Методичні підходи щодо визначення ефективності використання ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru//

46

Механізм регулювання економіки, 2006, № 2

Методичні підходи щодо визначення ефективності використання ресурсів

Ю.М. Дерев'янко

В статті розглянуто підходи щодо визначення показника ефективності використання ресурсів. Запропоновано показник динамічної ефективності використання ресурсів, як альтернатива загальновживаному показнику ефективності. Проаналізовано головні проблемні вузли досліджуваного питання та окреслено шляхи розвитку напрямів дослідження.

Ринкові умови господарювання та конкурентне середовище спонукають економічні суб'єкти до пошуку не тільки нових, більш ефективних форм економічної співпраці, а й альтернативних або більш заощадливих ресурсів для провадження діяльності. У зв'язку з цим значного практичного інтересу набуває питання переходу на використання нових ресурсів в умовах їх обмеженості [2, 3]. З точки зору формального підходу можна окреслити низку чинників, що визначають можливість переходу на використання нових видів ресурсів:

значне здорожчання ресурсів, що використовуються суб'єктами у економічній діяльності;

обмеження доступу до використовуваних ресурсів, аж до заборони на використання;

порівняно більш висока ефективність використання нових видів ресурсів з традиційними;

перспектива освоєння нових джерел альтернативних ресурсів;

вичерпність ресурсів.

Однак вищевикладені чинники при їх вивченні і практичному використанні характеризуються такими основними методичними аспектами як суб'єктивізм оцінки впливу кожного чинника та практична складність математичного представлення моделі вибору із альтернативних видів ресурсів.

В той же час, сьогодні в умовах обмеженості більшості ресурсів, які використовуються в практичній діяльності людини, можна виділити на перший погляд непомітну, але при більш детальному розгляді очевидну закономірність: обмеженість ресурсів може бути (і є) свого роду мотивацією в розвитку та виживанні систем [4]. Наприклад, якщо для організму живої істоти в силу незначних обсягів спожитої їжі стає недостатнім обсяг отримуваної енергії, організм шукає альтернативу у власних запасах; якщо в умовах кризової економічної ситуації господарюючому суб'єкту стають менш доступними певні ресурси (через, наприклад, їх різке здорожчання), то такий суб'єкт господарювання буде змушений переходити на інші (а скоріш за все - нові, прогресивні, що само по собі вже можна вважати науково-технічним прогресом) ресурси, технології з метою „виживання” в умовах, що склалися.

І все ж, для більшості економічних систем (особливо суб'єктів господарювання) значним мотивуючим фактором в їх роботі був і залишається розрахунок певного критерію переходу на нові ресурси чи технології, яким був і залишається показник ефективності. В даному ж випадку ми пропонуємо використовувати так званий принцип „міжгенераційної справедливості” [1] або в більш широкому сенсі - принцип „рівноможливостей майбутнього та теперішнього”. Такі „вимоги” можна вважати мінімальними в умовах визначення критерію переходу на альтернативні ресурси. З точки зору доцільності вибору між двома альтернативами можна використати критерій ефективності (економічної ефективності) залучення ресурсів. В такому випадку принцип „рівноможливостей майбутнього та теперішнього” буде мати вигляд

, (1)

де - майбутня ефективність від використання нового (альтернативного) виду ресурсів;

- поточна ефективність від використання поточного виду ресурсів.

Або, якщо врахувати, що

, (2)

де Е - ефект від використання даного виду ресурсів;

В - витрати на даний вид ресурсів по досягненню бажаного ефекту;

Еф - ефективність використання даного виду ресурсів,

То

. (3)

Однак такий економіко-математичний критерій має певні недоліки, один із головних серед яких - вибір лише на основі економічної ефективності, без практичного урахування низки інших факторів. Наприклад, навіть за більш високої майбутньої ефективності вона може бути досягнута не тільки завдяки росту ефекту, а і за рахунок зростання витрат на ресурси, що також можуть зрости порівняно із минулим періодом, хоча і меншою мірою. З метою часткового усунення зазначеного недоліку ми пропонуємо до використання показник „динамічної ефективності”

, (4)

де - чистий ефект від використання даного виду ресурсу у і-му періоді;

- чистий ефект від використання даного виду ресурсу у і-1-му (попередньому) періоді;

- витрати на даний вид ресурсу по досягненню бажаного ефекту у і-му періоді;

- витрати на даний вид ресурсу по досягненню бажаного ефекту у і-1-му (попередньому) періоді.

