Інвестиційне макросередовище

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інвестиційне макросередовище

Розглядаються питання формування інвестиційного середовища України в сучасних умова. Досліджуються елементи, структура та функції інвестиційного середовища, як системи. Визначаються загальні та спеціальні фактори впливу на формування інвестиційного макросередовища.

Для вивчення тенденцій щодо формування та зміни інвестиційного макросередовища необхідні дослідження та визначення впливу чинників (політичних, соціальних, економічних, технологічних та інформаційних) на діяльність суб'єкта господарювання. Інвестиційне середовище потребує системного підходу для його аналізу на макро- та мікроекономічному рівнях.

Проблеми формування інвестиційного середовища та державного регулювання інвестиційного процесу розглядали провідні вчені та спеціалісти, а саме О.А. Пересада, І.М. Крупка, С.В. Захарін, О.Є. Кузьмін, А.А. Даниленко. Незважаючи на значну кількість робіт, окремі питання розвитку інвестиційного ринку України з урахуванням формування інвестиційного макросередовища на сучасному етапі розроблені недостатньо. Сьогодення потребує системного підходу до формування та використання інвестиційного потенціалу на усіх рівнях: держава-галузь-регіон-підприємство у взаємозв'язку з поліпшенням інвестиційного макросередовища й насамперед для залучення і ефективного використання вітчизняних й особливо іноземних інвестицій.

Мета статті - це систематизація та узагальнення точок зору вчених, фахівців, вітчизняного, зазарубіжного та власного досвіду щодо формування інвестиційного макросередовища як системи, визначення загальних та спеціальних факторів й впливу основних складових на цей процес для збільшення обсягів залучення та ефективного використання інвестицій. У процесі дослідження та аналізу були використані такі наукові методи: логічного узагальнення, аналітичного, порівняльного, системного підходу, зіставлення та графічний.

Інвестиційному макросередовищу як системі притаманна наявність взаємозв'язаних елементів, відповідна структура та ієрархія, що функціонують при певній організації. Аналіз інвестиційного макросередовища підприємства дає можливість визначити вплив основних складових, які запропоновані І.М. Крупкою [8]. На підставі досліджень та аналізу літературних джерел й точок зору фахівців [4-8,14], досвіду пропонується узагальнена характеристика цієї системи (рис. 1).

Визначальною складовою в цій системі є економічна підсистема. Для економічної складової характерно: конкуренція чи монополізація економіки в цілому, галузей і підприємств; свобода підприємництва; наявність ринку науково-технологічних розробок; ресурсна та інформаційна база. Економічна складова як підсистема інвестиційного макросередовища, на нашу думку, включає підсистеми нижчого рівня: інвестиційну; інноваційну; податково-бюджетну; кредитно-грошову; цінову; фінансово-кредитну; банківську тощо.

Особливу увагу слід звернути на підхід автора [8] щодо виокремлення та підпорядкування трьох підсередовищ (ресурсне, ринково-конкурентне та ринково-державне) на підставі значущості й важливості відносно інвестиційного макросередовища. На нашу думку, вони є визначальними не тільки для економічної складової, на що звертає увагу Крупка І.М. [8], але і до усіх складових інвестиційного макросередовища.

Ресурсне підсередовище виконує одну з найголовніших задач і самого інвестиційного макросередовища в цілому, і його підсистем і тому це потребує особливої уваги. Насамперед мова йде про природні ресурси, капітал та кадровий потенціал [12,14]. Без наявності та необхідного обсягу ресурсів неможливо здійснювати будь-яку діяльність, і насамперед інвестиційну. Оновлення виробничого потенціалу та впровадження новітньої техніки й технології потребує значних коштів [5]. Цей фактор суттєво впливає на інвестиційне макросередовище і рекомендується проводити аналіз та обґрунтування у такій послідовності [5,6]: 1. визначення загального обсягу фінансових коштів; 2. аналіз усіх можливих джерел інвестиційних ресурсів (власні, залучені й позикові); 3. оптимізація цих джерел для забезпечення ефективності їх використання на усіх рівнях інвестиційної діяльності (держава, галузь, регіон, підприємство). Обсяг капіталу та впровадження новітньої технології є основним фактором економічної стабільності та зростання будь-якої країни. Це підтверджує світовий досвід та досягнення розвинених країн, таких, як Японія, Швеція, Франція, США, Великобританія [8,14]. Аналіз, оцінка (об'єктивно-суб'єктивна) та прогнозування потребують відповідного інформаційного забезпечення, і сьогодні зросли вимоги до наявності, якості та обсягу інформації. На нашу думку, інформаційна складова стала своєрідним інформаційним ресурсом як для усього інвестиційного макросередовища, так і для окремих складових цієї системи. У розвинутих країнах інформація перетворилася у самостійну галузь підприємництва. В умовах транзитивної економіки в Україні наявність інформації відіграє важливу роль і є основою для обґрунтування доцільності прийняття управлінського рішення [3,8,14] на усіх рівнях, і тому необхідно створити ефективну систему інформаційного забезпечення економіки. Тільки використання арсеналу інформаційних заходів щодо сприяння та стимулювання інвестиційної діяльності дозволить значно поліпшити стан інвестиційного макросередовища в Україні [1,8,14] і національної економіки в цілому.

