.

Область застосування є однією з найважливіших складових організації форсайта. Така область повинна бути моністична, тобто подібною до опорного плану в симплекс-методі пошуку оптимального рішення. Інакше кажучи, не можна формувати форсайт з будь-якого приводу. Необхідно знайти головні моменти в розвитку досліджуваного об'єкта, які з рецесивних елементів здатні перетворитися на домінантні. Наприклад, можна міркувати про необмежену кількість показників, на які б хотілося, щоб економіка регіону могла вийти в майбутньому, а потрібно виділити ключові моменти (3-4), які поліпшать ситуацію кардинальним чином. Саме для останніх слід застосувати інструментарій форсайта. Передбачення за цими напрямками дасть можливість побачити шляхи якісного зростання за іншими показниками.

У різних країнах програма форсайта ґрунтується на різних методологічних та організаційних принципах. Спільним є залученість різних громадських сил в обговорення і зіставлення довгострокових прогнозів, стратегій розвитку, вироблення все більш повного комплексного бачення майбутнього і узгодження шляхів його досягнення.

4.1 Японія - технологічний форсайт до 2030 року

Даний форсайт носить регулярний характер. Він проводиться кожні 5 років, починаючи з 1971 року. Горизонт прогнозу становить 30 років. Замовником форсайта є уряд, а виконавцем було Агентство з науки і технології, а зараз - спеціально створений Національний інститут з наукової і технологічної політики. Результати форсайта подаються Раді з науки і технологій, яка здійснює і безпосереднє фінансування робіт. Матеріали форсайта служать реальною основою для національної політики в сфері розвитку науки і технологій, в т.ч. безпосередньо для виділення бюджетних коштів.

В цілому, в Японії проводиться маса форсайтів на різних рівнях, але при цьому витримується чітка ієрархія: на рівні уряду займаються спільним баченням, міністерства займаються форсайтами макрорівня, далі йдуть форсайти груп компаній та окремих фірм.

4.2 Австрія

Головною метою австрійської програми є ідентифікація інноваційного потенціалу, який би дозволив Австрії зайняти лідируючі позиції в довгостроковій перспективі за рахунок посилення співпраці між бізнесом і наукою та розширення горизонтів індикативного планування. Вихідним пунктом було замовлення уряду Австрії, реалізоване спеціально створеною Координаційною радою. Велика роль в дослідженнях та координації належала головному Інституту оцінки технологій Академії наук.

Були проведені підготовчі прогнозні дослідження, визначено основні напрямки, сформовані групи експертів. Далі були реалізовані два проекти з використанням методу Дельфі, один в області науки і технологій, другий - стосовно суспільства і культури. Перевагою австрійської програми є те, що її розробники вперше спробували знайти лінії розвитку, які є загальними для технологічної і громадської сфер.

4.3 Швеція

Особливість шведської програми полягала в тому, що в ній відмовилися від використання методу Дельфі і пішли по шляху створення «секцій», які відповідають інтересам учасників. Всього було виділено вісім «секцій»: медицина і охорона здоров'я, біоресурси, соціальна інфраструктура, виробничі системи, інформація та телекомунікації, виробництво матеріалів, індустрія послуг, освіта і навчання. Для управління реалізацією програми були створені керуючий і консультативний комітети, робочі групи експертів по секціях, а також інфраструктурні підрозділи, які були покликані забезпечувати взаємодію секцій і зв'язок із засобами масової інформації.

У 1998 році були проведені підготовчі дослідження, в 1998-2001 рр. реалізовані основні етапи програми. У 2003 р почався новий цикл програми. Бюджет програми склав 4,5 млн євро. На відміну від австрійської програми її фінансування було забезпечено приватним сектором, який вклав величезну частку необхідних ресурсів. Ще однією особливістю було застосування ретроспективного аналізу - так званого Technology Hindsight. Слід також вказати на масову пропаганду програми. Був створений спеціальний веб-сайт, підготовлено 61 тис. примірників звітів, видано понад 100 тис. брошур, причому зроблених для різних зрізів суспільства - муніципалітетів, малого бізнесу, великого бізнесу, домогосподарок, ЗМІ і т.д. Проведено 20 регіональних конференцій, загальнонаціональні презентації та підготовлені спеціальні доповіді для Уряду та Парламенту.

4.4 Україна

Необхідно відзначити, що форсайт-дослідження в Україні знаходяться на етапі раннього розвитку. Початок проведенню форсайт-досліджень в Україні було покладено «Державною програмою прогнозування науково-технологічного та інформаційно-технологічного розвитку на 2004-2006 рр.». Під час її реалізації виконувалося форсайт-дослідження, результатом якого став відбір 14 критичних енергозберігаючих технологічних проектів. Але фінансування Програми було скорочено майже вдвічі, а її реалізацію в 2006 р. призупинено. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2007 № 1118 затверджено «Державну програму прогнозування науково-технологічного розвитку на 2008-2012 роки». У результаті проведених форсайт-досліджень пріоритетними напрямами стали: «Науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань», «Енергетика та енергоефективність», «Нові речовини та матеріали», «Раціональне природокористування», «Інформаційно-комунікаційні технології». Вперше в Україні було сформовано Перелік критичних технологій за кожним пріоритетним напрямом. Із часом діапазон досліджень і розробок значно звузився, а замість форсайту почали проводити маркетингові дослідження. Рішенням КМУ № 704 від 22 червня 2011 р. Програму було відмінено з причин реструктуризації уряду і жорстких заходів економії. У 2015 р. НТУУ «КПІ» презентував форсайт економіки України на середньостроковий та довгостроковий часові горизонти. У дослідженні виявлено головні кластери нової економіки України, які можуть забезпечити успішну інтеграцію країни в міжнародну кооперацію праці.

Висновки

Можна говорити про те, що форсайт як сучасна технологія проектування й програмування майбутнього має необхідні методи та інструменти для створення стратегій і проектів соціально-економічного розвитку як регіонів та громад, так і всієї країни. В його основі лежить поєднання зусиль та ресурсів stakeholders - трьох секторів суспільства - влади, бізнесу та громадянського суспільства.

Однією з головних умов успішного використання цієї методології - це готовність суспільства (адміністративного апарату, керівників компаній, окремих фахівців, громадськості) спільно оцінити довгострокові перспективи розвитку країни, відволікаючись від короткострокових кон'юнктурних моментів. Здатність держави удосконалювати координацію різних заходів політики, спрямованих на досягнення довгострокових цілей, стає найважливішим чинником, необхідним для забезпечення конкурентоспроможності в довгостроковому плані й економічному зростанні. Погоджені на широкій основі національні пріоритети, викладені у формі стратегічних, довгострокових заходів політики, полегшують завдання координації, забезпечуючи консенсус і взаєморозуміння усіх зацікавлених сторін.

Список використаної літератури

1. Квітка С. А. Форсайт як технологія проектування майбутнього: новітні механізми взаємодії публічної влади, бізнесу та громадянського суспільства [Електронний ресурс] / С. А. Квітка. Режим доступу до ресурсу: https://aspects.org.ua/index.php/journal/article/download/281/276.

2. Крюков С. В. Форсайт: от прогноза к формированию будущего [Електронний ресурс] / С. В. Крюков. Режим доступу до ресурсу: https://cyberleninka.ru/article/v/forsayt-ot-prognoza-k-formirovaniyu-buduschego.

3. Резван О. О. Метод форсайт у визначенні професійних альтернатив майбутніх фахівців [Електронний ресурс] / О. О. Резван. Режим доступу до ресурсу: http://journals.uran.ua/index.php/2312-2471/article/view/40141 /36265.

4. Идеология и методология Форсайта [Електронний ресурс]. Режим доступу до ресурсу: http://foresight.sfu-kras.ru/node/49.

5. Рибінцев В. О. Форсайт як технологія реалізації стратегії розвитку економіки [Електронний ресурс] / Рибінцев, Клопов. Режим доступу до ресурсу: http://www.intellect21.nuft.org.ua/journal/2017/2017_3/12.pdf.

Размещено на Allbest.ru