Як і у випадку із обрахунком традиційного показника ефективності (2), при обрахунку показника динамічної ефективності (4) доцільно використовувати вартісні показники ефекту та витрат ресурсів, оскільки вони є найбільш універсальними. Звичайно, що у даному випадку постає питання зіставності величин різних часових періодів. В такому випадку доцільно використовувати процедуру приведення величин ефекту та витрат за допомогою відповідного коефіцієнту. Крім того, ми використовуємо саме чистий ефект, а не валовий, задля уникнення подвійного рахунку, як то наприклад, використовуючи не чистий, а валовий прибуток підприємства, в якому вже закладені витрати на ресурси, податки і інші обов'язкові збори.

Принципова відмінність обчислення показника динамічної ефективності у аналізі ефективності використання ресурсів від звичайного показника ефективності полягає у такому:

порівняння саме зміни ефекту та витрат, а не їх сталого виміру у певний період часу;

в практичному розрізі більш вагоме значення має структурний аналіз результатів обчислення зазначеного показника, ніж його результативне значення.

Розрахунок показника динамічної ефективності може мати дев'ять принципово різних результатів обчислення чисельника (зміна ефекту) та знаменника (зміна витрат ресурсів) дробу та загальної оцінки результатів обрахунку в балах (а не кінцевого обрахунку показника, про який ми зазначимо нижче): від 1 - неефективний результат, до 9 - ефективний результат (табл. 1) із поступовим зростанням ефективності від одного бала до дев'яти.

Таблиця 1 - Варіанти обчислення показника динамічної ефективності використання ресурсів

Для того щоб порівняти традиційний спосіб визначення ефективності (2) із пропонованим (4), наведемо такий приклад.

Відомі такі дані про ефект від використання ресурсів та витрати на ресурси за роками. Головна задача обрахунку - визначити найбільш ефективний рік (роки) використання ресурсів. Отримаємо наступні результати (табл. 2).

Таблиця 2 - Приклад аналізу використання показника динамічної ефективності

При підрахунку „звичайної” ефективності ми бачимо, що результат в трьох роках (2006, 2008, 2009) майже однаковий. А це значить, що на підставі тільки розрахунку показника „звичайної” ефективності не можна зробити вичерпний висновок з ефективності використання ресурсів. При підрахунку загального результату на основі розрахунку показника динамічної ефективності ми можемо отримати більш точний результат, в якому можна виокремити роки (2005 і 2008). Однак не слід відкидати від уваги й роки 2006 та 2009, в яких досить складно визначити, який з них є більш ефективним. У випадках, коли чисельник (зміна ефекту) зростає більш високими темпами, ніж знаменник (зміна витрат ресурсів), ситуація потребує додаткового аналізу. Цю ситуацію ми розглянемо нижче. Однак беззаперечним можна вважати той факт, що роки, які при підрахунку „звичайної” ефективності відверто можна вважати такими, що не можна зіставляти за ефективністю (0,0% проти 12,3%), при підрахунку динамічної ефективності виявляються найбільш ефективними порівняно з іншими роками.

