Особливості визначення ефективності використання ресурсів на підприємстві в умовах перехідної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

128

Механізм регулювання економіки, 2008, № 3, Т. 2

Особливості визначення ефективності використання ресурсів на підприємстві в умовах перехідної економіки

Л.М. Таранюк, А.І. Шаповал

У даній статті розглянуті основні теоретичні аспекти дослідження та виміру ефективного використання ресурсів підприємств перехідної економіки у ході їх господарської діяльності. Основна увага приділена визначенню поняття ефективного використання ресурсів, розглянуті основні концептуальні методики визначення ефективності. Авторами статті запропоновані інтегральні показники, які більш повною мірою характеризують ефективність використання ресурсів на підприємстві.

Л.Н. Таранюк, А.И. Шаповал. Особенности определения эффективности использования ресурсов на предприятии в условиях переходной экономики

В данной статье рассмотрены основные теоретические аспекты исследования и измерения эффективного использования ресурсов предприятий в переходной экономике в ходе их хозяйственной деятельности. Основное внимание уделено определению понятия эффективного использования ресурсов, рассмотрены основные концептуальные методики определения эффективности. Авторами статьи предложены интегральные показатели, которые в более полной мере характеризуют эффективность использования ресурсов на предприятии.

Постановка проблеми. Аналіз досліджень та публікацій

В сучасних умовах функціонування економіки досить важливим і першорядним є вирішення завдань забезпечення підприємств необхідними ресурсами у достатній кількості та ефективне їх використання у процесі виробництва. Особливо гостро ці питання постають при урахуванні вичерпності деяких видів ресурсів у контексті глобалізації та розширення виробництва. Проблеми, які повинні зараз вирішувати підприємства, не завжди можна віднести до проблем, які створені за рахунок зовнішніх факторів. Зміни в економіці і особливо у співвідношенні цін виявляють слабкі місця у самому підприємстві як у виробничій системі. Централізований розподіл ресурсів і результатів виробництва за радянської економіки сприяв накопиченню ресурсів, які не використовувалися найкращим способом. Підприємства звикли працювати, не приділяючи уваги економічній ефективності своєї виробничої системи. Пріоритетними були технологічні задачі, а економічні цілі практично були поза увагою, що і призвело до створення систем виробництва з дуже високими затратами. В умовах же ринкової економіки відчутне жорстке закріплення споживачів за виробниками, немає твердих цін і державних гарантій на певні види ресурсів. Саме тому в умовах конкуренції всі підприємства зобов'язані постійно підвищувати свою продуктивність за рахунок усіх наявних засобів виробництва та ресурсів, збільшувати ефект від використовуваних ресурсів і поточних витрат.

Ефективність використання ресурсів підприємства залежить від таких факторів, як НТП і впровадження його досягнень у виробництво, удосконалення організації виробництва, підвищення якості продукції, вдосконалення планування і підвищення автоматизації виробництва, оптимізація поточних витрат, вдосконалення маркетингової стратегії та ін.

Зараз в економічній літературі робляться спроби розроблення нових підходів до визначення ефективності, які перетворять розрахунок економічної ефективності із формальної господарської процедури в життєву необхідність. Визначення ефективності використання певного виду ресурсу в першу чергу залежить від класифікації усіх наявних ресурсів на підприємстві. Серед теоретичних публікацій вітчизняних вчених слід відмітити І.М. Бойчик, О.І. Волков, С.Ф. Покропивного, Л.Г. Мельника, також серед зарубіжних авторів слід виділити таких як: Горфінкель В.Я, Швандар В.А., Вайцзеккер фон. Е., Ловінс Е.В., Ловінс Л.Х.

Постановка задачі

Метою даної статті є розгляд понятійної категорії ефективності в контексті підвищення економічного використання ресурсів підприємства у ході виробничого процесу.

Основні задачі які поставлені автором статті:

- ознайомитися з теоретичними основами класифікації чинників та ресурсів виробництва;

- розглянути поняття економічної ефективності використання ресурсів;

- проаналізувати ефективність використання основних видів ресурсів у ході виробничого процесу;

- відобразити проблемні аспекти визначення ефективного використання ресурсів; ефективність ресурс перехідний економіка

- розглянути особливості та інструментарій ефективного використання ресурсів на прикладі використання біопалива;

- зробити відповідні висновки.

Результати дослідження

Ще за часів класичної політекономії К.Р. Макконел і С.Л. Брю виділяли у своїй праці «Економікс» два основні фундаментальні принципи, які утворюють основу в економіці і, по суті, охоплюють всю проблему економії ресурсів та ефективного використання. З одного боку, матеріальні потреби суспільства, тобто матеріальні потреби його індивідів і інститутів буквально безмежні або невичерпні. З іншого боку, економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг, обмежені або рідкісні. Під поняттям «економічні ресурси» розуміються всі природні, людські і вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Все це включає велике коло об'єктів: фабричні і сільськогосподарські будови, різне устаткування, інструменти, машини, використовувані у виробництві промислових товарів і продуктів сільського господарства; різноманітні засоби транспорту і зв'язку; незліченні види праці; нарешті, останнє, але не менш важливе, - землю і всілякі корисні копалини. Абсолютно очевидно, що виникає необхідність у простій класифікації цих ресурсів, з метою подальшого визначення ефективності їх використання. Автори поділяють їх на такі категорії: матеріальні ресурси - земля або сировинні матеріали і капітал; людські ресурси - праця і підприємницька здатність. Це найбільш згрупована класифікація ресурсів, використовуваних у процесі виробництва.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання ресурсів за певний період часу. Родовою ознакою ефективності може служити необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Суттєва характеристика ефективності виробництва знаходить відображення у загальній методології її визначення, математично формалізована форма якої має вигляд

(1)

З метою спрощення визначення ефективності у ході господарської діяльності у більшості авторів застосовуються три основних блоки ресурсів: персонал(робоча сила), засоби праці та предмети праці.

Визначаючи ефективність, можна розрізняти кінцевий результат процесу виробництва і кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства. Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, другий включає не лише кількісні, але й охоплює споживчу вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності ? прибуток.[1]

Підвищення ефективності виробництва може досягатись як за рахунок економії витрат, так і шляхом кращого використання діючого капіталу і нових вкладень у капітал. Отже, збільшення ефективності ? це багатостороннє урівноважене підвищення інтенсивності господарської діяльності підприємства одночасно у багатьох його секторах, сторонах і аспектах.[2]

Л.М. Таранюк, А.І. Шаповал. Особливості визначення ефективності використання ресурсів на підприємстві в умовах перехідної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

128

Механізм регулювання економіки, 2008, № 3, Т. 2

Рис. 1. Схема формування результатів і ефективності виробництва

Щоб визначити ефективність використання всіх наявних ресурсів виробництва, необхідно проаналізувати всі наявні активи та ступінь їх використання.

При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватися певних принципів, до яких можна віднести:

- тісний взаємозв'язок критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва;

- відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються у виробництві;

- можливість застосування показників ефективності для прийняття менеджерських рішень на різних рівнях виробництва;

- виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва того чи іншого виду діяльності підприємства.

Практичне використання системи показників економічної ефективності підприємств передбачає:

- орієнтацію підприємств на інтенсивний шлях розвитку і досягнення більш високого рівня ефективності в динаміці;

- виявлення резервів подальшого удосконалення господарської діяльності підприємств на основі впровадження досягнень НТП;

- створення діючого механізму підвищення ефективності.

Як узагальнюючі показники ефективності використання ресурсів підприємств необхідно використовувати відношення обсягу реалізованої продукції чи ефекту у вигляді прибутку до сукупної величини ресурсів, що включає середньорічну вартість основних і оборотних засобів до загальної суми витрат виробництва.

Розрахунок цих показників проводиться за такими схемами:

Про застосовувані ресурси.

(2)

де Фе і Фе' ? обернені показники, що відображають фондоємність;

Еп ? ефективність господарської діяльності підприємства;

Рп ? реалізована продукція;

П ? прибуток.

Про споживані ресурси (затрати)

(3)

де Фе і Фе' ? величина витрат на 1 грн реалізованої продукції і на 1 грн отриманого прибутку;

К ? сукупна величина прибутку;

Вв ? витрати виробництва.

У даному випадку кожен із показників відображає ступінь використання всього капіталу чи споживаних ресурсів, виходячи з досягнутих кінцевих результатів. Зміни величини ефективності сукупного капіталу дозволяють оцінити, як йдуть справи в основному виробництві підприємства. За його динамікою необхідно приймати рішення про доцільність вкладення капіталу в ту чи іншу сферу діяльності. Для того щоб довести, що величина ефективності капіталу відображає вплив багатьох факторів, розглянемо взаємозв'язок найголовніших показників ефективності виробництва.

