Розвиток фінансового ринку України: роль валютних деривативів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток фінансового ринку України: роль валютних деривативів

Н.В. Стукало

У статті висвітлюється роль валютних деривативів у розвитку фінансового ринку України. Увага приділяється страхуванню валютних ризиків при реалізації експортно-імпортних операцій за допомогою валютних форвардів, свопів, ф'ючерсів та опціонів. Відзначена особлива роль деривативів для державного регулювання розвитку фінансового ринку України, а також визначені найважливіші фактори його розвитку.

валютний дериватив ринок фінансовий

Н.В. Стукало

Развитие финансового рынка Украины: роль валютных деривативов

В статье раскрыта роль валютных деривативов для развития финансового рынка Украины. Внимание уделяется страхованию валютных рисков при реализации экспортно-импортных операций при помощи валютных форвардов, свопов, фьючерсов и опционов. Отмечена особая роль деривативов в сфере государственного регулирования развития финансового рынка Украины, а также определены важнейшие факторы его развития.

Фінансовий ринок України поступово розвивається та зміцнюється, що серед інших факторів зумовлюється й збільшенням обсягів валютних операцій, розширенням кількості валют, з якими працюють оператори валютного ринку, впровадженням нових видів валютних операцій. На сьогодні валютний ринок України в основному представлений валютними спот-контрактами, а такий сегмент, як ринок строкових валютних контрактів все ще перебуває на початковій стадії розвитку.

Враховуючи актуальність наукового аналізу фінансових деривативів у сучасних економічних умовах України та всього світу, провідні українські та іноземні вчені-економісти присвятили цілий рід досліджень даній темі, серед яких слід відзначити праці Р.У. Колба, Д.Д. Деніелса, Л.Х. Радеби, В.А. Ющенка, В.І. Міщенка, Л.О. Примостки, О.А. Бореславської та ін.

Метою даної статті є визначення ролі фінансових деривативів для розвитку фінансового ринку України на сучасному етапі.

Основні результати досліджень. Економіка України перебуває у процесі поступової інтеграції у світове господарство, вітчизняні товаровиробники знаходять своє місце в міжнародному розподілі праці, обсяги експортно-імпортних операцій постійно зростають, все це безумовно сприяє активізації участі українських юридичних та фізичних осіб на світових фінансових ринках. У результаті такої діяльності вони постійно перебувають під впливом валютних ризиків, оскільки розрахунки за експортно-імпортними операціями, як правило, створюють відкриті валютні позиції операторів валютного ринку. Тобто з кожним роком відчувається все більша необхідність існування розвиненого ринку строкових валютних контрактів, основною метою якого є надання можливостей операторам валютного ринку для хеджування валютного ризику.

Події останніх років на світових валютних ринках, що зумовлені політичними факторами, такими, як, наприклад, теракт у Сполучених Штатах Америки 11 вересня 2001 року або військові дії в Іраку, ще раз довели необхідність хеджування валютних ризиків, тому що жодна валюта у світі не може гарантувати того, що майбутні валютні надходження в ній не знеціняться. Український валютний ринок так само чутливо реагує на зовнішні та внутрішні політичні й інші фактори. Ревальвація гривні майже на 10% відносно американського долара наприкінці квітня 2005 року ще раз підтвердила цей факт. Зараз Україна, як і весь фінансовий світ, очікує розвитку подій на валютних ринках, оскільки не можна зробити однозначні передбачення щодо валютного курсу американського долара.

У зв'язку з цим питання управління валютними ризиками та застосування фінансових деривативів набувають усе більшої актуальності.