Отже, нагадаємо, що у формулі (4) в чисельнику знаходиться зміна ефекту використання ресурсу, а у знаменнику - зміна витрат ресурсу. Для більш наочного та детального аналізу ситуації та її розвитку можна зобразити складові формули (4) у вигляді лінійної системи координат, де за віссю абсцис ми будемо відкладати зміну витрат (?В), а за віссю ординат - зміну ефекту (?Е). Таким чином, ми маємо функцію виду y = f(x), або у даному випадку ?Е = f(?В) (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru//

46

Механізм регулювання економіки, 2006, № 2

Спочатку проілюструємо три принципово різних ситуації, які можна зобразити в даній системі координат за допомогою вектору розвитку , який показує напрямок змін, що відбуваються у системі протягом певного часу або протягом декількох визначених періодів (наприклад, протягом двох років) на прикладі розвитку економічних систем.

Проілюструємо динаміку розвитку системи, що розвивається згідно сучасних економічних положень, що склалися історично (рис. 2а). Тобто, традиційні економічні системи - системи які у більшості випадків отримують приріст економічного ефекту завдяки абсолютному приросту обсягу витрат на ресурси. Хоча в той же час, дана модель відповідає і ситуації поступового зменшення питомих витрат на ресурси.

Сучасні тенденції інноваційного розвитку на нашу думку можна зобразити наступним чином (рис. 2б). Тобто, не змінюючи обсяги витрат на ресурси, економічна система збільшує ефект (прибутки) завдяки впровадженню нової техніки, ресурсозбережних технологій і т.д. Дана ситуація близька до поняття „стійкого розвитку”, адже не передбачає збільшення навантаження на ресурсні запаси, хоча в той же час продовжує їх використання у маже незмінних обсягах.

Ситуацію зображену на рис. 2в умовно можна назвати ситуацією „ресурсного відродження”. Таку ситуацію можна було б назвати ідеальною по відношенню до, наприклад, збереження навколишнього середовища. Але щодо сучасного суспільно-економічного розвитку вона не є допустимою, адже не відображає економічного розвитку в класичному розумінні - залишаються незмінними обсяги прибутку (ефекту), а система не отримує додаткових ефектів, тобто має місце ситуація так званої стагнації.

Размещено на http://www.allbest.ru//

46

Механізм регулювання економіки, 2006, № 2

ресурс інноваційний ефект

Отже, на нашу думку наведені вище ситуації (рис. 2а і рис 2б) ілюструють основні сучасні тенденції соціально-економічного розвитку, а також третя (рис. 2в), що відповідає максимальному ефекту ресурсозбереження, хоча і є можливо неприпустимою з точки зору економічних інтересів більшості суб'єктів господарювання.

Якщо розглянути дві майже протилежних ситуації (рис. 2а і рис 2в), то можна зазначити, що ці два вектори розвитку суспільства є взаємовиключними, тобто такими, що не можуть мати місце одночасно у певний період часу в одній і тій самій економічний системі. В принципі, ці два різнонаправлених вектори відбивають реальний „конфлікт інтересів” суспільства і економіки щодо збереження ресурсів, які в переважній своїй більшості є вичерпними і невідновлювальними, особливо що стосується захисту навколишнього природного середовища. Наприклад, економічні інтереси господарюючих суб'єктів майже завжди суперечать інтересам збереження ресурсів навколишнього природного середовища, прибутки та надприбутки підприємств майже ніколи не залежать від завдання збережень навколишнього середовища, ресурсозбереження і т.ін. Більш за те, вони (прибутки) зростають частіш за все завдяки абсолютному збільшенню витрат ресурсів. В сучасному соціально-економічному середовищі першочерговим завданням є максимізація прибутку. Хоча в теорії додають ще й тезу „при зниженні витрат”, але досить часто це розуміється не як зниження обсягів використання ресурсів, а як питоме зменшення витрат на ресурси, що майже завжди все ж таки „не суперечить” збільшенню використання ресурсів у абсолютному виразі. Ресурсовитрати хоча іноді й знижуються як відносна величина (енерго-, матеріаломісткість і т.д.), але в абсолютному вираженні майже завжди збільшуються. Наприклад, витрати електроенергії та нафти в абсолютному вираженні майже ніколи не зменшувались протягом історичного розвитку економіки, а тільки зростали (причому це майже не залежить від форми соціально-економічного розвитку суспільства: ринкова чи адміністративно-командна).

