Економічні проблеми української сім’ї: роль управління у їх розв’язання

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 08.00.07

Економічні проблеми української сім'ї: роль управління у їх розв'язання

Н.В. Пука

У статті розглянуто сучасні економічні проблеми української родини, які потребують першочергового вирішення. Обґрунтовано необхідність і доцільність вирішення цих проблем керівними органами управління.

Ключові слова: економіка, проблеми, сім'я, управління, криза.

управління держава сім'я

Актуальність теми публікації полягає в тому, що сучасні економічні проблеми української сім'ї, найважливішого інституту суспільства, недостатньо вирішуються органами управління. Незважаючи на те, що тема доволі вивчена в працях авторів Ліванової, Садової, Пирогова, у зв'язку з економічною кризою в сучасній Україні, виникають нові проблеми, що стосуються родин. Недостатньо висвітлена роль управління у вирішенні економічних питань. Економічні труднощі більшості українців поглиблюються, а це спричиняє збитки та негативні наслідки в усіх сферах суспільного та державного життя. Тому слід додатково вивчати економічні проблеми українців та шукати шлях їх вирішення. Отже, важливо обґрунтувати шляхи підвищення ролі управління у вирішенні економічних проблем української сім'ї. Цьому і присвячена дана публікація.

Виклад основного матеріалу. Виступаючи необхідним компонентом соціальної структури будь-якого суспільства і виконуючи багатоманітні соціальні функції, сім'я відіграє важливу роль у суспільному розвитку. Стабільність держави й економічний розвиток суспільства значною мірою залежать від фізичного та духовного здоров'я сім'ї, від ставлення держави до її проблем, інтересів і потреб. Сучасна українська родина не почувається захищеною з боку держави від економічних негараздів. Про це засвідчує соціологічне опитування, проведене службою Центру Разумкова: в Україні найбільш серйозними соціально-економічними проблемами, які потребують першочергового вирішення, виступають: зростання цін - 70,1%; низька зарплата -40,2%; відсутність реального соціального захисту людей похилого віку, малозабезпечених, багатодітних сімей - 31,4%; безробіття - 31,2%; підвищення тарифів на послуги житлово-комунального господарства -29,4% ; посилення поділу суспільства на багатих та бідних - 14,2%; несприятливі умови для розвитку бізнесу - 6,4% [5]. Низька якість раціону харчування українців, постійний відтік громадян за межі країни, низька народжуваність, висока захворюваність і смертність, незадоволеність широких верств суспільства загальноекономічною ситуацією та своїм матеріальним становищем свідчать про складне економічне становище українських родин. Все вищесказане та здійснені нами інші дослідження свідчать про те, що в наш час, коли в країні розгортається соціально-економічна криза, українські сім'ї стикаються з низкою проблем.

Однією з основних економічних проблем є низька оплата праці в країні,яка ускладнює і без того скрутне матеріальне становище родини. Заробітної плати, як правило, не вистачає не тільки на утримання дітей, але й на потреби самого працюючого. В Україні середньомісячна номінальна заробітна плата нижча, ніж у таких країнах пострадянського простору, як Російська Федерація, Білорусь [1].

Структура доходів і витрат домогосподарств належать до найвагоміших соціально-економічних показників розвитку країни. Низький рівень доходів по країні в цілому і, зокрема, в домогосподарствах з молодими сім'ями обумовлює песимістичні оцінки власних доходів. Так, за даними соціологічного опитування, проведеного Державним інститутом проблем сім'ї та молоді (2003 р.), тільки 5% повних і 3% неповних сімей повністю задоволені рівнем свого доходу, а відповідно 70% і 81% опитаних сімей вважають свої доходи абсолютно недостатніми [5].

Також українці стикаються з проблемою безробіття. За даними соціологічного опитування, проведеного Державним інститутом проблем сім'ї та молоді (2003 р.), одним з основних чинників, який може негативно вплинути на майбутнє українських сімей, є загроза безробіття. Причому названа проблема однаково актуальна як для жінок (56%), так і чоловіків (53%) [5]. Батьки часто вимушені поєднувати декілька форм зайнятості, погоджуватися на роботу в шкідливих чи небезпечних умовах, на ненормований робочий день. Ситуація ускладнюється і через нестабільність становища на ринку праці - низький попит на робочу силу, труднощі з працевлаштуванням викликають відчуття страху, позбавляють впевненості у власних можливостях.

Подорожчання продуктів харчування взимку 2010 року продемонструвало слабкість споживчих ринків України. Лише розширення виробництва,пропозиції може призвести до довгострокової цінової стабілізації. Тому важливим аспектом державної соціальної політики стосовно сімей має бути створення сприятливих умов для використання трудового потенціалу родини, підтримка активності працездатного населення, допомога в адаптації різних груп населення до ринкових відносин, залучення до підприємницької діяльності, розвиток малого та середнього бізнесу, розроблення регіональних програм зайнятості населення. Держава повинна надати можливість сім'ям реалізувати себе в трудовій діяльності, адже більше половини молодих сімей виїжджає з сучасної України працювати за кордон.

Економічні негаразди породили демографічну кризу, яка вимагає виділення грошей з бюджету. За сучасних умов критичного значення для виживання нації набуває проблема подолання негативних демографічних тенденцій, забезпечення розширеного відтворення населення України. Ми втрачаємо у багатодітності, зростає кількість неповних сімей, поширюються громадянські шлюби. В Україні зберігається тенденція падіння шлюбності, яка виникла в 90-ті роки. На сьогодні в Україні спостерігаємо негативні тенденції щодо народжуваності. Останнім часом молоді люди відкладають вступ до шлюбу і народження дитини у зв'язку із загальним падінням рівня життя. У цілому теперішній стан сім'ї в Україні можна охарактеризувати як кризовий.

Несприятливі тенденції шлюбності завдають збитків шлюбно-сімейній структурі населення насамперед з огляду на занадто низьку народжуваність. Послаблення тенденцій омолодження дає перевагу тенденціям постаріння структури населення. Це тривожна ситуація, оскільки зменшуються демографічні передумови стосовно підвищення народжуваності, призупинення депопуляції та подолання демографічної кризи в Україні в майбутньому. За даними соціологічного дослідження, сучасні молоді сім'ї, в основному, орієнтовані на 2 дітей. Це співвідношення на рівні намірів майже відповідає нині реально існуючому демографічному стану і кількості дітей у сім'ях. Однак здебільшого наміри, як засвідчують опитування, залишаються намірами. Їх реалізацію сучасні молоді батьки пов'язують тільки із досягненням гарантованих достатніх матеріальних умов життєдіяльності сім'ї. Рівень народжуваності в Україні залишається недостатнім навіть для простого відтворення населення [4].

Демографічні проблеми в нашій країні мають економічну основу. Немає урядових програм для підтримки малого і середнього бізнесу. Як наслідок, українці втрачають впевненість в завтрашньому дні, шукають заробіток за кордоном і сприймають дітей, як тягар. Якщо ситуація в країні не зміниться, до 2025 року населення України скоротиться на 20 % [5]. Для ефективного впливу на демографічну проблему необхідно посилити “демографізацію”, тобто забезпечити більшу прив'язку до вирішення демографічних проблем взагалі і проблеми народжуваності зокрема, заходів усіх напрямів соціально-економічної політики. Необхідно вжити заходів для створення жінкам сприятливих умов для поєднання їх професійної зайнятості з материнством.