І. ; (4)

ІІ. ; (5)

ІІІ.; (6)

ІV. , (7)

де Еп' ? узагальнюючий показник ефективності;

Еп ? ефективність господарської діяльності підприємства;

П ? прибуток;

Вв ? витрати виробництва;

Рп ? обсяг реалізованої продукції;

? середньоспискова чисельність робітників;

К ? капітал.

Таким чином, ефективність витрат ресурсів (рентабельність) дорівнює витратам на 1 грн реалізованої продукції, помноженим на продуктивність праці робітників і поділеним на фондоозброєність праці робітників.

На основі цих формул можна розрахувати, як вплинула зміна кожної із складових на зміну показника ефективності у звітному періоді в порівнянні із попереднім роком. Беручи за базу дані попереднього періоду і послідовно дані звітного року, можна зробити ці розрахунки. Заміняючи один показник попереднього року на відповідний у звітному році робиться розрахунок величини ефективності, потім беруть інший показник і знову роблять розрахунок і т.п. У кінці методом різниць визначають вплив кожного з економічних показників на ефективність.

Показники ефективності використання робочої сили визначаються як відношення обсягу реалізованої продукції (обсягу випущеної продукції) чи ефекту у вигляді прибутку з середньорічною чисельністю робітників чи сумою витрат на оплату праці всіх робітників. Для більш глибокого вивчення тенденцій зміни цього показника в динаміці необхідно проаналізувати частку витрат на зарплату в сукупних витратах (повній собівартості), частку приросту обсягу реалізованої продукції за рахунок підвищення продуктивності праці і зміни чисельності робітників, співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої зарплати. При вивченні всіх цих показників необхідно виявляти причини їх змін і робити конкретні розрахунки впливу на ефективність змін кожного з показників.

Показники ефективності використання оборотних засобів визначаються за тією самою методикою і передбачають розрахунок обсягу реалізованої продукції на 1 грн оборотних засобів і оборотність оборотних засобів у днях, що розраховується як відношення середньорічної вартості оборотних засобів до одноденного обороту з реалізації продукції.

Показники ефективності основних фондів включають фондовіддачу у вигляді обсягу реалізованої продукції на 1 грн. середньорічної вартості основних фондів, фондоозброєність, яка розраховується як середня величина основних фондів у розрахунку на одного середньоспискового робітника. При вивченні показників цієї групи потрібно враховувати ступінь використання передової технології, структуру основних фондів, питому вагу активної частини основних фондів у загальній їх вартості.

На кожному підприємстві глибоко вивчають показники, що характеризують ефективність витрат на здійснення господарської діяльності: виробнича і повна собівартість, їх частка в ціні продукції, обсяг реалізованої продукції на 1 грн витрат тощо.

Велике значення мають і показники ефективності використання ресурсів, розраховані на основі прибутку. Мова йде про показники рентабельності, які визначаються відношенням прибутку з усіма чи окремими видами ресурсів чи витрат.

Дана система показників ефективності не означає, що з метою всебічної оцінки результатів виробничої і комерційної діяльності підприємства не можуть бути використані додаткові специфічні показники, які не увійшли до наведеної системи. Проблема ефективності має велику кількість аспектів, і тому різні показники і в різних співвідношеннях можуть бути використані як з метою відносної ефективності окремих господарських рішень підприємства, так і з метою пошуку напрямків мотивації і стимулювання використання резервів зростання ефективності виробництва. Аналіз окремих показників ефективності використання ресурсів підприємства, вивчення впливу на їх розмір окремих чинників дає змогу розробити найоптимальніші параметри функціонування підприємства як системи [3].

У ході проведення аналізу господарської діяльності показники фондовіддачі і рентабельності основних фондів характеризують різні сторони ефективності їх використання ? відповідно кількісну і якісну. При цьому кожен із них може змінюватися в різних напрямках. На одних підприємствах можуть мати місце порівняно високі показники фондовіддачі і низькі показники рентабельності основних фондів, по інших, навпаки, ? порівняно високі показники рентабельності і низькі ? фондовіддачі, що ускладнює загальну оцінку ефективності використання основних фондів при проведенні порівняльного аналізу. В зв'язку з цим загальна оцінка ефективності використання основних фондів підприємства може бути проведена на основі комплексного, інтегрального, показника ефективності.

Комплексний (інтегральний) показник фондовіддачі розраховується шляхом визначення кореня квадратного з добутку фондовіддачі і рентабельності основних фондів, тобто знаходиться середнє геометричнє з названих показників за формулою

, (8)

де ФВ ? показник фондовіддачі;

ФР ? показник рентабельності.

Цей показник відображає умовний середній рівень узагальнюючого економічного ефекту (результату) у вигляді обсягу виробленої продукції і прибутку, які припадають на кожну гривню засобів, вкладених в основні виробничі фонди. З його допомогою можна виявити загальні тенденції у зміні рівня ефективності використання основних фондів за періодами і в динаміці конкретно взятого підприємства, дослідити ефективність основних фондів окремих підприємств при проведенні порівняльного аналізу.

Можливість застосування цього показника сприймається неоднозначно. На думку А.М. Фрідмана, зведення різнопорядкових величин, показників різного роду, в даному випадку фондовіддачі і рентабельності основних фондів, не має економічного змісту. Кожен з цих показників має самостійне значення і повинен досліджуватися разом з конкретними умовами їх формування [4]. Але такий підхід дозволяє більш комплексно оцінити стан ефективності використання основних фондів і намітити обґрунтовані напрямки подальшого розвитку і покращання матеріально-технічної бази.

Проаналізуємо ефективність використання біоресурсів щодо впровадження інструментарію, спрямованого на збільшення попиту на них.

Виробництво і споживання біопалива зростає у всьому світі протягом останніх 15 років, а тому ринок біопалива став розвиватися досить динамічно. Однак скрізь, крім Бразилії, біопаливо складає малу частку загальної потреби у паливі і досягло незначного проникнення на ринок (для ЄС це 1,4% від спожитого палива). Незважаючи на певні успіхи у розвитку енергії з відновлюваних джерел в цілому та біопалива зокрема, фінансування під такі проекти отримати досить непросто. Саме уряд має стимулювати поглиблення досліджень стосовно біопалива та інших видів енергії з відновлюваних джерел. Прикладом цього в Україні став указ Президента «Про заходи щодо розвитку виробництва палива з біологічної сировини». У міру зростання цих ринків науково-дослідною роботою починають займатись і приватні фірми, іноді не менш успішно, ніж інститути. Крім того, багато технологій є комерційно нежиттєздатними, але пропонують значний потенціал зменшення викидів СО2 (наприклад, біодизель та біоетанол на основі газифікації), тож саме подальші дослідження можуть здешевити такі технології.

Можна виокремити три групи інструментів, які сприяють збільшенню попиту на біопаливо в Україні.

1. Збільшення ролі інформації та освіти, дослідницькі роботи, підвищення обізнаності як споживачів, так і виробників:

сприяння впровадженню технологій виробництва біопалива другого покоління, для якого сировина є дешевшою, а технології виробництва вважаються більш сприятливими для довкілля;

НДКР цей механізм є прийнятним для тих джерел, які не можуть поширитися завдяки своїм визначним комерційним властивостям. Цей спосіб застосовується для періодів будь-якої тривалості і впливає на енергетичні ринки непрямо через збільшення інвестицій чи виробничих витрат. Демонстраційні проекти проводяться за рахунок інвестицій і відслідковують попит;

зростання громадської обізнаності можливо досягти шляхом проведення освітніх програм на всіх рівнях системи освіти гарним, прикладом освітньої програми можна вважати американську програму «Освітня програма з біодизельного палива», що почалась у 2002 році. Дослідження показало, що завдяки програмі зросла обізнаність громадськості щодо біодизелю з 27% у серпні 2004 року до 41% у грудні 2005.

2. Впровадження «енергетичних» податків на викопне паливо та екологічних стандартів і вимог (таких, як баланс СО2); екологічне маркування; фінансові оцінки ризику навколишнього середовища:

розроблення системи стандартів якості, яка б узаконювала торгівлю біопаливом, оскільки зараз український ринок біопалива розвивається «сам по собі» - так, ТОВ «Біоенергетична компанія» (м. Київ) почало продавати біобензин без відповідних сертифікатів якості палива в Київській, Одеській та Дніпропетровській областях на 6 заправних станціях (паливо БІО-100 відповідає марці бензину А-98);

розширення стандартів біопалива для того, щоб можна було використовувати більше видів рослинних олій для виробництва біодизелю і щоб можна було замінити метанол на етанол у виробництві біоетанолу;

створення довгострокової політики, яка б уможливлювала міжнародну торгівлю біопаливом (серед інших заходів це передбачає зняття торговельних обмежень, перегляд вимог СОТ, уніфіковану систему сертифікації, прийняття соціальних та екологічних стандартів);

звільнення від сплати певних видів податків чи зменшення їх ставки в ЄС є важливим інструментом, що сприяє використанню біопалива, зокрема, у транспортних засобах великої вантажопідйомності.

