Методика формування стратегії життєздатності підприємств промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

134

Механізм регулювання економіки, 2005, № 1

Методика формування стратегії життєздатності підприємств промисловості

В.П. Мартиненко

У статті запропонована методика формування стратегії життєздатності промислових підприємств, яка враховує стратегічні цілі розвитку промислових виробництв, аналіз їх потенціалу, а також мінливість кон'юнктури ринку в сучасних умовах.

В.П. Мартыненко. Методика формирования стратегии жизнеспособности предприятий промышленности

В статье предложена методика формирования стратегии жизнеспособности промышленных предприятий, которая учитывает стратегические цели развития промышленных производств, анализ их потенциала, а также изменчивость конъюнктуры рынка в современных условиях.

В умовах ринкової економіки успішність роботи промислових підприємств здебільшого залежить від ефективності планування і в першу чергу від правильно обраної стратегії. Дані офіційної статистики свідчать про значну кількість суб'єктів господарювання, які працюють збитково протягом останніх років. Причиною такого стану справ є не тільки несприятливі загальноекономічні умови, а й недостатнє або неякісне планування на підприємствах, неправильний вибір мети і засобів її досягнення. До того ж динамічне, довгострокове покращання позицій підприємств промисловості на вітчизняному ринку неможливе в сучасних умовах без цілеспрямованих, усвідомлених дій, що підлягають програмуванню. Розробка напрямків цих дій із врахуванням перспективи являють собою процес формування стратегії.

Проблеми стратегічного розвитку промислових підприємств в сучасних умовах досліджувались і висвітлювались такими вітчизняними вченими, як Ткаченко В.А., Одинцова Г.С., Шаповал В.М. [1], Тридід О.М., [2], Герасимчук В.Г. [3], Амоша О.І. [4], Спіріна М.В. [5]. Вибір варіантів діяльності суб'єктів господарювання можна розглядати як формування стратегії, наслідки якої найбільш вагомі в практичній діяльності. У зв'язку з цим з'являється потреба в моделюванні стратегічних рішень, що могло б значно спростити цей процес і надати рішенням велику надійність. При цьому необхідно враховувати, що діяльність промислових підприємств здійснюється в умовах невизначеності відносно майбутнього впливу несприятливих факторів. Їх дія може суттєво впливати на прибуток суб'єктів господарювання і навіть призвести до банкрутства. Тому моделювання поведінки системи в гіпотетичних умовах, які формуються зовнішнім середовищем, є необхідним інструментом вироблення стратегічних рішень, являє собою важливу науково-практичну проблему і є актуальною.

Постановка завдання

Головне завдання даного наукового дослідження - розробка методології формування стратегії життєздатності підприємств промисловості, яка б враховувала мінливість кон'юнктури і тенденцій розвитку ринку.

Основний матеріал дослідження

Стосовно промислових підприємств логіка формування стратегії життєздатності виражається у такий послідовній процедурі:

- встановлення цілей, тобто визначення бажаного результату;

- розробка на їх основі стратегії життєздатності (вибір шляхів досягнення результату);

- мобілізація ресурсів, необхідних для реалізації стратегії.

Побудова будь-якої моделі передбачає для дослідника вибір між “описовою точністю та аналітичною прийнятністю” [6]. Бажано по можливості поєднати в нашій моделі стратегії життєздатності позначені позиції. стратегія підприємство промисловий ринок

Методологія формування стратегії життєздатності включає обґрунтування і вироблення таких напрямків формування програм з реалізації стратегії життєздатності, котрі б враховували мінливість кон'юнктури і тенденцій розвитку ринку, високий ступінь інноваційності фінансових інструментів, якими оперують промислові підприємства.

Стратегія життєздатності визначає способи залучення, накопичення і спрямування витрачання фінансових ресурсів. Необхідна організаційна підготовка формування стратегії аж до установлених співбесід з керівним персоналом промислових підприємств. Важливою частиною стратегії життєздатності є визначення етапів цього процесу до яких, на наш погляд, належать:

1) опис промислового підприємства як відкритої системи;

2) визначення стратегічних цілей;

3) розробка варіантів (сценаріїв) відповідно до цілей;

4) формування критеріїв відбору варіантів;

5) вибір найкращого варіанту моделі;

6) деталізація вибраного варіанта стратегії життєздатності;

7) оформлення стратегії життєздатності як документа, його узгодження і затвердження, доведення до виконавців, організація контролю за виконанням.

1. Опис промислового підприємства як відкритої системи здійснюється з урахуванням дії на неї факторів макро- ( правове забезпечення та податкова система, вплив конкурентів та споживачів, інформаційне та ресурсне забезпечення, стан економіки в державі, НТП, світовий ринок, соціально-культурні фактори), а також мікросередовища (технічне та технологічне забезпечення, маркетинг, організація виробництва та управління, персонал підприємства). Важливо спрогнозувати можливі зміни в плановому періоді. Схематично такий опис можна умовно подати у вигляді парадигми “Структура - поведінка - результативність” (рис. 1).

За підсумками опису промислового підприємства як відкритої системи потрібно одержати чітку картину наявних сил і засобів, оцінити їх позитивні і негативні сторони, встановити переваги стратегії життєздатності.

При цьому важливо провести:

- визначення меж підприємства в різних сферах ринкової економіки;

- аналіз соціально-економічного (у тому числі і фінансового) потенціалу підприємства;

- визначення стратегічних зон господарювання;

- аналіз ринку продукції та послуг в зоні господарювання;

- визначення позицій (ніші) промислового підприємства в зоні господарювання.

2. Визначення цілей стратегії, тобто опис майбутнього стану фінансово-економічних процесів, який повинен настати в результаті її реалізації.

Рисунок 1 - Парадигма “Структура - поведінка - результативність”

При визначенні цілей стратегії важливий облік різних типів стратегічних цілей, які в стислому вигляді можна подати так:

- збереження наявних позицій промислових підприємств на колишніх ринках в нових економічних умовах;

- зростання обсягів реалізації промислової продукції при збереженні давньої географії ринків;

- збільшення обсягів реалізації продукції при зміні колишньої географії ринків;

- збільшення обсягів реалізації продукції за рахунок освоєння нових їх видів при зміні географії ринків;

- збереження обсягів реалізації продукції за рахунок згортання випуску деяких з них.

Таким чином виглядає в нашому уявленні типологія стратегічних цілей, сформована тільки за двома критеріями: промислова продукція і географія ринків. Дана типологія базується на загальноприйнятій типології цілей товарно-ринкової та інших стратегій [7].

При формуванні стратегії життєздатності необхідно врахувати, що завжди є ризик не виконати намічені цілі, оскільки не вдається повністю уникнути причин небажаного розвитку подій.

Сучасна концепція прийнятного ризику свідчить, що для досягнення стратегічної мети важливо знайти компромісний рівень ризику, так званий "прийнятний" ризик, що відповідає певному балансу між очікуваною вигодою і загрозою втрат. Його виявлення пов'язане з великою аналітичною роботою і спеціальними розрахунками. Важливі також процедури за оцінки ризику і управління ризиком.

При розробці стратегії життєздатності ми встановлюємо потенційно можливі ситуації з несприятливого розвитку подій для досягнення поставленої мети, одержуємо характеристики можливого збитку, розробляємо заходи із зниження ризику до прийнятного рівня і визначаємо витрати за попередньою оцінкою ризику і управлінням ним.

Ризиком стратегії життєздатності ми називаємо можливість небажаного розвитку подій в сукупності з їх наслідками і можливим збитком. Складність в тому, що формування стратегії значно віддалене в часі від результатів реалізації мети, а також в опосередкованій дії стратегії на результати діяльності промислового підприємства, оскільки стратегія реалізується за допомогою здійснення тактичних і оперативних рішень.

Важлива система резервів, коли усередині самого підприємства (на відміну від зовнішнього страхування) створюються резервні фонди грошових коштів, розробляються плани їх використання в кризових ситуаціях та ін. Фінансові резерви виступають у формі накопичення власних грошових страхових фондів, підготовки “гарячих” кредитних ліній на випадок непередбачених витрат, використання застави і т.д.