На сучасному етапі розробки державної сімейної політики доцільно прийняти “демографічно орієнтоване ” податкове законодавство. Необхідно запровадити вагомі пільги платникам податків, які мають дітей, підвищуючи при цьому відповідні пільги на кожну наступну дитину. В ситуації, що склалася, батьки кількох (принаймні трьох і більше) дітей, які отримують доходи нижче офіційно встановленої межі малозабезпеченості, мають бути звільнені від сплати податку на доходи, для того щоб мати можливість безпосередньо використовувати зароблені гроші на потреби своїх дітей, а не випрошувати матеріальні допомоги. Натомість при необхідності можна посилити податковий тягар на бездітних осіб працездатного віку (за винятком інвалідів), розглядаючи це не як “податкову санкцію”, а як доволі справедливий перерозподіл коштів на рахунок майбутніх нечисленних платників податків, які так чи інакше будуть утримувати нинішні покоління батьків ( і не батьків) по їх виході за межі працездатного віку [2].

Наприклад, у Франції законодавство передбачає допомогу батькам на виховання дитини, допомогу на шкільні потреби, допомогу для забезпечення догляду за дитиною до 6 років удома найнятою особою, допомогу на оплату роботи дипломованого спеціаліста по догляду за малолітніми дітьми. Більш революційним вважався б крок переходу від сплати індивідуального податку до сплати сімейного податку. Це більш гуманно, соціально справедливо і більшою мірою сприяє життєдіяльності сімей, що в свою чергу дозволяє зменшити демографічну кризу.

Вивчення зарубіжного досвіду наштовхує на думку, що подолання вищеназваних проблем вимагає залучення органів управління. Важливим є створення у країні диференційованого підходу до забезпечення належного рівня життєдіяльності сімей шляхом оптимізації соціального захисту тих категорій сімей, які цього потребують та соціального стимулювання сімей, які спроможні у повному обсязі виконувати економічну функцію. Держава зробила перший крок і запровадила соціальні пільги для платників податків залежно від рівня їх доходів та категорій сімей. Наступним кроком повинно стати запровадження механізму зменшення податку на сукупний дохід усіх членів сім'ї.

При проведенні заходів з реформування заробітної плати на підприємствах і в установах необхідно передбачити у її складі витрати, достатні для відтворення як функціонуючої робочої сили, так і нової - на утримання і виховання необхідної для сім'ї й суспільства кількості здорових дітей. У сфері відносин розподілу, обміну і споживання набуває значення посилення “органічної” залежності рівня заробітної плати від результатів праці та підвищення ціни праці. Врешті решт ми повинні вийти на рівень, коли середня оплата одного робітника має компенсувати витрати на утримання 2-3-дітної сім'ї [3]. Враховуючи обмеженість матеріальних ресурсів у держави у кризовий період, уряду слід приділяти належну увагу прийнятному досвіду інших країн щодо поширення застосування кредитів під придбання житла та предметів довгострокового вжитку. Україна повинна й надалі рухатися в цьому напрямі через систему кредитування, через надання різних видів кредитів, через створення системи кредитних спілок. З цією метою потрібно: вдосконалювати систему кредитування та поширювати іпотечне і пільгове кредитування для молоді, молодих та малозабезпечених сімей з дітьми; впроваджувати надійні і довгострокові законодавчі гарантії з метою залучення іноземних інвестицій на прийнятних умовах у житлове будівництво і розвиток побутової інфраструктури. Стратегічна схема тут доволі проста: кредити сприяють вирішенню економічних проблем українських сімей - сім'ї є визначальним чинником демографічних змін в суспільстві - покращення матеріального становища зміцнює та поширює середній клас - середній клас забезпечує стабільність та зниження конфліктного потенціалу в суспільстві [1].

