Виникнення, розвиток підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Чортківський коледж економіки та підприємництва

Реферат

На тему

«Виникнення, розвиток підприємництва»

Виконала студентка

Групи ПТБДчт-11

Курзикіна Каріна

Перевірила: Камінська О. М.

Тернопіль-2019

Підприємництво -- це самостійна, ініціативна, пов'язана з ризиком діяльність суб'єкта господарювання по виробництву товарів, робіт, послуг з метою отримання прибутку.

Бажання отримати прибуток -- основна рушійна сила виробництва в системі вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є соціальна відповідальність.

Підприємницька діяльність -- необмежене поле застосування зусиль. Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво, посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі страхове підприємництво).Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.

Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють багатосуб'єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що сприяє свободі їх господарсько-виробничій і підприємницькій діяльності; прийняттю раціональних рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів, використанню фондів і грошей. В Україні економічні передумови виникають в зв'язку з проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації господарської діяльності.

Політичні передумови -- це створення сприятливого політичного клімату для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні; захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна, митна та інша політика.

Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво ґрунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові "правила гри".

Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного відношення членів суспільства до підприємництва. На жаль, в Україні життя кількох поколінь проходило в умовах негативного ставлення до підприємництва, що має свої наслідки і зараз.

При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо, щоб держава не втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне регулювання через систему законодавства і фінансово-кредитні механізми. Названі умови підприємницької діяльності передбачено Господарським кодексом України.

В ході підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства повинен передбачати можливість отримання збитків замість прибутку і навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе без ризику, бо найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком. Повністю запобігти ризику неможливо, тому що важко прогнозувати розвиток подій на товарних ринках або дії фірм-партнерів, конкурентів і покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх небезпеку.

В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні), фінансово-економічні, соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають можливі причини виникнення небезпечних ситуацій. Чим ймовірніший ризик, тим оцінка можливого його настання наближується до одиниці. В ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком, використовуючи різноманітні заходи, які дозволяють в деякій мірі прогнозувати виникнення ризикової ситуації.

Отже, підприємництво -- це тип господарської поведінки, пов'язаний не тільки з новаторством при розробці, виробництві та реалізації благ, але й з ризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.

За такого підходу, світова історія розвитку підприємництва розглядається як така, що налічує декілька глобальних цілей і завдань, які періодично, поетапно змінювалися після свого здійснення. А отже, з ними змінювалося розуміння суті підприємництва. На початкових етапах розвитку світових продуктивних сил в епоху становлення капіталізму вся енергія підприємців (незалежно від національних ознак) була спрямована на створення нової технології виробництва, за допомогою якої можна було збільшити випуск і обсяг збуту продукції, захопити на якийсь час відповідний сектор чи сегмент ринку, а через нарощування масштабів виробництва - отримувати дедалі більшу масу прибутків. Цей етап розвитку підприємництва - це період первинного нагромадження капіталу, який пов'язаний також із вдалими операціями фінансистів, банкірів, інвесторів. Тут підприємець (особливо в XIX ст.) виступав як особа, яка переміщує ресурси із сфери з низькою у сферу з високою дохідністю. На наступному етапі, з початку XX cm. майже всюди основні цілі та завдання підприємців суттєво змінилися. Пріоритетні завдання вже полягали в тому, щоб розробити і вдосконалити механізми масового виробництва, зменшити витрати, знизити собівартість продукції, домігшись при цьому збільшення питомого продукту, рентабельності та конкурентноспроможності. За нових умов успіх підприємництва гарантувала низька ціна на продукцію, зростання кількості реалізованих товарів і маси прибутку. Не меншого значення як чинник економічного успіху набуває раціональна організація виробництва, зокрема в провідних галузях (транспорт, електротехніка, машинобудування, хімічна промисловість), а також модернізація традиційних галузей - текстильної, харчової. Характерною рисою підприємця при цьому уже називають досягнення значних результатів в управлінні виробництвом.

Ситуація змінилася на початку 30-х років. У всьому промислово розвинутому світі вже спостерігався стан насичення (сатурації) попиту на споживчі та інші товари. У цей час в Америці, а потім у Західній Європі, заглядаючи у майбутнє, фірми перенесли пріоритети управління з виробництва на рекламу, добір споживачів, організацію збуту, просування продукції на ринках, на проблеми реалізації, а не власне виробництва.