Ринково-конкурентне підсередовище потребує систематично визначати вплив змінних та непередбачуваних факторів, які впливають на діяльність суб'єктів господарювання в умовах ринку (інфляція, зростання цін, платоспроможність та ін.) та приймати певні рішення в рамках чинного законодавства. Конкуренція пов'язана з реальним станом економіки, і конкурентна поведінка передбачає, що ринок цілком визначає параметри поведінки суб'єктів господарювання й забезпечує досягнення стабільної рівноваги. Для економічної діяльності є такі сфери, які краще саморегулюються ринком, але є й такі, де державне регулювання має безперечні переваги [13, 14].

Ринково-державне підсередовище ґрунтується на узгодженості підприємництва й державного регулювання важелями за допомогою механізму стимулювання (податкова, кредитна, амортизаційна, бюджетна, грошово-кредитна, банківська, інвестиційно-інноваційна тощо) та заохочення залучати ресурси для підвищення інвестиційної активності суб'єктів господарювання й інвестиційного макросередовища в цілому. Сучасний стан виробничого потенціалу та національної економіки в цілому потребує впровадження інноваційної моделі розвитку і це необхідно здійснювати поступово на основі визначених пріоритетних напрямів розвитку економіки та науково-технологічних розробок за участю держави й координуючих органів[5-7, 14].

Правовий захист і гарантії суб'єктів господарювання може бути досягнуто тільки за наявності відповідної законодавчо-нормативної бази та діючого ефективного механізму забезпечення цих гарантій. Усе це потребує системи моніторингу з боку держави для забезпечення реального ефективного діючого механізму дотримання законодавчо-нормативної бази щодо прав інвесторів на території України та за її межами. Особливо це стосується інвестиційної діяльності, а тому необхідно змінювати довіру до країни й інвестиційний імідж держави. Дослідження політичної складової потребує уваги до програм різних партійних структур та заходів з їх впровадження [8, 14].

Законодавчо-нормативна база в Україні не відповідає міжнародним стандартам, і це головна перешкода для залучення інвестицій. На думку фахівців [5, 6, 8, 14], інвестиційна привабливість України значною мірою залежить від макро- і мікропоказників [1, 5, 6, 8] і від її іміджу [1, 8, 9, 14] на міжнародному рівні.

Заходи інвестиційно-інноваційного характеру та їх впровадження на підприємствах повинні відповідати вимогам забезпечення екологічної безпеки на будь-якому рівні (держава-галузь-регіон-підприємство), і ця проблема має міжнародний характер.

В умовах транзитивної економіки соціальна та демографічна складові потребують першочергового вирішення ряду питань в Україні. Платоспроможність, значне розшарування верств населення та його соціальна структура, розрив у розмірах заробітної плати, економічні свободи, відсутність ефективної пенсійної, соціальної системи захисту та медичної допомоги негативно впливають на імідж країни, можливості суб'єктів господарювання реалізувати продукцію (роботи чи послуги) і в цілому на інвестиційне макросередовище країни.

Кожна окрема складова системи забезпечує ефективність функціонування не тільки самої складової, але і всієї системи - інвестиційного макросередовища. Для інвестиційного макросередовища України в цілому та окремо для кожної її складової необхідна відповідна законодавчо-нормативна база для забезпечення ефективного правового регулювання, захисту й гарантій (підсистеми - законодавства, регулювання, захисна) як юридичним, так і фізичним особам.