На нашу думку, оптимальною в даному випадку може бути модель розвитку системи, коли абсолютний приріст ефекту супроводжується абсолютним зниженням витрат на ресурси або іншими словами, підвищення рівня ефекту одночасно із зниженням рівня витрат на ресурси (рис. 3). Саме така динаміка розвитку на нашу думку відповідає терміну „стійкий соціально-економічний розвиток”.

Размещено на http://www.allbest.ru//

46

Механізм регулювання економіки, 2006, № 2

Рисунок 3 - Стійкий розвиток систем

Спробуємо проаналізувати ситуацію більш детально, використовуючи положення наведені вище (табл. 1). Проілюструємо розрахунки (див. табл. 2) на рис. 4 та положення табл. 1 на рис. 5.

Виходячи з наведених прикладів та рисунків можна сказати, що зміщуючись з правого нижнього кута поля графіка у верхній лівий кут поля графіка тенденція розвитку системи покращується, тобто збільшується ефективність використання ресурсів (рис. 5).

Дані положення можна також продемонструвати за допомогою свого роду матричної таблиці (рис. 6), яка являє собою дещо переформатовану систему координат (рис. 1) або табличне зображення положень рис. 5, де середній стовпець відображає вісь ординат, а середній рядок - вісь абсцис.

Рисунок 4 - Значення динамічної ефективності на прикладі

Загальну тенденцію зміни динамічної ефективності можна зобразити на графіку за допомогою різнотонального заливання поля графіку, причому більш густий тон поля відповідає більш ефективному є використанню ресурсів і власне більш ефективному розвитку системи в цілому (рис. 7).

Размещено на http://www.allbest.ru//

46

Механізм регулювання економіки, 2006, № 2

Рисунок 7 - Графічне зображення тенденції підвищення

динамічної ефективності використання ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru//

46

Механізм регулювання економіки, 2006, № 2

Окремим питанням для подальшого дослідження та дискусії є кут нахилу вектора (див. рис. 3) по відношенню до вісі абсцис (?В), адже цей кут впливає на результативну ефективність використання ресурсів через те, що фактично точки, які знаходяться безпосередньо на векторі і якомога вище є мірою найбільш ефективного розвитку системи. В даному дослідженні як компроміс щодо, наприклад, економічних інтересів суб'єктів господарювання та ресурсозбереження нами довільно обрано кут б = 450 (рис. 8). Для більш точного визначення кута нахилу вектору необхідне виконання деяких умов, як то: по-перше зміни ефекту та витрат є величинами, які наведеним вище чином не можна зіставляти для аналізу кута нахилу, через те, що вона є взаємо обумовлюючими і досить часто відрізняються на розряди, до того ж фактично не може бути ситуації, коли Е > В; по-друге, для більш детального аналізу зручніше використовувати наприклад темп приросту ніж абсолютний приріст, оскільки темп є відносною величиною і більше підходить для зіставлення один із одним (темп приросту ефекту із темпом приросту витрат).

Аналізуючи динаміку ефективності діяльності системи, зображуючи результати графічно та враховуючи вищенаведені випадки, поле графіку можна умовно поділити на 4 основних сектори (1, 4, 6, 9) та 5 специфічних (2, 3, 5, 7, 8) (див. рис. 5).

Іншим досить цікавим питанням дослідження є уточнення та більш детальний опис ситуації з оцінюванням показника динамічної ефективності відносно кожного з можливих дев'яти варіантів його кінцевого обчислення та графічного зображення на полі графіку. Тобто, необхідно з'ясувати, в якій точці одного й того ж сектору результат вимірювання дасть більш ефективний результат розвитку системи. Розглянемо більш детально кожен із секторів або кожен із можливих варіантів кінцевого результату обчислення показника динамічної ефективності.

У першому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності (4) ми маємо від'ємне значення показника за будь-якого значення чисельника (?Е) та знаменника (?В), тобто . За такого значення показника можна говорити про кризові явища у діяльності системи: зниження економічного ефекту від діяльності та збільшення обсягів витрат на ресурси. При впровадженні системою антикризових дій цей показник може приймати будь-які значення, чисельник та знаменник будуть наближуватись до нуля. Однак, якщо, наприклад, перед системою першочерговим завданням буде досягнення позитивного економічного ефекту, тобто ?Е буде більш високими темпами наближуватись до значення 0, то . Отже, за умови ?Е < ?В, ; за умови ?Е > ?В, ; крім того за умови ?Е = ?В та ?Е, ?В > 0, і тому таку ситуацію можна назвати найбільш оптимальною, оскільки дії системи рівною мірою направлені як на збільшення економічного ефекту, так і на зменшення витрат на ресурси.

У другому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності за математичними правилами ми отримаємо значення, що дорівнює порожній множині (). Але для цілей нашого дослідження умовно будемо вважати, що значення показника дорівнює нулю () за будь-яких умов зміни ефекту (?Е). Хоча звичайно, що більш оптимальною можна вважати ситуацію при ?Е > 0 та ?В > -?.

У третьому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності ми отримуємо значення показника, що буде дорівнювати нулю за будь-яких значень знаменника (?В), тобто зміни витрат на ресурси. Однак дана ситуація є більш складною для аналізу ніж попередня. Потрібно розглядати ситуацію за двох різних варіантів:

якщо ефект діяльності системи є позитивним (Е > 0) та не змінюється за умови збільшення витрат на ресурси, то система може діяти за такими напрямами:

а) збільшувати витрати на ресурси задля потенційно можливого збільшення ефекту; б) зменшувати витрати на ресурси задля потенційно можливого збільшення ефекту (наприклад, завдяки впровадженню ресурсозберігаючих технологій);

якщо ефект діяльності системи є негативним (Е < 0) та не змінюється за умови збільшення витрат на ресурси, то система за аналогією із першим випадком (Е > 0) може або спробувати збільшити ефект за рахунок збільшення витрат на ресурси, або їх зменшення. Хоча в даному випадку більш прийнятним є другий варіант, оскільки збільшення витрат ресурсів вже показало негативний результат (судячи з порівнюваним попереднім періодом).

Отже, в даному випадку більш оптимальним для системи може бути напрямок зменшення витрат на ресурси (?В > 0).

У четвертому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності ми маємо позитивне значення показника за будь-якого значення чисельника (?Е) та знаменника (?В), тобто . Ситуація принципово відрізняється від попередніх тим, що в даній ситуації ми маємо позитивні зміни у витратах на ресурси, при негативних змінах у динаміці ефекту. Система намагатиметься вийти з кризової економічної ситуації шляхом підвищення ефекту (?Е > 0). Оптимальною буде ситуація, коли буде зменшуватися від'ємна зміна ефекту (?Е > 0) та буде продовжуватися нарощування від'ємної зміни витрат на ресурси (тобто скорочуватимуться витрати на ресурси). За таких умов оптимальним буде значення .

У п'ятому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності за математичними правилами ми також, як і у другому випадку отримаємо значення, що дорівнює порожній множині (). Але для цілей нашого дослідження умовно будемо вважати, що значення показника дорівнює нулю (). Не дивлячись на це, необхідно розглядати таку ситуацію у двох варіантах:

Е > 0, В > 0: в такій ситуації позитивним є факт, що ефект є величиною позитивною, для більш оптимального розвитку системи необхідно скорочувати витрати ресурсів, підвищуючи економічний ефект; оптимальним буде значення за умови ?В > 0, ?Е > ?, коли ;

Е < 0, В > 0: така ситуація є негативною, оскільки ефект є від'ємною величиною і для більш оптимального розвитку системи необхідно скорочувати витрати ресурсів та підвищувати економічний ефект; оптимальним буде значення за умови ?В > 0 та ?Е > 0, коли також .