На валютному ринку строковими називають операції з купівлі або продажу валюти у визначений день у майбутньому, причому валюта, сума контракту, дата валютування та обмінний курс визначаються сьогодні, тобто в момент укладання угоди. Такі контракти іноді ще називають фінансовими деривативами, або похідними фінансовими інструментами. Основними різновидами строкових валютних контрактів є форварди, ф'ючерси, свопи та опціони. Їх основна відмінність полягає у тому, що форварди та свопи укладаються на міжбанківському ринку, а опціони та ф'ючерси - на біржовому, однак зараз виникає все більше нових строкових валютних інструментів, в тому числі і позабіржові опціони. Основне призначення строкових валютних операцій полягає в хеджуванні валютного ризику. Завдяки цій своїй функції фінансові деривативи одержали широкий та швидкий розвиток в усьому світі. Особливої актуальності та популярності вони набули після введення режиму “плаваючого” валютного курсу відповідно до положень Ямайської угоди, підписаної в 1976 році в Кінгстоні.

Коротко розглянемо особливості основних видів строкових валютних контрактів.

Відповідно до визначення, яке дають відомі американські вчені-економісти Джон Деніелс та Лі Радеба, форвардний валютний контракт - це угода, що укладається між фірмою та банком на постачання іноземної валюти за встановленим обмінним курсом та в чітко визначені терміни [1]. Правила випуску та обігу валютних деривативів, що були затверджені постановою Правління НБУ 07.07.1997 року, давали таке визначення форвардного валютного контракту: “Це угода між двома банками, яка має на меті запобігання ризикам щодо змін у майбутньому курсів валют та процентних ставок за депозитами в іноземній валюті. Дві сторони угоди зобов'язані визначити певну процентну ставку та курс на певний період часу для узгодженої суми валюти, починаючи з визначеної контрактом майбутньої дати розрахунків (мінімум один місяць з дати укладання угоди)” [2]. На наш погляд, розуміння сутності форварду відповідно до цього визначення суттєво впливало на практику його застосування, відрізнялося від загальносвітової практики та уповільнювало його розвиток в Україні. По-перше, це визначення обмежувало коло суб'єктів цієї угоди тільки банками, що ускладнює можливості його застосування іншими учасниками валютного ринку. По-друге, була чітко визначена мета укладання цього контракту - страхування валютного ризику. Але зараз в усьому світі форварди широко застосовуються як спекулятивні фінансові інструменти. І, по-третє, чітко було обумовлено, що форвард повинен укладатися мінімум на один місяць, тобто обмежується застосування короткострокових форвардів, які могли б бути одним з найпопулярніших хеджингових інструментів у наших умовах. Оскільки довгострокових валютних ризиків українські компанії намагаються запобігати, а короткострокові вони прагнуть хеджувати. Все це ще раз доводить необхідність перегляду нормативної бази і вдосконалення її з урахуванням світового досвіду. Однією з найбільших переваг форварду є його гнучкість, тому що, як правило, форварди не є стандартизованими угодами і дати валютування, суми форвардів та валюта обираються за домовленістю сторін, що беруть участь в угоді. Основним їх призначенням є забезпечення страхування майбутніх валютних надходжень або платежів за зовнішньоторговельними контрактами, але вони широко застосовуються як спекулятивні інструменти. Вперше ці контракти почали використовуватися лондонськими банками в міжбанківських операціях із євровалютами на початку восьмидесятих років і дуже швидко стали популярним фінансовим інструментом.

Своп-угода являє собою комбінацію із спотів та форвардної операцій. Іноді такі операції називають валютним бартером, оскільки мова йде про угоду між двома або більше сторонами про проведення обміну ряду грошових потоків за певний період часу у майбутньому, причому ці грошові потоки прив'язані до вартості іноземних валют. Свопи також мають цілий ряд переваг для всіх сторін угоди. Серед них можна виділити такі, що своп не створює відкритої валютної позиції, а також те, що при укладанні свопу клієнт економить на маржі, оскільки ці операції здійснюються не за курсом купівлі та продажу, а за середнім валютним курсом.

Ф'ючерс є різновидом форвардного контракту, але відрізняється від нього тим, що укладається на організованій біржі і є стандартизованим контрактом. Однією з найбільш відомих бірж з торгівлі ф'ючерсами є Міжнародна монетарна біржа при Чиказькій товарній біржі. Переваги ф'ючерсу полягають у тому, що він є високонадійним і дешевим страховим інструментом.