Правове регулювання інвестиційної діяльності. Сприятливість інвестиційного середовища як для інвесторів, так і для бізнесу в цілому виявиться насамперед через збільшення обсягів інвестицій та забезпечення: 1). ефективного використання інвестицій і для інвестора, і для економіки в цілому; 2). реінвестування іноземних інвестицій; 3).передбачуваності, перспективності підприємця та зацікавленості у розширенні сфери діяльності [2, 3, 11, 14]. Важливим орієнтиром для залучення іноземних інвесторів є внутрішні інвестиції, саме вони є головною умовою економічного зростання та підвищення добробуту населення. Іноземні інвестори будуть масово інвестувати туди, де вбачають насамперед ефективність вкладання капіталу вітчизняними інвесторами [2, 5, 6, 14].

Усі суб'єкти підприємницької діяльності при сприятливому інвестиційному макросередовищі будуть мати змогу реалізувати потенційні можливості в рамках чіткого, зрозумілого та прозорого законодавчого простору. Сьогодні Україна має понад 150 законодавчо-нормативних актів щодо регулювання та здійснення інвестиційної діяльності на усіх рівнях, але вона має значну кількість недоліків. Законодавство з питань діяльності іноземних інвесторів за роки незалежності України змінювалося близько десяти разів, що негативно впливало на інвестиційне середовище та імідж України в цілому як ділового партнера [2, 14]. Відкриті, прозорі, чіткі та сприятливі умови діяльності будь-якого суб'єкта господарювання незалежно від форми власності, розмірів підприємства, сфери діяльності, розміру статутного капіталу, організаційно-правової форми господарювання - основа створення стимулюючих умов у інвестиційному середовищі для впровадження інвестицій та збільшення обсягів інвестиційних ресурсів. Значна кількість авторів та підприємців [2, 11, 14] надають перевагу сталості, простоті та чіткості законодавчо-нормативної бази (правовій) у порівнянні з перевагами щодо надання податкових пільг та фінансових стимулів чи підтримки. Законодавча нестабільність [2, 7, 10, 11, 14] перешкоджає залученню довгострокових прямих іноземних й вітчизняних інвестицій у стратегічно важливі галузі національної економіки.

Аналіз правових норм, які регулюють інвестиційну діяльність й оподаткування підприємств, свідчить, що діючі законодавчі-нормативні акти певною мірою перешкоджають активізації притоку капіталів в економіку країни, і не стимулює впровадження нового обладнання й новітньої технології. Автори [2, 5-7, 9, 11, 14] зазначають, що система інвестиційного права в Україні має такі недоліки: відсутність чіткого діючого механізму виконання законодавчо-нормативних актів; суперечливість, неоднозначність, плутанина в існуючому законодавстві призводить до невиконання, зловживання та порушення; відсутність чіткого механізму взаємовідносин між існуючими складовими інвестиційної інфраструктури. На підставі вищерозглянутого можна відмітити необхідність удосконалення правового регулювання інвестиційної діяльності, усунення недоліків щодо збільшення обсягів вітчизняних й іноземних інвестицій та ефективність їх використання.

Становлення та розвиток інвестиційного ринку в Україні відбувається досить суперечливо й складно, що пояснюється структурними деформаціями розвитку економіки взагалі й інвестиційної сфери зокрема, не досить сприятливим інвестиційним кліматом та формуванням інфраструктури інвестиційного ринку [3, 14].

Існують різноманітні комплекси заходів впливу, що стимулюють або обмежують інвестиційні попит й пропозицію. Згідно з економічною теорією та практикою і залежно від стану економіки (рівня інфляції, дефіцитності державного бюджету тощо) застосовуються різні концепції державною регулювання [3, 12], усі вони спрямовані на збільшення національною доходу, рівня зайнятості (зниження безробіття), зниження темпів інфляції, зростання добробуту населення тощо.

Процес аналізу та оцінки інвестиційного ринку вміщує такі послідовні етапи: інвестиційний ринок держави, галузей (підгалузей), регіонів, окремих підприємств та інвестиційних проектів [5, 6].