Наступний етап починається від середини 50-х років, коли ринкова орієнтація фірм ще більше посилюється. Цей новий етап у зарубіжній економічній літературі з менеджменту отримав назву постіндустріальної епохи. Вступ до неї характеризувався досягненням нового, вищого рівня розвитку виробництва та добробуту населення у промислово розвинених країнах Заходу, забезпеченням задоволення потреб у головних умовах фізіологічного існування людини. Епоха масового збуту дозволила досягти комфорту та економічної безпеки існування. На цьому етапі розвитку підприємництва суттєво модифікується співвідношення між інтересами розвитку виробництва та збуту в системі управління. Сучасне підприємництво швидко адаптується до змін в навколишньому середовищі: у політиці, економіці, суспільстві, технологіях. Без цього підприємець не в змозі забезпечити своє майбутнє. Показником підприємницької діяльності є конкурентоздатність організації, а сама підприємницька поведінка характеризується як енергійна, ризикована, спрямована на максималізацію можливостей.

Як бачимо, на кожному з цих етапів є пріоритетною одна зі складових підприємницької діяльності. На першому - пріоритетною умовою розвитку є спрямованість на виробництво і пошуки нових технічних (технологічних) можливостей для досягнення бажаного результату. На другому етапі зростає питома вага нетрадиційних рішень у підприємництві з урахуванням новітніх досягнень у науково-технічній та економічній сферах. Подальший розвиток підприємництва - це врахування специфіки потреб споживачів продукції, послуг, а також більш диференційований підхід до людського чинника. Наступний етап знаменує собою зміщення акцентів на вдосконалення системи управління. Сучасний етап розвитку підприємництва передбачає врахування дедалі зростаючої кількості факторів (політичних, соціальних, етнічних, економічних, психологічних), що мають як безпосередній, так і опосередкований вплив на виробничі процеси. Найбільше цінується здатність підприємців адекватно реагувати на зміни, вміння їх передбачити.

особистий дохід організаційний підприємництво

Фактори розвитку

1. Статево-вікова структура населення та її динаміка в найближчому майбутньому. Саме від демографічної ситуації залежать зміни в потребах в товарах і послугах, а також реакція населення на ці зміни.

Найбільш перспективним для бізнесу вважається населення у віці 25-44 років. Країни з найвищим розвитком підприємництва мають більше чверті населення в цьому віковому діапазоні. У США в дану вікову групу потрапляє 30% всього населення. Крім цього, доцільно враховувати співвідношення жінок і чоловіків серед підприємців. У США воно становить 0,53; 47% підприємців - жінки, а 53% - чоловіки. У той же час жінки складають потужний резерв розвитку підприємництва, який поки ще недостатньо використовується, в тому числі і в США.

У Росії чисельність населення, зайнятого в економіці, у віці 25-44 років у середньому в 2010 р становила 60,9%. Це свідчить про те, що країна має досить великі резерви і перспективи для розвитку підприємництва. Що ж стосується співвідношення жінок і чоловіків серед підприємців Росії, то статистичні дані про це, на жаль, відсутні. Тим часом чисельність жінок у Росії, що займаються бізнесом, безперервно зростає.

2. Рівень загального та спеціального підприємницького освіти. У даній області США володіють істотною конкурентною перевагою, оскільки більше 80% населення в призначеному віці отримують спеціальну середню та вищу освіту. За цим показником США посідають друге місце в світі, поступаючись лише Канаді (90%). Підприємці мають більш високий рівень освіти, ніж у середньому по країні.

Цікаво, що серед підприємців у США близько третини становлять особи з незакінченою вищою освітою. Починаючи з 1990-х рр., Найкращі американські університети і коледжі почали пропонувати спеціальні курси з підприємництва. Найбільш красномовним прикладом стала заміна класичного курсу загального менеджменту в Гарвардській школі бізнесу на новий, обов'язковий для всіх навчаються за програмою магістра ділового адміністрування курс "Підприємницьке управління". Кращі студенти не прагнуть у великі компанії, на Уолл-стріт або у провідні консультативні фірми, а воліють перспективні стартові компанії.

У Росії, за даними перепису населення 2002 року, чисельність осіб у віці від 15 років і вище, що мають середню професійну, неповна вища професійне, а також вищу професійну освіту, склала 463 на 1000 чоловік населення (у 1989 р - 322), що варто визнати досить високим показателем2. Що ж стосується випуску фахівців, то лише з 1990 але 2006 державні середні спеціальні заклади за спеціальностями "Економіка та управління", "Інформатика та обчислювальна техніка" закінчили 1707,3 тис. Осіб, а державні вищі навчальні заклади за цими ж спеціальностями - 1314,4 тис., всього - 3021,7 тис. чоловік.

У Росії на початок 2010 навчального року із загального числа +2850 середніх спеціальних навчальних закладів 264, або 9,3%, були недержавними, а з 1115 вищих навчальних закладів - 482, або 43,2%. У переважній більшості в цих недержавних середніх та вищих навчальних закладах студентів навчали економічним, інформаційним і юридичним наукам.

3. Можливість значно підвищити свій особистий дохід. Розкид доходів громадян вимірюється ставленням сумарних доходів 10% найбільш багатих платників податків до сумарними доходами 10% найбіднішого населення. Цікаво, що якщо в більшості промислово розвинених країн цей показник знаходиться в межах 5-10, то в США він досягає 17, що наближає Росію до показника США. Пояснюється це тим, що групи населення з високим рівнем доходів забезпечують необхідні накопичення для початкового інвестування в стартові компанії. Крім того, ці групи населення служать хорошим прикладом для тих підприємців, які хотіли б значно підвищити свій рівень доходів. На жаль, в Росії слабо забезпечуються накопичення в початкові інвестування цієї групи населення.

4. Політика держави у сфері економіки, зокрема загальний рівень оподаткування та розмір соціального податку. У США, а також в інших країнах, де підприємництво добре розвинене, дохід держави від податків перевищує 21% ВВП. Якщо ж податки перевищують 39-40% ВВП, то підприємці втрачають всякий стимул до своєї діяльності. Крім того, в країнах з високим рівнем підприємництва розмір соціального податку не перевищує 12% ВВП. У США він складає всього 7,5%. У більшості промислово розвинених країн він досягає 22%, у той час як при рівні 37% і вище підприємництво завмирає.

Таким чином, можна констатувати, що в Росії загальний рівень оподаткування та розмір соціального податку (з нього відраховуються кошти до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Федеральний і територіальний фонди обов'язкового медичного страхування) не заважають, а сприяють розвитку підприємництва.

5. Ставлення суспільства до підприємництва. У цьому сенсі США вигідно відрізняються від більшості інших промислово розвинених країн. Саме підприємці заклали фундамент процвітання цієї країни в XVIII-XIX ст., Коли за океан з Європи кинулися безстрашні і заповзятливі люди. Американське суспільство завжди надавало і надає сьогодні велике значення індивідуалізму, особистої ініціативи, самозабезпечення громадян. Громадяни США не чекають від держави, що вона створить режим загальної рівності і благополуччя. У кожного американця існують сильна мотивація, моральна підтримка суспільства для прояву ділової ініціативи, розвитку своєї справи, для поліпшення умов свого життя.

Організаційні форми підприємництва

Підприємство - основна господарююча одиниця в умовах ринкової економіки. Основні риси підприємства:

1) організаційна єдність;

2) певний комплекс засобів виробництва;

3) відокремлене майно;

4) економічна і господарська самостійність;

5) майнова відповідальність;

6) участь у господарському обігу від власного імені. Підприємство (фірма) - комерційна організація, націлена на отримання прибутку, юридична особа, яке має конкретного власника (індивідуальний власник, група фізичних осіб, представлена акціонерами, співвласниками майна), а також різні організації (фонди, асоціації), органи державного і господарського управління.

У Російській Федерації структура господарсько-правових форм визначена Цивільним кодексом РФ, який поділяє всіх учасників підприємницької діяльності щодо правового статусу фізичних і юридичних осіб, а по цілі діяльності - на комерційні та некомерційні організації. До фізичним особам віднесені громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи під свою майнову відповідальність. Вони представлені індивідуальними підприємцями та селянськими господарствами.

Юридичними особами визнаються організації, в тому числі і створювані окремими громадянами, які мають відокремлене майно, самостійний баланс, може набувати майнові і немайнові права та відповідають своїм майном за що виникають в їх відношенні зобов'язаннями.

Комерційна організація - підприємницька освіта, основна мета діяльності якої - отримання прибутку. До комерційних організацій належать господарські товариства і суспільства, унітарні підприємства, виробничі кооперативи.

Некомерційною організацією вважається утворення, яке не має в якості основної мети діяльності отримання прибутку і не розподіляє отриманий прибуток серед учасників. До некомерційних організацій відносяться: споживчий кооператив, громадські та релігійні організації, благодійні фонди, установи, спілки та асоціації юридичних осіб.

Все різноманіття підприємницьких структур являє собою прояв видових відмінностей трьох організаційних форм підприємництва: одноосібного підприємства, партнерства, корпорації.

Названі форми умовно можна розділити на дві групи: приватні та громадські. До першої групи відносяться одноосібні підприємства і партнерства, а до другої - корпорації.

Для одноосібного підприємства та партнерства, по-перше, характерне безпосереднє об'єднання функцій володіння і управління, в той час як корпорації притаманне повне відокремлення цих функцій. По-друге, щодо приватних форм господарська відповідальність за здійснення підприємницької діяльності, як правило, поширюється на самих власників. Тут власність підприємства не відділена від власності власника - на відміну від корпорації, де таке відокремлення чітко зафіксовано і обмежує відповідальність її власників. По-третє, якщо корпорації зобов'язані функціонувати у відкритій для суспільства формі, публікуючи щорічно звіт про результати своєї фінансової діяльності, то одноосібні підприємства та партнерства мають право зберігати конфіденційність в цьому відношенні, надаючи таку інформацію лише уповноваженим органам.

Одноосібне підприємство - найбільш проста і найпоширеніша форма бізнесу. Такого роду фірму також називають бізнесом однієї людини, чи приватною власністю. Власник має матеріальні ресурси та капітальне обладнання, необхідні для виробничої діяльності, або купує їх, а також особисто контролює діяльність підприємства.

Партнерство - це форма організації бізнесу, яка є природним розвитком одноособового володіння.

Закон про партнерство 1890 р. визначив партнерство (товариство) як добровільну асоціацію від 2 до 20 осіб, що об'єдналися для спільного бізнесу з метою отримання прибутку. Однак у деяких областях діяльності (юристи, бухгалтери, брокери) тепер дозволяється об'єднуватися в партнерства більш ніж 20 учасників.

За ступенем участі в діяльності підприємства партнерства бувають різні. У деяких випадках всі партнери відіграють активну роль у функціонуванні підприємства, в інших випадках - один або декілька учасників можуть грати пасивну роль. Це означає, що вони вкладають свої фінансові кошти у фірму, але не беруть активної участі в управлінні нею.

Корпорація - це правова форма бізнесу, засноване на пайовій участі в капіталі об'єднання, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників. Головна економічна особливість корпорації полягає в тому, що вона виступає закінченою формою відокремлення власності від управління і економічно і юридично відокремлена від її засновників та учасників.

Корпоративна форма організації склалася в кінці XIX ст. Вона стала тією формою, яка, з одного боку, розширила базу залучення фінансових коштів, забезпечивши мобілізацію капіталів, а з іншого - обмежила рівень особистого ризику, надзвичайно збільшення у зв'язку з масштабними фінансовими вкладеннями. У сучасній економіці саме корпорації відіграють ключову роль: маючи частку в структурі організаційних форм не більше 20-25 %, корпорації забезпечують 80-90 % господарського обороту.

Один і той же тип організації підприємницької діяльності може включати в себе неоднорідні за своїм характером відносини майнових правочинів, принципи організації і управління, що вимагає відповідного їх правового оформлення. Тому на практиці підприємницька діяльність здійснюється в конкретних господарсько-правових формах, які відображають не тільки функціональні особливості самих організаційних форм, але і національні особливості правового режиму країни

Умови і порядок ведення різних видів діяльності передбачаються законом, при цьому враховуються характер і особливості видів діяльності. Крім класифікації підприємств за організаційно-правовими формами власності та галузевої належності, також важливу роль відіграє класифікація підприємств за ступенем концентрації виробництва. В умовах російської економіки усі вартісні показники (вартість виробничої продукції і послуг, вартість статутного капіталу) малонадійні, тому більшою мірою використовують ознака - чисельність персоналу організації, який характеризує розмір фірми. Як правило, дрібною вважається фірма з чисельністю працюючих менш як 100 осіб, а великої-фірма з чисельністю працюючих понад 500 осіб

Література

1. Кейнс Дж. М. Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей. М: Прогрес, 1978.

2. Козирєв В. М. Основи сучасної економіки: Підручник. М: Фінанси і статистика, 1998.

Размещено на Allbest.ru