Для промислових підприємств актуальна в рамках стратегії життєздатності політика управління своїми активами і пасивами, створення їх оптимальної структури і забезпечення достатньої ліквідності вкладених коштів.

3. Розробка різних варіантів стратегії життєздатності у відповідності до цілей промислових підприємств і з врахуванням аналізу їх потенціалу, тобто формування діяльності своїх структур і економічних контрагентів, у результаті якої повинні здійснитись позитивні зміни в господарській діяльності підприємств.

З поняттям „стратегія” пов'язане поняття „потенціал підприємства”. У загальному вигляді його можна охарактеризувати як сукупність стратегічних ресурсів, що перебувають в розпорядженні підприємства, які визначають можливості і межі функціонування підприємств в різних умовах. У нормальній ситуації складовими потенціалу можна розглядати ресурси із забезпечення підприємства конкурентних переваг (інноваційні технології, інтелектуальні ресурси і т.д.). Особливо важливий фінансовий потенціал, що включає фінансові ресурси, нематеріальні активи (патенти, ліцензії) та ін. Потенціал підприємства як непостійна величина схильний до змін. Проте в нормальних умовах він проявляє більш високий ступінь стійкості.

При формуванні стратегії життєздатності разом з фінансовим потенціалом підприємства істотним є особистий потенціал колективу і його керівників. Це професіоналізм і фундаментальні знання у сфері виробництва, схильності, переваги, інші риси, що утворюють сукупність індивідуальних особливостей особи, які визначають їх відношення до можливих варіантів майбутнього розвитку.

Важливо додержуватись непорушного принципу: аналіз потенціалу промислового підприємства передує аналізу ринку його діяльності. Потенціал підприємства визначає його можливості і дії в певному сегменті ринку.

Ефективність стратегії життєздатності залежить від здатності моделювати господарську ситуацію, виявляти необхідність змін, а також передбачати вектор і характер майбутніх змін, застосовувати в ході змін надійні інструменти та методи.

Немає сумнівів у тому, що деякі з напрямів формування стратегії життєздатності більш правильно розглядати в істинно стратегічному плані, тобто на довгострокову перспективу. Інші ж доцільно визначати при розробці середньострокових цілей і орієнтирів діяльності промислових підприємств. Зокрема, конкретні фінансові параметри (рентабельність продукції і послуг, витрати, дохід на вкладений капітал, прибутковість акцій і ін.) досить важко розрахувати на 10-15 років вперед. Вірніше, можна зробити такі прогнози і навіть змоделювати на їх основі фінансового положення промислового підприємства, проте не можна гарантувати їх адекватність досить мінливим факторам макро- і мікросередовища, які визначатимуть бізнес-клімат роботи промислових підприємств через такий проміжок часу.

Варто зазначити, що для формування та реалізації стратегії життєздатності важливе передбачення тих тенденцій, які можуть проявитися в майбутньому. К. Боумен реалістичний опис прояву майбутніх тенденцій в фінансовій сфері та інших галузях називає сценарієм і пропонує апробувати стратегії, що розробляються за трьома видами сценаріїв [8]:

- оптимістичний сценарій (фінансові відносини із споживачами, посередниками, регулюючими органами, дії конкурентів сприятливо позначаються на положенні суб'єкта господарювання в майбутньому);

- песимістичний сценарій (комплекс зазначених факторів відображає найбільш негативний варіант розвитку подій для промислових підприємств);

- найбільш правильний сценарій, тобто той, який займає середнє положення між двома першими.

Такі сценарії дозволяють встановити ключові фактори макро- і мікросередовища, які підприємства промисловості повинні врахувати при створенні стратегії.

4. Формування критеріїв відбору варіантів стратегії життєздатності з урахуванням фінансового стану промислового підприємства та його специфічних особливостей. Як правило, в мінімальному варіанті виступають два головних критерії відбору: забезпечення цілі моделювання і наявність найменших витрат із здійснення варіанта. Разом з тим необхідно аналізувати альтернативи з позиції ресурсних можливостей (фінансових, інформаційних та ін.) і прийнятності тимчасового аспекту реалізації даного варіанта.

Ми вважаємо, що варіанти стратегії життєздатності необхідно оцінювати за такими критеріями:

- ступінь досягнення мети промислового підприємства;

- економічна ефективність (результат);

- надійність реалізації;

- соціальна та екологічна прийнятність;

- технологічне здійснення.

Наведений перелік критеріїв відбору варіантів може бути доповненим і уточненим. Додатково варто провести ранжування критеріїв, визначивши значущість кожного з них на основі оцінки за шкалою від 1 до 100.

5. Вибір найкращого варіанта моделі. Методично цей процес виглядає так: відбираються варіанти з двома головними критеріями, потім із їх числа - ті, які забезпечують повне досягнення поставленої мети, а серед них ті, для яких характерні найменші витрати. Так може виглядати одна із можливих схем вибору варіанта. Проведення такої важливої методичної роботи пов'язане з використанням системи комп'ютерної підтримки ухвалення рішень. Підсумкова оцінка розраховується як середня із індивідуальних оцінок варіантів.

6. Деталізація вибраного варіанта моделі стратегії життєздатності здійснюється шляхом доведення загальної моделі до виконавців, розробки конкретних програм і проектів. Важливо визначити пріоритетність задач в рамках загальних стратегічних цілей розвитку.

Прийнятий варіант стратегії життєздатності проробляється за важливими напрямками. Він в подальшому доповнюється розробленими програмами та проектами, що пов'язані із:

- змінами, які прогнозуються в переліку промислової продукції (заміна одних видів продукції на інші, освоєння нових інноваційних товарів);

- географією ринків та контингентів споживачів; оцінкою обсягів інвестицій, що передбачаються, новими джерелами фінансування певних проектів;

- термінами реалізації програм і проектів перетворень.

Слід зазначити, що стратегія життєздатності формується на основі визначення ресурсів промислових підприємств і оцінки їх розвитку на перспективу, а також оцінки ризиків і їх можливих змін та ін. На цій базі підприємства промисловості реалізують дану стратегію і досягають бажаних результатів у вдосконаленні організаційної структури, управління персоналом і загального менеджменту, зміцненні позицій в конкурентній боротьбі на внутрішньому та міжнародних ринках.

7. Оформлення стратегії життєздатності як документа. На завершальному етапі формування стратегії життєздатності вона набуває вигляду обов'язкового для виконання організаційно-розпорядчого документа.

Визначені етапи моделювання є спрощеною логічною конструкцією лінійного типу. На практиці, в реальному житті зовсім необов'язково строго притримуватись такої схеми, тим паче, що окремі етапи можуть просто збігатися один з одним в часі і за суттю. Найважливіше в процесі моделювання не пропустити методологічно значущі компоненти при дотриманні альтернативного підходу.

Висновки

Таким чином, моделювання стратегії життєздатності дозволить підприємствам промисловості успішно її застосовувати, а отже, своєчасно виявляти пріоритетні цільові ринкові сегменти для роботи на перспективу, схильність до фінансової неспроможності, розробити та реалізувати заходи з їх подолання. На наш погляд, запропоновані етапи формування стратегії життєздатності можуть використовуватись і науковцями при дослідженні питань, пов'язаних із стратегічним плануванням.

Литература

1 Ткаченко В.А., Одинцова Г.С., Шаповал В.М. Методологія ефективності стратегії структурних перетворень промислового комплексу України//Економіка: проблеми теорії та практики; Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 67. - С. 47-56.

2 Тридід О.М. Організаційно-економічний механізм стратегічного розвитку підприємства. - Харків: Вид-во ХДЕУ, 2002. - 364 с.

3 Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання. - К.: КНЕУ, 2000. - 360с.

4 Амоша О.І. Стратегія підвищення ефективності виробництва//Вісник технологічного університету Поділля. - 2000. - № 4, Ч. 1 - С. 13-15.

5 Спіріна М.В. Стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства//Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 8. - С.176-182.

6 Фридмен М. Методология позитивной экономической науки//THESIS. - 1994. - Т. 2, Вып. 4. - С. 43.

7 Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов Р.М. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. - М.: Экономика, 1997. - С. 176.

8 Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. - М.: ЮНИТИ, 1997. - С. 53.

Размещено на Allbest.ru