Найважливішим елементом ринку інвестицій є ринок інвестиційних об'єктів (товарів). Виробництво й обіг цих товарів на ринку забезпечуються відповідною інвестиційною інфраструктурою. У країнах із розвиненою ринковою економікою мережа (елементів) інвестиційної інфраструктури досить потужна, і основне її завдання - забезпечення результативного обслуговування інвестиційної сфери та задоволення інвестиційного попиту [3].

Інвестиційний ринок - це система [3, 5, 6], що поєднує суб'єкти та об'єкти і має відповідну інфраструктуру (спеціалізовані банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, страхові компанії, інжиніринго-консалтингові фірми, суд, арбітраж тощо). Інвестиційний ринок як система повинен функціонувати на основі відповідної структури, організації, ієрархії, відповідних взаємовідносин за певним механізмом з урахуванням державного регулювання цього процесу.

Аналіз інвестиційного макросередовища України й стан правової бази, що було розглянуто раніше, здійснення інвестиційної діяльності дає підставу відмітити негативний ряд наслідків у інвестиційній сфері [1-11, 13, 14]: неефективна інвестиційна політика держави (відсутність чистих інвестицій, тіньова економіка тощо); не відповідність діючої амортизаційної політики вимогам часу, що не враховує перспективність розвитку на усіх рівнях (економіка-промисловість-підприємство); несприятливий інвестиційний клімат; правова та політична нестабільність; низька ефективність господарювання, корупція, неадекватний податковий тиск на товаровиробника; невисока культура супроводження інвестиційного процесу; відсутність розвиненої інфраструктури інвестиційного ринку та координуючих органів на усіх рівнях управління тощо [7].

Ефективне фінансування інвестиційної діяльності з усіх можливих джерел - це головна проблема для України. Взагалі інвестиційна система будь-якого рівня базується на акумуляції коштів і фізичних, і юридичних осіб через мережу фінансово-кредитних установ [5, 6]. Національна фінансово-кредитна система не зацікавлена у фінансуванні виробничої сфери (висока ставка плати за кредити, посередництво, значний обсяг короткострокових кредитів тощо) й дуже повільно здійснює інвестиційну діяльність. Банківська система характеризується надліквідністю, неспроможністю ефективно розміщувати акумульовані фінансові ресурси. Необхідно здійснити переорієнтацію банківської діяльності з операцій переважно на фінансовому та валютному ринках на кредитування реального сектору, максимально використовувати внутрішні джерела. Фінансова нестабільність суб'єктів реального сектору й пов'язані з цим високі ризики кредитних вкладень не стимулюють зацікавленості банків у довгострокових інвестиціях, і банки відчувають труднощі, пов'язані з розміщенням своїх активів [3, 5, 6, 14].

Зарубіжні комерційні банки [3, 14] - активні учасники інвестиційного процесу за такими напрямами: 1) обслуговування руху коштів (інвестор - підприємство); 2) мобілізація заощаджень населення для інвестування через ринок цінних паперів та грошовий ринок; 3) вкладення в інвестиційно-інноваційні проекти власних, залучених та кредитних коштів. Українські банки обмежують сьогодні свою інвестиційну діяльність тільки за першим напрямком. Банківська система як інтегрований чинник національної ринкової інфраструктури перебуває на стадії становлення та початкового формування. До комерційних українських банків дуже низький рівень довіри, обсяг довгострокових кредитів не відповідає вимогам, хоча слід відмітити позитивну тенденцію за останні п'ять років, коли обсяг дострокового кредитування поступово зростає [3, 5, 6, 13, 14].

Одним із основних елементів розвитку інвестиційного ринку є фондовий ринок та активізація його розвитку. Український фондовий ринок ще не став належним інструментом інвестування національної економіки, і фактично він використовується як приватизаційний, а не інвестиційний механізм [3, 5, 6, 14].

Розвиток інфраструктури ринку інвестицій неможливий без розвитку страхового ринку, і виникає потреба у страхуванні конкретних інноваційно-інвестиційних проектів. Страховий ринок України не може повною мірою виконувати своє призначення як за об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками, які стосуються усіх складових системи інвестиційного макросередовища. Активізація діяльності всієї фінансово-кредитної системи держави через доступне довгострокове інвестиційне (а не дотаційне) кредитування [3] буде забезпечена тільки при створенні системи страхування та перестрахування вкладень у реальний сектор.

Повноцінний розвиток інвестиційного ринку України неможливий без активізації інтеграції національної економіки до міжнародного інвестиційного ринку [3, 14]. Міжнародна інвестиційна взаємодія здійснюється у двох напрямах: вивезен¬ня капіталів за кордон і залучення іноземного капіталу в країну. Через відсутність сприятливих умов для інвестування Україна не може розраховувати на зростання обсягів іноземних інвестицій. Співробітництво з питань інтеграції України до міжнародною інвестиційного ринку є важливим елементом структурної перебудови, впровадження кращого світового досвіду у вітчизняну практику господарювання, залучення та використання іноземних капіталів, інтеграції у світові ринки [3, 14]. У процесі розроблення стратегії залучення й ефективного використання капіталу для розвитку національної економіки [3, 5, 6, 7, 14] пропонується враховувати зазначене вище відповідним органам законодавчої та виконавчої державної влади усіх рівнів.

Незважаючи на розглянуті й проаналізовані недоліки, які впливають на інвестиційне макросередовище й високий ризик інвестування в Україні, існують чинники (можливість ефективно інвестувати, низька ціна робочої сили, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови тощо), які приваблюють не тільки іноземних, але й внутрішніх інвесторів. Для вирішення перелічених проблем щодо створення сприятливого, стимулюючого, ефективного функціонування інвестиційного макросередовища необхідно: 1) поєднати приватні та суспільні інтереси усіх учасників інвестиційного процесу; 2) розробити діючий, чіткий, прозорий, ефективний механізм здійснення й активізації інвестиційної діяльності для створення відповідних умов щодо успішного впровадження інвестицій, стимулюючих факторів цього процесу та їх фінансове забезпечення на усіх рівнях; 3) удосконалити існуючу законодавчо-нормативну бази щодо правового регулювання, функціонування, розвитку та поліпшення інвестиційної діяльності; 4) використовувати увесь комплекс ринкових та державних важелів для формування привабливого інвестиційного макросередовища й залучення потрібного обсягу інвестиційних ресурсів; 5) створювати та удосконалювати інвестиційну інфраструктуру щодо підвищення інвестиційної активності усіх учасників інвестиційного процесу.

Подальшої розробки потребує комплекс ринкових та державних важелів, які використовуються для формування та функціонування привабливого інвестиційного макросередовища й залучення потрібного обсягу інвестиційних ресурсів та підвищення інвестиційної активності усіх учасників інвестиційного процесу, що є предметом подальшого дослідження.

Література

господарювання інвестиційний середовище

1.Барановський О. І. Інвестиційна безпека//Фінанси України. - 1998. -№ 9. - С. 62-68.

2.Гапак Н. Законодавчі чинники формування інвестиційної політики як складової бізнесового клімату//Регіональна економіка. - 2003. - №3.- С.71-81.

3. Захарін С.В. Регулювання інвестиційного ринку//Фінанси України, 2005. - № 7, - С. 98-105.

4. Іващук І.О. Мотиваційні чинники формування інвестиційного клімату регіону//Фінанси України. - 1998 - № 1. - С. 72-77.

5.Інвестування: Навчальний посібник. Гриньова В.М, Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П./Під заг.ред. Гриньової В.М.-2-ге вид. допрац. і доп. - Х.:ВД “Інжек”, 2004. - 404 с.

6.Інвестиційний менеджмент: Навчальний посібник/Гриньова В.М, Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П., Великий Ю.М./2-ге вид., допрац. і доп. - Х.:ВД “Інжек”, 2005. - 664 с.

7.Кінах. А.К. Інвестиційний клімат України//Урядовий кур'єр. - 2005. - № 125. - 9 липн. (www.gor.ua.).

8.Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні//Фінанси України - 2004. - № 4. - С. 87-96.

9.Поплавська Ж.В., Поплавський В.Г. Інвестиційний імідж: регіональні аспекти//Фінанси України - 2004. - № 7. - С. 47-55.

10.Федоренко В.Г., Безух А.В., Удовенко М.М. та ін. Інвестиційна політика України//Фондовий рынок. - 2003. - № 42. - С. 40-47.

11.Червова Л.Г., Назарчук М.І. Правове регулювання інвестиційної діяльності//Фінанси України. - 2005. - № 4. - С. 68-73.

Размещено на Allbest.ru