Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування методу функціонально-вартісного аналізу при вирішенні актуальних проблем економіки та суспільства

П.В. Картавий

Метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА) можна застосувати як до машин, так і колективу людей, робота яких не завжди оптимальна. Характеристика об'єкта, що аналізується, часто завищена, це збільшує витрати при його виготовленні та експлуатації. Задача методу ФВА: комплексно розглянути об'єкт, поєднавши досвід фахівців із творчим пошуком нестандартно мислячих особистостей. Розробляється функціональна модель, яка дозволяє виявити як переваги, так і недоліки вибраного об'єкта Після підготовки, за спеціальною процедурою, проводиться колективне обговорення проблеми, де розглядаються будь-які пропозиції, навіть фантастичні. Експерти оцінюють подані ідеї, відбирають найкращі варіанти, роблять розрахунок їхньої вартості, а найбільш ефективні рекомендують до впровадження. Метод ФВА можна застосувати для відбору кандидатів на керівні посади, а також у навчанні та при вирішенні суспільних проблем.

функціональний вартісний аналіз

Вступ

У більшості випадків метод ФВА пов'язують з удосконаленням конструкції, технології, покращення якості та управління виробництвом продукції. У меншій мірі це стосується проектування та пошуку ринку застосування вже спроектованої продукції. Подивимось, як можна застосувати ФВА у наш час, але спочатку - про історію та методику його проведення.

Зародження методу ФВА відбулось у роки 2-ї світової війни, коли компанія “Дженерал електрик” доручила американському інженеру Лоуренсу Майлсу провести роботи по заміні у виробах фірми дорогоцінних матеріалів менш вартісними. У результаті роботи вироби за технічними характеристиками не поступалися аналогам, а в деяких випадках мали перевагу при значно меншій ціні. Розроблену методику ФВА впровадили спочатку в міністерстві оборони, а потім в інших компаніях. Опублікували її у 50-і роки ХХ-го століття.

У СРСР одним із засновників методу ФВА вважали конструктора Пермського телефонного заводу Соболєва Ю.М., який провів уніфікацію деталей продукції, що випускались різними підприємствами галузі. З 1974 року підприємства Міністерства електротехнічної промисловості почали застосовувати метод ФВА, а в 1978 році згадане міністерство випустило “Положення про організацію і проведення ФВА”. В Україні у Харкові працювала лабораторія ФВА цього міністерства. У 80-і роки почалось впровадження методу через Всесоюзні міністерства, при яких утворили ради та науково-дослідні лабораторіі ФВА. Провідні галузеві ВНДІ отримали фінансування робіт з ФВА. Весною 1984 року інститут підвищення кваліфікації Міністерства хімічного та нафтового машинобудування провів підготовку спеціалістів на курсах, де мені довелось навчатись.

Особливість застосування методу ФВА у порівнянні з методами економічного аналізу в тому, що для вирішення конкретної проблеми створюється тимчасова робоча група (ТРГ), до складу якої включають не тільки профільних фахівців, а й експертів з інших видів діяльності. Група вивчає функціональну діяльність об'єкта та його складових і визначає головну (основні), допоміжні, непотрібні та шкідливі функції. Щоб збільшити кількість пропозицій вирішення проблеми залучають фахівців із нестандартним мисленням, які нетрадиційними питаннями можуть знаходити нові застосування для об'єкта.

Основні принципи та методичні прийоми ФВА

1. Принцип функціональності. Кожен об'єкт розглядається, аналізується та удосконалюється не в конкретному втіленні, а як сукупність функцій, які він повинен виконувати і потрібно досягнути найбільш економного здійснення.

Метод ФВА в якості засобу раціоналізації досліджує створення принципово нового об'єкта з метою:

усунення причин неефективності;

створення нових якостей, які забезпечують можливість ефективного рішення наступних раціоналізаторських змін, що випливають із даного.

Проведенням аналізу з функціональним підходом досягається не просте зниження затрат на виробництво, яке можуть забезпечити і традиційні методи аналізу, а найбільш ефективне запезпечення сукупності функцій, які виконує або повинен виконувати об'єкт, що аналізується.