Опціон відрізняється від усіх вищенаведених строкових валютних контрактів тим, що він не є обов'язковим для виконання. Тобто власник опціону в залежності від того, наскільки сприятливим для нього буде валютний курс, може або реалізувати право купити або продати валюту за опціоном або відмовитися від його реалізації.

Зараз на основі цих чотирьох видів контрактів виникло багато комбінацій. Розроблення нових фінансових інструментів та їх використанням для хеджування валютних ризиків займається фінансовий інжиніринг. Фінансовий інженер може використовувати будь-яку комбінацію з форвардів, ф'ючерсів, опціонів та свопів для того, щоб ефективно управляти валютним ризиком в кожній конкретній ситуації. Так, наприклад, керівництво компанії “Hewlett Packard” - відомого виробника електронних приладів та систем для вимірів та розрахунків - для управління своїми тримісячними валютними ризиками в періоди посилення долара використовує комбінацію з форвардів та опціонів. Перший місяць вони хеджують свій ризик за допомогою форварду, оскільки курс більш прогнозований, а форвард не такий дорогий контракт, як опціон, а протягом останніх двох місяців вони використовують опціон.

Протягом останнього десятиріччя річний торговельний обіг фінансових деривативів на світовому ринку збільшився майже удвічі і на цей час становить майже 400 трлн. дол. США. Понад 50% обсяг таких фінансових операцій здійснюється на ринках Північної Америки, друге місце займає європейський ринок (понад 30%), 15% припадає на ринки Азіатсько-тихоокеанського регіону. Світовий досвід свідчить, що держава відіграє важливу роль у становленні та розвитку ринку строкових фінансових контрактів. У більшості європейських держав біржі функціонують під контролем держави, яка використовує різноманітні методи регулювання строкового ринку в разі надмірних спекуляцій, що загрожують стабільності фінансової системи даної країни.

Використання строкових валютних контрактів в Україні зараз обмежене. Було декілька спроб організувати купівлю-продаж валютних ф'ючерсів в Україні. Вважається, що вперше в Україні торгівля фінансовими деривативами відбулася у 1994 році в місті Дніпропетровську на Придніпровській товарній біржі. Тоді почали реалізовувати перші ф'ючерсні контракти, які за формою та механізмом реалізації суттєво відрізнялися від загальносвітової практики [3]. У 1996 році Київська універсальна біржа (КУБ) почала торгівлю валютними ф'ючерсами, в яких базовим активом був долар США, укладалися вони терміном на 6 місяців. У 1997 році на Українській міжбанківській валютній біржі почалася торгівля ф'ючерсами з різними термінами виконання на курс гривні відносно долара США, німецької марки і російського рубля. Внаслідок фінансової кризи 1998 р. з метою уникнення дестабілізації валютного ринку Національний банк України (НБУ) заборонив торгівлю ф'ючерсами. Така заборона діяла п'ять років - до листопада 2003 року. 17 листопада 2003 р. Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) оголосила про початок торгівлі валютними фючерсами, базовими активами яких стали курси американського долара, євро та російського рубля, а також крос-курс євро до долара, крос-курс євро до російського рубля та долара до російського рубля [4]. Слід відзначити, що хоча обсяги торгівлі валютними деривативами зростали протягом цих спроб, але у порівнянні із світовими обсягами вони були мізерними. Так, наприклад, у травні 2004 р. було укладено всього 11 ф'ючерсних контрактів. Фахівці УМВБ, аналізуючи досвід роботи КУБ та УМВБ із строковими валютними контрактами, говорять про те, що успішність роботи таких ринків багато в чому залежить від вдалого поєднання роботи двох груп інвесторів - хеджерів, які страхують свої валютні ризики, та спекулянтів, які навмисне відкривають свої валютні позиції з метою отримання прибутку [5]. В Україні на сучасному етапі спостерігається тенденція до домінування спекулятивних, а не хеджингових мотивів у учасників ф'ючерсних торгів. Рівень зацікавленості у обох типів інвесторів невисокий. Це зумовлено декількома причинами, основною з яких є недосконалість законодавчої бази, хоча певні позитивні зрушення в цьому напрямку відбуваються - за останні роки поступово напрацьовується законодавча база у даній сфері, прийняті нормативні документи, які створюють умови для розвитку даного ринку та визнають важливість строкових інструментів у становленні фінансового ринку України. Певною перешкодою розвитку українського ринку строкових контрактів є недооцінка його значення для державного регулювання фінансового ринку в цілому, його становлення та ефективного розвитку. Крім того, потенційні користувачі цих контрактів не знають про можливості їх застосування, в Україні зараз мало фахівців, які могли б ефективно використовувати ці інструменти.

Обсяги використання фінансових деривативів та кількість їх потенційних користувачів у світі постійно зростають, що обумовлено широкими можливостями їх використання з метою хеджування ризиків, які виникають при роботі з різними валютами світу.

З фінансовими деривативами пов'язані два традиційних соціальних блага. По-перше, фінансові похідні інструменти корисні з точки зору управління ризиком. По-друге, укладання угод з фінансовими деривативами приводить до встановлення цін, які може спостерігати та оцінювати все суспільство, а це дає інформацію особам, що спостерігають за ринком відносно реальної вартості певних активів, а також напрямку майбутнього розвитку економіки [6]. Ринки фінансових деривативів виконують важливу роль у наданні суспільству економічної інформації. Існування фінансових деривативів підвищує зацікавленість трейдерів до проведення операцій, а також активність щодо укладання угод з похідними фінансовими інструментами та інструментами готівкового ринку. В результаті більшої уваги спільноти ціни тих та інших мають тенденцію наближатися до своєї реальної вартості. Таким чином, укладання угод з похідними фінансовими інструментами допомагає учасникам економічних відносин одержати точну інформацію про ціни. А якщо сторони укладають угоду, базуючись на точних цінах, економічні ресурси можуть бути розподілені більш ефективно. Крім того, навіть ті, хто тільки спостерігає за ринком, одержують інформацію, що може бути корисною для укладання власних угод. Ціни похідних фінансових інструментів дають деяку інформацію відносно майбутнього напрямку зміни відсоткових ставок, курсів валют, а також рівня інфляції. Фірми та приватні особи можуть використовувати інформацію ринків фінансових деривативів для підвищення якості свої економічних рішень, навіть якщо вони самі не займаються укладанням угод з фінансовими деривативами. Тобто, крім прямих вигод, фінансові деривативи мають цілу низку прихованих соціальних та економічних переваг.

Підбиваючи підсумок, варто відзначити, що валютні деривативи відіграють важливу роль для державного регулювання розвитку фінансового ринку України, відкривають широкі можливості хеджування валютного ризику, який виникає при здійсненні експортно-імпортних операцій українськими підприємствами в умовах фінансової нестабільності, а також є важливим джерелом економічної та фінансової інформації, що надає змогу скорегувати фінансову політику держави відповідно до умов світового фінансового ринку та прогнозів його розвитку на майбутнє. На даному етапі важливими факторами розвитку даного ринку є створення належних законодавчих умов, проведення наукових досліджень у даному напрямку, забезпечення інформаційно-просвітницької роботи з метою підвищення зацікавленості інвесторів та операторів валютного ринку у використанні строкових валютних контрактів.

Література

Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции/Пер. с англ. - 6-е изд. - М.: Дело, 1998. - 784 с.

Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. - С. 355-360.

Примостка Л.О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 79.

Примостка Л.О., Береславська О.А. Роль та функції строкового ринку в економічній системі//Вісник НБУ, серпень, 2004. - С. 16-17.

Береславська О., Лемішевська Т. Перспективи розвитку ринку ф'ючерсних контрактів в Україні//Вісник НБУ, травень, 1998. - С. 47-48.

Роберт У. Колб. Финансовые деривативы/Пер. с англ. - М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1997. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru