В умовах завершального періоду формування ринкових відносин в Україні необхідний перегляд та уточнення деяких підходів, розроблених у рамках рентної концепції. Так, в економічній теорії дискусійним є питання про формування двох форм диференційної ренти. Як відомо, відповідно до теорії ренти неоднакова якість земельних ділянок та їх місцеположення обумовлюють виникнення диференціальної ренти I, а диференціальна рента II пов'язана з нерівною ефективністю додаткових витрат праці та капіталу. На практиці, проте, розділити їх дуже складно, оскільки обидва види ренти взаємозв'язані та взаємообумовлені. При цьому породжені вони саме якісними особливостями природних ресурсів, а не ефективним їх використанням, організацією виробництва тощо.

Дискусійний характер має саме питання диференціальної ренти, зокрема, у праці М.А. Хвесика [3, с. 144] зазначається: “…існують суперечності з приводу складових диференціальної ренти… Наголошується на передчасності використання диференціальної ренти при оцінці природних ресурсів, заперечується навіть її існування як економічної категорії усіх форм суспільного виробництва. Безперечно, це питання, пов'язане з теорією власності, повинне найближчим часом знайти своє остаточне наукове тлумачення”.

Б.М. Рабинович наголошує на органічній єдності аспектів мікро- та макрорівня ренти. При цьому особливість застосування методу макроренти полягає в необхідності в умовах відсутності ринку землі встановлення плати за землю всім її користувачам [2].

Свого часу одержала розвиток концепція обрахування диференціальної ренти на основі замикаючих витрат (регулюючих і кадастрових цін, подвійних оцінок тощо) - гранично допустимих з позицій національної економіки приведених витрат на приріст виробництва відповідної продукції в досліджуваному регіоні на даному відрізку часу. Згідно з цією концепцією [1] на кожному етапі розвитку економіки країни існує певний перерозподіл витрат на приріст одиниці тієї чи іншої продукції, вище за який експлуатація відповідного природного ресурсу з народногосподарських позицій не доцільна. Ці витрати й приймаються як суспільно необхідні для задоволення потреб народного господарства. Різниця між замикаючими та індивідуальними, тобто фактичними приведеними витратами на отримання одиниці продукції при експлуатації даного природного ресурсу саме і характеризує величину народногосподарського ефекту. Одночасно вона служить показником економічних втрат суспільства у разі втрати даного природного ресурсу, погіршення його властивостей або умов використовування (споживання).

Системний підхід до економічної оцінки природних ресурсів передбачає необхідність їх розгляду як елементів складних еколого-економічних систем, що перебувають у взаємозалежності та взаємозв'язку один з одним і з іншими елементами цих систем. Відповідно сукупність показників, що відображають стан і характер впливу на природні ресурси, є певною системою елементів, що знаходяться у відношеннях і зв'язках між собою та утворюють визначену цілісність, єдність. Загалом показники, що використовуються для управління природно-ресурсним потенціалом території, подані в табл. 2.

Розглянемо сутність окремих показників і функціональні залежності між ними. Так, формально залежність між рентною оцінкою природного ресурсу і визначальними її складовими може бути представлена таким виразом [1]:

Оцінка природного ресурсу, що базується на визначенні диференціальної ренти, відображає ефект, що приноситься ним протягом року. Проте на базі обчисленого річного рентного ефекту неможливо приймати рішення про масштаби освоєння та експлуатації того чи іншого виду природного ресурсу, неможливо обчислити і повний економічний ефект, що приноситься ним за весь термін його використання.

Таблиця 2 - Показники для управління природним потенціалом території

У зв'язку з цим досить важливим для практики управління природно-ресурсним потенціалом є встановлення інтегральної характеристики природного ресурсу - економічної оцінки природного ресурсу за весь термін його експлуатації. Це визначає особливу значущість урахування чинника часу.

Згідно з підходом ЦЕМІ АН СРСР, ЕОПР за розрахунковий період його експлуатації дорівнює сумі річних ефектів (диференційних рент), дисконтованих до року проведення оцінки. У загальному вигляді вона розраховується за формулою

Формулу (2) рекомендувалося використовувати при ЕОПР при необмеженому періоді його експлуатації та постійній величині річного ефекту.