Традиційні методи зниження собівартості продукції не дозволяють дослідити розміри зайвих витрат, обумовлених конструкцією виробу.

2. Принцип системності та комплексності.

Системний підхід передбачає:

а) постановку проблеми, визначення цілі та критеріїв;

б) структурний аналіз об'єкта та розробку концепції його розвитку та удосконалення;

в) створення моделі та проведення аналізу шляхом моделювання;

г) синтез системи після отримання результатів моделювання.

Об'єкт, що аналізується розглядається як елемент системи більш високого порядку і як система, що складається із взаємозв'язаних елементів. Якщо об'єктом аналізу вибрано виріб, то дослідження починаються з агрегату, куди він входить, і продовжується потім по вузлам та деталям, що в нього входять, матеріалам, із яких вони виготовлені, технологічним процесам, обладнанням, виробничим операціям, організації виробництва. Якщо метою удосконалення є управляння підприємством, то аналіз повинен починатися із ланки, що на порядок вище в ієрархічній структурі (якщо воно не приватне), а потім переходить до ланок з низу (підприємство, цех, дільниця, бригада, робоче місце).

3. Принцип колективної творчості. Передбачає участь у проведенні аналізу спеціалістів самих різних професій (фахівців ФВА, конструкторів, технологів, економістів, працівників відділів постачання та збуту, представників суміжних виробництв, замовників, споживачів). У дослідженнях по ФВА беруть участь раціоналізатори, винахідники та передовики виробництва.

Щоб реалізувати метод ФВА, важливо створити сприятливу атмосферу для колективної творчої праці, оскільки успіх залежить від злагодженості колективу, що залучений до раціоналізаторської діяльності.

4. Принцип спадковості. Заснований на тому, що ФВА не виключає і не замінює відомі прийоми організації та управління виробництвом. Він здійснюється групою різних спеціалістів, де кожен виконує певну роботу і використовує конкретний метод із різноманітних методів та прийомів, що застосовуються при проведенні аналітичних досліджень.

5. Принцип універсальності. Означає можливість застосування ФВА у всіх типах людської діяльності. Досвід показав, що ФВА найбільш ефективно використовується у промисловості, а також у сільському господарстві, будівництві, торгівлі, транспорті, зв'язку, побутовому обслуговуванні.

Найбільший ефект застосування методу забезпечується в умовах масового виробництва при створенні нових виробів у передвиробничій стадії, коли здійснення кардинальних змін найбільш реально і висока вірогідність отримати значний економічний ефект. Біля 80-85 % витрат визначаються конструкторськими розробками, тому що на етапі конструювання вибирається сировина, матеріали, технологія, обладнання. Якщо конструкція виробу вийде невдалою, а сам він досить дорогим, то при його виробництві можна впливати тільки на 15-20% собівартості. Тому важливо провести аналіз майбутнього виробу, коли він знаходиться у кресленнях. Попередній досвід показує, що проведення ФВА на передпроектній стадії та в період проектування забезпечує найбільше зниження витрат - біля 30%, тоді як у діючому виробництві - до 10, а в експлуатації - до 15 %.

6. Принцип загальної зацікавленості. Виступає як вияв народногосподарського комплексного підходу. На відміну від постановки окремих задач, у рішенні яких зацікавлені тільки окремі колективи (розробники, виробники, споживачі), впровадження ФВА в практику господарської діяльності представляє державний, загальнонаціональний інтерес. Конкретно народногосподарський підхід виявляється в аналізі сумарних затрат по кожній функції (при проектуванні, освоєнні, виробництві, обігу, споживанні, утилізації об'єкта). При проведенні ФВА важливо дослідити усі (внутрішні та зовнішні) зв'язки об'єкта, що аналізується.

Етапи проведення ФВА у виробництві

1. Підготовчий етап

Якщо на підприємстві є підрозділ ФВА, то він і починає підготовку, якщо такого підрозділу немає, то роботи ведуть служби, що опікуються розвитком підприємства або інші, визначені керівництвом. Об'єкт аналізу вибирають, виходячи із програми та перспективи випуску, собівартості, матеріаломісткості, працемісткості продукції.

У першу чергу для аналізу вибирають об'єкти, де можна очікувати максимальний економічний ефект.

У США в більшості випадків у якості основного критерію беруть річний прибуток, який дає річний випуск виробу. У першу чергу метод ФВА застосовують до малоприбуткової продукції, яку випускають великими серіями. Далі аналізують малогабаритні вироби, що виготовляються у невеликій кількості і в останню чергу - вироби, що випускають у великій кількості, які забезпечують фірмі великий прибуток.

Фірми з Великої Британії для проведення ФВА вибирають вироби, на які є попит і вони складають значну частку у програмі виробництва. Велике значення для вибору об'єкта має серійність та перспективність виробів. Першочерговим фактором проведення ФВА стають сигнали з ринку про погану якість та ненадійність продукції.

У Німеччині при виборі виробів для ФВА використовують метод АВС - аналізу. Деталі виробу розбивають на три групи: А - деталі великої вартості; В - деталі середньої вартості; С - деталі малої вартості. У першу чергу розглядають деталі групи А, хоча у більшості виробів їхня частка не більше 5%. Потім черга деталей групи В, а деталі групи С не розглядаються.

Предметом розгляду, крім випуску продукції, можуть бути: структура управління підприємством та його підрозділами, міжцехова кооперація, що традиційно склалась на підприємстві і не завжди враховує реорганізацію, яка проводилась за останні роки, повноцінне використання унікального та спеціального обладнання, проблеми захисту навколишнього середовища. При належній підготовці робіт можна розглядати через ФВА питання організації ринку продукції із залученням представників замовників та споживачів продукції.

У робочу групу підбирать кандидатів. Пишуть проект наказу про створення ВРГ, де вказують режим її роботи. Якщо предметом розгляду ФВА є продукція то у ТРГ включають таких спеціалістів: конструкторів, технологів, економістів, працівників відділу збуту (робота із замовником на предмет завищених вимог до виробів) та відділу постачання. У наказі вказується, яка служба з якого питання готує інформацію по об'єкту аналізу ФВА. Проводяться заняття з курсу ФВА. Затверджується робочий план ТРГ.

2. Інформаційний етап

Повнота і достовірність підготовленої інформації визначають успіх наступних етапів ФВА. Інформація, що надходить до ТРГ повинна забезпечити можливість порівнювати техніко-економічні показники об'єкта та аналога. Інформація повинна характеризувати об'єкт не тільки з позицій достоїнств, але вказувати на всі його недоліки - дані про брак, рекламації, зауваження замовника.

Приблизний склад інформації, що надають підрозділи подано у табл. 1.

При вивченні об'єкта ФВА необхідні консультації спеціалістів. Відповіді потрібно фіксувати і використовувати у наступних етапах роботи.

На інформаційному етапі розробляється функціональна схема виробу; таблиця основних технічних даних; таблиця основних економічних показників; перелік питань до спеціалістів, що виникають при збиранні та обробці інформації; перелік нових ідей для їх наступної обробки.

Таблиця 1 - Зміст інформації, що надають підрозділи

Спочатку вивчають літературу, стандарти та технічні умови. Потім досліджують зразки, макети, вивчають креслення та інструкції на окремі операції технологічного процесу. Знайомляться з виробничими процесами виготовлення виробів, що аналізуються у цехах та виявленими конструкторськими і технологічними недоліками. Вивчають дані по експлуатації виробу. Аналізують зібрану економічну інформацію. Обробляють інформацію про витрати на функції об'єкта. Проводять опитування спеціалістів відділів, споживачів, науково-дослідних організацій. Консультації із спеціалістами. Оформлення результатів інформаційного етапу.

3. Аналітичний етап

Успішне проведення цього етапу потребує високої кваліфікації членів ТРГ і залучення консультантами спеціалістів, що досконало володіють методикою проведення ФВА, особливо при формулюванні функцій об'єкта, їх класифікації та оцінці значення функцій. Функція - виявлення, збереження об'єктом певних якостей у даних умовах, а також його дія на інші об'єкти. Простий об'єкт може виконувати одну функцію, а складний - систему функцій. Матеріальним носієм функції є окремий елемент об'єкта або їх сукупність, що реалізують дану функцію (деталь, вузол, технологічна операція, елемент структури і т.п.). Один матеріальний носій може брати участь у реалізації кількох функцій, а одна функція може реалізуватися за допомогою кількох носіїв.

Формулювання функцій повинно бути коротким - “передавати зусилля”, “зберігати тепло”.

Функції класифікують за такими ознаками: область виявлення; роль у задоволенні потреби; роль у забезпеченні працездатності об'єкта; ступінь корисності.

За областю виявлення функції діляться на зовнішні, що виражають функціональні стосунки між об'єктами (або його елементами) і зоною застосування та внутрішні, що показують на дію та внутрішні зв'язки об'єкта і обумовлені принципом його будови, особливостями виконання.

Зовнішні функції діляться на головні та другорядні. Внутрішні функції по ролі забезпечення працездатності об'єкта діляться на основні та допоміжні. Основні функції допомогають реалізувати головну функцію. При цьому розрізняють такі основні функції: прийому, вводу, передачі, перетворення, зберігання, видачі результатів. Допоміжні функції сприяють реалізації основної. Розрізняють допоміжні функції: з'єднання, ізоляції, фіксування, направлення, гарантування.

Зовнішні та внутрішні функції за ступенем корисності розділяють на корисні, непотрібні, шкідливі.

Аналіз функцій передбачає розчленування об'єкта на самостійні елементи, оскільки вони є матеріальними носіями функції.

Спочатку будуємо структурно-елементну модель, по якій формулюються функції об'єкта та його елементів. Найбільш повна функціональна характеристика об'єкта у стандартах, технічних умовах, паспортах, інструкціях, описаннях та матеріалах по експлуатації об'єкта у споживача. При формулюванні зовнішніх функцій необхідно абстрагуватися від його конкретної структури, технічного виконання, інакше буде звужена область пошуку раціональних рішень. При формулюванні основних та допоміжних функцій потрібно конкретизувати їх у залежності від ієрархічного рівня матеріального носія функції.

Досліджуючи функції, які виконує об'єкт, потрібно визначити всі функції, навіть ті що не передбачувалися при його проектуванні. Це дозволить виявити у їх складі непотрібні та шкідливі. Допомогу в формулюванні функцій та складанні функціональної моделі надають класифікатори функцій по групам однотипних об'єктів та їх елементів.

Для визначення функціональних затрат необхідно собівартість об'єкта розділити на матеріальні носії згідно елементної структури. Базою для визначення фактичних функціональних затрат об'єкта виробництва є його нормативна або фактична калькуляція, а при аналізу проектного рішення виконання об'єкта - кошторисна калькуляція. Потім визначають витрати на кожну функцію. Якщо один або кілька елементів беруть участь у реалізації однієї функції, то їх вартість переноситься на відповідні функції. Якщо матеріальний носій нижчого рівня бере участь у виконанні кількох функцій, то вона ділиться на окремі елементи більш низького рівня. Інколи крім виробничих беруть до уваги експлуатаційні витрати.

Після визначення функціональних витрат визначають зони їх концентрації і відповідно на ці зони звертають увагу. Будують функціонально-вартісну діаграму.

4. Творчий етап

Головне на цьому етапі колективно сформулювати якомога більше пропозицій для вирішення задачі. Використовується підготовлена інформація: дані про аналоги об'єкта, пропозиції раціоналізаторів, нові конструкторські ідеї, що виникли у членів ТРГ на попередніх етапах.

Для колективного пошуку ідей використовують “мозковий штурм” та “конференцію ідей”. Мозковий штурм проводять в кілька етапів: підготовка, творчі сесії (безпосередньо штурм), оцінка та відбір ідей, проробка та розвиток найбільш ефективних рішень. На підготовчому етапі ведуть підбір учасників сесії мозкового штурму та групи експертів.

При проведенні творчої сесії мозкового штурму необхідно виконувати такі правила:

формулювати задачу в загальних поняттях, не прив'язуючи її до конкретного виконання;

- сесія проводиться як вільна дискусія;

- не вимагати доказів при висловленні ідей учасниками сесій;

- заохочувати розвиток виказаних ідей, їх комбінацію з другими пропозиціями;

- забороняється критика ідей, зауваження та репліки на адресу промовців;

- схвалювати всі ідеї, навіть якщо вони нездійсненні;

- заохочувати фантазування, гумор;

- орієнтувати на кількість ідей, а не на їх якість;

- обговорення проводити швидко, без заминок;

- проробляти ідеї після завершення сесії.

Особлива роль у керівника сесії, він слідкує за активністю усіх учасників, не допускає критичних зауважень та довгих роздумів (не більше 2-х хвилин).

Усі запропоновані ідеї фіксуються в протоколі та записуються на магнітофон. Кожен учасник повинен записати собі свої пропозиції.

Експерти участь у сесії не беруть, а розглядають ідеї після її завершення. Найбільш раціональні варіанти направляють на проробку спеціалістам.

Існує кілька типів мозкового штурму. Прямий - коли у сесії бере участь до 15 чоловік, яким на формулювання ідеї надається не більше 2-х хвилин. Можна проводити кілька сесій з однієї проблеми, але з різним складом учасників або другим формулюванням проблеми. Зворотній мозковий штурм використовують для рішення конкретних технічних питань. Увага концентрується на виявленні недоліків об'єкта. Подвійний мозковий штурм проводять у два засідання. На першому висувають ідеї. Під час 45-тихвилинної перерви учасники сесії обговорюють та уточнюють виказані ідеї. У другому засіданні продовжують висувати ідеї, що пройшли осмислення, враховуючи критичні зауваження, виказані в перерві. Число учасників сесії - 30-40 чоловік, час проведення - до 3-х годин.

Інколи замість сесії проводять письмовий мозковий штурм. Готуються спеціальні опитувальні листи, відповіді на які надають письмово.

Інший метод пошуку рішень - конференція ідей, де обговорюються пропозиції, зібрані раніше, і вибирають один із варіантів, бо групи експертів тут не існує. Дозволяється доброзичлива критика. Кількість учасників конференції - біля 15 чоловік, а час засідань - до 30 хвилин.

Для стимулювання генерування ідей використовують спеціальні методи, один із них ключового представлення. Спочатку формулюється сутність об'єкту, а потім ведуть пошук аналога до ключового представлення. Коли порівнюють з об'єктом відомі факти із різних областей науки і техніки, це пряма аналогія; коли із самим собою, то особиста; якщо об'єкт представляють у вигляді стиснутого формулювання ключового слова без прив'язки до конкретного виконання даного об'єкта, то символічна. Застосування таких прийомів дозволяє вирішити проблему відомим способом або представити її з невідомого боку і знайти нове рішення.

Пошук варіантів рішень можна робити за допомогою таблиць “Використання основних прийомів усунення технічничних суперечностей” методичних вказівок, де за двома функціями наведено кілька варіантів рішень. По горизонталі шукаємо предмет зміни, а по вертикалі вибираємо, що недопустимо погіршується. На перетині горизонталі та вертикалі находимо номера варіантів рішень. Щоб стимулювати пошук нових варіантів, можна використати метод контрольних питань, які дозволяють зруйнувати бар'єр традиційності в індивідуальному мисленні. Для деталі можна ставити питання: “яку функцію виконує деталь”, “чи можна її викинути із вузла”, “чи можливо її об'єднати з іншими деталями”. Для вузла: “чи можна оригінальані деталі замінити стандартними”, “чи можна зменшити габарити”, “чи можна замінити механічний принцип дії на електричний”. Для технології: “чи можна виключити якісь операції із технологічного процесу”. Відповіді на ці запитання можуть підштовхнути дослідників до нових ідей.

5. Дослідницький етап

Цей етап є продовженням творчого. Із висунутих пропозицій вибирають найкращі, які після відповідної проробки можна представити як рекомендації ФВА. Ідеї та варіанти рішень підлягають оцінці з точки зору можливості їх практичного втілення (матеріально-технічного, виробничого і фінансового забезпечення), по рівню затрат на виробництво та використанню об'єкта, що аналізується по кількісних та якісних показниках його споживчих властивостей.

Ідеї можна розділити на безумовно прийнятні для даного об'єкту та даного виробництва; реальні, які не потребують спеціальної проробки для уточнення обсягу додаткових робіт, пов'язаних з упровадженням; сумнівні, які потребують для доказу їх реальності та ефективності проведення додаткових досліджень; непридатні в даних конкретних умовах.

Роботи на цьому етапі, у залежності від складності пропозицій, можуть проводитися протягом кількох місяців. Можливо виготовлення дослідних зразків, щоб переконатися у реальності пропозиції. У такому випадку виготовлення зразків, проведення випробувань, підготовку документації доручають спеціалістам іншого підрозділу - компетентним фахівцям, які особисто не зацікавлені в результатах експертизи. Важливо, щоб було кілька думок експертів.

Основна задача дослідницького етапу є оцінка запропонованих варіантів з точки зору їх економічності та вибір найбільш раціональних. У залежності від цілей удосконалення об'єкта, його складності та величини необхідних одноразових витрат вибір кращого варіанту здійснюється за наступними критеріями.

Приведені витрати (Зпі) розраховують за формулою

Зпі = Сі + Ен х Кі

де Сі - поточні витрати на одиницю продукції по і-му варіанту;

Кі - питомі одноразові затрати, пов'язані з розробкою та впровадженням і-му варіанту;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності.

Порівняння приведених витрат за варіантами проводиться аналогічно розрахункам економічного ефекту від впровадження нової техніки, винаходів та раціоналізаторських пропозицій.

Приріст прибутку або срок окупності додаткових капітальних вкладень (відношення величини додаткових капітальних вкладень до приросту прибутку).

Матеріальні витрати або коефіцієнт економічності виготовлення для нескладних об'єктів (деталі, вузли), що не потребують додаткових капітальних вкладень. Матеріальні затрати за варіантами Зсі розраховують за формулою

Зсі = m x fi - витрати j-го матеріалу по і-му варіанту рішення; Р - ціна j-го матеріалу; n - кількість видів матеріалу на виготовлення об'єкту.

Коефіцієнт економічності виготовлення розраховують як співвідношення середньої величини витрат по базовому (або альтернативному) варіанту з витратами по і-му варіанту.

Робота на дослідницькому етапі вважається завершеною, коли зроблено економічну оцінку усіх запропонованих варіантів удосконалення об'єкту аналізу та вибрані ті, за якими немає сумніву з точки зору їхнього технічного здійснення та економічної доцільності.

6. Рекомендаційний етап

Робота здійснюється в наступній послідовності. ТРГ складає звіт про зроблену роботу в підрозділ, що починав підготовчий етап. У звіт входить пояснювальна записка, де описується об'єкт, що аналізується, і вказується мета аналізу; перелік використаної інформації; склад учасників ТРГ; тривалість досліджень. У звіті вміщуються попередньо оформлені рекомендації, які відбивають сутність пропозицій; ескізи об'єкта аналізу в пропонованому варіанті; коротке описання технологічного процесу виготовлення; розрахунки витрат (поточних і одноразових), пов'язаних з виготовленням та експлуатацією об'єкта; розрахунки економічної ефективності рекомендованих рішень.

Вибір остаточного варіанту технічного рішення робить підрозділ, який розпочав роботу на підставі заключень відповідних служб підприємства.

Якщо кілька варіантів близькі за економічними показниками, то перевагу віддають новому зразку. Коли один із варіантів ефективніший, але потребує часу на підготовку, а інший менш ефективний, але може бути реалізований швидко, то рішення варіанту вибирають, виходячи із конкретних виробничих можливостей його впровадження.

Підрозділ, що веде роботи ФВА, складає проект плану-графіку впровадження рекомендацій, який затверджує керівництво. Робота на даному етапі вважається завершеною після передачі прийнятих рекомендацій службам, які повинні забезпечувати їх впровадження згідно затвердженому плану-графіку.

7. Етап впровадження

На цьому етапі впроваджується вибраний варіант нового техніко-економічного рішення об'єкта, що аналізується та контроль за реалізацією розроблених в результаті ФВА рекомендацій. За результатами впровадження проводять оцінку фактичної економічної ефективності і порівняння її з попередніми розрахунками.

Впровадження результатів ФВА повинно здійснюватися у відповідності із планом-графіком. Передбачено виконання наступних робіт:

- розробка креслень та ескізів для виготовлення дослідних зразків;

- виготовлення і підготовка спеціальних інструментів та оснащення;

- виготовлення та випробування дослідних зразків;

- узгодження внесення змін в об'єкт, що аналізується (виріб, деталь і т.п.) із замовником та власником оригіналів технічної документації.

Для прискорення впровадження результатів ФВА доречно створити спеціальну дослідницьку групу із конструкторів, технологів, дослідників, працівників підприємств. Задача такої групи - оперативне доведення прийнятих рішень до їх виробничого втілення.

Ретроспективний погляд та перспектива розвитку методу ФВА

1. Із досвіду роботи над тематикою ФВА у 80-ті роки

У 1984-87 роках у ВНДІКомпресормаш м.Суми як інженер, що знав роботу конструктора, технолога, проектанта, був залучений до роботи аналітиком із складання функціональних схем. Виконували роботи по тематиці ФВА, що фінансувалася Міністерством хімічного та нафтового машинобудування СРСР. За чотири роки проаналізували варіанти конструкцій трьох компресорів і зворотній клапан для магістрального газопроводу.

З початку була робота над невеликим вакуумним компресором, який виготовляли на дослідному заводі інституту. Для консультацій виїздили у відрядження у лабораторію ФВА у Харкові. Лабораторія проводила аналіз виробів підприємств Міністерства електротехнічної промисловості, які були невеличкі, тому такий виріб як компресор був для її працівників складним об'єктом. Із працівниками лабораторії обговорили функціональну схему компресора. Наступного року працювали над осьовим компресором, який конструював та виготовляв інститут.

Корисною була робота з проведення аналізу та виявлення причин великої кількості рекламацій на поршневі компресори Єреванського компресорного заводу в 1986 році. Група спеціалістів інституту кілька тижнів працювала на заводі разом із місцевими фахівцями. Було проведено роботи з кількох етапів, у тому числі і творчому із застосуванням “мозкового штурму”, де надходили цікаві пропозиції по удосконаленню конструкції компресора. На аналітичному етапі вивчили проблему великої кількості браку литва у цеху, де працювали засуджені робітники, які часто не виконували вимоги технологічного процесу, особливо при виготовленні алюмінієвих поршнів. Поставили питання про механізацію процесу, щоб уникнути збитків від браку.

У 1987 році виконали роботу по ФВА конструкції зворотнього клапану, що виготовляло Сумське МНПО ім. М.В. Фрунзе. Робота отримала 3-є місце на конкурсі робіт у міністерстві.

Застосовуючи функціональний підхід при аналізу об'єкта, знаходили новаторські рішення у конструкції виробів та через неготовність виробничих служб працювати над рекомендаціями з ФВА, які потребували додаткового фінансування дослідницьких робіт (фінансувався тільки звіт по ФВА), доводилось відмовлятися навіть від пошуку на патентну чистоту пропозицій, бо їх не записували у протокол, щоб не мати клопоту у майбутньому.

Планове господарство не стимулювало роботи з ФВА, бо виробнику було невигідно знижувати ціну продукції і випускати її більше, ніж раніше. Роботи з ФВА були плановими і часто зводились до виконання звіту, щоб списати фінансування.

2. Як за допомогою прийомів ФВА визначали придатність кандидатів на керівні посади

У 90-х роках в акціонерному товаристві мені довелось організовувати підготовку та проведення конкурсного відбору на посаду директора комбікормового виробництва. Традиційно таку роботу ведуть по резюме або запрошують по рекомендації знайомих. Після того, як попередня команда, змонтувавши комбікормову установку не змогла організовувати подальші роботи, керівництво товариства вирішило пошукати більш дієвих кандидатів, оголосивши про конкурс у газетах. Кандидатам, крім заповнення анкет, пропонувалось познайомитися з умовами роботи виробництва і розробити календарний план пуску установки та скласти кошторис і штатний розклад працюючих. Кандидату надавалась можливість обдумати організацію виробництва і підтвердити вмінням економічно оцінювати свої рішення. Пропонувались також і питання з розвитку виробництва, щоб побачити вміння кандидата бачити перспективу.

Метод функціонального відбору відрізняється від тестування кандидатів тим, що виявляє їхній потенціал і вміння шукати рішення навіть в іншій галузі при детальному вивченні проблеми. Надана можливість вести підготовку та проведення робіт компенсує відсутність спеціальних знань, які можна отримати, виконуючи роботу і консультуючись у спеціалістів.

3. Функціональну модель можна скласти на будь-який об'єкт, і навіть такий як держава

Використовуючи навички функціонального аналізу без музичної освіти, успішно вів підготовку бардів-виконавців у клубі авторської пісні. Не вчив їх виконувати музичні прийоми, а розумінню як відчувати твір, що вони виконують та вмінню донести його слухачам, створивши доброзичливу атмосферу в залі. Кілька виконавців досягли високого рівня і були переможцями всеукраїнських фестивалів.

У статті “Україні потрібне кадрове зрушення” писав: “Використовуючи метод ФВА, розроблена «Функціональна модель становлення держави Україна» - додаток до брошури «Духовне життя українців», 1978 рік - і є спробою узагальнити картину державотворення. Далі можна переходити до конкретних проблем (економічних, соціальних, законотворення, управління та інших). У промислових центрах потрібно створювати лабораторії ФВА, в яких спеціалісти із «мозкового штурму», теорії розв'язання винахідницьких задач та комплексного аналізу зможуть разом з підприємствами та органами управління знаходити рішення складних проблем, які не вирішуються традиційними методами”.

4. Чи є в методу ФВА перспектива розвитку в Україні

Трансформація життя за останні 15-ть років багато змінила у діяльності українців, знизилась творча активність особистості. Метод ФВА не є кон'юктурним і тому його застосування на практиці дасть помітні зрушення в економіці та гармонізації суспільства. В останні роки актуальна тема енергозбереження та використання нових джерел енергії. Суть не в тому, що немає цікавих пропозицій, а в розірваності усього процесу, тут потрібен комплексний підхід, а метод ФВА допоможе розкрити усі тонкощі проблеми.

Щоб випускати конкурентноздатну продукцію, потрібно знижувати її собівартість. Якщо державні підприємства та відкриті акціонерні товариства ще не готові вкладати гроші в функціональний аналіз, то для приватних підприємств настала така пора, бо згаявши час для розвитку, можна втратити ринки збуту продукції. Приватні підприємства, де є для цього умови та потенціал, можуть створювати підрозділи ФВА. Акумулювавши творчий досвід, ці підрозділи зможуть вирішувати проблеми розвитку багатьох підприємств і приносити засновникам прибуток.

Структури для розвитку методу ФВА в Україні не існує, але її можна створити як лабораторії ФВА у вищих навчальних закладах в індустріальних центрах, де є відповідний творчий потенціал. На стадії становлення фінансувати лабораторії потрібно із бюджету, поступово переводячи їхню діяльність на самофінансування. У таких лабораторіях зможуть набувати досвід студенти, які у майбутньому молодими спеціалістами будуть працювати на підприємствах і поширювати метод та здійснювати інтелектуальну революцію.

Література

1 Чумаченко Н.Г., Дегтярёва В.М., Игумнов Ю.С. Функционально-стоимостный анализ. - К.: Вища школа, 1985.

Размещено на Allbest.ru