Українське суспільство дуже потребує зміцнення виховної функції української родини, її орієнтації на життєво важливі загальнолюдські та національні цінності. Удосконалення законодавства, регулювання суспільних відносин, що пов'язані з правами, обов'язками та відповідальністю батьків за виховання та розвиток дитини, мають здійснюватися в таких напрямах: державна підтримка сімей у сфері матеріального забезпечення процесу виховання дітей; підтримка сімей у сфері освіти, оздоровлення, формування здорового способу життя та культурного розвитку дітей; підтримка сімей у підвищенні педагогічної культури батьків та впровадженні гендерного паритету у сфері виховання дітей. У галузі розбудови нової системи соціальної підтримки сімей, охорони материнства і дитинства першочергової ваги набуває підвищення надійності та довгостроковості соціальних гарантій. З огляду на досвід країни з ринковою економікою увійшла в практику змішана система соціального забезпечення, яка включає соціальне страхування та державне фінансування. Різні види страхування бажано застосовувати з урахуванням сімейного стану працівників і кількості неповнолітніх дітей (зокрема, годувальникам дітей надавати пільги) [3].

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім'ї є Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту. Коло органів державної влади, залучених до вивчення проблем української сім'ї досить широке, адже головною метою державної політики підтримки сім'ї є створення умов для виконання нею своїх функцій. На жаль, ні попередні уряди, ні теперішній, не спромоглися впровадити радикальні соціальні, економічні перетворення для забезпечення стійкого довгострокового розвитку країни. Рівень реформаторства слід оцінювати не по нових адміністративних, економічних, соціальних тисках на суспільство, а саме по готовності і спроможності влади до дійсно демократичних економічних змін, а з тим і більш справедливої політики добробуту.

Оскільки сім'я виступає рушійною силою соціально-економічних перетворень країни, новий уряд повинен усвідомити, що провідними у державному впливі мають стати демографічна, економічна та соціокультурна політика стосовно сім'ї; розвиток регіональної політики щодо її підтримки; активізація територіальної громади у створенні умов для забезпечення життєдіяльності сім'ї; формування необхідної системи соціальних послуг відповідно до її потреб.

Економічні проблеми української родини можна розв'язати тільки шляхом удосконалення та оптимізації діяльності всіх органів центральної та місцевої виконавчої влади, до компетенції яких належить забезпечення достатнього рівня життєдіяльності функціонально спроможних сімей та соціальний захист вразливих категорій сімей. Вирішення актуальних проблем української родини повинно відбуватися на засадах соціального партнерства сім'ї та держави, коли держава надає всебічну підтримку сім'ї, а сім'я несе відповідальність за виховання дітей перед державою. Тому важливим аспектом державної соціальної політики стосовно сімей має бути створення сприятливих умов для використання трудового потенціалу родини, підтримка активності працездатного населення, допомога в адаптації різних груп населення до ринкових відносин, залучення до підприємницької діяльності, розвиток малого та середнього бізнесу, розроблення регіональних програм зайнятості населення [3].

Задля вирішення економічних проблем української родини в першу чергу слід:

? забезпечити політичну стабільність у суспільстві;

? подолати спадні тенденції економіки;

? розробити і прийняти антикризову програму по покращенню економічного стану української родини.

Висновки. Очевидно, що роль управління у вирішенні економічних проблем є дуже висока, а тому важливо привернути увагу всіх ланок управління до проблем української родини, спрямувати зусилля органів управління на поліпшення нормативно-правового поля щодо зміцнення економічних основ української сім'ї та забезпечення його реалізації.

Для цього варто врахувати зарубіжний досвід, адаптувати його до українських реалій та розробити державну програму для розв'язання основних економічних проблем. Якщо не вжити системних і термінових заходів щодо забезпечення економічної стабільності у суспільстві, ситуація в Україні може стати катастрофічною.

Литература

1. Від соціального забезпечення до соціальної політики: [Зб. наук. статей] / під ред. Я.А. Жаліла. - К.: "Сантанга", К. :, 2001. - С. 24.

2. Вілівчук О.М. Сім'я як суб'єкт соціального аналізу. - Львів : Каменяр, 1991. - С. 18.

3. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки / Послання Президента Україні до Верховної Ради України. - К. : Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002.

4. Поточні пріоритети соціального реформування в Україні: актуальність в контексті макроекономічного і світового розвитку. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://fppr.org.ua.

5. Результати соціологічного дослідження. Центр Разумкова. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php.

Размещено на Allbest.ru