Якщо природний ресурс має обмежений термін експлуатації (як у випадку невідновлюваних природних ресурсів), то формула (2) інтерпретувалася так:

Якщо ресурс приносить ефект не щорічно, а через проміжки часу, що дорівнюють Т, то оцінка ресурсу з урахуванням чинника часу складатиме

Показник річної економічної оцінки природних ресурсів визначається як різниця між замикаючими та індивідуальними зведеними витратами за формулою

Величина індивідуальних зведених витрат визначається за формулою

В умовах ринкової економіки обчислення ренти може бути проведене шляхом зіставлення ринкової ціни продуктів природоексплуатації та обсягу витрат, що повертаються при їх реалізації, з урахуванням норми прибутку

Економічна оцінка природного ресурсу за розрахунковий період експлуатації дорівнює сумі річних рентних ефектів (диференціальних рент), зведених (дисконтованих) на момент проведення оцінки.

Для відновлюваних видів природних ресурсів при виконанні умови постійності величини річних рентних ефектів економічна оцінка за розрахунковий період експлуатації ресурсу обчислюється за формулою

Для невідновлювальних видів природних ресурсів економічна оцінка з урахуванням чинника часу може бути знайдена з використанням формули

Поряд із основними оціночними показниками для управління природно-ресурсним потенціалом можуть використовуватись і одиничні оціночні показники: обсяг валової продукції, диференціальний дохід, окупність витрат, величина прибутку тощо.

Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону визначається шляхом підсумовування показників економічних оцінок окремих видів природних ресурсів регіону.

Управління природним потенціалом території в умовах антропогенного впливу має свої особливості. Проведення будь-якого господарського заходу тією чи іншою мірою буде стосуватися стану природного середовища, викликаючи зміни екологічних систем. У свою чергу, зміни екосистем через складні механізми зворотного зв'язку відображаються на суспільстві. Тому оцінка впливу на природне середовище повинна бути складовою частиною планування господарської діяльності і проводитись одночасно з технічними, економічними, соціально-політичними обґрунтуваннями. Разом з тим, судячи з досвіду проведення таких оцінок, математичні підходи, що використовуються, призначення і застосування оціночних показників далеко не- однозначні. Так, в господарській практиці широко використовуються натуральні, бальні, вартісні показники оцінки змін навколишнього середовища.

Антропогенний вплив на природне середовище може бути оцінений величиною ефекту або втрат, що виражені у вартісній формі та визначаються шляхом економічного порівняння природних ресурсів до і після цього впливу.

Отже, проведений аналіз організаційно-економічних чинників формування та використання природного потенціалу території дозволяє зробити наступний узагальнюючий висновок. Для ефективного управління природним потенціалом регіону необхідне формування відповідної системи взаємозв'язаних показників, яка ґрунтується на рентному підході до оцінки природних ресурсів і враховує специфіку ринкових умов, а також екологічну спрямованість виробничих відносин.

Література

Гофман К. Г. Экономическая оценка природных ресурсов в условиях социалистической экономики : [вопросы теории и методологии] / К. Г. Гофман. - М. : Наука, 1977. - 236 с.

Рабинович Б.М. Экономическая оценка земельных ресурсов и эффективность инвестиций / Б. М. Рабинович. - М. : Филин, 1997. - 220 с.

Хвесик М. А. Економічна оцінка природних ресурсів: основні методологічні підходи / М. А. Хвесик, Н. В. Збагерська. - Рівне : Вид-во РДТУ, 2000. - 192 с.

Экономический потенциал административных и производственных систем : монография / Под общей ред. О. Ф. Балацкого. - Сумы : ИТД “Университетская книга”, 2006. - 973 с.

Анотація

У даній статті проводиться узагальнення методологічних основ економічної оцінки природних ресурсів у різних умовах виробничих відносин. Запропоновано систему показників для управління природним потенціалом регіону, яка ґрунтується на рентному підході до оцінки природних ресурсів і враховує специфіку ринкових умов, а також екологічну спрямованість виробничих відносин.

В данной статье проводится обобщение методологических основ экономической оценки природных ресурсов в различных условиях производственных отношений. Предложена система показателей для управления природным потенциалом региона, которая основывается на рентном подходе к оценке природных ресурсов и учитывает специфику рыночных условий, а также экологическую направленность производственных отношений.

Размещено на Allbest.ru