3. Прямий вплив (наприклад, через вимоги домішування):

встановлення політики з досягнення певних показників-зобов'язань зі споживання біопалива в середньо- та довгостроковому періоді, що залучить довгострокові інвестиції в галузь. В ЄС ці вимоги були встановлені на рівні 2% частки ринку у 2005 році - 5,75% у 2010 та 10% - у 2020 роках. У 2005 показник 2% не було досягнуто (сума зобов'язань усіх держав-учасниць склала 1,4%), і Єврокомісія почала розслідування семи справ щодо країн, які встановили занизькі зобов'язання. Ці показники поки що складно досягнути, але для уможливлення цього держави-учасниці запровадили звільнення від податку на викопне паливо, а також використання потужностей (землі, робочої сили) нових членів ЄС та шляхом міжнародної торгівлі;

впровадження програм зі зменшення вартості біопалива для кінцевого споживача, що можливо шляхом авансового/попереднього зменшення вартості (через субсидії та знижки); зменшення капітальних витрат після придбання біопалива (через зниження податків); надання пільгових позик; зменшення витрат шляхом оптової закупівлі. Такі програми діють у деяких країнах ЄС, США, Індії, Таїланді;

використання можливості урядових закупівель. Урядові закупівлі транспортних засобів та біопалива для них могли б значно збільшити попит на біопаливо; поступово можна перевести увесь арсенал транспортних засобів на біопаливо (крім військового транспорту);

співпраця з автовиробниками та прийняття переліку транспортних засобів, які надають гарантію на комплектуючі автомобілів, що використовують біопаливо. Зниження вартості автомобілів, що використовують біопаливо. Для власників таких транспортних засобів може бути знижена вартість паркування автомобілів.

Стимулювання попиту на біопаливо є важливим через можливість збільшення його виробництва та споживання, тобто задоволення цього попиту. Зростання попиту спричиняє зростання кількості проектів, обмін інформацією та досвідом між виробниками та споживачами.

Висновки

1. Розглядаючи понятійні категорії ефективності в контексті підвищення економічного використання ресурсів, слід зазначити, що встановити однозначний критерій ефективності неможливо. Питання різноманітності та класифікацій ресурсів не дозволяє встановити однозначний критерій ефективності.

2. Застосування конкретної методики дослідження залежить від характеру процесу виробництва товарів і благ. Залежно від цього процесу ресурсом можуть бути як ресурси-блага, які використовуються у виробництві, так і ресурси-продукти, які вже створені.

3. Економічною ефективністю використання будь-яких ресурсів взагалі є зміна кінцевих результатів виробництва продукту чи блага. Найголовнішим економічним результатом ринкової діяльності підприємства з урахуванням довготривалої перспективи його розвитку є отримання максимального прибутку на вкладений капітал. Співвідношення прибутку і витрат стає вихідною основою для реального підвищення ефективності виробництва.

4. У ході виробничого процесу факторами, які визначають зміни в рівні економічної ефективності є перш за все підвищення продуктивності праці, покращання використання виробничих потужностей, збільшення віддачі вкладеного капіталу, підвищення рентабельності продукції, виробничих фондів. Інструментарій показників, які використовуються, залежить від особливостей виробничого процесу на підприємстві.

5. Проблемним аспектом визначення загальної ефективності використання ресурсів залишається інтегрування окремих показників ефективності у цілісний інтегральний показник, який відображає загальний стан використання ресурсів.

Литература

1. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия / Г. В. Савицкая. ? Мн. : ИП “Экоперспектива”, 1998.

2. Волков О. И. Экономика предприятия / О. И. Волков. - М. : ИНФРА-М., М., 1999.

3. Демченко В. С. Системный анализ деятельности предприятий / В. С. Демченко, В. Н. Милета. - М. : Финансы и статистика, 1999.

4. Фридман А. М. Как развиваться кооперативной торговле / А. М. Фридман. - М. : Экономика, 1998.

5. Вайцзеккер фон. Э. Фактор четыре. Затрат-половина, отдача - двойная / Вайцзеккер фон. Э., Э. В. Ловинс, Л. Х. Ловинс. - М. : Изд-во Academia, 2000.

6. www.biobased.oce.usda.gov

7. Чібіскова Г. Стимулювання попиту на біопаливо / Г. Чібіскова // Теорія і практика ринків. - 2007. - № 1. - С. 95.

Размещено на Allbest.ru