У шостому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності ми маємо позитивне значення як чисельника (?Е), так і знаменника (?В), тобто . Ситуація принципово відрізняється від попередніх тим, що в даній ситуації ми маємо позитивні зміни у величині економічного ефекту при негативних змінах у динаміці витрат ресурсів. Системі необхідно докладати зусилля шляхом зниження витрат на ресурси, що у свою чергу може стимулювати подальше підвищення економічного ефекту, тобто ?В > 0. Оптимальною буде ситуація, коли будуть зменшуватися витрати на ресурси та продовжуватиметься нарощування економічного ефекту. За таких умов (?В > 0, ?Е > ?) оптимальним буде значення .

У сьомому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності ми отримуємо значення показника, що буде дорівнювати нулю за будь-яких значень чисельника (?Е), тобто зміни економічного ефекту. В даній ситуації ми маємо позитивні зміни у величині витрат на ресурси, при незмінній величині економічного ефекту. Головна мета системи - нарощувати позитивні зміни у величині економічного ефекту, не змінюючи позитивної тенденції скорочення витрат на ресурси. В будь якому випадку . Але дана ситуація може мати дві принципово різних ситуації:

коли Е < 0: ефект від діяльності системи є негативним і можлива ситуація, коли система буде більше намагатися змінити цю ситуацію, ніж продовжувати скорочувати витрати на ресурси;

коли Е > 0: ефект від діяльності системи є позитивним і задля подальшого нарощування ефекту системі слід намагатися надалі скорочувати витрати на ресурси, хоча такого ж ефекту вона може досягти і за умови збільшення витрат на ресурси.

У восьмому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності за математичними правилами ми отримаємо значення, що дорівнює порожній множині (). Але для цілей нашого дослідження умовно будемо вважати, що значення показника дорівнює нулю () за будь-яких умов зміни ефекту (?Е). Хоча звичайно, що більш оптимальною можна вважати ситуацію при ?Е > ? та ?В > -?.

У дев'ятому результативному значенні обрахунку показника динамічної ефективності ми маємо від'ємне значення показника за будь-якого значення чисельника (?Е) та знаменника (?В), тобто . За такого значення показника можна говорити про так би мовити абсолютну (повну) ефективність діяльності підприємства, що супроводжується зростанням економічного ефекту та зменшенням витрат на ресурси. Окремими, досить цікавим питанням у даній ситуації є дослідження явищ, коли чисельник та знаменник зменшуються різними темпами. Однак в такому випадку дискутивним є питання, що краще - більш швидкі темпи зростання ефекту чи зниження витрат на ресурси? Як було нами зазначено вище, ми обрали компромісне на нашу думку рішення - вважаємо найбільш ефективним рівномірну зміну обох показників. Однак у випадку, коли ?Е > ?В, ; у випадку коли ?Е < ?В, ; у випадку коли ?Е = ?В, .

Підсумовуючи вищенаведені результати дослідження, ми можемо зробити висновок, що показник динамічної ефективності використання ресурсів дозволяє більш детально та точно проаналізувати стан справ з використанням будь-яких ресурсів відкритою стаціонарною системою [4]. Отримана інформація дозволить, на нашу думку, прийняти більш обґрунтовані рішення щодо тактичних завдань та стратегічних планів розвитку підприємства (фірми) в умовах обмеженості ресурсів.

Література

Joerg Tremmel. Intergenerational justice in national constitutions - new vision of sustainable development problems//Механізм регулювання економіки. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. - № 1. - С. 11-35.

Дерев'янко Ю.М. Методичні підходи до визначення рівня обмеженості ресурсів//Механізм регулювання економіки. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2006. - № 1. - С. 99-102.

Деревянко Ю.Н. Методические подходы к классификации фактора ограниченности//Механізм регулювання економіки. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2005. - № 3. - С. 70-80.

Мельник Л.Г. Фундаментальные основы развития. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru