Проблеми формування та розвитку венчурної діяльності в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Проблеми формування та розвитку венчурної діяльності в економіці України

І.О. Галиця

Анотація

В статті розглянуто об'єктивні та суб'єктивні обставини, що гальмують розвиток венчурної і внутрішньої венчурної діяльності в Україні. Розглянуто приклади діяльності венчурних організацій та фондів.

Аннотация

В статье рассмотрены объективные и субъективные обстоятельства, которые тормозят развитие венчурной и внутренней венчурной деятельности в Украине. Рассмотрены примеры деятельности венчурных организаций и фондов.

Інноваційний розвиток перетворюється на основний шлях забезпечення конкурентоспроможності України. Дане положення в сучасних умовах вже не викликає жодних сумнівів. Тому вкрай необхідно дослідити ефективні форми реалізації інноваційного процесу (одна з них - венчурна діяльність), що є важливим науковим і практичним завданням.

Стаття ґрунтується на працях П. Мороза, О. Зінченко, В. Ільчука, В. Євтушенко, А. Поручника та інших авторів, аналіз яких подано під час викладення її змісту.

В цілому проблеми розвитку венчурної діяльності знайшли відображення у ряді наукових праць [1-5 та інші]. Але на сьогодні день комплексно не узагальнено фактори, що впливають на розвиток венчурної діяльності та внутрішньої венчурної діяльності в Україні. Дана стаття присвячена вивченню саме цих питань.

В економіці України є цілий ряд суб'єктивних і об'єктивних обставин, що суттєво стримують розвиток венчурної діяльності. До об'єктивних факторів можна віднести:

- лише нещодавнє подолання інноваційної кризи;

- обмеженість, а в деяких регіонах просто нерозвиненість інноваційного ринку;

- наявність широких сфер вкладання капіталу, що є значно менш ризиковими, ніж венчурна діяльність;

- недостатня кількість висококваліфікованих менеджерів у сфері венчурної діяльності.

Крім того, є цілий ряд суб'єктивних обставин, що не сприяють розвитку ризикової діяльності:

- недостатнє законодавче врегулювання зазначеної сфери;

- значна обмеженість інфраструктури ризикового підприємництва, яка зараз тільки починає розвиватися;

- недостатня державна підтримка венчурної діяльності;

- часта зміна економіко-правових правил “гри” на внутрішньому ринку.

Так, у звіті про роботу Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) за 2003 рік відзначається, що в сфері венчурного інвестування український бізнес має цілий ряд проблем, зокрема:

· недостатня обізнаність українських підприємців з особливостями ризикового інвестування;

· невелика кількість висококваліфікованих фахівців з венчурних операцій;

· відсутність ґрунтовної оцінки впливу чинного правового поля на діяльність венчурних фондів.

Причому у звіті зазначається, що вирішенню проблем браку інституційного та професійного досвіду в сфері українського венчурного капіталу могло б сприяти вивчення міжнародного досвіду функціонування ринків венчурного капіталу, особливо на початковій стадії, як це має місце в Україні. Для цього УАІБ пропонує залучити досвід та аналітичні доробки Європейської асоціації венчурного бізнесу та провести серію консультативних заходів за участю міжнародних експертів, спрямованих на вирішення зазначених вище питань [4].

Консультативні заходи, які збирається провести УАІБ - це без сумніву корисна справа, яка буде сприяти ознайомленню українських фахівців з особливостями венчурної діяльності за кордоном. Але їх вкрай недостатньо і вони мають винятково інформаційно-допоміжний характер. Разом з тим час вимагає здійснення широкого спектру заходів для активізації венчурної діяльності у вітчизняній економіці, який би включав положення щодо розвитку такої діяльності безпосередньо та її інфраструктури. Це робить нагально необхідним вивчення “больових точок” становлення і функціонування венчурної діяльності в Україні, вплив на які дозволить суттєво її стимулювати. В той же час активізація ризикової діяльності - один з найефективніших механізмів прискорення інноваційного процесу.

Одна з головних умов розвитку венчурної діяльності - наявність достатнього наукового та інноваційного потенціалів. До розпаду адміністративно-командної системи Україна мала значний науково-технологічний потенціал. Достатньо сказати, що за показниками патентної активності національних заявників в 1986 р. Україна займала 4-те місце в світі (після РРФСР, Японії та США) [6, с. 52]. Затяжна економічна криза 1990-х років суттєво вдарила по вітчизняному науковому та інноваційному потенціалу, що проявилося, зокрема, у:

· зниженні його конкурентоздатності на зовнішньому ринку;

· падінні інноваційної активності на внутрішньому ринку;

· суттєвому відтоку кваліфікованих кадрів як із сфери науки в середині країни, так і за кордон;

· суттєвому погіршенні матеріально-технічного, фінансового, кадрового та інформаційного забезпечення наукової та інноваційної сфер;

· несприятливій галузевій структурі розробки та використання інноваційних продуктів [7, с. 50-53; 8, с. 27-28].

Але попри всі втрати, пов'язані з економічною кризою, в Україні залишається потужний науково-технічний потенціал, який може стати фундаментом для розвитку венчурного підприємництва. Кваліфікаційний рівень і наукова цінність теоретичних розробок і практичних інновацій українських вчених має високий економічний і комерційний потенціал. Так, за даними UNIDO (1996р.), вартість тільки офіційно зареєстрованих на патентному ринку України розробок складає близько $80 млрд., що складає всього 15-20% від експертної оцінки вартості незареєстрованих розробок, які є приватною власністю авторів [5].

У вітчизняній економіці на сучасному етапі має місце також таке явище, як розвиток квазівенчурного підприємництва. Воно полягає в тому, що багато фірм декларують себе як венчурні, а на практиці займаються звичайною підприємницькою діяльністю, яка не має ніякого відношення до ризикового підприємництва. Так, основний вид діяльності венчурної компанії AutoTruck - роздрібна та дрібнооптова торгівля автозапчастинами до вантажних автомобілів та поясами передач [9]. В свою чергу, головна сфера діяльності Венчурного об'єднання Taxilux - надання населенню послуг з перевезення легковими ратифікованими таксі [10].

Поки в Україні не існує системи пільг для розвитку дійсно венчурного підприємництва (за аналогією з тими, що функціонують в більшості розвинутих країн), квазівенчурне підприємництво не становить суттєвої загрози. Однак при формуванні зазначеної системи слід детально впорядкувати процедуру надання фірмі статусу венчурної, оскільки його надання буде слугувати підставою для отримання пільг. В разі недотримання цієї умови венчурний капітал може перетворитися на “полігон” для відмивання фінансових ресурсів, отриманих злочинним шляхом.

Попри всі складності та несприятливі фактори, що існують, поряд з функціонуванням квазівенчурного підприємництва в Україні є показові приклади розвитку високоефективного дійсно венчурного підприємництва. До них можна віднести діяльність:

· науково-технічної компанії “Тест”, яка розробляє та виготовляє установки для очищення стічної води;

· науково-технічний центр “Техносистеми”, що виготовляє установки типу “Факел” для обробки рідких розчинів і стічних вод з використанням фізико-хімічних перетворень;

· кооператив “Вторполімермаш”, який зекономив для країни понад 300 млн. дол., випускаючи електронне обладнання. Високоліквідну інноваційну продукцію розробляють та виготовляють також малі підприємства “Арон”, “Пульс”, “Плазмотрон” [3, с. 92].

Але особливо вражаючим прикладом венчурного підприємництва є діяльність київського малого підприємства “Комос”, яке зібрало під своїм дахом півсотні інженерів найвищого класу і створило нові телевізори (за оцінкою преси, навіть кращі за деякі японські зразки). В електронно-променевій трубці цих телевізорів вперше у світі вдалося приблизно на 15-20% знизити напругу, зменшити застосування шкідливих добавок, поліпшити якість зображення. Технічна новація, яка здатна безвідмовно працювати протягом 20 років, викликала велику зацікавленість зарубіжних фірм. Нова електронно-променева трубка пройшла випробування на відомій у світі фірмі “Самсунг”. За п'ятьма параметрами вона переважає кращі зразки світових фірм, за окремими - перевага навіть у 20 разів. Однак поки такі підприємства в Україні нечисленні [3, с. 92, 93].

Суттєво гальмує розвиток венчурного підприємництва в Україні слабка розвиненість як вітчизняного, так і вкрай недостатня присутність іноземного венчурного капіталу. Така ситуація пояснюється декількома обставинами. По-перше, в Україні є багато сфер вкладання фінансових ресурсів, які пов'язані із значно меншим ризиком і дають значно швидше віддачу, ніж венчурне фінансування. По-друге, на мікрорівні української економіки сформувалося економіко-правове середовище, яке характеризується високою нестабільністю, значним податковим тиском, високою криміногенністю, що вкрай негативно позначається на можливостях інвестування в економіку (і особливо ризикового інвестування) [детальніше див.: 11, с. 41-43]. По-третє, вкрай недостатньою є державна підтримка венчурної діяльності суб'єктів господарювання. Хоча в більшості країн, де венчурна діяльність посіла помітні позиції і справляє суттєвий вплив на активізацію інноваційного процесу - це відбулося не в останню чергу за рахунок широкої державної підтримки: законодавчої, фінансової, консалтингової. По-п'яте, в сучасних умовах лише починає створюватись інфраструктура ризикового підприємництва.

Можна навести лише нечисленні приклади дійсно результативного венчурного фінансування в вітчизняній економіці. Київською міськдержадміністрацією розпочато створення системи кредитування малого бізнесу, основною метою якої є забезпечення гарантії перед банком та зменшення відсоткової ставки банку до 7-8% за рахунок погашення з міського бюджету. Позитивним прикладом такої роботи є діяльність київського АТ "Всеукраїнський акціонерний банк", який з липня 1999 року видав кредитів українським підприємствам в рамках програми розвитку малого бізнесу фонду "Євразія" на суму більш ніж $1 млн. Центр розвитку інновацій Міжнародного інституту менеджменту спільно з банком "АЖІО" реалізує програму кредитування інноваційних проектів [5].

В Україні діє декілька венчурних фондів з іноземним капіталом. Найбільш показові з них - Фонд підтримки підприємств у західних Нових незалежних державах та Фонд Євровенчерз Україна. Натомість в економіці вкрай обмежені потужні вітчизняні венчурні інституції, не говорячи вже про їх розгалужену мережу. Разом з тим світовий досвід вчить, що у створенні дійсно ефективного венчурного ринку “першу скрипку” повинен грати вітчизняний капітал, а іноземні фонди виконують допоміжну роль.

Фонд підтримки підприємств у західних Нових незалежних державах, який отримав початковий капітал у розмірі 150 млн. дол. США від Уряду Сполучених Штатів, було створено з метою надання підтримки розвитку малих та середніх приватних підприємств України, Молдови та Білорусі шляхом інвестування капіталу. Більша частина ресурсів фонду призначена для вкладання венчурного капіталу на ранніх стадіях - інвестиції від 1 000 000 дол. США до 8 000 000 дол. США в середні приватні фірми, які працюють у агробізнесі, виробництві будівельних матеріалів та енергетиці. З метою підготовки цих компаній до зростання та забезпечення їх конкурентоспроможності фонд надає капітал, передає "ноу-хау", забезпечує інформаційними системами управління, корпоративним управлінням, надає допомогу у підборі персоналу. Окрім цього, Фонд кредитування малого підприємництва (ФКМП), який діє під керівництвом фонду, надає позики та здійснює фінансування лізингу у розмірі від 10 000 дол. США до 100 000 дол. США малим приватним підприємствам та окремим підприємцям в Україні. ФКМП надає позики головним чином підприємствам, які займаються виробництвом та переробкою сільськогосподарської продукції, та знаходяться у радіусі 200 кілометрів від міст Києва, Львова та Харкова [12].

Фонд Євровенчерз Україна був заснований у 1999 році. Розмір Фонду складає 26 млн. євро, які були надані ЄБРР, ФМО (Голландський Банк Розвитку) та фізичними особами, які є менеджерами фонду. Фонд призначений для інвестування у недержавні підприємства України. Голландський уряд виділив також додаткові кошти для залучення технічної допомоги як для самого фонду, так і для проектів, що інвестуються.

Фонд на 90% фінансується ЄБРР. Інші кошти надаються партнерами та ФМО, якому також надано право безпосереднього інвестування додаткового капіталу паралельно та на тих самих умовах, що інвестує Євровенчерз Україна.

Додаткові кошти Голландського уряду у вигляді технічної допомоги використовуватимуться для утримання структури менеджменту Фонду, а також за рекомендаціями менеджменту фонду для наймання переважно голландських консультантів для проведення передінвестиційної експертизи проектів та надання консультацій проінвестованим компаніям з питань маркетингу, бухгалтерського обліку, інформаційних систем управління та інших організаційних питань [13].

Не отримала необхідного розвитку інфраструктура венчурної діяльності. Крім недостатньої кількості фондів венчурного фінансування практично відсутні спеціальні приватні і державні консалтингові установи в зазначеній галузі, відчувається нестача кваліфікованих спеціалістів із зазначених питань, не розроблено багато нормативних та методичних матеріалів в галузі ризикового фінансування. Тим часом вітчизняні вищі навчальні заклади не тільки не готують „вузьких” спеціалістів відповідного профілю, навіть в свої більшості не включили в програми навчання курси та спецкурси, присвячені ризиковому підприємництву. Хоча останніми роками відбувається певний прорив в галузі розвитку інфраструктури венчурної діяльності на вітчизняному ринку. Лідером у вирішенні цього питання безперечно є Київ.

У Києві набувають розвитку небанківські фінансові установи, які сприяють одержанню кредитів під інноваційні проекти. Впроваджуються інноваційні технології страхування фінансових ризиків, а також ризиків втрати прибутку від аварій при технологічному переозброєнні підприємств. Набуває розвитку мережа технологічних та інноваційних компаній Наприклад, основними продуктами Київської компанії „Техноком-АТ” є створення, розвиток і продаж інновацій у вигляді „Seeds” і „Start Up” компаній. Київський міський бізнес-центр, який створено Головним управлінням підприємництва та регуляторної політики Київської міськдержадміністрації спеціалізуються на підтримці малого бізнесу на початкових етапах (Start Up) його становлення. Відпрацьовується ідея створення віртуального бізнес-інкубатора з використанням мережі Internet [5].

Інтелектуальна власність є основою венчурної діяльності. Але ще 8-10 років тому в Україні та, в тому числі, в Києві неможливо було знайти висококваліфіковані юридичні фірми, які б здійснювали операції з інтелектуальною власністю. Зараз з'явилася ціла низка таких фірм, зокрема: патентно-юридична агенція “Дубинський & Ошарова”, юридична фірма “Коннов і Созановський”, агентство патентних повірених “Веполь”, юридична фірма “Магістр & Партнери” та інші. Названі юридичні та патентні агенції здійснюють операції з інтелектуальною власністю на належному професійному рівні. Однак суттєвим недоліком юридично-патентної інфраструктури є те, що регіонально вона розташована нерівномірно. Переважна частина її установ знаходиться в столиці та найбільш великих містах України.

Особливий інтерес викликає Internet-проект “Інноваційний міст”. Він фактично являє собою в комплексі розширену біржу ідей та інноваційних розробок і консалтинговий центр, які діють у віртуальному Internet-просторі.

Проект створено за підтримки Постійної комісії Київради з питань економічних реформ, розвитку підприємництва, виробничого та наукового потенціалу, Головного управління промислової політики Київської міської держадміністрації та інших установ. Він призначений для інформаційної підтримки науково-дослідної і промислової кооперації суб'єктів господарювання, науково-дослідних та інноваційних структур.

Метою проекту є:

- сприяння виконанню регіональних науково-технічних і інноваційних програм;

- удосконалення інноваційної моделі економічного розвитку;

- комерціалізація високотехнологічних і наукомістких розробок;

- стимулювання інноваційно-технологічного бізнесу.

У проекті сформовано сім баз даних: "Проекти", "Підприємства", "Запити", "Партнери", "Кредити", "Документи" і "Хто є хто". З ними можна працювати в режимі пошуку і перегляду. Кожний суб'єкт, який зацікавлений в здійсненні пошуку партнерів, розміщенні свого проекту, отриманні певної інформації щодо інноваційної діяльності, може зареєструвати свої дані в проекті та отримати в ньому інформацію, яка його цікавить. На 01.06.2004 в базах даних проекту зареєстровано 1365 промислових підприємств та наукових організацій [14].

Говорячи про розвиток венчурної діяльності в Україні, можна констатувати, що в сучасних умовах вона формується під впливом комплексної дії ряду факторів.

1. Економічна криза 1990-х років завдала значного удару по науково-технічному та інноваційному потенціалу України. Але попри всі втрати передостаннього десятиліття він перебуває на досить високому рівні і може стати потужною науково-технологічною базою для пожвавлення інноваційних процесів в країні і широкомасштабного розвитку вітчизняної венчурної діяльності.

2. Поряд з функціонуванням квазівенчурного підприємництва в Україні є приклади розвитку дійсного інноваційного підприємництва, яке дає значні науково-технічні результати і вагомий економічний ефект. Але такі приклади поки не набули масового характеру.

3. Недостатні обсяги венчурної діяльності в Україні, в першу чергу, пов'язані із слабкою розвиненістю інститутів вітчизняного і зарубіжного венчурного капіталу, що пояснюється:

· наявністю в економіці суттєвої кількості сфер, куди капітал можна вкласти із значно меншим ризиком і де він значно швидше окупиться, ніж у венчурній діяльності;

· відсутністю чіткого законодавчого врегулювання і потужної державної підтримки такої діяльності.

Однак, незважаючи на всі складнощі, венчурний капітал в останній період розвивається в Україні, хоча і не високими темпами.

4. В Україні здійснено ряд заходів щодо розвитку інфраструктури венчурної діяльності (консалтингової, патентно-юридичної, інформаційної та іншої). Здебільшого ці проекти мали успіх і привели до непоганих результатів. Але розвиток інфраструктури венчурної діяльності в Україні є недостатнім. Крім того, територіально вона розташована нерівномірно: в основному в столиці та великих містах.

В цілому можна констатувати, що венчурна діяльність в Україні перебуває на початкових стадіях розвитку. Існує багато об'єктивних та суб'єктивних обставин, що гальмують її розширення. Але вона поступово (хоча і не високими темпами) розвивається. Причому цей вид діяльності є вкрай важливим фактором активізації інноваційних процесів в Україні і переходу до інноваційної моделі зростання. І це не випадково, а цілком природно.

Зазначена вище закономірність пояснюється тим, що венчурна діяльність - практично єдиний механізм, який дозволяє подолати протиріччя між необхідністю швидкого впровадження інновацій і високим ризиком цього впровадження. Жодна країна, яка досягла суттєвих успіхів в інноваційній сфері, не змогла обійтися без механізмів венчурної діяльності. Якщо Україна ставить за мету побудувати дійсно результативну модель інноваційного розвитку держави, то вона теж ніяк не зможе обминути механізми ризикової діяльності [15].

Важливим різновидом ризикового підприємництва є внутрішні венчури, загальні основи функціонування яких були описані раніше [15].

В Україні в сучасних умовах внутрішнє венчурне підприємництво робить лише перші кроки, як через загальні обставини, що стримують венчурну діяльність у вітчизняній економіці (про них мова йшла раніше в даній статті), так і через цілий ряд специфічних обставин, які гальмують розвиток внутрішнього венчурного підприємництва.

До названих обставин можна віднести такі. Перш за все на більшості великих вітчизняних підприємств (особливо тих, що виготовляють продукцію високого ступеня переробки та наукомістку продукцію) існують жорсткі адміністративно-командні структури управління з високим ступенем централізації. Зазначені структури не допускають наявності внутрішніх венчурів. Причому вони формувалися щонайменше протягом 50-70 років і в значній кількості секторів економіки фактично вичерпали свій резерв ефективності.

Вищий і середній менеджмент переважної кількості українських великих підприємств формувався в умовах жорсткої планової економіки і відрізняється яскраво вираженою “адміністративно-командною ментальністю”.

Крім того, керівництво більшості великих вітчизняних виробництв:

· не обізнано з перевагами децентралізованої, інноваційно-орієнтованої системи внутрішньофірмового управління;

· не має досвіду застосування зазначеної системи та в її межах внутрішніх венчурів;

· не сформувало кадровий потенціал та інформаційне забезпечення, необхідні для створення внутрішньофірмового ризикового підприємництва.

Більшість великих вітчизняних виробництв на сьогодні слабко інтегровані в світові ринки і недостатньо відчувають тиск цивілізованої міжнародної науково-технологічної конкуренції. Це послаблює їх мотивацію до пошуку і впровадження нових ефективних форм організації інноваційного процесу і, зокрема, внутрішніх венчурів.

Однак, незважаючи на всі складнощі, в Україні є приклади досить успішного внутрішнього венчурного підприємництва. І найбільш яскравий з них - діяльність науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Екомед” (далі НВ ТОВ “Екомед”), який доцільно розглянути детальніше.

Далі наводяться дані, отримані автором з сайту НВ ТОВ “Екомед” [16], а також в процесі інтерв'ювання його співробітників, яке проводилось з 17.01.2005 по 20.01.2005р. в Центральному консультаційному центрі-офісі товариства (м. Київ, проспект Правди, 80-А) та в лікувально-діагностичному центрі (м. Київ, вул. Студентська, 12/14).

Зокрема, було проінтервйовано таких співробітників НВ ТОВ “Екомед”:

· генерального директора - Пилипчука Володимира Сергійовича;

· президента - Пилипчук Марію Владиславівну;

· головного лікаря - Прошу Максима Васильовича;

· лікаря клінічного імунолога - Левандовського Валерія Володимировича.

НВ ТОВ “Екомед” було створено на власні кошти В.С. Пилипчука та М.В. Пилипчука і його робота базується на теоретичних дослідженнях В.С. Пилипчука, які були започатковані ще в середині 1980 років. В діяльність підприємства не було вкладено жодних бюджетних коштів.

Головна суть наукової новизни робіт В.С. Пилипчука полягає в такому. Коли готуються традиційні фітопрепарати, то в їх екстракти потрапляють всі речовини, що є в рослині, з якої готується препарат. Тобто як ті, що справляють позитивний терапевтичний ефект на орган, для лікування якого призначений препарат, так і речовини, що є нейтральними, а також ті, що справляють негативний ефект. В.С. Пилипчук знайшов спосіб, як виділяти з рослини речовини, що є тропними до конкретних клітин людського організму, тобто справляють лікувальний вплив саме на ці клітини. Причому засоби НВ ТОВ “Екомед” складаються з десятків речовин, що є тропними до тих або інших клітин людського організму, або підсилюють дію тропних речовин. Наприклад, фітоконцентрат “Світанок” складається з екстрактів 28 рослин, фітоконцентрат “Лізорм” - з екстрактів 10 рослин, фітоконцентрат “Кордевіт” - з екстрактів 6 рослин, фітоконцентрат “Алергіл” - екстрактів 9 рослин.

Біологічно активні молекули, які добуті з рослинної сировини, діють на рецептори мембран відповідних клітин людського організму, не втручаючись в самі клітини, змушують їх функціонувати у відповідності до фізіологічних норм. Таким чином, спочатку відбувається відновлення нормальної фізіологічної діяльності клітин, потім тканин, а згодом органів і людського організму в цілому.

Фітоконцентрати НВ ТОВ “Екомед” - це принципово нові лікувально-профілактичні засоби, що вигідно відрізняються від усіх існуючих на сьогодні у світі хімічних та натуральних ліків. По-перше, навіть найсучасніші препарати діють лише на прояви хвороби і практично не торкаються причини її виникнення. Навпаки, засоби НВ ТОВ “Екомед” головним чином спрямовані на ліквідацію причин виникнення хвороби, тому діють на організм глибше, повніше і ефективніше. По-друге, лише в засобах НВ ТОВ “Екомед” повністю витримано основний принцип медицини - "не нашкодь”. Вони не тільки не дають побічних дій, а і значно зменшують побічні дії хімічних препаратів. По-третє, лише засоби НВ ТОВ “Екомед” дають можливість відновити функції хворих органів, а саме через їх порушення і страждає хворий. Іншими засобами, навіть найсучаснішими, досягти цього не можливо.

По-четверте, виражений нормалізуючий вплив засобів НВ ТОВ “Екомед” дозволяє однаково успішно використовувати їх як при важких захворюваннях, так і для профілактики хвороб і зміцнення організму, наприклад, дітей. При такому підході дія препаратів буде тим сильнішою, чим більше відхилення функціонування хворого органа від норми. По-п'яте, засоби НВ ТОВ “Екомед” дають можливість значно розширити можливості сучасної медицини в лікуванні найпоширеніших хвороб і в багатьох випадках досягати повного їх виліковування, навіть там, де сучасна медицина лише гальмує їх наростання і тільки зменшує на деякий час їх прояви, наприклад, алергії, гіпертонії та інші серцево-судинні захворювання, гінекологічні розлади, гепатити і т.п. [16].

При цьому слід враховувати, що лікувально-профілактичні засоби НВ ТОВ “Екомед”:

· абсолютно не токсичні і в більшості випадків не викликають звикання за необхідності тривалого застосування;

· при лікуванні хронічних захворювань, де є необхідність тривалої медикаментозної терапії, виявились не тільки більш дієвими, а й значно доступнішими.

В.С. Пилипчук - автор понад 70 наукових праць, більшість з яких використано в практиці. Для впровадження своїх розробок він задіяв понад 40 лабораторій і відділів провідних наукових закладів України. Але в середині 1980 років теоретичні дослідження, на основі яких створені сучасні лікувально-профілактичні засоби фірми НВ ТОВ “Екомед”, не були сприйняті більшістю фахівців. На той час задекларовані В.С. Пилипчуком нові принципи створення сучасних лікувально-профілактичних засобів здавалися нереальними і неможливими в реалізації. Лише в 1994 році, коли вперше було отримано експериментальне підтвердження можливості реалізації цих принципів на практиці, цілий ряд провідних українських вчених зацікавилися науково-дослідними розробками НВ ТОВ “Екомед” [16].

НВ ТОВ “Екомед” складається з трьох основних підсистем:

· науково-дослідної, пов'язаної безпосередньо з розробкою нових лікувально-профілактичних засобів;

· виробничої, тобто виробництва фітоконцентратів;

· лікувальної, тобто здійснення безпосередньо діагностики і лікування засобами НВ ТОВ “Екомед”.

Організаційно-економічний механізм створення нового фітоконцентрату в НВ ТОВ “Екомед” складається з ряду операцій і побудований на принципах діяльності внутрішніх венчурів.

Операція 1. Лікарі НВ ТОВ “Екомед”, які безпосередньо проводять практичне лікування і спілкуються з хворими, визначають напрямки фітоконцентратів, які потрібні для найбільш успішного лікування.

Операція 2. Заявки практикуючих лікарів виносяться на загальні збори НВ ТОВ “Екомед”, де затверджується остаточне рішення про розробку нового лікувально-оздоровчого засобу.

Операція 3. З метою розробки фітоконцентрату створюється робоча група (внутрішній венчур), куди, як правило, входять автор методики, практикуючі лікарі, біолог-фізіолог, фармацевт. В разі потреби в робочу групу можуть залучатися і інші вузькі фахівці, необхідні для виконання завдань, що перед нею стоять. Названа робоча група працює над створенням структури нового препарату, користуючись при цьому послугами власної аналітичної лабораторії.

Операція 4. НВ ТОВ “Екомед” надає всі необхідні матеріально-технічні, фінансові та інформаційні ресурси робочій групі для створення препарату.

Операція 5. Після того як препарат розроблено, він проходить клінічні випробування (згідно з правилами Міністерства охорони здоров'я України), і в разі їх успіху рекомендується до використання з лікувально-оздоровчими цілями.

Необхідно визнати, що застосування такого організаційно-економічного механізму дало вагомі наукові і економічні результати За період 1994-2003 рр. було розроблено, зареєстровано і розпочато серійний випуск 21 лікувально-профілактичного засобу нового покоління. Всі ці засоби розроблені спеціалістами НВ ТОВ “Екомед” і випускаються лише на власному виробництві під авторським наглядом. У виробничому процесі фірми задіяні понад 70 спеціалістів, а технологічним процесом керує один з найвідоміших українських фармацевтів - доктор фармацевтичних наук, професор Гриценко О.М. В 1994-2003 рр. наукові дослідження фірми проводились в кооперації з більш ніж 40 науковими лабораторіями або відділами із 16 провідних науково-дослідних інститутів України [16].

Наскільки дієвими є організаційно-економічні механізми, пов'язані з розробкою фармацевтичних інновацій, що застосовуються у НВ ТОВ “Екомед”, і до яких результатів вони призводять, свідчить історія препарату “Джерело”.

В трьох інформаційних бюлетенях про нововведення в медицині МОЗ України фітоконцентрат “Джерело” рекомендується як ефективний засіб при лікуванні туберкульозу, гепатитів, різних форм грипу і гострих респіраторних захворювань [17, с. 16]. Крім того, він отримав і міжнародне визнання.

У 2004р. в Глазго (Великобританія) проходив Сьомий інтернаціональний конгрес з медикаментозної терапії ВІЛ-інфекції. З 327 статей на конгресі 326 було присвячено антиретровірусній терапії і тільки 1 імунотерапії. Від України була представлена одна робота, що стосувалась використання імуномодулюючого препарату “Джерело” у терапії ВІЛ-інфікованих [18]. Дослідження проводились на базі Луганського центру СНІДу і вразили провідних світових фахівців в даній галузі. Ними доведено, що застосування зазначеного препарату для лікування ВІЛ-інфекцій дозволяє досягти таких ефектів:

· збільшення кількості загальних лімфоцитів, СD-4 клітин та рівня гемоглобіну;

· зниження ризику прогресії ВІЛ-інфекції у СНІД;

· зниження частоти виникнення інфекцій;

· стимуляція загоєння трофічних виразок, переломів.

Слід зауважити, що препарат “Джерело” не токсичний і значно дешевший за препарати антиретровірусної терапії, які зазвичай застосовуються для лікування ВІЛ-інфекції та є токсичними. При цьому, застосування імуномодулятора “Джерело” дало значно кращі клінічні результати, ніж застосування препаратів антиретровірусної терапії, що незаперечно було визнано учасниками конгресу.

Таким чином, внутрішня венчурна діяльність лише формується в економіці України. Але досвід НВ ТОВ “Екомед” переконує, що така форма організації інноваційного процесу має значні перспективи.

Існує багато об'єктивних та суб'єктивних обставин, що гальмують розвиток венчурної і внутрішньої венчурної діяльності в Україні. Але попри всі складнощі ці види діяльності розвиваються в нашій державі. І це повністю закономірно, бо венчурні механізми дозволяють суттєво активізувати інноваційний процес. В статті комплексно узагальнено фактори, що впливають на розвиток венчурної та внутрішньої венчурної діяльності в Україні.

Подальші дослідження в цьому напрямку слід зосередити на розробці ефективних організаційно-економічних механізмів функціонування внутрішніх венчурів.

венчурний криза інноваційний

Література

1 Зінченко О.П., Ільчук В.П., Радзієвська Л.Ф., Євтушенко В.М. Стан розвитку організаційних форм венчурного підприємництва і його інфраструктури в країнах світу та в Україні. - К.: НДІСЕП, 2004. - 80 с.

2 Антонюк Л.Л. Венчурний капітал в системі перехідної економіки України (формування та ефективність функціонування): Автореф. канд.екон.наук. - К.: КНЕУ, 1998. - 14с.

3 Поручник А.М., Антонюк Л.Л. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні. - К.: КНЕУ, 2000. - 172 с.

4 Звіт про роботу УАІБ у 2003 році

5 Зінченко О., Ільчук В. Становлення венчурного фінансування

6 Мороз П. Благосостояние Украины в развитии и активизации изобретательства//Экономика Украины. - 2004. - № 6. - С. 51-56.

7 Галиця І.О. Особливості відтворення та інноваційного процесу в сучасних умовах // Статистика України. - 2001. - № 4. - С. 47-53.

8 Галица И. Творческий потенциал сотрудников - на службу предприятию // Справочник экономиста. - 2004. - № 3. - С. 27-31.

9 Венчурная компания AutoTruck

10 Устав Венчурного объєдинения Taxilux

11 Галиця І. Деякі аспекти економічної політики на сучасному етапі//Економіка Украини. - 2000. - № 4. - С. 40-43.

12 Фонд підтримки підприємств у західних Нових незалежних державах

13 Фонд Євровенчерз Україна

14 Проект “Інноваційний міст”

15 Галиця І.О. Особливості розвитку венчурної діяльності за кордоном // Стаття подана в редакцію.

16 Екомед

17 Гриценко О.М., Пилипчук В.С., Левандовський В.В., Куцина Г.О. Застосування засобів НВО “Екомед” при різних захворюваннях. - 3-те вид. - К.: Екомед, 2004. - 32 с.

18 Застосування нового імуномодулятора при лікуванні ВІЛ-інфекованих // Матеріали VІІ міжнародного конгресу по медикаментозній терапії ВІЛ-інфікованих. 14-18 листопада 2004р., м. Глазго, Об'єднане королівство, публікація Р224, - С. 73.

Размещено на Allbest.ru